Типи підприємств харчової промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Типи підприємств харчової промисловості

Спорудами в широкому розумінні називають все, що побудовано людиною.

Будівлями називають споруди, що мають приміщення (внутрішній простір), призначені для певної діяльності людини.

Споруди, що не мають таких приміщень (телевізійні башти, мости), називають інженерними спорудами.

Будівлі поділяються на дві основні групи: громадські (житлові і суспільні) та промислові.

Промислові споруди призначаються для здійснення в них певних технологічних процесів по виготовленню продукції і зручного обслуговування основних виробничих процесів. З урахуванням цього промислові споруди поділяються на групи.

До складу підприємств харчової промисловості входять такі будівлі;

виробничі, в яких розміщуються цехи і служби з виготовлення продукції;

допоміжно-виробничі будівлі призначені для обслуговування основного виробництва;

складські будівлі для зберігання тари, обладнання, матеріалів, припасів;

будівлі транспортного господарства (гаражі, авторемонтні майстерні);

енергетичні будівлі для розміщення ділянок з виробництва пари, холоду, стисненого повітря, електроенергії;

адмінкорпус (заводоуправління, їдальня, медпункт).

Кожна будівля і споруда має задовольняти експлуатаційним, інженерно-технічним, економічним і архітектурним вимогам.

Експлуатаційні вимоги повинні відповідати об'ємно-планувальним і конструктивним рішенням, а також необхідному санітарно-технічному і інженерному обладнанню.

Економічні вимоги передбачають певні нормативні об'ємно-планувальні, технічні і вартісні показники, що забезпечують мінімальні затрати на будівництво і експлуатацію будівлі.

Технічні вимоги передбачають необхідну міцність і стійкість споруди в цілому; окремих її елементів, а архітектурні - відповідність зовнішнього виду та інтер'єрів, матеріалів які застосовуються і оздоблення будівлі за її призначенням і єдиному архітектурному ансамблю будівель, що прилягають, підприємств і населеного пункту.

Класифікація підприємств за виробничими напрямами і потужністю

Розглянемо на прикладі молочного виробництва.

Молочна промисловість має 5 підгалузей: незбираномолочна, сироробна, маслоробна, молочно-консервна, рідкі та пастоподібні продукти для немовлят і дітей раннього віку (нова).

Крім основних підприємств ще є маслосирбази з холодильниками цехи з виробництва плавлених сирів, фабрики морозива, підприємства з приймання та первинній переробці молока.

Незбираномолочне підприємство виготовляє незбираномолочну продукцію і розташовується у великих промислових центрах і через це називається міським молочним заводом.

Сироробний комбінат здійснює комплексну переробку молока. Впроваджуються різні молочні продукти. Основними є сири, спеціалізоване виробництво згущеної чи сухої сироватки, молочного цукру, масла, СОМ, казеїну, незбираномолочної продукції.

Маслоробний комбінат виробляє різну молочну продукцію. Основне це масло, а також спеціалізоване виробництво СЗМ, замінник незбираного молока, казеїн, згущене незбиране молоко та ін.

Молочноконсервні заводи - підприємства з високою технічною і енергетичною озброєністю. Основні є молочні консерви, а також спеціалізоване виробництво масла, СЗМ, згущеного знежиреного молока, незбираномолочної продукції.

При проектуванні особливу увагу приділяють виробничій будівлі, в якій відбуваються виробничі процеси випуску агропродукції запланованого асортименту. будівництво харчовий архітектурний

Виробничий процес є сполучення процесів праці з природними чи технологічними. В залежності від складності виробництва він поділяється на окремі фази чи стадії. Основою такого поділу є не лише складність і різноманітність операцій, що виконуються, але й різнорідність матеріалів предметів праці.

Частина виробничої будівлі, в якій здійснюється одна чи декілька операцій виробничого процесу, що функціонально не відокремлюються один від одного, називаються цехом.

В системі маслоробної і сироробної промисловості значне місце займають маслосирбази, що мають холодильники на 500, 1000, 2000 т і більше одночасного зберігання продукції. Як правило, при маслосирбазах будують цехи по виробництву плавлених сирів.

Цехи морозива в основному будують у великих містах і їх виробнича потужність визначається потребою, котру розраховують за фізіологічними нормами споживання і перспективної чисельності населення.

Цехи морозива, як правило, будують при холодокомбінатах і холодильниках, що мають великі потужності холодильної техніки.

В зоні молочних підприємств знаходяться приймальні пункти і сепараторні відділення, до функцій яких входить приймання молока, очищення, часткове сепарування, його охолодження до t=3-4°С і зберігання перед відправкою на завод.

Розрахунок виробничих потужностей є найважливішою частиною техніко-економічного обґрунтування плану промислового виробництва продукції. Виробнича потужність розраховується всіма підприємствами за звітний рік і на всіх стадіях розроблення перспективних і поточних планів.

При визначенні виробничої потужності підприємств слід виходити з необхідності інтенсивного використання засобів праці, забезпечення своєчасної переробки сировини і максимального виробництва харчової продукції.

Потужність підприємства це максимально можливий випуск продукції встановленої номенклатури за одиницю часу.

Між кількістю готової продукції і кількістю сировини, що переробляється існує еквівалентна залежність, яка регламентується встановленими нормативами.

Потужність харчового підприємства - це максимальна кількість продукції, що виробляється, чи максимальна кількість сировини, що може бути перероблене на підприємстві за одиницю часу.

За одиницю часу прийнята зміна, доба місяць, рік. Відповідно і потужність буває змінна, добова, місячна, річна.

Для вираження номінальної потужності підприємств прийнято змінну потужність як найбільш сприятливу одиницю для кількісного (вираження) визначення виробничої здатності підприємств всіх типів.

Річна потужність підприємства визначається для прийняття норм витрат на т готової продукції.

Відповідно до норм технологічного проектування назва для підприємств потужністю 50 т/зм - завод; більше 50 т/зм - комбінат.

Потужність буває:

5, 10, 25 т - незбираного молока за зміну для молочного заводу;

1,5 т/зм сиру - сироробний завод;

2,5 - 5 т/зм - сиркомбінат;

5 т масла і 2,5 - 3 т сухого знежиреного молока або замінника молока маслоробний комбінат.

Цехи з виробництва продукції з незбираного молока 2,5 - 10 т/зм.

Цехи з виробництва СЗМ 2,5, 5, 6, 10, 12 т/зм.

Цехи по виробництву дитячих продуктів 5-10 т/зм.

Основні схеми і принципи розміщення підприємств

Основна мета будівництва нових і реконструкції діючих підприємств харчової промисловості полягає у розширенні виробництва продуктів для задоволення зростаючих потреб населення.

Встановлено, що при розміщенні маслоробної, сироробної і молочноконсервної галузей, що виробляють транспортабельні молочні продукти (масло, сир, консерви), визначальним фактором є наявність сировинних ресурсів, а при розміщенні незбираномолочної галузі - чисельність і структура міського населення. Через це розміщення підприємств цієї галузі повинне максимально відповідати розташуванню міського населення.

На розташування підприємств з переробки сільськогосподарської сировини впливають також наступні фактори: наявність ресурсів палива, електроенергії, води, резерви трудових ресурсів, профіль і потужність діючих підприємств галузі, стан транспортної мережі, можливий радіус постачання сировини і готової продукції. Всі вказані фактори ретельно аналізуються при обґрунтуванні місця будівництва харчового підприємства.

Підприємства харчової промисловості споживають електроенергію, яка постачається, як правило від державної енергосистеми. Але при виборі місця будівництва заводу з виробництву сухого молока, сироробних і міських молочних заводів, для яких характерні високі витрати електроенергії, необхідно враховувати стан енергозабезпечення в даному районі.

Харчове виробництво споживає велику кількість води на технологічні потреби, а також на миття тари, обладнання і т.і.

Для цього потрібна переважно питна вода. При розміщенні харчових підприємств запитання водопостачання, водоочищення і охорони довкілля необхідно розглядати як найважливіші.

Трудові ресурси не є лімітуючим фактором розміщення підприємств. Чисельність промислово-виробничого персоналу на харчових підприємствах у більшості випадків не перевищує 200-300 осіб. Подальше підвищення рівня концентрації виробництва приведе до збільшення середньої чисельності промислового персоналу заводу. Через те, в умовах, що склалися, скорочення трудових ресурсів при проектуванні будівництва нових і реконструкції діючих підприємств необхідно враховувати наявність трудових ресурсів і можливість їх збільшення.

Істотну роль при розміщенні підприємств харчової промисловості відіграє транспортний фактор. Транспорт в харчовій промисловості є невід'ємною частиною процесу виробництва. Через це стан транспортно-економічних зв'язків між господарствами, підприємствами і споживачами готової продукції мають важливе значення при виборі місця будівництва нового заводу. Постачання сировини на переробку в основному планують автотранспортом.

Визначення профілю і потужності заводу залежить від кількості і густини розподілу сировини в зоні заводу, якості і хімічного складу сировини.

При виборі оптимальної потужності харчового підприємства, що будується, необхідно прагнути, щоб зведені витрати на переробку сировини і доставку були мінімальними.

Оптимальну потужність підприємства вибирають на основі співставлення питомих капітальних і поточних витрат на переробку та витратами на доставку сировини при різних варіантах виробничої потужності переробних підприємств.

Вартість сировини і матеріалів при виробництві харчових продуктів становить більше трьох четвертих усіх витрат на виробництво продукції. Через це ощадливе використання сировини, облік територіального розподілу сировинних ресурсів є одним з основних складників підвищення ефективності розміщення підприємств харчової промисловості.

Форми організації виробництва і нарощування потужностей

Основними формами організації виробництва, розміщення підприємств і нарощування потужностей є концентрація, спеціалізація, комбінування і кооперування розвитку концентрації сприяють такі фактори:

збільшення закупівлі сировини;

збільшення кількості міського населення;

розвиток тваринництва та рослинництва;

розвиток автомобільного транспорту.

При концентрації знижуються капітальні вкладення на одиницю продукції і собівартість, збільшується продуктивність праці, більш ефективне використання основних виробничих фондів. Найбільш поширеною формою організації виробництва є комбінування.

Воно передбачає об'єднання окремих стадій виробництва, використання вторинної сировини і передбачає більш широкий асортимент виробництва продукції. При комбінуванні виробництва поліпшуються економічні показники, і зокрема, на 25-40% знижуються капітальні вкладення і на 15-20% експлуатаційні витрати. Прикладом комбінування є заводи сухого знежиреного молока, котрі виробляють масло, сухе знежирене молоко, а іноді і незбираномолочну продукцію.

Однією з форм організації суспільного виробництва є кооперування - засноване на розподілі праці виробничі зв'язки між підприємствами, які разом беруть участь у виготовленні продукту, але зберігають свою самостійність.

Розрізняють два види кооперування: кооперування органічно пов'язане зі спеціалізацією і безпосередньо витікаючи з неї і кооперування на комерційній основі.

Перший вид кооперування широко представлений в молочній промисловості і виражається у формі технологічних зв'язків між спеціалізованими підприємствами. Розвиток цієї форми кооперування пов'язаний з наявністю підприємств низової мережі, приймально-охолоджувальних пунктів, пристанційних і пришосейних молочних заводів, які є проміжною ланкою між молочними фермами сільгосппідприємств і молокопереробними підприємствами.

Отримує розвиток і другий вид кооперування, котрий виражається у формі міжгалузевого кооперування підприємств молочної галузі на базі спільної експлуатації енергетичного і паросилового обладнання, під'їзних шляхів, очисних споруд, ремонтно-механічних і інших допоміжних служб.

Найбільш перспективне кооперування з цукровими, овочеконсервними, заводами, кондитерськими фабриками, хлібозаводами, масложировими комбінатами та використання спільної котельні, очисних споруд. Можна повніше використовувати сировину, скоротити перевезення готової продукції. Кооперування має значні економічні переваги порівняно з комбінуванням. Кооперування дозволяє знизити питомі капіталовкладення більш ніж на 30 %. Підвищити продуктивність праці на 20%, знизити виробничі витрати на 8-10 %.

Размещено на Allbest.ru