Розвиток розпланувально-композиційної структури середмістя Івано-Франківська у XVII–XX столітті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет "Львівська політехніка"

УДК 711.459.6

18.00.01 - Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата архітектури

Розвиток розпланувально-композиційної структури середмістя Івано-Франківська у XVII - XX ст

Лукомська

Зоряна Володимирівна

Львів

2007



Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному університеті "Львівська політехніка" Міністерства освіти і наукиУкраїни

Науковий керівник -

доктор архітектури, професор

Бевз Микола Валентинович,

завідувач кафедри

реставрації та реконструкції архітектурних комплексів

Національного університету "Львівська політехніка"

Офіційні опоненти -

доктор архітертури, професор

Ричков Петро Анатолійович,

завідувач кафедри архітектури,

Національного університету водного господарства та природокристування, м. Рівне

кандидат архітектури,

Могитич Роман Іванович,

заступник директора Українського регіонального спеціалізованого науково-реставраційного інституту "Укрзахідпроектреставрація" з наукової роботи, м. Львів

Провідна установа -

Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури міністерства освіти і науки України, кафедра "Дизайн архітектурного середовища", м. Харків

Захист відбудеться 03 квітня 2007 р. о 10. 00 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 35.052.11 у Національному університеті "Львівська політехніка" (79013, Львів-13, вул. С.Бандери,12, ауд. 226 головного корпусу).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету "Львівська політехніка" (79013, Львів, вул. Професорська, 1)

Автореферат розіслано 03 березня 2007 р.

В. о. секретаря спеціалізованої вченої ради К 35.052.11

доц. Гнесь І. П.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Первісним урбаністичним елементом кожного середньовічного міста було так зване "середмістя". Його ще називають "містом в мурах". Сама назва висвітлює факт, що давнє міське поселення як територіальне утворення мало складну неоднорідну структуру. У загальних рисах структуру території міста у часи середньовіччя чи пізніші можна описати такою схемою: замок - середмістя - передмістя - міські лани. Середмістя було ядром міського поселення від часу його виникнення і відігравало ключову роль у процесах його подальшого розвитку, оскільки саме воно було основним місцем зосередження житлової і громадської забудови, обов'язково було укріпленим, напочатку лише його мешканці мали міські права. З архітектурно-містобудівного погляду визначальною характеристикою середмістя є його розпланувально-композиційна структура. Це пов'язано з тим, що, як правило, середмістя закладалися і розплановувалися на вільній території. При цьому застосовувалися землемірні техніки та формувалися певні розпланувальні і композиційно-просторові засади формування його забудови. Їх вивчення та аналіз їх змін впродовж історичного розвитку це важливе завдання, яке дозволяє зрозуміти "генетику" кожного міста. Адже, незважаючи на застосування стандартних містобудівних прийомів, середмістя закладалися індивідуально. У процесі історичного розвитку міста, його середмістя, в пізніші століття часто втрачало лінії фортифікацій і "розчинялося" у кварталах новішої забудови. Слід вказати, що багато середміських дільниць мали досить цінні, а то й виняткові, розпланувально-композиційні схеми. Тому їх вивчення сьогодні важливе для архітектурно-містобудівної науки, як також і для практики збереження і регенерації, спадкоємної забудови центральних частин історичних міст. Особливо важливим для вітчизняної науки є вивчення розпланувально-композиційної структури середмість приватних міст-резиденцій XVI-XVII ст., які закладалися під впливом західноєвропейської теорії ренесансних "ідеальних" міст. У XVI-XVII ст. Україна була одним із регіонів Європи, де найбільше локувалося нових міст. Значна частина цих нових міст була укріпленими приватними містами-резиденціями тодішніх можновладців. Це явище сьогодні викликає великий інтерес в істориків, географів та архітекторів і потребує глибших міждисциплінарних наукових студій.

Одним з найцікавіших прикладів міст такого типу в Україні власне і є Івано-Франківськ (Станіславів). Його було закладено на вільній території на підставі проекту архітектора-інженера Ф.Корассіні у 1662 р. як приватне місто-резиденцію родини Потоцьких. Місто мало повністю реалізований комплекс будівель і споруд "ідеального" міста: замок, середмістя з центральною площею і ратушею, житлові дільниці поділені за етнічним принципом, пояс бастіонових фортифікацій, вищу школу. Вивчення цього міста важливе для української науки подібно як вивчені і уведені в науковий обіг відомі західноєвропейські ренесансні міста - Пальманова в Італії, НойБрісак чи Саарлюїс у Франції, Маннгейм у Німеччині та ін. Виникнення і розвиток міст-резиденцій на території України XVI-XVII ст. заслуговує на вивчення в загальному контексті європейської містобудівної культури, включаючи визначення принципів їх регулярного розпланування і композиції, виявлення рис своєрідності.

Розпланувальна структура відображає характер розчленування міської території у плані і матеріалізується у мережі вулиць, провулків, меж ділянок забудови, ліній укріплень та ін. Вона є відносно стабільним елементом у процесі розвитку міської забудови. Проте і вона з плином часу трансформується. Дослідження історичних змін такої трансформації дає можливість глибше пізнати закони, за якими місто розвивалося. Розпланувальна структура лежить також в основі формування архітектурно-композиційної структури міста - його силуету, системи домінант, системи міських інтер'єрів, осей і позицій сприйняття. Образ міста в цілому залежить від його розпланувальної структури, яка диктує той чи інший характер руху і сприйняття міського середовища та несе відповідне семантичне, емоційне навантаження. Оцінка архітектурно-містобудівної вартості та пропозиції щодо збереження і регенерації історичних середмість є особливо важливими сьогодні, коли маємо збільшення уваги у суспільстві до охорони культурної спадщини. Адже елементи цінної історично сформованої розпланувальної структури середмістя, які вціліли після значних руйнувань у часи світових воєн, можуть бути знищені ще й сьогодні в процесі містобудівних реконструкцій.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Тема дисертаційної роботи узгоджується з основним напрямком наукових досліджень кафедри Реставрації та реконструкції архітектурних комплексів Національного університету "Львівська політехніка": "Архітектурна спадщина та її збереження. Реставрація та реконструкція будівель: методологія проведення передпроектних досліджень в реставрації, реконструкції, ревалоризації архітектурних комплексів, історія розвитку архітектури та містобудівних комплексів".

Мета дослідження - визначити закономірності розвитку розпланувально-композиційної структури середмістя (на прикладі Івано-Франківська) та розробити рекомендації з дослідження, збереження і регенерації середміських дільниць історичних міст.

У процесі виконання дисертаційного дослідження вирішувалися такі основні завдання:

1. Дослідити стан вивчення розвитку розпланувально-композиційної структури середмістя історичного міста на прикладі міст-резиденцій. Виявити особливості функціональної, розпланувальної і композиційної структури міст такого типу, які надавалися їм при закладенні.

2. Розробити методику дослідження розпланувально-композиційної структури середмістя історичного міста.

3. Виявити головні фактори, які впливали на урбаністичний розвиток середмістя і провести аналіз розвитку розпланувальної та композиційної структури середмістя Івано-Франківська від XVII до кінця XX ст.

4. Визначити головні етапи та закономірності розвитку функціональної і розпланувально-композиційної структури середмістя Івано-Франківська.

5. Сформувати загальні принципи і розробити моделі розвитку функціональної і розпланувально-композиційної структури середмістя від XVII ст. до наших днів.

6. Розробити рекомендації зі збереження і регенерації середміської дільниці у структурі історичного центру міста Івано-Франківська та апробувати їх положення на інших містах досліджуваного типу.

Об'єктом дослідження виступає середміська дільниця історичного міста-резиденції у її первісних межах. Дослідження проведено на прикладі середмістя Івано-Франківська, а отримані результати апробовано на інших містах Західної України подібного типу - Бережани, Броди, Жовква, Дубно, Олика, Калуш.

Предмет дослідження - функціональна і розпланувально-композиційна структура середмістя історичного міста в процесі його розвитку від XVII до кінця ХХ ст.

Методика дослідження. У роботі використано загальнонаукові методи, притаманні історико-архітектурним дослідженням історичних міст: аналіз літературних та архівних джерел, натурні дослідження і фіксації, аналіз історичних картографічних та іконографічних матеріалів. Використано також спеціальні методи: графо-метрологічний аналіз і метричний аналіз розпланувальної структури середмістя, порівняльний аналіз функціональної і розпланувально-композиційної структури у різні періоди його розвитку, проведено співставлення і узагальнення результатів натурних досліджень і аналітично-теоретичних студій. Експериментальна частина дослідження полягала у порівнянні історичних матеріалів різних періодів, проведенні ретроспективного гіпотетичного моделювання розпланувальної (в тому числі планіметричної) структури колишнього середмістя. З метою визначення послідовності змін розпланувально-композиційної структури середмістя, було проведено пофакторний аналіз розвитку функціональної структури середмістя і запропоновано обґрунтовану його періодизацію.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі вперше:

· представлено поетапні зміни функціональної і розпланувально-композиційної структури середмістя історичного міста від XVII до XХ ст. на прикладі Івано-Франківська; висвітлено типові та індивідуальні (особливі) характеристики такого розвитку;

· визначено періодизацію і принципи формування розпланувально-композиційної структури середмістя історичного резиденційного міста у період від XVII до ХХ ст.; це дозволило також сформувати закономірності розвитку розпланувально-композиційної структури середмістя;

· розроблено методику аналізу і виконання ретроспективних моделей розвитку розпланувально-композиційної структури середмістя історичного міста;

· розроблено рекомендації зі збереження і регенерації функціональної і розпланувально-композиційної структури середмістя у складі центру історичного міста.

Практичне значення результатів дисертаційної роботи полягає у можливості застосування її результатів:

· для вдосконалення методик історико-архітектурних, історико-урбаністичних досліджень в українській архітектурній науці;

· для розробки практичних рекомендацій та програм пам'ятко-охоронних і реставраційних заходів щодо архітектурно-містобудівної спадщини історичних міст;

· при створенні навчальних та методичних посібників з історії архітектури та містобудування;

· у науково-проектних роботах з оцінки і регенерації архітектурно-містобудівної спадщини Івано-Франківська, а також для оцінки її в інших містах України.

Апробація результатів роботи. Результати проведених досліджень були представлені на науковій конференції "Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель. Сучасні теденції в архітектурі та будівництві" у ЗНДІЕП (Київ, 2003 р.), на всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми збереження і використання культурної спадщини в Україні" (Святогірськ, 2005 р.), на міжнародній конференції "Проблеми підготовки фахівців з охорони та реставрації пам'яток нерухомої культурної спадщини в Україні: існуючий стан і перспективи" (Київ, 2006 р.), щорічних наукових конференціях Інституту архітектури Національного університету "Львівська політехніка" (2003-2006 рр.). Автор була співорганізатором міжнародного наукового семінару "Проблеми дослідження і охорони історичних фортифікацій та полів битв" (Львів, 2007 р.). Результати дисертаційних досліджень були використані при виконанні господоговірної науково-дослідної роботи "Опис та аналіз історико-картографічних матеріалів з містобудівного розвитку Івано-Франківська", яка виконана в 2006 р. в НДЛ-104 НУЛП на замовлення державного підприємства "Культурна спадщина Прикарпаття" та госпдоговірної науково-дослідної роботи "Концепція регенерації центральної історичної частини міста Дубно Рівненської області" (виконана в 2006-2007 рр.). Результати дослідження стали методичною базою для виконання низки курсових і дипломних проектів з регенерації архітектурно-містобудівного середовища історичних міст, виконаних на кафедрі реставрації та реконструкції архітектурних комплексів Національного університету "Львівська політехніка" у 2003 - 2006 рр.

Структура та обсяг роботи. Текстова частина дисертації складається зі вступу, 5-ти розділів і висновків, списку використаних джерел, ілюстративної частини. Обсяг дисертації: 158 сторінок основного тексту, таблиці з ілюстраціями на 32 сторінках, список використаних джерел на 170 позицій, 7 ілюстративних додатків.



ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. Стан вивчення розвитку розпланувально-композиційної структури середмістя історичного міста.

Питання дослідження розпланувально-композиційної структури історичних міст притягувало багатьох дослідників, як істориків, так і архітекторів (Т. Гошко, Я. Дашкевич, М.Долинська, Я. Ісаєвич, М. Капраль, П. Ричков, В. Тимофієнко, С.Кравцов, Р. Могитич, Г. Петришин, О. Рибчинський, С. Топилко та ін.). Особливо багато наукових праць присвячені історії і розплануванню середньовічних міст. Менше праць про трансформації, які відбувались з містобудівними структурами під час їх розвитку, у залежності від змін статусу міста, його територіального зростання та інших чинників. Ознайомлення з літературою, що відповідає тематиці дослідження, показало, що дослідження історичних міст Західної України особливо активізувалося в останні десятиліття. Але тільки незначна кількість українських науковців присвятила свої праці дослідженню розвитку ренесансного та барокового містобудування (М. Бевз, П.Ричков, С. Топилко, С. Кравцов, Т. Трегубова, В. Вечерський). Певна кількість праць на цю тему опублікована польськими науковцями (К. Куснєж, В.Каліновський, М. Мотак, Р. Бриковський, П. Паточка, О. Сосновський, Ф.Персовський, Р. Щигел та ін.). Серед вітчизняних авторів, дослідження яких є дотичні до теми і використані як методологічна база даної роботи слід вказати праці А. Рудницького, Б. Посацького, В. Кучерявого, В. Вадімова, М. Кушніренко, Г. Петришин, А.Мартинюк-Медвецької, В. Мироненка, Н. Крижанівської, С.Шубович. Найближчими до теми даного дослідження є наукові праці П. Ричкова, Р. Могитича, С. Кравцова, С.Топилко.

Над дослідженням розпланувальної структури історичних міст працювало багато закордонних авторів: Г. Мюнтер, Е. Еґлі, Т. Зарембська, Б. Зеві, В.Толвінський, К. Павловський та ін., у тому числі російські автори - В.А. Лавров, А. Е. Гутнов, Н. В. Мамаков, Е. Борисевич, В.В. Косточкін, Н Кострікін, А.В.Иконников, Н. В. Баранов.

Проаналізовано праці польських дослідників М. Мотака, Я. Пуделко, Я.Богдановського, А. Грушецького, Е. Штамма та інш., які досліджували регулярне містобудування періоду XVII - XVIII ст. Зокрема, Я. Пуделко та Е. Штамм зробили вагомий внесок у дослідження різних аспектів застосування німецького міського права, удосконаливши методику графо-метрологічного аналізу регулярних планів, замінивши зіставлення лінійних розмірів зіставленням модульної системи міської парцеляції. Значний внесок в дослідження регулярного ренесансного містобудування вклали В. Калиновський і М. Ксьонжек, в області дослідження регулярних абрисів бастіонних фортифікацій - Я. Богдановский і А. Грушецький.

Автори-попередники, які досліджували розвиток та видозміни розпланувальної структури історичних, у тому числі ренесансних міст (також Івано-Франківська), а саме П. Ричков, С. Кравцов, Р. Могитич, Т. Трегубова, у своїх працях в значній мірі розкрили загальну схему розвитку середмість і окреслили їх найважливіші розпланувально-просторові елементи. Вони своїми працями створили грунт для детальних студій етапів розвитку середмістя Івано-Франківська і для розробки моделей еволюції його розпланувально-композиційної структури. Слід відзначити, що середмістя теперішнього Івано-Франківська під назвою Станіславів було закладено у другій половині XVII ст. на вільній території, тобто це місто, розпланувально-композиційна структура якого була задана і реалізована за проектом, на відміну від багатьох інших середмість, які створювалися методом реконструкції комплексів забудови вже існуючих поселень.

У розділі проведено вивчення літератури присвяченої розкриттю засад європейського містобудування XVI-XVII ст. Це дозволило відразу віднести Івано-Франківськ до єдиного ренесансного міста в Україні, середмістя якого було розплановане на початковому етапі за центрично-радіальною схемою. Цей тип розпланування досить рідкісний і в містобудуванні в Західній Європі. На таких засадах було розплановано лише декілька міст - Пальманова і Граммікеле в Італії, Коеворден в Голландії, цитадель міста Мангейм в Німеччині та декілька інших. Ще кілька розпланувальних укладів такого типу залишилося на сторінках трактатів В. Скамоцці, А. Дюрера та А.Фройтага. На жаль, цей перший розпланувальний уклад Станіславова сьогодні збережений дуже фрагментарно у планувальній схемі кількох позаринкових кварталів та напрямках двох вулиць. Ще на першому етапі свого розвитку (чи закладення) розпланувальна схема середмістя була змінена на ортогональну і з моноцентричної перетворилася на "спряжену", завдяки добудові замкового комплексу до північно-східного прясла бастіонного поясу укріплень.

Вивчення матеріалів щодо закордонного містобудування, порівняння європейських міст-аналогів XVII ст. з Івано-Франківськом дало можливість більш обгрунтовано виконати графічні реконструкції розпланувальної структури середмістя на ранні періоди його розвитку. Іншим головним підґрунтям для проведення графічних реконструкцій, визначення послідовності та закономірностей розвитку розпланувально-композиційної структури середмістя був аналіз історичних картографічних матеріалів та хронологічна реконструкція будівельної історії міста.

Не зважаючи на великі втрати первісної забудови і трансформацію первісної розпланувальної схеми середмістя, місто залишається одним з яскравих прикладів пізньоренесансного містобудування в центрально-східній Європі. На його прикладі можна продемонструвати розвиток розпланувально-композиційної структури ренесансного середмістя та його трансформації у наступні періоди. Як і інші укріплені міста-резиденції ренесансної доби (Бережани, Броди, Жовква, Дубно, Остріг, Олика, Шаргород та ін.) розпланувальна і просторова структура міста включала три взаємопов'язані елементи: середмістя, замок-резиденцію власників міста та систему бастіонних фортифікацій. Майже повністю втраченою сьогодні є унікальна система станіславівських фортифікацій. Реконструкція розпланувально-композиційної структури середмістя і оцінка збережених його елементів сьогодні особливо необхідні з практичного боку. Розбудова і реконструкція середмістя, на жаль, відбувається не на реставраційних засадах і проходить без врахування історичної цінності окремих містобудівних комплексів і споруд, унікальної історичної композиційної схеми їх укладу та без відтворення старої розпланувальної структури і історично-складеного середовища в цілому.

Розділ 2. Методика проведення дослідження.

У дисертаційній роботі використовуємо методику, яка включає низку відомих і апробованих наукових методів дослідження містобудівного об'єкту з їх поділом на проведення натурних та камеральних досліджень. Методичним стрижнем роботи було послідовне виконання дослідницьких завдань на трьох рівнях: а) експериментальному, який включав зіставлення і порівняння всього комплекту історичних матеріалів різних періодів і результатів натурних обстежень існуючого стану колишнього середмістя; б) пофакторного аналізу розпланувально-композиційної структури середмістя на всіх етапах його розвитку; в) узагальнення результатів дослідження шляхом побудови моделей еволюції розпланувально-композиційної структури середмістя і окреслення виявлених закономірностей цього розвитку. На останньому етапі роботи розроблено рекомендації з памяткоохоронної оцінки архітектурно-містобудівного середовища колишнього середмістя Івано-Франківська і подано пропозиції щодо заходів зі збереження цінної містудівної структури і напрямків її регенерації.

В процесі дослідження проаналізовано історичні картографічні, іконографічні, бібліографічні матеріали. Використано метод систематизації їх за хронологічним принципом та визначено послідовність і реконструйовано етапи архітектурно-містобудівного розвитку середмістя. Для ідентифікації і визначення сучасного стану розпланувально-композиційної структури середмістя проведено натурні обстеження та проаналізовано історико-архітектурний опорний план історичного центру міста. Доповнено його результатами власних досліджень. Виконано багатофакторний аналіз змін архітектурно-містобудівного середовища середмістя від заснування міста до нашого часу, виділяючи три основних його компоненти: 1 - розвиток функціональної структури середмістя; 2 - розвиток його композиційно-містобудівної структури; 3) - розвиток розпланувальної структури середмістя. Результати такого аналізу було систематизовано у табличних формах та використано для визначення характерних періодів розвитку містобудівного середовища, а також для графічних реконструкцій розпланувально-композиційної структури середмістя на період XVII - ХХ ст. При цьому окремо проводився аналіз та реконструкція розпланувального та просторового укладу системи оборонних споруд середмістя. У складі робіт з аналізу і моделювання розвитку розпланувальної структури середмістя застосовувалися методи графо-метрологічного та планіметричного аналізів.

У руслі визначення змін композиційної структури середмістя проводилася також реконструкція об'ємно-просторової його структури на різні періоди. При цьому автор спиралася на відомі гіпотези попередників (П. Ричкова, С. Кравцова, М. Мотака), доповнюючи їх новими матеріалами та розробляючи власну версію. Велика увага була приділена аналізу просторового укладу європейських ренесансних резиденційних міст-фортець.

Графо-метрологічний аналіз виявився особливо продуктивним для виявлення особливостей первісного загального розпланування середмістя та фортифікацій, визначення первісної модульності забудови. Ця частина роботи базувалася на використанні методики польського дослідника Я. Пуделка, яка була ним успішно апробована для польських міст аналогічного типу. Автор удосконалив методику графо-метрологічного аналізу регулярних планів, перейшовши від співставлення лінійних розмірів до співставлення площ ділянок. Такий метод і подібні принципи обґрунтував і витримував С. Кравцов, досліджуючи історичні міста Львівської області.

Планіметричний аналіз проводився з метою визначення ймовірної мірничої системи та реконструкції плану і парцеляції забудови. Даний аналіз проведено спираючись на історичні картографічні матеріали та методику, висвітлену в історико-містобудівній літературі. Результати даного аналізу представлені у вигляді реконструкції парцеляції середмістя.

Важливе значення для виявлення особливостей розвитку середмістя впродовж XVII - XVIII ст. мав пофакторний аналіз, за допомогою якого визначено роль таких містоформуючих факторів, як оборонний, комунікаційний, функціональний, ландшафтний, адміністративний, які впливали на еволюцію середмістя на кожному з етапів і спричинювали або його територіальний ріст чи стагнацію.

Прикінцевим результатом наукового дослідження стало моделювання еволюційних процесів розпланувальної, композиційної та функціональної структур середмістя у XVII ст. - XX ст. на прикладі міста Івано-Франківська. Перевірка правильності отриманих результатів проведена, порівнюючи їх з даними здобутими іншими дослідниками на інших подібних об'єктах (Жовква, Дубно, Бережани та ін.).

Розділ 3. Аналіз процесів розвитку розпланувально-композиційної структури середмістя.

Ретроспективним аналізом розпланувальної структури було визначено послідовність розвитку середмістя. В період закладення (кінець XVII ст.) місто складалося лише з двох планувальних складових - середмістя та оборонної структури, при цьому розпланувальна структура повторювала нарис фортифікацій міста, та мала вигляд правильного шестикутника з наріжними бастіонами. Внутрішнє розпланування середмістя було підпорядковане фортифікаційній бастіонній системі. Невідомо дотепер чи це розпланування поєднувало в собі риси регулярного ортогонального та радіального типів розпланування від самого початку. На нашу думку етап виникнення, закладення середмістя мав два підетапи. Можливо, що між ними був дуже невеликий проміжок часу. Проте аналіз розпланувальної схеми показує, що у плані середмістя простежуються радіальна та ортогональна схеми. На початку XVIІI ст. розпланувальна структура ускладнюється за рахунок появи палацу власників, вона набуває видовженого вигляду та об'єднує середмістя і резиденцію Потоцьких, модернізується оборонна система за рахунок появи нових бастіонів. На початку XІX ст. розбираються фортифікації, на їх місці з'являється система вулиць, що повторює обриси бастіонів, нівелюється границя між середмістям та передмістями, вони зливаються. Розпланувальна структура території, прилеглої до середмістя, набуває радіального розвитку, при цьому зберігаються напрямки колишніх головних шляхів, які виходили з середміських брам. Починаючи з періоду XІX ст. відбувається розростання забудови на території міста навколо первісного середмістя та вздовж головних шляхів, первісна розпланувальна структура міста в межах колишніх фортифікацій змінюється, але продовжує домінувати у розвитку загальноміської системи. У XX ст. продовжується радіальне розростання міста навколо первісного середмістя.

В процесі дослідження було виявлено, що композиційна структура середмістя, на період закладення міста, включала в себе такі основні елементи: центральна площа з оточуючою забудовою, замкнутий контур оборонних споруд, храмові комплекси в кварталах позаринкової забудови, палац власника не є композиційною домінантою і розміщений біля одного з бастіонів; на другому етапі, на початку XVIII ст. закладено новий палац власника з обслуговуючими будівлями на новій території; резиденцію власників було закладено у композиційному поєднанні до просторової структури середмістя (спряжений композиційно-просторовий уклад). В процесі подальшого розвитку просторової структури міста, спостерігаємо збереження найважливіших первісних композиційних вузлів та ансамблів (ансамбль площі ринок з приринковими кварталами, ансамблі сакральних споруд). Можемо відзначити, що розвиток і реконструкція середміської структури надалі відбувалися зі збереженням первісних композиційних осей або за рахунок їх продовження з утворенням нових містобудівних вузлів чи комплексів. В узагальненій формі етапи розвитку розпланувально-композиційної структури середмістя можна подати таким чином:

· первісна розпланувальна схема і композиція середмістя була променево-радіального типу, симетрична, відповідала правильному шестикутнику, ансамбль площі ринок з ратушею - був центром композиції середмістя; головними композиційними елементами були - ансамблі сакральних споруд, що розташовані вздовж головних композиційних осей міста, арсенал, міські брами;

· композиція середмістя ускладнюється з появою нового композиційного вузла (резиденції власників), при цьому новий палац закладається на продовженні однієї з композиційних осей середмістя і площі Ринок, що є характерним для спряжено-з'єднаного міського укладу; також з'являються нові композиційні вузли, для підсилення значення існуючих осей;

· розвиток композиційної структури середмістя відбувається двома шляхами: формування нових містобудівних композиційних вузлів (площ і вулиць) по контуру середмістя на місці фортифікаційного поясу, що ліквідується; розвиток нових локальних композиційних осей; формування нових ансамблів забудови прив'язаних до первісних осей,

на останніх етапах, при реконструкції середмістя спостерігається збереження домінантності первісних композиційних елементів; проте відбулася модифікація існуючих ансамблів та вузлів.

Результатом досліджень, проведених у третьому розділі є узагальнена схема розвитку функціонально-планувальної та композиційної структури середмістя. За допомогою цієї схеми можемо прослідкувати характер і послідовність змін у розвитку середмістя Івано-Франківська. Було визнано за доцільне визначити головні розпланувальні елементи середмістя. До них віднесено - головні розпланувально-просторові осі, просторові і територіальні домінанти, сформовані містобудівні вузли і комплекси. На перших трьох етапах розвитку головні розпланувально-композиційні елементи середмістя суттєво змінювалися. Впродовж розвитку середмістя у наступні 4-6-ий періоди головні елементи розпланувальної структури залишалися майже незмінними за винятком втрати комплексу фортифікацій та появи нових елементів. Суттєвою втратою слід вважати незбереження паркової компоненти, яка була важливим композиційним вузлом, що доповнювала образ резиденції. На сьогодні маємо збереженими приблизно половину первісних розпланувальних елементів (частина з них збережені зі змінами, частина у первісному вигляді), одну четверту частину елементів втрачено, решта розпланувально-композиційних елементів увійшли до складу сучасної містобудівної структури у видозміненому вигляді. В тому числі збережено 5% первісної оборонної фортифікаційної системи XVII - XVIII ст.

Розділ 4. Визначення закономірностей та принципів розвитку середмістя у XVII - XХ ст.

У даному розділі було проведено пофакторний аналіз та систематизовано і визначено етапи розвитку середмістя. Порівнявши і узагальнивши зміни низки характеристик містобудівної структури середмістя можемо виділити п'ять головних етапів розвитку середмістя. Кожен з них має характерні особливості: І-ІІ етапи (можемо змоделювати їх лише теоретично), сер. XVII ст. - кін. XVII ст. - закладення міста-фортеці; перший етап завершується зміною розпланувально-композиційного укладу середмістя і переходом від радіальної до ортогональної розпланувальної системи; ІІІ етап, кін. XVII - поч. XVIIІ ст. - побудова нової резиденції власника міста; місто переходить у ранг "місто-резиденція" спряженого типу; ІV етап, XVIIІ ст. - модернізація лінії міських фортифікацій, вдосконалення бастіонної оборонної системи; V етап, поч. XIX ст. - сер. XX ст. - втрата оборонної системи, злиття середмістя та передмість; VI етап (XX ст.) - втрата значної кількості автентичної житлової забудови, утворення центральних площ та алей за межами колишнього середмістя, територіальний ріст центру; доповнення просторової структури середмістя новою житловою та громадською забудовою на місці втраченої. Розглядаючи періодизацію доцільно виділити також дві відмінні між собою загальні фази розвитку середмістя: перша - середмістя розвивається в межах оборонної структури, центром міста є площа ринок з приринковими кварталами, друга фаза екстенсивного розвитку - після ліквідації оборонної системи середмістя та передмістя зливаються, і вся територія колишнього середмістя стає центром міста.

Визначено головні містоформуючі фактори, які вплинули на розвиток середмістя. Серед цих факторів на перших етапах головним є оборонний, оскільки оборонній бастіонній структурі підпорядковане внутрішнє розпланування середмістя. Розвиток квартальної забудови та міських комунікацій також пов'язаний з первісною оборонною структурою. Наступний фактор - комунікаційний, який складається з зовнішньої та внутрішньої вуличної структури і пішохідних зв'язків. У процесі дослідження було визначено, що сучасна система комунікацій центру міста розвинулась на основі первісної, за рахунок продовження первісних вулиць і доріг та доповнення їх новими провулками, пішохідними вулицями та алеями та утворенням дорожно-транспортного кільця на місці оборонної системи XVII ст.-XVIII ст. Примітно, що значна частина вуличної мережі з періоду XVII-XVIII ст. залишилася без змін. Важливим також є функціональний фактор, який показує зміни загальної структури середмістя в залежності від функціональних змін окремих елементів. Також показано особливості трансформації містобудівної і архітектурної структури середмістя в залежності від його територіального росту, ландшафтного фактору та змін адміністративного статусу міста.

Визначено такі головні закономірності розвитку розпланувально-композиційної структури середмістя історичного міста (Івано-Франківська):

· Для розвитку середмістя окресленого періоду була характерна етапність, базовим критерієм визначення яких є зміна головних елементів розпланувально-композиційної структури; крім поділу на етапи слід розрізняти дві основні фази розвитку: перша - розвиток середмістя в межах оборонної системи та друга - екстенсивний розвиток середмістя, включаючи забудову територій зайнятих раніше оборонними спорудами;

· Відносна незмінність, стабільність основних параметрів розпланувальної структури середмістя на всіх етапах його розвитку (окрім першого, ще й другий, коли відбулася засадова зміна розпланувального укладу середмістя) і збереження найбільш загальних її параметрів навіть при містобудівному освоєнні нових територій колишніх фортифікацій (на 3-4 етапах); тобто середмістя дотепер зберігає в основних рисах первісну планіметричну схему накреслену в проекті Франсуа Коррасіні в 1662 р. та Кароля Бенуа 1680 р.;

· Поступова втрата ансамблевості композиційної структури середмістя загалом та в межах окремих містобудівних утворень (замку, сакральних комплексів та ін.), хоча в розпланувальному аспекті ці утворення зберігають ще дотепер свою цілісність;

· Наявність тенденції до поетапної зміни функціональної структури середмістя як на містобудівному, так і на архітектурному рівні; стабільною у середмісті залишаються житлова, торгова, адміністративна функції міського рівня; із детально проаналізованого списку з 11 основних функцій на всіх етапах розвитку у середмісті присутні лише 4; решта або відмерли або трансформувалися (оборонна, освітня, палацово-паркова та ін.);

· У формуванні композиційної структури просторових домінант середмістя впродовж всього розвитку прослідковується домінування первісних композиційних акцентів;

· Після ліквідації оборонної системи по периметру середмістя на її місці утворилося кільце із вулиць, площ та скверів, яке повторює контур колишніх фортифікацій;

Загальні закономірності розвитку функціональної і розпланувально-композиційної структури середмістя деталізовані нами у принципах:

1. Принцип незмінності парцеляційного укладу, який здебільшого залишався стабільним на всіх етапах розвитку. Було виявлено, що первісна парцеляція квартальної забудови середмістя була незмінною від періоду закладення міста (кін. XVII ст.) впродовж XVIII ст. та XIX ст.; деяке укрупнення парцелей відбулося лише в ХХ ст. шляхом об"єднання двох чи трьох сусідніх.

2. Принцип підпорядкованості розпланувальної структури середмістя оборонній системі XVII ст.- XVIII ст. Встановлено, що первісна розпланувальна структура середмістя як першого так і другого, третього етапів закладення, відповідала схемі розміщення бастіонів і брам, лінії контуру оборонного валу.

3. Принцип радіально-променевого розвитку середмістя - після ліквідації оборонної системи, на її місці утворюється кільце із вулиць, площ та скверів, від якого розходяться головні міські вулиці. Складова даного принципу: після закладення залізничного вузла, на поч. XIX ст., спостерігаємо тяжіння розвитку центральної частини міста в напрямку до новоутвореного головного транспортного вузла.

4. Принцип зміни масштабності об'ємно-просторових форм - в процесі розвитку міста забудова ренесансно-барокового середмістя була доповнена об'ємно-просторовими та планувальними елементами, яким притаманні свої пропорції та масштабні співвідношення, а саме збільшується висота забудови, розширюються вулиці, з'являються зони рекреації.

5. Принцип "витікання" окремих загальноміських функцій з середмістя - на первісних етапах розвитку головні функції були сконцентровані на території середмістя; після ліквідації оборонної ситеми ряд функцій був витіснений з середмістя в інші зони центральної частини міста.

Розділ 5. Моделювання розвитку розпланувально-композиційної і функціональної структур середмістя.

Для успішного використання результатів дослідження з науковою чи проектною метою необхідно мати їх у формалізованому графічному вигляді. Проведений ретроспективний аналіз і виявлені закономірності дозволили розробити такі графічні планувально-функціональні моделі, прив'язуючи їх до кожного конкретного етапу розвитку середмістя. Розробка моделей виконувалася на сучасній топографічній підоснові у такий спосіб, щоб дати можливість продемонструвати розвиток розпланувальної, композиційної та функціональної структур середмістя та виявити зміни головних розпланувальних та композиційних елементів. Для кожного етапу розвитку середмістя представлено у графічній формі набір показників, характеристик, особливості планувальної чи просторової організації, планіметричну і композиційну схему.

Розпланувальна структура середмістя з періоду закладення міста до сьогодні суттєво ускладнилася. Розвиток середмістя у кінці XVII ст. розпочався з площі Ринок з приринковими кварталами та кількох ансамблів сакральних споруд. Всі первісні об'єкти знаходилися у чіткій композиційній і функціональній підпорядкованості і були опоясані замкнутим шестикутним контуром бастіонних фортифікацій. На відміну від вихідної схеми, на сучасному етапі це - складна структура, яка складається з системи площ, історичної та нової забудови та внутрішнього транспорного кільця, вулиць загальноміського чи місцевого значення, міжквартальних проїздів. На сучасному етапі розвитку територія колишнього середмістя доповнилася зонами рекреації.

Моделювання композиційної структури середмістя показує розвиток головних містобудівних елементів, осей, композиційних акцентів, структурних, територіальних, висотних домінант, блоків рядової забудови. Композиційна структура розвивалася шляхом продовження первісних композиційних осей та доповнення композиційного каркасу новими вузлами та акцентами. Важливим аспектом у розвитку композиційної структури є процес злиття первісних композиційних вузлів та утворення на їх базі нових комплексів та акцентів. Еволюційні зміни центральної частини міста пов'язані з розвитком оборонної системи, модернізацією фортифікацій міста, розвитком комунікаційної системи міста - утворенням внутрішнього транспортного кільця, розбудовою резиденції власника, з територіальним ростом центру міста, функціональним зонуванням та зміною призначення збережених первісних споруд .

Моделі розвитку функціональної структури середмістя розкривають, як змінювалося зонування території і призначення будівель та споруд від періоду XVII ст. і до сьогодні. На всіх етапах розвитку домінуючою виступає житлова функція, при чому на первісних етапах одними з головних є торгова та палацова функції. В процесі розвитку певна частина торгової функції витісняється з центру міста. Резиденція зникає як функціональний елемент зовсім. Натомість активно розвиваються обслуговуюча та адміністративно-громадські функції. На сучасному етапі з'являється ряд нових функцій - розважально-видовищна, музейна, освітньо-пізнавальна, екскурсійна, банківська.

Побудова моделей дала можливість розкрити взаємозв'язки між сучасною та історичними розпланувально-композиційними структурами. Обґрунтовано міру автентизму збереженої сьогоднішньої містобудівної структури середмістя у трьох аспектах (функціональному, розпланувальному, урбаністично-композиційному). Ця інформація використана в подальшому для обґрунтування засад регенерації і відновлення середмістя як унікального історичного містобудівного об'єкту. Головними розпланувальними елементами періоду XVII - XVIII ст., які збережені сьогодні є площа Ринок з ратушею (частково змінені), приринкові квартали, колишній Парафіяльний костел, колишній Вірменський костел, Греко-католицька катедра, колишня резиденція Потоцьких, колишній галицький торговий шлях, вулиці що входять в ринкову площу і провулки.

Розроблена методика моделювання розвитку середмістя може бути застосована для інших історичних міст Західної України. Для її перевірки подано вибіркові дані для декількох західноукраїнських (Жовква, Броди, Бережани) та східноєвропейських міст (Замостя, Ченстохова). В них прослідковуємо подібні етапи та особливості розвитку середмість, що підтверджує універсальність та достовірність розробленої методики.

Базуючись на результатах дослідження запропоновано методику визначення автентизму і памяткоохоронної цінності середмістя та його історичних містобудівних комплексів, вулиць, площ, елементів оборонної системи та ін. Ці дані використано при розробленні рекомендацій зі збереження і регенерації історичного центру міста Івано-Франківська, в яких розкрито питання: 1) корегування історико-архітектурного опорного плану з врахуванням цінності містобудівної структури; 2) категоризації цінної забудови; 3) збереження цінної розпланувальної структури середмістя; 4) збереження історично сформованої панорами, силуету міста; 5) надання території колишнього міста в мурах памяткоохоронного статусу адекватного його культурній цінності; 6) збереження і відтворення історичної композиційної структури середмістя. Подано пропозиції з відтворення, "трасування", ознакування втрачених елементів розпланувальної та оборонної структури. Вона включає: розкриття та музеєфікацію збережених автентичних елементів архітектурно-містобудівної структури середмістя; зокрема, трасування втрачених елементів фортифікацій і об'єктів забудови; зміну невластивих функцій для цінних об'єктів і територій, як наприклад, резиденція Потоцьких та колишній Парафіяльний костел; розширення переліку пам'яток архітектури, та присвоєння статусу пам'ятки містобудування території колишнього міста в мурах.



РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Завдання ідентифікації середмістя, як цінного елементу міської розпланувально-композиційної структури, існує в багатьох історичних містах України. Особливий інтерес для історії та теорії архітектури України викликають комплекси середмість, що були закладені у XVII - XVIII ст., як оборонно-резиденційні об'єкти і створювалися за проектним задумом. Дослідження таких комплексів, незважаючи на працю групи науковців (П. Ричков, С. Кравцов, Т. Трегубова, В. Вечерський, М. Бевз та ін.), залишаються недостатніми, хоча їх значення для вітчизняної містобудівної науки є дуже вагомим.

2. Автором використано власну методику дослідження архітектурно-містобудівного комплексу середмістя, яка включала поетапне виконання її на трьох основних рівнях: а) експериментальна частина дослідження, яка полягає у зіставленні та порівнянні історичних джерел і матеріалів різних періодів (в першу чергу картографічних) з результатами натурних обстежень існуючого стану середмістя, б) пофакторний аналіз розвитку розпланувально-композиційної структури середмістя, в) узагальнення результатів аналізу, виявлення закономірностей еволюції розпланувально-композиційної структури середмістя, побудова моделей її розвитку для кожного з характерних етапів.

3. Виділено головні фактори, які впливали на розвиток розпланувально-композиційної структури середмістя: оборонний - вимога підтримки обороноздатності середмістя у залежності від розвитку видів озброєння і оборонного будівництва; функціональний - поступові зміни функціональної структури центру, спричинені об'єктивними суспільно-економічними чинниками; комунікаційний - зумовлений необхідністю розвитку містобудівної структури середмістя у залежності від розвитку комунікаційно-транспортної мережі міста і регіону; архітектурний - об'єктивні зміни архітектурно-просторової структури середмістя включаючи розміри кварталів, ділянок та характер їх забудови; адміністративний - зміни, викликані зовнішнім впливом державної політики чи регіонального планування.

4. В результаті аналізу та систематизації розвитку розпланувально-композиційної структури середмістя визначено таку його періодизацію: І-ІІ етап (сер. XVII ст.) - закладення середмістя у формі міста-фортеці з регулярною радіальною розпланувальною системою вулиць і центральною площею у центрі; зміна розпланувальної структури з радіальної на ортогональну; ІІІ етап (кін. XVII-поч. XVIIІ ст.) - до існуючого середмістя добудовується замок; архітектурно-просторова структура середмістя трансформується із правильної шестикутної в спряжену (місто і замок), утворюючи видовжену урбаністичну композицію з головною віссю від центральної площі до замку, палацу власника); середмістя стає містом-резиденцією; ІV етап (кін. XVIIІ ст.) - модернізація бастіонної оборонної системи та реконструкція, розбудова нової резиденції власника міста; V етап (XIX ст.) - втрата оборонної системи, злиття середмістя та передмість, утворення замкнутого поясу вулиць та площ на місці оборонної системи, реконструкція житлової та громадської забудови; VI етап (XX ст.) - втрата значної кількості автентичної житлової забудови, утворення центральних площ та алей за межами колишнього середмістя, територіальний ріст центру; доповнення просторової структури середмістя новою житловою та громадською забудовою на місці втраченої.

Загалом у розвитку середмістя можна виділити дві різні за характером головні фази. Перша - середмістя інтенсивно розвивається в межах оборонної структури, центром міста є площа ринок з приринковими кварталами; функціонує замок як резиденція власника. Друга фаза - екстенсивний розвиток забудови і вуличної мережі після ліквідації оборонної системи; середмістя та передмістя зливаються, відбувається реконструкція забудови колишнього середмістя; у функціонально-просторовому аспекті вся територія середмістя починає бути центром міста.

5. У розвитку розпланувально-композиційної та функціональної структури середмістя виділяємо такі головні закономірності:

- наявність характерних етапів розвитку, базовим критерієм визначення яких є зміна головних елементів розпланувально-композиційної структури; слід розрізняти також дві основні фази розвитку: перша - розвиток середмістя в межах оборонної системи та друга - екстенсивний розвиток середмістя, включаючи забудову територій зайнятих раніше оборонними спорудами;

- відносна стабільність основних параметрів розпланувальної структури середмістя на всіх етапах його розвитку; середмістя дотепер зберігає в основних рисах первісну планіметричну схему накреслену в проекті Франсуа Коррасіні в 1662 р. та Кароля Бенуа 1680 р.;

- поступова втрата ансамблевості композиційної структури середмістя загалом та в межах окремих містобудівних утворень (замку, сакральних комплексів та ін.), хоча в розпланувальному аспекті ці утворення зберігають ще дотепер свою цілісність;

- тенденції до поетапної зміни функціональної структури середмістя як на містобудівному, так і на архітектурному рівні; стабільною у середмісті залишаються житлова, торгова, адміністративна функції міського рівня; із детально проаналізованого списку з 11 основних функцій на всіх етапах розвитку у середмісті присутні лише 4; решта або відмерли або трансформувалися (оборонна, освітня, палацово-паркова та ін.);

- у формуванні композиційної структури просторових домінант середмістя впродовж всього розвитку прослідковується домінування первісних композиційних акцентів;

- після ліквідації оборонної системи по периметру середмістя на її місці утворилося кільце із вулиць, площ та скверів, яке повторює контур колишніх фортифікацій;

6. Визначено принципи розвитку розпланувально-композиційної структури середмістя:

- принцип незмінності парцеляційного укладу, який здебільшого залишався стабільним на всіх етапах розвитку;

- принцип підпорядкованості розпланувальної структури середмістя оборонній системі XVII ст.- XVIII ст.;

- принцип радіально-променевого розвитку середмістя - після ліквідації оборонної системи, на її місці утворюється кільце із вулиць, площ та скверів, від якого розходяться головні міські вулиці;

- принцип зміни масштабності об'ємно-просторових форм - в процесі розвитку міста забудова ренесансно-барокового середмістя була доповнена об'ємно-просторовими та планувальними елементами, яким притаманні свої пропорції та масштабні співвідношення;

- принцип "витікання" окремих загальноміських функцій з середмістя;

- виявлені періоди розвитку, визначені закономірності і принципи розвитку відображені у побудованих автором моделях розпланувальної, композиційної та функціональної структур.

7. Розроблено рекомендації з методики збереження і регенерації середмістя історичного міста. Вони передбачають: категоризацію цінної забудови; виділення цінної містобудівної структури; пропозиції по збереженню і відтворенню найцінніших розпланувальних, композиційних, об'ємно-просторових елементів; збереження історично сформованої панорами, силуету міста. Запропоновано програму регенерації історичного середмістя Івано-Франківська з конкретними пропозиціями по відтворенню, трасуванню, ознакуванню втрачених елементів розпланувальної та оборонної структури. Вона включає: розкриття та музеєфікацію існуючих елементів первісної розпланувальної структури; пристосування втрачених об'єктів; зміну функцій існуючих цінних елементів розпланувальної структури, таких наприклад як резиденція Потоцьких та колишній Парафіяльний костел; розширення переліку пам'яток архітектури, та обгрунтування статусу пам'яток містобудування на території колишнього міста в мурах.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лукомська З. Новий погляд на історико- урбаністичний портрет міста Івано-Франківськ, - Збірник "Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель. Спецвипуск. Сучасні теденції в архітектурі та будівництві". - Київ.ЗНДІЕП. - 2003, - С.151. - С. 155.