Науковий доробок академіка Г.П. Передерія (1871–1953) в галузі залізничного мостобудування та будівельної механіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ'ЯЗКУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТРАНСПОРТУ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

НАУКОВИЙ ДОРОБОК АКАДЕМІКА Г. П. ПЕРЕДЕРІЯ (1871-1953) В ГАЛУЗІ ЗАЛІЗНИЧНОГО МОСТОБУДУВАННЯ ТА БУДІВЕЛЬНОЇ МЕХАНІКИ

07.00.07 - історія науки і техніки

СТРЕЛКО Олег Григорович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Центрі досліджень з історії науки і техніки ім. О.П. Бородіна Державного економіко-технологічного університету транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України

Науковий керівник: кандидат технічних наук, доцент ГАБА Василь Васильович, Державний економіко-технологічний університет транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України, професор кафедри «Управління процесами перевезень»

Офіційні опоненти: доктор технічних наук, професор КОСАРЧУК Валерій Володимирович, Державний економіко-технологічний університет транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України, завідувач кафедри «Теоретична та прикладна механіка»

кандидат історичних наук ДИМИТРЮК Володимир Миколайович, Чернівецький коледж залізничного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України, директор

Захист відбудеться «22» квітня 2010 р. о 10⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.820.02 у Державному економіко-технологічному університеті транспорту за адресою: 03049, м. Київ, вул. Котельникова, 29/18, ауд. 304

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Державного економіко-технологічного університету транспорту за адресою: 03049, м. Київ, вул. Лукашевича, 19.

Автореферат розіслано «23» березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради доктор фізико-математичних наук професор О. І. Барабаш

АНОТАЦІЯ

Стрелко О. Г. Науковий доробок академіка Г. П. Передерія (1871-1953) в галузі залізничного мостобудування та будівельної механіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 - історія науки і техніки. - Державний економіко-технологічний університет транспорту, Київ, 2010.

У дисертації подається аналіз наукової, інженерної, організаційної і громадської діяльності відомого вітчизняного інженера шляхів сполучення, вченого-залізничника, фахівця в галузі залізничного транспорту, залізничного адміністратора у першій половині ХХ сторіччя. Систематизувавши різноманітний джерельний матеріал, автор цілісно характеризує основні аспекти розвитку науки і техніки залізничного транспорту в Російській імперії і в Україні. Охарактеризовано внесок Г. П. Передерія у розвиток науки про колію та колійне господарство, розробку ним теорії збірних залізобетонних мостів, його основоположні ідеї в будівництві монументальних мостів в Санкт-Петербурзі, на Амурі тощо, в процесах зварювання мостів та будівельної механіки, охарактеризовано науково-історичний напрямок діяльності вченого.

Ключові слова: Г. П. Передерій, транспорт, залізниця, залізобетонні мости, зварювання мостів.

АННОТАЦИЯ

Стрелко О. Г. Научное наследие академика Г. П. Передерия (1871-1953) в области железнодорожного мостостроения и строительной механики. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.07 - история науки и техники. - Государственный экономико-технологический университет транспорта, Киев, 2010.

Диссертация посвящена комплексному исследованию жизни и научной деятельности выдающегося отечественного ученого-железнодорожника Г. П. Передерия (1871-1953).

Работа состоит из вступления, трех разделов, общих выводов, списка использованных источников и приложений.

Во вступлении обоснованы актуальность проблемы, определены объект, предмет, цели и задачи исследования, раскрыта новизна и практическое значение полученных результатов.

В первом разделе «Историография проблемы и источниковая база» обоснована степень разработанности проблемы, выявлены проблемы, нуждающиеся в исследовании. Отмечено, что деятельность Г. П. Передерия в контексте развития науки и техники не была предметом комплексного научного исследования. Историографический обзор литературы показывает, что данная научная проблема предыдущими исследованиями освещалась фрагментарно. Сделан тщательный анализ источников, показана их репрезентативность.

Второй раздел «Жизненный и творческий путь Г. П. Передерия» содержит анализ факторов, способствовавших формированию научного мировоззрения ученого, особо отмечена роль его учителей и наставников: С.В. Кербедз, Д.И. Журавський, Ф. С. Ясинский, М.А. Белелюбский, Л.Д. Проскуряков, В.Н. Образцов, В.И. Курдюмов, Е.О. Патон, Н.П. Петров, С.П. Тимошенко. Под их влиянием Г. П. Передерий формировался как убежденный мостостроитель и ученый. Впервые предложена периодизация жизни и деятельности Г. П. Передерия, показаны роль и значение его научных изысканий. Результаты его научных исследований отражены в более чем 80 научных работах. Это уникальные источники, дающие возможность объективно воссоздать события истории отечественного железнодорожного транспорта и отдельных его направлений - пути и путевого хозяйства.

Г.П. Передерий сделал решительный вклад в развитие железнодорожного железобетонного мостостроения. Считается, что он стал его основоположником. Г. П. Передерий оставил заметный след своего многогранного таланта в разных областях науки и техники: в мостостроении и строительной механики. Еще более впечатляющей была его деятельность на государственных должностях, особенно как руководителя строительством гражданских мостов в Санкт-Петербурге и других городах российской империи.

В третьем разделе «Анализ научного наследия Г. П. Передерия» проведен анализ научной деятельности ученого, отмечено, что его труды отражали тенденции развития отечественной и мировой науки и техники. Творческое наследие ученого можно условно разделить на четыре основных направления: а) труды в области мостостроения; б) научные достижения в области строительной механике; в) труды в области сборных железобетонных мостов г) труды по истории науки и техники. Установлено, что труды Г. П. Передерия - это значительный вклад в железнодорожное дело, благодаря чему он стал одним из ведущих специалистов-железнодорожников мира. Важнейшими трудами ученого являются: «Существующие и новый способ определения абсолютного наибольшего момента изгиба в балке на двух опорах от системы подвижных грузов, основанные на теории гиперболических параболоидов» (1901), «К расчету заделки изгибаемых брусьев» (1902), «Формула сложного сопротивления в случае изгиба и в применении к расчету ослабления листов заклепочными отверстиями» (1905), «Шарнирная система с недостаточным числом стержней в качестве балочной фермы» (1905), «Курс мостов», «Курс железобетонных мостов» и др.

Ключевые слова: Г. П. Передерий, транспорт, железная дорога, железобетонные мосты, сварка мостов.

ANNOTATION

Strelko О. G. Scientific reserve of academician G. P. Perederij (1871-1953) in industry of railway mostobuduvannya and structural mechanics. - Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of historical sciences in speciality 07.00.07 - is history of science and technique. - It is the State Ekonomical-Technological University of Transport, Kyiv, 2010.

In dissertation the analysis of scientific, engineering, organizational and public activity of the known domestic engineer of ways of report, scientist-railroader, specialist is given in industry of railway transport, railway administrator in the first half of ХХ century. Systematizing various spring material, an author integrally characterizes the found aspects of development of science and technique of railway transport in the Russian empire and in Ukraine. Payment of G. P. Perederij in development of science about track and travel economy, development them of theory of collapsible bridges of the reinforced concretes, his fundamental ideas in building of monumental bridges in Saint Petersburg, on Amur and others like that, in the processes of welding of bridges and structural mechanics, scientifically-historical direction of activity of scientist is described.

Key words: G. P. Perederij, transport, railway, bridges of the reinforced concretes, welding of bridges.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Надзвичайно щасливе поєднання теоретика і практика зустрічаємо ми у науковій діяльності академіка Григорія Петровича ПЕРЕДЕРІЯ (1871-1953). Він вважається основоположником наукової школи мостобудування у нашій країні. Увійшов в історію транспортної науки як видатний вчений, інженер-новатор, автор багатьох прогресивних ідей у мостобудуванні. За його проектами побудовано багато мостів, які характеризуються сміливістю технічної думки. Теоретичні і практичні праці Г.П. Передерія дали імпульс широкому застосуванню при будівництві мостів частин із збірного залізобетону і зварних металоконструкцій, він запровадив транспортування виготовлених на березі великих монтажних блоків на плаву до опор моста. Ним були запропоновані і під його керівництвом розроблені прогресивні типи збірних блокових мостових опор індустріального виготовлення, типові збірні залізобетонні прогонні споруди і защіпки з петельним стикуванням і наскрізними решітковими фермами. Велике значення мало дослідження несучої здатності залізобетону із трубчатою арматурою і розробкою технології виготовлення подібних конструкцій.

Г.П. Передерій - автор проектів численних споруд, в тому числі високих віадуків на залізничних лініях: Арзамас-Шихрани, Казань-Свердловськ, Мерефа-Херсон, мостів через ріки Амур, Волхов, Волгу (біля Саратова), Дніпро (біля Дніпропетровська), Москву-ріку (біля Звенигорода), він будівничий Великого Камінного і Бородінського мостів у Москві, мосту через Оку (у Нижньому Новгороді), міського мосту у Вологді і висячого в Архангельську, мостів імені Володарського і лейтенанта Шмідта в Санкт-Петербурзі.

Загалом, Г.П. Передерій не тільки інженер в галузі мостобудування і будівельної механіки. Він автор численних інженерних рішень з питань спорудження збірних мостів, індустріальних методів застосування електрозварки в мостобудуванні. Г.П. Передерій - член-кореспондент Академії наук колишнього СРСР по Відділенню технічних наук (механіка)

з 28.12.1939 року, академік АН СРСР по Відділенню технічних наук (мостобудування) з 27.09.1943 року.

Наукова творчість Г.П. Передерія дотепер не була комплексно досліджена. Досі відсутній аналіз його громадської діяльності. Детально його внесок у розвиток залізничної справи не розглядався. Вивчення наукової і соціокультурної спадщини вченого дозволяє також зрозуміти і відтворити процес формування і розвитку в Російській імперії в кінці XIX - поч. ХХ ст. теорії і практики розвитку залізничного мостобудування, становлення залізничної справи, створення наукових об'єднань і залізничних рухів. Тому ми прагнули провести історично-наукове дослідження різнобічної діяльності вченого з широким використанням маловідомих друкованих джерел і архівних документів; детально аналізували його найважливіші роботи, які у свій час призвели до створення підсумкової теорії залізобетонного мостобудування

Сучасна розбудова залізничного транспорту робить наукову спадщину

Г.П. Передерія більш значущою. Його підходи до розгляду залізничної справи і прагнення бачити явища так, як вони реально в ній відбуваються, разом з працями інших видатних залізничників, полегшать знаходження відповідей на складні і невирішені завдання сучасного залізничного транспорту. Все викладене вище дозволяє говорити про актуальність проведеного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження співпадає з темою Центру досліджень з історії науки і техніки ім. О.П. Бородіна Державного економіко-технологічного університету транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України «Історія науки і техніки в напрямах, школах, іменах» (державний реєстраційний номер 0107U002218).

Мета і завдання дослідження. Метою представленої дисертаційної роботи є комплексне висвітлення життєвого шляху, наукової та адміністративної діяльності Г.П. Передерія, його внеску у розвиток вітчизняного залізничного транспорту на тлі сучасної йому епохи.

Для реалізації цієї мети визначено такі основні завдання:

– проаналізувати стан дослідження та джерельну базу проблеми;

– розкрити умови формування наукового світогляду Г.П. Передерія як дослідника й особистості;

– розробити періодизацію життя та творчої спадщини Г.П. Передерія;

– узагальнити відомі та ввести до наукового обігу маловідомі та нез'ясовані сторінки біографії Г.П. Передерія;

– проаналізувати основні напрямки наукових досліджень вченого;

– дослідити науково-організаційну діяльність Г.П. Передерія;

– визначити роль і місце наукової спадщини Г.П. Передерія у контексті розвитку сучасного залізничного транспорту.

Об'єктом дослідження є розвиток залізничного транспорту у кінці ХІХ - першій половині ХХ сторіччя.

Предметом дослідження є діяльність Г.П. Передерія в галузі залізничного транспорту, залізничного мостобудування (мостів, тунелів, віадуків, прокладання труб у залізничних насипах), гідравліці труб, будівельної механіки, а також в організації залізничного процесу.

Методи дослідження. Методологічні засади дисертації базуються на загальнонаукових принципах історичної достовірності, об'єктивності, наступності, діалектичного розуміння історичного процесу. Вони ґрунтуються на пріоритеті документів, які дають змогу всебічно проаналізувати діяльність Г.П. Передерія. Важливими шляхами розв'язання проблеми даного дослідження є застосування загальнонаукових (типологізація, класифікація), міждисциплінарних (структурно-системний підхід), власне історичних (проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, описовий) методів дослідження, а також методів джерелознавства та історіографії.

Хронологічні межі дослідження визначаються роками життя та діяльності Г.П. Передерія (1871-1953), хоча при висвітленні багатьох аспектів проблеми неминучим було звернення до попередніх та наступних років. Здійснено аналіз наукової діяльності вченого з 1902 по 1953 рік.

Наукова новизна одержаних результатів:

вперше:

- в українській історіографії на основі виявлених і репрезентативних джерел комплексно досліджено життєвий шлях та наукову спадщину Г.П. Передерія;

- встановлено періодизацію життєвого шляху та наукової діяльності Г.П. Передерія;

- проаналізовано опубліковані і рукописні праці вченого, що дало змогу значно поглибити знання стосовно подальшого розвитку вітчизняного залізничного транспорту.

отримав подальший розвиток:

- ряд нових оціночних положень стосовно проблематики його досліджень в контексті розвитку конкретних науково-технічних напрямків;

- дисертація містить низку нових висновків з питань розвитку інфраструктури залізничного транспорту, будівельної механіки, проектування станцій та вузлів.

удосконалено:

- бібліографію вченого;

- у джерелознавчому плані вперше запроваджено до наукового обігу велику кількості нових матеріалів з різних архівів України та Російської Федерації, а також літературних джерел.

Загалом, наукова та соціокультурна спадщина Г.П. Передерія - видатне явище у транспортній науці і техніці, вона стала містком для продовження студій вченого в сучасних умовах.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження можуть бути використані для підготовки узагальнюючих праць з історії вітчизняного залізничного транспорту та його окремих напрямків (залізничне мостобудування та будівельна механіка), укладання бібліографічного довідника, присвяченого Г.П. Передерію, при створенні історіографічних праць та навчальних посібників, українського словника залізничних термінів, українського біографічного залізничного словника тощо.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати і висновки отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації доповідалися і обговорювалися на конференціях: на «Третіх наукових читаннях, присвячених діяльності О.П. Бородіна (1848-1898)», (Київ, 14 жовтня 2007 р.); на Тринадцятій Всеукраїнській науковій конференції молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів, (Київ, 23 травня

2008 р.); на 7-й Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні питання історії науки і техніки», (Київ, 2-3 жовтня 2008 р.); на «Четвертих наукових читаннях, присвячених діяльності О.П. Бородіна (1848-1898)», (Київ, 17 жовтня 2008 р.); на 6-й Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні питання історії техніки» (Київ, 4-5 грудня 2008 р.); Чотирнадцятій Всеукраїнській науковій конференції молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів, (Київ, 20 травня 2009 р.); на «П'ятих наукових читаннях, присвячених діяльності О.П. Бородіна (1848-1898)», (Київ, 16 грудня 2009 р.).

Публікації. Результати дослідження викладені у 10 публікаціях автора. Усі вони одноосібні. Серед них 4 статті у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, 3-х розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків та списку використаних джерел. Зміст роботи викладено на 210 сторінках. Обсяг основного тексту 172 сторінки, список використаних джерел 224 найменування, 16 сторінок додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі розкривається актуальність теми, показано зв'язок роботи з науковою темою, визначено мету, завдання, об'єкт та предмет дослідження; встановлюються хронологічні межі та методи дослідження, розкриваються наукова новизна та практичне значення роботи, особистий внесок здобувача, апробація роботи та структура дисертації.

У першому розділі «Історіографія, джерельна база і методологія дослідження» розглянуто етапи наукової розробки теми, джерельна база та методологія дослідження. Варто зазначити, що література про життя та діяльність Г.П. Передерія не дуже багата. На основі аналізу зібраного нами інформаційного матеріалу здійснено класифікацію всього комплексу використаних у роботі джерел за 4-ма групами: 1) наукові праці Г.П. Передерія; 2) документальні джерела; 3) матеріали особового походження: автобіографія, формулярний список та епістолярна спадщина; 4) наукова та публіцистична література про Г.П. Передерія. Нещодавно з'явилася фундаментальна книга . «Самые знаменитые железнодорожники России» у виданні Санкт-Петербурзького видавництва, у якій охарактеризовані дослідження Г.П. Передерія (2008) [1], а також низка узагальнюючих праць автора даного дослідження [2-4].

Ще за життя Г.П. Передерія його ім'я було широко відоме, в першу чергу як активного члена визначних вітчизняних наукових товариств - Російського технічного товариства та Київського відділення Російського технічного товариства, у виданнях яких він відповідно «Записки Русского технического общества» та «Инженерное дело» часто публікувався. Тут він опубліковував не тільки свої наукові дослідження, але й численні огляди і рецензії на новинки наукової літератури, критику і бібліографію, протоколи засідань та звіти про свою адміністративну роботу. Особливо слід відзначити його бібліографічну діяльність - як додатки до журналу «Инженерное дело» протягом майже 5 років друкувалися його «Критика и библиография» [5]. Ім'я Г.П. Передерія постійно фігурує на сторінках інших видань - «Известия Собрания инженеров путей сообщения»,«Журнал Министерства путей сообщения», «Вестник инженера», в матеріалах сесій залізничних конгресів, що відбувалися в різних містах країн Європи і США, наприклад, Вашингтон, Лондон, Париж та Рим.

Безперечно, життя та діяльність видатного вітчизняного вченого інженера-залізничника Г.П. Передерія є складовими цілої епохи в історії української і світової науки. Плеяда відомих вчених - П.П. Мельников. М.А. Белелюбський, О.П. Бородін, Д.І. Журавський, С.В. Кербедз, М.І. Липин, Є.О. Патон - до яких належав і Г.П. Передерій, жила в епоху великих перетворень суспільства і науки. Відбулися значні перетворення в галузі залізничного транспорту, зокрема в царині залізничного мостобудування та будівельної механіки. Частина цих відкриттів є неодмінною заслугою Г.П. Передерія. Він віддзеркалював наступництво кращих традицій вітчизняної і зарубіжної прогресивної транспортної науки й високі якості видатного вченого та інженера-залізничника. Величезна практична інженерна діяльність і значний внесок в розвиток залізничної науки зробили ім'я Г.П. Передерія надзвичайно відомим не тільки у нас, але і за кордоном.

Науковий і соціально-громадянський світогляд, його любов і відданість інженерній науці, суспільні і політичні погляди та принципи, яким він не зраджував ніколи, формували його учителі. Зміст і сенс свого життя, як і його великі наставники (Поссе, Гравер, Іванов), Г.П. Передерій вбачав у розумовій роботі з метою самовдосконалювання. Як і названі особистості, він віддавав свої сили суспільно-просвітницькій роботі серед найбільш широких верств залізничників. Таким чином, бачимо, що відношення та зв'язки, які ґрунтувалися на почуттях поваги і симпатії, формувалися у Григорія Петровича із спілкування із вченими, якими сьогодні пишається весь світ.

Глибока наукова ерудиція, розмаїття наукових інтересів, які виходять далеко за межі основної спеціальності - залізничного транспорту, інженер великих і малих масштабів, педагог і популяризатор наукових ідей в техніці, талановитий бібліограф - ось образ професора Г.П. Передерія. Про це заявив відомий вчений, знавець історії залізничного транспорту М.О. Зензинов (1976) [6]. Він проаналізував наукову спадщину вченого, відзначивши найголовніші його досягнення в галузі залізничного транспорту. Але найбільшу значущість, на думку М.О. Зензинова, має внесок Г.П. Передерія в розбудову залізобетонних мостів. Дослідник назвав Г.П. Передерія «найвидатнішим спеціалістом в дослідженнях залізничного мостобудування та будівельної механіки» [там само, с. 3]. Він зауважив, що в цій галузі Григорій Петрович має світове ім'я.

Важливим джерелом для відтворення життя вченого (тим паче, коли йдеться про його особисті, людські якості, стосунки з людьми, чого не передає офіційний документ) є спогади сучасників. Вони також дають можливість уточнити суперечливі місця архівних матеріалів, наповнити їх реальним змістом. Для ґрунтовного знайомства з Г.П. Передерієм, безперечно, найкращою є праця інженера Г.О. Глащенкова [7]. Останній детально описував молоді роки життя Г.П. Передерія, його навчання в реальному училищі м. Єйська і високо поціновував наукові здібності майбутнього вченого. Він писав: «Григорій Петрович був справжнім патріотом нашої Батьківщини. Все своє творче життя він пропагував передові досягнення вітчизняних вчених.

Він не боявся злигоднів, не піддавався зневірі при будь-яких труднощах, твердо вірив у творчі сили своєї країни» [там само, с. 349]. Найбільше відомостей про нього в першій третині ХХ ст. ми знаходимо в різних «Трудах» Дорадчих з'їздів інженерів служби колії та Дорадчих з'їздів інженерів рухомого складу і тяги. Прізвище вченого не тільки у списку його учасників, а й серед доповідачів, є він і в протоколах засідань цих з'їздів.

Важливі аспекти діяльності Г.П. Передерія висвітлені В.М. Образцовим та Ф.І. Шаульським у статті, присвяченій 75-річчю від дня народження вченого [8]. Цій даті була також присвячена біобібліографія «Григорий Петрович Передерий», підготовлена В.М. Образцовим та К.Г. Протасовим (1948) [9]. Вона сприяє глибокому осмисленню наукової спадщини Г.П. Передерія. Про окремі аспекти діяльності Г.П. Передерія йдеться у ювілейних статтях журналу «Железнодорожный транспорт» (1949) [10-11]. Восьмидесятирічний ювілей діяльності професора Г.П. Передерія дуже детально висвітлено у низці радянських журналів.

Доробок Г.П. Передерія в галузі залізничної справи ґрунтовно висвітлив Д.Д. Акімов-Перетц (1956) [12]. Важливі свідчення і судження щодо внеску Г.П. Передерія в розвиток залізничного транспорту знайшли відображення у дослідженні О.В. Теплицького та О.М. Шипова (1959) [13]. Глибокому осмисленню наукової спадщини Г.П. Передерія сприяє праця В.П. Устинова «Применение железобетона в мостах больших пролетов» (1966) [14] та книга про Ленінградський інститут інженерів залізничного транспорту, присвячена 150-річчю інституту [15]. Окрім нарису про життя та діяльність Г.П. Передерія, на сторінках даного видання прізвище вченого-інженера згадується 12 разів.

Надзвичайно цінну інформацію про Г.П. Передерія як ректора Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення знаходимо в книзі «Ректори Санкт-Петербурга» (1997) [16].

В кінці 90-х років ХХ ст. З'являється низка публікацій, які характеризують Г.П. Передерія як видатного вітчизняного залізничника світового рівня, чим підкреслюється передова роль вітчизняної школи мостобудівників.

Г.П. Передерія, разом із Д.І. Журавським, М.А. Белелюбським, Є.О. Патоном вважають основоположником вчення про залізничне мостобудування у нашій країні. Г.П. Передерій займає почесне третє місце у цьому списку. Еволюція мостової справи має такий вигляд: Журавський (дерев'яні мости), Белелюбський (залізні мости), Передерій (залізобетонні мости) та Є.О. Патон (зварні суцільні мости).

Оцінюючи останній період історіографії про життя та діяльність

Г.П. Передерія, необхідно підкреслити, що хоча літературні джерела належать до різних жанрів історичної літератури, в тому числі мемуарів, і хоча цей фактологічний матеріал дуже цінний, все ж переважає напівпопулярний аналіз його творчості.

Джерельна база. Для сучасного етапу дослідження життя і наукової спадщини Г.П. Передерія характерний комплексний підхід. Дуже допомогло для дослідження теми те, що зберігся архів академіка Г.П. Передерія. Він знаходиться в Архіві Російської Академії наук у Москві за номером 621. Багато почерпнули ми інформації із архівів Санкт-Петербурга та Києва. Ці архіви дозволили занести до списку не тільки збережені наукові праці вченого, а й оригінали та ксерокопії особистих документів (листи, посвідчення, грамоти, нагороди, фотодокументи, рукописи праць тощо). Особливу цінність для нас мали праці, що знаходяться в архіві колишнього Російського технічного товариства (у Санкт-Петербурзі), різні матеріали, що зберігаються у фондах Петербурзького державного технологічного університету, архіві Петербурзького державного університету шляхів сполучення і, звичайно, архіві Південно-Західної залізниці Міністерства транспорту та зв'язку України.

Таким чином, можемо зробити висновок, що сьогодні не існує цілісного наукового дослідження, у якому була б висвітлена діяльність та розвиток наукових поглядів Г.П. Передерія в царині залізничного транспорту і особливо залізничного мостобудування та будівельної механіки. Окремі періоди його наукової і громадської діяльності взагалі не потрапили до поля зору дослідників, інші періоди висвітлені фрагментарно. Недостатньо дослідженою залишається проблема формування й розвитку суспільно-політичних поглядів Г.П. Передерія. Короткі біографічні довідки в енциклопедичних та словникових виданнях містять низку неточностей. Такий стан наукової розробки порушеної нами проблеми є додатковим доказом актуальності даного дисертаційного дослідження.

Другий розділ «Життя та діяльність Г.П. Передерія» складається із трьох підрозділів, в яких висвітлюється питання формування наукового світогляду майбутнього вченого і залізничника, простежується кар'єрний шлях

Г.П. Передерерія та дається його характеристика як людини та вченого-інженера.

Г.П. Передерій народився в Єйську на Кубані у 1871 р. Його батько був столярем, будував віялки, вітрові млини тощо і діти постійно залучалися до посильної участі у праці батька. Маленький Григорій виточував стовпчики, оббивав решітки, вчився розуміти і відчувати конструкцію.

Батько Петро був родом з Кривого Рогу, Катеринославської губернії, Олександрівського повіту (сьогодні Запоріжжя). Ось як пише про батька сам Григорій Петрович: «Кривий ріг знаходиться в декількох верстах від острова Хортиця. Сім'я батька мешкала на хуторі Малиновському. Виріс батько у тітки з братом Тарасом, старшим від нього і який пішов від тітки раніше. Тітка була дружиною пономаря. У тітки батько навчився грамоти, але більше був самоучкою. Загалом родина Передеріїв була дуже великою. Багато родин мешкало у Кривому Розі, але найбільше у Покровському (волості), дворів біля 40 було. Хлібороби, бджільники.

Коли батькові виповнилося 16 років, він пішов від тітки і подався на Кубань - шукати брата. Пішки дійшов до Маріуполя, звідтіля на човні переїхав до Єйська, який тільки починав розвиватися. Там і осів, спочатку жив у діда, а відтак одружився і мав 10 дітей. Народився батько у 1836 р. а помер у 1900 р.

Я був сьомим за чергою...» [17].

Після закінчення реального училища у Єйську, Григорій вирішив стати юристом і поїхав навчатися до Парижу. Адже особи, які закінчили реальне училище на той час не могли вступати до університетів Російської імперії без додаткових екзаменів на атестат зрілості за курс гімназії. Навчаючись у Парижі, юнак потрапив у 1889 р. на Всесвітню виставку під назвою «Пам'ять революції 1789 року». Цілі дні провів юнак біля машин і механізмів, цікавився конструкцією Ейфелевої вежі, виставленими напоказ млинами голландського типу. Він навіть почав робити з них креслення, але йому зауважили, що це робити заборонено. Тоді він йшов кудись в далекий куток і там напам'ять креслив у записнику схеми млинів. З цього моменту техніка повністю захопила його. Тому, після повернення додому, він приймає рішення навчатися в Інституті інженерів шляхів сполучення в Петербурзі. Про адвокатську кар'єру він більше не мріяв.

Формування наукового світогляду Г.П. Передерія під час навчання в Інституті надзвичайно цікаве. Формували цей світогляд видатні вітчизняні вчені та інженери М.А. Белелюбський, Л.Д. Проскуряков, В.М. Образцов, В.І. Курдюмов, Ф.С. Ясинський, О.М. Крилов, Є.О. Патон, М.П. Петров, С.П. Тимошенко та ін. Його попередники - С.В. Кербедз, Д.І. Журавський, Ф.С. Ясинський і ряд інших, його сучасники - Л.Д. Проскуряков, М.А. Белелюбський заклали основи будівельної і транспортної вітчизняної науки, основи вітчизняної школи мостобудування. Усі перелічені вчені-інженери кожний по своєму впливали на формування технічного світогляду Г.П. Передерія.

У 1897 р. Г.П. Передерій закінчив Інститут інженерів шляхів сполучення і поступив на службу - почав працювати на будівництві залізничної лінії Данков - Смоленськ, а відтак на експлуатації низки залізниць (в Закавказзі та під Москвою). Цей період тривав 10 років. На жаль інформації про його життя та діяльність в цей час ми не знайшли. Однак, відомо, що працю на виробництві Григорій Петрович з 1901 року поєднував з науково-дослідницькою працею.

Весною 1907 р. Г.П. Передерій безробітним переїхав з Москви до Петербурга. Професор Л.Ф. Ніколаї запропонував йому роботу асистентом у нього на кафедрі «Мости». Невдовзі Григорій Передерій подав одну з друкованих своїх праць в якості дисертації на ступінь ад'юнкта Інституту. Ця ступінь давала право отримати на кафедрі постійну роботу з обраної спеціальності. Від екзаменів Рада Інституту його звільнила, тому що він мав вже декілька друкованих праць. Відгук про дисертацію Рада зобов'язала дати професору Ніколаї. Однак через його велику завантаженість ця справа затримувалася. Однак, Григорій зустрівся з ним, він згадав про дисертацію і сказав йому, що скоро цю справу зрушить з місця. Але на жаль це була його остання зустріч з професором Ніколаї - невдовзі він помер. Кафедру очолив Соловйов, дуже скромний, щиросердечний і працелюбний інженер.

Час йшов. У Політехнічному інституті відкрили два нових факультети. Один з цих факультетів називався Інженерно-будівний - програми в ньому співпадали з програмами Інституту шляхів сполучення. Г.П. Передерію запропонували захищати дисертацію там. Однак, потрібно було здати ще два іспити, оскільки Політехнічний Інститут, за рідкісним винятками, не звільняв від екзаменів. У 1909 р. Г.П. Передерій успішно захистив дисертацію, став завідувачем кафедри «Мости», розгорнув активну діяльність стосовно викладання методом проектів. Писав підручник «Курс мостів». Запропонований ним метод складання варіантів і ескізного проекту, в якості основи для вивчення курсу, давав дуже хороші результати при вивченні курсу студентами. В цей же час Г.П. Передерію захотілося впровадити свої ідеї і в Інституті інженерів шляхів сполучення, де він колись навчався і продовжував бути викладачем. Рада Інституту погодилася надати Г.П. Передерію можливість впроваджувати в навчальний процес його ідеї. Він вважав це прийнятним і з захопленням взявся за роботу. На прийомах у нього було багато студентів, робота йшла успішно.

Власне з ініціативи Г.П. Передерія у 1901 р. Кавказьке відділення Російського Технічного товариства в Тифлісі стало випускати журнал «Инженерное дело», в якому Григорій Петрович керував відділом критики, рецензував різні нові статті і наукові праці, публікував низку своїх перших наукових досліджень. Журнал об'єднав навколо себе передові інженерні сили. Усі актуальні технічні питання того часу знаходили в ньому критичний принциповий відгук. В журналі гостро ставилися і політичні питання у зв'язку із станом освіти в цілому і, зокрема, підготовкою інженерів в Російській імперії. В журналі був опублікований лист великої групи професорів і викладачів, які заявляли про своє «...глибоке переконання, що академічна свобода несумісна із сучасним державним ладом царської Росії. Для досягнення її недостатньо часткових поправок існуючого порядку, а необхідне повне і докорінне його перетворення».

Чиновникам царського уряду не сподобався критичний напрямок журналу «Инженерное дело», і в кінці 1905 р. його видання було заборонено. Мало цього, співпраця в журналі мала для Г.П. Передерія ще й інші наслідки - у 1906 р. його звільнили з Московсько-Казанської залізниці «за неблагонадійність», хоча на цій залізниці він був вже відомим інженером. Мабуть з цієї ж причини Міністр шляхів сполучення не затвердив у 1907 р. постанову Ради Інституту інженерів шляхів сполучення, яка обрала його стипендіатом для підготовки до професорського звання.

Педагогічну працю Григорій Петрович розпочав у 1902 р., коли він став викладачем на кафедрі мостів Московського інженерного училища ( сьогодні Московський університет шляхів сполучення). З цього часу починається розробка і остаточне формулювання нової прогресивної методики викладання курсу мостів у вищій технічній школі. Григорію Петровичу довелося вступити у боротьбу з невіглаством в навчанні, поклонінням перед іноземщиною, які панували в середовищі професури і викладацького складу вузів, в яких працював Г.П. Передерій.

В цей момент Григорій Петрович звернув свою увагу на абсолютно забуту ділянку нашого мостобудування - кам'яні мости, активним прихильником яких він був в усі часи своєї інженерної діяльності. У 1907 р. він випустив у світ вагому працю «Новейшие приемы постройки каменных мостов», а в 1908 г. конкретизує свій конструкторський підхід до надзвичайно цікавої пропозиції побудови кам'яного моста через р. Ситик.

У 1907-1908 рр. Г.П. Передерій отримав відрядження від Інституту інженерів шляхів сполучення за кордон (до Німеччини, Австрії, Франції та Італії) для вивчення мостової справи, під час якої він основну свою увагу звернув на кам'яні і тоді ще нові залізобетонні мости. Подальший розвиток у нас цих мостових форм у великій мірі зобов'язаний кипучій енергії Григорія Петровича.

У цей період просування своїх методичних настанов Григорій Петрович не обмежувався тільки науково-методичною роботою, хоча займався в основному тільки нею, але брав також участь у практичній і проектувальній роботі і будівництві мостів. Тут ми повинні відзначити його активну участь у побудові Охтинського мосту ( мосту імператора Петра Великого) в Петербурзі у 1908-1911 рр., в проектуванні консольного Саратовського мосту через р. Волгу у 1916 р. і низки залізобетонних віадуків ліній Арзамас-Шихрани і Казань-Катеринбург - перших великих залізобетонних споруд, прививав у вітчизняних інженерів смак до залізобетону. У Саратовському мосту, окрім дуже вдалої конструктивної форми багатопрогонового консольного моста значення якої збереглося досі, слід відзначити поглиблену аналітичну роботу щодо компоновки ферми, яка дуже сильно змінила тодішні погляди на компоновку опірних частин консольних і нерозрізаних прогонних споруд.

Освітній діяч, науковець і педагог Г.П. Передерій залишив нащадкам велику творчу спадщину, наповнену самобутніми думками, ідеями, положеннями та висновками з актуальних проблем розвитку педагогічної освіти. Вдумливий дослідник в галузі педагогіки він завжди найактуальніші й найскладніші педагогічні проблеми. Спираючись на свій практичний досвід роботи у вищій школі, Г.П. Передерій разом зі своїми колегами розробив рекомендації викладачам та студентам в озброєнні останніх знаннями, уміннями та навичками самостійної роботи.

Григорій Петрович з ентузіазмом прийняв радянську владу і негайно взявся за обновлення вищої школи: у 1920 р його обирають професором у його рідному Ленінградському інституті інженерів залізничного транспорту (ЛІІЗТ), а у 1921 р. його призначають ректором цього інституту. Однак, на цій посаді він пробув недовго - всього 10 місяців. 3 1923 по 1927 рр. він ректор Ленінградського інституту цивільних інженерів. З 1920 по 1941 рр. (з перервою у 1921 р.) Г.П. Передерій завідувач кафедри «Мости» у ЛІІЗТі, а з 1926 по

1930 рр. одночасно і в МІІЗТі (Москва) (з 1945 по 1953 рр. був професором кафедри «Мости»), де також впроваджував нові методи викладання.

Таким чином, радянська влада доручила Г.П. Передерію перетворення вищої технічної школи в Ленінграді та Москві на нових радянських основах. Григорій Петрович отримав широку можливість впроваджувати нові принципи викладання, адже він постійно за це боровся. В цей період Г.П. Передерій пише низку статей, присвячених питанням викладання: «Инженер и высшая техническая школа» (1923), «Опыт применения нового плана занятий в Ленинградском Институте гражданских инженеров» (1925), «План преподавания Ленинградского института гражданских инженеров»(1925), «Уплотнение школьной работы и концентрация практики» (1926).

Роки війни з 1941 і по 1943 рр. Григорій Петрович провів у Новосибірську, де він очолював кафедру мостів у Новосибірському інституті військових інженерів залізничного транспорту. Тут він основну свою роботу присвятив військовим потребам транспорту і керував науково-дослідними роботами Інституту в галузі мостобудування. Суворі умови Сибіру і своєрідна гідрологія сибірських річок звернули увагу Григорія Петровича на питання мостової гідравліки, льодового режиму і роботи опор мостів та труб. В цей час ним були написані праці «О типовых проектах деревянных мостов», «О типових проектах труб под насыпями» та монографія «Гидравлика труб под насыпями и их конструкция». Працюючи над розділом курсу про труби під насипами,

Г.П. Передерію довелося немало думати над тим проектним матеріалом, який мав на той час значне застосування у будівництві залізниць. Він знаходив дефекти, які вкоренилися у практиці побудови залізничного транспорту. Дефекти ці відносилися до основних питань проектування кам'яних і бетонних труб, таких, як окреслення поперекового перетину труб або як форма оголовків, типи фундаментів, величини гідравлічних коефіцієнтів і т.д.

Після повернення з Новосибірська у 1943 р. до Москви Г.П. Передерій був обраний дійсним членом Академії наук і зайнявся узагальненням свого багатого науково-інженерного і методичного досвіду, публікуючи свої думки і спостереження у періодичних випусках своєї основної монографії і праці «Курс мостів».

Г.П. Передерій є фундатором наукової «школи Передерія». Серед його учнів і наступників відомі радянські вчені - член-кореспондент Академії наук СРСР М.М. Беляєв, заслужені діячі науки і техніки, доктори наук

Г.К. Євграфов, В.О. Гастєв, В.К. Качурін, М.К. Снітко, К.Г. Протасов,

К.К. Якобсон і багато інших. Вони продовжували розвивати науку і практику мостобудування.

Помер Г.П. Передерій 14 грудня 1953 року і похований у Санкт-Петербурзі.

Третій розділ дисертаційного дослідження «Аналіз наукової спадщини Г.П. Передерія» засвідчив, що Г.П. Передерій відомий не тільки як професор, який створив свою «школу Передерія», він був також і талановитим інженером і будівничим мостів. Характерним для проектів, розроблених Г.П. Передерієм, є новаторство. Пропоновані ним рішення прокладали нові шляхи в розвитку конструкцій. Багато його пропозицій випередили час на 15-20 років. Григорій Петрович був гарячим прибічником і пропагандистом застосування нерозрізних металічних ферм для перекриття великих прогонів мостів, оскільки вони вигідніші від консольних за вагою і значно вищі за якістю (за жорсткістю, твердістю). Він виявився правим: більшість металічних мостів, побудованих у нашій країні, є представниками нерозрізної системи.

Із проектованих Григорієм Петровичем мостів слід особливо відзначити віадук через Бєшєнную протоку на західному підході до моста через ріку Амур (1914); залізничні мости через р. Об біля Барнаула, ріки Іню, Бердь і Чумиш (1913); високі залізобетонні віадуки: на залізничній лінії Арзамас-Шихрани (1915) та віадук на залізничній лінії Мерефа-Херсон (1915); мости через ріки Волхов, Волгу (біля Саратова) (1917-1923), Дніпро (біля Дніпропетровська), Москву-ріку (біля Звенигорода), Великий Камінний і Бородінський мости у Москві, міст через ріку Оку в м. Горькому, міський висячий міст через р. Кузнечиху в Архангельську. Ним запроектований залізобетонний міст у Вологді (побудований у 1930 р.), міст імені Володарського через Неву в Ленінграді (1936), складено і здійснено проект докорінної реконструкції мосту імені Лейтенанта Шмідта через Неву в Ленінграді (1938) і ряд інших проектів. Кожний з цих проектів вніс щось нове у наше вітчизняне мостобудування.

Так, наприклад, проекти віадуків на підході до Амурського моста і на лінії Арзамас-Шихрани, розроблені Г.П. Передерієм, дали поштовх до широкого застосування в колишньому СРСР залізобетонних мостів, до яких консервативні чиновники царського міністерства шляхів сполучення відносилися як до сумнівних новацій, усіляко гальмували застосування залізобетону для будівництва залізобетонних мостів. Загалом, в галузі залізобетонного мостобудування заслуги Г.П. Передерія надзвичайно величезні. Ще до 1915 р. ним була складена низка проектів типових залізобетонних прогонових побудов.

Опублікований Г.П. Передерієм у 1912 р. «Курс железобетонных мостов» був першим підручником, який сприяв розвінчанню недовіри до залізобетонних мостів. Курс містить багатий матеріал про залізобетонні мости, а окрім цього оригінальний виклад теорії залізобетону і теорії розрахунку рамкових конструкцій.

Створення збірних залізобетонних прогонових споруд вимагало у свою чергу розробки вдалого монтажного стику для них. І це завдання було успішно вирішене. Винайдений ним стик - «стик професора Передерія» - досі залишається однією з найкращих конструкцій монтажного стикування залізобетонних елементів. Винайдення стику і вивчення на численних дослідах його функціонування, дозволило Г.П. Передерію запропонувати оригінальну для залізобетону систему прогонних споруд - прогонні споруди із наскрізними решітковими фермами.

Нарешті, величезне значення має дослідження Г.П. Передерієм роботи залізобетону із трубчатою арматурою. До нього трубчата арматура досліджена не була і серйозного застосування не мала. Під керівництвом Г.П. Передерія були проведені дослідні роботи більшого масштабу, були знайдені способи армування елементів трубчатою арматурою, розроблена технологія виготовлення таких елементів, визначена їх потужність.

В галузі будівництва сталевих мостів дуже багато зроблено Г.П. Передерієм для впровадження зварювання у мостобудування. Зварним зроблено прогін Володарського мосту. Проектування цієї конструкції у 1932 р. та виготовлення її у 1935 р. представляли собою на той час явище незвичайне. Варто тільки зауважити, що в кінці 20-х і на початку 30-х років ХХ ст. за кордоном мали місце випадки руйнування і навалювання зварних мостів.

У 1936 р. Г.П. Передерій застосував електрозварювання у значно більшому обсязі при перебудові мосту лейтенанта Шмідта через р. Неву у Санкт-Петербурзі. Прогонні споруди цього мосту, які представляють у новому мості багатопрогонні нерозрізні балки, виконані повністю за допомогою зварювання (протягом усього мосту немає жодної заклепки), що скоротило строки будівництва і дало значну економію металу. Питання про зварюваність товстих листків, яке і сьогодні ще вивчається низкою науково-дослідних операцій, на той час було абсолютно не дослідженим, але Григорію Петровичу вдалося добитися високої якості з'єднань. Були організовані науково-поставлені дослідження і випробування зварних швів, було вироблено новий технологічний процес зварювання. В результаті цього Григорію Петровичу вдалося створити чудовий цілісно зварний міст, який в даний час, після тривалої експлуатації, перебуває у належному стані.

Однією із останніх робіт Г.П. Передерія є порівняно невелика за обсягом, але дуже змістовна книга «Гидравлика труб под насыпями и их конструкция» (1945). У ній вивчається проблема вибору раціонального окреслення труб. Якщо до того часу окреслення труб перебувало у залежності від силових впливів, які припадали на трубу, то Г.П. Передерій розглядав питання значно ширше. Він вказує, що при виборі раціонального окреслення труб необхідно провести всебічний аналіз умов роботи труби, що окреслення труб слід призначити не тільки погоджуючи його з діючими на трубу силами, але і пристосовуючись до гідравлічних і економічних характеристик труб та умовами проведення робіт щодо їх спорудження.

Заслуги академіка Г.П. Передерія в розбудові залізобетонних мостів надзвичайно великі. До 1917 р. у Міністерстві шляхів сполучення дуже обережно відносилися до застосування залізобетону у мостах. Не дивлячись на це, саме на початку ХХ ст., ще тоді професор, Г.П. Передерій розробив низку проектів великих міцних залізобетонних мостів, які пізніше були побудовані. Ці, детально розроблені конструкції, які відзначалися чіткістю форм і добрим зовнішнім виглядом стали прикладом для впровадження залізобетонних мостів і стали тим типом конструкції, який знайшов широке застосування в подальшій практиці проектування і будівництва.

Знайомство з науковою спадщиною Г.П. Передерія переконує нас в тому, що він не тільки визначний український інженер-залізничник, але й історик науки і техніки. Завдяки працям Г.П. Передерія та істориків техніки залізничного транспорту його покоління, а також його учнів і послідовників, історія залізничного транспорту зайняла рівноправне місце в ряду технічних дисциплін транспортної орієнтації. Історичний аналіз став засобом, з допомогою якого можна правильно оцінити минуле, орієнтуватися в сьогоднішньому і передбачити майбутнє. Г.П. Передерій є досить-таки непересічним для свого часу типу вчених, які пронесли через все своє життя ідеали новітньої техніки. І ці ідеали допомогли йому захищати технічну думку його часу, вони складали основу його оригінальної особистості. Не просто аматор, але й знавець наукової спадщини академіка В.М. Образцова, академіків М.П. Петрова та М.А. Белелюбського, партійного діяча С.М. Кірова та інших видатних інженерів і спеціалістів-залізничників, знавець історії створення та діяльності Інституту інженерів шляхів сполучення в Санкт-Петербурзі, опису будівництва Володарського мосту тощо, Григорій Петрович ніколи не хвалився своїми знаннями та ерудицією, але навколо нього завжди існувала аура людини найвищого рівня інтелекту, порядності й совісті. В його присутності затихали конфлікти й дріб'язкові інтриги, люди прагнули показати себе з найкращого боку. Особливо це проявлялося в журналі «Инженерное дело», а пізніше у Тифліському та Санкт-Петербурзькому відділеннях Російського технічного товариства. Загалом, Г.П. Передерій залишив не тільки велику наукову спадщину в галузі історії науки і техніки, а й неперехідні моральні і гуманістичні, науково-культурні та громадянські традиції і цінності, так необхідні для відродження України сьогодні.

інженер колія будівництво міст

ВИСНОВКИ

1. В дисертації вперше здійснено історико-науковий аналіз наукового доробку в галузі залізничного мостобудування та будівельної механіки визначного вітчизняного вченого, інженера-залізничника, мостобудівника

Г.П. Передерія (1871-1953). Вивчення його наукового доробку, нових літературних джерел і матеріалів архівів Києва, Москви та Санкт-Петербурга дозволило комплексно представити особистість ученого, дати належну оцінку його наукових уподобань. Проведений нами аналіз джерельної бази дав можливість встановити, що у своїй сукупності зазначені в дисертації групи джерел складають багатий і різноманітний обсяг документального забезпечення досліджуваної проблеми. Їх комплексне використання дає можливість досягти мети дисертаційного дослідження - показати значення концептуальних засад духовної спадщини вченого в контексті розвитку залізничного транспорту.

2. Формування наукового світогляду Г.П. Передерія під час навчання в Інституті інженерів шляхів сполучення у Санкт-Петербурзі надзвичайно цікаве. Формували цей світогляд видатні вітчизняні вчені та інженери

М.А. Белелюбський, Л.Д. Проскуряков, В.М. Образцов, В.І. Курдюмов,

Ф.С. Ясинський, О.М. Крилов, Є.О. Патон, М.П. Петров, С.П. Тимошенко та ін. Його попередники - С.В. Кербедз, Д.І. Журавський, Ф. Ясинський і ряд інших, його сучасники - Л.Д. Проскуряков, М.А. Белелюбський заклали основи будівельної механіки і транспортної вітчизняної науки, основи вітчизняної школи мостобудування. Уперше запропоновано періодизацію життя та діяльності Г.П. Передерія, а саме ранній (петербурзький), московський, кавказький та ленінградський період його життя, а також його творчої спадщини.

3. Досвід педагогічної роботи привів Г.П. Передерія до розуміння необхідності вироблення у студентів навичок творчо оволодівати наукою та вміння самостійно працювати, як важливої умови їх теоретичної і практичної підготовки до майбутньої спеціальності. На його думку, самостійна робота забезпечує міцне, глибоке і свідоме засвоєння науки; надає змогу творчо застосовувати отримані наукові знання на практиці; виховує ініціативу, організованість, наполегливість, упевненість у своїх силах, самостійність суджень; розвиває увагу та інтерес до науки, виховує студента. Успіх самостійної роботи залежить від уміння раціонально планувати і розподіляти свій час; оволодіння навичками гігієни та культури розумової праці; обов'язкове засвоєння техніки ведення виписок, складання конспектів, тез і т.д.