Архітектурно-планувальна організація прибережної забудови приморських міст України (на прикладі м. Одеса)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

УДК 72.013.017

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата архітектури

АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРИБЕРЕЖНОЇ ЗАБУДОВИ ПРИМОРСЬКИХ МІСТ УКРАЇНИ (НА ПРИКЛАДІ М. ОДЕСА)

18.00.01 - Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури

ЯРЕМЕНКО НАТАЛЯ МИХАЙЛІВНА

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті будівництва і архітектури Міністерства науки і освіти України.

Науковий керівник:

Єжов Валентин Іванович, доктор архітектури, професор, Київський національний університет будівництва і архітектури, завідувач кафедри основ архітектури та архітектурного проектування.

Офіційні опоненти:

Дьомін Микола Мефодійович, доктор архітектури, професор, Київський національний університет будівництва і архітектури, завідувач кафедри міського будівництва;

Шулик Василь Васильович, кандидат архітектури, доцент, Полтавський національний технічний університет ім. Юрія Кондратюка, м. Полтава, доцент кафедри дизайну архітектурного середовища і містобудування.

Провідна установа: Харківський державний технічний університет будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України, м. Харків.

Захист відбудеться 8 червня 2007 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.056.02 при Київському національному університеті будівництва і архітектури за адресою: 03037, м. Київ-37, Повітрофлотський пр., 31, ауд. 466.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету будівництва і архітектури за адресою: 030037, м. Київ-37, Повітрофлотський пр., 31.

Автореферат розісланий "8" травня 2007 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.С. Слєпцов.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження визначається важливістю формування прибережної забудови в структурі приморського міста. Архітектурно-планувальна організація прибережної території є одним з найважливіших питань при плануванні та забудові приморських міст. Об'єкти, які розміщуються на протяжному узбережжі, сприймаються цілісно, як "морський фасад" міста, формують архітектурний образ міста, створюють перше враження, часто стають символами міст, відіграють важливу роль у формуванні архітектурної панорами з боку моря. Прибережна зона має сприятливі природно-кліматичні умови, тут організується відпочинок міського населення, а отже, правильна забудова та благоустрій цієї зони набуває важливого соціального значення.

Ця тема є особливо актуальною для Одеси - крупного ділового та культурного центру у зв'язку з відсутністю виразного образу міста з боку моря, нераціональним використанням узбережжя. В процесі містобудівного розвитку приморського міста (особливо портово-промислового комплексу) планувальний зв'язок місто-море стає все менш відчутним.

З розвитком будівельних технологій колишні умовно непридатні землі прибережних територій (зсувні, просадочні ґрунти) стають резервом для будівництва міських об'єктів, маючи водночас особливу привабливість для інвесторів завдяки близькості рекреаційної зони. Недосконала нормативна база, яка, зокрема, не враховує сучасні засоби і методи будівництва, а також розвиток будівельної техніки, є стримуючим фактором, який обмежує можливості проектувальників.

В останні роки спостерігаються все зростаючі темпи будівництва на узбережжі Одеси. Цьому сприяє, передусім, зміна політичної ситуації та законодавчої бази. Позитивним моментом у такій ситуації є можливість підвищення архітектурної виразності морського фасаду Одеси та можливість вирішення планувального зв'язку міста з узбережжям, однак ситуація, що склалася, веде до небезпеки будівництва об'єктів без урахування загального взаємозв'язку та пріоритетних потреб міста. Коли взаємодія міста і моря набуває стихійного характеру, виникає вибіркове будівництво у прибережній зоні, тобто будівництво окремими ділянками. Вибіркове будівництво на узбережжі завдає шкоди архітектурі міста, оскільки в цьому випадку важко зв'язати окремі благоустроєні ділянки берега в єдиний фасад міста при сприйнятті його з боку моря. У такій ситуації функціональне призначення ділянок вирішується за бажанням інвестора, враховується лише економічна ефективність. На основі дослідження об'єктів на узбережжі, що проектуються та будуються, виявлено, що на сьогодні в Одесі виникла "аварійна" ситуація - хаотичність і безладність забудови, без урахування єдиної концепції організації прибережної території. Некоректне ставлення до найцінніших прибережних територій проявляється у появі огороджених приватних ділянок у безпосередній межі з пляжною зоною, а також будівництві явно неестетичних об'єктів. На сьогодні відчувається необхідність у реконструкції як промислової, так і курортно-рекреаційної зони. Курортно-рекреаційна зона морського узбережжя Одеси займає значну площу та має важливе містотвірне значення. Ця зона морського узбережжя Одеси має територіальні резерви, які можуть бути виявлені в результаті комплексної планувальної організації приморського курорту. Зміни в умовах історичного центру вимагають особливої уваги та контролю. У зв'язку з цим розроблення принципів організації узбережжя, з урахуванням довгострокових цілей і пріоритетів розвитку міста, а також удосконалення методики організації проектування та будівництва об'єктів на особливо цінних прибережних територіях, є одним з першочергових питань.

Архітектурно-планувальне формування прибережних територій розглядалося в ряді наукових досліджень. Спеціальні дослідження у сфері формування забудови громадських центрів прибережних територій міст виконувались у КиївНДПІмістобудування. У цьому ж інституті розроблені пропозиції з планувальної організації приморських курортних зон, а також з проектування приморських парків. Дисертаційне дослідження спиралося на праці, присвячені загальнотеоретичним проблемам розвитку міст і естетики архітектури, які викладені у працях: Баранова М.М., Білоусова В.М., Іконнікова А.В., Дьоміна М.М., Мардера А.П., Тімохіна В.О., Фільварова Г.Й., Фоміна І.О., а також Кулаги Л.М., К. Лінча, Л. фон Барталанфі, П. Хаггет та ін. вчених. У дисертації враховані дослідження з формування функціонально-планувальної структури міст у специфічних регіонах, які висвітлені в роботах: Зарецького В.І., Гагаркіна А.Г., Єжова В.І., Кільвандерома Е.Я., Крогіуса В.Р., Кушниренко М.М., Пілюкової Н.В., Сопілки В.В., Устенко Т.В., Щербаня В.К., та ін. На сьогодні розроблені питання рекреації, які представлені в докторських дисертаціях Веденіна Ю.А., Хромова Ю.Б. Особливості організації курортів і зон відпочинку розглянуті у працях Панченко Т.Ф. Питанням організації архітектурно-просторового середовища з урахуванням зорового сприйняття присвячені роботи: Бабенко А.Г., Бєляєвої О.Л., Захарова А.В., Талалаєва В.В., Товбича В.В., Устенко Т.В. Особливості архітектурного формування набережних розкриті у працях Денисова М.Ф., Кохновера Ф.Г. і Расторгуєва О.С. У напрямку, пов'язаному з проектуванням річкових набережних, проводили дослідження: Абрамова А.О., Денисов М.Ф., Єжов В.І., Лєсков О.В., Смолицька Т.О., Устенко Т.В., У дисертації Єришевої Е.А. виявлені принципи формування архітектурної панорами в умовах далекосхідного приморського міста. Дисертаційні дослідження Єжова В.І. присвячені питанням житлового будівництва у приморських містах України. У праці Глазиріна В.Л. проаналізовано містобудівну проблематику Одеської агломерації, виявлено принципи та викладено методичні пропозиції щодо формування громадських приморських центрів.

Незважаючи на велику кількість наукових публікацій, присвячених проектуванню у прибережній зоні, ця тематика залишається до кінця не вичерпаною. Загальнотеоретичні дослідження з даного напрямку для архітектурно-планувальної організації узбережжя Одеси, на наш погляд, є недостатніми. Зокрема не розроблені принципи композиційної та архітектурно-планувальної організації морських фасадів, особливості сприйняття в умовах великих відкритих водних просторів, при складних прибережних рельєфах. Не розкриті принципові типологічні особливості забудови узбережжя, а також проблеми архітектурного формування об'єктів в умовах вже існуючої забудови. Ці питання тісно пов'язані та потребують спеціального вивчення. Проведений аналіз теоретичних робіт з напрямку дослідження дозволив виявити, що в існуючих наукових працях недостатньо висвітлені специфічні питання, коректне вирішення яких вкрай важливе для успішного архітектурно-планувального формування узбережжя приморських міст України, у зв'язку з чим визначено напрямки, які потребують подальшого дослідження: естетичні питання формування архітектурної панорами приморського міста; планувальні особливості прибережної зони, її функціональне зонування, питання взаємодії пляжної, паркової та селищної територій; класифікація та об'ємно-просторова типологія прибережної забудови, на основі якої слід виявити архітектурно-планувальні принципи та прийоми організації прибережної зони.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до концепції Української академії архітектури "Національної програми розвитку української архітектури" (№528.94-94;2 редакція 2002 г.), в якій обґрунтовується необхідність наукового розроблення основоположних принципів створення та розвитку сучасної архітектури. Робота виконувалася відповідно до плану діяльності відділення УАА "Теорії та історії архітектури та синтезу мистецтв" на 2002-2007 рр., в якому передбачено дослідження тенденцій розвитку архітектури ХХІ століття. Робота виконана в рамках програми наукових досліджень кафедри основ архітектури та архітектурного проектування Київського національного університету будівництва і архітектури.

Мета дослідження - розробити науково-теоретичні принципи архітектурно-планувальної організації прибережної території та рекомендації щодо удосконалення забудови узбережжя.

Задачі дослідження:

дослідити характерні особливості прибережних просторів приморських міст, вивчити та узагальнити вітчизняний та зарубіжний досвід забудови прибережних територій;

виявити фактори, що впливають на формування архітектури прибережних зон;

визначити функціонально-планувальні особливості організації забудови прибережних зон;

класифікувати прибережну забудову;

розробити наукові рекомендації щодо реконструкції прибережної забудови історичних центрів міст;

сформулювати науково-теоретичні принципи архітектурно-просторової організації прибережної забудови приморських міст.

Об'єкт дослідження - забудова прибережної зони приморських міст.

Предмет дослідження - архітектурно-планувальна організація прибережної забудови.

Межі дослідження - визначені прибережними територіями приморських міст.

Методи дослідження:

- натурні обстеження архітектури прибережної території Причорноморських (Одеса, Іллічівськ, Ялта, Севастополь, Балаклава) і зарубіжних приморських міст (Венеція, Амстердам, Стокгольм, Хельсінкі, Санкт-Петербург, Ніцца, Монако …);

- збір, оброблення архівних, літературних і проектних матеріалів по містах СНД і зарубіжжя, методи порівняльного аналізу;

- історико-генетичний аналіз розвитку забудови прибережної території міста Одеси, просторового та функціонального зв'язку міста з морем;

- графоаналітичне дослідження особливостей архітектурно-планувальної та композиційно-просторової структури об'єктів, що розміщуються на прибережних територіях і їх взаємозв'язок з оточенням;

- метод експериментального проектування.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у складанні класифікації прибережної забудови, розробленні науково-теоретичних рекомендацій щодо функціонально-планувального вирішення та архітектурно-просторової організації прибережних територій, принципів реконструкції прибережної забудови історичних центрів міст. У роботі розроблено основи методики проектування, а також спосіб координації та регулювання процесів освоєння та розвитку прибережної території в умовах сучасної ситуації, що склалася.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що результати роботи можуть бути використані при проектуванні об'єктів на узбережжі, при розробленні генеральних планів приморських міст і програм розвитку узбережжя, у навчальному процесі, при розробленні методичних посібників. Основні положення та рекомендації дисертації впроваджені: у навчальний процес при проведенні практичних занять для студентів 5-го курсу за спеціальністю 7.120.101 "Архітектура будівель і споруд" в Одеській державній академії будівництва і архітектури; при проектуванні об'єктів у прибережній зоні міста Одеси проектно-будівельною фірмою "Мастер групп": Громадсько-житлового комплексу за адресою Лідерсовський б-р №5, 5-ти та 18-ти поверхових житлових будинків за адресою Мукачівський пров. №6; в Управлінні з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської Міської Ради.

Апробація результатів дисертації полягає в реальному, експериментальному та навчальному проектуванні об'єктів у прибережній зоні міста Одеси. Основні положення дисертації доповідалися на: ІІІ-ій науковій конференції молодих учених "Архітектура та будівництво України в нових соціально-економічних умовах" (КиївЗНДІЕП 25 листопада 2004 р.) з темою "Аналіз досвіду організації забудови набережних", науково-практичних конференціях КНУБА (2004-2005 рр.) з доповідями "Огляд світової практики проектування та будівництва у прибережній зоні", "Сучасні проблеми та перспективи проектування та будівництва у прибережній зоні Одеси".

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у 5-ти друкованих працях, у тому числі в 4-х статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, 1-х тезах до конференції.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків з ілюстративними таблицями, актами впровадження та переліку використаних джерел зі 120 найменувань. Загальний обсяг роботи складає 195 сторінок. Обсяг текстової частини складає 121 сторінку друкованого тексту, ілюстративно-аналітичних таблиць - 56 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У Вступі розкривається суть, сучасний стан теми, її значущість, існуючі проблеми, вихідні дані, обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, задачі та методи дослідження, наведено основні наукові результати та новизну проведеного дослідження, його практичне значення та впровадження, структура дисертації.

У І розділі "Передумови архітектурного формування прибережної зони" розглянуті: теоретична база для розроблення теми, аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду формування прибережної забудови, фактори, які впливають на формування архітектури прибережних територій.

Поєднання історичних і соціально-економічних факторів, а також географічних умов, що впливають на організацію забудови Одеси, потребує певного підходу при проектуванні. Загальнотеоретичні дослідження з даного напрямку для архітектурно-планувального формування узбережжя Одеси є недостатніми.

В результаті графоаналітичних досліджень у роботі визначено, що прибережна забудова виконує особливу асоціативно-смислову функцію - часто є символом, "обличчям" міста. Проведений порівняльний аналіз прибережних територій міст установив, що найпоширенішим функціональним складом набережних є: житло (у 97 % розглянутих міст), портова зона (74 %), адміністративно-громадські об'єкти (65 %), рекреація (65 %). Аналіз досвіду планування прибережних територій понад 30-ти міст дозволив виявити найхарактерніші типи забудови за різними параметрами: за поверховістю - багатоповерхова (84 % досліджених міст), за щільністю - суцільна (81 %), за типом візуального сприйняття - акцентна (58 %), лінійна (48 %), силуетна (52 %). На основі візуальних досліджень і аналітичного аналізу основним характером сприйняття прибережної забудови виділено фронтальний тип сприйняття. Систематизація досвіду архітектурної організації узбережжя стала основою для визначення факторів і ступеня їх впливу на формування забудови прибережної зони міст. У якості визначальних факторів, які впливають на формування прибережної забудови, виділені: природний, історичний, функціонально-планувальний, соціально-економічний, містобудівний, транспортний, виробничий (рис. 1).

Аналіз природних особливостей прибережної території досліджених міст дозволив систематизувати: типологію морських берегових ліній (мис, затока, прямолінійне узбережжя, порізане узбережжя, бухта, острови, гирло річки); типологію прибережних рельєфів (пологий, схил, обривистий, ярусний, ламаний). На основі графоаналітичного методу визначені типи морських берегових ліній, які найчастіше зустрічаються в межах прибережних територій: прямолінійне узбережжя (68 % розглянутих міст), мис (52 %), порізане узбережжя (48 %); типи прибережного рельєфу: пологий (87 %), схил (45 %). В результаті аналізу взаємозв'язку природних умов і прибережної забудови визначено типи візуального сприйняття забудови, функціональне призначення об'єктів, характерних для певної берегової лінії та типу рельєфу прибережної зони. В роботі запропоновані види забудови, які найбільше відповідають для даних типів берегових ліній і прибережних рельєфів. Для узбережжя Одеси виявлено характерні типи берегових ліній: затока, прямолінійне узбережжя, порізане узбережжя, мис; і типи вертикального рельєфу: ярусний, схил, пологий, обривистий.

Історико-генетичний аналіз дозволив виділити основні періоди освоєння та розвитку узбережжя Одеси:

- I період (до 1794 р.). Турецька прибережна фортеця Хаджибей стає морською базою російського флоту;

- II період (1794-1803 рр.). З заснуванням міста і порту починається освоєння узбережжя, будівництво прибережних молів;

- ІІІ період (1803-1828 рр.). У процесі розширення міської території забудовуються балки. Забудова прибережної частини ведеться хаотично складськими, карантинними, адміністративними будівлями;

- IV період (1830-1890 рр.). Організація зв'язку міста з узбережжям через планувальну вісь, яка включає в себе ансамбль нагірної напівкруглої площі, Приморського бульвару (з будівлями біржі та Воронцовського палацу) і Потьомкінських сходів, які ведуть безпосередньо до моря. Портово-промисловий комплекс, складські споруди відсікають житлову забудову від берегової лінії;

- V період (1890-1930 рр.). Триває забудова прибережної частини Пересипу. Збільшується протяжність прибережної міської території до мису Великий Фонтан. Безпосередньо прибережні території не забудовані внаслідок складного геологічного характеру прибережної зони. У прибережній зоні активізуються зсувні, ерозійні та абразійні природні процеси;

- VI період (1930-1980 рр.). Відбувається значене збільшення міського простору вздовж берегової лінії, збільшення портово-промислової зони;

- VII період (1980 рр. - теперішній час). Відбувається перегляд ставлення до колишніх умовно непридатних для будівництва приморських зсувних схилів. Складається аварійна ситуація хаотичності забудови цінних рекреаційних прибережних територій.

У результаті дослідження історичного розвитку міста Одеси виявлено проблеми (порушення первісного планувального задуму - на сьогодні міська структура відсічена від узбережжя промисловою зоною) і передумови розвитку прибережних територій. Визначено необхідність відновлення планувальних і об'ємно-просторових зв'язків між міською територією та приморською зоною (з урахуванням масштабів міста), створення виразного морського фасаду в рамках загальних стратегічних інтересів міста і його мешканців, за умови збереження цінних природних ресурсів.

У ІІ розділі "Функціонально-планувальні особливості організації та реконструкція прибережної забудови" розглянуто питання планування та зонування узбережжя, проведено дослідження основних типів об'єктів, які розташовуються у прибережній зоні, висвітлено проблемні питання реконструкції прибережної зони історичних міст.

Дослідження функціонально-планувальної структури узбережжя м. Одеси дозволило виділити основні містобудівні особливості прибережної забудови: близькість і активний вплив акваторії; наявність у межах частини узбережжя міста смуги (території, яка примикає до кромки берега), вільної від суцільної забудови; центральна частина узбережжя - історичний центр міста; протяжна вздовж узбережжя структура плану міста. На основі проведеного аналізу змін у функціональному складі узбережжя Одеси визначено, що нове будівництво у прибережній зоні - переважно житло. Частина житлових будинків будується безпосередньо на ділянках, які межують з акваторією, що суперечить нормам, положенню загальнодоступності приморських територій, призводить до знищення цінних рекреаційних ресурсів. У результаті аналізу вимог вітрозахисту і аерації, поперечних розмірів функціональних елементів набережної у роботі визначено мінімально допустиму ширину прибережної громадсько-прогулянкової зони, яка складає 170-250 м (залежно від поверховості та значення району в структурі міста).

Аналіз функціонального складу узбережжя вітчизняних і зарубіжних міст дозволив визначити функціональне призначення об'єктів, які мають найбільше тяжіння до акваторії: житло, пансіонати, громадські об'єкти, рекреація, портово-промислові об'єкти. В роботі визначено основні принципи функціонального зонування приморських територій:

- принцип раціонального використання приморських територій (цінні прибережні території потребують підвищеної уваги при вирішенні їх функціонального призначення);

- принцип взаємоув'язаності різних функціональних зон (розміщення об'єктів різної функціональної спрямованості часто призводить до конфліктних ситуацій, які викликаються не стільки несумісністю сусідства різних видів будівництва, скільки недоврахуванням перелічених вище принципів розміщення об'єктів і будівництва на узбережжі; вимога взаємоув'язаності відкриває можливості безконфліктного використання узбережжя на основі врахування особливостей і умов освоєння площадок під різні види будівництва).

Реконструкція та модернізація історичних приморських територій повинна здійснюватися за обов'язкової обмежуючої умови збереження пам'яток архітектури та містобудівного мистецтва. Розгляд позитивних і негативних прикладів реконструкції на узбережжі історичного міста дозволив сформулювати основні принципи реконструкції у прибережній зоні (рис. 2). Першим принципом є принцип творчої спадкоємності при будівництві нових об'єктів. Врахування раніше прийнятих основ і прийомів просторової композиції дозволяє зберегти та розвинути цілісний образ історичного міста. До основних параметрів належать висотність оточуючої традиційної забудови, протяжність фасаду, характер і габарити забудови, що склалася, супідрядність елементів архітектури… Принцип включає в себе вимогу збереження історичного середовища (врахування значущості смислових, функціональних акцентів), а також вимогу гармонічного взаємозв'язку колірних вирішень нових об'єктів та колористики міста, що історично склалася. До другого принципу належить збереження візуальних зв'язків історичних об'єктів і акваторії, а також створення композиційних взаємозв'язків між старими та новими об'єктами в умовах історичної забудови приморських міст. У рамках даного принципу знаходиться вимога регулювання поверховості. До третього принципу реконструкції у прибережній зоні належить виключення (мінімізація) перетину транспортних і пішохідних зв'язків в історичній прибережній забудові. Реконструкція транспортної системи історичної зони повинна здійснюватися з урахуванням панівної ролі історичної забудови. На особливо важливих композиційних ділянках прибережного історичного центру, коли уникнути перетину набережних транзитним транспортом не можна, використовується візуальне нівелювання транспортних потоків за допомогою заглиблень автомобільних шляхів.

У результаті функціонально-планувального аналізу прибережної зони Одеси виявлено необхідність часткового винесення, скорочення площі промислово-складських об'єктів, локалізація портового комплексу. Потрібна функціонально-планувальна реорганізація та реконструкція як промислової, так і курортно-рекреаційної прибережної зони. На основі аналізу функціонального складу узбережжя м. Одеси, а також позитивного досвіду перетворень прибережних промислових територій під громадсько-рекреаційні зони, слід вважати одним з першочергових завдань винесення за межі міста вантажного порту та промислових підприємств. У роботі рекомендується проведення реконструкції історичного виходу до моря в районі морського вокзалу, а також створення додаткових виходів до моря, які забезпечують зв'язок міської структури з узбережжям. Різні райони узбережжя Одеси мають різні якісні характеристики, містобудівні проблеми, архітектурну цінність. На цих ділянках різний прибережний рельєф і обриси берегових ліній. Шляхи вирішення проблем для цих ділянок відповідно різні, однак планування і об'ємно-просторова організація всього узбережжя повинні здійснюватися комплексно, узгоджено.

Одним з найважливіших результатів досліджень є запропонована перспективна схема розвитку узбережжя Одеси, в якій виділено зони з різним ступенем можливих перетворень. І-ша зона - центральна частина узбережжя - територія максимального збереження існуючого історичного середовища та забудови. ІІ-га зона - узбережжя від мису Ланжерон до мису Великий Фонтан - територія збереження прибережних рекреаційних ресурсів з включенням окремих громадсько-розважальних об'єктів - вузлів тяжіння населення. На даній території передбачається певна санація забудови на верхньому рівні плато (винесення туберкульозного санаторію) з метою звільнення ділянок для житлових будівель, які створять силует міста. ІІІ-тя зона - узбережжя Одеської затоки - територія створення нового морського фасаду за рахунок винесення малорентабельних і неестетичних промислових об'єктів, скорочення площі портового комплексу, санації існуючої забудови.

У ІІІ розділі "Принципи архітектурно-просторового вирішення прибережної забудови" відображено проблему художньої організації морського фасаду, композиційні особливості силуетності прибережної забудови, систематизовано об'ємно-прострову класифікацію забудови узбережжя, викладено основи методики організації проектування об'єктів у прибережній зоні, наведено принципи формування забудови прибережної зони приморських міст.

Посилаючись на важливість сприйняття міста з боку моря, у роботі висувається вимога - при розробленні програми розвитку узбережжя Одеси приділити особливу увагу формуванню морського фасаду. Аналіз силуетів міст дозволив визначити, що головними складовими силуету є домінанти - висотні об'єкти або акцентні за рахунок об'єму будівлі. Проведено аналіз домінуючих типів будівель у силуетах міст різних історичних періодів. Домінанти сьогоднішнього дня - телевежі, офісні, житлові, громадські об'єкти. При вирішенні питання організації силуету міста першочергову увагу слід приділити домінантам, які формують забудову сьогодні. Сприйняття прибережної забудови з боку моря залежить, перш за все, від прибережного рельєфу. У випадку пологого рельєфу відбувається сприйняття силуету, а при більш складному рельєфі (схили) прибережна забудова сприймається як панорама. Аналіз композиційної організації прибережних міст дозволив визначити таке положення: основою для організації морського фасаду і розміщення висотних домінант є сукупність факторів: геоморфологія, природні ландшафти, природно-кліматичні умови, принципи та особливості візуального сприйняття. До одного з найважливіших аспектів, який слід враховувати при організації морського фасаду, належать принципи та особливості візуального сприйняття:

- при проектуванні на узбережжі необхідно враховувати принципи послідовного візуального сприйняття по мірі наближення до берега;

- оптимальний панорамний огляд з боку моря складає 1-2 км;

- побудову прибережної забудови слід здійснювати з урахуванням можливого кута зорового сприйняття, сприйняття прибережної забудови може відбуватися як зі знижених точок - з моря, з пляжу, так і з підвищених - в умовах складного рельєфу;

- на силует забудови впливають об'єкти, розташовані на різній відстані від узбережжя (в тому числі об'єкти, значно віддалені від берега);

- по мірі руху вздовж узбережжя, при наближенні до берегу з боку моря і з боку міста, об'єкти прибережної зони сприймаються у різних ракурсах.

Виходячи з особливостей композиції забудови узбережжя, визначено засоби гармонізації, з застосуванням яких повинна вестися організація забудови прибережної зони. До таких засобів належать: масштаб, пропорції, напрямок падаючого світла, штучне освітлення, фактура, колір та інше.

У результаті аналізу досвіду забудови прибережних територій визначено класифікацію прибережної забудови залежно від:

- поверховості: багатоповерхова, малоповерхова, різноповерхова;

- щільності забудови: суцільна, розосереджена, без забудови;

- візуального сприйняття;

- фронтальна: силуетна, акцентна, вузлова, лінійна;

- об'ємна: острівна, терасна, глибинна, ярусна.

На основі засобів і прийомів організації забудови сформульовано основні принципи архітектурно-художнього формування забудови в умовах прибережного морського рельєфу:

- об'ємно-композиційна побудова забудови на основі форм рельєфу і просторової своєрідності ділянки, пластична та масштабна відповідність забудови характеру рельєфу та ландшафту;

- групування близько розташованих елементів забудови та ритмічність розміщення об'єктів на відкритих просторах узбережжя, композиційне членування забудови узбережжя в межах 1-2 км на завершені просторові ланцюги 7±2 (згідно з правилом Мюллера);

- застосування ефекту несподіванки у місцях з найцікавішими природними та архітектурними ситуаціями; ефекту повторюваності для підсилення емоційно-естетичного впливу;

- розміщення висотних домінант на основі композиційної ієрархії факторів.

Вивчення діючої моделі організації проектування у прибережній зоні м. Одеси дало можливість виявити недоліки системи та вивести основні пропозиції з методики проектування та організації системи контролю над процесами розроблення і будівництва у прибережній зоні. До основних пропозицій методики можна віднести такі:

- удосконалити систему контролю над дотриманням законодавства при проектуванні та будівництві у прибережній зоні з залученням громадськості;

- базою для проектування у прибережній зоні мають бути єдина концепція організації узбережжя міста та "зонінгові правила";

- необхідно включити до складу обов'язкової документації, що надається до розгляду на містобудівних радах, розгортки з боку моря ділянок узбережжя (на основі фотофіксації) з включенням об'єкта, що проектується.

В основі сукупності науково-теоретичних принципів комплексної архітектурно-планувальної організації узбережжя (рис. 3) прийнято положення: нове будівництво у прибережній зоні повинно здійснюватися з урахуванням перспективного плану організації прибережної території та пріоритетних довгострокових потреб міста.

ВИСНОВКИ

1. На основі аналізу теоретичного стану питання, узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду забудови прибережних територій міст, а також врахування тенденції хаотичної забудови прибережної території Одеси, що намітилася, виявлено напрямки, які потребують подальшого спеціального вивчення. архітектура прибережна забудова морський

2. Систематизація досвіду організації узбережжя стала основою для визначення факторів і ступеня їх впливу на формування прибережної забудови міст. Проведений в роботі аналіз природних особливостей прибережних міст дав можливість систематизувати типологію морських берегових ліній і типологію прибережних рельєфів. Історико-генетичний аналіз розвитку прибережних територій Одеси дозволив виділити 7 періодів розвитку узбережжя. На основі історичного аналізу розвитку узбережжя Одеси, а також виявлених суперечностей між теоретичним вирішенням (схема планувального розвитку міста) і реальною практичною ситуацією (функціональне призначення об'єктів на узбережжі, що будуються), сформульовано передумови освоєння узбережжя Одеси, визначено існуючі проблеми та перспективи їх вирішення.

3. На основі функціонально-планувальних особливостей прибережної забудови Одеси визначено основні принципи функціонального зонування приморських територій. У результаті аналізу вимог вітрозахисту та аерації, поперечних розмірів функціональних елементів набережної в роботі визначено мінімально допустиму ширину прибережної громадсько-прогулянкової зони, яка складає 170-250 м (залежно від поверховості та значення району в структурі міста). Запропоновано перспективну схему розвитку узбережжя Одеси, в якій виділено зони з різним ступенем можливих перетворень. Шляхи вирішення проблем для цих ділянок різні, однак планування та об'ємно-просторова організація всього узбережжя повинні здійснюватися комплексно, узгоджено.

4. Розгляд прикладів реконструкції у прибережній зоні історичного міста дозволив сформулювати основні принципи реконструкції у прибережній зоні: принцип творчої спадкоємності при будівництві нових об'єктів; збереження візуальних зв'язків історичних об'єктів і акваторії, а також створення композиційних взаємозв'язків між старими та новими об'єктами; виключення (мінімізація) перетину транспортних і пішохідних шляхів.

5. Посилаючись на важливість сприйняття міста з боку моря, у роботі висувається вимога - при розробленні програми розвитку узбережжя Одеси приділити особливу увагу формуванню морського фасаду. При вирішенні питання організації силуету міста першочергову увагу слід приділити домінантам, які формують забудову сьогодні. Проведене дослідження композиційної організації прибережних міст дозволило визначити таке положення - основою для організації морського фасаду та розміщення висотних домінант є сукупність факторів: геоморфологія, природні ландшафти, кліматичні умови, принципи та особливості візуального сприйняття. До одного з найважливіших аспектів, який слід враховувати при організації морського фасаду, належать систематизовані в роботі принципи та особливості візуального сприйняття забудови у прибережній зоні.

6. В роботі систематизовано засоби гармонізації, прийоми забудови прибережних зон і виявлено об'ємно-просторову класифікацію прибережної забудови. Проведене комплексне дослідження дозволило визначити факторну залежність типів прибережної забудови від природних, історико-містобудівних, транспортних, виробничо-економічних, територіально-планувальних умов.

7. В якості одного з результатів роботи запропоновано варіант композиційного вирішення забудови узбережжя Одеси, в якому основним типом прибережної забудови слід прийняти домінантний, як найвиразніший, який створює індивідуальний силует міста з боку моря, що запам'ятовується. Проведено експериментальне проектування об'єктів у прибережній зоні. Ефективність впровадження основних положень дослідження відображено в навчальному та реальному проектуванні, при розробленні композиційної та об'ємно-просторової структури об'єктів, що розміщуються на узбережжі.

8. Виявлення існуючих недоліків у системі регулювання проектної та будівельної діяльності на особливо цінних прибережних територіях стало базою для формулювання основ методики проектування, а також визначення способу координації та регулювання процесів освоєння та розвитку прибережної території в умовах сучасної ситуації, що склалася.

9. В роботі визначено науково-теоретичні принципи комплексної архітектурно-планувальної організації узбережжя, в основі яких прийнято положення: нове будівництво у прибережній зоні повинно здійснюватися з урахуванням перспективного плану організації прибережної території та пріоритетних довгострокових потреб міста. Основи організації узбережжя базуються на врахуванні факторів і розподілені на три основні групи, до яких належать принципи: функціонального зонування, організації архітектурно-планувальної структури забудови, композиційно-художнього формування характерної забудови з боку моря.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Яременко Н.М. Особенности визуального восприятия застройки приморских территорий в городах// Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель: Збірник наукових праць. - К.: КиївЗНДIЕП. - 2003. - С. 188-193.

2. Яременко Н. М Анализ опыта организации застройки набережных// Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель. Спеціальний випуск: Збірник наукових праць. - К.: КиiвЗНДIЕП. - 2004. - С. 191-193.

3. Яременко Н.М. Тенденції і проблеми архітектурно-планувального розвитку узбережжя Одеси// Сучасні проблеми архітектури та містобудування: Науково-технічний збірник. - Випуск 13. - К.: КНУБА. -2004. - С. 142-146.

4. Яременко Н.М. Огляд світової практики проектування і будівництва в прибережній зоні// Тези доповідей 65-ї науково-практичної конференції: У 4-х ч. //Відповідальний за випуск П.В. Кривенко. - К.:КНУБА, 2004. - Ч.1. - С. 96-97.

5. Яременко Н.М. Проблемы проектирования и строительства в прибрежной зоне Одессы// Региональные проблемы архитектуры и градостроительства. Состояние и перспективы развития: Сборник научных трудов. - Випуски 7-8. - Одесса: Астропринт. - 2005. - С. 69-75.

АНОТАЦІЯ

Яременко Н.М. Архітектурно-планувальна організація прибережної забудови приморських міст України (на прикладі м. Одеси). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01. - Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури. - Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ, 2007.

Дисертація присвячена визначенню принципів архітектурно-планувальної організації прибережної території. В роботі відображено проблему художньої організації морського фасаду, розглянуто питання композиційної силуетності прибережної забудови. Виявлено фактори, які впливають на формування прибережної забудови. Визначено основні принципи функціонального зонування приморських територій та принципи реконструкції у прибережній зоні історичного міста. В результаті аналізу досвіду забудови узбережжя систематизовано класифікацію прибережної забудови за різними критеріями. На основі засобів гармонізації та прийомів організації прибережної забудови сформульовано основи архітектурно-художнього формування забудови на узбережжі приморських міст. Сформульовано основні рекомендації щодо методики проектування та організації системи контролю над процесами розроблення та будівництва на узбережжі.

Ключові слова: організація прибережної забудови, морський фасад міста, приморські міста, архітектура узбережжя.

АННОТАЦИЯ

Яременко Н.М. Архитектурно-планировочная организация прибрежной застройки приморских городов Украины (на примере г. Одессы). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.01. - Теория архитектуры, реставрация памятников архитектуры. - Киевский национальный университет строительства и архитектуры, Киев, 2007.

Диссертация посвящена определению принципов архитектурно-планировочной организации прибрежной территории. В работе отражена проблема художественной организации морского фасада, рассмотрены вопросы композиционной силуэтности прибрежной застройки.

Анализ теоретических работ по направлению исследования позволил выявить специфические вопросы, которые на настоящий момент недостаточно освещены. В работе проведен анализ отечественного и зарубежного опыта проектирования и строительства объектов на побережье, на основе которого выявлены факторы, влияющие на формирование прибрежной застройки.

Комплексное исследование планировочных особенностей прибрежной зоны позволило определить основные принципы функционального зонирования приморских территории, к которым относятся принцип рационального использования приморских территорий и принцип взаимоувязанности функциональных зон. В работе рекомендуется минимально допустимая ширина прибрежной общественно-прогулочной зоны, которая составляет 170-250 м. Выделены функциональные типы объектов, обладающие наибольшим тяготением к акватории. Рассмотрение примеров реконструкции в прибрежной зоне исторического города позволило сформулировать основные принципы реконструкции в прибрежной зоне.

Анализ силуэтов городов позволил определить, что главными составляющими элементами силуэта являются доминанты - высотные объекты или здания, акцентные за счет объема. Основой для расстановки доминант - является совокупность факторов: геоморфология, природные ландшафты, природно-климатические условия, принципы и особенности визуального восприятия. В результате анализа опыта застройки прибрежных территорий систематизирована классификация прибрежной застройки по различным критериям. На основе средств гармонизации и приёмов организации застройки сформулированы основы архитектурно- художественного формирования застройки в условиях прибрежного морского рельефа.

Одним из результатов исследования является предложенная перспективная схема развития побережья Одессы, в которой выделены зоны с разной степенью возможных преобразований. Ссылаясь на важность восприятия города со стороны моря, в работе выдвигается требование - при разработке программы развития побережья Одессы, уделить особое внимание формированию морского фасада. Предложен вариант композиционного решения застройки побережья Одессы, в котором основным типом прибрежной застройки следует принять доминантный, как наиболее выразительный, создающий индивидуальный и запоминающийся силуэт города со стороны моря. Изучение действующей модели организации проектирования в прибрежной зоне Одессы дало возможность выявить недостатки системы и вывести основные рекомендации по методике проектирования и организации системы контроля над процессами разработки и строительства в прибрежной зоне.

Основные положения работы нашли практическое использование в учебном процессе, реальном и экспериментальном проектировании, а также доложены на научно-практических конференциях и опубликованы в печати. Результаты исследования могут быть полезны при разработке генеральных планов прибрежных городов, концепций организации побережья, зоннинговых правил застройки.

Ключевые слова: организация прибрежной застройки, морской фасад города, приморские города, архитектура побережья.

ANNOTATION

Yaremenko Natalya. Architectural and planning organization of coastal building up of Ukrainian cities (by the example of Odessa city). - Typescript.

Thesis for achievement PH-D degree in achievement by specialty 18.00.01. -Theory of architecture, restoration of architectural monuments. - The Kyiv National University of Construction and Architecture, Kyiv, 2007.

Thesis is dedicated to definition of principles of architectural and planning organization of coastal space. The work contains discussion of the problem in artistic organization of sea facade, as well as compositional silhouetteness of coastal building-up. There were also determined the factors which influence forming of seaside building-up. There were mentioned basic principles of functional zoning of coastal territories and principles of reconstruction at coastal space of historical part of the city. As a result of the analysis of building-up of coastal territories there was worked out a classification for coastal building-up by different criteria. On the basis of means of harmonization and organization of building-up there were formed basis of architectural and artistic forming of building-up, considering sea relief. There were formed basic recommendations following methods of projection and organization of the system of control over process of working out and constructing in seaside space.

The key words: organization of architecture of seaside areas, city's sea facade, maritime cities, architecture of seaside.

Размещено на Allbest.ru