Архітектура Єврейських театрів України. Принципи типології та проектування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет “Львівська політехніка”

УДК 725.82(=411.16)

Архітектура єврейських театрів України. Принципи типології та проектування

Спеціальність 18.00.02 - архітектура будівель і споруд

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата архітектури

ГОЙ Богдан Володимирович

Львів -2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному університеті "Львівська політехніка" Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:доктор архітектури, професор, декан ІАРХ завідувач кафедри дизайну архітектурного середовища ПРОСКУРЯКОВ Віктор Іванович Національний університет "Львівська політехніка" Міністерства освіти і науки України

Офіційні опоненти:

доктор архітектури, старший науковий співробітник КУЦЕВИЧ Вадим Володимирович, заступник директора Українського зонального науково-дослідного і проектного інституту по цивільному будівництву (ВАТ Київ ЗНДІЕП) Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України

кандидат архітектури, доцент ХАРИТОНОВА Аліна Анатоліївна, Одеська Державна Академія будівництва та архітектури Міністерства освіти та науки України

Провідна установа: Полтавський Національний технічний університет ім. Ю. Кондратюка Міністерства освіти і науки України

Захист відбудеться " 9 " лютого 2007 р. о 10 ⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К35.052.11 у Національному університеті “Львівська політехніка” (79013, Львів-13, вул. С. Бандери, 12, ауд. 226 головного корпусу).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету "Львівська політехніка" (79013, Львів, вул. Професорська,1)

Автореферат розісланий " 9 " січня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Г. П. Петришин

театр європейський культура архітектура

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження

Україна - держава з унікальними геополітичними умовами, де створилась можливість реалізації взаємного проникнення та синтезу культур і світоглядів різних національностей.

Єврейський театр - явище, яке впродовж сотень років формувалося на межі заборон канонів релігії і духовно-культурних потреб людини. У культурному середовищі етнічної України цей феномен, незважаючи на заборони та переслідування, розвинувся і піднявся до рівня високопрофесійного театру, зберігся до наших днів і відіграє важливу роль у світових театрально-культурних процесах.

Термін "єврейський театр" використовують у науковій і публіцистичній літературі, проте ще й досі не досягнуто однозначного його тлумачення. У цій роботі "єврейський театр" розглядається як такий театр, який представники інших національних груп на рівні культурно-ідеологічного розуміння у кожний певний історичний період сприймають як театр етнічних євреїв.

І саме таке розуміння "єврейського театру" як культурного процесу, що виник і сформувався у межах території етнічних українців поряд з "українським театром" - покладене в основу цього дослідження.

Історико-культурний феномен єврейського театру охоплює пам'ятки архітектури, живопису, декоративно-прикладного мистецтва та інших видів матеріальної і духовної культури єврейського населення України. Відновлення не тільки окремих будівель і споруд, пов'язаних з цим феноменом, але й історичного етнокультурного середовища міст, у яких він розвивався, є сьогодні важливим політичним завданням.

Проте сучасні дослідження, які висвітлюють зародження та розвиток архітектури єврейських театрів, практично відсутні. Немає ні систематизованих описань споруд, в яких працювали єврейські театральні трупи, ні зафіксованих принципів побудови тимчасових сцен, на яких виступали гастрольні театральні трупи, інформація ж про сценографію - нечисленна і розсіяна переважно в біографічних виданнях.

Фундаментальне дослідження архітектури українського театру, яке виконав професор В.І. Проскуряков, стало поштовхом для вивчення особливостей театральної архітектури усіх національностей, що формують сучасну Україну. Це дослідження надасть змогу не тільки закласти наукові підвалини сучасної архітектурно-педагогічної науки громадських будівель та споруд, і серед них театрів для національних меншин України, але й об'єктивно з'ясувати та висвітлити взаємовпливи національних культур у контексті світових тенденцій, реальний взаємозв'язок культур, подібності та відмінності, автентику та запозичення.

У наш час, коли відродження єврейської культури, а разом з тим процеси рееміграції євреїв України, підтримуються на державному рівні, наукове дослідження єврейської театральної спадщини країни може дати як цікавий історико-архітектурний матеріал, так і стати поштовхом до відродження забутих традицій, оновлення архітектурних пам'яток, послаблення міжнаціональної напруги, зумовить коректне, мотивоване історичними фактами, формування та розвиток новочасної єврейської культури в Україні.

До найважливіших положень актуальності теми дослідження належать такі:

1. У сучасній Україні відроджується єврейський театр і розпочинається новий етап його розвитку. Тому ґрунтовні наукові дослідження історичних форм його архітектури, особливостей генези драматургії і сценографії є надзвичайно актуальними.

2. Головною причиною недостатності спеціальних рекомендацій щодо розміщення, визначення функціональних та архітектурно-планувальних елементів, принципів та прийомів побудови простору єврейських театрів є відсутність систематичних фундаментальних наукових досліджень архітектури єврейського театру України. Новизна і складність такого завдання вимагають спеціальних методик досліджень.

3. Нині в Україні важливим є стимулювання єврейського національного культурного відродження (зокрема і відродження оригінального національного театрального мистецтва), що є передумовою послаблення еміграційних настроїв громадян України єврейського походження та активізації їхньої рееміграції, що має важливе загальнокультурне і економічне значення для країни загалом.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Це дослідження виконане у межах наукових тем кафедри дизайну архітектурного середовища НУ "Львівська політехніка" - "Культурологія архітектури і дизайну" та "Типологія архітектури і архітектурного середовища", відповідає науково-дослідницьким напрямам кафедри - "Програма відродження театральних будинків і споруд м. Львова", "Заклади культури у структурі сформованої забудови міського центру", "Організація мережі театрально-видовищних будинків та споруд".

Мета дослідження - виявити основні тенденції розвитку історичної та сучасної архітектури єврейських театрів України, визначити принципи їх типології; розробити засади їхнього проектування.

Згідно із поставленою метою визначене завдання дослідження:

1. Розглянути витоки формування театру в єврейській культурі.

2. Вивчити та систематизувати досвід проектування та будівництва єврейських театрів у світі та в Україні.

3. Дослідити фактори, що формували архітектуру історичних форм єврейського театру.

4. Визначити особливості просторово-організаційної та функціонально-дійової складових архітектури історичних форм єврейського театру, класифікувати відомі архітектурні типи єврейського театру.

5. Дослідити фактори, що впливають на формування архітектури нових типів єврейського театру в умовах сучасної України; розробити рекомендації щодо проектування сучасних єврейських театрів і театральних просторів та організації ними театрально-видовищного обслуговування.

Об'єкт дослідження - простори, приміщення, будівлі та споруди, що проектувалися, будувалися або пристосовувалися для потреб єврейських театрів в Україні, у країнах СРСР і за кордоном.

Предмет дослідження - відмінності розвитку та особливості формування архітектури єврейського театру в Україні.

Робоча гіпотеза полягає у тезі, що єврейський професійний театр та його архітектура зародились і розвинулись на теренах Східної Європи, зокрема в Україні.

Методи дослідження. Дослідження велось з позицій системного, комплексного та багаторівневого підходів; використано традиційні загальнонаукові методи: вивчення першоджерел, порівняльно-історичний, типологічний та графоаналітичний аналізи, натурні обстеження (близько 50 будівель та споруд що проектували, будували або пристосовували для потреб єврейських театрів у Львові, Києві, Чернівцях, Дніпропетровську, Харкові, Одесі, Москві), анкетування (близько 100 єврейських національних общин, об'єднань та товариств у містах України), експертне опитування (діячів архітектури, театру, культури), експериментальне проектування (4 навчально-пошукові проекти, 2 - конкурсні, 5 - реальних).

Межами дослідження прийнята архітектурно-просторова і функціонально-дійова організація будинків та споруд, у яких простежується генеза професійного єврейського театру в Україні.

Джерелознавча база дослідження. Теоретичною та інформаційною базою дослідження стали наукові праці та публікації відомих українських і закордонних вчених:

- з історії розвитку єврейської архітектури, зокрема театральної: Р. Александрова, М. Балабана, М. Бевза, Ю. Богданової, Х. Бойко, Г. Гель-стона, Ю. Джигіля, М. Долинської, С. Кравцова, Ю. Криворучко, С.Лінди, А. Локотко, Г. Лукомського, О. Масана, Г. Петришин, В. Проскурякова, В. Селезінки, Ю. Скиби, Д. Червинского, І. Чеховського, Ю. Ямаша;

- наукові праці з історії і теорії мистецтва та архітектури, містобудування, пропорціонування, моделювання, архітектурної фізики: І. Абельдяєва, Л. Антонова, В. Баркова, В. Вадимова, Н. Гусєва, М. Дьоміна, О. Іконнікова, В. Кравця, В. Куцевича, Т. Славиної, В. Тімохіна, Г. Філь-варова, І. Фоміна, Б. Черкеса, В. Чепелика, І. Шевельова;

- наукові праці щодо засад архітектури громадських і театральних будівель: О. Анісімова, Г. Бархіна, В. Бикова, Г. Болотова, В. Ганковського, С. і Ю. Гнєдовських, А. Дехтєрьової, В. Єжова, В. Зенькович, В. Кра-сильнікова, С. Кругляк, В. Куцевича, М.Лісіциана, О. Михайлової, С. Мо-кульського, Є. Новикова, Є. Окуньової, З. Пєтруніна, В. Проскурякова, В. Савченко, О. Слєпцова, В. Соченка, А. Харитонової, А. Урбаха, В. Штоль-ка;

- діячів професійного єврейського театру: Р. Ільіцького, І. Камінської, Р. Кернер, М. Лоєва, Г. Меір, М. Рибальського, Й. Рота, І. Файля;

- наукові праці з історії єврейського театру та єврейської культури: Н. Апчинської, М. Береговського, О. Бистрякова, А. Вайса, Г. Глембоцької, Е. Грінберга, Т. Донцова, Б. Ентипа, І. Зісельса, В. Іванова, М. Кальницького, С. Кальяна, А. Каустова, А. Кернера, Б. Козаченко, Й. Корна, Є. Котляра, В. Кузнєцової, С. Літвака, О. Лугатенка, В. Любченка, В. Мальцева, В. Ме-ламеда, І. Мелєшкіної, Г. Мєстєчкіна, Р. Мирського, І. Міліковського, М. Міель, І. Монолатія, В. Петрушенко, О. Підопригори, В. Проскурякова, І. Саванчука, А. Соколової, А. Сосновської, Т. Степанчикової, О. Суб-тельного, В. Сусак, Й. Тейлора, Л. Фінберга, Т. Фукс, Л. Цегельського, Л. Чернової, В.Школьнікової, Ю. Штеренберга.

Опрацьовано текстові та іконографічні матеріали архівів, музеїв та бібліотек Львова, Києва, Чернівців, Одеси, Дніпропетровська, Харкова, Москви (Державний архів Львівської області, Центральний державний історичний архів України (м. Львів), Львівська наукова бібліотека ім. Стефаника, бібліотека Єврейського культурного товариства ім. Шолом-Алейхема; Архів міста Києва, Державна бібліотека України ім. В.Вернадського, Музей театру та кіно України (м. Київ), бібліотека благодійного єврейського фонду "Хесед Авот Аріель" (м. Київ); Державний архів Чернівецької області, Чернівецька державна обласна універсальна наукова бібліотека ім. М. Івасюка; бібліотека Єврейського общинного центру (м. Дніпропетровськ); "Общедоступная еврейская библиотека" (м. Одеса), Державний архів Одеської області; бібліотека Харківського історичного музею, бібліотека Музею Голокосту (м. Харків), Центральний державний науково-технічний архів України (м. Харків); Російська державна бібліотека (м. Москва), Бібліотека "Спілки театральних діячів" (м. Москва), театральний музей ім. А. Бахрушина (м. Москва), кабінет юдаїки Російського державного гуманітарного університету (м. Москва), бібліотека московського Єврейського культурного центру "На Никитской").

Здійснено також експертне опитування щодо напрямів розвитку єврейського театрального мистецтва і його архітектури науковців, архітекторів та діячів мистецтва України, Росії, США, Ізраїлю (А. Діанова, Ю. Джигіль, Є. Захаров, Г. Зельцер, В. Іванов, Г. Казовський, Р. Капланов, Г. Кацен, С. Кравцов, І. Лурьє, В. Мочалова, В. Проскуряков, Г. Фільваров, М. Яців та інші).

Наукова новизна одержаних результатів:

- систематизована історія єврейського театру та його архітектури; виявлено і досліджено місця, будинки і споруди - предтечі єврейських театральних будинків, споруд та просторів;

- виокремлено подібності і відмінності, автентику і запозичення в розвитку архітектури і організації театральної діяльності єврейського театру в Україні, а також у світі;

- запропоновано принципи класифікації архітектури єврейських театрів, виявлено і науково обґрунтовано їхні історичні типи, визначено перспективні типи;

- досліджено принципи формування архітектури сучасного єврейського театру в Україні, напрями розвитку його просторової і функціональної організації та стильових рис;

- запропоновано сучасні методи проектування, формування архітектурно-просторової композиції, обґрунтування складу функціональних елементів і зон.

Особистий внесок здобувача. У статті [2] автором досліджена архітектура мережі будівель і споруд Дніпропетровська, пов'язаних з розвитком єврейського професійного театру у цьому місті. У працях [3] та [6] ним висвітлено формування архітектури мережі театрально-видовищних будівель та споруд єврейської громади, що були побудовані та пристосовані у містах України на межі ХІХ-ХХ століть. У публікації [4] - виявлено ірраціональні складові феномену театру як невід'ємної складової людського буття.

Практичне значення дослідження. Результати дослідження можуть використовуватися: для проектування та реконструкції видовищних будівель та споруд; будівель для роботи сучасних єврейських театральних колективів України; для вивчення особливостей архітектури театральних будівель інших етнічних груп, що мешкають в Україні і для українських національних меншостей, які проживають у еміграції; бути рекомендаціями для проектування єврейських театрів за кордоном; використовуватися як матеріали в навчальних програмах і лекційних курсах архітектурних, мистецьких, культурологічних і споріднених спеціальностях у ВНЗ України.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації викладено і обговорено на: Міжнародній науковій конференції "Голокост в Україні у регіональному та загальнолюдському вимірі" (НУ "Львівська політехніка", м. Львів, 2003 р.); науково-практичній конференції "Круглий стіл "Друга архітектурна бесіда", що стосувалась завдань освіти дизайну архітектурного середовища" (НУ "Львівська політехніка", 2003 р., м. Львів); ХІІ щорічній Міжнародній міждисциплінарній конференції з юдаїки, (центр "Сефер", 2005 р., м. Москва); Міжнародній конференції "Стародубовские чтения" (ПДАБА, 2005 р., м. Дніпропетровськ); ХІІІ Міжнародній науковій конференції "Єврейська історія та культура в країнах Центральної та Східної Європи - Історія та культура радянського єврейства" (Інститут юдаїки, 2005 р., м. Київ); V Міжнародній конференції молодих вчених "Комплексний розвиток житлового середовища" (КиївЗНДІЕП, 2006 р., м. Київ); у курсах та лекціях Міжнародної літньої школи "Львівська юдаїка" (організована спільно Інститутом архітектури НУ "Львівська політехніка" і центром "Сефер" у 2006 р., м. Львів) та на наукових конференціях і семінарах кафедри ДАС у 2002-2006 роках.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 7 друкованих працях, 5 з яких надруковано у виданнях, внесених ВАК України до списку фахових видань за спеціальністю 18. 00. 02 - "Архітектура будівель і споруд".

Впровадження результатів дослідження.

Результати дослідження впроваджено у пошукових, експериментальних, навчальних, конкурсних та реальних проектах театральних просторів і споруд, що здійснювались кафедрою дизайну архітектурного середовища Інституту архітектури Національного університету "Львівська політехніка" під керівництвом проф. В. Проскурякова: у проекті простору Експериментальної театральної студії Львівського обласного єврейського благодійного фонду "Хесед-Ар'є" (проект у стані реалізації); проекті середовища виставки проектів студентів кафедри, присвячених 115-й річниці з дня народження єврейського архітектора, чернівчанина Ф. Кізлера, яка відбулась у квітні-травні 2005 р. у м. Чернівцях (реалізація 2005 р.); у проекті регенерації культурно-історичного простору театру "Колізей" у м. Львові; у проекті реконструкції літнього театру Навчально-оздоровчого табору "Політехнік-1" в м. Алушта; в проекті Нового міського театру у м. Львові; в архітектурному конкурсі "АРТЕКА-4" щодо проблем об'ємно-просторового оформлення київських площ; в конкурсному проекті Академії архітектури України реконструкції Майдану незалежності у м. Києві (проводився у 2005 р.); в пропозиції сценографічного вирішення та дизайну інтер'єру телестудії "Тоніс" м. Київ (проект реалізується); у проекті об'ємно-просторового вирішення навчального театру-студії Б. Козака факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені І. Франка у м. Львові (проект реалізується); у проекті перепристосування багатофункціонального залу відпочинкового центру "Мі100" у м. Львові (проект реалізується); у проекті розбудови сцени і залу клубу Львівського національного університету імені І. Франка у м. Львові (проект здійснений у 2000-2004 р.).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі змісту, словника термінів, вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків, ілюстративної частини. Обсяг дисертації: 138 сторінок основного тексту, 97 сторінок з ілюстраціями та таблицями; список використаних джерел складається з 144 позицій, ілюстративних та текстових додатків - 34 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі визначена актуальність роботи, охарактеризована історія розвитку питання і стан вивченості проблем, подана джерельна база дисертації, сформульовані мета і завдання, методологічні принципи, висвітлена наукова новизна, практичне значення.

У Розділі 1 "Досвід будівництва і проектування єврейських театрів і класифікація типів" розглянуто історичні передумови та світовий і вітчизняний досвід проектування, пристосування та будівництва театрально-видовищних будівель для професійних та аматорських єврейських театральних колективів.

Мета роботи зумовила попереднє опрацювання літератури з широкого кола питань, - як загальноісторичної, пов'язаної з історією зародження та розвитком театрального мистецтва в культурі єврейського народу, так і мистецтвознавчої, нормативно-проектної та іншої спеціальної літератури, що стосується проектування, пристосування, обладнання та облаштування театральних просторів. Аналіз джерел свідчить, що архітектурний аспект єврейського театрального мистецтва є практично недослідженим. Майже немає публікацій, що стосуються архітектури єврейського театру, її закономірностей, подібностей чи, навпаки, функціональних відмінностей від театру інших етнічних груп та світового театру. Найчастіше такі споруди згадуються у краєзнавчих путівниках, книгах та монографіях з єврейської культури, і театральної зокрема. Р. Алєксандров, А. Бистряков, Є. Котляр, І. Мєлєшкіна, О. Підопригора, В. Проскуряков, В. Селезінка, Т. Степанчикова Важливе значення мали навіть такі інформаційні джерела, як газетні публікації, мемуари, біографії, життєписи та твори, написані на їхній основі. І. Камінська, М. Лоєв, Р. Ільіцький, Р. Кернер, Й. Рот. Ці згадки переважно стосуються історії та архітектури лише певних конкретних споруд і не пов'язані між собою синкретичним розглядом феномену єврейського театру як складової загальноукраїнського театру, не структуровані та не систематизовані.

Важливу частину джерельної бази дослідження становлять наукові дослідження з обґрунтованою висновковою частиною А. Вайс, Є. Котляр, О. Підопригора, В. Проскуряков, Т. Степанчикова..

Першим етапом дослідження стало комплексне вивчення генези театральних традицій у культурі єврейського народу, її архітектурної складової і визначення місця у цих процесах України - її традицій та персоналій.

Саме на цьому етапі доведено, що етнічні українські землі - місце зародження та розвитку професійного єврейського театру, а також його архітектури.

Цей факт зумовлений низкою історичних причин. Єврейський народ сформувався далеко від українських земель, і у ранні етапи утворення єврейської спільноти театральна гра, як і зображення людини, заборонялася релігійними канонами. Проте елементи театру наявні у єврейській культурі з найдавніших часів. Це і стародавні обряди весілля та похорону, і релігійні обряди. Перші ж елементи власне театральної гри з'являються у театрі пуримшпілю, який ставиться у весняне свято Пурим і традиція якого формується у ХІІІ - ХVIII століть вже у еміграції - на теренах Західної, а згодом і Східної Європи.

А професійний театр зароджувався і розвинувся у кінці ХVIII ст. вже саме на території сучасної України, а точніше у Галичині, і пов'язаний з т.з. бродерзінгерами - співаками з галицького міста Броди.

З мешканцем України - Абрамом Гольдфаденом пов'язана і загальновизнана дата народження професійного єврейського театру - 1876 рік.

Від кінця ХІХ ст. до початку ХХ ст. - історичний період, коли абсолютна більшість світового єврейства проживала на територіях Галичини та Поділля. Саме на цих землях відбувалися активні процеси секуляризації єврейського мистецтва, зокрема театрального. Тут перетнулися дві нові впливові світоглядні течії у єврейському середовищі: з одного боку, єврейське Просвітництво - Гаскала, а з іншого - нове релігійне переконання - Хасидизм, що стало передумовою подолання традиційних заборон театру та театральної гри. Безперечним є також вплив на розвиток єврейських театральних традицій і давньої театральної культури українського народу.

Саме з України, в результаті складних політичних змін поч. ХХ ст. єврейський театр був поширився у інші країни Світу. У Європу і у США, де він став основою сучасного театру мюзиклу. У Росію, де єврейський театр розвивається у двох формах. Перша - театр на ідиш - державний єврейський театр т.з. Московський ГОСЕТ, що став зразком для інших подібних театрів у СРСР і пов'язаний з іменами таких видатних театральних діячів, як Грановський та Міхоелс (традиції саме цього театру і дотепер розвиває Московський єврейський театр "Шалом"). Друга форма розвитку - театр на івриті -театр "Габіма", що у 1931р. переїжджає у Ізраїль, де стає основою місцевого національного театру.

У цьому розділі детально описано і проаналізовано досвід проектування та будівництва єврейських театрів в українських містах.

У розділі виявлено і охарактеризовано розвиток мережі єврейського театру та визначено основні міста-театральні центри, де не лише виступали аматорські та мандрівні театральні колективи, але й працювали постійнодіючі театральні трупи. Були і збереглись дотепер споруди, які вони використовували, тобто споруди, спеціально побудовані або пристосовані для потреб єврейського театру.

У результаті виконаного історичного аналізу, вивчення спогадів та експертного опитування визначено і доведено, що такими містами-центрами були Київ, Дніпропетровськ, Одеса, Харків, Чернівці і Львів.

Ось чому переважно на архітектурі театральних будівель та споруд у цих містах і була зосереджена увага цього дослідження.

Загалом автором було обстежено та вивчено понад 50 будівель та споруд, що використовували національні єврейські театральні колективи серед них 12 - побудованих, 13 - пристосованих, а також 5 проектованих споруд для єврейського театру. Зокрема у Києві: проекти Всеукраїнського державного єврейського театру (арх. Й.Каракіс); Центральна хоральна синагога (Бродського), що у 1929-41 рр. була Єврейським ТЮГом; клуб трамвайників на Лук'янівці (де у 1929-34 рр. працював театр єврейської робітничої молоді "ТРАМ") та ін.; у Одесі ТЮГ ім. Н.Островського на вул. Грецькій, де у 1934-41 рр. працював Одеський державний єврейський театр; колишній будинок товариства "Уніон" (вул. Троїцька 43, б); клубна будівля на розі вул. Успенської та Олександрійського проспекту (де працював єврейський театр у повоєнні роки) та ін.; у Дніпропетровську - Будинок громадського зібрання (тепер обласна філармонія), що був побудований на замовлення світської єврейської громади міста (арх. О.Гінзбург) і був майданчиком одного з перших у Європі театру на івриті; у Харкові - архівні матеріали щодо будинку, де був заснований Всеукраїнський державний єврейський театр (колишня вілла Жаткіна) за адресою Набережна, 6 (дотепер не зберігся); у Чернівцях: будівля Єврейського народного дому - тепер Центральний палац культури (арх. Левандовський); театр "Академічний" (колишній театр "Скала"), де у 1946-49 рр. працює Всеукраїнський державний єврейський театр; клубні будинки "Тойнбегале", "Шнайдер-зал" та ін.; у Львові: будівля Єврейського театру (тепер Перший український театр для дітей та юнацтва) за адресою Гнатюка (давня Ягеллонська), 11 (арх. Д.Кальмус) та проекти тимчасових будівель і споруд, побудованих для єврейських театральних колективів на цій ділянці; проекти та архівні матеріали щодо будівництва театру "Колізей" на бічній вул. Куліша (давня Сонячна) у пасажі Германів (дотепер не зберігся); будівля єврейського ремісничого товариства "Яд Харуцим" (арх. М.Зібельштайн) на вул. Шолом-Алейхема (давня Бернштейна), 11; будинок "Академічного дому" училища єврейської ремісничої молоді (арх. Ф.Каслер) на вул. Ангеловича (давня Св.Терези); товариство "Гвязда" за адресою Короленка, 7; простір "Казино де Парі" (де у 1925-30 рр. працює Єврейський молодіжний театр "Семафор", а у 1930-39 рр. естрадний театр "Багателя") та багато інших.

Спираючись на отримані результати, а також враховуючи класифікацію створену для українських театрів проф. В. Проскуряковим, була розроблена і класифікація єврейських театральних будівель та споруд в Україні.

Класифікацію єврейських театрів запропоновано за такими ознаками - за місткістю, за жанром, за конструктивним рішенням, за складом функціональних елементів, за типом сцени та формою залу.

Досліджено, що місткість єврейських театрів відповідає їхньому жанру. Театри з місткістю 50-150 місць за жанром - водевілі, кабаре, драматичні, театри малих форм, фольклорні театри, кабаретові театри при кав'ярнях і ресторанах, театри в общинних центрах та професійних товариствах; театри місткістю від 200 до 600 місць - це театри для драматичних, музично-драматичних вистав, театри опери та оперети, фольклорні театри (як правило, це театральні зали в товариствах та зали в общинних та національних культурних центрах); театри на 600-1400 місць - для драматичних постановок, опери, оперети, балету (такі споруди - спеціально проектувалися); споруди, місткість яких більша за 1400 місць, розраховані на масові театралізовані вистави, а саме літні театри, простори традиційних релігійних святкувань та інші відкриті театральні майданчики.

За складом функціональних елементів єврейські театри можна класифікувати так: з мінімальним, з середнім, з повним складом приміщень.

За типом сцен єврейські театри проектувалися та будувалися: з комбінованою сценою; з глибинною сценою; зі сценою-подіумом; сценою-ареною та симультанною сценою.

А за типом форми залу: з прямокутною та з квадратною формою залів, хоча є приклади спорудження залів овальної, сегментної та комбінованих форм.

Споруди та простори, які використовували або пристосовували для єврейських театрів, за принципами сприйняття у містобудівному середовищі, можна класифікувати за такими ознаками: споруди, що можна вирізнити за допомогою символів - піктограм, оформлених входів, оздобленням частини поверху; за типом споруди, в якій розміщувався театральний простір; за прийомами архітектурно-планувального рішення; за містобудівним рішенням.

Щодо архітектурно-образного вирішення, то будівлі єврейського театру України можна згрупувати у такі типи: будівлі, в яких зовнішнє вирішення не відображає функціонального використання та національну ідентичність; ті, в яких зовнішнє вирішення навмисно приховує її функціональне призначення; ті, в яких воно підкреслює функціональне призначення і національну ідентичність традиційними засобами і ті, в яких воно підкреслює функціональне призначення і національну ідентичність новітніми архітектурно-формотворними засобами.

У Розділі 2 "Аналіз основних факторів, що впливають на формування архітектури нових типів єврейських театрів в Україні" встановлено фактори-чинники, що визначають сучасні форми розвитку та архітектуру сучасних єврейських театрів.

Встановлено, що архітектурно-образне вирішення, типологічна форма та містобудівна прив'язка споруд та просторів, що призначені для національних культурних закладів, насамперед віддзеркалюють вплив політично-ідеологічної ситуації певного історичного періоду, демографічного стану, культурно-естетичних вподобань, які і зумовлюють вираження національної самосвідомості в архітектурному творі.

Так, у розділі виявлена специфіка створення в сучасній Україні сприятливого середовища для розвитку єврейської театральної культури і її архітектури, що пов'язана з такими факторами, як:

- історичні, які полягають у зв'язку процесів зародження та розвитку професійного єврейського театру і сучасного єврейського мистецтва на етнічній українській території і у постійному контакті з її мешканцями;

- політичні, які охоплюють комплекс сучасних умов, що сприяють процесам відродження єврейської культури, зокрема і театральної, в Україні;

- культурно-естетичні, що формувались упродовж довгого історичного періоду на межі ірраціональних уявлень, архетипів та зовнішніх культурно-історичних впливів;

- демографічні, які враховують важливість єврейського національного культурного відродження у процесах рееміграції і послаблення еміграційних настроїв громадян України єврейського походження, що має важливе загальнокультурне і економічне значення.

За допомогою анкетування та експертного адресного опитування було вивчено також вимоги сучасних єврейських общин та об'єднань щодо складу функціональних елементів та архітектури єврейських театрів (анкетування виконано у близько 100 єврейських товариств, общин та об'єднань України, експертне опитування щодо напрямів розвитку єврейського театрального мистецтва та його архітектури здійснене серед науковців, архітекторів та діячів мистецтва України, Росії, США, Ізраїлю А. Діанова, Ю. Джигіль, Є. Захаров, Г. Зельцер, В. Іванов, Г. Казовський, Р. Капланов, Г.Кацен, С. Кравцов, І. Лурьє, В. Мочалова, В. Проскуряков, Г. Фільваров, М.Яців та інші).

На цьому етапі визначено, що сучасними осередками єврейської культури, є об'єднання громадян, які так чи інакше зараховують себе до єврейського етносу, що формують громади світських або релігійних общинних центрів в Україні, і у різних формах беруть участь в організації та проведенні театральних та театралізованих акцій. Більшість з таких об'єднань має універсальні простори, що використовують для просвітницької і театрально-видовищної діяльності, в будівлях, де працюють ці товариства, часто створюються аматорські та напівпрофесійні національні театральні колективи.

Саме анкетне та експертне опитування, а також аналіз історичного досвіду показали, що художньо-естетичні орієнтири сучасних єврейських театрів в Україні повинні ґрунтуватись на абстрагованому вираженні національної ідентичності таких просторів і споруд (використання національних символів, переосмислення традиційної архітектури, єврейського образотворчого та ужиткового мистецтв тощо), а їхня функціональна організація повинна ґрунтуватися на сучасних підходах у театральному просторотворенні, які визначаються новітніми знаннями просторово-функціональної та технічної організації театрального процесу.

Визначено, що з погляду архітектурної типології оптимальна форма розвитку єврейського театру в умовах сучасної України - єврейський театр у складі універсального культурного центру компактної планувальної структури з розвинутим громадським комплексом. Саме такий тип театру враховує те, що єврейське населення розсіяне на території сучасної України; "ядро популяції" та "розширена популяції" єврейського етносу в сучасній Україні незначні і є прогнози їхнього зменшення найближчим часом; а також те, що в Україні вже розвинута мережа недержавних єврейських общин та організацій, які є осередками відродження та збереження єврейської культури, зокрема і театральної.

Також у межах цієї типологічної одиниці визначено оптимальні форми функціонування та розвитку єврейських театрів у сучасній Україні, а саме: театр-блок, театри при культурно-мистецьких центрах, театр в окремій споруді, мобільні збірно-розбірні або мандрівні театри.

У розділі також з'ясовано вплив сучасних конструктивних систем на архітектуру єврейських театрів, а також розроблена номенклатура основних функціональних елементів і схем сучасного єврейського театру в Україні, визначено їхні перспективні типи.

Так, якщо проектований єврейський театр - нова окрема будівля, зазначено, що її архітектурний образ відкритий новітнім конструктивним системам, таким як: оболонки, вантові системи, клеєні дерев'яні конструкції тощо. Коли йдеться про модернізацію чи реконструкцію то доречне поєднання традиційних систем (стінові, стійко-балкові) із сучасними конструктивними прийомами (мобільні трансформовані модулі, рухомі перегородки, портали, екрани, трибуни-блітчери тощо). Для гастрольних мобільних єврейських театрів перспективними є функціональні модулі на базі трейлерів, а оптимальною системою покриття є пневмоконструкції.

Запропонована ж номенклатура ґрунтується на аналізі експертного та анкетного опитування і натурних обстеженнях, виконаних автором, та визначається оптимальними просторово-композиційними прийомами і необхідністю поєднання театрального простору з комплексом додаткових громадських та технічних приміщень, пов'язаних з ним. Вона охоплює: глядацький зал з групою приміщень його функціонального забезпечення; сцену зі складом декорацій, артистичними кімнатами, майстернями репетиційними та технічними приміщеннями; зал-вітальню або фойє; адміністративні приміщення; кафе-бар або кошерну їдальню; навчальний блок або кімнати для занять; санвузли та курильні; приміщення бібліотеки, книгарні або музею і службові приміщення тощо.

У Розділі 3 "Рекомендації щодо проектування сучасних єврейських театрів" подано конкретні практичні рекомендацій щодо формування архітектури та організації діяльності сучасних єврейських театрів в Україні.

Запропонована схема мережі обслуговування єврейськими театрами населення сучасної України, до складу якої повинні входити: загальноукраїнська інформаційна служба (у м. Києві), головний (у м. Києві) та регіональні (у Львові, Одесі, Дніпропетровську, Харкові, можливо у Сімферополі та Чернівцях) сценічні майданчики, театральні школи (як мінімум дві, що могли б розміститись у таких містах, як Київ, Львів, Харків чи Одеса) та місця проведення щорічних фестивалів єврейської театральної культури (окрім регіональних центрів, у таких містах, як Броди, Бердичів, Жмеринка, Балта, Ялта та інші).

Запропонована типологія сучасних єврейських театральних будинків і споруд, головними принципами яких є: місткість, жанр, склад функціональних елементів.

Визначено, що для сучасних єврейських театрів, як і для всіх інших театрів України, доцільно використовувати історичні та архітектурні пам'ятки, пов'язані з єврейською культурою, а особливо ті, де безпосередньо розвивалась єврейська театральна культура. Їх реставрація, пристосування та розбудова є першочерговим завданням.

Розроблена програма формування архітектури єврейського театру України, основними напрямками якої є - об'ємно-просторова побудова, функціональна організація і художньо-естетична виразність.

Запропонована художньо-естетична система орієнтирів архітектури сучасного єврейського театру в Україні, що повинна розвиватися за такими напрямками: створення абстрактних супрематичних форм в контексті сучасних світових архітектурних пошуків; осмислення та інтерпретація ірраціональних форм національної ідентичності; а також поєднання цих двох методів.

Вказано, що сучасний єврейський театр в Україні - це не лише видовищна споруда, але й культурно-просвітницька, клубна театральна споруда певної національної громади. А тому особливості функціонально-просторової організації сучасного єврейського театру полягають у тому, що простір повинен мати і комплекс громадських приміщень та просторів, що визначають національну ідентичність певної споруди, а саме: тематичний музей, бібліотека та книгарня, буфет - кошерна їдальня, фойє-вітальня, навчальні та гурткові блоки тощо.

Визначено, що найважливішим елементом функціональної структури єврейських театрів є система "зал-сцена". А враховуючи сучасні тенденції у театральному мистецтві, драматичний матеріал єврейської театральної культури, що є різноманітним за жанром, та специфіку роботи саме єврейського театрального колективу, що, як правило, тяжіє до абстрактно-символічної театральної гри - визначено, що ігровий простір цієї системи в структурі сучасного єврейського театру вимагає максимальної незалежності від жорстких архітектурно-просторових схем.

Щодо залу, то обґрунтовано, що в єврейській театральній традиції, як і в українській, ніколи не було жорстких вимог до його форми (хоч і досліджено, що найпоширенішою формою єврейських театральних залів як в історичних, так і в сучасних будівлях, є прямокутна). Рекомендований тип залу - гнучкий універсальний простір з можливістю його трансформацій. Вимога гнучкості організації простору залу для сучасних єврейських театральних споруд України зумовлена їхньою нерівномірною завантаженістю упродовж року, що пов'язано насамперед з демографічними особливостями розселення єврейської спільноти в Україні. У зв'язку з цим в проекті залів таких споруд рекомендується передбачати можливість епізодичного збільшення його місткості залученням просторів суміжних приміщень за допомогою використання мобільних елементів або різноманітних засобів трансформації.

Щодо сценічного простору, то визначено, що оскільки сучасний єврейський театр зорієнтований на широку жанрову палітру вистав та видовищ, то його сцена повинна бути або універсальною, або адресною, тобто вибудованою для кожного конкретного випадку, під певний театральний колектив, школу, майстра. Сучасна техніка дає змогу добиватися поєднання сцени з глядацьким залом або їхньої трансформації в єдиний простір завдяки використанню рухомих, трансформованих, комбінованих порталів і навіть зміни її форми і розмірів залежно від постановочних потреб, проте використання саме таких механічно складних сцен часто є економічно необґрунтованим.

А тому рекомендованими для сучасних єврейських театрів в Україні є два типи сцени: універсальна, що може трансформуватися та комбінована - сцена-коробка з розвинутою авансценою (просценіумом), що є розвитком традиційних типів сцен.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Україна у її історично-культурному розвитку є місцем зародження і становлення професійного єврейського театру, а також місцем перших спроб проектування та реалізації єврейських театральних споруд. Ці споруди мають специфічні особливості, що відображаються в архітектурі, містобудівній прив'язці, сценографії, функціональній організації тощо.

2. Ґенезу театральної традиції в культурі єврейського народу можна періодизувати як:

- пратеатр (від ІІІ ст. - ІІ ст. до н.е. до першого тисячоліття н.е., землі Месопотамії та Палестини);

- старовинний (обрядовий) театр (від Х ст. до ХІІІ ст., територія Римської імперії);

- передпрофесійний театр - театр пуримшпілю (від ХІІІ ст. до XVIII ст., територія Західної Європи);

- професійний театр (від XVIII ст. до наших днів, зароджується на території Галичини (театр бродерзінгерів), звідки поширюється по країнах Світу).

3. Мережа будівель та споруд України, що проектувалась, пристосовувалась та використовувалась єврейськими театральними колективами, сформована здебільшого на межі ХІХ-ХХ століть (перша згадка датується кінцем ХVII ст. і пов'язана зі Львовом). Головні центри: Київ, Львів, Одеса, Дніпропетровськ, Чернівці, Харків.

Архітектура історичних форм єврейського театру: по-перше, інтернаціональна (із застосуванням останніх архітектурних тенденцій) - у вирішенні зовнішнього образу споруд; по-друге, континентальна (близька до місцевих традицій) - в організації простору; по-третє, національна - в сценографії.

4. Театральні будівлі та споруди України, що проектувалися, пристосовувалися і використовувалися єврейськими театральними колективами можна класифікувати за: - місткістю і жанром; - складом функціональних елементів; - конструктивним рішенням; - типом сцени; - за формою залу; а також - розміщенням в місті та архітектурним вирішенням.

5. Доцільність спорудження та відбудови єврейських театрів у наш час зумовлена цілим комплексом об'єктивних соціально-політичних умов, - головними серед яких є: історичні; економічні; соціальні; демографічні; культурологічні.

6. Стосовно архітектурної типології оптимальною формою розвитку єврейського театру в умовах сучасної України є єврейський театр в складі універсального культурного центру компактної планувальної структури з розвинутим громадським комплексом.

Визначена номенклатура типологічних форм можливого функціонування та розвитку єврейського театру в сучасній Україні містить такі типи:

- єврейський театр при общинних центрах;

- єврейський театр в культурно-мистецьких центрах;

- єврейський театр в окремій споруді;

- єврейський гастрольний (мандрівний) театр.

7. Класифікація залів сучасних єврейських театрів за місткістю має такі градації:

- малі - базова місткість залу - 100-150 осіб;

- середні - 200-300 осіб;

- великі - 500-700 осіб.

За розміщенням у місті єврейські театри можуть бути: а) вбудованими; б) прибудованими; в) з перебивкою поверхів; г) окремими спорудами.

Доцільна в сучасних умовах класифікація за складом функціональних елементів - із середнім складом приміщень та з повним складом приміщень.

8. Аналіз історичного досвіду, а також анкетне та експертне опитування дали змогу встановити, що художньо-естетичні орієнтири сучасного єврейського театру в Україні такі:

- проектування у абстрагованих супрематичних формах (у контексті сучасних світових архітектурних пошуків);

- осмислення та інтерпретація ірраціональних форм національної ідентичності (що апелює як до традиційних національних уявлень, так і до абстрактних алегорій - використання написів, національних символів, відповідної колористики, синтезу національних мистецтв; а також спеціально виділений вхід, меморіальний знак, пам'ятник, специфічна містобудівна прив'язка (у комплексі або безпосередньо в історичному об'єкті) тощо);

- поєднання першого і другого.

9. Визначені засоби і напрямки розвитку архітектури сучасних єврейських театральних будівель та споруд в Україні такі: а) реставрація просторів, пов'язаних з єврейською культурою, а особливо пам'яток, у яких безпосередньо розвивалась єврейська театральна культура; б) реконструкція цих просторів на засадах аналогів; в) їхнє перепристосування, модернізація; г) нове будівництво з традиційними та модерними сценографією і формотворенням; д) експериментальне будівництво - під конкретного режисера, школу, трупу.

10. Набір функціональних елементів для сучасних єврейських театрів України, визначений за вимогами сучасного театрального проектування, досвідом формування історичних типів, а також вимогами національних громад і містить:

- спеціальні функціональні елементи: музей, бібліотеку, буфет - кошерну їдальню, навчальні та гурткові приміщення тощо.

- технічні та допоміжні приміщення;

- систему "зал-сцена", у функціональній організації якої синтезовано сучасні напрямки театрального просторотворення, і спеціальні вимоги, які забезпечують роботу саме сучасних єврейських театральних колективів.

Рекомендовані такі типи сцен для сучасних єврейських театрів в Україні:

а) універсальна, що може трансформуватися;

б) комбінована - що синтезується зі сцени-коробки та розвинутої авансцени (просценіума).

Рекомендований зал - гнучкий універсальний простір з можливістю трансформацій.

Дисертаційне дослідження автор здійснював упродовж 2002-2006 років, як у межах навчання в аспірантурі НУ "Львівська політехніка", так і в межах наукових тем кафедри ДАС ІАРХ і особистої ініціативи.

ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ОСНОВНИМИ РЕЗУЛЬТАТАМИ ТА ПОЛОЖЕННЯМИ ДИСЕРТАЦІЇ:

Статті у наукових виданнях

1. Гой Б.В. Україна і єврейський театр. Архітектурна складова // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель. Збірник наукових праць./ Під заг. ред. В.В. Куцевича.- К., Київ ЗНДІЕП, 2006. - Спец. випуск. С. 81-84.

2. Проскуряков В., Гой Б. Єврейське театральне життя Дніпропетровська у часі, просторі і архітектурі // Строительство. Материаловедение. Машиностроение. Сб. научн. трудов. Вып. 32, ч.2, - Днепропетровск, ПГАСА, 2005. С.135-144.

3. Проскуряков В., Гой Б. Подібності та відмінності формування архітектури і мереж українських та єврейських театрально-видовищних будівель на теренах України в ХІХ-ХХ століттях // Містобудування та територіальне планування: науково-технічний збірник. - К., КНУБА, 2005. - №22, С.280-292.

4. Гой Б.В. Архітектура мережі єврейських театрально-видовищних будівель і споруд кінця ХІХ - поч. ХХ століть в містах України // Сучасні проблеми архітектури та містобудування: науково-технічний збірник / Гол. ред. М.М.Дьомін; Редкол.: В.І.Єжов, Г.І.Лаврик, А.П.Мардер та ін. - К.: КНУБА, 2004. - Вип.13 - С.6-10

5. Проскуряков В., Гой Б. Явище психодраматичного театру в часі, просторі і архітектурі // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті / Під заг. ред. Н.Є. Трегуб. - Харків: ХДАДМ, 2003. - № 1-2. - С. 100-103.

Матеріали конференцій

6. Гой Б.В. Роль України у формуванні професійного єврейського театру. Стан дослідженості архітектури єврейських театрів в Україні // Голокост в Україні у регіональному і загальнолюдському вимірі: Матеріали міжнародної наукової конференції. Збірник наукових праць - Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2005 - С. 169-176.

7. Проскуряков В., Гой Б. Развитие архитектуры и сети украинских и еврейских театрально-зрелищных зданий в ХІХ-ХХ вв. в границах современной Украины // Материалы Двенадцатой Ежегодной Международной Междисциплинарной конференции по иудаике. Часть 1. - М.: Центр научных работников и преподавателей иудаики в вузах "Сэфер", 2005 - С. 337-351.

АНОТАЦІЯ

Гой Б.В. Архітектура єврейських театрів в Україні. Принципи типології та проектування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.02 - Архітектура будівель та споруд. Національний університет "Львівська політехніка", Львів, 2006.

У дисертації досліджено феномен архітектури єврейських театрів в Україні як окремий предмет дослідження. Виявлено закономірності формування мережі цих театрів, основні засади побудови їхнього простору, організації дії, формування типів, структури об'ємно-просторової організації і принципів проектування, запропоновано хронологію та періодизацію генези архітектури єврейських театрів, встановлено основні їхні типи. Спираючись на результати обстеження близько 50 театральних будинків, залів, просторів, споруд, що використовували, пристосовували, проектували та будували для єврейських театральних колективів у містах України, автор пропонує їхню класифікацію. Ґрунтуючись на аналізі впливу соціально-політичних, культурно-естетичних, демографічних, економічних та інших факторів на формування мережі та архітектури історичних типів єврейських театрів, визначено оптимальні форми функціонування єврейських театрів в умовах сучасної України, розроблено пропозиції щодо організації єврейської театральної мережі і запропоновано методологічні засади проектування нових типів єврейських театрів.

Ключові слова: театр; архітектура єврейського театру; принципи побудови простору; типологія; принципи проектування.

АННОТАЦИЯ

Гой Б.В. Архитектура еврейских театров в Украине. Принципы типологии и проектирования. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.02 - Архитектура зданий и сооружений. Национальный университет "Львивська политехника", Львов, 2006.

Диссертация посвящена феномену архитектуры еврейских театров в Украине как отдельному предмету исследования. Определено, что территория Украины в ее культурно-историческом развитии - это то место, где возник и развивался профессиональный еврейский театр, а также именно здесь были сделаны первые попытки проектирования и строительства еврейских театральных зданий.

В диссертации определены закономерности формирования сети еврейских театров, основы построения их пространства, организации действия, формирования их типов, структуры, эстетики. Предложена хронология и периодизация развития архитектуры еврейских театров. Базируясь на результатах исследования около 50 театральных зданий, залов, пространств, сооружений, которые использовались, приспосабливались, проектировались и строились для еврейских театральных коллективов в городах Украины, автор предлагает их классификацию.

Проанализировав влияние социально-политических, культурно-эстетических, демографических, экономических и других факторов на формирование сети и архитектуры исторических типов еврейских театров, определены оптимальные формы функционирования еврейских театров в условиях современной Украины, разработаны предложения организации еврейской театральной сети и методологические основы проектирования новых типов еврейских театров.