Держпром у контексті світової архітектури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури

УДК 72.01; 725.94

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури

Держпром у контексті світової архітектури

18.00.01 - Теорія архітектури, реставрація

пам'яток архітектури

Швиденко Ольга Олександрівна

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури (ХДТУБА) Міністерства освіти та науки України.

Науковий керівник: кандидат архітектури, доцент Черкасова Катерина Тимофіївна, Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України, завідувачка кафедри Реконструкції, реставрації архітектурних об'єктів

Офіційні опоненти:

доктор архітектури, професор Бевз Микола Валентинович, Національний університет «Львівська політехніка» Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри Реставрації та реконструкції архітектурних комплексів

кандидат архітектури, доцент Розенфельд Максим Ілліч, Харківська державна академія дизайну і мистецтв Міністерства освіти і науки України, кафедра Дизайн меблів

Захист відбудеться «19» листопада 2009 р. о 13⁰⁰ годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.64.056.02 при Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури за адресою: 61002, м. Харків, вул.. Сумська, 40

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури за адресою: 61002, м. Харків, вул.. Сумська, 40

Автореферат розісланий « 12 » жовтня 2009 р.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради Ігнатьєва Н.В.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження визначається такими головними положеннями:

1.Сучасний стан вітчизняної архітектурної спадщини, значущість якої зросла після проголошення незалежності України, можна оцінити як загрозливий. До цих пір не пройшло затвердження у Верховній Раді «Державного реєстру нерухомих пам'яток Україні національного значення», згідно якому визначається юридичний статус найбільш цінних архітектурних пам'яток України. Почастішали випадки некоректної реконструкції і перебудови будинків, унаслідок чого можуть бути втрачені цілі пласти цінної історичної і культурної спадщини.

2.Спадщина Сучасного руху, до цих пір повною мірою не вивчена. Безліч об'єктів вимагають детального дослідження, ретельної оцінки і внесення до скарбниці вітчизняної і світової архітектурної спадщини.

3.Харківський конструктивізм є вузловим етапом у формуванні сучасної української культури ХХ століття. Пам'ятки цього періоду відображають його роль у формуванні загальносвітового архітектурного руху - модернізму. Факт існування на Україні такої значущої пам'ятки Сучасного руху, як Держпром, є підставою для підвищення статусу країни, як вагомого архітектурного центру.

4.Комплексне дослідження найважливішої пам'ятки харківського конструктивізму дозволить усвідомити його місце у світовому художньому процесі першої третини ХХ століття. Заповнення пропуску, який сьогодні існує із-за недостатньої вивченості та популярності архітектурної спадщини конструктивізму, дозволить доповнити дані для теоретичних робіт з історії архітектури XX століття.

5.Вивчення Будинку держпромисловості в Харкові дозволить дати обґрунтовані рекомендації що до його збереження і подальшого включення до Списку об'єктів світової спадщини із забезпеченням особливого статусу і правового захисту. Матеріали, отримані в результаті дослідження, дозволять зрозуміти механізми збереження спадщини епохи конструктивізму, які сьогодні не включені до списків об'єктів, що охороняються, а значить під загрозою реконструкції. Об'єкти архітектурної спадщини першої третини ХХ століття вимагають застосування до них специфічних методів і технологій реставрації, адаптованих до умов будівельного виробництва даного регіону. Наявність такої інформації дозволить скоординувати заходи щодо охорони і реставрації пам'яток з міжнародними програмами по збереженню спадщини XX століття.

6.Проблема реставрації спадщини XX століття полягає в тому, що багато об'єктів архітектури 1920-х років створювалися на короткий термін експлуатації, з недовговічних будівельних матеріалів, в умовах впровадження нових експериментальних будівельних технологій. Матеріали та компоненти, що застосовувалися у 1920-ті роки, сьогодні не існують: вони виготовлялися промисловими методами по технологіях довоєнного періоду з сировини, яка сьогодні не використовується для виробництва будівельних матеріалів.

7.Робота по дослідженню об'єкту архітектурної спадщини конструктивізму значного за об'ємом виконаних будівельних робіт посприяє вивченню і збереженню унікальної будівельної технології 1920-х - 1930-х років. Отримана інформація може бути використана в роботах по об'єктах промислової спадщини 1920-х - 1930-х років, що практично не вивченої, але становлять значний пласт спадщини архітектури і містобудування України.

Постановка проблеми дослідження. Конструктивізм, як явище в архітектурі XX століття отримав своє заслужене місце завдяки науковим роботам О. М. Журавльова, О. В. Іконникова, О. В. Рябушина, О. О. Стрігальова, В. Е. Хазанової, С. О. Хан-Магомедова та В. Паперного. Початком вивчення спадщини 1920-х років може вважатися лекційний курс по історії радянської архітектури Н. Ф. Хомутецкого, опублікований в кінці 1950-х років. Проте, із-за заборони конструктивізму на початку 1930-х років, вивчення стильових особливостей конструктивістської архітектури почалося двома десятиліттями пізніше.

Стілеутворюючі концепції російського художнього авангарду - супрематизм і конструктивізм - спочатку були орієнтовані на фундаментальні стилеутворюючі рівні, хоча конструктивізм демонстрував конструкторсько-винахідницький підхід до проблем формоутворення, а супрематизм прагнув до вироблення художньої системи. Ці, як здавалося в 1920-і роки протилежні концепції вплинули на мистецтво конструктивізму, у тому числі і на архітектуру, що було зафіксовано підручниках з історії радянської архітектури.

З кінця 1990-х років зусиллями Т. Р. Малініной, М. В. Нащекиной, В. Л. Хайта, О. В. Іконникова окрім конструктивізму виділяється ще один стиль, що існував в цей період - Ар Деко. Кордони стилів продовжують уточнюватися, і зараз відбувається дискусія про атрибуцію багатьох пам'яток 1920-х років. У декількох роботах Будинок державної промисловості в Харкові трактується як об'єкт, що володіє рядом ознак Ар Деко.

У монографіях зарубіжних дослідників К. Фремптона, А. Уїттіка та Ю. Едіке, присвячених архітектурі початку XX століття, радянський конструктивізм представлений як один з напрямів цього періоду. В той же час, в радянській науці було прийнято різко розмежовувати зарубіжну модерністську і радянську архітектуру.

Центри формування архітектури конструктивізму вивчені нерівномірно. Пам'ятки українського конструктивізму, в світі практично не відомі. На відміну від 1980-х років, коли пам'ятки українського конструктивізму займали головні позиції в роботах М. П. Андрущенко, В. П. Моїсєєнко, В. П. Дахно, С. К. Килессо, присвячених українській архітектурі 1920-х років, сьогодні кількість об'єктів, що розглядаються розширилася. Це, хоча і є правильним і закономірним, негативно впливає на популяризацію конструктивістських об'єктів України.

Вивченням спадщини харківського конструктивізму займалися О. М. Касьянов, О. О. Тіц, Г. Горвіц, І. Гамоляка, Т. Николєнко, К. Т. Черкасова, О. П. Буряк.

Джерела, що описують Будинок державної промисловості в Харкові, можна розділити на художні, популярні і наукові видання. Іконографія Держпрому включає художні зображення, фотоматеріали і кінофіксації, що відображають його існування на різних історичних етапах.

Великий пласт літератури включає джерела періоду будівництва і передачі в експлуатацію, що характеризує факт створення Держпрому, як значного досягнення Радянської України. Як знак ідентифікації міста і регіону інформація про Держпром займає почесне місце в путівниках і книгах про Харків.

Держпром займає важливе місце в наукових роботах радянських і українських дослідників. У 2005 році була випущена збірка наукових праць, присвячена 75-літтю Держпрома. Його цінність як пам'ятки архітектури вперше відзначена в статті І. Сосфенова. Значення Держпрому, як пам'ятки української архітектури 1920-х років, було зафіксоване в середині XX століття. У ряді робіт Держпром та інші архітектурні пам'ятки харківського конструктивізму розглядаються як запозичене з Росії явище, оскільки відсутні роботи, що акцентують їх самобутність.

Створення Госпрома було описане в публікаціях П. Межіборського, де вперше оцінена ця видатна подія з історичної дистанції. У монографіях останнього двадцятиріччя процедура створення Держпрому розглядається в комплексі з супутніми йому подіями, що дають уявлення про колорит епохи, в яких, проте, не достатньо виражений аспект художньої цінності твору.

Існують роботи, що розглядають окремі аспекти пам'ятки, публікації, що освітлюють новаторське конструктивне вирішення будівлі. Містобудівна цінність Держпрому згадується в статтях присвячених його конкурсним роботам і іншим будівлям, що складали разом з ним єдиний конструктивістський ансамбль. Авторка простежила історію формування ансамблю площі Свободи.

Найближче до комплексного аналізу художніх характеристик підійшли автори ювілейної статті про Держпром Т. Николенко и В. Горожанкін.

Роботи С. О. Шубовіч аналізують архітектурний ансамбль площі Дзержінського і будівлю Держпрому з позицій міфопоетичного дослідження.

Необхідно відзначити, що Держпром розглядається як пам'ятка архітектури лише в попередній формі номінації, підготованої колективом авторів під керівництвом В. А. Абизова. Існуюча концепція збереження пам'ятки була висвітлена у статті в В. Новгородова, що представив звіт про останні ремонтно-реставраційні роботи.

Методики збереження, реставрації і використання об'єктів архітектурної спадщини початку XX століття, дуже різні, їх важко порівнювати. Прикладом є кардинально протилежні концепції збереження пам'яток Цолльферайн і Баухаус, включені в Список світової спадщини ЮНЕСКО.

Аналіз бібліографії демонструє, що в післяреволюційний період велися пошуки нового синтетичного мистецтва, що привели до того, що нова архітектура була бездекоративною і доповнювалася іншими декоративно-графічними видами творчості, що складали з нею єдиний твір, унаслідок чого, пам'ятки цього періоду необхідно розглядати в історично-культурному контексті.

На основі аналізу літературних джерел, стало помітно, що Держпром відсутній в роботах по архітектурі 1920-х років іноземних авторів. У радянських теоретиків та їх послідовників Держпром розглядається лише в контексті радянської архітектури. Відсутність робіт, що аналізують його порівняно з пам'ятками всесвітньої спадщини 1920-х років, не дає можливість оцінити його унікальність і значущість.

Не дивлячись на те, що наукове вивчення Держпрому ведеться вже більше 30 років, по цю пору комплексно не розглядалося багато аспектів його архітектури - оцінка унікальності містобудівного рішення ансамблю, типологічний аналіз, аналіз його композиційного і стилістичного рішення. Необхідність проведення комплексного аналізу, будівлі Держпрому, що дозволяє створити повний опис, диктується умовами по включенню в Список всесвітньої спадщини і складанню обґрунтованих програм по його збереженню і реставрації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до держбюджетної тематики «Держпром у контексті світової архітектури» (номер державної реєстрації 0108U010090), що є частиною загальної науково-дослідної теми «Теоретіко-метдологічні основи проектування в умовах реабілітації середовища історичних міст» кафедри Реконструкції, реставрації архітектурних об'єктів Харківського державного технічного університету будівництва і архітектури.

Метою дослідження є обґрунтування значущості архітектурного ансамблю будівлі Будинку державної промисловості у м. Харкові, пам'ятки архітектури 1920-х років, в контексті розвитку архітектури першої третини ХХ століття для подальшої роботи по розробці пропозицій по його збереженню та реставрації.

Основні завдання дослідження:

1.Визначити місце Держпрому в розвитку художньої культури України післяреволюційного періоду.

2.Виявити образно-символічне значення Держпрому в розвитку архітектури України 1920-х років.

3.Визначити значення Держпрому у формуванні архітектурного ансамблю площі Свободи (Дзержинського) в Харкові.

4.Дати порівняльну оцінку і визначити місце Держпрому у ряді об'єктів архітектури Західної Європи і США першої третини XX століття.

5.Виявити особливості та дати комплексну оцінку архітектурного вирішення будівлі Держпрому.

6.Скласти опис Держпрому, виявити предмет охорони та обґрунтувати вибір критеріїв його оцінки як пам'ятки архітектури світового значення.

Об'єкт дослідження: архітектура Будинку державної промисловості у м. Харкові (1925-1928), у ряді об'єктів архітектурної спадщини першої третини XX століття. держпром архітектура пам'ятка світовий

Предмет дослідження: архітектурно-художні і конструктивно-технічні аспекти архітектури конструктивізму, що виявляються на прикладі Будинку державної промисловості, який розглядається як соціокультурне явище в контексті епохи і як пам'ятка світової архітектурної спадщини.

Методика дослідження. Виявлення особливостей архітектури Держпрому відбувається з використанням комплексу методів, на основі историко-генетичного та порівняльно-стилістичного аналізу в умовах формування і еволюції архітектури модернізму рубежу XIX - першої третини XX століть.

На першому етапі Держпром розглядається як подія (дійство) і складова частина культури 1920-х років. При цьому використаний метод культурологічного аналізу, який дозволяє обґрунтовувати історико-культурну значущість об'єкту, як пам'ятки архітектури.

На другому етапі Держпром оцінюється як архітектурний твір у ряді світових пам'яток 1920-х років. Дослідження спирається на структурований масив об'єктів архітектури модернізму першої третини XX століття. Аналізуючи архітектуру різних регіональних шкіл та порівнюючи об'єкти між собою, виявляються ознаки архітектури будівлі Держпрому в Харкові та міра його унікальності та/або типовості.

На третьому етапі дослідження на основі аналізу сучасних міжнародних документів по охороні пам'яток історії і культури зроблений опис та експертна оцінка пам'ятки як об'єкту світової спадщини.

Наукова новизна отриманих результатів:

· Введені у науковий вжиток невідомі раніше історичні, іконографічні та архівні матеріали з історії створення та архітектурі Держпрому.

· Обґрунтована новими фактами періодизація створення ансамблю пл. Свободи (Дзержинського) в Харкові.

· Вироблені уточнення значущості Держпрому в контексті розвитку світової архітектури першої третини XX століття.

· У роботі вперше проведений комплексний історико-культурний і архітектурно-композиційний аналіз Будинку держпромисловості, що дозволяє віднести будівлю до пам'яток конструктивізму.

· Вперше виявлений ряд особливостей, що дозволяє зарахувати Держпром до пам'яток архітектури національного значення.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що дані натурних досліджень та результати аналізу архітектури будівлі Будинку держпромисловості, можуть бути використані в наукових дослідженнях по історії архітектури України першої третини XX століття і в наукових дослідженнях по реставрації пам'яток архітектури конструктивізму.

Матеріали дослідження, використовуються в лекційних курсах архітектурного факультету Харківського державного технічного університету будівництва і архітектури.

Результати дослідження можуть знайти застосування при складанні документації до пам'ятки Будинку державної промисловості, а також при розробці муніципальних і державних програм по збереженню і використанню пам'ятки. В процесі виконання наукової роботи автором зроблені рекомендації по збереженню фрагментів автентичних елементів, деталей фасадів та інтер'єрів пам'ятки.

Отримані результати можуть бути використані при розробці науково-проектної документації до об'єктів історичного ареалу центру м. Харкова.

Особистий внесок здобувача. Основні результати роботи були отримані автором особисто. У роботі, виконаній в співавторстві [3] автором згруповані етапи формування забудови ансамблю пл. Дзержинського, зібраний і графічно оброблений вихідний матеріал.

Апробація результатів дисертації. Положення дисертаційних досліджень викладені на міжнародній конференції «Heritage at risk. Збереження архітектури XX століття і Всесвітня спадщина» (Москва, 2006 р.), міжнародній науковій конференції «Російський конструктивізм» (Москва, 2007 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Конструктивізм в Україні» (Харків, 2004 р.), міжнародних наукових конференціях «Слобожанські читання» (Харків, 2005, 2007 рр.), Всеукраїнської конференції «Науково-дослідна робота студентів: аспект формування особистості майбутнього архітектора-вченого» (Харків, 2006г.), щорічних наукових конференціях ХДТУБА (Харків, 2005, 2007 рр.).

Автором уточнена та доповнена стаття «Держпром», опублікована в рамках російськомовного Інтернет проекту «Вікипедія - вільна енциклопедія». Опубліковані матеріали дисертації та супутні ним матеріали, що не увійшли до роботи, представляються автором в Інтернеті на блозі, присвяченому Держпрому (http://gosprom1928.blogspot.com/).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 6 статей, з них 5 в фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів основного дослідження з виводами, загальних виводів, списку використаної літератури і додатків. Об'єм роботи - 241 сторінка, у тому числі: 136 сторінок основного тексту 68 сторінок ілюстрацій і таблиць, список використаної літератури з 209 позицій, додатки.

Основний зміст роботи

У першому розділі «ДЕРЖПРОМ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ 1920-х - 1930-х РОКІВ» він оцінюється як культурне явище: визначаються критерії його цінності в межах української культури 1920-х років і відстежуються зміни його оцінки в історичній ретроспективі.

Аналізуючи історико-культурні події в Україні 1920-х років можна відзначити, що Держпром відобразив ідеологічні, політичні і культурні процеси в житті країни. Формування нового державного апарату, нова національна і соціальна політика, столичний статус Харкова стали поштовхом для створення будівлі, в архітектурі якого знайшли вираження ідеї диктатури пролетаріату, перенесення мистецтва в маси, інтернаціоналізму, індустріалізації.

Будівля стала явищем нового предметно-просторового середовища Радянської України, сформованого під впливом декларацій лівого мистецтва, демонструючи принципи нового побуту. Розглядаючи Держпром як художній твір своєї епохи, необхідно сприймати його як процес створення, звертаючи особливу увагу на заявлену колективність мистецтва того періоду. Його унікальність в культурі, де проект став провідною формою мистецтва, полягає в тому, що конкурсна програма Держпрому була реалізована в повному об'ємі.

Образно-символічна структура Держпрому багатоступінчаста. Він об'єднав два підходи в розумінні адміністративних комплексів тих років: будівлі-монумента і загальнодоступного форуму, реалізовані в Держпромі в асоціативному образі епохи - будівлі-трибуні. Розвиток ідеї Палацу для пролетаріату, як місця праці, запропонований С. С. Серафімовим для Держпрому, перетворилася на формулу радянського індустріального будівництва.

Провівши порівняльний аналіз теоретичних робіт по архітектурі, виконаних представниками різних напрямів 1920-х років було виявлено, що всі вони розглядали архітектурну споруду як деякий просторовий рух, що вдягнувся в масивну оболонку. Завданням архітектури всі вважали узгодження протиріч матеріальної тектоніки і функціонального процесу. Аналізуючи текст конкурсної програми на будівлю Будинку державної промисловості та звіт про роботу жюрі, можна побачити, що в першу чергу потрібно було запропонувати просторово-планувальну схему, що задовольняє призначенню будівлі. Проект, що переміг в конкурсі, С. С. Серафімова, М. Д. Фельдгера і С. М. Кравца, демонстрував ефектно запроектовані потоки усередині і зовні будівлі, одягнені в гармонійну об'ємно-просторову композицію.

Автори конкурсної програми Держпрому А. Г. Молокин і Я. І. Кенський запропонували засобами сучасної архітектури виразити потужність індустріальної України, залишаючи на розсуд авторів вибір цих засобів. Прислані конкурсні проекти продемонстрували весь спектр архітектурних напрямів України 1920-х років: еклектика, протоконструктивізм, стилізації під конструктивізм, художнє осмислення залізобетонного каркаса, ар деко, «червона дорика», об'єднання української традиції з авангардною тематикою і лаконічність авангардної архітектури. Авангардне мистецтво, кардинально змінюючи звичне відношення до мистецтва, якнайповніше виражало ідею радянської промисловості, що було продемонстроване премійованими проектами.

Розглянувши роботи С. С. Серафімова, виконані їм до 1925 року, можна відмітити, що складний внутрішній простір присутній і в інтер'єрах його ранніх робіт, але краса подібного рішення виявилися лише на тлі лаконічних засобів конструктивізму. Досвід участі в післяреволюційних конкурсах і близька співпраця з представниками лівого мистецтва дозволили головному архітекторові Держпрому вдумливо освоїти ідеї і естетику авангардної архітектури, що в комплексі із знаннями класичних зразків привело до унікального рішення.

Картина створення Держпрому була відновлена автором в результаті структуризації архівних і бібліографічних джерел, частина з яких була введена в наукових ужиток вперше.

Ідея Держпрому, задуманого як видатна споруда, була реалізована і перетворена в дійство співзвучне іншим масовим постановкам в радянському мистецтві 1920-х років.

Держпром, побудований під керівництвом П. П. Роттерта, став не лише першим індустріальним будівництвом Радянської України, але дав початок нової потужної будівельної організації. Якщо спочатку роботи велися уручну некваліфікованими чорноробами, то до кінця зведення будівлі роботи були механізовані на 80%, вироблена адміністративна організація процесів на будмайданчику, ведені нові спеціальності, сформовані бригади фахівців, склалися технології індустріального ведення робіт, розроблені тарифи і стандарти. Широко застосовувалася раціоналізація і неформальні змагання між молодіжними бригадами.

Всі досягнення, що відбувалися в процесі створення Держпрому, були ретельно запротокольовані. Підтримка преси і виступу знаменитих гостей забезпечили йому світову популярність, ставши вираженням зростання і становлення держави.

В ході систематизації і класифікації подій, що характеризують відношення до Держпрому, та його історіографії, визначилися часові рамки усвідомлення різних параметрів цінності пам'ятки: як видатне досягнення епохи, знак регіональної ідентифікації, архітектурна пам'ятка, об'єкт культурної спадщини. Вони були співвіднесені із змінами в юридичному статусі Госпрома, і пов'язаними з ними заходами щодо його популяризації.

У другому розділі «ДЕРЖПРОМ У РЯДІ АРХІТЕКТУРНИХ ПАМ'ЯТОК ЄВРОПИ І США 1917 - 1934-х РОКІВ» проводиться порівняння Будинку державної промисловості в Харкові з пам'ятками світової архітектури цього періоду.

Для проведення порівняльного аналізу були вибрані пам'ятки радянської архітектури і трьох зарубіжних шкіл 1920-х років, які з'являлися на сторінках радянської архітектурної преси цього періоду.

Школа французького модернізму виділялася соціальною спрямованістю. В основному спадщина Сучасного руху у Франції складається зі всіляких житлових будівель. Архітектурна теорія модернізму Франції, в основному розроблена Ле Корбюзье, значно вплинула на становлення авангардної архітектури в СРСР і у всьому світі. Естетику модерністської архітектури сформували економія матеріалів і промислові методи будівництва: вона звільнена від декоративністі, прагне до чистої форми простих геометричних тіл і лаконічності архітектурних засобів.

Модерністська архітектура Франції 1920-х років характеризується плоскими крівлями, вільним плануванням і нетрадиційним розташуванням отворів. Архітектурними деталями, як і у Держпромі, стають зовнішні сходи, козирки над входами, пандуси, обгороджування, вентиляційні грати, зовнішня реклама, велике навантаження несуть віконні і дверні заповнення. Залізобетон був оптимальним матеріалом французьких модерністів, естетичне осмислення каркасної залізобетонної конструкції лягло в основу п'яти принципів архітектури Сучасного руху.

У основі німецького модернізму лежало протиріччя: з одного боку - утопічне уявлення про скляну архітектуру, здатну змінювати життя суспільства, експресіонізм, індивідуальна позиція творця, з іншого боку - колективне прийняття індустріалізації і соціальної відповідальності, як провідних принципів архітектури. Статті німецьких модерністів з викладом теоретичних положень часто друкувалися в радянських архітектурних журналах. Схожість ідеологічних платформ німецького модернізму і радянської архітектури дозволило багатьом німецьким архітекторам працювати в Радянському Союзі.

Спадщина модерністів Німеччини достатньо різноманітна. Декілька адміністративних будівель профспілкових організацій типологічно близькі Держпрому.

Характерною рисою німецької модерністської архітектури були висока технологічність конструкцій, типізовані та стандартизовані будівельні елементи, що стали основою нової естетики. Використання фактур матеріалу, гра об'ємів простих геометричних форм і нечисленність суто функціональних деталей, є характерними ознаками архітектури німецької школи модернізму. Риси технологічної архітектури, з елементами, що типізуються, просліджуються і в архітектурі Держпрому. Проте у будівлі Держпрому, що створювалася в умовах початку освоєння індустріальних методів будівництва, це сприймалося як художній прийом. Взаємовплив німецьких пам'ятників та Держпрому просліджується на прикладі, автентичного нічного освітлення Держпрому процитованого з робіт Э. Мендельсона. Держпром у свою чергу вплинув на найбільшу адміністративну будівлю Німеччини 1920-х років «І. Г. Фарбеніндустрі» (1928, арх. Р. Пельциг).

У період між світовими війнами в архітектурі американських ділових будівель сформувався новий стиль Ар деко, який був негативно сприйнятий радянською пресою 1920-х років. В той же час такі риси американської архітектури як висока технологічність будівель та їх доцільність, що найяскравіше виявилися в промисловій архітектурі, копіювалися як передові риси архітектури нового часу.

Американські адміністративні будівлі першої третини ХХ століття, будучи рекламою комерційних марок, привертали увагу як міські домінанти і демонстрували фінансову надійність вишуканістю зовнішньої обробки. Вони відрізняються доцільною організацією функціональних процесів і комерційною продуманістю. У 1920-і роки в США запропонували дві просторові схеми для адміністративних комплексів: ступінчастий хмарочос з експлуатованими крівлями і комплекси з Ж-образною формою плану для варіантів з необмеженими параметрами ділянок. Автори Держпрому творчо інтерпретували ці схеми при створенні «харківського хмарочоса».

Характерною рисою адміністративних будівель США є насиченість технічними елементами. Вони обладнувались системами водопроводу, каналізації, опалювання, примусової вентиляції, а також телефонами, пневмопоштой та іншими засобами зв'язку. Ліфти стають формотворним елементом, звичним стає зовнішнє підсвічування будівлі та електрична реклама. Особлива увага приділяється інтер'єрам холів першого поверху - головному презентаційному простору.

Розглядаючи Держпром у ряді радянських адміністративних будівель 1917-1934 років, можна виділити три етапи формування цього типа будівель. Перший етап - 1918-1922 роки, характерний пошуком образу нової громадської будівлі. Реальне будівництво в цей період практично не велося, проте активно проводилися конкурси і створювалися утопічні проекти. У цей період виник образ лаконічної будівлі, в якій велике значення відводилося елементам зовнішньої реклами.

У 1923-1928 роках спостерігався етап будівництва багатофункціональних будівель. За своєю конкурсною програмою Держпром є характерним прикладом цього періоду. У ньому, як і в інших типах будівель прагнули поєднати різнорідні функції: адміністративне управління, масову політичну і освітню роботу, магазини, житло і так далі. Характерними рисами нових адміністративних будівель стають плоскі крівлі з легкими огорожами, обширні площини і стрічки скління, горизонтальні тяги стін та балконів.

У 1929-1934 роках починається будівництво спеціалізованих адміністративних будівель. Будинки проектуються для певної установи або для групи однотипних організацій. Адміністративні будівлі перестали поєднувати з клубами, банками, житлом, спортивними спорудами, передавши ці функції окремим типам будівель: сформувався набір приміщень, супутніх адміністративній функції. На початку 1930-х років адміністративним будівлям додається монументальність, що прийшла на зміну легкості конструктивізму. Засоби пропаганди, що були предметами знімної реклами, змінилися монументальними архітектурними елементами будівель - розписами, барельєфами і круглою скульптурою.

До 1934 року сформувалося декілька типів планувального вирішення адміністративних будівель:

· Традиційна периметральна схема з внутрішнім двором

· Ж-образна схема, в якій кабінети нанизуються на коридори

· Блокова схема, побудована на основі графіка руху. У цій схемі, найбільш характерній для конструктивістських будівель, зал засідань виноситися в окремий об'єм і освітлюється верхнім світлом

· Баштове рішення, яке застосовувалося для крупних комплексів з розміщенням декількох башт на загальному стилобаті

· Радіально-кільцева схема, оптимальна для крупних комплексів, оскільки забезпечувала зв'язок між корпусами, як по горизонталі, так і по вертикалі.

Держпром був однією з перших радянських будівель, побудованих на основі графіка руху, що зробило будівлю перехідним видом між Ж-образною і блоковою схемою, характерною для зрілого конструктивізму.

У третьому розділі «АНАЛІЗ ДЕРЖПРОМУ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ АРХІТЕКТУРИ РАДЯНСЬКОГО АВАНГАРДУ 1920-х - 1930-х РОКІВ» проводиться містобудівний, типологічний і стилістичний аналіз архітектури Будинку державної промисловості в Харкові, розглядаються його конструктивні особливості, виробляється оцінка значущості пам'ятки у ряді об'єктів архітектури XX століття.

Ансамбль площі Дзержинського був одним з трьох столичних центрів, закладених в СРСР в 1920-і роки. Його унікальність полягала в тому, що він був сформованим з будівель створених різними архітектурними колективами на конкурсній основі. Його ансамблева узгодженість склалася за рахунок трансляції художніх вимог, вироблених в конкурсному завданні Держпрому, на наступні об'єкти площі.

В результаті проведеного историко-топографического аналізу, були виявлені етапи формування ансамблю площі Свободи (колишня Дзержинського). Будинок держпромисловості виник в другий період формування ансамблю - період створення столичного центру і зіграв роль основи, задавши не лише стилістичне вирішення конструктивістського ансамблю, але і новаторське просторове вирішення площі.

У післявоєнний період, коли площа розглядалася як адміністративний центр соціалістичного Харкова сталася зміна стилістичного вирішення окремих будівель в ансамблі площі. Вона отримала закінчену двочастинну форму, в якій акцент змістився на парадну, плацеву частину. Держпром, залишаючись центральною і єдиною будівлею площі, що зберегла конструктивістську подобу, був задекорований деревами влаштованого на площі скверу, через що позбувся важливих зорових точок.

Розглядаючи Будинок державної промисловості у ряді пам'яток різних архітектурних шкіл, виділено чотири критерії, що визначають його значущість в загальносвітовій спадщині.

Перший критерій - це знаковість образу характерного для будівель архітектури модернізму 1920-х років. Держпром як нова адміністративна будівля займав гідне місце серед об'єктів-маніфестів цього часу.

Другим критерієм стало об'ємно-просторове вирішення ділових будівель 1920-х років. Держпром був запроектований на основі зіставлення двох планувальних схем - с Ж-образною композицією плану, вперше запропонованою А. Каном в 1919 році для будівлі Дженерал Моторс і схемою з розосередженими корпусами, що з'явилася в другій половині 1920-х років на основі обліку графіків руху і потоків.

Розглядаючи Держпром у ряді об'єктів Сучасного руху, виявлені характерні риси нової архітектури: використання плоских крівель, вільного планування, білої штукатурки стін; у якості деталей - утилітарні елементи козирків над входами, балконів, елементів обгороджування крівлі і скління різних форм і розчленовувань. Всі ці прийоми підкреслюють спільність Держпрому з європейським модернізмом.

Важливим критерієм споруд індустріальної епохи була їх висока технологічність, особливо широко представлена американськими хмарочосами. Насиченість Держпрому технічними системами: ліфтами, примусовою вентиляцією, системою нічного освітлення і т. д., говорить про приналежність будівлі новій промисловій епосі, що було особливо важно при значній відмінності загального рівня насичення технікою в США і СРСР.

Аналізуючи відмітні риси п'яти побудованих в 1920-х роках Будинків промисловості, можна відзначити, що вони призначалися для апарату, керівника промисловості певного регіону. Їх образне рішення не виділялося серед інших радянських адміністративних будівель цього періоду, але вони створювалися як архітектурна домінанта міста. До середини 1930-х років в Будинках промисловості поступово сформувався набір зон, що став характерним для радянських ділових будівель та зберігся і в подальші періоди. Їх планувальне рішення спиралося на коридорно-кабінетну систему, відмінною рисою є розділення на під'їзди, що відповідало вимогам об'єднання в одному комплексі різних установ. Проте, Будинки промисловості залишилися топонімом 1920-х років, так і не виділившись остаточно в окремого типа будівель.

Базовими елементами архітектурної композиції Будинку держпромисловості в Харкові є складно організований; перетікаючий простір на основі динамічних внутрішніх і зовнішніх потоків. Напіввідкриті простори є визначальною ознакою авангардної архітектури 1920-х років, оскільки по експлуатаційних вимогах будівля мала бути замкнутою. Динамічна композиція форми будівлі Держпрому є наслідком організації зовнішніх і внутрішніх потоків руху, що схрещуються в різних рівнях, виражених в об'ємах розміщенням стрічкового скління вікон і вітражів сходових кліток.

Композиція Держпрому збудована на контрастах: стрімка вертикальність домінант протистоїть загальній статичності будівлі; тілесність і матеріальність залізобетонних конструкцій - прозорості взаємно перетікаючих просторів. Складність загального композиційного рішення врівноважується простотою і аскетизмом його форм.

Монументальність і показність форм, що є необхідною крупній адміністративній будівлі такого рангу, досягнута з використанням прийому двоступінчатої осьової симетрії, верхній ярус якої сприймається в силуеті будівлі, а нижній - при русі уздовж фасадів.

Головними виразними засобами, що формують інтер'єри Госпрома, є складна гра простору і світла, підкреслені кольором і фактурою конструктивні елементи, графічний малюнок перил, заповнень вітражів і перегородок. Інтер'єри «парадних» просторів залів відрізняються різноманітною палітрою засобів і будуються на основі ордерних мотивів, спрощених у відповідності з загальним задумом архітектурного рішення.

Формотворні засоби залізобетонних конструкцій, вперше в такому об'ємі реалізовані при будівництві Госпрома, є критерієм, що визначає утилітарність і художню виразність архітектури будівлі. Виявити їх цінність можна, лише розглянувши етапи освоєння залізобетонних конструкцій в архітектурі другої половини XIX - початку XX століть.

Періодом експериментів із залізобетоном прийнято вважати 1830-1895 роки. На цьому етапі залізобетонні елементи використовувалися як частина конструкції будівлі разом з металевими і кам'яними деталями, ніяк не виявляючись в зовнішньому вигляді будівель. З 1895 по 1925 роки триває перехідний період, коли була розроблена технологія залізобетонного каркасу, і більшість новин зводилися до масштабів його вживання. Майстри модерна вперше осмислили єство каркасної системи. Вони ж використовували і скульптурні властивості бетону.

З кінця 1920-х років залізобетон ставав традиційним будівельним матеріалом, як в світі, так і в СРСР. У проекті «Дом-Іно», розробленому Ле Корбюзье, представлена естетично осмислена, позбавлена всякого декору інтерпретація залізобетонного каркасу: підведена над фундаментом підлога першого поверху, несучі колони, плоскі плити перекриття і покриття, самонесучі сходи. У 1920-і роки розвитком цього проекту стали цілий ряд вілл, виконаних архітектором.

Конструкції Держпрому при всій своїй доцільності є важливим виразним елементом його архітектурного образу - предметом стилеутворення. Вони унікальні і як артефакт інженерної думки епохи, і як процес, що став фундаментом у створенні сучасної будівельної індустрії України.

Створення каркаса Держпрому, було етапним для розвитку харківської школи залізобетонних конструкцій. Його конструкція - просторова рама з важкого залізобетону із заповненням з монолітного шлакобетону. Розрахунок конструкцій Держпрому вівся ручними графо-аналитическими методами, його просторовий каркас розраховувався як система рам. Через те, що розрахунок вівся по допустимій напрузі, конструкція отримала значний запас міцності. Ця методика відповідала рівню розвитку нормативної бази того періоду.

Не дивлячись на типовість прийнятого рішення, окремі конструктивні нюанси роблять конструкцію Госпрома унікальною. До них відносяться монококові залізобетонні конструкції переходів, складна спільна робота конструкції з різних матеріалів - залізобетону, шлакобетону і металу та інших.

Будинок держпромисловості в Харкові є об'єктом гідним включення в Список пам'яток всесвітньої спадщини. Як видатне спорудження українського авангарду ХХ століття, він задовольняє чотирьом критеріям унікальної цінності з переліку вимог, що пред'являються цією програмою. Його номінація не входить до суперечності з генеральною стратегією внесення до Списку всесвітньої спадщини.

Критеріями оцінки автентичності об'єкту є:

· форма і дизайн об'єкту

· характер використання відповідно до первинного призначення

· збереження характеру середовища, що підлягає відновленню.

Міра втрат на об'єкті обумовлена об'єктивними вимогами його адаптації до сучасного використання і експлуатаційними можливостями.

Висновки

1.Будинок державної промисловості в Харкові необхідно розглядати не лише як пам'ятку архітектури конструктивізму, але і як культурну подію епохи. Процес його будівництва був перетворений в показову масову дію, згідно з ідеологією лівого мистецтва. Держпром є не лише матеріалізація нового предметно-просторового середовища; його створення стало акцією, що свідчила про становлення нової культури пролетарської України.

2.Середовище навколо Держпрому, окрім архітектурних об'єктів насичено іншими культурними характеристиками: пам'ятниками і меморіальними дошками, сценографією суспільних дійств, що проходять на площі, назвами площі, вулиць, будинків, а також легендами, пам'ятними подіями і літературними описами, що відображають життя країни. Вони повинні зберігатися, протоколюватися і вивчатися разом з архітектурним оточенням Держпрому.

3.Новаторство художнього образу Держпрому в об'єднанні декількох тем: звільнена праця, індустріалізація, Палац для робітників, інтернаціональна єдність. Держпром став першим символом майбутнього індустріального міста. Архітектурним вираженням цього символу сталі монументальність форм, підкреслена динаміка внутрішніх процесів, лаконічність художніх прийомів. У Держпромі злилися безтілесна, наповнена простором архітектура і високотехнологічні залізобетонні конструкції.

4.Будівля Держпрому, що була побудована в 1925-1928 роках, стала однією з перших реалізованих конструктивістських споруд архітектури радянської України. Вона була побудована в період, становлення типології адміністративних будівель на основі поєднання власне управлінської та безлічі інших виробничих функцій. Держпром був запроектований згідно метода, запропонованого теоретиками архітектури 1920-х років, і по своїм стилеутворюючим ознакам є прикладом конструктивізму.

5.Конкурсна програма на будівлю Держпрому виявилася теоретико-стилеутворюючою частиною проектування. В умовах конкурсу викладалися технічні і художні вимоги до майбутньої споруди і його композиції, що відповідали уявленню про сучасну новаторську архітектуру. Автори конкурсної програми А. Г. Молокин і Я. І. Кенський на перший план винесли просторове рішення, яке розумілося як раціональна і доцільна організація форми будівлі на основі урахування внутрішніх потоків руху.

6.Авторським колективом С. С. Серафімова, М. Д. Фельгера і С. М. Кравця було запропоноване унікальне просторове рішення, побудоване довкола графіків внутрішнього і зовнішнього руху, що схрещуються. Динамічна об'ємна композиція при повній доцільності, стилістично близька роботам супрематистів. Творчий почерк С. С. Серафімова виявився у виробленні нових архітектурних прийомів для досягнення ефекту монументальної парадності і ділової динамічності, що стали базовими не лише для наступних будівель ансамблю, але і для радянських ділових будівель довоєнного періоду.

7.Містобудівне значення Держпрому було задане вже в його конкурсній програмі: він був задуманий як ядро майбутнього адміністративного центру Харкова і його головна домінанта. Побудована споруда визначила унікальний характер площі - динамічний простір, насичений транспортними і людськими потоками. Художні вимоги, закладені в програмі конкурсу на Держпром, були трансльовані в конкурсні програми Будинку проектів, Дома кооперації, готелю «Інтернаціонал» і будівлі ЦК КП(б)У, що дозволило отримати унікальний конструктивістський ансамбль. Створення Держпрому і облаштування площі Дзержинського задало напрям розвитку взаємозв'язаних містобудівних вузлів міських районів. Держпром став еталоном для багатьох цивільних будівель, побудованих в цей період.

8.У ряді архітектурних пам'яток Європи і США першої третини ХХ століття Держпром займає гідне місце. Порівняльний аналіз зарубіжної архітектури модернізму дозволив виявити загальні тенденції формування архітектури 1920-х років покладені в основу архітектурного аналізу будівлі Держпрому: декларативність і соціальність архітектури, організація нового устрою життя, виявлення роботи конструкції та її художнє осмислення, а також відповідність засобів, що формують художній образ. Хронологічно Держпром з'явився пізніше за будівлю Дженерал моторс А. Кана, що запропонував доцільну об'ємно-просторову схему адміністративної будівлі, та павільйону «Еспрі нуво» Ле Корбюзье, який задекларував принципи модернізму. Але в ньому раніше чим в Будинку Центросоюзу Ле Корбюзье і проекті Ліги націй Г. Майера використовується графік руху. Держпром побудований раніше, ніж модерністські адміністративні будівлі Німеччини.

9.Будівля Держпрому належить до кращих прикладів функціонального вирішення офісів 1920-х років. Унікальність будівлі додає об'єднання просторової функціональної схеми, запропонованої в 1922 році американським архітектором А. Каном, та проектування з урахуванням руху потоків, характерне європейському і радянському модернізму. В основу Держпрому покладена функціональна схема з основним подовжнім і поперечними коридорами, на які нанизуються кабінети і складна схема руху, в якій схрещуються зовнішній рух транспорту і внутрішні потоки відвідувачів.

10.Будинок державної промисловості став першою в СРСР будівлею з індустріального залізобетону. Вперше у вітчизняній практиці залізобетонна конструкція стала головним архітектурним елементом громадської будівлі. При створенні залізобетонного каркаса Держпрому були розроблені методики розрахунку і випробувані нові конструктивні прийоми. На його будмайданчику були отримані нові методи роботи, які дали початок новим будівельним спеціальностям, розробленим нормам і тарифам залізобетонних робіт.

11.Будівля Держпрому є унікальним об'єктом конструктивізму, гідним включення в Список пам'яток всесвітньої спадщини. Він відповідає чотирьом критеріям видатної універсальної цінності об'єктів, що номінуються до Списку всесвітньої спадщини. Будівля зберегла свою первинну форму, використовується згідно первинної функціональної організації і управління об'єктом. Міра втрат елементів пам'ятки залишається в межах, що передбачають досить високий рівень його автентичності.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Педан О. А. Историография и иконография Госпрома//Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті / під загальною редакцією Н. Є. Трегуб. - Х.: ХДАДМ, 2005. - №6. - С. 96-101.

2. Педан О. Госпром в культурном контексте эпохи/ Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті / під загальною редакцією Н. Є. Трегуб. - Х.: ХДАДМ, 2004. - №5, 6. - С. 33-35.

3. Педан О. А., Черкасова Е. Т. Историческая топография застройки ансамбля площади Свободы в г. Харькове // Науковий вісник будівництва: Зб. наук. праць. - Вип. 39. - Х.: ХДТУБА ХОТВ АБУ. - 2006. - С. 21-24.

4. Швыденко О. А. Конкурс на создание Дома государственной промышленности в Харькове в контексте развития архитектуры 1920-х годов// Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. пр./За ред. Даниленка В. Я. - Харків: ХДАДМ, 2008. - №13. - С. 135 - 150.

5. Швыденко О. А. Уникальные черты Дома госпромышленности в Харькове // Науковий вісник будівництва: Зб. наук. праць. - Вип. 50. - Х.: ХДТУБА ХОТВ АБУ. - 2008. - С. 12-15.

Анотація

Швиденко О. А. Держпром в контексті світової архітектури. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01. - Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури. - Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури, - Харків, 2009.

У дисертації розглянута архітектура Будинку державної промисловості в контексті розвитку художньої культури України 1920-х - 1930-х років. Визначені критерії цінності Держпрома в межах української культури 1920-х років та відстежені зміни його оцінки в історичній ретроспективі. Розглянувши Будинок державної промисловості у ряді пам'яток 1920-х - 1930-х років архітектурних шкіл Франції, Німеччини, СРСР і США, були виділені критерії, що підкреслюють його значущість в загальносвітовій спадщині. Був проведений містобудівний, типологічний і стилістичний аналіз архітектури Держпрому, розглянуті його конструктивні особливості. На основі цієї інформації була сформульована програма номінації Будинку державної промисловості в список світової спадщини.

Ключові слова: Держпром, пам'ятник архітектури, об'єкт всесвітньої спадщини, культурний контекст, архітектурна школа, типологія, конструктивні рішення, стилістика, номінація.

Аннотация

Швыденко О.А. Госпром в контексте мировой архитектуры. - Рукопись.

Диссертация в виде рукописи на получение ученой степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.01. - Теория архитектуры, реставрация памятников архитектуры. - Харьковский государственный технический университет строительства и архитектуры, - Харьков, 2009.

Актуальность темы обусловлены необходимостью сохранения выдающегося памятника конструктивизма - Дома государственной промышленности в Харькове. В диссертации рассмотрена его архитектура в контексте развития художественной культуры Украины 1920-х - 1930-х годов. Госпром оценен как культурное явление: определяются критерии его ценности в пределах украинской культуры 1920-х годов и отслеживаются изменения его оценки в исторической ретроспективе.

Здание стало явлением новой предметно-пространственной среды Советской Украины. Госпром отразил идеологические, политические и культурные процессы в жизни страны, на знаковом уровне воплотил тематику и образность архитектуры тех лет. Материалы конкурса на Дом государственной промышленности в Харькове отражают поиск пространственно-планировочной схемы, удовлетворяющей назначению нового типа здания и поиск средств современной архитектуры, способных выразить мощь и дух времени индустриальной Украины.

Полная картина создания Дома государственной промышленности показала его важность в качестве первой индустриальной стройки на Украине и действа созвучного массовым постановкам в советском искусстве 1920-х годов. Исправленная и дополненная периодизация восприятия Дома госпромышленности, наглядно продемонстрировала выделение различных параметров ценности памятника в исторической ретроспективе.

В диссертации Дом государственной промышленности рассматривался в ряду архитектурных памятников Европы и США 1920-х годов. Объекты французского модернизма отличаются социальной направленностью, их эстетика лаконична, построена на основе простых геометрических форм. Архитектурная теория модернизма Франции, в основном разработанная Ле Корбюзье, оказала огромное влияние на становление авангардной архитектуры в СССР.

Отличительными чертами немецкой модернистской архитектуры являются типизация, стандартизация, высокая технологичность конструкций и их выявление. Они прослеживаются и в архитектуре Госпрома, однако из-за низкого уровня советской строительной индустрии, воспринимаются как художественный прием. Использование фактур материала, игра на их взаимодействии при применении простых геометрических форм и малочисленности сугубо функциональных деталей типична для этой школы.

Американские административные здания характерны целесообразной организацией функциональных процессов и коммерческой продуманностью, насыщены техническими элементами.

Рассмотрев Дом государственной промышленности в контексте советской архитектуры 1920-х годов, было выделено три этапа в создании административных зданий: первый этап характерен поиском образа нового общественного здания; второй - сложением типа многофункциональных деловых зданий; третий - окончательным формированием более простого по структуре типа специализированного административного здания. Выработалось несколько типов планировочного решения деловых зданий: периметральная схема с внутренним двором, Ж-образная схема, блочная схема, башенное решение и радиально-кольцевая схема. Госпром, построенный на основе графика движения, совмещает в себе Ж-образную и блочную схему.