Принципи та методи охорони видового розкриття пам’яток архітектури в краєвиді історичних міст (1970-і – 1990-і рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство культури України

Національна академія образотворчого мистецтва і Архітектури

Спеціальність 18.00.01 - теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури

УДК 72.01; 711.1

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата архітектури

Принципи та методи охорони видового розкриття пам'яток Архітектури в КРАЄВИДІ ІСТОРИЧНИХ МІСТ (1970-і - 1990-і рр.)

Водзинський

Євгеній Євгенович

Київ

2011

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана на кафедрі теорії, історії архітектури та синтезу мистецтв Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Міністерства культури і туризму України.

Науковий керівник:

кандидат архітектури, професор ПРИБЄГА Леонід Володимирович

Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, проректор

Офіційні опоненти:

доктор архітектури, професор БЕВЗ Микола Валентинович

Національний університет "Львівська політехніка",

завідувач кафедри реставрації та реконструкції архітектурних комплексів кандидат архітектури

ТРЕГУБОВА Тетяна Олександрівна

Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнології ім. М. Рильського НАН України, старший науковий співробітник

Захист відбудеться 18 жовтня 2011 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.103.01 Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, за адресою: 04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 20

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 20

Автореферат розісланий вересня 2011 р.

В.о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради,

кандидат архітектури О.А. Пламеницька

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність роботи. Міста, що пройшли довгий шлях історичного розвитку, вирізняються особливою своєрідністю та індивідуальністю завдяки неповторному сполученню різночасових складових, які взаємно доповнюють одна одну. Ансамблі центрів історичних міст є їх найбільш цінними в художньому відношенні частинами, що містять ряд визначних споруд і комплексів. Кращі твори різних епох - окремі пам'ятки архітектури та історичні ансамблі - мають велику художню й історико-культурну цінність. Займаючи ключові, найвигідніші для огляду місця, вони, як правило, визначають обличчя багатьох вулиць, площ, кварталів історичної забудови та відіграють активну роль у формуванні краєвидів, панорами та силуетів міст.

Завдання подальшого розвитку історичних міст належать до загальної проблеми їх реконструкції й оновлення. Найбільш складним вирішення цієї проблеми є саме у давніх містах, де реконструкція і нове будівництво мають вестись з урахуванням присутніх в їх межах об'єктів великої історичної, художньої та матеріальної цінності. В умовах все зростаючої активності таких перетворень перед архітектурною теорією і містобудівною практикою постає відповідальне завдання визначення шляхів розвитку історичних міст з усебічним врахуванням їх цінного надбання.

У Законі України "Про охорону культурної спадщини", прийнятому 8 червня 2000 р., велика увага була приділена охороні традиційного середовища історичних міст. Але проблема збереження цінної архітектурної та містобудівної спадщини у містах в силу особливої складності її візуальних зв'язків з довкіллям та інтенсивних перетворень в ньому, залишається однією з найвідповідальніших та найактуальніших. Вона дуже загострилась в останні два десятиліття в зв'язку з активізацією вибіркової забудови центрів деяких особливо цінних історичних міст.

При визначенні напрямів реконструкції та розвитку історичних міст значна увага має приділятись охороні художніх достоїнств архітектурного обличчя міст. Здійснення такої охорони має бути орієнтоване на більш детальний аналіз конкретної містобудівної ситуації, що є втіленням архітектурно-мистецьких якостей старовинних споруд і комплексів, та окреслення загальних умов збереження їх активної композиційної ролі.

Для упередження втрат композиційно-художніх якостей історичних міських утворень недостатньо одного піклування про збереження пам'яток архітектури і навіть їх традиційного середовища. Необхідно враховувати загальне сприйняття пам'яток у сформованому міському ландшафті, їх роль у краєвиді історичного міста.

При огляді історичного міста його найвизначніші будівлі, більшість з яких є пам'ятками архітектури, сприймаються у нерозривній єдності з оточенням. Таке сприйняття пам'яток у множині видів (перспектив, пейзажів, панорам), їх видове розкриття, відіграє виключно важливу роль у формуванні уявлення про давнє місто.

Охорона видового розкриття пам'яток архітектури Основне поняття дослідження, використовуване далі як термін., вимагає дбайливого ставлення до сукупності видів на особливо цінні історичні будівлі, які дають уявлення про окремі ансамблі, композицію та обличчя міста в цілому. Це важливе і складне завдання охорони естетичних цінностей містобудівної спадщини безпосередньо пов'язане з визначенням спрямованості реконструкції історичних територій, з розміщенням нового будівництва, обґрунтуванням його висоти, формуванням зелених насаджень та інших елементів міського середовища.

Вирішення завдань охорони видового розкриття пам'яток архітектури потребує розуміння основ їх реального сприйняття в міському середовищі. Збереження художніх достоїнств містобудівних утворень минулого, характерних умов їх сприйняття в межах міст потребує здійснення інвентаризації видів на об'єкти спадщини та оцінки можливих змін історичних краєвидів. Все це охоплює ту проблематику архітектурної композиції, яка розглядає суто видові аспекти архітектурно-містобудівних рішень, з врахуванням особливостей зорового сприйняття історичних та нових творів архітектури та їх візуальної взаємодії між собою і з навколишніми об'єктами.

Регулювання будівництва з метою охорони і використання історико-архітектурної спадщини в Україні є проблемою майже кожного другого історичного міста. Дослідження особливостей композиційного впливу пам'яток на прилеглу забудову особливо актуальне для центральної групи історичних міст, що колись складали ядро Київської Русі. До них належать: Чернігів, Новгород-Сіверський, Ніжин, Прилуки, Переяслав-Хмельницький, Біла Церква, Васильків, Путивль, Глухів, Канів Київ потребує самостійного дослідження.. Всі вони є одними з найдавніших міст України, що зберегли до нашого часу цінну архітектурну спадщину, і які останніми десятиріччями інтенсивно розвиваються. В них відносно невелика кількість пам'яток архітектури розташована в ключових за композицією місцях, що значною мірою визначає їх загальний образ і архітектурно-просторову структуру. Водночас різноманітність історичних будівель і комплексів, їх розташування в забудові і природному довкіллі, а також різні величини цих міст дають можливість провести на їх прикладі з достатньою повнотою аналіз загальних питань видового розкриття пам'яток архітектури і його охорони, що дозволило вибрати ці міста як об'єкт дослідження. В ньому розглядаються питання щодо визначення закономірностей зорового сприйняття пам'яток архітектури та об'єктів і територій, що сприймаються разом з ними в сукупності видів, які віддзеркалюють характерні риси історичних міст (рис. 1,2).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. В дисертації розглянуті теоретичні засади і практичні методи охорони видового розкриття пам'яток архітектури, які можуть застосовуватись у передпроектних дослідженнях щодо історичних міст. Розроблені в ній методичні пропозиції дозволяють суттєво вдосконалити такі дослідження і можуть бути використані при складанні історико-архітектурних опорних планів та визначенні зон охорони пам'яток, які є обов'язковими складовими генпланів і детальних планів територій (ДПТ) центральних частин історичних міст.

Тема дисертаційного дослідження також відповідає "Загальнодержавній програмі збереження та використання об'єктів культурної спадщини на 2004-2010 роки" і її завданням щодо розробки, порядку проектування, фінансування і здійснення комплексної регенерації районів історичної забудови, а також здійснення заходів із забезпечення виконання науково-дослідних і проектних робіт з складання історико-архітектурних опорних планів та визначення зон охорони пам'яток для подальшого розроблення генеральних планів історичних населених місць.

Спрямованість дослідження щодо визначення і збереження ролі пам'яток архітектури, історичних комплексів й ансамблів в міському та природному середовищі узгоджується з вимогами міжнародних документів з охорони культурної і природної спадщини, зокрема:

- Рекомендації щодо охорони краси і характеру ландшафтів і місць (Париж, 1962);

- Конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи (Гранада, 1985). - Ратифікована Україною, 2006;

- Віденський меморандум Всесвітня спадщина та сучасна архітектура - управління історичним міським ландшафтом (Відень, 2005);

- Сіянська декларація щодо збереження оточення об'єктів культурної спадщини визначних місць та ареалів (Сіян, 2005).

Мета дослідження - розробити методи виявлення композиційно-видового впливу пам'яток архітектури на міське середовище та принципи і методи збереження їх активної композиційної ролі в ньому.

Завдання дослідження полягають у наступному:

- виявити на прикладі досліджуваної групи давньоруських міст особливості огляду пам'яток архітектури та їх роль у краєвидах міст;

- визначити території, на які поширюється композиційно-видовий вплив пам'яток;

- обґрунтувати методику визначення зон композиційно-видового впливу пам'яток;

- застосувати розроблену методику визначення зон композиційно-видового впливу пам'яток при організації зон охорони пам'яток з метою збереження їх активної ролі в краєвиді досліджуваних історичних міст.

Об'єкт дослідження - пам'ятки архітектури і довкілля, що пов'язане з їх оглядом.

Предмет дослідження - видове розкриття пам'яток архітектури як складова містобудівної спадщини; візуальна взаємодія пам'яток з навколишніми об'єктами; умови збереження активної композиційної ролі пам'яток архітектури в міських краєвидах в системі історичних міст України.

Межі дослідження. Досліджується видове розкриття пам'яток архітектури центральної групи історичних міст Середньої Наддніпрянщини. Аналізуються огляд і композиційно-видовий вплив пам'яток архітектури на довкілля в межах цих історичних міст на прикладі пам'яток національного значення, які відіграють провідну роль в їх архітектурному обличчі. Розглядаються здійснені у 1970-х - 1990-х роках дослідження огляду пам'яток архітектури і розроблені в цей період методи охорони їх ролі у краєвиді історичних міст.

Методи дослідження - системний підхід до вивчення явища видового розкриття пам'яток архітектури; методи структурного аналізу при визначенні взаємозв'язків між суб'єктивною і об'єктивною складовими видового розкриття пам'яток; графо-аналітичні методи, за якими визначаються території, пов'язані з оглядом пам'яток, побудова перерізів місцевості, зон огляду та ін.; визначення ступеню візуальної взаємодії пам'яток з навколишніми об'єктами і їх допустимих величин; фіксація на плані меж і характеру композиційно-видового впливу пам'яток архітектури на об'єкти довкілля.

Середовищний підхід, який передбачає здійснення картографічних, іконографічних та джерелознавчих досліджень; детальні натурні дослідження огляду пам'яток архітектури в місті, а саме його поширення і виразність; фотофіксацію видів на пам'ятки та їх аналіз; оцінку видів на пам'ятки за їх пейзажними якостями та роллю в краєвиді міста.

В дисертаційному дослідженні застосовується порівняльний аналіз при систематизації і узагальненні одержаних результатів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному осмисленні видового розкриття пам'яток архітектури та їх композиційно-видового впливу на довкілля, а також у всебічному вивченні питань охорони видового розкриття пам'яток архітектури. Здобувачем виявлено закономірності візуальної взаємодії пам'яток з навколишніми об'єктами і визначено характер впливу пам'яток на оточення. Вперше в даному дослідженні було здійснено:

- виділення видового розкриття архітектурних об'єктів як самостійного аспекту містобудівної композиції і визначення його значущості у вирішенні композиційно-художніх питань щодо збереження культурної спадщини та своєрідності історичних міст;

- виявлення загальної структури видового розкриття пам'яток архітектури та визначення його системного характеру;

- виявлення складових видового розкриття архітектурних об'єктів, їх зв'язків і закономірностей взаємодії як частини теорії містобудівної композиції;

- виділення окремого виду, який містить пам'ятку архітектури, в якості одиниці сприйняття й охорони композиційно-художніх якостей історичних будівель;

- виявлення структури виду на пам'ятку архітектури (архітектурний об'єкт);

- визначення основних типів візуально-просторової взаємодії пам'яток з навколишніми об'єктами: екрануючого, фонового, фланкуючого (рис. 3);

- встановлення закономірностей візуальної взаємодії пам'яток архітектури з екрануючими, фоновими і фланкуючими об'єктами;

- виявлення композиційно-видового впливу пам'яток архітектури на об'єкти оточення;

- визначення умов збереження активної композиційно-видової ролі пам'яток архітектури;

- класифікація видів, що містять пам'ятки, за їх цінністю;

- розробка наукового апарату (термінів і понять) видового розкриття пам'яток архітектури і його охорони.

Практичне значення одержаних результатів. Важливим практичним результатом дослідження є створення умов для вирішення широкого кола композиційних та технічних питань. Це можливо завдяки використанню визначених здобувачем закономірностей візуальної взаємодії архітектурних об'єктів й структури їх видового розкриття, а також розроблених ним методів та інструментів його аналізу.

Вищезазначене дозволило розробити методику виявлення композиційно-видового впливу пам'яток архітектури та сформулювати основні принципи аналізу і охорони їх видового розкриття, які спрямовані на попередження негативної дії у разі випадкових рішень, прийнятих без урахування композиційно-пейзажних якостей пам'яток. На основі визначених закономірностей візуальної взаємодії пам'яток архітектури з навколишніми об'єктами й сформульованих принципів охорони їх пейзажної ролі розроблено методику охорони видового розкриття пам'яток архітектури, яка дає можливість на стадії передпроектних досліджень виявляти території, пов'язані з видовим розкриттям пам'яток: зони огляду пам'яток, зони формування видів на пам'ятки і території, неконтрольована забудова яких може призвести до порушення краєвидів, що охороняються, та визначити допустимі параметри забудови в їх межах.

Запропонованою у дослідженні методикою визначаються: способи здійснення і необхідний обсяг досліджень з аналізу видового розкриття пам'яток, достатній для вирішення завдань охорони на стадіях розробки генеральних планів міст та ДПТ їх окремих районів. Загальнометодичні пропозиції містять способи визначення меж і особливостей композиційно-видового впливу цінних старовинних будівель та регулювання розміщення і основних параметрів забудови в зоні їх впливу. Вони можуть бути використані в проектних установах для розробки проектів розпланування і забудови історичних міст, а також при розробці зон охорони окремих пам'яток, історичних комплексів, ансамблів, заповідників. Розроблені за методикою пропозиції були запроваджені здобувачем при вирішенні питань охорони активної композиційної ролі пам'яток архітектури в багатьох історичних містах України, а саме: у визначенні територій, що не підлягають забудові, територій, на яких відповідним чином регламентуються реконструкція й нове будівництво, а також територій, на яких вони можуть здійснюватись без обмежень, виходячи з сучасних потреб і можливостей розвитку міста.

Особистий внесок здобувача. Наведені в дисертації наукові та практичні результати отримані автором особисто. До них належать, передусім, удосконалення методик містобудівних передпроектних досліджень, де вперше здійснено систематизацію видового розкриття пам'яток архітектури та розроблено методи охорони їх композиційно-видових якостей. Внеском автора є:

- розроблення методів комплексного аналізу видового розкриття пам'яток архітектури;

- визначення територій видового розкриття пам'яток архітектури, їх основних типів та характерних елементів;

- розроблення методики охорони видового розкриття пам'яток архітектури;

- визначення з урахуванням вимог охорони видового розкриття пам'яток архітектури, меж і режимів зон охорони пам'яток досліджуваних міст.

Крім того, для використання запропонованих методик автором особисто були розроблені інструменти дослідження (кутомір і тригонометр) та способи їх використання (рис. 4, 5).

Дослідженням вирішувалось важливе практичне завдання - збереження художніх цінностей архітектурної і містобудівної спадщини центральної групи історичних міст Середньої Наддніпрянщини. Для цих міст особисто здобувачем або за його участю були розроблені зони охорони пам'яток та наведені конкретні пропозиції із збереження історичних краєвидів цих міст. Ці пропозиції були впроваджені здобувачем за розробки генеральних планів і ПДП та використані при реконструкції цінних територій досліджуваних міст.

Додержання встановлених режимів охорони видового розкриття пам'яток архітектури в даній групі історичних міст дозволяє здійснювати в них послідовний контроль за процесом проектування окремих будівель, груп будинків, комплексів, а також крупних містобудівних утворень - уникнути випадкових сполучень історичних та нових об'єктів і тим самим зберегти своєрідність й естетичні достоїнства силуетів, панорам і перспектив, які містять пам'ятки. Це створює передумови для подальшого використання накопичених в них художніх цінностей і для спадкоємного розвитку означених міст.

Використання положень дослідження в наукових і проектних роботах. Результати роботи були використані в наступних науково-дослідних роботах КиївНДІПмістобудування: "Методические рекомендации по архитектурно-планировочной организации общегородских центров Киева, Харькова, Днепропетровска и Одессы" (1976), "Исследования к опорным планам городов УССР" (разом з КиївНДІТІ, 1980), "Методические рекомендации по исследованию историко-архитектурного наследия в городах Украинской ССР" (разом з КиївНДІТІ, 1982).

Дослідження було впроваджено в проектних роботах: Діпроміста : генплан і ПДП центру Переяслав-Хмельницького (1972), ПДП центру і генплан Чернігова (1973, 1980, 1996), генплан Бережан (1974), генплан Чорткова (1974), ПДП центру Івано-Франківська (1975), генплан Новгород-Сіверського (1975), генплани Білої Церкви, Василькова, Рівного, Судака, Феодосії (1980); КиївНДІПмістобудування: генплан і ПДП центру Глухова (1973), проект розміщення першої черги будівництва в Полтаві (1974), генплани Канева (1978, 1993), проекти охоронних зон, зон регулювання забудови і зон охоронюваного ландшафту в старовинних містах Чернігівської області Ніжині, Прилуках, Козельці, Острі і Любечі (1979), історико-архітектурний опорний план і зони охорони Чернігова (1986).

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації відображені в статтях і доповідях на науково-практичній конференції "Проблемы охраны историко-культурного наследия и сохранения исторически сложившегося облика г. Киева" (Київ, 1990); Всесоюзній науково-технічній нараді "Проблемы комплексной реконструкции районов исторической застройки" (Москва, 1990); науково-практичній конференції "Канівщина на шляхах виникнення і розвитку козацької держави і проблеми збереження історичних ландшафтів" (Канів, 1992); Міжнародній науково-практичній конференції "Історичні міста України: минувшина і сьогодення" (Київ, 1996).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 24 статі і розділи у періодичних виданнях, книгах і нормативах. Шість з них надруковані у фахових наукових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація містить вступ, 4 розділи, висновки. Обсяг роботи - 150 сторінок основного тексту, 32 ілюстративні таблиці та 17 сторінок додатків, які містять термінологічні визначення, примітки, параметри аналізованих пам'яток архітектури та розроблені автором інструменти дослідження, список використаних джерел має 259 позиції.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, зв'язок роботи з науковими програмами, темами; визначаються мета, завдання, об'єкт, предмет, межі та методи дослідження, наукова новизна одержаних результатів, практичне значення отриманих результатів, особистий внесок здобувача, наводяться дані про апробацію основних результатів, структуру та обсяг дисертації.

В першому розділі "Історіографія та джерельна база дослідження" проведено аналіз здійснених досліджень зорового сприйняття та пейзажної ролі пам'яток архітектури, з'ясовано їх характер, змістовність та межі дослідженого.

З кінця шестидесятих років ХХ століття при вирішенні питань реконструкції історичних міст все більше уваги приділялось охороні активної композиційної ролі старовинних будівель і комплексів. Втрата багатьма з них колишнього функціонального використання чи його суттєве послаблення, або зміна призначення залишає їх композиційно-художні якості як основну культурну цінність, що підлягає охороні. Розробка питань охорони їх ролі в оточенні, композиційних зв'язків з ним, враховуючи зростаючі обсяги будівництва в зонах розташування і впливу старовинних будівель, стають одним з основних напрямів охорони архітектурно-містобудівної спадщини для більшості історичних міст, збереження їх кращих рис в цілому, містобудівної художньої спадщини як такої.

Підрозділ "Аналітичний розгляд бібліографічних джерел" містить аналіз публікацій, що пов'язані з темою дисертації. Значний внесок у дослідження своєрідності історичних міст і вирішення питань їх реконструкції з урахуванням необхідності збереження їх кращих рис і художніх якостей старовинних будівель, кварталів та окремих районів або територій належить Антонову В.М., Бєляєвій О.Л., Брунсу Д.В., Боренку Г.П., Буніну О.В., Виборному В.О., Гордєєвій І.І., Гуляницькому Н.Ф., Іконнікову А.В., Короєву Ю.М., Котову О.В., Кругловій М.Г., Лаврову В.О., Михайловському Є.В., Ножкіну І.І., Покровському В.В., Ранінському Ю.В., Тверському Л.М., Федорову М.В., Швидковському О.О., Щенкову О.С., Щукіній О.П.; та фахівцям зарубіжжя: Богдановському Я., Вейхерту К., Дельфанту Ф., Хопкінсону Р.Г. та іншим. Безпосереднім внеском у вивчення питань щодо охорони видового розкриття пам'яток архітектури були праці Ганєшина А.В., Гаряєва Р.М., Іванова В.М., Каїрова О.А., Котова Ю.В., Матюшиної І.В., Омельяненко Г.Б., Пєскіна А.Я., Пурвінаса М.Е, Регаме С.К., Тхора Б.І., Усової Н.В. Однак, у працях вказаних авторів вирішувалися лише окремі питання так званої візуальної охорони пам'яток, розробка яких носила, переважно, прикладний характер. Дослідження зорового сприйняття пам'яток архітектури і розробка режимів реконструкції довкілля з урахуванням одержаних даних були здійснені для дуже обмеженої кількості історичних міст Російської Федерації, Узбекистану, Естонії. В Україні подібні дослідження майже не проводились.

Загалом, дослідження спиралось на вивчення загальнотеоретичних питань, пов'язаних з оглядом пам'яток архітектури, на аналіз передпроектних досліджень, узагальнення теоретичних розробок і пропонованих методів аналізу видового розкриття архітектурних об'єктів, а також на розгляд зон охорони пам'яток, у визначенні межі режимів яких були враховані потреби охорони ролі пам'яток в архітектурному обличчі міста. Джерельною базою для вивчення і узагальнення набутого досвіду і використання теоретичних досягнень були монографії, окремі публікації, нормативно-методичні матеріали, матеріали досліджень історичних міст і розроблені для них зони охорони пам'яток.

З іншого боку, у дослідженні було здійснено аналіз наукових публікацій, де висвітлювались побудова і функціонування системи зору людини, структура поля зору, фізіологічні і психологічні особливості зорового сприйняття навколишнього світу, створення зорового образу у взаємодії його елементів. Це праці Грегорі Р.Л. "Глаз и мозг. Психология зрительного восприятия", Демідова В.Є. "Как мы видим то, что видим", Кравкова С.В. "Глаз и его работа".

Основна увага була приділена теоретичним і практичним розробкам щодо зорового сприйняття архітектурних об'єктів, серед яких найбільш фундаментальними є праці Короєва Ю.І., Федорова М.В. "Архитектура и особенности зрительного восприятия" та Петровського Г.І. "Свет, глаз, информация". Досить важливим дослідженням, де певною мірою узагальнювався досвід з аналізу видів, є праця Хопкінсона Р.Г. з оцінки візуальних заслонів.

Дослідження щодо особливостей огляду пам'яток архітектури ще наприкінці 1960-х років були здійснені для Москви і Суздалі, а потім для Загорська, Таллінна та інших міст. Численні дослідження, серед них й інструментальні, були здійснені Регаме С.К., Омельяненко Г.Б., Усовою Н.В.

Поняття виду, пейзажу, краєвиду досить детально розглядалися у літературі з ландшафтної архітектури. Ландшафтознавством аналізуються також системи видів та сценарії видового розкриття, які дають уявлення про певну місцевість. Апарат аналізу формування паркових пейзажів та окремих картин викладено в працях Тверського Л.М.

В підрозділах "Науково-методичні джерела" та "Методика дослідження і охорони видів на пам'ятки архітектури" здійснено огляд публікацій, в яких викладені вимоги до охорони архітектурної та містобудівної спадщини, нормативи і методичні розробки щодо їх виявлення, дослідження і використання, методики взаємосполучення з новими об'єктами, а також міжнародні документи з охорони пейзажних цінностей історичних міст.

Наведено ряд фундаментальних праць, присвячених аналізу силуетів і панорам, які є визначальними для загального вигляду міст, та ті, де розглядались окремі картини міського середовища, його "видові кадри".

Питання дослідження історичного середовища пам'яток архітектури, їх ролі в ньому, містобудівної охорони об'єктів архітектурної спадщини й визначення меж і режимів зон охорони пам'яток розглянуті, зокрема, в публікаціях Бевза М.В. "Збереження історико-містобудівної спадщини: актуальні завдання сьогодні", Бєляєвої О.Л. "Архитектурно-пространственная среда города как объект зрительного восприятия", Вечерського В.В. "Сучасні проблеми методики містобудівної охорони нерухомої культурної спадщини", Гаряєва Р.М. "Особенности реконструкции исторически сложившихся городов", Колоска Б.В. "Пам'ятки містобудування та їх охорона", Курбатова Ю.І. "Охрана природного ландшафта и архитектура", Полєтайкіна В.В. "Некоторые вопросы формирования зон регулирования застройки", Прибєги Л.В. "Територіальні заходи охорони об'єктів культурної спадщини в системі історичних міст", Ранінського Ю.В. "Основные принципы сохранения и использования памятников архитектуры в ансамбле города", Трегубової Т.О. "Выявление и оценка историко-архитектурного наследия города"(розділ методичних рекомендацій).

Але всі розглянуті в розділі ґрунтовні праці не торкались сутності явища видового розкриття архітектурних об'єктів. В них не розкривались поширення і структура впливу пам'яток на оточення і відповідно лише обмежено розглядались питання охорони краєвиду історичних міст.

В другому розділі "Структура видового розкриття пам'яток архітектури" розглядається явище видового розкриття пам'яток архітектури, закономірності їх візуальної взаємодії з об'єктами оточення і умови зорового сприйняття пам'яток.

Аналіз літератури з питань функціонування зору людини засвідчує, що видове розкриття пам'ятки архітектури, як і в цілому зорове сприйняття, має системний характер. Систему складають міський чи природний ландшафт, що містить пам'ятку архітектури (об'єктивна складова), і його образ, який формується в свідомості глядача (суб'єктивна складова). Елементами системи, що з'єднані досить жорсткими зв'язками, є об'єкти оточення та їх видимі зображення.

В підрозділі "Явище видового розкриття пам'яток архітектури і його поширення" дано визначення цього явища і розглянуто пов'язані з ним об'єкти й території. Ступінь охоплення глядачем міського середовища при огляді пам'яток архітектури визначає ієрархію рівнів видового розкриття: широкий міський; пов'язаний з оглядом пам'яток при пересуванні в межах характерного району; обмежений локальний, що здійснюється з вибраної точки місцевості в різних напрямках, і елементарний, - фіксований в певному напрямку.

Дослідженням встановлено, що реальною формою сприйняття пам'ятки архітектури є вид на пам'ятку як цілісний образ (картина) частини міського чи природного ландшафту з нею. Такий окремий вид (силует, панорама, перспектива) є одиницею видового розкриття пам'ятки і одиницею його охорони.

Детальний аналіз видів на пам'ятки в натурі і за матеріалами фотофіксації показав, що структура такого виду визначається наявністю в ньому головного об'єкта спостереження - пам'ятки архітектури. Виділення її з усієї множини об'єктів, що оглядаються, призводить до встановлення між нею і глядачем візуально-просторового зв'язку. При цьому міське середовище, що звичайно сприймається в своїй цілісності й незалежно від глядача, в кожному такому видовому розкритті диференціюється на об'єкт уваги і його оточення (фон) і одержує систему координат з нульовою точкою в місці розташування пам'ятки, завданою віссю пам'ятка - глядач (рис. 1).

Місцю, де людина вступає з пам'яткою у візуальний контакт, розташуванню глядача, належить важлива роль в територіально-просторовій структурі її видового розкриття. Дослідженням виявлено, що на відміну від поширеного тлумачення оглядової точки як місця спостереження або точки фотографування, яка чітко фіксується на місцевості, висока точність визначення місця спостереження практично не відіграє великої ролі. В реальному сприйнятті точки спостереження можна вважати різними, лише якщо оглядувані з них види якісно відмінні. Таким чином, фактично місце огляду виду - це невелика ділянка, в межах якої вид залишається практично незмінним. Отже, будь-яка територія, з якої оглядається пам'ятка архітектури, містить обмежену кількість таких ділянок. Вони характеризують структуру видового розкриття пам'ятки в її межах. В дисертаційному дослідженні таку ділянку визначено як місце виду, а територію, яка оглядається в ньому, - як зону виду (рис. 2).

Території, що пов'язані з видовим розкриттям пам'яток архітектури в місті, поділяються на зони огляду пам'яток, з яких їх можна бачити, і зони видів на пам'ятки, що охоплюють відображені в пейзажах місцевості. Специфічними елементами зон огляду пам'яток архітектури є оглядові точки, осі, фронти і зони. Вони відрізняються за типом здійснюваного з них видового розкриття пам'яток, пов'язаного з можливістю вибору видів та з їх послідовністю. Важливою характеристикою елементів зон огляду є кількість і порядок місць видів, тобто кількість і порядок відмінних один від одного видів, що сприймаються з них.

В підрозділі "Властивості і структура виду на пам'ятку архітектури" розкрито зв'язки картини, що сприймається глядачем, з властивостями зорового поля людини, обумовленість ним загальної структури виду: наявність в ньому центру, верхньої і нижньої, правої і лівої частин та зон різних за чіткістю зображень.

Аналіз зображень окремих об'єктів, що охоплюються видом, показав, що візуальна взаємодія пам'яток архітектури з елементами оточення має різний характер. Зображення, що сприймаються разом з пам'яткою, поділяються на контактуючі суміщені з нею, і на межуючі - більш або менш віддалені від неї. В реальній ситуації їм відповідають об'єкти, що частково або повністю входять до конуса, визначеного абрисом пам'ятки, та ті, що перебувають поза ним. Відносно об'єкта спостереження - пам'ятки архітектури, об'єкти і території, що знаходяться в зоні формування виду, поділяються на: розташовані перед пам'яткою - екрануючі; поза пам'яткою - фонові; праворуч або ліворуч, а іноді вище або нижче від неї контактують фланкуючі.

В підрозділі "Закономірності візуальної взаємодії пам'яток архітектури з навколишніми об'єктами" детально розглядається візуальна взаємодія пам'яток з екрануючими, фоновими і фланкуючими об'єктами. Вона математично описана, з наведенням відповідних формул. Дослідженням встановлено, що взаємодія пам'яток з екрануючими, фоновими і фланкуючими спорудами, будівлями, зеленими насадженнями та природними утвореннями та іншими елементами оточення є основними типами візуальної взаємодії пам'яток (або будь-яких інших архітектурних об'єктів) з елементами їх оточення (рис. 3).

Візуальна взаємодія пам'яток архітектури з екрануючими і фоновими об'єктами відбувається в найбільш важливій центральній частині виду і визначає ступінь їх розкритості та взаємодії з оточенням. Взаємодія тим сильніша, чим вищі екрануючі і фонові об'єкти і чим ближчі вони до глядача. Всі інші об'єкти, що відображені в оглядуваному пейзажі і визначають його загальний характер, є фланкуючими.

Для охорони видового розкриття пам'яток розуміння візуальної взаємодії пам'яток з фланкуючими об'єктами є провідним. Візуальна взаємодія визначається структурою поля зору, в якому має місце падіння гостроти зору від центру поля до його периферії. Фланкуючі об'єкти тим сильніше взаємодіють з пам'яткою, чим вони більші і ближчі до вісі пам'ятка - глядач, або до глядача.

Рельєф місцевості відіграє активну роль у формуванні структури і загального вигляду багатьох історичних міст. Різноманітні форми рельєфу створюють індивідуальну для кожного міста систему видового розкриття пам'яток архітектури. Схематизація основних форм рельєфу показує, що вони сформовані різним поєднанням площин: горизонтальних і похилих. В залежності від виду поєднання цих площин форми рельєфу поділяються на позитивні (опуклі) і негативні (увігнуті). Оглядуваність земної поверхні і розташованих на ній об'єктів поширюється в межах негативних форм рельєфу і частково або повністю обмежується позитивними.

У підрозділі "Чинники, що впливають на ступінь розкриття і якість сприйняття пам'яток архітектури" розглядається об'єктивна обумовленість у сприйнятті самих пам'яток. Найбільш загальними, такими, що не залежать від конкретної ситуації, є зміни в сприйнятті пам'яток з близьких (< 200 м), середніх (200 ч 500 м) і дальніх (> 500 м) відстаней.

В третьому розділі "Композиційно-видовий вплив пам'яток архітектури на об'єкти оточення та методи його дослідження" проаналізована роль пам'яток архітектури у формуванні краєвидів міст, та викладена методика виявлення їх впливу на довкілля.

У підрозділі "Принципи та методика аналізу видового розкриття пам'яток архітектури" розкрито способи і порядок його виявлення, фіксації і визначення особливостей. Охорона видового впливу розкриття пам'яток можлива лише на основі вичерпних даних про характер і поширення їх сприйняття в місті. Одержання таких даних передбачає максимально широке спостереження пам'яток і візуально пов'язаного з ними середовища.

Візуальний аналіз є основою аналізу видового розкриття пам'яток архітектури. Систематичні цілеспрямовані натурні обстеження повинні виявити всі наявні розкриття пам'яток в місті і його довкіллі та особливості їх сприйняття з різних напрямків, відстаней, у різному оточенні і визначити роль пам'яток в обличчі міста. Візуальним аналізом виявляються зони огляду пам'яток, характерні елементи цих зон і зони формування видів.

Головними результатами візуального аналізу є визначення цінності видів на пам'ятки архітектури і фіксація пов'язаних з їх видовим розкриттям територій.

Фотофіксація видового розкриття пам'яток архітектури здійснюється під час натурних обстежень паралельно з візуальним аналізом. Фіксації підлягають всі особливості видового розкриття пам'яток, а також цінні, характерні, і порушені види.

Аналіз матеріалів фотофіксації суттєво доповнює і поглиблює результати натурних спостережень видового розкриття пам'яток архітектури. Аналіз фотознімків дозволяє виявити опущені в ході візуального аналізу деталі і особливості видів, уточнити їх цінність. Запропонована в дисертації методика опрацювання матеріалів фотофіксації, включає кількісний аналіз фотознімків. Для визначення плоских і просторових кутів об'єктів, зафіксованих на фотознімках, у дослідженні був використаний розроблений автором інструмент - кутомір (рис. 4).

Графо-аналітичні методи дослідження є найбільш активною частиною аналізу видового розкриття пам'яток архітектури. Вони дозволяють виявити просторову структуру їх видового розкриття, надзвичайно важливу для розуміння впливу пам'яток на оточуюче середовище. Внесок автора у розвиток графо-аналітичних методів полягає у розробленні методів кількісного аналізу візуальної взаємодії пам'яток з фланкуючими об'єктами. При застосуванні цих методів у дослідженні разом з кутоміром було використано також інший, розроблений автором інструмент, - тригонометр, який дозволяє обчислювати параметри об'єктів і будувати їх зображення (рис. 5).

В підрозділі "Категоризація видів на пам'ятки архітектури" наводиться класифікація видів на пам'ятки за цінністю, яка враховує їх історичну і художню значимість і роль у формуванні обличчя міста. Автором пропонується розподіл видів на п'ять категорій (І - V), що є достатнім для вирішення практичних завдань охорони видового розкриття пам'яток архітектури. Охороні підлягають види перших трьох категорій цінності, що включають: І - визначальні для образу історичного міста види; ІІ - види на пам'ятки, в яких вони відіграють провідну роль; ІІІ - численні види, важливі для збереження характерних особливостей і цілісності обличчя історичного міста, в яких пам'ятки є їх активними елементами.

В підрозділі "Композиційно-видовий вплив пам'яток архітектури на об'єкти довкілля і зона його дії" показано, що цей вплив визначається вимогами охорони силуетів, панорам, перспектив та інших картин, які містять пам'ятки як провідні чи важливі складові елементи. Він, встановлюючи за принципом визначального мінімуму межі візуальної дії на пам'ятки, полягає у регламентації параметрів довколишніх об'єктів та їх розташування. Регулюються висоти екрануючих і фонових об'єктів та площі проекцій оглядуваних частин фланкуючих об'єктів. Виявлення композиційно-видового впливу пам'яток архітектури - основа охорони їх видового розкриття. Одиницею охорони є окремий вид в цілісності і неповторності сполучень його частин.

У підрозділі "Композиційно-видовий вплив пам'яток архітектури - визначальний чинник організації зон охорони пам'яток" показано його роль при визначенні меж і режимів зон охорони. Композиційно-видовий вплив пам'яток архітектури поширюється на зони формування цінних і характерних видів, а також на території, на яких зведення багатоповерхових будівель може призвести до порушення цінних видів (потенційні зони видів). Він вимагає, за визначеними в дослідженні принципами, збереження зон огляду пам'яток і регулювання забудови та зелених насаджень в зонах видів. Всі території, на які поширюється його дія, мають включатись до зон охорони пам'яток. Межами зон композиційно-видового впливу пам'яток є рубежі, на яких найбільш високі і крупні будівлі, що зводяться в містах, не порушують охоронювані види, а також межі задовільного сприйняття пам'яток архітектури. В більшості досліджуваних міст врахування впливу пам'яток було визначальним при встановленні меж і режимів зон регулювання забудови і зон охоронюваного ландшафту.

В четвертому розділі "Містобудівна охорона видового розкриття пам'яток архітектури" на прикладі досліджуваних історичних міст розглянуто навколишнє середовище пам'яток і додержання в охоронному зонуванні вимог збереження видового розкриття пам'яток, а також проаналізована містоформуюча роль охорони видового розкриття пам'яток архітектури.

В підрозділі "Характеристики пам'яток архітектури і навколишньої забудови досліджуваних міст" наведені основні параметри пам'яток, а також прилеглої до них або віддаленої забудови, що сприймається разом з ними в охоронюваних видах. Загалом в цих містах під охороною знаходиться 102 пам'ятки архітектури національного значення, але кількість їх в них досить різна, приміром, в Чернігові - 30, Новгород-Сіверському - 13, в Каневі - всього дві пам'ятки архітектури.

Пам'ятки архітектури означених міст за висотою розподіляються на п'ять груп: 5 - 15 м (54%), 20 - 25 м (24%), 30 - 35 м (15%), 40 - 45 м (3%), 50 - 55 м (4%). Історичні будівлі висотою 40 - 55 м є головними архітектурними домінантами цих міст, а давні будівлі висотою 20 - 35 м є архітектурними домінантами другого порядку. Забудова поблизу пам'яток має переважно невелику висоту та малу щільність.

В підрозділі "Розташування пам'яток архітектури в природному і міському ландшафті досліджуваних міст" показана виключна роль природних утворень у формуванні численних видів на пам'ятки. Досліджувані міста відзначаються єдністю з природою. Особливо тісно пов'язані з нею малі історичні міста групи: Новгород-Сіверський, Путивль, Глухів, Переяслав-Хмельницький, Васильків, Канів. Всі досліджувані міста розташовані по берегах річок: великої (Дніпро), середньої (Десна), малих (Рось, Сейм, Остер, Есмань, Трубіж).

Різноманітні форми рельєфу і річки визначили особливості формування відкритих і закритих просторів міст. Простори річкових долин є основними візуальними басейнами щодо сприйняття пам'яток. Аналізом просторової структури досліджуваних міст встановлено, що панорами Чернігова, Новгород-Сіверського, Путивля, Глухова, що розкриваються з річкових долин, великою мірою визначають своєрідність цих міст і в якості свого важливого компонента вміщують й природне довкілля.

Неабияку роль в оточенні і видовому розкритті пам'яток архітектури у даних історичних містах відіграють зелені насадження. В містах: Чернігові, Новгород-Сіверському, Переяслав-Хмельницькому саме рівень високих насаджень (12 - 15 м) визначає лінію, над якою вивищуються архітектурні домінанти, що формують силуети цих міст.

У підрозділі "Видове розкриття пам'яток архітектури досліджуваних міст" надано загальні характеристики поширення і якості огляду пам'яток в кожному з досліджуваних міст.

Аналіз видового розкриття пам'яток в досліджуваних містах виявив, що зони огляду в них дуже різноманітні за величиною і конфігурацією. Основні відмінності цих зон пов'язані з оглядом пам'яток з внутрішніх і зовнішніх міських просторів. Зони видів в даних містах значно перевищують зони огляду пам'яток.

У підрозділі "Композиційно-видовий вплив пам'яток архітектури досліджуваних міст і його врахування в їх охоронному зонуванні" наводяться схеми зон композиційно-видового впливу пам'яток та зон охорони пам'яток цих міст, а також їх загальні параметри, що були визначені за вдосконаленою у дослідженні методикою охорони видового розкриття пам'яток архітектури. Здійснений аналіз показав, що зони композиційно-видового впливу пам'яток у досліджуваних містах поширюються в них та поза їх межами на великі території дуже різні за площею і характером впливу.

На основі виявлених особливостей композиційно-видового впливу пам'яток архітектури і його поширення та з урахуванням цінного історичного розпланування, традиційної забудови й інших елементів культурної спадщини міст, а також конкретних розпланувальних і природних рубежів особисто автором або за його участю були розроблені конкретні пропозиції з встановлення зон охорони пам'яток для всіх досліджуваних міст, які були затверджені в більшості з них. Ці зони, що цілеспрямовано оберігають краєвид історичного міста як його цінне надбання сягають далеко за межі розташування пам'яток, а також значно перевищують території, що містять цінні історичні розпланування і забудову. Вони локалізуються в межах прибережних територій досліджуваних міст й розташованих тут їх центральних частин. Найширшу зону впливу мають провідні історичні архітектурні домінанти Чернігова, які розташовані вздовж кромки схилів високого берега Десни.

Питання охорони видового розкриття пам'яток архітектури в досліджуваних містах вирішувалися шляхом фіксації вимог даної охорони при складанні історико-архітектурних опорних планів і зон охорони пам'яток, що є обов'язковими документами генеральних планів та детальних планів територій (ДПТ) історичних міст. Історико-архітектурні опорні плани фіксують видове розкриття пам'яток, а межі і режими зон охорони пам'яток фіксують їх композиційно-видовий вплив та допустимі висоти забудови. Нині це має здійснюватись в обов'язковому порядку у відповідності до ДБН Б. 2. 2 - 2 - 2008 і ДБН Б. 2. 2 - 3 - 2008, охоронних містобудівних документах, що розроблені за участю автора, на базі здійснених ним досліджень. Дане дисертаційне дослідження виступає квінтесенцією багаторічних наробок, які були виконані особисто здобувачем саме для міст Середньої Наддніпрянщини.

Виходячи з конкретних містобудівних розробок, які були здійснені автором, композиційно-видовий вплив пам'яток враховувався при встановленні всіх типів зон охорони: охоронних зон, зон регулювання забудови, зон охоронюваного ландшафту, а також при визначенні меж заповідників. Прилеглі до пам'яток ділянки зон огляду і зон видів, що підлягають суворій охороні, включались до територій заповідників і охоронних зон, характерне природне оточення пам'яток - до зон охоронюваного ландшафту, а міські території, на яких можливі перетворення середовища, що склалося, - до зон регулювання забудови. Зони регулювання забудови в них займають 1847 га (Чернігів) й охоплюють від 3% (Біла Церква) до 98,6% (Канів) територій міст.

Серед усіх зон охорони найбільшими за величиною є зони охоронюваного ландшафту. Це обумовлено тим, що для даних історичних міст, як і для багатьох старовинних міст, притаманний тісний контакт з природним оточенням. Максимальними встановлено ці зони в Чернігові (2110 га) та Путивлі (800 га), де завдання охорони унікальних за своєю цінністю і збереженістю історичних ландшафтно-архітектурних комплексів було одним з основних у збереженні їх культурної спадщини. Зони охоронюваного ландшафту в досліджуваних містах становлять від 0,8% (Ніжин) до 26,4% (Чернігів) загальних територій міст.

Основою охорони видового розкриття пам'яток архітектури є виявлення композиційно-видового впливу пам'яток на об'єкти оточення і його врахування при визначенні допустимих перетворень в зонах його дії. Дослідженням встановлено, що така охорона не потребує консервації існуючого міського середовища на більшій частині зони впливу пам'яток. Вона лише обмежує можливі варіанти його перетворення в ході реконструкції. Відповідні обмеження фіксує режим використання територій зон охорони пам'яток, визначений з урахуванням їх композиційно-видового впливу.

Врахування композиційно-видового впливу пам'яток архітектури при встановленні зон охорони в досліджуваних історичних містах було вирішальним при визначенні меж і режимів використання зон регулювання забудови і зон охоронюваного ландшафту, найбільших за площею і таких, що охоплюють центральні частини міст і прилеглі до них території. Провідна роль в охороні видового розкриття пам'яток архітектури належить зонам регулювання забудови.

Підрозділ "Містоформуюча роль охорони видового розкриття пам'яток архітектури" є узагальнюючим щодо визначення впливу охорони композиційно-пейзажних якостей пам'яток архітектури на подальше формування міста. В розглянутих у дослідженні містах вимоги охорони видового розкриття пам'яток архітектури накладають певні обмеження на перетворення розпланування і забудови в обширних зонах, які відіграють ключову роль в структурі та обличчі міст. Таким чином, охорона видового розкриття пам'яток архітектури виступає в якості важливого містоформуючого чинника і сприяє спадкоємному розвитку історичних міст.

ВИСНОВКИ

1. Види на пам'ятки архітектури найбільш виразно розкривають розвиток історичних міст й втілені в них художні здобутки минулого та становлять невід'ємну складову архітектурної та містобудівної спадщини. В своєму інтегрованому сприйнятті, вони визначають своєрідність давніх міст. Як такі, що мають культурну цінність, види на пам'ятки архітектури підлягають охороні.

2. Аналіз літературних джерел, вивчення стану збереженості краєвиду давніх міст, розгляд проектної документації та діючого охоронного зонування засвідчили, що вирішення завдань охорони композиційно-пейзажної ролі пам'яток архітектури в історичних містах торкались переважно їх взаємодії з екрануючими і фоновими будівлями і визначення допустимої висоти навколишньої забудови. Накопичений досвід так званої "візуальної охорони пам'яток" та окремі теоретичні розробки не систематизувались і не узагальнювались. Встановлено, що видове розкриття пам'яток архітектури як явище цілеспрямовано не досліджувалось і, відповідно, його аналіз й охорона в історичних містах були обмеженими.

3. Дослідженням визначено, що елементарною складовою видового розкриття пам'ятки архітектури - одиницею її огляду й охорони її пейзажно-художніх якостей в обличчі історичного міста, є окремий вид на пам'ятку та її оточення, що розкривається з відповідного місця і сприймається глядачем як цілісний образ міського чи природного середовища з нею як його провідною чи рядовою складовою.

4. Структура окремого елементарного видового розкриття пам'ятки архітектури визначається його об'єктивною і суб'єктивною складовими та зв'язками між ними і в них. Суб'єктивна складова - це цілісний образ (картина) довкілля, що оглядається, й відображає не лише оточення, але і розташування глядача відносно нього; а об'єктивна - це довкілля, що сприймається в межах виду. Виділення в середовищі, що оглядається, пам'ятки архітектури як центра уваги поділяє об'єкти і території, що знаходяться в зоні виду, на візуально взаємодіючі з нею: екрануючі, фонові, фланкуючі, а також визначає систему відліку.

5. За результатами проведеного аналізу встановлено, що території видового розкриття пам'яток архітектури, поділяються на ті, звідки їх можна бачити, - зони огляду й на ті, що оглядаються разом з ними у видах - зони видів.