Тенденції розвитку іспанської архітектури в поставторитарний період

Godlevska V. Yu. Trends in the development of Spanish architecture in the postauthoritarian period

The main purpose of the publication was to analyze the peculiarities of the Spanish architecture in the post-authoritarian period. Elimination of the authoritarian regime established new trends in architecture. Spanish architects have the ability to combine national traditions with modern architectural vision. The best works of Spanish architects in the late twentieth century became winners of international competitions (S. Calatrava, R. Bofill, R. Moneo, C. Ferrater, F. Menis). To protect their rights and to support domestic architects from the mid 70s to actively establish trade unions in accordance with the law, adopted in February 1974. State power has shaped the relevant training programs to prepare architects, open learning centers, allocated considerable funds for the very daring projects, etc. However, not all regions of these processes occur at the same level.

Keywords: Spain, democratization, culture, architecture, S. Calatrava, R. Bofill, R. Moneo.

Архітектурне мистецтво будь-якої країни взаємодіє з її історією та безпосередньо включається в культуру свого часу. Архітектура - це дуже точний барометр рівня розвитку країни, її історії, культури й інтелектуального рівня народу. Архітектура є своєрідною "візитною карткою" держави.

Досліджувана проблема не вивчена в Україні. Основні історіографічні роботи - це результат плідних праць зарубіжних колег.

Особливий інтерес викликають праці російської дослідниці Н.А. Солодовнікової. В її працях представлений огляд творів іспанських архітекторів (Р. Бофіль, с. Калатрава). Важливим моментом в роботі архітекторів, вказує Н.А. Солодовнікова, є здатність враховувати місцевість, обрану для споруди, що дозволяло вбудувати її у відповідний контекст [1; 2].

Суттєву інформацію можна отримати з робіт іспанських науковців. Так, Х. Салас представив ґрунтовний опис споруд Р. Бофіля у Парижі, в основному це стосується комплексу Арбакас [3]. Творчості с. Калатрави присвячена стаття Х. Ернандо, який змальовує гармонійне поєднання архітектурної креативності та інженерії в будівлях видатного архітектора [4]. Творчість А. Асебільо розглядається в роботі М. Еухенії Ібаньєс [5]. Архітектурним преміям присвячені дослідження Х.Р. Алонсо Перейри та М. де ла Алмудена Серрано Мота [6;7].

У 1970-ті роки в архітектурі Іспанії відбулися значні зміни, які визрівали з кінця 1960-х років. Процес змін в іспанському мистецтві збігся з виникненням загальносвітової тенденції так званого трансавангарду чи постмодернізму, що окреслили нову лінію - повернення ідеалу пластичності [1, с. 118]. Кращі твори іспанських архітекторів наприкінці ХХ століття неодноразово ставали переможцями міжнародних конкурсів. Зодчі, прагнучи до образності, не забували про конструкції, використовуючи нові просторові ідеї, враховують контекст. Ці фактори дозволили вважати сучасну іспанську школу архітектури однією з провідних та найбільш цікавих.

Автором багатьох футуристичних будівель в різних країнах світу став Сантьяго Калатрава. Визнаний лідер напряму, який часто називають "романтичним хай-теком". Людина, яка змогла здивувати світ, яка продемонструвала, яким має бути майбутнє. Людина, яка перевернула всі розуміння сучасної архітектури. Він показав, що значить новаторський підхід до справи, і довів, що людина і природа можуть бути натхненням для створення неймовірних шедеврів. У 1973 р. с. Калатрава закінчив архітектурний факультет Політехнічного університету Валенсії. Починаючи з 80-х років він реалізував багато проектів мостів, вокзалів, концертних залів, житлових споруд. Виграв перший великий архітектурний конкурс на реконструкцію цюріхського вокзалу Штадельхофен (здійснена в 1983-1990 рр.). В 1986 р. він спроектував міст "Імені 9 жовтня" у Валенсії, що поклало початок цілої серії проектів мостів по всьому світу (міст Аламільо через Гвадалквівір (1987-1992) у Севільї, мости Аламеда і Пейнеда у Валенсії (19911995), мости з арочними прорізами в Барселоні (Ель Пуенте де Бах де Роду) та Меріді та інші [2, с. 449]. Мости Калатрави - це вантові підвісні мости на витончених струнах-розтяжках з фантастичними білими опорами. Вони схожі на музичні інструменти величезного розміру.

Кілька споруд Калатрава створив напередодні ЕКС- ПО-92 в Севільї - це, насамперед павільйон Кувейту. Павільйон Кувейту, де зодчий врахував традиції мусульманської архітектури, являє собою споруду з заглибленими мармуровими нішами і терасою, над якою височіє найлегше дерев'яне перекриття, здатне складатися. Це перекриття - не тільки архітектурний, але і скульптурний образ, що тяжіє до інсталяції [2, с. 449].

На початку 90-х років влада Валенсії вирішила створити в місті музей загальнонаціонального значення для того, щоб надати місту рівною з Барселоною і Севільєю культурну значущість. У 1991 р. с. Калатрава виграв конкурс на комунікаційну вежу і в тому ж році отримав замовлення на розробку всього комплексу. Перші будівлі почали зводити наприкінці 1994 р., а 16 квітня 1998 року Місто Мистецтва і Науки вже було офіційно відкрито, із закінченням будівництва першої будівлі комплексу - Планетарію, в якому також знаходяться Кінотеатр і театр лазерних постановок. Унікальність цього проекту полягає в тому, що він був створений за єдиним планом. Місто включає в себе Океанаріум, Палац мистецтв, Музей науки і сучасний кінотеатр [4; 8, с. 62].

Поєднує у своїй творчості сміливі експерименти з одного боку, і постійно високий рівень майстерності з іншого Рафаель Монео. Після закінчення Вищої технічної школи архітектури працював у Франсіско Хав'єра Саенс де Ойса, потім був асистентом викладача Іспанської Академії в Римі, а після повернення в Мадрид, в 1965 р. створив свою майстерню.

Напевно, найбільш цікавими роботами Рафаеля Монео є музеї: Національний музей Римського Мистецтва (Меріда, 1980-1985), Музей Тіссен-Борнеміса (Мадрид, 1992), музей Сучасного мистецтва і архітектури (Стокгольм, 1991-1998). У 1995 р. він отримав докторський ступінь у Мадридській Школі Архітектури. Є першим іспанським архітектором, який був нагороджений "Прі- тцкерівською премією" (1996).

У списку найважливіших його робіт досліджуваного періоду містяться різні будівлі в Іспанії: будівля Прогнозу Іспанії (Севілья, Іспанія) (1982-1987), колишня штаб-квартира Банку Іспанії (Хаен, 1983-1988), залізнична станція Аточа (Мадрид,1985-88), Будівля "Lilla Diagonal" на Проспекті Діагональ (Барселона,1986-93), новий термінал аеропорту Сан-Паулу (Севілья, 198992), Конгрес-центр і концертний зал "Курсаль" (Сан- Себастьян, Іспанія, 1990-1999), концертний зал "Ауди-торіо де Барселона" (1987-1999), Фонд Пілар і Джоан Міро (Пальма да Майорка, 1987-1992) [9; 10].

Один з найвизначніших представників постмодернізму - Рікардо Бофіль. В 1956 р. закінчив Вищу технічну школу архітектури в Барселоні, в 1960 - Архітектурну школу Женевського Університету. У 1963 заснував власну майстерню "Майстерня архітектури" в Барселоні, а в 1978 р. відкрив її філію в Парижі. архітектура неокласицизм традиційний середземноморський

На початку творчого шляху в своїх проектах він поєднував принципи інтернаціонального стилю і традиційну архітектуру Каталонії, але, починаючи з 1970-х рр., він стає на позиції постмодернізму. Важливе місце серед проектів займають житлові комплекси "соціального" житла. Їх стиль - поєднання неокласицизму в його еклектичному вигляді з елементами традиційної середземноморської архітектури. Основні його проекти цього періоду були реалізовані у Франції, комплекси в паризьких передмістях: "Палац Абраксас" (місто-супутник Марі-ля Валле), "Колонна Сен-Кристоф" (передмістя Сержі Понтуаз), житловий комплекс (місто- супутник Сен-Кантенан-Евелін) [3].

Також ним були спроектовані Арсенал (Мец, Франція, 1985-1989); Сади Тур'я (Валенсія, Іспанія, 1988); аеропорт Малаги Коста-дель-Соль T2 (Малага, 1991); Палац Конгресів Мадриду (1993); Національний театр Каталонії (Барселона, 1997).

Одним з найбільших фахівців з містобудування в світі став Хосе Асебільо. Закінчив архітектурний факультет Політехнічного університету Каталонії. Саме він готував Барселону до Олімпійських ігор 1992 р., а в 1999 р. обійняв посаду головного архітектора міста. Під містобудівним керівництвом Асебільо Барселона отримала численні нагороди за досягнутий рівень на міжнародній архітектурній сцені. Після чого Хосе Асебільо часто отримував запрошення для оцінки інших міст для спрямування зусиль містобудівної трансформації [5].

Почав активно проектувати своєрідні житлові, культурні, адміністративні, промислові та інші приміщення в досліджуваний період Фернандо Меніс. Закінчив Вищу технічну архітектурну школу в Барселоні. У 1981 р. заснував архітектурне бюро спільно з Ф. Артенго Руфіно і Х.М. Родрігесом Пастраной. Головним у його роботі, за словами Фернандо Меніса, є спостереження і вивчення ландшафту регіону, де він працює, використання натуральних матеріалів, які могли б вписатися і не зіпсувати красу навколишнього світу. Цікавими будівлями досліджуваного періоду були Президія уряду Канарських островів (1993-1999), житловий будинок Проа в Санта-Крус-де-Тенеріфе (1994) та інші [12].

Активно і плідно творив у 80-90 роки Карлос Ферратер. У 1971 р. закінчив Барселонську архітектурну школу. У 1973 р. відкрив свою першу майстерню. У цей час проектує різні вілли. Яскраво проявив себе напередодні Олімпійських ігор 1992 р. Його команда взяла на себе зобов'язання створити представницькі будівлі Барселони: три квартали в Олімпійському містечку Барселони (1988-1992 рр.), житлові приміщення у Валь де Еброн (1989-1992 рр.), готель "Хуан Карлос I" (1988- 1992 рр.) [13]. Митець був неодноразовим лауреатом Національних премій в сфері архітектури.

Серед інших архітекторів варто згадати Г. Варгаса Консуегру, Х. Рамона Сієру і Рікардо Сієру, Іньякі Абалоса, Х. Еррероса Герру. Працювали разом Антоніо Крус і Антоніо Ортіс, що будують житлові будинки, вокзали, адміністративні будівлі. Їх споруди, незважаючи на різну методологію, зближують поєднання залізобетонних конструкцій і обштукатурених, пофарбованих у різні кольори стін. Нові технології (хай-тек), дали архітекторам можливість реалізувати принципи параболічних перекриттів, розроблених ще А. Гауді на початку XX ст. [2, с. 447].

Важливим чинником розвитку архітектури завжди була освіта. В досліджуваний період диплом архітектора можна було отримати на архітектурних факультетах в іспанських університетах і в університетських технічних архітектурних школах. Університетську освіту отримували в престижних іспанських університетах, на відповідних факультетах.

Найпопулярнішими вищими школами архітектури в досліджуваний період були: Вищі технічні школи архітектури Барселони (1875 р.) і Вальєсу, залежні від Політехнічного університет Каталонії, Університетська школа технічної архітектури Політехнічного університету Мадрида (заснована ще у 1855 р.), Вища технічна школа архітектури Ла-Коруньї університету Сантьяго, Вища технічна школа архітектури в Лас-Пальмасі при університеті Лагуни, Вища технічна школа архітектури університету Севільї, Вища технічна школа архітектури при університеті Сан-Себастьян в Країні Басків, Університетська школа технічної архітектури Гранади, Університетська політехнічна школа Жирони. Кількість бажаючих отримати диплом архітектора зросла з 9,6 тис. у 1982-1983 навчальному році до 17,6 тис. у 19911992. Частково зросла кількість осіб, що завершили навчання [14, с. 117].

Для захисту своїх прав та підтримки вітчизняних архітекторів з середини 70-х років активно створювались професійні спілки архітекторів згідно з законом, ухваленим у лютому 1974 р. "Про професійні спілки" [15]. На той час вже існувала Вища рада спілок архітекторів Іспанії, а також Мадридська спілка, Каталонська спілка, Леонська. На початок 1980-х років профспілки були створені в Галісії, на Балеарах, Ла Ріосі, Естремадурі, Астурії, Мурсії. В досліджуваний період профспілки архітекторів були засновані в Кантабрії, Кастилії-Ла Манчі, Кастилії і Леоні, Валенсії [16; 17; 18; 19].

Безперечно, певним стимулом для нових звершень було визнання результатів творчості. Основними в даному контексті є почесні премії та нагороди. Так, зокрема, Вищою радою спілок архітекторів Іспанії на початку 80-х років була заснована "Золота Медаль" в сфері архітектури. Нею нагороджували за заслуги митців, які відрізнились своєю роботи на користь архітектури та професії архітектора. В досліджуваний період нею були нагороджені: 1988 р. Алехандро де ла Сота; 1988 р. - Альваро Сіза; 1989 р. - Франсіско Хавєр Саенс де Оіса; 1990 р. - Франсіско Кабреро; 1990 р. - Оріоль Боігас; 1991 р. - Хуліо Кано Лассо; 1992 р. - Х. Антоніо Корралєс; 1992 р. - Р. Васкес Молезун; 1994 р. - Мігель Фісак; 1996 р. - Х. Вакеро Паласіос [20].

Архітектура Іспанії 1980-1990 рр. являє собою яскраве явище не лише в іспанській культурі, а й в світовій. Сьогодні складно уявити собі Валенсію без Міста науки та мистецтв с. Калатрави, Барселону - без будівель Р. Бофіля. Талант іспанських архітекторів знайшов своє вираження далеко за межами країни. Особливість їх майстерності полягала в здатності поєднати національні традиції з сучасним архітектурним баченням.

1. Шелешнева-Солодовникова H. A. Полистилизм постмодернизма / H. A. Шелешнева-Солодовникова // Культура современной Испании. Превратности обновления. - М.: Наука, 2005. - C. 117-147.

2. Солодовникова Н.А. Полифония форм и красок / Н.А. Солодовникова // Испания. Анфас и профиль / под ред. В.Л. Верникова. - М.: "Весь Мир", 2007. - C. 440-462.

3. Salas Julian. Arquitectura y prefabricacion: liltimas realizaciones en Francia de Ricardo Bofill / Julian Salas // Informes de la construction. - 1982. - Vol. 34. - № 343. - Р. 13-20.

4. Hernando J. El mestizaje creativo: Santiago Calatrava entre la arquitectura y la ingenieria / Javier Hernando // Espacio, tiempo y forma. - 1998. - Serie VII. - Historia del arte. - № 11. - Р. 481-503.

5. Ibanez M. Eugenia. El arquitecto Jose Antonio Acebillo reconstruye los Juegos Olimpicos / M. Eugenia Ibanez // lamentable. - 2012. - 25 de enero. Режим доступу: http://lamentable.org /?p=2040

6. Jose Ramon Alonso Pereira. Los premios de arquitectura en Espana / Jose Ramon Alonso Pereira // Revista anual de historia del arte. - 1985. - № 5. - Р. 247-256.

7. Serrano Mota M. de la Almudena. Arvhivo Historico Provincial de Cuenca, mejor obra de rehabilitacion de los premios Antologicos de Arquitectura Contemporanea, Territorio e Identidad en Castilla-La Mancha / Maria de la Almudena Serrano Mota // Anaquel: boletin de libros, archivos y bibliotecas de Castilla-La Mancha. - 2007. - № 37. Р. 20. Режим доступу: http://ccta.jccm.es/pv_obj_cache/pv_obj_id_F70A51A66C29A4A0973F71 B06BC5D57741DE1300/filename/200707122004822754.pdf. - Назва з екрану.

8. Трошина М.В. Музей современного искусства в музейных зонах / М.В. Трошина // Дом Бурганова. Пространство культуры. 2007. - № 1. - C. 50-63.

9. Exposition arquitectura espanola 1975-2010. Режим доступу: http://www.fomento.gob.es/MFOM.CP.Web/handlers/pdfhandler. ashx?idpub=BAW006

10. Solo arquitectura. Todo lo que necesitas sobre arquitectura, construccion y diseno. - Режим доступу: http://www.soloarquitectura.com/arquitectos/rafael_moneo.html.

11. Ricardo Bofill. Barcelona 1992: Proyecto Ricardo Bofill / Ricardo Bofill // Arquitecturas bis: information grafica de actualidad. 1984. - № 46-47. - Р. 30-35.

12. Sitio oficial de Fernando Menis Arquitectos. - Режим доступу: http://www.menis.es. - Назва з екрану.

13. Sitio oficial de Carlos Ferrater. - Режим доступу: http://www.ferrater.com. - Назва з екрану.

14. Anuario estadistico de Espana. - Madrid : INE, 1994.

15. Ley 2/1974, de 13 de febrero, sobre Colegios Profesionales // Boletin Oficial del Estado. - 1974. - nim. 40, de 15 de febrero. - Р. 3046-3049.

16. Real Decreto 492/1983, de 16 de febrero, sobre creacion, por segregation, del Colegio Oficial de Arquitectos de Cantabria // Boletin Oficial del Estado. - 1983. - nim. 61. - 12 de marzo. - Р. 7349-7349.

17. Real Decreto 128/1985, de 23 de enero, sobre creation por segregacion, del Colegio Oficial de Arquitectos de Castilla-La Mancha // Boletin Oficial del Estado. - 1985. - nim. 33. -7 de febrero. - Р. 3120-3120.

18. Real Decreto 293/1992, de 27 de marzo, sobre creacion por segregation del Colegio Oficial de Arquitectos de Castilla y Leon Este // Boletin Oficial del Estado. - nim. 79. - 1 de abril de 1992. - Р.11003-11003.

19. Sitio oficial de Colegio Oficial de Arquitectos de Valencia. Режим доступу: http://www.coacv.org. - Назва з екрану.

20. Consejo Superior de Colegios de Arquitectos de Espana. Premio de Arquitectura Espanola. Режим доступу: http://www.cscae.com/index.php?option=com_content&view=article& id= 97&Itemid=130. - Назва з екрану.