Вибір пріоритетного напрямку реконструктивної діяльності як завдання управління міським розвитком

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вибір пріоритетного напрямку реконструктивної діяльності як завдання управління міським розвитком

Плешкановська А.М.

Аналіз реконструктивної діяльності в історико-містобудівному контексті свідчить про наступне.

Після затвердження міста як основного системоутворюючого фактора формування та розвитку держави поелементна і комплексна реконструкція стає необхідною умовою його стабільності та повноцінного функціонування. Динаміка міського розвитку, що проявляється в реконструктивній діяльності, відображає соціально-економічний, політичний та ідеологічний контекст цивілізаційного етапу в розвитку суспільства та його інституціонального формування. Саме динаміка і масштаби реконструктивної діяльності визначають історичну долю міста та, за високої активності цієї діяльності, забезпечують його входження до числа ключових міст держави в цілому та її окремих регіонів.

Розвиток міста не може розглядатись як механістичний процес, хоча ми і називаємо місто "системою, яка має тенденцію до саморозвитку". Відомо, що така система представляє собою єдність таких трьох компонентів, як населення, матеріально-речова інфраструктура і продуктивна функціональна діяльність [1].

Ми маємо, в першу чергу, виділити населення як основний фактор саморозвитку міста. Саме поведінка населення в контексті зростаючих особистих і соціальних потреб визначає характер та інтенсивність реконструктивної діяльності в місті. При цьому слід враховувати, що активність населення має дві складові свого прояву: по-перше, внутрішньо орієнтовану на місто з метою поліпшення умов проживання і, по-друге, зовнішньо орієнтовану в рамках регіону і держави, спрямовану на залучення в місто капіталів, інтелекту та на підвищення статусу міста в економіко-географічному сенсі та адміністративно-культурному статусі.

Загалом така динаміка здається стохастичною, проте ключову роль у реалізації інстинкту розвитку відіграє поведінка керуючих систем міста, на яких лежить прийняття рішень, що стосуються сутності і форми реконструкції міста з метою досягнення суспільно необхідного результату. Не слід думати, що поведінка і прийняття рішень керуючих систем завжди є оптимальними для досягнення поставленої мети розвитку міста в цілому та удосконалення його складових. Це залежить як від рівня компетенції керуючих систем, так і від підготовленості та наукового обґрунтування рішень, що приймаються.

Розглянемо деякі аспекти, пов'язані з прийняттям рішень з питань реконструкції міста. Як зазначалося вище, характер, масштаби та спрямованість реконструктивної діяльності залежать від економічних факторів. До їх числа слід віднести, по-перше, ресурсні передумови міського розвитку, пов'язані з тенденціями розвитку економіки (промислового виробництва, торгівлі), а також місцем поселення в територіальному розподілі виробництва. По-друге, природними обмеженнями чи, навпаки, стимулами міського розвитку. По-третє, політичними й ідеологічними установками на визначення функції і місії міста [2, 3]. По-четверте, наявність фінансової бази для проведення реконструктивної діяльності.

На рівні конкретного прийняття рішення для керуючої системи в особі місцевої влади на сучасному етапі суспільного розвитку важливим є наявність інвестиційно-фінансової забезпеченості реконструктивної діяльності [4].

Будь-яка держава і будь-яке місто незалежно від рівня суспільного багатства розвиваються в умовах фінансових обмежень. Виняток можуть складати випадки реконструкції чільного міста в тоталітарно-деспотичних державах, де реконструкція такого міста може бути реалізована шляхом тотальної мобілізації коштів на шкоду державі в цілому. Проте і в цьому випадку неминучі обмеження, пов'язані з ресурсами держави в цілому.

В сучасних умовах, де подібні випадки практично неможливі, стоїть завдання раціонального використання матеріально-фінансових ресурсів без втрат для суспільства навіть у тому випадку, якщо має місце тиск перших трьох факторів, перерахованих вище.

Таким чином, мова може йти про розробку стратегії і тактики реконструктивної діяльності з дотримання принципу економічної і соціальної рівноваги [5]. У конкретній містобудівній трактовці перед нами постає завдання вибору пріоритетів у реконструкції, які б забезпечили цю рівновагу.

Реконструктивна діяльність може бути орієнтована на наступні структурні складові міста як функціональної системи [6, 7]:

реконструкція житлової забудови (РЖЗ) - упорядкування внутрішньоміського розселення на основі урахування потреб населення та доведення характеристик використання і забудови житлових територій до оптимальних; поліпшення та оздоровлення житлового середовища;

історико-архітектурна реконструкція (ІАР) - збереження та активне включення в життєдіяльність міста цінної історико-архітектурної та культурної спадщини;

реконструкція системи громадських центрів (РСГЦ) - удосконалення системи громадського обслуговування населення міста, розвиток загальноміського центру та системи місцевих і спеціалізованих центрів;

реконструкція промислових територій (РПТ) - реструктуризація промислово-виробничого комплексу відповідно до нових техніко- технологічних можливостей та змін економічних умов;

реконструкція системи місць прикладання праці (РСМПП) - приведення системи МІ 111 у відповідність до сучасної соціально-професійної структури населення з урахуванням існуючої та перспективної системи розселення;

реконструкція вулично-дорожньої мережі міста (РВДМ) - удосконалення транспортних та пішохідних зв'язків між планувальними елементами міста з метою забезпечення мінімізації витрат часу на пересування, комфортності і безпеки руху;

реконструкція системи громадського транспорту (РСГТ) - упорядкування систем зовнішнього та міського громадського транспорту і забезпечення зручних пересадкових вузлів і транспортних зв'язків планувальних елементів міста та міста між собою і з оточуючою системою розселення;

реконструкція системи інженерних мереж (РСІМ) - реконструкція і модернізація інженерної інфраструктури тепло-, водо-, газо-, електропостачання, каналізації тощо) з урахуванням вимог економії енергоресурсів;

ландшафтна реконструкція (ЛР) - розвиток системи зелених насаджень загального користування на основі збереження та відновлення історичного ландшафту міста.

З необхідності дотримання принципу рівноваги в розвитку міста при реконструкції випливають наступні умови:

— залучення на реконструкцію того чи іншого об'єкта міста матеріально-фінансових ресурсів повинно мінімально відображатися на забезпеченні стандартного функціонування будь-яких інших елементів міської системи;

— реконструкція даного об'єкта має забезпечувати або стимулювати реконструкцію інших функціонально пов'язаних з ним об'єктів, що дозволить знизити витрати на реконструкцію останніх;

— реконструкція даного та наступних функціонально пов'язаних з ним елементів (об'єкта) в рамках єдиної програми цілеспрямованої реконструкції міської системи, що логічно розгортатиметься в часі, має створювати умови для комплексної реконструкції міста в цілому.

З цих умов стає зрозумілим відповідальність вибору пріоритетного об'єкта реконструкції міста, об'єкта, який має виконувати "піонерну" роль (або створювати так званий "тригерний ефект") у завданні реконструкції міста чи його окремої підсистеми.

Загалом завдання вибору пріоритетного напрямку чи об'єкта реконструкції, по суті, представляє собою задачу оптимального програмування, яка може бути вирішена або методами математичного моделювання, або методами логічного моделювання шляхом багатоваріантного аналізу та проектування.

Нижче нами розглянуто один з можливих підходів до обґрунтування вибору пріоритетного напряму реконструкції.

Вагомість цього завдання визначається наступним:

1. Неможливістю одночасної реконструкції всіх структурних і функціональних об'єктів (підсистем) міста внаслідок об'єктивних ресурсних та організаційних умов та обмежень.

2. Неможливістю моделі одночасної реконструкції через необхідність забезпечення безперервного функціонування підсистем життєдіяльності міста.

3. З пунктів 1 і 2 випливає необхідність і неминучість розділення загального корпуса проблемних завдань реконструкції у меншій мірі на три ешелони (рівня) реконструктивних заходів:

а) проблемні ситуації або об'єкти, стан яких впливає на нормальне функціонування міста в цілому або його великих планувальних утворень (планувальна зона, планувальний район) - макрорівень проблем;

б) проблемні стани або ситуації, які впливають на нормальну життєдіяльність стандартних структурно-планувальних елементів (житловий район, промисловий район) - мезорівень;

в) проблеми локального територіального рівня - мікрорайон, квартал, великі комплекси - мікрорівень;

В рамках пунктів а, б, в виділяються окремі структурні або функціонально спеціалізовані елементи, які відповідальні за якісний стан (функціонування) утворень, названих у пунктах а, б, в. Це другий ступінь виділення реконструктивних проблем.

Перший і другий ступінь утворять двомірну матрицю проблем, для виділення пріоритетних векторів реконструкції.

І, нарешті третій ступінь. Це - оцінка ступеня гостроти проблеми і її вплив на функціональну якість об'єкта і наслідків (містобудівні, соціальні, економічні, екологічні і т. п.).

Таким чином, формується матриця мотивацій реконструктивної діяльності.

На основі аналізу всього комплексу факторів виділяються пріоритетні об'єкти реконструкції, масштаби й напрямки заходів процедури вибору, розглянуті нижче (рис. 1).

Узагальнюючи, можна сказати, що пріоритет того або іншого виду реконструкції, який потім виступає як базовий, у складі того або іншого напрямку реконструкції визначається:

— соціальною та соціально-політичною значущістю результату реконструкції;

— ступенем стимулюючого впливу даного реконструктивного заходу, включаючи тригерний та мультиплікативний ефект на здійснення реконструкції інших видів і напрямків;

— конкретним функціональним (галузевим) результатом реконструктивного заходу для рішення локального завдання з погляду містобудівного результату того або іншого територіально-планувального рівня аж до міста в цілому (у цьому випадку оцінюється нормативним критерієм);

— рентабельність заходу в конкретних фінансово-економічних умовах визначеного відрізку часу.

Реально вибір у якості пріоритетного того або іншого виду реконструкції здійснюється місцевим органом влади найчастіше на основі кваліфікованої експертної оцінки ситуації з урахуванням суспільної думки. Але це рішення місцевої влади має бути веріфіковане спеціальними розрахунками.

Один з можливих методів розрахункового обґрунтування прийняття рішення щодо вибору пріоритетного виду реконструкції полягає в такому, при цьому враховується:

— фактичний стан системи, який характеризується сукупністю показників з порівнянням з нормативними вимогами;

— міра провокативності того чи іншого виду реконструкції на оцінюваному планувальному рівні.

Стан будь-якої містобудівної системи або тієї системи, підсистеми, що підлягає реконструкції, може бути описаний у вигляді сукупності показників, що характеризують систему (підсистему) за різними напрямами чи складовими.

На першому етапі оцінки якості об'єкта реконструкції проводиться дисперсійний аналіз за значеннями фактичного відхилення у зіставленні з нормативом кожного з елементів оцінюваного об'єкта на основі нормативів, закладених у ДБН або інших нормативних документах.

Рис. 1. Методична схема вибору пріоритетного виду реконструкції

Рис. 2. Графічне відображення відхилення фактичного стану системи від нормативного

Ці нормативи фіксуються як базові дані на осі Х, а відхилення фактичного значення показника, що описує стан системи (підсистеми), від нормативного - у вигляді значення 5 по вісі У.

У графічній формі це виглядає так (рис. 2.), де вісь Х являє собою нормативні значення /-тих факторів від 1 до п, а на осі У фіксуються фактичні значення нормованого параметра (чинника). Адитивне відхилення від норм, заданих в абсолютних значеннях, інтерпретується в значення дисперсії.

Математично це може бути представлено у вигляді формули 1.

Максимально можливий субоптимальний стан об'єкта реконструкції, що розглядається, у наближенні до нормативного визначається сумарним значенням дисперсії, яка, теоретично, має наближуватися до 0 в тому випадку, якщо всі нормативи у сукупності дотримані точно до вимог ДБН. Але, як відомо з вищевикладеного, такий стан є практично недосяжним.

У більш ускладненій формі можуть бути введені і вагові характеристики норми, але це потребує додаткових статистичних обґрунтувань. Чим менше середнє значення дисперсії, тим ближче об'єкт до можливого оптимального стану.

Такий аналіз проводиться для того чи іншого фрагмента території, яка попередньо може бути визначена як "депресивна". Оцінка ступеня депресивності того чи іншого фрагмента міського плану або підсистеми проводиться за сукупністю критеріїв, визначених спеціальними методиками відповідно до індикаторів сталого розвитку поселень.

Другим кроком є групування значень дисперсії тих чи інших показників відповідно до означених вище видів реконструкції першого рів

ня інтеграції та отримання усередненого значення дисперсії для даного виду реконструкції (2):

(2)

де j - це, відповідно, символ конкретного виду реконструкції першого рівня інтеграції; і - це символ, що відповідає показнику, який характеризує даний вид реконструкції.

Вимагає реконструкції, в першу чергу, та підсистема, де значення сумарної дисперсії максимальне.

Останнім кроком є введення коефіцієнта (індексу) провокативнос- ті--іп--для кожного оцінюваного виду реконструкції, тобто ступінь про- вокативності того чи іншого виду реконструкції або спроможність виду реконструкції створювати "тригерний ефект" для розгортання реконструкції в цілому по місту. Та величина добутку, яка є максимальною (3), характеризує вид реконструкції, що має бути признаний пріоритетним.

гпаj ^ max. (3)

Реальні ситуації вимагають змінюваних у часі норм, які використовуються у дисперсійному аналізі, так як шлях до досягнення будь-якої містобудівної мети, розглянутий у часі і економічному просторі, залежить від фінансування, наявності ресурсів і т ін., а також змін у функціональному просторі. Тому будь-який реальний стан характеризується неповним (причому - різним) досягненням ряду цілей, а шлях реалізації довгострокової реконструктивної програми є не що інше, як послідовність таких станів.

Сьогодні поетапна можливість вибору оптимального шляху, на основі динамічних норм, представляється більш істотною, ніж обґрунтування довгострокових цілей. Не виключено, що довгострокові цілі будуть формуватися в результаті поетапного переходу міста в новий стан на кожному реалізованому етапі. Очевидно, що такий шлях не може бути жорстко заданий у всіх більш-менш істотних деталях, він неминуче повинен підлягатися контролю і корекції в прямому системному розумінні стратегії поетапного управління. При такому підході необхідно зробити висновок про взаємозалежність нормативної системи і стану міста на кожному етапі.

Ефект вибору пріоритетного об'єкта полягає і в тому, що цим кроком запускається процес реконструкції територіально, планувально і функціонально сполучених з даним об'єктом інших об'єктів, що потребують реконструкції. Цей "тригерний ефект" є важливою складовою реалізаци програми комплексної реконструкції в її цільовому призначенні (рис. 3).

У разі значних капіталовкладень у реконструкцію якого-небудь великого об'єкта "критичний" ефект набуває характеру хвилі, що захоплює великі території з мультиплікативним результатом процесу.

Таке явище спостерігається практично у всіх крупних містах і є найважливішим чинником стимулювання комплексної реконструкції, що перетворює місто в цілому або його великі частини.

Прикладами такого ефекту може бути прокладання тунелю в Бостоні, реконструкція комплексу Потсдамер-Платц у Берліні, стадіон у Лужниках у Москві, реконструкція промислового району (нині офісно-житловий район) Докленд у Лондоні, а також прокладання бульвару Л. Українки в Києві. Розроблені для Києва програми реконструкції районів застарілого житлового фонду при їх реалізації можуть дати подібний містобудівний результат.

Вибір пріоритетів у реконструктивній діяльності має як загально- методологічне, так і конкретно методичне значення. Він може бути застосованим та ефективним для короткострокового та середньострокового планування. Що стосується довгострокового стратегічного планування із застосуванням відповідних моделей, то вибір пріоритетних напрямів реконструкції потребує спеціальних методів обґрунтуванням, які мають базуватися на моделюванні розвитку міста в рамках нових урбаністичних концепцій. реконструкція місто фінансовий

Список літератури

1. Демин Н.М. Управление развитием градостроительных систем / Н.М. Демин. - К.: Будівельник, 1991. - 185 с.

2. Нудельман В.И. Киев в опорном каркасе главных линий и узлов урбанизации Европы - сценарии будущего / В.И. Нудельман // Український географічний журнал. - 07/2013. - Вип. 3. - С. 8-15.

3. Фільваров Г.И. Архитектура города: выбор будущего / Г.И. Фильваров // С.С. (Art. City. Construction.). - 2004. - Вып. 2. - С. 14-19.

4. Плешкановська А.М. Рентабельність інвестиційних проектів при реконструкції застарілого житлового фонду / А.М. Плешкановська, А.М. Шеремета // Містобудування та територіальне планування. - К., КНУБА, 2012. - Вип. 44. - С. 549-555.

5. Васин А.А. Теория игр и модели математической экономики / А.А. Васин, В. Морозов. - М.: МГУ. - 2005. - 272 с.

6. Борисов А.П. Экономика градостроительства: учеб. пособие / А.П. Борисов, Э.Я. Бубес, Н.Г. Ревунова. - Л.: Стройиздат. Ленинград. отд., 1981. - 254 с.

7. Плешкановська А.М. Інтегральна модель комплексної реконструкції міста / А.М. Плешкановська // Досвід та перспективи розвитку міст України. - К., Ін-т "Діпромісто", 2003. - Вип. 5. - С. 128-134.

Размещено на Allbest.ru