Архітектурно-художні принципи формування рекреаційного середовища в індивідуальній малоповерховій житловій забудові

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

УДК 728.1

18.00.01 - теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата архітектури

АРХІТЕКТУРНО-ХУДОЖНІ ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ РЕКРЕАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА В ІНДИВІДУАЛЬНІЙ МАЛОПОВЕРХОВІЙ ЖИТЛОВІЙ ЗАБУДОВІ

(НА ПРИКЛАДІ КОТЕДЖНИХ МІСТЕЧОК)

САЗОНОВА Юлія Федорівна

Харків - 2010



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

доктор архітектури, професор Ніколаєнко Володимир Анатолієвич, Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Міністерства освіти і науки України, завідуючий кафедрою дизайну архітектурного середовища та містобудування

Офіційні опоненти:

доктор архітектури, професор Лаврик Геннадій Іванович, Бєлгородський державний технологічний університет ім.В.Г.Шухова Міністерства освіти і науки Російської Федерації, кафедра архітектури та дизайну

кандидат архітектури, доцент Розенфельд Максим Ілліч, Харківська державна академія дизайну і мистецтв Міністерства освіти і науки України, кафедра дизайну меблів

Захист дисертації відбудеться «21» жовтня 2010 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.056.02 при Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури за адресою: 61002, м.Харків, вул. Сумська, 40, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури за адресою: 61002, м.Харків, вул. Сумська, 40.

Автореферат розісланий «21» вересня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н. В. Ігнатьєва



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальнiсть теми. Забезпечення населення комфортними умовами проживання як на рівні помешкання, так і на рівні житлової забудови завжди було одним із найважливіших завдань архітектури. В умовах соціально-політичних і економічних перетворень, що відбуваються в Україні, з'явились нові тенденції в розвитку малоповерхового індивідуального житлового будівництва. На сьогоднішній день при вирішенні житлової проблеми домінуюче значення має кількісне зростання індвідуальної житлової забудови, але з часом перевагу матимуть питання підвищення якості, зокрема архітектурно-художньої цінності.

Питання організації процесів повсякденної рекреації в індивідуальній малоповерховій житловій забудові стають останнім часом особливо актуальними у зв'язку з прогресуючою урбанізацією та породженими нею проблемами, зокрема негативними змінами у стані здоров'я міського населення. Науково-технічний прогрес неминуче призводить до подальшого відчуження людини від природи, погіршення якості середовища проживання, що спричиняє зниження біологічних можливостей людини. З іншого боку удосконалення уяви про здоровий спосіб життя та зростання матеріальних благ постійно генерує масові потреби в рекреаційних (відновлювальних) процесах, зокрема в щоденному відновленні психо-фізіологічного балансу організму людини.

Негативні впливи урбанізованого середовища має нейтралізувати спеціально створене рекреаційне житлове середовище, що складається з цілої системи об'єктів, призначених для реалізації щоденних рекреаційних процесів.

Вирішення проблеми ефективної функціонально-просторової організації рекреаційного індивідуального малоповерхового житла дає змогу забезпечити повноцінне проживання населення та здійснення невиробничої діяльності на території населених місць.

Рекреаційний індивідуальний житловий будинок принципово змінює якість житла сім'ї, улаштування її побуту й практично докорінно змінює структуру життєдіяльності, задовольняючи розширене число повсякденних потреб (фізіологічна, фізична, психологічна та духовна рекреація; професійна, громадська, творча діяльність вдома, спілкування, виховання дітей тощо).

Аналіз існуючого стану архітектурної теорії в галузі проектування елементів рекреаційної індивідуальної житлової забудови свідчить про те, що в наш час не існує науково обґрунтованих досліджень, що виявляють архітектурно-художні принципи формування рекреаційного середовища в індивідуальній малоповерховій житловій забудові, а також ефективної методики оцінки якості проектних рішень елементів досліджуваного середовища. Вирішення цих питань вважається нами вельми актуальним, що й обумовило вибір теми даної дисертаційної роботи. Теоретичною та інформаційною базою даного дослідження стали різноманітні літературні джерела, наукові праці та публікації визначних учених різних галузей знань, які були згруповані за тематичними ознаками:

- загальнотеоретичні дослідження в галузі архітектури та містобудування - праці М. В. Бевза, Х. А. Бенаї, Ю. М. Білоконя, В. Л. Глазичева, І. В. Древаль, Г. І. Лаврика, В. П. Мироненка, В. І. Проскурякова, Ю. М. Шкодовського, О. В. Шила, С. О. Шубович та інших;

- дослідження малоповерхової житлової забудови - праці Т. В. Косміної, В. А. Ніколаєнка, Н. М. Трубнікової, С. О. Смакули, З. В. Мойсеєнка, Ю. Ф. Хохола; - дослідження в галузі рекреаційної теорії - праці М. Я. Лемешева, Ю. Н. Лобанова, О. А. Мирошниченка, А. С. Орлова, І. Д. Родічкіна, В. В. Шулика, О. А. Щербини; - дослідження в галузі ландшафтної архітектури - праці І. О. Богової, Н. А. Василенко, В. П. Вергунова, Н. Я. Крижановської, С. С. Янкович; -дослідження архітектурно-художнього формування середовища - праці І. А. Азізян, А. Д. Іконнікова, П. А. Нагорного, Г. О. Осиченко, М. І. Розенфельда, О. О. Фоменко, В. Т. Шимко; - дослідження колірного середовища - праці Н. В. Ігнатьєвої, А. В. Єфімова, В. І. Кравця, Н. Є. Трегуб.

Теоретичні надбання вищеназваних науковців є основою для більш детального вивчення проблеми оновлення та удосконалення рекреаційного житлового середовища. Проте недостаня вивченість даного питання робить актуальним проведення цілеспрямованого теоретичного дослідження. Необхідна розробка методик і науково обґрунтованих рекомендацій, в яких би відбивалися теоретичні принципи, що дозволяють фахівцям вирішувати питання формування індивідуальної малоповерхової житлової забудови з урахуванням архітектурно-художніх, психологічних чинників і сучасних тенденцій розвитку. Актуальність обраної теми зумовлює цілі і завдання, вибір об'єкта і предмета дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Робота виконана в межах національних програм розвитку архітектури України, законів України «Про планування і забудову територій», «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 рр.», а також згідно з напрямком фундаментальних досліджень Української академії архітектури, діяльність якої спрямована на дослідження стану та розроблення рекомендацій щодо стратегії розвитку житлового будівництва в Україні, розвиток і вдосконалення архітектурно-планувальних вирішень будинків і споруд.

Напрям дослідження збігається із напрямом наукових робіт виконаних Полтавським національним технічним університетом ім. Ю. Кондратюка: «Формування зон відпочинку і туризму на регіональному рівні (на прикладі Полтавської області)» (№держ. р. 0193U035818, інв. 0296U003989). На сьогодні на кафедрі дизайну архітектурного середовища та містобудування Полтавського національного технічного університету ім. Ю. Кондратюка проводяться дослідницькі роботи, які об'єднані тематикою: «Основи формування рекреаційних систем в Україні».

Мета дисертаційного дослідження: полягає в розробленні та обґрунтуванні принципів архітектурно-художнього формування рекреаційного середовища індивідуальної малоповерхової житлової забудови.

Виходячи з поставленої мети, визначені наступні завдання:

- проаналізувати та вдосконалити існуючу термінологію у сфері рекреаційного малоповерхового індивідуального будівництва;

- провести ретроспективний аналіз становлення видів і форм відновлення людини та відповідного середовища в малоповерховій індивідуальній житловій забудові;

- визначити структуру та ієрархічні рівні системи «рекреаційне індивідуальне житло»;

- дослідити фактори формування рекреаційного середовища малоповерхової індивідуальної житлової забудови;

- побудувати модель структурних елементів малоповерхової індивідуальної житлової забудови;

- визначити архітектурно-художні принципи та закономірності архітектурно-художньої організації рекреаційного середовища малоповерхової індивідуальної житлової забудови;

- виявити основні характеристики прийомів та засобів архітектурно-художньої організації рекреаційного середовища малоповерхової індивідуальної житлової забудови;

- розробити методи оцінки якості проектних рішень та варіантів вибору рішень архітектурно-художнього формування об'єктів рекреаційного середовища індивідуальної житлової забудови.

Об'єкт дослідження - рекреаційне середовище індивідуальної малоповерхової житлової забудови (рекреаційний індивідуальний будинок, рекреаційна індивідуальна ділянка, рекреаційні зони колективного користування).

Предмет дослідження - архітектурно-художні принципи формування рекреаційного середовища індивідуальної малоповерхової житлової забудови.

Методи дослідження: порівняльно-історичний аналіз; соціологічне дослідження; натурне дослідження; моделювання. Дані методи засновані на використанні понять і принципів загальної теорії систем, а також на порівняльному аналізі зіставлюваних рішень рекреаційного середовища індивідуальної малоповерхової житлової забудови, що відповідає положенням системного підходу в архітектурі та співпадає з загальними тенденціями в сучасних наукових дослідженнях.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що вперше:

- виділені види рекреації в середовищі індивідуального малоповерхового житла та характеристики рекреаційних процесів, що впливають на функціональне зонування даного середовища;

- визначені типи рекреаційних котеджних містечок за домінуючою функцією;

- визначена ієрархічна структура системи «рекреаційне індивідуальне житло»;

- розроблена модель рекреаційного житлового середовища;

-визначені принципи архітектурно-художнього формування рекреаційного середовища індивідуальної малоповерхової забудови;

- розроблені методи оцінки якості проектних рішень елементів рекреаційного середовища індивідуальної малоповерхової житлової забудови.

Практичне значення отриманих результатів: результати дослідження доцiльно використати для подальших наукових дослiджень організації рекреаційного середовища індивідуальної малоповерхової житлової забудови; можугь бути використанi органами територiального управлiння, науково-дослiдними та проектними установами, органiзацiями та фiрмами, якi займаються проектуванням та будівництвом рекреацiйного індивідуального малоповерхового житла; рекомендуються до впровадження в навчальний процес при пiдготовцi архiтекторiв у вищих навчальних закладах. малоповерховий житловий архітектурний забудова

Особистий внесок здобувача. Основні результати роботи отримані автором самостійно. Авторські розробки, основні положення й ідеї дисертації відображені в публікаціях автора [1-7]. Особистим внеском автора в роботі, виконаній у співаторстві з професором В.А. Ніколаєнко [6], є визначення системи зв'язків між рекреаційними процесами, як передумовою оптимального функціонально-просторового рішення рекреаційного індивідуального малоповерхового житлового будинку.

Апробацiя результатів дисертацiї. Результати дослiджень, якi включенi до дисертацій, одержали позитивну оцiнку на міжвузівській науково-практичній конференції «Сучасні інновації в освіті та проблеми їхнього практичного впровадження» 15-16 квітня 2004 р. та наукових конференцiях Полтавського національного технiчного унiверситету iменi Юрiя Кондратюка (2003-2009 рр., м.Полтава).

Публікації. Результати досліджень за даною темою опубліковані в 7 статтях у наукових збірниках, включених до переліку фахових видань ВАК України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел і додатків. Обсяг дисертації: 127 сторінок основної текстової частини, 54 сторінки ілюстративних таблиць, список використаних джерел із 131 найменування, додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Рекреаційне середовище як одна із складових архітектурного середовища » узагальнені наукові дослідження з даної проблематики, уточнені основні поняття. Аналіз сучасної наукової термінології та понятійного апарату показав, що визначення основних понять, пов'язаних з явищем «рекреації» залишається актуальною міжнародною проблемою. Розглянуті існуючі визначення понять «рекреація», «рекреаційний процес», «рекреаційний час», «типи рекреації» та визначена необхідність уточнення термінів стосовно сутності досліджуваних питань і закономірностей їх формування. Запропоновано виділити такі види рекреації в середовищі індивідуального малоповерхового житла:

- фізіологічна рекреація - забезпечення потреб, необхідних для підтримки життєдіяльності організму та оптимізації стану здоров'я людини (сон, гігієна, харчування, а також гартувальні, профілактичні, косметологічні процедури, діяльність чи бездіяльність, що має оздоровчий ефект).

- фізична рекреація - фізичний розвиток індивіда за допомогою активної рухливої діяльності з використанням фізичних вправ у якості основних засобів (різноманітні види спорту, спортивні та рухливі ігри, прогулянки).

- психологічна рекреація - інтелектуальний, культурний, творчий розвиток особистості переважно за допомогою діяльності протилежній виробничій (дозвілля, спілкування, хоббі, творчі заняття).

- духовна рекреація - забезпечення духовних потреб (саморозвиток та самоствердження) та формування особистості у її моральному розвитку, а також засвоєння духовних цінностей в процесі рекреаційної діяльності.

Слід відзначити, що функціональне зонування рекреаційного житлового середовища проводиться з урахуванням різних видів рекреації, а також залежить від наступних характеристик рекреаційних процесів:

- часова характеристика (тривала, короткочасна рекреація);

- соціальна характеристика (індивідуальна, спільна рекреація);

- діяльнісна характеристика (активна, пасивна рекреація.)

Ретроспективне дослідження розвитку рекреаційного середовища в малоповерховій індивідуальній житловій забудові дало змогу виявити особливості реалізації різних видів щоденної рекреації, а також дозволило визначити, що універсальною моделлю рекреаційного житла є індивідуальний малоповерховий будинок, максимально узгоджений з природним оточенням.

З огляду на наведені вище положення можна сформулювати таке визначення: рекреаційне середовище в індивідуальній малоповерховій житловій забудові - це система, яка включає рекреаційні зони індивідуального користування та рекреаційні зони колективного користування й забезпечує різні види щоденної рекреації.

Аналіз наукових досліджень з даної проблематики свідчить про відставання наукових розробок від стрімких темпів реального життя. Проектування об'єктів індивідуальної малоповерхової житлової забудови набуло активного розвитку в останні 10 років в Україні у зв'язку з соціально-економічними змінами в державі та інвестиційною привабливістю багатьох об'єктів рекреації. Проте ці об'єкти створені в основному на емпіричному рівні й мають багато недоліків.

Порівняльний аналіз будівництва заміської малоповерхової житлової забудови протягом років державності України дозволив виділити 3 основні періоди (1. 1992-1996 рр.; 2. 1996-2004 рр.; 3. 2004-2009 рр..) Визначено, що наприкінці третього періоду з'явилася тенденція створення цілісного рекреаційного середовища індивідуального будинку та прибудинкової ділянки. Показано, що з 2004 року розпочалося активне будівництво організованої малоповерхової індивідуальної забудови - котеджних містечок.

Встановлено, що в Україні використовують декілька класифікацій організованої малоповерхової забудови (котеджні містечка). Згідно російської класифікації, адаптованої до українських реалій, усі котеджні містечка поділяються на вищу, високу, бізнес- та економ-категорії.

З 2008 року діє класифікатор котеджних містечок, розроблений українськими спеціалістами, згідно якого котеджні містечка поділяються на економ, економ+, бізнес, преміум і де-люкс. Встановлено, що формування просторової структури малоповерхової індивідуальної житлової забудови повинно відбуватися з урахуванням соціальних, діяльнісних та поведінкових характеристик мешканців.

У зв'язку з цим запропоновано виділити такі типи рекреаційних котеджних містечок за домінуючою функцією: рекреаційно-розважальний; рекреаційно-екологічний; рекреаційно-спортивний; рекреаційно-культурний; рекреаційно-духовний.

Показано, що концептуальне рішення та належність до певного класу зумовлює вимоги до складу об'єктів системи рекреаційного поселення, їх розміри, архітектурно-ландшафтну організацію, розміщення та розміри площі рекреаційних зон колективного користування. Характерною ознакою сучасного етапу розвитку організованої малоповерхової індивідуальної житлової забудови є потреба в дотриманні єдиної архітектурно-художньої концепції. Сучасні проекти котеджних містечок переважно преміум-, бізнес- та економ-класу передбачають будівництво на одній території спеціально розроблених варіантів типових проектів котеджів, витриманих у єдиному архітектурному стилі. У котеджних містечках класу де-люкс перевага надається індивідуальним проектам у контексті єдиного архітектурно-ландшафтного ансамблю.

Визначено, що рекреаційне середовище в індивідуальній малоповерховій житловій забудові з точки зору системного підходу представляється цілісним утворенням, яке складається з множини ієрархічно підпорядкованих елементів та підсистем.

Пропонується ієрархічна диференціація рекреаційного середовища в індивідуальній малоповерховій житловій забудові з метою удосконалення прийомів формування функціональної й естетичної організації. Це дає можливість, при збереженні принципу взаємозв'язку, відносно ізольовано розглядати кожний з елементів структури, що значно полегшує аналіз і проектування і дає можливість зосередити увагу на тому предметі, який на даний момент є найважливішим.

За просторовою ознакою система «рекреаційне індивідуальне житло» поділяється на чотири рівні ієрархії:

перший рівень: рекреаційна індивідуальна житлова забудова;

другий рівень: рекреаційне індивідуальне житлове утворення;

третій рівень: група рекреаційних індивідуальних ділянок;

четвертий рівень: рекреаційна індивідуальна ділянка.

Рекреаційна індивідуальна житлова забудова, як перший рівень системи «рекреаційне індивідуальне житло», складається з наступних груп стукрурних елементів: тип проживання; тип забудови; тип будинків; тип щільності; тип розташування.

Аналіз багатьох проектних рішень рекреаційних об'єктів системи «рекреаційне індивідуальне житло» для всіх визначених рівнів ієрархії дає підстави виділити групи структурних елементів для кожного рівня: 1) територія; 2) рекреаційні споруди; 3) ландшафт; 4) малі архітектурні форми; 5) благоустрій; 6) декоративні елементи.

Встановлено, що структурні елементи рекреаційного житлового середовища пов'язані із сумою окремих взаємозалежних функціональних процесів, і кожному такому процесу відповідає визначене предметно-просторове вираження, що характеризується розмірно-конфігураційними параметрами й кількістю визначених функціональних процесів.

Визначено функції системи «рекреаційне індивідуальне житло»:

- розмежувальна функція (ізоляція зон, обєднання зон, комунікація);

-трансформативна функція (гнучке планування, узгодження рекреаційних зон струкруних елементів рекреаційного житлового середовища, мобільне облаштування);

-естетична функція (використання архітектурно-художніх засобів);

-оздоровча функція (забезпечення необхідних екологічних, гігієнічних і ергономічних вимог). Раціональне зонування рекреаційного середовища індивідуальної малоповерхової житлової забудови передбачає сбалансоване поєднання усіх вище названих функцій.

У другому розділі «Науково-методичні передумови формування рекреаційного середовища в індивідуальній малоповерховій житловій забудові» показано, що формування та розвиток системи «рекреаційне індивідуальне житло» визначають три групи факторів:

1 - фактори, які визначаються науками про населення (соціальні, економічні, демографічні);

2 - фактори, які визначаються науками про природне середовище (природно-кліматичні, екологічні) ;

3 - фактори, які визначаються науками про штучне середовище (психофізіологічні, ергономічні, естетичні).

Показано, що в системах з ієрархічною структурою, фактори також мають ієрархічну структуру. Для кожного і-рівня ієрархії існують свої зовнішні фактори, що одночасно виконують роль внутрішніх для більш високого рівня, та внутрішні, що виконують роль зовнішніх для нижчого рівня. Внутрішні фактори визначають функціонування і розвиток систем в межах тих обмежень, що обумовлені зовнішніми факторами.

Складний взаємозвязок перерахованих груп факторів здійснює вплив на формування та функціонування рекреаційного середовища, а також обумовлює його естетичні якості.

Архітектурно-художнє формування рекреаційного житлового середовища в індивідуальній житловій забудові значною мірою залежить від впливу естетичних факторів, які поділяються на дві групи - фактори виразності середовища та фактори сприйняття середовища. До складу першої групи факторів входять якісні характеристики об'єкту сприйняття, художня організація та візуально-емоційний вплив. Друга група включає суб'єкт сприйняття, види сприйняття та час сприйняття.

Як показали дослідження, найбільш доцільним у даній роботі для аналізу об'єктів системи «рекреаційне індивідуальне житло» є метод моделювання.

Встановлено, що cистема рекреаційного житлового середовища формується на зіткненні трьох суперсистем: населення, рекреація, житло - і включає компоненти усіх вказаних систем: рекреанти, рекреаційні заняття, рекреаційне житлове середовище.

Запропонована модель рекреаційного житлового середовища:

Рекреанти - рекреаційні заняття - рекреаційне житлове середовище.

Перша складова є визначальною при формуванні рекреаційних зон. Її характеризують cоціально-економічні характеристики рекреантів

(вік; стать; сімейний стан; професія; дохід) та медико-психологічні параметри (стан здоров'я, тип нервової діяльності).

Другу складову характеризують особливості здійснення рекреаційних процесів: мета (розвиток; відновлення); вид рекреації (фізіологічна, фізична, психологічна, духовна); тип діяльності (активна, пасивна, індивідуальна, спільна); час (година доби; тривалість); кількість рекреаційних занять.

Третю складову характеризують такі параметри середовища, як місце (площа, кількість зон, ізольованість); обладнання (меблі, спеціальне обладнання); архітектурно-художнє вирішення. Її визначають екологічний, функціональний та естетичний комфорт.

Розглянуто диференціацію рекреаційних процесів (відповідно до мети), поняття «цикл рекреаційних процесів» та «добовий цикл».

Визначені такі цикли рекреаційних процесів:

1) відновлювано-оздоровчий; 2) пізнавально-розвиваючий.

Встановлено, що на рекреаційній індивідуальній ділянці можна виділити дві групи функціональних зон:

- середовище для процесів відновлення;

- середовище для процесів розвитку.

Показано, що індивідуальний цикл рекреаційних процесів здійснює вплив на зонування рекреаційної індивідуальної ділянки та взаємозалежність цих зон. Виділені такі групи функціональних зон: зони чіткого призначення, зони універсального призначення, мобільні зони, комунікаційні зони. Визначено, що між універсальними, монофункціональними та комунікаційними зонами встановлюють стабільні зв'язки, мобільні зв'язки характеризуються динамічністю зв'язків. У якості архітектурно-художніх зв'язків можна розглядати планувальні, композиційні, колористичні та стилістичні.

Взаємоузгоджене розміщення зон і об'єктів у рекреаційному середовищі й формування планувальних зв'язків складає основний зміст оптимізації навколишнього середовища. Приняття планувальних рішень завжди орієнтовано на досягнення компактності архітектурних систем. Цей провідний принцип планування й відповідні планувальні засоби організації території зберігають своє значення для рекреаційного середовища індивідуальної малоповерхової житлової забудови.

Показано, що врахування взаємопов'язаності архітектурних і ландшафтних елементів рекреаційного середовища індивідуальної малоповерхової житлової забудови, забезпечує визначення зв'язків на відповідному рівні середовища. На рівні індивідуальної малоповерхової житлової забудови враховуються планувальні, асоціативні й тематичні зв'язки елементів рекреаційного середовища, диференціація спрямована на визначення зон різного функціонального призначення, що пов'язані між собою планувально. На рівні рекреаційного індивідуального житлового утворення найважливіше значення мають візуально-планувальні зв'язки, а також враховуються візуальні, планувальні, асоціативні й тематичні зв'язки. Цілісніть групи рекреаційних ділянок формується завдяки візуальній досяжності. Узгодження різних рекреаційних зон реалізується тільки візуальними зв'язками. У зв'язку з цим виникає потреба у визначенні ареалу візуального впливу домінантних елементів рекреаційних зон і структури індивідуальної малоповерхової житлової забудови як організованої візуальної системи.

Розглянуто наступні типи моделювання рекреаційного середовища в індивідуальній житловій забудові: функціональне; адресне; сценарне; образне; динамічне.

Функціональне моделювання забезпечує створення чіткої композиційної структури й певною мірою обумовлює вибір засобів виразності середовища. В основі функціональної структури рекреаційного середовища індивідуальної житлової забудови лежить система зв'язків між рекреаційними процесами на рекреаційних індивідуальних ділянках та рекреаційних зонах колективного користування.

Встановлено диференціацію типів рекреаційних індивідуальних будинків за ступенем насиченості функціональної структури необхідними процесами життєдіяльності. Показано, що cоціально-просторові умови реалізації певних видів рекреаційної діяльності безпосередньо пов'язані з характеристиками середовищної поведінки, яка має яскраво виражені особливості в умовах середовища рекреаційної індивідуальної житлової забудови.

Розглянуто рекреаційні зони колективного періодичного користування. Доцільність їх створення визначається потребою повернути сприятливе середовище для спілкування людей, що мешкають поруч.

Якісний та кількісний склад функціональних зон рекреаційного середовища індивідуальної малоповерхової житлової забудови впливає на формування композиційного каркасу рекреаційної індивідуальної житлової забудови - рекреаційної траєкторії (рекреаційний маршрут або їхня система).

Встановлено, що ландшафтно-рекреаційні зони колетивного користування присутні на всіх рівнях ієрархії системи «рекреаційне індивідуальне житло».

Показано, що головне місце в системі рекреаційного середовища індивідуальної малоповерхової житлової забудови займає парк (монофункціональний, поліфункціональний), який забезпечує щоденні та щотижневі рекреаційні потреби мешканців. До рекреаційного фонду поселення входять не лише ландшафтні об'єкти та установи культурно-побутового призначення, але й комплекс благоустрою та малих архітектурних форм, історико-етнографічні, архітектурно-художні засоби оздоблення рекреаційного середовища, як культурно-історичний генетичний код даного поселення. Визначена номенклатура елементів, які займають самостійне місце в структурі рекреаційного поселення чи знаходяться у складі ландшафтно-рекреаційних зон колективного користування.

Сучасний стан естетичних потреб сформував низку вимог щодо художньо-образного рішення рекреційних територій, а саме: у виявленні індивідуального характеру рекреаційних поселень, надання їм самобутності, підкреслення національних рис засобами ландшафтного проектування, підвищення вимог якості виконання об'єктів, створення більш інтимних за об'ємами територій.

У третьому розділі «Методичні основи архітектурно-художнього формування елементів рекреаційного середовища в індивідуальній малоповерховій житловій забудові» сформульовані принципи, прийоми й засоби архітектурно-художньої організації даного середовища. Показано, що процес формування рекреаційного житлового середовища пов'язаний із втіленням ідеалу естетичного замислу й здійснюється під час його формоутворення на всіх ієрархічних рівнях системи «рекреаційне індивідуальне житло». На кожному рівні вирішуються свої естетичні завдання, й кожне з них важливе для створення естетично повноцінного рекреаційного середовища.

Показано, що архітектурно-художня організація рекреаційного середовища індивідуальної малоповерхової житлової забудови реалізується на загальних та локальних естетичних принципах.

У результаті проведення досліджень та узагальнення теоретичного досвіду автором сформульовано загальні принципи архітектурно-художнього формування структурних елементів рекреаційного середовища індивідуальної житлової забудови:

- принцип естетичної цілісності передбачає підпорядкованість та розмірність елементів усіх рівнів ієрархії системи «рекреаційне житло», забезпечується архітектурно-художніми зв'язками, узгодженням композиційних та стильових співвідношень архітектурних та ландшафтних об'єктів;

- принцип естетичної доцільності полягає у творчому наслідуванні національних та регіональних традицій формування архітектурних та ландшафтних об'єктів рекреаційного середовища індивідуальної житлової забудови, базується на мінімізації засобів та зв'язків;

- принцип естетичного різноманіття передбачає необхідну насиченість композиційними акцетами, розкриття унікальних особливостей рекреаційного середовища індивідуальної житлової забудови в цілому та його елементів;

- принцип естетичної інформативності передбачає використання естетичної програми формування рекреаційного середовища індивідуальної житлової забудови як основи передачі та сприйняття естетичної інформації, введення системи знаків та орієнтирів.

Всі принципи взаємозалежні й використовуються на всіх ієрархічних рівнях системи «рекреаційне індивідуальне житло».

До локальних архітектурно-художніх принципів рекреаційного середовища індивідуальної маловерхової житлової забудови віднесено:

принцип концептуальної єдності визначає необхідність досягнення початкового задуму архітектурно-художнього рішення індивідуальної малоповерхової житлової забудови в цілому (котеджне містечко) та її елементів, що обумовлюється одномоментністю будівництва та однорідністю середовища;

принцип поступової інтеграції рекреаційних процесів передбачає формування функціональної структури індивідуальної малоповерхової житлової забудови, що на всіх рівнях передбачає наявність зон домінуючих та супроводжуючих рекреаційних функцій. Концентрація насиченості збільшується від верхнього до нижнього рівня ієрахії;

принцип автономності композиційних рішень рекреаційних індивідуальних ділянок характеризується індивідуальним підходом до застосування широкого спектру прийомів формування рекреаційної індивідуальної ділянки, використанням різноманітних стильових елементів благоустрою й дизайну в рамках фіксованих меж, які відділяють рекреаційні індивідуальні зони від оточення.

Визначення принципів, що впливають на естетичну організацію рекреаційного середовища індивідуальної житлової забудови дало можливість окреслити основні прийоми та визначити засоби архітектурно-художніх рішень.

Виділено такі групи засобів: природні, антропогенні - та засоби-зв'язки: композиція, колір, стиль.

Показано, що природні складові - як елементи різноманітних рекреаційних зон - є головними носіями еколого-художньої гармонізації середовища індивідуальної житлової забудови. Формування рекреаційного середовища з виразною естетикою відбувається в результаті постійної еволюції засобів ландшафтної організації, які забезпечують семантичну інтерпретацію природних форм.

Різноманіття регіональних та національних архітектурно-художніх традицій повинно стати джерелом для створення сучасної індивідуальної малоповерхової житлової забудови.

Композиційну структуру рекреаційного середовища індивідуальної малоповерхової житлової забудови визначає характер зв'язків природних та атропогенних елементів, їхня ієрархічна підпорядкованість. Композиційні зв'язки виражаються у спрямованості послідовного розвитку та орієнтованості елементів. Взаємозв'язок автономних композиціних рішень рекреаційних індивідуальних ділянок досягається на основі співставлення та просторового чергування. Композиційна організація ієрархічних рівнів досягається гармонізацією співвідношень, забезпеченням різноманіття, складності, підпорядкованості елементів, що утворюють естетично значиму й цілісну композицію.

Природні та антропогенні елементи-модулі відіграють у композиційних та колористичних структурах роль елементів подібності, спільності та допомагають створенню цілісного образу.

Показано, що поліхромна цілісність рекреаційного середовища індивідуальної житлової забудови досягається завдяки встановленню гармонійних зв'язків між палітрами складових елементів природного й штучного середовища з урахуванням динаміки колористичних змін ландшафту протягом доби, сезона. Важливою умовою гармонізації поліхромної композиції рекреаційного житлового середовища є застосування прийому кольорового зонування по горизонталі та використання обмеженої палітри кольорів антропогенних елементів. При цьому важливо знайти баланс між зонами з активним та нейтральним колористичним середовищем.

При створенні елементів рекреаційного середовища індивідуальної малоповерхової забудови застосовуються різні стилі та форми стилізації.

Необхідно розглядати стиль як систему критеріїв, завдяки якій формуються цілісні структурні зв'язки, досягається середовищна діалогічність між різноманітними природними та антропогенними елементами-носіями стилю. Стильова впорядкованість рекреаційного середовища індивідуальної малоповерхової житлової забудови забезпечує співорганізоване існування різноспрямованих ціннісних орієнтирів, виділяючи серед них визначальні та об'єднуючі.

Оцінка якості проектних рішень необхідна для обґрунтування принципів архітектурно-художнього формування середовища. Важливу роль відіграє питання оптимальної організації різних видів рекреаційної діяльності в середовищі індивідуальної малоповерхової забудови. Як показали дослідження, архітектурні системні принципи компактності, визначальних ознак та інваріантності структури дозволяють цілеспрямовано підходити до побудови ефективних якісних та кількісних моделей архітектурних систем, давати достовірні відповіді на питання, пов'язані з дослідженням, проектуванням та керуванням в архітектурі. Вирішальне значення в архітектурі для всіх об'єктів - усіх рівнів ієрархії - мають функціональні моделі. Реалізація функціональних моделей відбувається, як правило, за допомогою абстрактних об'єктів, наприклад, математичних формул.

Для побудови моделей об'єктів системи «рекреаційне індивідуальне житло» також необхідним є встановлення критеріїв, що впливають на формування рекреаційного середовища індивідуальної малоповерхової житлової забудови. Застосування єдиного для усієї системи кількісного критерія обумовлює необхідність вимірювання та співставлення усіх без виключення основних, системоутворюючих компонентів. Формування критерія оптимальності базується на розподіленні усіх видів діяльності системи (в даному випадку системи «рекреаційне індивідуальне житло») на дві групи - «нормовані» та «комунікаційні».

Співвідношення показників двох даних груп видів діяльності є визначальним при виборі варіанта рішення архітектурної системи.

Наведена особливість диференціації функціональних процесів у галузі рекреації є методологічною основою для визначення ефективності рішень у процесі досліджень, проектуванні чи експертної оцінки існуючих проектів. Мінімізація комунікаційної складової системи «рекреаційне індивідуальне житло» викликає необхідність розподілення всієї комунікаційної мережі за функціонально-планувальними рівнями, що розрізняються як характером рекреаційних процесів, так і періодичністю їх використання населенням (щоденна, щотижнева рекреація).

Стосовно рекреаційних систем, критерій, що базується на принципі компактності, матиме вигляд:

Размещено на http://www.allbest.ru/

або

Размещено на http://www.allbest.ru/

де j=1,2, ...,m; i=1,2, ... , n;

R - фактичні (проектні) параметри i-го виду рекреаційної діяльності;

С - кількісна характеристика j-го виду комунікаційних процесів;

- коефіцієнт співрозмірності j-го виду комунікаційних процесів;

- коефіцієнт співрозмірності і-го виду рекреації.

Виходячи із загально-системного принципу цілісності, який полягає у єдності мети для елементів системи, можна припустити, що чим менша площа комунікаційних зон на кожному ієрархічному рівні (відносно рекреаційних зон), тим вища сумарна функціональна та естетична оцінка проектного рішення на кожному окремому рівні та на усіх рівнях системи «рекреаційне індивідуальне житло» в цілому.

Ф = Ф1+Ф2+Ф3+Ф4 > МІНІМУМ

Ф - критерій оптимальності (цільова функція)

cистеми «рекреаційне індивідуальне житло»;

Ф1 - критерій оптимальності на I рівні ієрархії;

Ф2 - критерій оптимальності на II рівні ієрархії;

Ф3 - критерій оптимальності на III рівні ієрархії;

Ф4 - критерій оптимальності на IV рівні ієрархії

I РІВЕНЬ ІЄРАРХІЇ

Ф1 = min

- ? T1 - площа комунікаційних зон рекреаційної індивідуальної житлової забудови;

- RT1 - площа групи структурних елементів «територія» рекреаційної індивідуальної житлової забудови;

- RS1 - площа групи структурних елементів «рекреаційні споруди» рекреаційної індивідуальної житлової забудови;

- RO1 - площа групи структурних елементів «ландшафт» рекреаційної індивідуальної житлової забудови;

- RF1 - площа групи структурних елементів «малі архітектурні форми» рекреаційної індивідуальної житлової забудови;

- RB1 - площа групи структурних елементів «благоустрій» рекреаційної індивідуальної житлової забудови;

- RE1 - площа групи структурних елементів «декоративні елементи» рекреаційної індивідуальної житлової забудови

IІ РІВЕНЬ ІЄРАРХІЇ

Ф2 = min

- ? T2 - площа комунікаційних зон рекреаційного індивідуального житлового утворення;

- RT2 - площа групи структурних елементів «територія» рекреаційного індивідуального житлового утворення;

- RS2 - площа групи структурних елементів «рекреаційні споруди»

рекреаційного індивідуального житлового утворення;

- RO2 - площа групи структурних елементів «ландшафт» рекреаційного індивідуального житлового утворення;

- RF2 - площа групи структурних елементів «малі архітектурні форми» рекреаційного індивідуального житлового утворення;

- RB2 - площа групи структурних елементів «благоустрій» рекреаційного індивідуального житлового утворення;

- RE2 - площа групи структурних елементів «декоративні елементи» рекреаційного індивідуального житлового утворення

IІІ РІВЕНЬ ІЄРАРХІЇ

Ф3 = min

- ? T3 -площа комунікаційних зон групи рекреаційних індивідуальних ділянок

- RT3 - площа групи структурних елементів «територія» групи рекреаційних

індивідуальних ділянок;

- RS3 - площа групи структурних елементів «рекреаційні споруди» групи рекреаційних індивідуальних ділянок;

- RO3 - площа групи структурних елементів «ландшафт» групи рекреаційних індивідуальних ділянок;

- RF3 - площа групи структурних елементів «малі архітектурні форми» групи рекреаційних індивідуальних ділянок;

- RB3 - площа групи структурних елементів «благоустрій» групи рекреаційних індивідуальних ділянок;

- RE3 - площа групи структурних елементів «декоративні елементи» групи рекреаційних індивідуальних ділянок

IV РІВЕНЬ ІЄРАРХІЇ



Ф4 = min

- ? T4 -площа комунікаційних зон рекреаційної індивідуальної ділянки (житловий будинок і прибудинкова ділянка)

- RT4 -площа групи рекреаційних структурних елементів «територія» індивідуальної ділянки (житловий будинок і прибудинкова ділянка);

- RS4 -площа групи рекреаційних структурних елементів «рекреаційні споруди» індивідуальної ділянки;

- RO4 - площа групи рекреаційних структурних елементів «ландшафт» індивідуальної ділянки;

- RF4 -площа групи рекреаційних структурних елементів «малі архітектурні форми» індивідуальної ділянки;

- RB4 -площа групи рекреаційних структурних елементів «благоустрій» індивідуальної ділянки;

- RE4 - площа групи рекреаційних структурних елементів «декоративні елементи» індивідуальної ділянки

На основі аналізу 40 проектних рішень котеджних містечок України та Росії створена класифікація критеріїїв оптимальності у відповідності до кожного рівня ієрархії системи «рекреаційне індивідуальне житло».

Сформульовано критерій часової доступності для І ієрархічного рівня системи «рекреаційне індивідуальне житло». Якщо нормовані R і комунікаційні C види діяльності системи виразити через прийняту одиницю виміру - час, то вираження критерію оптимальності стосовно рекреаційних об'єктів зовнішньої інфраструктури I рівня іерархії (територія навколо індивідуальної житлової забудови) (Фд1) матиме вигляд:



де Ni, Nj - показники часу, що витрачає рекреант в i-му виді рекреації, j-му виді комунікацій;

Ni - для розробки класифікації приймається за const і має середнє значення 150 хвилин для усіх видів рекреації (ліс, розважальний центр, спортивний центр, гольф-клуб, яхт-клуб, церква, паркова зона тощо)

? Ni - сумарний показник часу, витраченого на рекреацію;

? Nj - сумарний показник часу, витраченого на комунікації;

Результат розрахунку Фд1 дозволяє отримати показник відношення часу (у відсотках), який необхідно витратити на комунікацію рекреанта до і-го виду рекреації до часу (const = 150 хвилин), що витрачає рекреант на і-й вид рекреації.

Час на комунікацію до і-го вида рекреації	до 10 хвилин	до 20 хвилин	до 30 хвилин	до 45 хвилин	більше 60 хвилин
Розрахунок Фд1 для і-го вида рекреації	10 ------ *100%=7% 150	20 ------ *100%=13% 150	30 ------ *100%=20% 150	45 ------ *100%=30% 150	60 ------ *100%=40% 150
Оцінка	відмінно	добре+	добре	задовільно	незадовільно

Визначена кількісна методика, яка ґрунтується на принципі компактності, дозволяє оцінювати проектні рішення на кожному ієрархічному рівні системи «рекреаційне індивідуальне житло» окремо та сумарно.

Враховуючи, що естетичний аспект тісно пов'язаний з економічним, визначений економічний критерій системи «рекреаційне житло», який враховує вартість будівництва рекреаційних та комунікаційних зон.

При обчисленні показників об'ємно-планувальної структури майбутнього архітектурного чи ландшафтного об'єкта до складу обмежень входять витрати (Зн), які передбачені кошторисом згідно з існуючими нормативами або на підставі аналогів, і мають певною мірою орієнтовний характер. Безумовним є те, що фактичні витрати (Зф) на будівництво не повинні перевищувати витрат, обумовлених обмеженням моделі:

Зн?Зф

Виходячи з наведеного раніше розподілу процесів на нормовані (несуть рекреаційну функцію) і комунікаційні, витрати в цілому за системою (Д) мають вигляд суми:

Размещено на http://www.allbest.ru/

За визначенням об'єм комунікацій не може бути визначений заздалегідь, а отже це ?Зт є ресурсом для економії проекту. Критерій оптимальності (Феп) тепер можна викласти у наступному вигляді:

Размещено на http://www.allbest.ru/



Якщо при проектуванні вартість будівництва 1 м.кв. рекреаційної зони окремо на кожному з 4-х іерархічних рівнів приняти за constantu та виразити нормованою величиною, то дана методика дає можливість оцінити економічність проекту.

Таким чином, максимальний потенціал системи «рекреаційне індивідуальне житло» відповідає мінімуму витрат на зв'язки.

Цей критерій є головним показником ступеня функціональної досконалості системи, що відображає об'єктивний характер прагнення будь-якої системи до концентрації під дією стихійного бажання скоротити витрати часу або енергії на переміщення.

Оперативність та нескладність даної методики, заснованої на принципах системного кількісного методу, дозволяє широко використовувати її для оцінки та вибору найбільш доцільних з функцінальної та економічної точок зору рішень архітектурного формування системи «рекреаційне індивідуальне житло» та її об'єктів.

Для рекреаційних поселень необхідно передбачити розробку «схеми художнього оздоблення» рекреаційного середовища, за наявності якої можна шляхом підбору на принципах єдності та своєрідності елементів благоустрою, кольорового рішення, засобів озеленення, сучасних та традиційних малих архітектурних форм програмувати такі характеристики середовища рекреаційного поселення: емоційно-асоціативні, художньо-композиційні, соціально-функціональні.



ВИСНОВКИ

1. Досліджені явища, пов'язані з поняттям «рекреація», та визначені види рекреації у середовищі індивідуального малоповерхового житла й характеристики рекреаційних процесів.

2. Проведенений аналіз історичного розвитку, теоретичних досліджень та проектних рішень рекреаційного середовища в малоповерховій індивідуальній житловій забудові дав змогу виявити особливості реалізації різних видів щоденної рекреації, особливості формування системи «рекреаційне індивідуальне житло», намітити головні напрямки оптимізації досліджуваної системи та її окремих об'єктів.

3. На основі проведеного дослідження була розроблена структура архітектурної системи «рекреаційне індивідуальне житло». Визначено, що рекреаційне середовище в індивідуальній малоповерховій житловій забудові з точки зору системного підходу постає цілісним утворенням, яке складається з множини ієрархічно підпорядкованих елементів та підсистем.

4. Встановлено, що проміжну позицію на всіх рівнях ієрархії системи «рекреаційне індивідуальне житло» займає система факторів впливу (соціально-економічних, демографічних, природно-кліматичних, психо-фізіологічних, ергономічних, естетичних). Архітектурно-художня організація даної системи значною мірою залежить від впливу факторів виразності середовища та факторів сприйняття середовища.

5. У процесі моделювання з використанням існуючих структурної й функціональної моделей архітектурного середовища, запропонована структурно-функціональна модель рекреаційного житлового середовища: pекреанти - рекреаційні заняття - рекреаційне житлове середовище.

6. Визначено, що в основі функціональної структури рекреаційного середовища індивідуальної житлової забудови лежить система зв'язків між рекреаційними процесами на рекреаційних індивідуальних ділянках та рекреаційних зонах колективного користування. Розглянуто питання ефективності функціонування рекреаційних зон колективного користування в структурі рекреаційної малоповерхової індивідуальної забудови.

7. Визначені архітектурно-художні принципи формування рекреаційного середовища індивідуальної житлової забудови, на основі яких сформовані основні прийоми та засоби архітектурно-художніх рішень.

8. Для реалізації визначених принципів розроблена оперативна кількісна методика оцінки та варіантів вибору рішень архітектурного формування об'єктів рекреаційного середовища індивідуальної житлової забудови й описана можливість її практичного застосування.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сазонова Ю. Ф. Стиль у формуванні рекреаційної зони інтер'єру// Науковий збірник будівництва/за заг.ред. Д.Ф.Гончаренка. - Харків: ХДТУБА, ХОТБ АБУ, 2004. - №28. - С.29 - 35.

2. Сазонова Ю. Ф. Організація рекреаційного середовища в індивідуальному малоповерховому будинку// Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті/ під заг.ред. Н.Є. Трегуб. - Харків: ХДАДМ, №4,5,6/2007. - С.238-240.

3. Сазонова Ю. Ф. Сучасний стан організованої рекреаційної індивідуальної житлової забудови// Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті/ під заг.ред. Н.Є. Трегуб. - Харків: ХДАДМ, №4,5,6/2007 - С.240 -243.

4. Сазонова Ю. Ф. Структурна організація системи «Рекреаційне моножитло»// Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті/ під заг.ред. Н.Є. Трегуб. - Харків: ХДАДМ, №4,5,6/2008.- С.177-179.

5. Сазонова Ю. Ф. Поліхромія у формуванні рекреаційного індивідуального житлового утворення// Науковий збірник будівництва /за заг.ред. Д.Ф.Гончаренка - Харків: ХДТУБА, ХОТБ АБУ, 2009. - №55. - С.27-33.

6. Сазонова Ю. Ф., Ніколаєнко В. А. Функціонально-просторове зонування рекреаційного індивідуального малоповерхового житлового будинку// Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті/ під заг.ред. Н.Є. Трегуб. - Харків: ХДАДМ, №5/2009.- С.127 -130.

7. Сазонова Ю. Ф. Рекреційні зони колективного користування в структурі рекреаційного поселення// Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті/ під заг.ред. Н.Є. Трегуб. - Харків: ХДАДМ, №5 /2009.- С.130 -133.



АНОТАЦІЯ

Сазонова Ю.Ф. Архітектурно-художні принципи формування рекреаційного середовища в індивідуальній малоповерховій житловій забудові (на прикладі котеджних містечок). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 - теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури. - Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури, Харків, 2010.

Дисертація присвячена виявленню основних принципів архітектурно-художнього формування системи рекреаційного середовища в індивідуальній малоповерховій житловій забудові. Розроблена та обґрунтована методика оцінки та варіантів вибору рішень архітектурного формування об'єктів рекреаційного середовища індивідуальної житлової забудови. Визначено ієрархічну структуру системи «рекреаційне індивідуальне житло» та основні фактори, що впливають на естетичну організацію рекреаційного середовища індивідуальної житлової забудови. Досліджено особливості функціонального та архітектурно-художнього формування структурних елементів рекреаційного середовища індивідуальної житлової забудови. Розроблено теоретичні положення з формування рекреаційного середовища в організованій індивідуальній житловій забудові.

Ключові слова: рекреація, рекреаційне середовище, індивідуальна житлова забудова, архітектурно-художнє формування.



АННОТАЦИЯ

Сазонова Ю.Ф. Архитетктурно-художественные принципы формирования рекреационной среды в индивидуальной малоэтажной жилой застройке (на примере котеджных городков). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.01 - теория архитектуры, реставрация памятников архитектуры. - Харьковский государственный технический университет строительства и архитектуры. - Харьков, 2010.

Проведен ретроспективный анализ становления видов рекреации и соответстветствущей среды в индивидуальной малоэтажной жилой застройке. Дана характеристика современного состояния архитектурной среды организованой индивидуальной малоэтажной жилой застройки. Рассмотрена класификация организованой индивидуальной малоэтажной жилой застройки. Предложена дифференциация рекреационных коттеджных городоков с учетом доминирующей функции.