Архітектура Свято-Троїцької церкви у Новомосковську

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

У місті Новомосковську, що на Дніпропетровщині, зберігся козацький православний храм - дерев'яний Свято-Троїцький собор, який вважають шедевром козацького зодчества XVIII століття і найбільшим дерев'яним храмом на території України. Саме Троїцький собор у Новомосковську став центральним чином у романі Олеся Гончара «Собор», пам'яткою героїчного минулого і символом духовності українського народу.

1. Історія заснування собору

Будівництво собору в Новомосковську було зумовлено тим, що дерев'яна Новоселицька Свято-Троїцька церква, заснована запорожцями ще в 1740 році, поступово занепала. Крім того, вона вже не могла вміщати всіх парафіян (на початку 70-х років XVIII століття місто розрослося, а також збільшилася кількість козацьких хуторів-зимовий).

В 1773 році полковник Антон Головатий і старшини Війська Запорізького на своїй Раді вирішили побудувати трьохпрестольну церкву. Грамота на споруду нової церкви була видана Київським митрополитом. Вибравши місце, запорожці купили декілька будинків, зламали їх, розібрали стару церкву. 2 червня 1775 року, за декілька днів до знищення Запорізької Січі, закладене місце під Свято-Троїцький Храм було освячене і почалося його будівництво.

Для будівництва церкви запорожці запросили майстра з Нових Водолаг Харківської губернії Акима Погребняка. На Раді він запропонував побудувати церкву з 9 куполами і намалював її на дошці. За легендою саме таким майстер побачив собор уві сні. Запорожці затвердили проект і доручили майстрові її будівництво за 2000 рублів, з яких Погребняк сам пожертвував на будівництво 24 рублі.

Деякі дослідники безпідставно називають Погребняка самоуком, хоч це був досвідчений архітектор, що чудово знав і класичне, й народне зодчество. До появи у Новоселиці, як тоді ще називався Новомосковськ, майстер звів не один дерев'яний храм на рідній Слобожанщині, зокрема, у Мерефі, де народився кошовий отаман Іван Сірко. Погрібняк запропонував учасникам ради кілька проектів, але січовикам найбільше припав до душі величний собор із дев'ятьма верхами, увінчаними банями з хрестами.

2. Конструктивні особливості собору

Споруджували собор із вікових дубів, якими тоді було багате узбережжя Самари. Стругані чотиригранні балки скріплювали дубовими тиблями або нагелями, а не залізними цвяхами. І не тому, що негоже у храмі Спасителя, розіп'ятого на хресті й прибитого до нього цвяхами, кріпити дерево залізом, а тому, що воно швидко піддається корозії, а через це конструкції слабнуть. Виростаючи, собор усе більше вражав усіх грандіозною монументальністю та вишуканою стрімкістю й легкістю форм. Яким Погрібняк поєднав конструктивний принцип візантійського зодчества із прийомами рельєфного виділення вигадливих і пишних об'ємів, як це впродовж віків практикувалося у нашій народній архітектурі.

Новомосковський Троїцький собор представляє собою дев'ятикупольний трипрестольний пірамідальний храм білого кольору з зеленими вежами-куполами. Виконаний він у стилі українського бароко. У висоту храм досягає 65 м. Центральний межа освячений в ім'я Святої Трійці: Отця, Сина і Святого Духа, правий престол - на честь святих Петра і Павла, а лівий - на честь святителів Василя Великого, Іоанна Златоуста і Григорія Богослова. Собор побудований за старовинною технологією «в лапу», коли бруси не виходять за межі кутів зрубу. Стіни Троїцького собору вигнані з дубових і соснових колод, облицьованих дошками. Вони по наростаючій переходять у дев'ять восьмигранних башт-куполів. Вежі чотириярусні і увінчані хрестами. Однією з особливостей собору є цікава архітектурна деталь. При його огляді знизу можна побачити одночасно тільки вісім купольних веж.

Новий Свято-Троїцький собор у Новоселиці з центральним престолом освятили 13 травня 1778 року.

3. Інтер'єр собору

Внутрішнє оздоблення церкви також було створене Якимом Погребняком. За словами Д.І. Яворницького майстер «купол пофарбував зеленою яровиною; всередині розписав стіни і склепіння картинами релігійного змісту, а іконостас звів до склепінь і прикрасив його прекрасним різьбленням з різними фестонами і завитками і чудовим живописом у візантійському академічному стилі XVI та XVII століття, а також деякими екземплярами голландського і фламандського пензля, місцями наклав на нього срібні позолочені шати, місцями ж обробив якнайтоншою інкрустацією». Запорізьким товариством було пожертвувано в храм безліч предметів церковного начиння.

4. Загадки і секрети собору

Усіляких таємниць і загадок собор таїть у собі чимало. Особливий подив викликають в усіх дев'ять чотириярусних башт. Вони поставлені по три в лінію, разом утворюючи трикутник. Середні башти в рядах вищі за бокові, а головна з них ще вища. Зодчий так урівноважив їх, що вони самі служать опорою одна одній. Ніяких колон чи підпірок башти не мають.

Не менш хвилюючою таємницею є геніальне моделювання замкненого простору, що охоплює людину в інтер'єрі храму. Світлі площини стін, які у стрімкому злеті перетинаються, створюють атмосферу величного спокою та умиротвореності, божественного відсторонення від мирської марноти… Зсередини храм здається більшим і вищим, ніж насправді, бо має в інтер'єрі лише чотири опори. Духовному піднесенню відвідувачів сприяє відкритий аж до верхівки пірамідальний простір центральної бані, спрямовуючи дух і молитви парафіян угору, до неба. Містично-загадковим є й те, як Якову Погрібнякові вдалося при незначній кількості віконних отворів спрямувати потоки денного світла таким чином, щоби досягнути рівномірного м'якого освітлення усього собору.

Секрети й загадки Троїцького собору вже здавна бентежать уяву вчених, архітекторів, митців. У 70-х роках ХІХ століття історик Г.Надхін писав: «Новомосковський собор - проста теслярська робота, достоїнство її у незвичайній вишуканості обрисів і в сміливій до дерзновення постановці. Український зодчий не придав своєму храму ніяких зовнішніх прикрас, та його величний монументальний дев'ятикупольний силует посперечається красою малюнка з багатьма знаменитими храмами». Це особливо відчувають майстри пензля, яких приваблює собор як одна з найвизначніших архітектурних перлин світу.

«Свято-Троїцький собор збудовано в унікальному стилі: це єдиний в Україні дерев'яний дев'ятикупольний собор, збудований без жодного цвяха. Він відноситься до 100 найкращих дерев'яних споруд світу», - говорить протоієрей Володимир Цешковський.

собор погребняк храм

5. Історія існування собору

За часів свого існування собору довелося пережити чимало. Так, 1830 року відбувся ремонт, а 1887 року його було перекладено за старими зразками, але з деякими змінами. Після встановлення радянської влади собор було закрито, а відкрили його німці в 1942 році. 1963 року його було знову закрито, а остаточно відкрито лише в 1988.

Саме Свято-Троїцький собор у Новомосковську є прототипом собору з відомого роману «Собор» Олеся Гончара. Його внесено до державного реєстру культурної національної спадщини, а також визнано ЮНЕСКО як культурний та історичний пам'ятник Православ'я.

У 1888 році (востаннє) Собор капітально відремонтували, однак, внісши суттєві зміни у його вигляд. Не було збережено нахилу бань до середини, змінено форму бань та арок прорізів, вертикальне шалювання змінене горизонтальним. Наприкінці 19 ст. на території храму було збудовано дерев'яну триярусну дзвіницю з гранованим куполом. Збудована вона у тому ж стилі, що й Собор із годинником на останньому ярусі

За всю свою історію існування Троїцький собор у Новомосковську неодноразово піддавався нападкам і спробам знищення. Вперше це сталося по закінченні 100 років після його відкриття. У 1887 р. над собором нависла серйозна загроза: він був визнаний «старим», вирішено було храм розібрати, а замість нього побудувати новий, цегляний, в офіційному «синодному» стилі. Дослідник запорізької старини Яворницький, який мав підтримку з боку патріотично налаштованої української інтелігенції, енергійно протестував проти цього бездумного рішення. Ці протести у результаті були почуті в Петербурзі. Храм вдалося відстояти. Його розібрали по колоді, замінили вінці, що погнили, заклали в підмурок цегляні опори і зібрали знову.

За часів комунізму в історію собору було вписано немало гірких сторінок. У радянські часи собор використовували як склад. У 1960-х роках цю пам'ятку козацької слави знов намагалися знищити, і знов Бог врятував її. Події тих років і відношення комуністичної влади до культурної спадщини українського народу знайшло своє віддзеркалення на сторінках роману Олеся Гончаря «Собор».

В час розпаду Радянського Союзу Собор повернули церкві. Однак, на початку 21 ст., стан храму був такий, що він міг завалитись у будь-який момент. Одна із бань, наче Пізанська вежа, нахилилась під кутом 22 градуси. Та навряд чи вона б довго так ще стояла, як згадана італійська пам'ятка.

За реконструкцію церкви взялись у 2012 р., провівши перед тим ґрунтовні її дослідження. Реставратори кажуть, що за 2-2,5 роки вони завершать свою роботу.

Висновок

Пройшовши через роки випробувань, Троїцький храм як і раніше служить прикрасою Новомосковська. Це найвидатніший твір слобожанської школи народної архітектури ХVІІІ ст., одна з найкращих пам'яток не тільки української, але і всієї світової архітектури. Собор вистояв, відвоював своє право на існування. І сьогодні тішить око не тільки парафіян, але й туристів.

«…Вночі собор ніби ще величавіший, ніж удень… Собор стоїть в задумі один серед тиші, серед світлої акацієвої ночі, що більше навіть не на ніч схожа, а на якусь, сказати б, антиніч. Вона тут незвичайна, ця антиніч, вона мовби зачаклована видивом собору, заслухана німої музики його округлих, гармонійно поєднаних бань, наростаючих ярусів, його співучих ліній. Для неї, зачаєної в бажанні розгадати дивні якісь загадки, розшифрувати тайнописи віків, собор ще повен далекою музикою, гримить обвалом літургій, перелунює православними месами, піснеспівами, шепоче жагою спокут, він ще повен гріхами, в яких тут каялись, і сповідями, і сльозами, і екстазом людських поривів, надій. Один із тих велетів тисячолітніх, що розкидані по всій планеті, -- то мов похмурі цитаделі стоять з щілинами вікон-бійниць, то стрілчастими шпилями черкаються хмар, то в розлогих опуклостях бань відтворюють образ неба…» (Олесь Гончар, «Собор»).

Размещено на Allbest.ru