Останнім часом питанню збереження "духу місця" приділяється значна увага при реконструкції та визначенні перспектив подальшого розвитку історичного міста та використання його культурної спадщини.

В декларації ЮНЕСКО про культурне різноманіття 2001 року та в Стамбульській декларації 2002 року зазначається про "глибоку взаємозалежність між нематеріальною культурною спадщиною та матеріальною культурною й природною спадщиною" [1], а також про "важливе значення нематеріальної культурної спадщини як головного джерела культурного різноманіття й гарантії сталого розвитку" [1]. Це "ті звичаї, форми показу та вираження, знання та навички, а також пов'язані з ними інструменти, предмети, артефакти й культурні простори, які визнані спільнотами, групами й у деяких випадках окремими особами як частина їхньої культурної спадщини. Ця нематеріальна культурна спадщина, що передається від покоління до покоління, постійно відтворюється спільнотами та групами під впливом їхнього оточення, їхньої взаємодії з природою та їхньої історії і формує у них почуття самобутності й наступності, сприяючи таким чином повазі до культурного різноманіття й творчості людини" [1]. Отже вона є основою для збереження індивідуальності і неповторності кожного міста, його сучасного спадкоємного розвитку.

Мета та завдання

Сценарій сучасного розвитку для кожного історичного малого міста має створюватися окремо, максимально враховуючи всі чинники. При цьому існує єдина мета, для вирішення якої можливо виділити спільний підхід - підвищення якості та цінності існуючого міського середовища, що призведе до підвищення якості життя в ньому. Отже, ревалоризація, як початкова складова процесу відновлення, оновлення та сталого розвитку історичного малого міста [3].

В даній статті пропонується вирішення питання підвищення цінності існуючого історичного архітектурного середовища малого міста шляхом відновлення архітектурно - художнього значення його пам'яток архітектури і містобудування, оновлення малоцінної фонової забудови, дотримуючись принципу наслідування і виходячи із сформованих протягом всього періоду існування міста його композиційних, планувальних, просторових і архітектурних особливостей та створення мультикомфортного міського середовища в першу чергу для мешканців міста, враховуючи їх потреби, побажання, ментальність, місцеві традиції.

Результати досліджень

Малі історичні міста складають майже три чверті всіх історичних міст України [4]. Мають унікальні пам'ятки архітектури та містобудування місцевого та національного значення, по яким можливо чітко відслідкувати всю історію формування та розвитку кожного міста. В них закладений генетичний код міста, його природні, історичні, архітектурні та ментальні особливості. Нажаль, наразі багато з цих об'єктів знаходяться в занедбаному стані, у невиразному та дисгармонійному оточенні.

Відвідуючи те чи інше місто, часто виникає одне й те ж саме питання, чому в одному місті можливо часами сидіти на його головній площі, спостерігати за тим, що там відбувається, і це зовсім не набридає. Ти поринаєш в його атмосферу, вона подобається, виникає бажання залишитися в цьому місті яко мога довше, і повернутись до нього знову і знову. А в іншому місті тобі байдуже, чи, і того гірше, хочеться скоріш його залишити. Відповідь проста. В першому випадку тобі цікаво, зручно. А в другому - дискомфортно. В чому причина?

Порівняльний аналіз багатьох малих історичних міст, тих, що визивають побажання повернутись, и тих, що хочеться залишити, дозволив зробити певні висновки.

Нецікавими стають міста, де відсутнє наслідування, міста, які мають низьку якість існуючого міського середовища. Це спричиняється через неналежне ставлення до своєї культурної спадщини, занедбаності пам'яток, їх неправильне використання або невикористання взагалі, нецікаву сучасну забудову, однакові функції, нерозвинену інфраструктуру. Саме для таких міст, в першу чергу, потрібна ревалоризація, як можливість відновлення та збереження їх особливості, підвищення цінності історичного міського середовища та якості життя в ньому.

Міське історичне середовище має бути як цікавим для відвідування, так і, насамперед, зручним для проживання. В ньому мають бути гармонічно поєднані туристичні функції і функції для повсякденного життя. Це означає, що його не слід музеєфікувати, або створювати щось для ідеального враження, воно має залишатися живим.

Отже, насамперед, слід:

- відновити існуючі пам'ятки архітектурної та містобудівної спадщини;

- грамотно адаптувати їх для активного сучасного використання;

- наповнити історичне міське середовища різноманітними функціями;

- облаштувати для тривалого та безпечного перебування [2];

- і головне, зберегти "дух" місця, його атмосферу.

Прикладом вищевикладеної концепції може стати проект ревалоризації історичного центру міста Бару Вінницької області.

Рис. 1. Проектна пропозиція ревалоризації історичного центру м. Бар.

Виконали: Богданов В., Дудченко Д., ст. АБС-67 КНУБА; керівник - Лещенко Н.А., канд. арх., доц. КІТА КНУБА

Місто Бар має значний історичний, архітектурний та природний потенціал. Багата історія, унікальні пам'ятки архітектури та містобудування в поєднанні з гарною екологією та приголомшливо красивою природою мають стати основою для розвитку міста як культурного та рекреаційного центру.

Не вистачає розвиненої інфраструктури, комфортного міського середовища та цікавих функцій, які б привернули увагу туристів і наповнили повсякденне життя місцевих мешканців.

Проект ревалоризації історичного центру передбачає організацію єдиного пішохідного простору, що об'єднає ринкову і соборну площі, міський парк, розташований на території Барської фортеці, та створить виходи до річки з соборної та ринкової площ. Міські пам'ятки архітектури та історії, а саме: Свято-Успенський храм (1757р.); костел Св. Анни (1811р.); будинок, в якому мешкала родина Коцюбинських (1872-1876рр.) [5] гармонічно доповнять новий культурно-духовний центр - "Культурний двір", нові торгові ряди - "Торговий двір", готель та житлова забудова і створять єдиний ансамбль оновленого історичного центру міста, який стане центром тяжіння місцевих мешканців та туристів.

Проект передбачає збереження традиційного масштабу для всіх нових об'ємів та простору площ і прилеглих до них вулиць. Для створення комфортного та затишного пішохідного міського середовища пропонуються відкриті частини перших поверхів нових будівель, що виходять на площу. В них облаштовуються затишні виносні кафе, майданчики для відпочинку, спілкування. З цих майданчиків відкриваються гарні види на площі та пам'ятки. Отже люди тут зможуть комфортно проводити свій вільний час, спостерігати за міським життям і бути захищеними від різних погодних умов.

Пішохідний простір стане поліфункціональним, поєднавши різні міські функції: культову, торгову, культурну, житлову, місця для праці, навчання, відпочинку. Кожен мешканець міста або турист зможе тут знайти собі заняття по душі. Це сприятиме активізації історичного міського середовища.

Висновки та перспективи подальших досліджень