Внесок Л.Д. Проскурякова (1858-1926 рр.) в архітектурний компонент проектування мостів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 624.21/8+625

Київський національний університет культури і мистецтв (Україна, Київ), salaty@bigmir.net

Внесок Л.Д. Проскурякова (1858-1926 рр.) в архітектурний компонент проектування мостів

кандидат історичних наук, ст. викладач кафедри соціальних комунікацій та інформаційних наук

Анотація

проскуряков архітектурний залізобетонний міст

Зроблена спроба реконструювати внесок Л. Д. Проскурякова (1858-- 1926 рр.) в архітектурний компонент проектування мостів. Висловлюється переконання, що архітектура мостобудування дозволила Л. Д. Проскурякову досягти вагомих інженерних результатів. Наголошено, що впровадження металевих і залізобетонних конструкцій у промислових та інженерних спорудах було важливою передумовою для становлення нових архітектурних форм, які успішно і, на той час інноваційно, використовував і впроваджував Л.Д. Проскуряков.

Ключові слова: Л. Д. Проскуряков, проектування, архітектура, архітектура мостобудування, архітектурний стиль, історія науки і техніки.

Annotation

Salata H V., candidate ofhistorical sciences, senior lecturer ofthe Departmentoflnformation, Library andArchives, KyivNational University of Culture andArts (Ukraine, Kyiv), salaty@bigmir.net

Prokuryakov's contribution to the architectural component of bridge designing

The publication attempts to reconstruct Proskuryakov's (1858-1926) contribution to architectural component of bridge design. It is convinced that the architecture of bridge construction allowed L. D. Proskuryakov to achieve significant engineering results. It was emphasized that the introduction of metal and reinforced concrete structures in industrial and engineering structures was an important prerequisite for theformation of new architectural forms. It was successfully and innovatively used and implemented by L. D. Proskuryakov

Keywords: L. D. Proskuryakov, designing, architecture, architecture ofbridge construction, architectural style, history ofscience and technology.

Лауреат Нобелівської премії з літератури Іво Андрич дуже влучно висловився про мости як технічні конструкції, адже з усього, що пропонує і будує людина, підпорядковуючись життєвому інстинкту, немає нічого кращого і цінного за мости, які належать усім і кожному, рівні з усіма, потрібні, побудовані завжди на місці, де сконцентрована максимальна кількість людських потреб... [1].

Будівництво мосту, особливо коли він великий, не тільки складне, а й захоплююче завдання. Небачене під дзеркалом води дно, в якому необхідно встановити опори. Міст має бути не тільки міцним, а й красивим. А скільки обов'язкових умов: економія, пошуки розумної траси у тісняві міста або природному пейзажі географічного пункту, обрання конструкції, здатної над великим прогоном надійно тримати транспортний потік.

Загальна історіографія питання не обійдена увагою науковців як України, так і світу: універсальні видання, словники, довідники, монографічні дослідження. Водночас, окресленій темі публікації, належної уваги не приділено, що спонукає до розробки проблеми та актуалізує дослідження.

Метою публікації, дотримуючись хронологічного наступництва, є спроба реконструювати шлях, пройдений генієм інженерної думки професором Л. Д. Проскуряковим (1858-1926 рр.) [2-3] у проектуванні і будівництві

мостів та окреслити внесок Л. Д. Проскурякова в архітектуру мостобудування.

Знайомство з мостами Л. Д. Проскурякова «починається із загальних понять і зовнішніх ознак, які переходять до внутрішньої структури, закономірностей в конструкційних і архітектурних формах..випадковості, або помилок в композиції історичних пам'яток і сучасних мостових споруд» [4, с. 2].

Так, транспортні та інженерні споруди фахівці поділять на: будівлі, що обслуговують пасажирів, вантажі і техперсонал, - вокзали, станції, пакгаузи (закрите складське приміщення на залізничних станціях); ті, що обслуговують рухомий склад - мости, шляхопроводи, водонапірні вежі. З цього переліку найбільш цікавими, безперечно, є вокзали, що споруджувалися за трьома технологічними схемами - береговий, острівний та тупиковий (залізничний станційний шлях, з'єднаний з іншими шляхами тільки одним кінцем). Більшість вокзалів України побудовано за береговою системою, тобто з розташуванням будівель паралельно до колій.

У кінці XIX ст. уведено поняття класифікації вокзалів, у залежності від значення станції, що призводило до типології планів. Наприклад, до поза класифікаційних, або без присвоєння класу об'єкта, індивідуальних вокзалів були віднесені Київ, Харків, Одеса-головна, Козятин та ін. До вокзалів першого класу - Фастів, Волочиськ, Ковель. Автором кращих будівель вокзалів першого класу був архітектор О. В. Кобелєв, за проектами якого побудовані вокзали на залізничних станціях Козятин, Коростень, Сарни та ін. Швидкий розвиток залізничного транспорту вимагав реконструкції старих вокзалів і надання їм монументальних форм.

До групи транспортних обслуговуючих споруд слід зарахувати залізничні депо і майстерні, трамвайні і портові споруди. Так, у Києві утримання міського трамваю вимагало створення цілого ряду споруд: трамвайне депо, електростанцій, ліній електропередачі, павільйонів для пасажирів, нових міських мостів. Вишукані за форою опори трамвайних шляхопроводів, легкі металеві та залізобетонні піддашки зупинок привносили у загальну архітектуру міста затишок та естетичну красу.

У міський пейзаж активно включалися мости, що сприяло появі своєрідних форм цих споруд. Перший залізничний металевий міст у Києві було споруджено у 1870 р., згідно проекту інженера Аманда Струве. Міст мав довжину близько 1000 м і був найдовшим у Європі.

Оригінальний проект мосту створив і застосував в Україні інженер Л. Д. Проскуряков через р. Сула на залізниці Ромни-Кременчук (1887 р.). Лавр Дмитрович вперше застосував двоконсольну прогонову споруду. Видатною металевою спорудою початку XX ст. (1908 р.) в Україні став Кічкаський міст Проскурякова, що біля Олександрівська (тепер Запоріжжя). Цей міст мав прогін 184,3 м. Завдяки розрахункам Л. Д. Проскурякова пружна арка мосту висотою 50 м стала втіленням нової конструктивної логіки, легкості і міцності металевих конструкцій. Але не тільки мости Л. Д. Проскурякова дивували інженерів і населення своєю архітектурою.

Так, згідно проектів М. А. Белелюбського (18451922 рр.) в Україні побудовані великі металеві мости у Катеринославі (тепер Дніпро) (1884 р.) з прогоном 94,5 м. Останній міст перекритий параболічною фермою з дворозкісною решіткою. Єдності у доцільності і красі досягнув М. А. Белелюбський під час спорудження Русанівського мосту у Києві (1903 р.), де були використані двошарнірні арки з прогоном 101 м. Власне, саме металеві конструкції мостів набули такої досконалості форм, що по праву стали символами нової архітектури XX ст.

Вагому роль у розвитку архітектури мостів, відіграло використання залізобетону. Принципово нові форми внесли в архітектуру мостів монолітні залізобетонні споруди. Для прикладу, слід вказати на унікальну залізобетонну споруду - будівля павільйону і шляхопровід якого збудовані у центрі міста на схилах Дніпра -Київський фунікулер (1904 р.) (інженер М. К. П'ятницький, архітектор О. О. Барышников). Павільйон немов майорів над крутим схилом, символізуючи торжество інженерної думки. Цю споруду у Києві стали називати «дивом мистецтва і науки». Візуальна легкість форм фунікулеру обумовлена досконалим впровадженням у технологію будівництва залізобетону.

Справді, значні досягнення впровадження залізобетону у мостобудуванні привели до появи нових конструктивних форм в архітектурі! Ось чому в Україні на початку XX ст. споруджено значну кількість балкових мостів і шляхопроводів з прогонами у 1720 м. Наприклад, у Луганську, Горлівці, на станції Гребінка, у Києві. Оригінальні аркові мости побудовані в Катеринославській губернії. Прогони таких мостів сягали 26 м. Форми залізобетонних мостів були тектонічні і виразні, вони утверджували нову конструктивну логіку архітектури.

У практиці залізобетонного будівництва з'явився ряд принципово нових ідей і архітектурних форм, що використовував Л. Д. Проскуряков при проектуванні і будівництві своїх мостів. Перш за все, це ідея збирання на місці, попередньо виготовлених на полігонах і на заводах елементів (палі, опускні кринички, плити перекриття, ферми), що передовсім, були освоєні на практиці. Наприклад, збірні ферми прогоном 18 м застосовані на будівництві «Красного» мосту в Чернігові (1910 р.). Усе це слугувало розвитку інженерного раціоналізму.

Таким чином, впровадження металевих і залізобетонних конструкцій у промислових та інженерних спорудах стало важливою передумовою для становлення і впровадження нових архітектурних форм. Бетон і залізобетон широко використовувався і для декоративних деталей, скульптурних елементів, з успіхом замінюючи природний камінь.

Загалом, розвиток міст, особливості забудови і типології в архітектурі на межі ХІХ-ХХ ст. не тільки відображали нові потреби суспільства, а й містобудівні та об'ємно-планувальні особливості архітектури. Л. Д. Проскуряков усвідомлював, що вони були б неповними без врахування естетичної сторони архітектури, її стилістичних особливостей.

Видатний український архітектор сучасності Володимир Ясієвич у своїй монографії «Архітектура України кінця XIX - початку XX століть (основні тенденції і особливості)» (1961 р.), відзначав з цього приводу, що необхідно висвітлити архітектурний процес у його взаємозв'язку з мистецтвом, а саме: стилістичні напрями, принципи формоутворення, регіональні школи, творчість окремих майстрів [5].

Цей бік архітектури, пов'язаний з поняттям стилю і методу, надзвичайно складний і суперечливий, коли за порівняно невеликий строк 20-30 рр. XX ст. в художньому житті України відбувалася прискорена зміна смаків і переваг. У мистецтві, поряд з реалізмом, розвивався романтизм та історизм. Власне, романтизм, як художній метод, протиставив догмам класицизму з його нормативною естетикою духовних потреби людини. Історизм - з його розмаїттям стилістичних напрямів і принципом «свободи вибору» стилю і залежності від призначення будівлі. Поряд з офіційно визнаним класичним стилем розвиваються його різновиди, що зорієнтовані на народну архітектуру. На початку XX ст. в архітектуру Європи міцно увійшов модерн [5, с. 1-2].

Власне тому Л. Д. Проскуряков розглядав вказані стилістичні напрями в їх історичному розвитку і взаємодії: еклектику як найбільш загальний і широкий напрям архітектури XIX ст. і частково XX ст., що включав неоренесанс, неокласицизм, вітчизняний стиль; національний романтизм - використання національних традицій в архітектурі початку XX ст.; модерн як загальноєвропейський стиль і раціоналістичні тенденції, що передували появі конструктивізму 1920-х років. Сміливе поєднання усіх без винятку стилів попередніх епох, було характерним і для архітектури України. Така ситуація виникла внаслідок бурхливого розвитку й модернізації будівельних матеріалів, принципів будівництва.

Трактування Л. Д. Проскуряковим понять «стиль» і «мода» полягало у конкретній історичній спільності образної системи, засобів і прийомів художнього вислову, який обумовлений єдністю ідейного і функціонального змісту. Історизм в архітектурі інституційовано архітектурними школами Петербургу, Москви, Києва. Л. Д. Проскуряков зазначав, що він звертався до взірців римської і грецької класики і ще з студентських часів. Саме історизм і визначив високу професійну майстерність Л. Д. Проскурякова у вітчизняному мостобудуванні кінця XIX - поч. XX ст.

Стильовому проектуванню мостів сприяли конкурси проектів мостів, в яких Л. Д. Проскуряков брав активну участь і за проектами якого в означеному періоді, було побудовано низку важливих мостів. Фактично, Л. Д. Проскуряков задавав тон вітчизняній архітектурі мостів. На цих об'єктах удосконалювали свою майстерність молоді мостобудівники, учні Лавра Дмитровича. Те, що справжній інженер завжди ще й художник, вірне для будь-якої епохи [6-8].

Однак, кінець XIX ст. в цьому відношенні час особливий. У періоді, коли митці шукали вихід з інтелектуального тунелю еклектики, власне інженерам вдалося створити шедеври будівельного мистецтва. Яскравий приклад цьому - мости, побудовані Л. Д. Проскуряковим. У 1904 р. він зазначав: «Істинна художня краса, яка робить споруду безсмертною пам'яткою мистецтва, досягається без фінансових пожертв. Звичайним вибором обрисів, вишуканістю і сміливістю пропорцій, оригінальністю, новизною задуму досягається те, чого неможливо досягти нагромадженням деталей, які органічно не пов'язані із загальною формою і конструкцією» [9, с. 173].

Архітектурний компонент Л. Д. Проскурякова у мостобудуванні дозволив йому досягти небачених раніше дивовижних за красою мостових споруд. Відомо, що Лавр Дмитрович ще студентом захопився будівельною механікою і під впливом видатних мостобудівників - Д. І. Журавського, М. А. Белелюбського, М. Ф. Ніколаї, Ф. П. Максименка став знаменитим на весь світ. Його вислів «Краса інженерних конструкцій - вимога найбільш законна» є класичним на всі часи. Власне, сказане супроводжувало усю його інженерну діяльність.

Л. Д. Проскуряков весь час стверджував, що архітектори-професіонали на межі ХІХ-ХХ ст. - надзвичайно цікаві постаті, що уособлюють розмаїття та багатогранність фахової роботи. Сплеску активності зодчих, «будівельним лихоманкам» передували складні етапи становлення та розвитку професії. Він, однак, не бачив принципової різниці а ні між значенням «архітектор» (головний будівничий) та інженер (талант, думка), аніу змісті їх діяльності [10-11].

Лавр Дмитрович досягав єдності у доцільності і красі будь-якого мосту, що проектував. У його мостах металеві конструкції набули такої досконалої форми, що стали символами нової архітектури мостів XX ст. Візуальна легкість і немов витончена мереживна форма мостів Проскурякова, обумовлена просторовим функціоналом мостових споруд: трикутних решіток, пасків, висотою ферм і міцністю з'єднань. Мости Л. Д. Проскурякова є настільки виразними, що утвердили нову конструктивну логіку архітектури [12].

Л. Д. Проскуряков - законодавець напрямів у розвитку вітчизняної архітектури мостів. Йому вдалося створити шедеври у сфері будівельного мистецтва

- мости через Єнісей та Амур. Вважав, що істинна художня краса робить мостову споруду безсмертною пам'яткою мистецтва, яка досягається за допомогою обрання обрисів, вишуканості і сміливістю пропорцій, оригінальністю, новизною задуму. Л. Д. Проскуряков надавав чинне місце естетиці своїх мостових споруд. У інженерній творчості Лавра Дмитровича архітектурна краса була необхідним атрибутом усіх споруд, а технічність йшла пліч-о-пліч з мистецтвом.

Список використаних джерел

1. Андрич Іво Міст на Дрині. Вишеградська хроніка: пер. з серб.-хорват. / Іво Андрич; пер. С. Панька. - Київ: Держлітвидав УРСР, 1957. -331 с.

2. Салата Г. В. Історія науки і техніки у проблемному полі біографічної реконструкції біокультурної антропоплогії: професор Л. Д. Проскуряков (1856-1926 рр.) / ІДЕЯ І ДІЯ: погляд Ф./П./П./С./: колективна монографія / За заг. ред. О. А. Івакіна, Д. В. Яковлева / Г. В. Салата. - Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2017. - 196 с.

3. Салата Г. В. Професор Л. Д. Проскуряков (1858-1926 рр.): хронологічна ретроспектива життя та діяльності / Г. В. Салата П Історія науки і техніки: Збірн. наук, праць / Гол. ред. О. Я. Пилипчук.

- 2017. -Вип.10. - С.70-77.

4. Надежны Б. М. Архитектура мостов / Б. М. Надеждин. - Москва: Стройиздат, 1989. - 96 с.

5. Ясиевич В. Архитектура Украины на рубеже XIX - XX веков / В. Ясиевич. - Киев, 1988. - 184 с.

6. Салата Г. В. І. П. Прокоф'єв - інженер шляхів сполучення, вчений у галузі механіки та мостобудування (до 140-річчя від дня народження) / Г. В. Салата П Емінак: науковий щоквартальник. - 2017. - №2 (18) (квітень-червень). -Т.2.-С.119-124.

7. Салата Г. В. Внесок М. М. Філоненка-Бородича (18851962 рр.) у теорію пружності та теорію міцності / Г. В. Салата П Питання історії науки і техніки. - 2017. - №2. - С.84-92.

Салата Г. В. Академік Євген Оскарович Патон як представник науково-технічної школи професора Л. Д. Проскурякова /

Г. В. Салата і і Історія науки і біографістика: електрон, наук, фахове вид. 2017. -№3. - URL: http://inb.dnsgb.com.ua/2017-3/14.pdf

8. Проскуряков Л. Д. Об архитектурной красоте инженерных сооружений / Л. Д. Проскуряков // Инженер. -1904. - №5. - С. 172-174.

9. Помпеев Ю. А. Основы строительной специальности / Ю. А. Помпеев. - Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1976. - 88 с.

10. Рикен Г. Архитектор. История профессии: Пер. с нем. / ВЩ. Пер, 1В-58719/Г.Рикен.-Москва, 1981.- 588 с.

11. Ординарный профессор Московского инженерного училища Л. Д. Проскуряков // Изв. имп. Моек. инж. училища. - 4.2. Неофициальная. - 1912. - Вып.4. - 21 с.

Размещено на Allbest.ru