Шляхи реновації міських набережних

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Шляхи реновації міських набережних

Олексій Боборикін

Анотація

В статті аналізується еволюційний розвиток Набережного шосе в місті Києві, досліджуються сучасні зарубіжні тенденції реновації міських набережних та визначаються шляхи відродження вітчизняних набережних.

Ключові слова: набережні, еволюція набережних, Набережне шосе в Києві, періоди розвитку набережних.

Постановка проблеми. Розвиток сучасного міського транспорту спричинив багато еколого-містобудівних, функціональних і територіальних проблем, які здебільшого залежать від транспортно-пішохідного конфлікту.

Актуальність дослідження обумовлена сучасними проблемами містобудівної практики освоєння прирічкових територій в містах України. Питання існування та подальшого розвитку таких містобудівних утворень, як набережні, пов'язані з необхідністю розв'язання зазначених проблем, оскільки на їхніх територіях мають бути забезпечені сприятливі умови для відпочинку міського населення та для організації екологічного балансу міста загалом.

Зв'язок авторського доробку з важливими науковими та практичними завданнями. Дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри теорії, історії архітектури і синтезу мистецтв Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, входить до спектру фундаментальних наукових завдань, які стоять перед сучасною теорією та історією архітектури, перебуває у колі досліджень сучасної архітектури України. Наукові праці вчених А. Г. Большакова, Ю. О. Бондаря, В. М. Вадімова, А. П. Вергунова, В. О. Горохова, М. Ф. Денисова, Л. Б. Лунца та інших присвячені ландшафтному проектуванню, обладнанню міських прирічкових територій, у тому числі набережних.

Зазначення не вирішених раніше частин загальної проблеми,яким присвячується стаття. Дослідження особливостей розвитку набережних України в межах великих придніпровських міст в попередній період комплексно не здійснювалося. Дана стаття ілюструє еволюційний аспект цієї теми.

Новизна наукового дослідження полягає в тому, що стаття репрезентує засади еволюції набережних у загальній системі архітектурно-містобудівної та архітектурно-теоретичної спадщини України, а на основі проаналізованих зарубіжних аналогів висувається гіпотеза про спіральність розвитку міських набережних, особливо щодо транспортно-пішохідних зв'язків.

Виклад основного матеріалу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

У сучасній світовій практиці є багато прикладів реновації набережних з урахуванням їхньої позитивної ролі для формування сучасного образу міста та для комфортного користування мешканцями міста. Розвиток транспорту впливає на формування набережних. Дуже часто саме він, поряд з розширенням міст, стає утворюючим чинником для нових набережних. Як засвідчує світовий досвід, будівництво ав- тодоріг уздовж басейнів річок є неприйнятним. Наприклад, спеціалісти-урбаністи з Колумбії, що мають вдалі реалізовані проекти покращення громадських функцій та впровадження пішохідного руху в м.Багота, вважають, що нові дороги не тільки відокремлюють від міст цінні території, а й ускладнюють транспортну ситуацію. Отже, транспортну проблему треба розв'язувати не шляхом будівництва нових доріг, а впровадженням нових технологій в русі громадського транспорту, відмови від підземних переходів, створенням тунелів для автомобілів, відокремлених смуг для руху громадського транспорту, швидкісних автобусів тощо [10].

Набережне шосе в Києві також пов'язане із розвитком транспорту: будівництво Ланцюгового мосту 1855 року спричинило появу набережної вулиці для комунікаційного зв'язку з Подолом [2]. Але саме розвиток транспорту згодом може негативно вплинути на набережну - найважливішу частину прирічкової території. Нами було проведено дослідження історії київського Набережного шосе (іл. 1), а також декількох зарубіжних набережних, що мають спільні риси. Беручи до уваги, що розвиток набережної відбувається в безпосередньому зв'язку з розвитком транспорту, можна визначити наступні етапи цього процесу: становлення, розвиток, занепад та реновація. набережне шосе вітчизняний київ

Історія розвитку прибережної річки Чон-гі-Чун в Сеулі (Південна Корея) являє собою революційний приклад сучасного містобудування і урбаністики (іл. 2). Історично Сеул розбудовувався навколо цієї невеликої річки з притоками, що також проходили містом. До XV ст., згідно з давнім свідченням, повідомлялося про закінчення перебудови берегів Чон-гі-Чун. За наказом короля Теджона поглибили її русло, збудували кам'яні набережні та мости. Цей період ілюструє становлення набережних територій.

Етап реновації (початок ХХІ ст.) набережних Чон-гі-чун та, власне, загальна регенерація території, відбулась революційним шляхом, ілюструючи кращі сучасні футуристичні містобудівні проекти. Новий мер Сеула Лі Мьон Бак запропонував 2001 року неординарне вирішення проблеми: повністю ліквідувати автомобільну дорогу та естакаду (див. іл. 2);відкри- ти поверхню річки та рекультивувати її, перетворивши береги на зелені набережні - зони відпочинку. На місці захованої в бетон канави з'явилася

Іл. 2. Реновація міських берегів річки Чон-Гі-Чун в Сеулі (Корея) комфортна

Іл. 3. Реновація набережної Рейну-ферштрассе в Дюссельдорфі (Німеччина)

зона відпочинку й культурного дозвілля. Колишні опори шляхопроводу було збережено та «вписано» в новий ландшафт. Спеціально для зручності переходу поперек річки проклали

містки з каменів. Штучні водоспади, фонтани, нічна підсвітка - завдяки цим заходам було реконструйовано Чон-гі-чун.

Історичний розвиток прибережної території Чон-гі-чун та її набережних був безпосередньо пов'язаний з розвитком транспорту. Сеульський приклад ілюструє історичну спіральність розвитку прирічкової території: періоди занепаду чергуються з періодами відродження. Так саме відбувається і розвиток набережних (див. іл. 6, a).

Яскравим прикладом реновації є історія набережної р. Рейн у м. Дюссельдорфі (Німеччина). Старовинну дворівневу набережну методично витісняла важлива для розвитку міста дорога, що згодом заблокувала вихід міста до води (іл. 3).

Це символізує період занепаду існування публічного пішохідного простору. Але занепад, в свою чергу, спричинив вибір шляху регенерації через відділення транспорту від пішоходів - будівництво тунелю для транспорту. Муніципалітет інвестував значні кошти у широко відомий 2-кілометровий променад, і таким чином було відновлено транспортно-пішохідну гармонію. За умовами Люневільського мирного договору укладеного 1801 року фортечні мури навколо Дюссельдорфа були знесені. Відразу після цього берег Рейну забудовується, причому будинки зводять безпосередньо на березі річки, що через регулярні повені призводить до підтоплень. Закріплений берег Рейну використовується як причальна набережна.

Етап розвитку у першій половині ХХ ст. характерний формуванням набережної Рейну, що гармонійно поєднувала транспорт з пішохідними шляхами. В 1896 році було відкрито Дюссельдорфський порт. Тому на початку XX ст. відпала необхідність використання рейнського берега як причалу, уздовж берегу створюється дворівневий променад-набережна, що на півстоліття стала популярним місцем зустрічей та центром громадського життя біля води.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Етап стагнації (друга половина ХХ ст.) характеризується занепадом громадської функції набережної через розвиток транспорту Рейн, по суті, був відгороджений від центру міста автомобільною дорогою. У процесі відновлення міста після Другої світової війни по-новому було організовано автомобільний рух, і берегом Рейну прокладається частина федеральної автомагістралі B1. Таким чином, пішохідна зона уздовж Рейну зникає. У 80-ті роки ХХ ст. інтенсивний автомобільний рух автомагістраллю призводить до необхідності побудови тунелю, щоб знову з'єднати місто з річкою.

Етап реновації (з 1993 р.) завершився відродженням пішохідної набережної, що відбулось завдяки спрямуванню транзитного транспорту до підземного тунелю. Дворівневий Рейнський тунель (Reinuserstrasse) завдовжки 1,9 км було відкрито 1993 р. Простір, звільнений від автомобільного руху, дозволив по-новому сформувати Рейнську набережну.

Переможцем конкурсу на нове оформлення її в 1991 р. був визнаний проект архітекторів Н. Фрічі, Б. Шталя та Г. Баума. Оновлена набережна, реалізована 1995 року, отримала першу премію в категорії «Оформлення громадських місць» від Спілки Німецьких архітекторів в 1997 р. Таким чином річку Рейн було знову повернено Дюссельдорфу (див. іл. 3).

Еволюцію транспортно-пішохідних зв'язків набережної р. Рейн в Дюссельдорфі досліджено в графіку «Ь» (див. іл. 6).

Історія українських набережних має багато спільних рис зі світовими прикладами. Наразі Набережне шосе - автобан безперервного руху, але в історії цієї вулиці був період, коли місто та річка були гармонійно пов'язані (див. іл. 1, d). Сучасна проблематика є спільною майже в усіх українських набережних. Відокремлення особливо цінної для міст прирічкової території промисловими спорудами, приватною забудовою, залізницею та автомобільними дорогами - прикре явище сьогодення.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Набережне шосе в Києві пролягає від Поштової Площі до бульвару Дружби народів і мосту ім. Патона (див. іл. 1, а). У 30, 50, та 80-ті роки ХХ ст. було проведено реконструкції Набережного шосе, внаслідок яких воно набуло сучасного вигляду Вздовж початку відрізку його з боку Поштової площі існує забудова ХІХ - початку ХХ ст. До Набережного шосе прилучаються міст Пішохідний, міст Метро і узвіз Дніпровський (двічі). На ньому розташовані станції метро «Поштова Площа» та «Дніпро», залізнична станція «Ботанічна», фунікулер та Річковий вокзал [4].

Набережна сформувалася у другій половині ХІХ ст. (іл. 4). Найперші згадки про дорогу вздовж Дніпра біля підніжжя пагорбів можна знайти ще у літописах Нестора літописця X-XII ст.

Дорога слугувала під'їздом до переправи через Дніпро досить довгий час.

У 1761 році у Києві було засновано спеціальну контору для складання пропозицій щодо найнадійнішого закріплення нетвердого берега Дніпра, котрий постійно розмивався плином річки знизу і струмками талої та дощової води зверху. Щоб запобігти ґрунтовим зсувам у ХІХ ст. влаштували дренажні колодязі та підземні водозбірні галереї, які мали дерев'яні кріплення.

Етап становлення охоплює другу половину ХІХ ст. - 30 роки ХХ ст. У 1855 р. разом із появою Ланцюгового мосту через Дніпро, як шлях між ним та Подолом, утворюється Набережне шосе. Транспорт завжди розвивається паралельно з набережними, тож у 50-ті роки ХІХ ст. тут з'явилася залізниця, що з'єднувала Поділ із Дарницею. Це стало значущим фактором у забезпеченні загальної стійкості схилу. В подальшому залізницю замінив інший вид транспорту - трамвай, що згодом став символом набережної і проіснував тут до 2011року (див. іл. 4).

Етап розвитку Набережного шосе відноситься до 30-70-х років ХХ ст. Це період «Гранітної набережної»: у 1935-1938 роках будівництвом капітальної гранітної набережної було завершено закріплення нижньої частини схилів. У 1936 році на березі Дніпра, навпроти однієї з будівель водопровідної станції був встановлений виконаний в натуральну величину макет невеликої ділянки майбутньої гранітної набережної.

Проект першої черги передбачав будівництво трикілометрової набережної від Поштової площі до мосту ім. Євгенії Бош. Сама набережна являла собою шляхову магістраль - шосе завширшки 43 м, яке забезпечувало рух автомобілів, трамваю, гужового, велотранспорту, а також пішоходів. Конструкція самої ж набережної являла собою вертикальну гранітну стіну сім метрів заввишки.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вона мала укріпити схил від руйнувань, дорогу від паводків та містила чотири сходи-спуски до води. Біля самої води розміщувалася п'ятиметрова прогулянкова горизонтальна тераса зі сходинками до Дніпра (див. іл. 1, b). Більшість цих проектних рішень було втілено, і тривалий час набережна була популярним місцем для відпочинку городян і туристів (див. іл. 1, d).

Етап занепаду спостерігався у 70-ті роки ХХ ст. - на початку ХХІ ст. (див. іл. 4). Після реконструкції 70-х та 80-х років набережна зазнала неповоротних змін, що

були пов'язані з розширенням її проїзної частини. Це було здійснено за рахунок знесення смуги озеленення з боку Дніпра та звуження пішохідної частини верхньої кромки набережної. Це зробило набережну незатишною та некомфортною для прогулянок. Територіальну пропорцію гармонійного співвідношення транспортно пішохід транспортно-пішохідного конфлікту міських набережних них частин її уло іруб (пропозиція) порушено.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Досить різні явища характеризують етап реновації. Відноситься він до початку ХХІ ст. З одного боку, ведуться полеміки, архітектурні конкурси, громадські обговорення можливості реконструкції, історичної регенерації та забудови Набережного шосе. Вітчизняними та зарубіжними архітекторами виконано багато передпроектних розробок, які можна розділити на групи за кількома принципами (іл. 5).

В цілому це є позитивні явища для повернення міста обличчям до Дніпра. Крім того, реалізується перша спроба щодо наближення пішоходів до набережної шляхом транспортно-пішохідної диференціації - спрямування транспорту в тунель на Поштовій площі.

Сучасний проект передбачає створення пішохідної платформи над автодорогою біля Річкового вокзалу і має бути повністю реалізованим 2015 року (див. іл. 1, с). Також в генплані розвитку Києва до 2020 року передбачено тунель - дублер Набережного шосе, що міг би сприяти видаленню транзитного транспорту з київської набережної [5]. На практиці ж відбувається нарощування транспорту по Набережному шосе. В 2010 році воно було перегороджено відбійником, 2011 року набережна зазнала ще більшого розширення за рахунок демонтажу трамвайних колій у зв'язку із будівництвом дворівневої розв'язки біля станції метро «Дніпро»; 2013 року знято останній світлофор. Набережна перетворилась на потужну автомагістраль. Нижня трикілометрова пішохідна частина її має замало зв'язків із верхнім містом і практично відрізана від міста. Наразі набережна являє собою територію, повністю виключену з громадського життя.

У графіку «с» (див. іл. 6) представлено історію взаємодії та розвитку транспорту і пішохідного руху у кожний історичний період розвитку Набережного шосе в м. Києві. На сучасному етапі можна чітко прослідкувати занепад пішохідних зв'язків, натомість спостерігається стрімкий розвиток автотранспорту.

Головні висновки. Для Набережного шосе в Києві є декілька шляхів рено- вації. Транспортно-пішохідний конфлікт можна вирішити, застосовуючи певні прийоми (іл. 7). Один з них - рівнева транспортно-пішохідна диференціація, що передбачає розосередження руху транспорту і пішоходів. Відомо, що поєднання прогулянкової і транспортних функцій на одній набережній можливе шляхом будівництва автотунелю з експлуатованою покрівлею-промена- дом, як це зроблено в Дюссельдорфі. Також можливим є засіб інтеграції нових видів транспортного зв'язку або заміни автотранспорту громадським. Варіант транспортної анексії є найбільш радикальним і потребує детального аналізу транспортної ситуації в місті та чималого інвестування, але, як свідчить досвід реновації прибережних територій р. Чон-гі-Чун в Сеулі є цілком прийнятним.

Усі ці засоби можуть взаємно поєднуватися та доповнюватися залежно від місцевих факторів впливу на архітектурно-просторову структуру набережної. Порівняльний аналіз еволюції набережних (див. іл. 6) доводить, що Набережне шосе у Києві знаходиться тільки на порозі реновації.

Перспективи використання результатів дослідження. Таким чином, на часі прийняття вірного шляху реновації Набережного шосе в Києві, треба лише правильно застосувати світовий містобудівний досвід. Щодо набережних інших українських міст, еволюція яких перебуває тільки на початкових етапах або які зараз тільки проектуються, цілком ймовірним є використання та впровадження принципу територіальних пропорцій з гармонізованим транспортно-пішохідним співвідношенням. У майбутньому це допоможе запобігти глобальним реконструкціям набережних з метою повернення міст обличчям до річки.

Література

1. Пеньялоса Е. Як збудувати місто, в якому варто жити. Лекція [Електронний ресурс] / Е.Пеньялоса //http://texty.org.ua/. - 2012. - Режим доступу до ресурсу: http://texty.org.ua/pg/ article/newsmaker/read/35559.

Размещено на Allbest.ru