Размещено на http://www.allbest.ru/

Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" імені Ю.М. Білоконя, д. г. н.

Типізація населених пунктів за особливостями внутрішньої функціонально-планувальної диференціації території

Палеха Ю.М.,

заст. директора ДП

Основний зміст роботи

Постановка проблеми. Функціонально-планувальна структура є визначальною категорією у плануванні населених пунктів. Сучасна композиція планувальних елементів міського середовища відтворює історичний розвиток поселення, а перспективна - його майбутній розвиток, особливості розміщення виробничих та сельбищних об'єктів, переважаючі функції використання міських територій, морфологію розміщення елементів планувального каркасу.

Типізація (класифікація) є науковим методом, який дозволяє об'єднати в одну групу об'єкти, що мають спільні риси. Саме шляхом типізації ми можемо встановлювати загальні закономірності розвитку містобудівних та господарських процесів у типових групах поселень, встановити спільні проблеми та визначити шляхи їх подолання.

Головним чином типізація населених пунктів здійснюється за їх зовнішніми ознаками (господарські функції, чисельність населення, адміністративний статус тощо). Значно рідше предметом типізації стає морфологія внутрішньої функціонально-планувальної структури поселення. У зв'язку з цим тема цієї наукової публікації є важливою та актуальною.

Ступінь вивчення проблеми. До типізації населених пунктів за морфологією функціональної та планувальної структур фахівці зверталися неодноразово, починаючи з Ле Корбюзьє [14]. Найбільших успіхів у дослідженні морфології міста ("каркасу", або "тканини") у 60-ті роки минулого століття досягли французи (П. Мерлен, Ж. Пеллетьє та ін.). У США в цей же час групою Мейера на основі досліджень найбільших американських мегаполісів було виділено 5 основних типів морфологічної структури міста, в основу яких було покладено типи транспортних систем і конфігурацію вулично-дорожньої мережі [5].

На сьогодні основними типами планувальної структури міста вважаються радіально-кільцева та прямокутна [85, 136]. В цілому це відповідає основним історичним закономірностям розвитку міст, типовими прикладами яких можна назвати Париж та Чикаго.

У радянській та українській урбаністиці у ХХ ст. накопичений значний досвід вивчення морфології планувальної структури міста на основі розробки та реалізації їх генеральних планів. У цих дослідженнях можна виділити два напрямки: архітектурно-планувальний (М. Бархін, Ю. Білоконь [1, 2, 3, 4], Ю. Бочаров, В. Вадимов [6], В. Глазичев [7], А. Гутнов [8], М. Дьомін, М. Кушніренко [15], Ю. Пивоваров [28],

О. Станіславський [31], Г. Фільваров, І. Фомін та ін.) та економіко-географічний (В. Давидович [9, 10, 11], С. Ковальов, А. Кочетков, Г. Лаппо [16], Ф. Лістенгурт, В. Нудельман [17], Є. Перцик [25, 26, 27], В. Покшишевський [29], С. Сонько [30], О. Топчієв [32], Б. Хорєв [33, 34] та ін.).

За останнє десятиріччя докорінним чином змінилися нормативно - правова база містобудування, методичні підходи до розробки проектної документації, активно залучається зарубіжний досвід. Одними з важливих факторів, що впливають на функціонально-планувальну структуру поселень, є вартість території та її внутрішньоміська диференціація. Все це змушує по-новому підійти до питань типізації населених пунктів за морфологією їх внутрішньої функціонально-планувальної структури.

Мета публікації. Метою цієї наукової публікації є дослідження морфології внутрішньої функціонально-планувальної структури міст України та здійснення їх типізації за основними ознаками внутрішньо - міської диференціації.

Виклад основного матеріалу. Загальні особливості планувальної структури населених пунктів знаходять відображення у формуванні чотирьох основних типів поселень: з радіально-кільцевою, "розмитою", витягнутою та розчленованою структурою.

Типовим прикладом міста з радіально-кільцевою структурою є Москва. До цього типу також можна віднести Париж і Берлін [2]. В Україні до такого типу міст належать Харків, Київ, Львів, Вінниця, Сімферополь, Полтава.

"Розмита" структура характерна для міст, що сформувалися на базі гірничодобувної промисловості як старопромислові центри (Луганськ, Макіївка, Брянка, Красний луч, Єнакієве, Дрогобич) і включають у свої межі значні масиви садівничих товариств (Чернівці) або формуються навколо залізничних вузлів (Сміла, Коростень).

Міста з витягнутою структурою розвиваються головним чином уздовж акваторій (Одеса, Ялта), транспортних комунікацій (Костянтинівка, Ізюм, Стрий), лінійних ареалів видобутку корисних копалин (Кривий Ріг, лисичанськ) або в умовах гірських долин (Яремча).

Істотним фактором впливу на планувальну структуру населених пунктів в усі часи було їх розміщення вздовж акваторії річок. В. Вадимов звертає увагу на визначальний вплив річок, їх якісних (протяжність, ширина акваторії тощо) та кількісних (поворот русла, рельєф узбережжя, характер русла) параметрів на композицію планувального рішення, розміщення міського центру, трасировку та напрямки міських вулиць. Він цілком слушно зауважує, що "для узкой акватории реки была характерна концентрическая планировочная организация (односторонне-концентрическая, поперечно-концентрическая, радиально-концентрическая), а для широкой акватории характерной являлась линейная планировка (односторонне-линейная, поперечно-линейная, продольно-линейная)" [6, с.71]. В контексті цього фактора для міст, що розташовані на березі Дніпра (Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кременчук, Херсон), характерна розчленована структура.

Важливими факторами, що впливають на типізацію міст, є густота міського населення та рівень забудованості території. Ці фактори є похідними від площі міста та його планувальної структури і піддаються чіткому кількісному виміру. За густотою населення усі міста можна розділити на три групи: з високою густотою населення (понад 5 тис. осіб на км²), помірною (від 3 до 5 тис. осіб на км²) та низькою (менше 3 тис. осіб на км²).

планування населений пункт типізація

Аналогічним чином можна розділити міста і за показником рівня забудованості території, який визначається часткою площі забудованих земель у загальній території міста. Таким чином, можна виділити міста з високим (понад 50%), середнім (від 40 до 50%) та низьким (менше 40%) рівнями забудованості.

Для більшості міст простежується тісний взаємозв'язок між густотою населення та рівнем забудованості: чим вищий перший показник, тим більший і другий. Але зустрічаються і винятки. Для Білої Церкви характерна висока густота населення при низькому рівні забудованості, для Алчевська, Бердянська, Нікополя - зворотна тенденція.

Внутрішня диференціація населених пунктів багато у чому спричиняється особливостями розміщення у місті основних місць прикладання праці, громадських центрів, транспортних вузлів, місць відпочинку та основних масивів житлової забудови. Стиль планування та забудови наших міст, який набув широкого розповсюдження у радянські часи, призвів до деформації міської структури й утворення численних "черьомушек" на міській периферії. Місця прикладання праці опинилися при цьому у серединній міській зоні. Таким чином, сформувався "слойоний пиріг": загальноміський центр - основні місця прикладання праці - житлові масиви багатоквартирної забудови. Питання оптимізації цієї вкрай деформованої структури шляхом застосування ринкових економічних важелів є темою окремого дослідження.

Суттєвими факторами, що впливають на диференціацію міських територій, є характер рельєфу та розміщення основних ареалів забруднення навколишнього середовища, наявність техногенних форм порушення рельєфу (терикони, породні відвали, шламовідстійники тощо). В першу чергу це характерно для міст Донбасу й промислового Придніпров'я.

Важливим фактором внутрішньоміської диференціації є вартість території. А. О'Салліван [18, с.232], спираючись на дані, отримані Е. Міллзом [35, 36] та Х. Хойтом, звертає увагу на пряму залежність вартості землі (земельної ренти) від відстані до центру міста. В свою чергу, цими ж дослідниками встановлена пряма залежність між відстанню до центру міста та густотою населення.

Виконання нами упродовж 1995-2014 років робіт із нормативної грошової оцінки земель міст України дозволяє узагальнити внутрішньо - міську диференціацію вартості території шляхом здійснення економіко - планувального зонування [19-24]. Головними кількісними критеріями, що відображають внутрішню диференціацію території населених пунктів, є величина зонального коефіцієнта КМ2 та діапазон його граничних значень. Чим більший діапазон граничних значень КМ2, тим більша і диференціація міської території. Аналіз схем економіко-планувального зонування території дозволяє виділити три діапазони значень зонального коефіцієнта КМ2: високий (у шість разів і більше), середній (від чотирьох до шести разів) і низький (менше чотирьох разів).

У результаті дослідження особливостей прояву впливу окремих географічних та планувальних факторів на внутрішню диференціацію міських територій склалася можливість здійснити типізацію міст за особливостями внутрішньої функціонально-планувальної диференціації території (табл.1).

Методика проведення типізації у загальних рисах виглядає таким чином:

1. Визначаються морфологічні та планувальні особливості міста; його відносять до одного з типів: з радіально-кільцевою, "розмитою", витягнутою або розчленованою структурою.

2. Визначаються густота населення та рівень забудованості території, після чого місто відносять до одного з трьох типів за цими показниками.

3. Встановлюється рівень екологічного забруднення та техногенних змін природного ландшафту міської території.

Проводиться аналіз граничних показників коефіцієнта та його діапазон. 5. Здійснюється віднесення міста до однієї з типологічних груп за особливостями внутрішньої функціонально-планувальної диференціації території.

Таблиця 1

Типологічні групи міст України за особливостями внутрішньої функціонально-планувальної диференціації території

У результаті здійсненої типізації міст України за особливостями внутрішньої планувальної диференціації території загалом виділено 12 типологічних груп, до яких включено 458 міст України*. За кількістю включень до різних типологічних груп усі міста роподіляються таким чином (табл.2).

Таблиця 2

Типи міст за особливостями внутрішньої планувальної диференціації території

Таблиця 3

Без міст Прип'ять та Чорнобиль

Таблиця 4

Малі міста (чисельність населення менше 50 тис. осіб)

Висновки

Відмінності у морфології функціонально-планувальної структури міських поселень спричиняються комплексом проявів географічних та планувальних факторів, серед яких найважливішими є:

загальні особливості планувальної структури населеного пункту (витягнутість або компактність, розчленованість на окремі складові);

особливості проходження через населений пункт магістральних трубопроводів, залізниці і наявність під'їзних залізничних колій до окремих виробничих підприємств;

приморське або прирічкове розміщення населеного пункту, кількість та конфігурація мостових переходів через річку;

густота населення та рівень забудованості території;

особливості розміщення місць прикладання праці, громадських центрів, транспортних вузлів, місць відпочинку та основних масивів житлової забудови;

розміщення основних ареалів забруднення повітря, водних об'єктів, ґрунтів, наявність техногенних форм порушення рельєфу тощо.

У результаті прояву зазначених факторів формується планувальна структура населеного пункту, яка спричиняє певні характерні особливості, що можуть бути типізовані.

В Україні найбільш поширеним (232 одиниці, або 51% від загальної кількості) є тип міст з компактною структурою, високою або помірною густотою населення та високою або середньою часткою забудованих земель, середнім або низьким діапазоном диференціації вартості території.

Застосована методика типізації засвідчила її універсальність, адже у різних групах міст, виділених за чисельністю населення, ми зустрічаємо однакові типологічні ознаки. Таким чином, зазначена методика може бути успішно застосована і при типології сільських поселень. Очевидно, що кількість типологічних груп при цьому буде значно меншою. Проведений аналіз особливостей внутрішньої економіко-географічної диференціації найбільших та малих населених пунктів дозволяє зробити висновок про схожість процесів, які впливають на її неоднорідність, і, таким чином, здійснити типізацію усіх населених пунктів України. В основу такої типізації мають бути покладені як кількісні, так і якісні критерії.

Список літератури