Французькі тенденції в архітектурі Півдня України XVIII-XIX століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 930.85

ФРАНЦУЗЬКІ ТЕНДЕНЦІЇ В АРХІТЕКТУРІ ПІВДНЯ УКРАЇНИ XVIII - XIX СТОЛІТТЯ

Лисиця Юлія

Розуміння значення впливу Франції на духовний розвиток європейських народів кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст. передбачає дослідження основних напрямів і форм французько-української культурної взаємодії, що стала важливим чинником становлення сучасної культури регіону. Важливу роль у процесі забудови міст Півдня України відіграли французькі емігранти, що привнесли європейські елементи у розвиток місцевої архітектури.

Розробкою даної проблеми займалися науковці, представники різних галузей науки: Іваненко О., Лещенко А., Грицак Я. Й., Траверсе О., Третьяк А. та ін. Джерельну базу становлять праці Скальковського А. А., де-Рібаса Л. М., Майкова П. М., Яковлева В. А.

За мету було поставлено дослідити основні аспекти впливу французьких тенденцій у розвитку архітектури Півдня України XVIII-XIXст.

За відсутності в Україні вищих художніх навчальних закладів, у XVIII - ХІХ ст. Петербурзька Академія мистецтв відігравала провідну роль у справі професійної підготовки українських фахівців. Як пансіонери Академії, вони вдосконалювали свою майстерність у провідних мистецьких центрах Західної Європи. Навчання у французьких художньо-освітніх закладах склало фундамент професійного та ідейно-естетичного росту вітчизняних митців. Починаючи з середини ХІХ ст. Франція перетворилася на провідний осередок розвитку європейського образотворчого мистецтва та архітектури.

Яскравий слід в культурному розвитку Півдня України у XVIII-XIX ст. залишили видатні французи, що обіймали високі адміністративні посади. А саме: Головний командир Чорноморського флоту (1802 р.), Миколаївський і Севастопольський військовий губернатор (1805 р.) Іван Іванович де Траверсе; одеський градоначальник (1803 - 1805 ) і Новоросійський генерал-губернатор (1805 - 1814 ) Арманд-Емманюель Рішельє дю Плессі; генерал-губернатор Новоросійського краю (1815 - 1823) Людовік-Олександ-Андре граф де Ланжерон.

З 1803 р. в управління Одеси вступив герцог Рішельє. За спогадами Де Рібаса, Одеса часів Рішельє - це місто пустих місцин. Квартали в десятину, навколо яких неглибокі канали. Один тільки міст - через воєнну балку між Дерібасівським садом і Ланжеронівською вулицею. Розділені один від одного великими відстанями, невисокі побудови, криті залізом, деревом, очеретом. Більшість будинків, тогочасної Одеси, були збудовані за одним планом: одноповерхові; ворота посередині, три вікна по сторонам на вулицю; фронтон, прикрашений ліпними гірляндами. В центрі міста багато недобудованих будинків, будинки-землянки, що були призначені для грецьких поселенців ще при заснуванні Одеси. В сторону до моря фортеця і будівля карантину [1,с.344]. За короткий час Рішельє перетворив це містечко на квітуче європейське місто, що стало на перетині торговельних шляхів. Було збудовано гавань, міські квартали, лікарні, навчальні заклади, театр, казарми і храми.

За ініціативою Рішельє в Одесі здійснювалися роботи зі спорудження карантину за проектом Ф.-П. де Волана та порту, на завершення будівництва якого відраховували п'яту частину митних зборів, та зменшено на 25% ввізні мита. Це нововведення було поширене на всі порти Чорного й Азовського морів. архітектура адміністративний вулиця зерносховище

Упевнившись, що Одеса перебуває під урядовим патронатом, російські та іноземні піддані охоче купували тут нерухомість. До участі в забудові міста прилучалися західноєвропейські архітектори, у тому числі Скааль і Томон, які розробляли плани приміщень міської біржі й театру. Рішельє поновив роботи з побудови одеських церков, а саме: Грецької і Соборної, Миколаївської, яку було перейменовано в Преображенську, а церкви Єкатериненську і Александро-Невську залишив недобудованими.

За роки правління герцога Рішельє були збудовані Миколаївські сходи, театр, освітлені вулиці тощо. Саме герцогом був закладений сучасний Приморський бульвар, звідки відкривався краєвид на море. Паралельно з цими розбудовами, широко розгорнулось і приватне будівництво. Тим хто бажав будуватися надавалися позики.

Вже через п'ять років адміністративної діяльності герцога місто кардинально змінило своє обличчя: з'явилися кам'яні будинки, широкі освітлені вулиці, зерносховища, населення зросло більше ніж у шість разів. Особливу увагу герцог приділяв будуванню порту. Через затоку був збудований мол, що розділив порт на дві частини: для кораблів, що прийшли з гирла Дніпра, та для тих, що проходили через заморські протоки і тому підлягали карантину. Стара турецька фортеця була перетворена на карантинні приміщення. Опікування цією справою дало можливість для значного збільшення прибутків Одеси та зміцнення її авторитету, як торгового порту, на світовому просторі [5, c.67].

За участі випускника Паризької академії архітектури Ж. Тома де Томона, який з 1799 р. працював у Російській імперії, було розроблено проект приміщення театру в Одесі (1802 - 1804), що не збереглося до наших днів. В опублікованому Тома де Томон проекті одеський театр - монументальна, прямокутна в плані споруда з необхідною кількістю парадних і службових приміщень. У процесі будівництва театру, яке затягнулося на кілька років, зовнішній вигляд його значно змінився. Портик зайняв всю ширину фасаду, колони суворого іонічного ордера змінилися пишними коринфськими колонами, величину яких архітектор розрахував на висоту будівлі. Вид театру став більш величним.

Одночасно Томон спроектував міський шпиталь, головний корпус якого було відкрито у 1806 р. До 100-річчя Полтавської битви французький архітектор створив проект тріумфальної колони, який було затверджено 1805 р. Ж. Тома де Томон та Ф.Г. Гордєєв, І.П. Мартос, Ф.Ф. Щедрін керували роботами зі створення скульптурних прикрас монумента. Урочисте відкриття пам'ятника відбулося 27 липня1911 р. [3, с.199].

Наступник Рішельє Луї Олександр Андро де Ланжерон був вихідцем з аристократичної паризької родини. У 1790 р. Ланжерон емігрував до Росії, перебуваючи на службі в Катерини ІІ, він брав участь майже в усіх великих військових кампаніях початку ХІХ ст.

До числа найбільш значних діянь Ланжерона в Одесі можна віднести відкриття в 1817 р. Рішельєвського ліцею. Зусиллями Ланжерона було закладено в Одесі Імператорський ботанічний сад (1819) та Приморський бульвар (1820). Перетворення безводної степової місцевості на квітучий ботанічний сад відбувалося завдяки старанням французького ботаніка, професора при Одеському будівельному комітеті Десмета. У1826 р. було відкрито пам'ятник Рішельє роботи І.П. Мартоса.

В цілому граф Ланжерон залишив після себе в Одесі добру пам'ять. Його будинок зі знаменитими гарматами біля входу дав назву Ланжеронівській вулиці. До наших днів збереглась тріумфальна арка, що вела на дачу графа, одеситами вона називалася аркою Ланжерона, вона відкривала дорогу на пляж його імені.

Найстаршим серед згаданих осіб був Жан-Батист Де Траверсе. В середині 1802 року він був призначений головним командиром Чорноморського флоту і портів. 20 березня 1805 р. його було офіційно затверджено на посаду Миколаївського і Севастопольського військового губернатора. Він зосереджував у своїх руках як військову, так і цивільну владу. Вперше обидві посади одночасно зайняв чужинець, французький емігрант, маркіз де Траверсе.

Завдяки його активній адміністративній діяльності у Миколаєві в 1803 р. було засновано Депо карт з бібліотекою і кабінетом рідкостей, до депо приєднана друкарня з літографією, заснована майстерня морехідних інструментів, для якої побудовано новий будинок.

У Севастополі в 1803 р. де Траверсе запропонував новий план забудови міста. У 1805 р. він турбувався про укріплення міста з суші, у 1809 р. представив проект "про підняття Севастополя на ступінь першокласної фортеці", для чого запропонував обнести його кам'яними стінами з бастіонами і ровами.

Як справжній француз, він дбав про озеленення міст, навіть заклав у Миколаєві ботанічний сад, де розводили екзотичні рослини, і оранжерею, а біля свого будинку - фруктовий сад і квітник [4, с.100].

Протягом XVIII - ХІХ ст. важливою ланкою українсько-західноєвропейських мистецьких зв'язків була діяльність в Україні французьких архітекторів. Пам'ятки архітектури були побудовані в стилі: класицизм, модерн, бароко. Багатонаціональний склад населення привів до того, що в архітектурі культових будівель відобразились грецькі, італійські впливи, але особливою колоритністю відзначаються французькі віяння.

Література

1. Из пришлого Одессы (избранное). Сборник статей / Составитель Л.М. де-Рибас. - Одесса, 1894. - 399 с.

2. Іваненко О. Українсько-французькі зв'язки: наука, освіта, мистецтво / О. Іваненко - К.: Інститут історії України НАН України, 2009 - 320 с.

3. Левченко Л. Л. Миколаївський військовий губернатор Іван Іванович де Траверсе / Л. Л. Левченко // УІЖ. - К.: Наукова думка, 2000. - №6. - С. 94 - 102

4. Лещенко А. Значення діяльності герцога Рішельє для розвитку Північного Причорномор'я / А. Лещенко // Чорноморський часопис - 2011. - Вип. 4. - с. 64-69

5. Третьяк А. Генерал Ланжерон / А. Третьяк // Одесский альманах. - 2004. - №17. - с. 6-11

Анотація

Розглянуто особливості розвитку архітектури Півдня України в XVIII - XIX ст. і роль французів, що займали високі адміністративні посади. Визначено основні досягнення, що були зроблені в цей період в галузі архітектури.

Ключові слова: герцог, архітектор, проект, будівництво.

Размещено на Allbest.ru