Ремонтні роботи 1818-1820 років у чернігівському Спасо-Преображенському соборі за проектом губернського архітектора Антона Карташевського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ремонтні роботи 1818-1820 років у чернігівському Спасо-Преображенському соборі за проектом губернського архітектора Антона Карташевського

О.М. ВАНЖУЛА

Анотація

У статті публікуються нові архівні документи, які розкривають основні етапи ремонтних робіт 1818-1820 років у чернігівському Спасо-Преображенському соборі, проведених за проектом губернського архітектора А. Карташевського.

Ключові слова: Спасо-Преображенський собор, губернський архітектор, ремонтні роботи, Антон Карташевський.

Аннотация

Ванжула Е.Н. Ремонтные работы 1818-1820 гг. в черниговском Спасо-Преображенском соборе по проекту губернского архитектора Антона Карташевского.

В статье публикуются новые архивные документы, отображающие основне этапы ремонтных работ 1818-1819 гг. в черниговском Спасо-Преображенском соборе, выполненные по проекту губернского архитектора А. Карташевского.

Ключевые слова: Спасо-Преображенский собор, губернский архитектор, ремонтные работы, Антон Карташевский.

Annotation

Vanzhula O.M. The repair works at the Cathedral of the Transfiguration of Our Saviour in Chernihiv from 1818 to 1820 according to the design of gubernial architect Anton Kartashevskyi.

The article reveals new archival documents that describe the main stages of carrying out the repair works at the Cathedral of the Transfiguration of Our Saviour in Chernihiv from 1818 to 1820 according to the design of gubernial architect A. Kartashevskyi.

Key words: the Cathedral of the Transfiguration of Our Saviour, gubernial architect, repair works, Anton Kartashevskyi.

Виклад основного матеріалу

Спасо-Преображенський собор - пам'ятка давньоруської архітектури, яка протягом століть мала статус першого храму міста Чернігова. Важливою складовою частиною його історії є архітектурні перебудови, яких кафедральний собор зазнав протягом дев'яти століть свого існування. Вивчення цієї теми в контексті історії пам'ятки дає уявлення про те, як вона змінювалася у різні періоди свого існування та характеризує Спасо-Преображенський собор як багатошарове мистецьке явище [1]. Кожна історична епоха породжувала свої архітектурні й естетичні форми. Архітектори та будівничі ХІХ ст. були носіями культури своєї доби та через сучасні їм архітектурні форми виражали домінуючі у суспільстві світоглядні тенденції.

Спасо-Преображеньский собор. Загальний вигляд. Рисунок ГГлушкова. Різьблення по дереву В.Мате

Питання проведення ремонту початку ХІХ ст. у Спасо-Преображенському соборі було доволі побіжно відображено на сторінках «Историко-статистического описания Черниговской епархии» (далі - ИСОЧЕ). У розвідках дослідників ХІХ ст. П. Добровольського та О. Єфимова лише згадується про зведення у 1818 р. тамбурів до західного, північного та південного фасадів собору [2]. Більш ґрунтовно у краєзнавчих студіях ХІХ - початку ХХ ст. було вивчено питання поновлення стінопису Спасо-Преображенського собору стараннями кафедрального протоієрея Іоанна Єленєва за сприяння колишнього чернігівського архієпископа, а згодом митрополита - Михайла Десницького у 1821-1824 роках.

Дослідники радянського періоду більшу увагу приділяли вивченню особливостей давньоруської архітектури пам'ятки [3]. Ю. Асєєв вважав, що тамбури, побудовані у 1818 р., були виконані у псевдоготичних формах типових для романтичного напрямку російської архітектури кінця ХУШ - початку ХІХ ст. [4].

Одним із перших дослідників ХХ ст., який зосередив особливу увагу на творчості губернського архітектора Антона Івановича Карташевського, за проектами якого проводилися ремонти у соборі, був А. Карнабед [5].

Соборна площа м. Чернігова, перша половина ХІХ ст. Гравюра

Пізніше творчий доробок архітектора досліджувався у розвідках О. Морозова, С. Самойленка, В. Вечерського та В. Тимофієнка [6]. Основні віхи життя та діяльності А. Карташевського детально розглянула Н. Барабаш. Мета даної розвідки ввести до наукового обігу нові архівні документи, які висвітлюють маловідому сторінку історії старовинної пам'ятки.

Необхідність проведення чергових будівельних робіт у Спасо-Преображенському соборі була обумовлена, перш за все, змінами у адміністративному та суспільно-політичному статусі Чернігова на зламі XVIII-ХІХ ст. У результаті проведення адміністративно-територіальної реформи в Росії в 1782 р. було створено спочатку Чернігівське намісництво, а в 1796 р. в межах історичної території колишньої Гетьманщини - Малоросійську губернію, яка у 1802 р. була поділена на Чернігівську та Полтавську. Чернігів став губернським центром. Новий статус підніс значення міста в межах Російської імперії.

Реалізуються нові плани забудови Чернігова (1803, 1805), за якими було проведено перепланування його центральної частини. Значні будівельні роботи в місті в цей час проводилися за участю губернського архітектора Антона Івановича Карташевського. Сучасні дослідники вважають його учнем Олександра Олександровича Паліцина - літературного та громадського діяча, який створив славнозвісну «Попівську академію» - культурно-просвітницький осередок Слобідської України [7]. Серед її слухачів були як сини багатих поміщиків, так і вихідці з дрібнопомісних дворян, до яких належав і А. Карташевський.

Спасо-Преображенський собор м. Чернігова. Світлина початку ХХ століття

Головним завданням цього освітнього осередку стало залучення членів «Попівської академії» до здобутків західноєвропейської культури. В особі Олександра Олександровича на Слобожанщині з'явився поціновувач західноєвропейської освіти, який своєю просвітницькою діяльністю заклав підгрунтя для заснування майбутнього Харківського університету. Деякі сучасні дослідники вважають «Попівську академію» справжнім вищим навчальним закладом, який вплинув на освітній процес у західних регіонах Слобожанщини.

О. Паліцин, свого часу відомий архітектор на Сумщині, прищепив своїм учням смак до вишуканої архітектури. Широке коло спілкування вихованців академії з відомими людьми, вченими, архітекторами, можновладцями давало змогу не лише розширити власний світогляд, але й у майбутньому вдало побудувати кар'єру. В повній мірі це відноситься до А. Карташевського.

У 1799 р. він розпочав свою службову діяльність на посаді голови креслярні Малоросійської губернії [8]. Звання учня О. Паліцина та дружні відносини з багатьма впливовими особами та культурно-громадськими діячами Російської імперії, набуті під час навчання у академії, імовірно, дали можливість А. Карташевському в 1802 р. отримати посаду чернігівського губернського архітектора, для якого відкривалися доволі широкі можливості для проектної та будівничої діяльності, адже з ім'ям українського архітектора тісно пов'язано планування регулярної забудови багатьох міст Чернігівської губернії початку ХІХ ст. [9]. Проектувалися нові площі Чернігова: Соборна, Базарна та Олександрівська. За проектами А. Карташевського ремонтувалася більшість культових споруд Чернігова: Спасо-Преображенський (1818-1820) та Борисоглібський собори (1805; 1819-1820), П'ятницька (1807-1820), Катерининська та Михайлівська церкви (1804-1817) [10].

Головними спорудами нової Соборної площі були: кафедральні Спасо-Преображенський і Борисоглібський собори з дзвіницею, які потрібно було утримувати у належному стані. Через 20 років після капітального ремонту 17921798 років знову виникла необхідність поновлення Спасо-Преображенського собору. Як зазначалося в ИСОЧЕ, ініціатором проведення ремонтних робіт став кафедральний протоієрей Іоанн Єленєв, який планував, окрім поточного ремонту, виконати новий стінопис. Він сподівався на підтримку «земляка» - князя Іллі Андрійовича Безбородька, але очікування виявилися марними, тому в липні 1818 р. І. Єленєв звернувся з листом до митрополита, колишнього чернігівського архієпископа Михайла Десницького, з проханням посприяти наданню коштів на облаштування та ремонт собору за рахунок синодального фінансування. Суми 7144 руб., наданої Синодом, не вистачило на всі потреби [11]. Ці обставини спонукали І. Єленєва протягом 1818-1821 років долучитися до збирання благодійних пожертв з усієї єпархії, після чого, нарешті, розпочали виконання настінних розписів у Спасо-Преображенському соборі.

Традиційно в історико-краєзнавчих розвідках ХХ ст. з ім'ям губернського архітектора Антона Карташевського пов'язували лише зведення в 1818 р. південного, північного та західного тамбурів собору [12]. Але документи Державного архіву Чернігівської області (далі - ДАЧО) та Російського державного історичного архіву м. Санкт-Петербурга (далі - РДІА) свідчать, що А. Карташевський опікувався широким колом питань проведення ремонтів у Спасо-Преображенському, Борисоглібському соборах, дзвіниці й огорожі навколо них.

В оп. 1а з фонду Чернігівської губернської будівельної та дорожньої комісії (ф. 179) ДАЧО зберігаються документи, які стосуються проведення комплексу ремонтно-будівельних робіт 1805-1821 років у межах усієї губернії, зокрема й ремонтів Спасо-Преображенського собору. В наведених документах № 1-2 викладені пропозиції малоросійського військового губернатора Миколи Григоровича Репніна щодо проведення «починок» у соборі та подається ретельний опис стану Спасо-Преображенського собору у 1818 р. Засвідчення «ветхостей» було виконано А. Карташевським у присутності депутата міської думи

Малахова [13]. Документ № 3 - кошторис, складений губернським архітектором, в якому перераховані всі види внутрішніх і зовнішніх робіт, які потребували негайного виконання, визначена необхідна кількість матеріалів, робочої сили й основні статті витрат [14].

Однак сума кошторису узгоджувалася зі Святішим Синодом та Міністерством духовних справ і народної освіти, тому для відновлення реальної картини проведеного ремонту та фактичних розмірів фінансування не менш важливими виявилися документи РДІА з фонду Канцелярії Святішого Синоду (ф. 796) та Канцелярії обер-прокурора Святішого Синоду (ф. 797). Вони відображають основні етапи ремонту та розміри грошових надходжень. Документи з фондів РДІА вказують на те, що роботи проводилися у два етапи: у 1819 та 1820 р. Подібна ситуація була зумовлена затримкою у надходженні коштів. Окрім того, Синод вимагав зменшити витрати. Красномовними є документи № 4-5, які вміщують рапорт чернігівського архієпископа Симеона та надану їм виписку з т.зв. проміжного кошторису. В них зазначалося, що сума коштів, виділених на 1819 р., буде спрямована лише на невідкладні роботи, не враховуючи інші не менш важливі «починки» [15]. Документи № 6-8 містять особисте листування між чернігівським архієпископом, колишнім ректором Московської духовної семінарії Симеоном, та міністром духовних справ і народної освіти Олександром Миколайовичем Голіциним, завдячуючи якому друга частина коштів надійшла у 1820 р. [16].

У кошторисах немає статей витрат, які б передбачали зведення трьох тамбурів, окрім згадки про незначний ремонт дерев'яного даху у північному приділі. Імовірно їх будівництво фінансувалося за рахунок благодійних пожертв, які кафедральний протоієрей І. Єленєв збирав з усієї єпархії протягом 1818-1821 років. Зібрана ним сума - 22673 руб. 85 коп. значно перевищила державне фінансування ремонту Спасо-Преображенського собору, яке складало лише 5521 руб.

У результаті ремонтних робіт 1818-1820 років, що проводилися за рахунок казенних і значної суми благодійних коштів, Спасо-Преображенський собор набув більш ошатного, урочистого вигляду. В оздобленні тамбурів, спроектованих А. Карташевським, були використані елементи «готики». Він дещо відійшов від традиційних пропорцій доби класицизму та продемонстрував суто «реставраційний» підхід до зведення прибудов які, на його думку, пасували архітектурі давньоруського собору. Губернський архітектор застосував занадто витягнуті напівколони, завершені капітелями, що нагадують коринфські та подібні до дерев'яних різьблених капітелей барокового іконостасу Спасо-Преображенського собору. В архітектурі тамбурів Спасо-Преображенського собору та при зведенні дзвіниці-ротонди біля П'ятницької церкві за проектом А. Карташевського, архітектор зміг відійти від уніфікованих проектів, які відзначалися певною шаблонністю, однотипністю і стриманістю форм [17].

За часів тотального втручання влади в архітектуру, яке проявлялося у складанні т.зв. зразкових проектів для житлових, навчальних і адміністративних будівель, українські будівничі створювали самобутні архітектурні споруди. Талановитий учень відомого архітектора О. Паліцина, ознайомлений з найкращими зразками західноєвропейської архітектури, з творчістю архітекторів-новаторів, він гармонійно поєднав різні стилі. Крім суто естетичного завдання, тамбури сприяли утепленню приміщення. Завершення «починок» у соборі дало можливість протоієрею І. Єленєву розпочати виконання проекту нового монументального живопису в 1821-1824 роках, адже без встановлення нових вікон і ринв під дахом, які ліквідували замокання стін, не було сенсу виконувати новий стінопис. Таким чином, архівні документи проливають світло на маловідому сторінку історії старовинної пам'ятки.

Текст документів подається мовою оригіналу відповідно до норм сучасного російського правопису зі збереженням фонетичних і стилістичних особливостей оригіналу. Нерозібрані місця в тексті позначені трикрапкою у квадратних дужках [...], скорочення в тексті доповнюються у квадратних дужках; слова, у прочитанні яких бракує певності, - знаком питання у квадратних дужках [?]. Археографічне опрацювання здійснено на підставі правил передачі документів ХІХ ст. популярним методом. У примітках наведено інформацію про деяких осіб та установи, що згадуються в документах.

Джерела та література

1. Юрченко С. Б. «Готичні» тамбури Спасо-Преображенського собору / Сергій Юрченко // Чернігівські старожитності: зб.наук. пр. Чернігів: Десна Поліграф. 2012. Вип. 1(4). С. 161-166.

2. Добровольский П. М. Архив Черниговского кафедрального собора / П. М. Добровольский // Труды Черниговской архивной комиссии. Чернигов: Тип. губерн. правления, 1902. Вып. 4: 1900-1902. Отд. 2. С. 1-68; Ефимов А. Н. Черниговские кафедральные соборы златоверхий Спасопреображенский и Борисоглебский священноисторические памятники - храмы ХІ века, их прошлое и современное состояние / [собор. свящ. А. Ефимов]. Выпуск 1. Чернигов: Тип. губерн. правления, 1908. 55 с.; Филарет (Гумилевский Д. Г.) Историко-статистическое описание Черниговской епархии. [В 7 кн.]. Кн. 5. Губ. город Чернигов. Уезды: Черниговский, Козелецкий, Суражский, Кролевецкий и Остерский / [Филарет, архиепископ Черниг. и Нежин., и др.]. Чернигов: Земская тип., 1874. 443 с.

3. Асєєв Ю. С. Шедеври світової архітектури / Ю. С. Асєєв. К.: Радян. шк., 1982. С. 40.; Логвин Г. Н. Чернигов. Новгород-Северский. Путівль / Г. Логвин. [2-е изд., доп.]. М.: Искусство, 1980. 285 с.

4. АсєєвЮ. С. Спаський собор у Чернігові / Ю.С. Асєєв. К.: Держ вид-во л-ри з буд-ва і архіг УРСР, 1959. С. 11.

5. Карнабед А. Талановитий зодчий / А. Карнабед // Комсомолець Чернігівщини. 1962. 12 серпня. С. 3.

6. Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України / В. В. Вечерський. К.: НДІТІАМ, 2002. С. 117, 119, 157; Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII-початку ХІХ століть. Біографічний довідник / В. І. Тимофієнко. К.: НДІТІАМ, 1999. С. 174-175; Морозов О. Грецькі храми в Ніжині / О. Морозов // Греки в Ніжині. Вип. 2. Ніжин, 2000. С. 159-180; Самойленко С. Відомі архітектори XVIII ст. будівничі Ніжина / С. Самойленко // Ніжинська старовина. Ніжинознавчі студії № 4: Ніжин окупаційної доби (до 65-річчя звільнення міста від нацистів). Пам'яткознавство північного регіону України № 1: Історикокультурологічний збірник. Вип. 4-5 (7-8). Ніжин, 2007. С. 126-133.

7. Барабаш Н. Чернігівський зодчий Антон Іванович Карташевський / Наталя Барабаш // Сіверянський літопис. 2009. № 5. С. 52-57.

8. Там само. С. 54.

9. Там само. С. 52.

10. Державний архів Чернігівської області (далі - ДАЧО), ф. 179, оп. 1а, спр. 336, 56 арк.

11. Филарет (Гумилевский Д. Г.). Вказана праця. С. 18-19.

12. Чернігівщина. Енціклопедійний довідник. Довідкове видання / За редакцією Кудрицького А. В. К., 1990: Вид.-во»УРЕ» ім. Бажана М. П. С. 770.

13. ДАЧО., ф. 179, оп. 1а, спр. 685, арк. 1-3 зв.

14. Там само, арк. 6, 8-10 зв.

15. Российский государственный исторический архив, ф. 796, оп. 92, д. 698, л. 301-303.

16. Там само, оп. 2 с, д. 8062, л. 1-5.

17. Ожегов С. С. Типовое и повторное строительство в России в ХVIII-XIX веках / С. С. Ожегов. 2-е изд. М.: Стройиздат, 1987. С. 105.

№ 1

Пропозиція військового губернатора М. Г. Рєпніна щодо виправлення різних пошкоджень у Чернігівських Соборних церквах

Правління Малоросійського військового губернатора відділення 111 № 6511 9 серпня 1818 року

Препровождая при сем доставленные ко мне г. вице-губернатора опись повреждениям Черниговских Соборных церквей и сочиненную архитектором смету, о сумме потребной на исправление их. Предлагаю строительной экспедиции, рассмотрев оную смету и сообразясь с местными обстоятельствами представить мне насчет удовлетворения с выгодою казны сей потребности, свои заключения.

На подлинном так:

Малороссийский военный губернатор князь Репнин¹

Державний архів Чернігівської обл., ф. 179, оп. 1а, спр. 685, арк. 1. Копія.

Опис необхідних робіт у двох мурованих Соборних церквах, дзвіниці та дерев'яній огорожі з брамами, розташованими у губернському місті Чернігові 30 червня 1818 року

Церкви Преображения Господня. 'Репнін Микола Грирогович (1778-1845) - російський військовий та громадський діяч, 1816 по 1834 р. обіймав посаду малоросійського генерал-губернатора.

Штукатурка во многих местах с наружной стороны по стенам и в карнизах отвалилась, так же изнутри местами опала следует оное исправить и заделать, а с карнизами побелить и колером раскрыть.

На пределе с северной стороны деревянный потолок от течи прогнил; следует оный сделать вновь и затем выщекатурить с отделкою небольшого карниза, а железную кровлю над оным приделом исправить с прибавкою новых железных листов.

При входных железных дверях с северной стороны ослабли дверные колоды; а с западной опустились железные дверные подставы, заложенные в каменной стене.

У двух башен на спусках карниза цоколей кровля, покрытая листовым черным железом, местами сорвано железо; а под кровлею оных же спусков на карнизах и цоколей железный решетник поврежден и местами вовсе нету; следует оное исправить с прибавкою недостающего листового железа и решетника.

Желобы с листового железа подведенные под всю крышу по многим местам засорены и подпорчены так же и трубы с листового же железа проведенные для стока воды частью поврежденные и местами отпали, следует оные почистить и починить, а на место недостающих труб вновь заделать и все прикрепить проволокою.

На башнях по каменным парапетам кровли теперь нету, кои были дощатые, следует оные вновь сделать с утверждением, с каменными стенами и потом покрыть черным листовым железом.

Внутри двух башен кирпичные ступени и пол от течи повреждены, и обвалились, следует оные кирпичом подделать и покрыть, а железные желобы вовсе испорченные, кои повреждены между стен и парапетов для стока воды, следует вновь переделать.

Всю крышу купола и шпили по башням, также желобы и трубы перекрасить масляною зеленою краскою по два раза.

Окошечных рам по стенам и в меньших куполах имеется ветхих 18, кои следует вновь сделать с прибавкою стекол, и выкрасить оные, новые рамы масляными красками по два ряда.

Внутри церкви пол чугунный в двух местах опустился на 10 кв. сажень следует оный вновь перемостить.

Внутри же церкви между колоннами пол дощатый настланный по чугунной лещади разошелся, следует исправить и перекрыть.

На подлиннике так:

Черниговский губернский архитектор, коллежский советник Карташевский при освидетельствовании оных ветхостей присутствовал депутат Малахов.

Державний архів Чернігівської обл., ф. 179, оп. 1а, спр. 685, арк. 2-3 зв. Копія.

№ 3

Кошторис або необхідна кількість різних матеріалів та коштів на оплату майстрам за різноманітні виправлення згідно з описом у двох мурованих Соборних церквах, дзвіниці та огорожі навколо церков з трьома брамами, розташованих у губернському місті Чернігові.

30 червня 1818 року

Про надання на поточний рік суми на ремонт Чернігівських Соборних церков 27 квітня 1819 року

В Святейший Правительствующий СинодСвятіший Синод (1721-1918) - вищий державний орган церковно-адміністративної влади Російської імперії, заснований Петром І. Синод замінив патріарха в частині загально церковних функцій та зовнішніх відносин.

От Симеона епископа Черниговского и Нежинского

Рапорт о получении указа со исполнением

Его Императорского Величества Указом изСвятейшего Правительствующего Синода от 31 марта сего года за № 22 сего апреля полученным предписано мне доставить Святейшему Синоду надлежащее сведение: сколько бы на первый раз в нынешнем году нужно было отпустить денег в число испрашиваемых на починку Черниговских Соборных Преображенской и Борисоглебовской церквей, и не нужно ли сократить расход, назначенных по смете ?

Во исполнение оного указа Святейшему Правительствующему Синоду почтеннейше доношу, что на необходимо нужные починки вышеозначенных церквей, дабы предохранить токмо оные от большего повреждения и разрушения, и не касаясь исправления наружных ветхостей, кои могут быть отложены до будущего года, в течение настоящего потребно отпустить денег 7174 рубля 50 копеек. Как в приложенной при сем выписке из представленной сметы значится; - расходы же, назначенные по смете, некаковым образом не могут сокращены быть, как хозяйственным употреблением суммы, каковое будет зависеть от распоряжения того начальства, под смотрением коего будут производиться починки, ибо сверх означенных в смете ветхостей, требующих непременного исправления, усматриваются в оных церквах и другие, в смете не означенные, но равно требующие поправки.

Вашего Святейшества нижайший послушник Симеон епископ Черниговский и НежинскийСимеон, в миру Сава Крилов-Платонов, (1777-1824) - ректор Московської духовної академії, єпископ Тульський, з червня 1818 р. очолив єпископську кафедру в Чернігові, з вересня 1819 р. його висвячено у сані архієпископа Чернігівського та Ніжинського.

Російський державний історичний архів, ф. 796, оп. 92, спр. 698, арк. 301-302. Рукопис, оригінал.

Виписка з кошторису на ремонт соборних церков за 1819 рік