Загальні принципи прокладання траси автомобільної дороги

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЕКЦІЯ

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ПРОКЛАДАННЯ ТРАСИ АВТОМОБІЛЬНОЇ ДОРОГИ

Вибір положення траси на місцевості є важливою задачею, оскільки від нього залежать не тільки зручність користування дорогою, а й об'єм будівельних робіт та їх вартість, умови утримання дороги в процесі експлуатації.

Загальний напрямок траси а/д приймається по результатам економічних й інженерно-технічних вишукувань на основі розробленої схеми автомобільних доріг.

При нанесенні варіанту траси необхідно дотримуватись таких умов:

1 Враховувати вимоги СНіП 2.05.02-85 “Автомобільні дороги” щодо основних технічних норм і показників для даної технічної категорії.

2 Поєднати задані пункти за найкоротшою відстанню, наближуючи її до повітряної лінії.

3 Враховувати природні умови даної місцевості (топографічні, геологічні, гідрологічні, метеорологічні).

4 Враховувати особливості ситуації району проектування, раціонально використовувати сільськогосподарські угіддя.

5 Забезпечувати безпеку руху.

6 Забезпечувати надійність дорожніх конструкцій.

7 Добиватися зменшення дії автомобільних доріг на навколишнє природне середовище.

Автомобільну дорогу в екологічному аспекті слід розглядати не тільки як інженерну споруду, а як витягнуте в одну лінію підприємство, що виконує транспортну роботу, виробляє продукцію у вигляді перевезень і яке взаємодіє зі своїм оточенням.

Будівництво автомобільної дороги вносить істотні зміни в рівновагу природи і господарське життя району.

Взаємодія проявляється так:

1 Порушується мережа угідь і раціональна система сівозмін.

2 Знижується урожайність на прилеглих полях від запорошеності.

3 Знижується урожайність та якість угідь через зміну рівня і забруднення ґрунтових вод.

4 Забруднюється повітря шкідливими складовими відпрацьованих парів автомобілів.

5 Змінюється мікроклімат у зоні дорожніх насипів.

6 Забруднюється грунт вздовж дороги сполуками свинцю, вуглецю та іншими шкідливими речовинами.

7 Забруднюються річки та озера стічними водами проїжджої частини, які несуть стерту гуму, важкі метали, пальне, мастила, солі тощо.

8 Знищуються тварини.

Якщо дорога проходить поблизу населених пунктів, вона є джерелом забруднення повітря відпрацьованими газами, шуму та вібрації, що негативно відбивається на здоров'ї та працездатності населення.

Негативний вплив дороги на прилеглу до неї смугу може бути зведений до:

1 Незручностей, які створюються для населення (шум, забруднення, вібрація).

2 Економічних витрат (землі, вирубки, знесення).

3 Вибір положення траси на місцевості є важливою задачею, оскільки від нього залежить не тільки зручність користування дорогою, а й об'єм будівельних робіт та їхня вартість, умова утримання дороги.

Дорогу слід вести у напрямі прямої лінії пов'язано з необхідністю її положення через контрольні точки. траса автомобільний ландшафт дорога

Перед нанесенням траси слід вивчити рельєф місцевості й ситуацію, встановити методи і способи побудови земляного полотна.

Взагалі при проектуванні автомобільних доріг мають місце два випадки вибору напрямку:

1 Загальний напрямок - призначають із загальнодержавних міркувань.

2 Напрям під'їзних доріг визначають згідно з вимогами місцевих вантажоперевезень.

При прокладанні траси у рівнинній місцевості особлива увага вишукувачів повинна бути спрямована на відведення поверхневої води від земляного полотна, тому необхідно досконало вивчити мікрорельєф і для прокладання траси необхідно вибирати підвищені місця, гриви, обходячи понижені замкнені котловини.

У рівнинній місцевості істотне значення має вибір більш зручного місця перетину водостоків, залізниць, магістральних доріг.

В умовах одноманітної рівнини необхідне покращення загального ландшафту за рахунок озеленення та архітектурного оформлення дороги.

В степових районах не виникає обмеження у прокладанні траси у плані та профілі, але виникають певні проблеми, пов'язані з проектуванням довгих прямих ділянок.

Рекомендують довжину прямих ділянок на дорогах І категорії обмежувати до 5 км.

Ця рекомендація не вимагає штучного викривлення траси, оскільки навіть в степових районах є чимало причин, які спричиняють необхідність зміни напрямку траси. До них можна віднести населені пункти, сільськогосподарські угіддя, яри, цінні природні урочища, окремі групи дерев.

В лісостеповій зоні, ландшафт якої характеризується більш розвиненим формами рельєфу (долини водостоків, яри тощо) доцільно для збереження лісів обходити трасою дороги навіть невеликі гаї. Якщо перетинання лісу неможливо уникнути, краще, щоб дорога входила в нього по кривій.

У разі горбкуватого ландшафту для зменшення об'ємів земляних робіт доцільно трасу прокладати у вигляді плавної лінії, яка вписується у рельєф.

Складності у виборі напрямку траси полягають у тому, що ухили поверхні землі на окремих ділянках перевищують допустимі для доріг.

У горбкуватій місцевості можливі:

водороздільні ходи;

косогорі ходи;

долинні ходи.

При трасуванні у горбкуватій місцевості інколи виконують розвиток довжини траси.

Траса, як правило, повинна вписуватися у рельєф, огинаючи його великі дороги та пересікаючи маленькі нерівності, забезпечуючи при цьому видимість.

Задача вишукувань при цьому: врахувати особливості зорового сприйняття траси водієм.

Поєднання горизонтальних та вертикальних кривих не повинно створювати негативного враження зламу та провалля на дорозі.

Особливо плавними повинні бути переходи прямих до коротких кривих, тому що у перспективі вони виглядають як різкі злами.

Найбільш доцільно у горбкуватій місцевості траса, яка огинає крупні форми та пересікає невеликі рівчаки.

Труднощі вибору кращої траси у пересічній місцевості ускладнюються геологічною будовою, нестійкою будовою окремих ділянок ухилів, можливістю залягання ґрунтових вод.

Тому у випадку пересічного (горбкуватого) рельєфу особлива увага повинна бути приділена грунтово-геологічному та гідрологічному обстеженню.

Для узгодження елементів дороги з ландшафтом потрібно дотримуватися таких рекомендацій:

криві у плані і повздовжньому профілі, як правило, слід суміщати, при цьому криві в плані мають бути на 100...150 м довші, ніж криві у поздовжньому профілі.

потрібно уникати поєднання кінців кривих у плані з початком кривих у поздовжньому профілі. Відстань між ними - не менше 150 м.

Довжини прямих у плані слід обмежувати:

І - 3500-5000 м;

ІІ - 2000-3500 м;

ІІІ - 2000-3500 м;

IV, V - 1500-2000.

Слід обмежувати також сумарну довжину прямих поєднати короткою кривою у 3 рази.

Не рекомендуються короткі прямі вставки між двома кривими в плані, спрямованими в одну сторону. Якщо довжина вставки менше 100 м, то слід замінити обидві криві однією більшого радіусу.

Пряма вставка, як самостійний елемент - 700 м для І, ІІ категорії, 300 м - для ІІІ, IV категорії.

У поздовжньому профілі не слід допускати довгих ділянок з постійним ухилом.

У поєднанні дороги з ландшафтом суттєву роль відіграє поперечний профіль земляного полотна.

Щоб дорога різко не виділялась на оточуючій місцевості, земляному полотну надаються обтічні форми. Це дає змогу підвищити безпеку руху, а також покращити обтікання земляного полотна сніговітровим потоком.

Размещено на Allbest.ru