Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ КОНДРАТЮКА

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук

ПРИНЦИПИ ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ МАЛИХ СІЛЬСЬКИХ ПОСЕЛЕНЬ (НА ПРИКЛАДІ ПІВНІЧНО-СХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ)

05.23.20 - містобудування та територіальне планування

Дмитренко Андрій Юрійович

полтава 2006



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:	кандидат архітектури, доцент Лях Василь Максимович, Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, завідувач кафедри архітектури житлових і громадських будівель.
Офіційні опоненти:	доктор технічних наук, професор Клюшниченко Євген Єлисійович, Київський національний університет будівництва і архітектури, завідувач кафедри міського господарства; кандидат технічних наук, старший науковий співробітник Криштоп Тетяна Володимирівна, Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного сільського будівництва, заступник директора з наукової роботи.
Провідна установа:	Харківська національна академія міського господарства Міністерства освіти і науки України, кафедра архітектурного і ландшафтного проектування, м. Харків.

Захист відбудеться 16 травня 2006 року о 13 ³⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 44.052.02 при Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка за адресою: 36601, м. Полтава, Першотравневий проспект, 24, ауд. 208.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка за адресою: 36601, м.Полтава, Першотравневий проспект, 24.

Автореферат розісланий “10” квітня 2006 р

Учений секретар спеціалізованої вченої ради ______________В.В. Чернявський



ВСТУП

Актуальність теми. Соціально-економічний розвиток села є важливою складовою гармонійного та динамічного розвитку країни в цілому. За роки незалежності України прийнято цілий ряд законів, державних програм та урядових постанов, які визначають пріоритети соціально-економічного розвитку села і спрямовані на його відродження 1. Закон про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України // Радянська Україна - 1990. - 25 жовтня; Внесення змін і доповнень до Закону “Про пріоритетність соціального розвитку села…” // Голос України. - 1992 - 12 червня. Внесення змін і доповнень до Закону “Про пріоритетність соціального розвитку села...” // Голос України - 1996 - 25 жовтня - с.3; Закон України “Про селянське (фермерське) господарство” //Голос України -1992 - 14 січня - с.12; Внесення змін до закону України “Про селянське (фермерське) господарство” //Відомості Верховної Ради України - 1992-№48-с.653.

. У законодавстві закріплене і положення про необхідність збереження і розвитку сільської поселенської мережі, складовими елементами якої є малі сільські поселення (до 200 жителів).

В останнє десятиріччя в сільській місцевості посилились такі тенденції, як перехід все більшої кількості поселень до групи малих та різке загострення в останніх соціально-економічних, демографічних, функціонально-планувальних проблем. Подальший розвиток цих тенденцій може суттєво погіршити умови життя та праці сільського населення, призвести до загрозливого скорочення сільської поселенської мережі, негативно вплинути на ступінь господарського освоєння території та розвиток сільськогосподарського виробництва.

Тому в сучасних умовах збереження і розвиток сільської поселенської мережі України неможливі без вирішення проблеми відродження малих сільських поселень (МСП).

Питаннями сільського розселення та функціонально-планувальної організації сільських поселень займаються в Україні інститути географії та економіки НАН України, Український державний науково-дослідний і проектний інститут цивільного сільського будівництва та ін.

Загальним закономірностям розвитку та взаємодії міського і сільського розселення присвячені праці М.М.Габреля, Г.А.Гольца, М.М.Дьоміна, В.М.Косенка, Б.В.Павлишина, Г.М.Рогожина, І.О.Фоміна, Г.С.Фтомова. Проблема системного аналізу і моделювання містобудівних структур досліджувалась Л.М.Авдотьїним, М.М.Дьоміним, Є.Є.Клюшниченком, Г.І.Лавриком, Г.Й.Фільваровим, проблеми моделювання первинних і місцевих систем розселення - М.Ф. Тимчуком, Л.М.Страшко, І.А.Херувімовою. Соціально-економічні аспекти сільського розселення висвітлені у дослідженнях Т.І.Заславської, Д.Ф.Крисанова, І.В.Прокопи, В.М.Стерна, Л.О.Шепотько, В.В. Щепак. Проблемам організації системи культурно-побутового обслуговування в сільській місцевості присвячені праці Г.І.Болотова, В.М.Ляха, Г.М.Рогожина, питанням реконструкції та розвитку сільських поселень - праці Ю.В. Алексєєва, В.П. Байдоліна, І.К.Бистрякова, Г.І.Болотова, А.В.Видиборця, Г.А.Делеура, Ю.А.Косенка, М.М. Кудряшова, В.М.Ляха, С.М.Максимова, З.В.Мойсеєнко, М.В.Ходюка, І.Я.Черняка, О.П.Шутька, підвищенню естетичної виразності та вдосконаленню методів проектування забудови сіл - праці Г.М.Блінової, З.С.Гудченко, В.П.Самойловича, Ю.Ф.Хохола, архітектурно-планувальній організації сільської садиби, як важливого елемента сільського поселення - праці В.А.Ніколаєнка.

Проте основна частка цих досліджень була проведена у соціально-економічних та демографічних умовах, що суттєво відрізнялись від сучасних.

Праці останнього десятиліття в основному присвячені дослідженню питань соціально-економічного розвитку села (Л.О.Шепотько, І.В.Прокопа, О.П.Максим'юк, Д.Ф.Крисанов (Інститут економіки НАН України)). У них досліджувались демографічні процеси (Г.П.Леонтьєва, О.Г. Рогожин, К.І.Якуба), соціологічні особливості українського села (М.А.Шатохін) та географічні аспекти сільського розселення (А.І.Доценко). Тому розроблені пропозиції щодо заходів по відродженню українського села в сучасних умовах стосуються саме його соціально-економічних аспектів і майже не торкаються проблем функціонально-планувальної організації малих сіл. Сільське розселення з точки зору територіального планування досліджували Т.В. Криштоп, Г.І. Болотов, Г.В. Василенко.

Серед сучасних зарубіжних досліджень виділяються праці Є. Баньськи, С. Зідентопа, Г. Магеля, Ч. Младенова, Б. Мюллера, Д. Немеша, Л. Сікори.

Зміни соціально-економічної ситуації в Україні в останнє десятиріччя обумовили розвиток на селі нових форм господарювання. Це призвело, зокрема, до появи великих приватних сільгосппідприємств та фермерських господарств. Їх вплив на розвиток малих сільських поселень досліджений ще недостатньо і обмежується лише виявленням основних проблем їх архітектурно-планувальної організації (І.А. Березовецька). Не розглядалась існуюча сільська поселенська мережа з точки зору місця і ролі малих сіл у забезпеченні функціонування нових форм сільськогосподарського виробництва.

Функціонально-планувальна організація несільськогосподарських сільських поселень досліджена переважно на прикладі сіл рекреаційного та агрорекреаційного призначення (В.А.Кодін, О.А. Мірошниченко). При цьому в роботах авторів простежується орієнтація на створення організованих форм відпочинку у великих поселеннях (людністю понад 500 жителів). Все ще залишаються недостатньо дослідженими актуальні питання впливу неорганізованого відпочинку на функціонально-планувальну структуру малих сільських поселень та організацію в них системи культурно-побутового обслуговування з урахуванням не тільки постійного, але і тимчасового населення.

Сучасний демографічний стан і об'єктивні тенденції до зменшення чисельності сільського населення у найближчі 10-15 років загострять проблему пристосування функціонально-планувальної структури сільських поселень (в першу чергу малих) до зменшення їх людності та змін у функціональній спеціалізації.

Вирішення цієї проблеми пов'язане, передусім, із визначенням як місця і ролі малих сільських поселень у перспективній системі розселення, так і основних принципів їх функціонально-планувальної організації, а також із розробленням науково обґрунтованих пропозицій щодо функціональної спеціалізації малих сіл в сучасних соціально-економічних та демографічних умовах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження пов'язана із держбюджетною науково-дослідною роботою “Шляхи поліпшення соціально-естетичного та екологічного стану села в умовах розвитку фермерських господарств” №03.09.00/008-93 в рамках державної науково - технічної програми (розділ 3. Продовольство. 3.9. Наукові засади Національної програми відродження села та ресурсозберігаючі технології для фермерських господарств з різним екологічним станом), яка виконувалась у Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка у співробітництві з Академією аграрних наук України, регіональною програмою розвитку соціальної сфери села у Полтавській області та держбюджетною нефінансованою темою кафедри архітектури житлових і громадських будівель Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка “Гуманізація житлового середовища”.

Мета дослідження полягає у визначенні науково обґрунтованих принципів функціонально-планувальної організації малих сільських поселень а також у розробленні пропозицій щодо їх збереження та відродження в сучасних соціально-економічних та демографічних умовах.

Основні завдання дослідження:

- виявити історичні закономірності й сучасні тенденції розвитку малих сільських поселень України та основні фактори, що впливають на їх місце і роль у сільській поселенській мережі, на функціональну спеціалізацію й планувальну структуру;

- провести аналіз особливостей розвитку поселенської мережі та територіальної організації сільськогосподарського виробництва і розробити модель перспективної територіальної організації сільської поселенської мережі;

- визначити принципи функціонально-планувальної організації малих сільських поселень в сучасних соціально-економічних та демографічних умовах;

- виявити можливі варіанти раціональної функціональної спеціалізації малих сільських поселень та розробити пропозиції з удосконалення їх функціонально-планувальної структури;

- провести експериментальну перевірку і впровадження результатів дослідження у практику проектування (навчального, дипломного та реального).

Об'єкт дослідження: малі сільські поселення (до 200 жителів) Північно-Східного регіону України (Полтавська, Сумська, Харківська області). проектування поселення планувальний

Предмет дослідження: функціонально-планувальна організація малих сільських поселень в сучасних соціально-економічних та демографічних умовах.

Методика дослідження включає: вивчення законодавчих та нормативних актів, аналіз теоретичних і проектних робіт щодо розвитку сільської поселенської мережі та функціонально-планувальної організації малих сільських поселень; дослідження і порівняльний аналіз територіальної організації сільськогосподарського виробництва в Україні та за кордоном; натурне обстеження малих сільських поселень; графоаналітичний метод (при створенні моделі перспективної територіальної організації сільської поселенської мережі та виявленні основних схем трансформації планувальної структури малих сільських поселень); розробку експериментальних пропозицій щодо функціонально-планувальної організації малих сільських поселень різної спеціалізації.

Наукова новизна. Вперше запропонована принципова модель перспективної територіальної організації сільської поселенської мережі. Вона передбачає формування двох взаємопов'язаних між собою мереж поселень - „дисперсного” та „концентрованого” розселення з поглибленням функціональної диференціації між ними. Модель дає змогу раціонально поєднати тенденцію до концентрації сільського населення в обмеженій кількості великих сільських поселень з об'єктивною потребою в досить густій мережі малих поселень для забезпечення продуктивного функціонування сільськогосподарського виробництва. Обґрунтовано диференційований підхід до розвитку і функціонально-планувальної організації цих двох типів поселень.

Виявлені закономірності і розроблена класифікація основних схем трансформації планувальної структури малих сільських поселень під впливом скорочення їх населення.

Визначені раціональні варіанти перспективної функціональної спеціалізації малих сільських поселень та якісні й кількісні характеристики факторів, що її обумовлюють.

Вперше визначені основні принципи функціонально-планувальної організації малих сільських поселень з урахуванням нових соціально-економічних умов та сучасної демографічної ситуації.

Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю використання:

- запропонованих моделі перспективної територіальної організації сільської поселенської мережі та варіантів функціональної спеціалізації МСП (залежно від їх людності та інших особливостей) проектними організаціями при розробленні проектів районного планування та місцевими органами влади при складанні планів соціально-економічного розвитку сільських адміністративних районів та окремих сільських поселень;

- рекомендацій з удосконалення функціонально-планувальної структури МСП визначеної в роботі перспективної спеціалізації (сіл з розвиненим рекреаційним сектором та нового типу сільських поселень - фермерських селищ на основі малих сіл та хуторів) проектними організаціями при розробці проектів реконструкції таких поселень.

Окремі положення дисертації та експериментальних розробок, що стосуються функціонально-планувальної організації фермерських поселень були впроваджені при розробці наукової теми №03.09.00/008-93 “Шляхи поліпшення соціально-естетичного та екологічного стану села в умовах розвитку фермерських господарств” у складі Державної науково-технічної програми (Розділ 3. Продовольство 3.9 Наукові засади національної програми відродження села та ресурсозберігаючі технології для фермерських господарств з різним екологічним станом). Основні принципи і прийоми функціонально-планувальної організації фермерських поселень та окремих господарств були впроваджені у проектній практиці (розробки планування та забудови фермерських господарств “Зелений Гай” - госпдоговір №1618/93, “Нива” - госпдоговір №1619/93, “Ярошенко” - госпдоговір №1658/94, „Карін” - госпдоговір 1882/97).

Результати дослідження знайшли практичне впровадження у навчальному процесі (при розробці робочої навчальної програми з архітектурного проектування на 3-му курсі), у курсовому і дипломному проектуванні архітектурного факультету Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка.

Особистий внесок здобувача в опублікованих у співавторстві роботах є: у [1] автором проведені аналіз територіального розповсюдження малих сільських поселень, динаміки сільського населення та розвитку фермерства по районах Полтавської області, досліджені питання рекреаційного використання малих сільських поселень, сформульовані висновки щодо необхідності диференційованого підходу до їх архітектурно-планувальної організації в залежності від місця і ролі в системі розселення; у [2] - проаналізоване територіальне розповсюдження сезонного житла і виділені навколо міст з населенням понад 50 тис. чол. три зони з різною концентрацією такого житла, проведений аналіз сезонної динаміки кількості населення (постійного та тимчасового) у сільських поселеннях різної людності, досліджений вплив сезонного житла на їх функціонування.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались на одинадцяти щорічних науково-технічних конференціях (з 46-ї по 57-у) Полтавського національного технічного університету ім. Юрія Кондратюка (1994-2005 рр.), на 54-й науково-технічній конференції Харківського державного технічного університету будівництва і архітектури (1999 р.), міжнародній науковій конференції „Перспективи розвитку сільського будівництва і архітектури на сучасному етапі” (5-7 листопада 2003 р., Полтава).

Результати дослідження розглянуті (і схвалені) на розширених засіданнях кафедри архітектури житлових і громадських будівель, а також на науковому семінарі архітектурного факультету Полтавського національного технічного університету ім. Ю. Кондратюка (відповідно 1999, 2001 та 2004 рр.).

Публікації. Основні положення дисертації викладено в повному обсязі в п'яти основних статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, визначених ВАК України, та у трьох додатково опублікованих роботах.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація містить вступ, чотири розділи, висновки (120 сторінок основного тексту, 80 рисунків на 46 сторінках, 8 таблиць на 4 сторінках), список використаних джерел із 167 найменувань на 15 сторінках, три додатки на 28 сторінках. Загальний обсяг роботи - 212 сторінок.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі висвітлюються актуальність теми, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, мета та основні завдання дослідження, наукова новизна, особистий внесок здобувача, практичне значення результатів дослідження та апробація результатів дисертації.

У першому розділі досліджений історичний розвиток малих сільських поселень України, розглянуті теоретичні концепції їх перспективного розвитку та сучасні тенденції територіальної організації сільськогосподарського виробництва в нашій країні та за кордоном, проаналізовані сучасні місце і роль малих сільських поселень у сільській поселенській мережі.

Виділені головні фактори, що обумовлювали місце і роль малих сільських поселень у сільській поселенській мережі:

- регіональні природно - кліматичні та топографічні особливості;

- густота сільського населення у певному регіоні та його соціально-демографічний склад;

- структура землекористування та ступінь концентрації сільськогосподарського виробництва;

- рівень розвитку господарських, торгівельних та побутових зв'язків між поселеннями.

Уточнена періодизація історичного розвитку місця і ролі малих сільських поселень у сільській поселенській мережі та виділені для детальнішого аналізу періоди створення нових малих сільських поселень 1906-1929 рр. (в умовах переважно одноосібного користування землею) та 1930 -1959 рр. (в умовах колгоспно- радгоспної системи).

Виявлені основні особливості розміщення і функціонально-планувальної організації новостворених малих сільських поселень в умовах переважно одноосібного користування землею у 1906-1929 рр.:

- дотримання пішохідної досяжності (R< 3 км) до земельних наділів;

- обмеження розмірів села (не більше 50-80 садиб) та завершений план сільського поселення (без розширення на перспективу);

- проста планувальна структура, наближена до лінійної;

- безпосередній зв'язок кожної садиби зі своїм земельним наділом;

та постійних і сезонних малих сільських поселень (садиби МТС, польові стани), створених в умовах колгоспно-радгоспної системи у 1930-1959 рр.:

- розміщення у центрі обслуговуваних сільськогосподарських угідь;

- компактність;

- чіткий поділ на житлову та виробничу зони і розташування на їх межі громадського центру.

Встановлено, що існуючі концепції розвитку сільського розселення в основному орієнтовані на збереження існуючої поселенської мережі, але не вказують шляхів цього збереження в умовах прогресуючої депопуляції. Дослідження принципів функціонально-планувальної організації розроблені для великих поселень і орієнтовані на їх перспективне територіальне зростання.

Аналіз зарубіжного (передусім європейського) досвіду показує, що увага до демографічних факторів є характерною рисою територіального планування в Європі. Застосовується, зокрема, районування території за демографічною ознакою та диференційований підхід до її розвитку (так звані „планування, орієнтоване на зростання” та „планування, орієнтоване на скорочення”). Останнє передбачає як стабілізацію та відродження поселень, спрямоване на наповнення новими функціями існуючої інфраструктури, так і просторову інтеграцію різних видів діяльності та створення поліфункціональних структурних елементів.

Доцільним є формулювання концепції функціонально-територіальної організації сільської поселенської мережі, яка б забезпечувала її збереження в умовах скорочення сільського населення. На рівні окремого сільського поселення (в т.ч. і малого) актуальним є визначення принципів його функціонально-планувальної організації, спрямованих на перспективну стабілізацію або територіальне зменшення.

У другому розділі обґрунтована доцільність дослідження малих сільських поселень саме на матеріалі Північно-Східного регіону України (Полтавська, Сумська, Харківська області), який характеризується найбільшою їх часткою і найвищими темпами зростання їх кількості.

До особливостей функціонально-планувальної організації сучасних малих сільських поселень відносяться значно більша територія та протяжність вулично-шляхової мережі, що припадає на одного мешканця. При цьому громадський центр та виробнича зона розвинені слабко, а у більшості випадків - відсутні.

Реформи в аграрному секторі економіки за останні 10 років призвели до збільшення кількості сільськогосподарських підприємств і відповідного зменшення їх середнього розміру. При цьому після розпаювання землі в 1999 -2000 роках кількість великих сільськогосподарських підприємств збільшилась у 1,5-2 рази в різних регіонах і відповідно зменшився їх середній розмір (1196 га). Кількість же фермерських господарств починаючи з 1991 р. постійно зростає, але їх середній розмір зростає значно швидше і вже сягнув 62 га.

На основі аналізу тенденцій розвитку територіальної організації сільськогосподарського виробництва в Україні і за кордоном (США, країни ЄС) визначено, що в сучасних умовах раціональний розмір сільськогосподарських угідь основної частини великих сільгосппідприємств може складати від 1000 до 2000 га, що відповідає умовам пішохідної досяжності (R_max ? 2 км). Виходячи з цього, удосконалена формула для визначення мінімально достатньої для раціонального ведення сільського господарства кількості сільських поселень (на рівні області)

N= S_загk / р R_max², (1)



де N - кількість сільських поселень, S_заг - загальна площа території, що розглядається, k - коефіцієнт її сільськогосподарського освоєння (k=S_сг/S_заг, де S_сг - площа сільськогосподарських угідь), R_max = 2 км - радіус пішохідної досяжності.

Постійне збільшення кількості малих сільських поселень супроводжується зростанням якісних відмінностей між ними і великими сільськими поселеннями (людністю понад 500 жителів). Визначено, що великі села внаслідок зменшення їх населення переходитимуть у категорію середніх значно повільніше, ніж середні - у категорію малих. У перспективі це сприятиме збільшенню в сільській поселенській мережі частки двох груп сільських поселень - малих (з людністю до 200 чол.) і великих (з людністю понад 500 чол.).

У третьому розділі на основі виявлених тенденцій розвитку місцевих систем розселення та територіальної організації сільського господарства запропонована концепція перспективної функціонально-територіальної організації сільської поселенської мережі, яка передбачає подальшу функціональну диференціацію сільських поселень, досліджений вплив сезонних факторів на функціонування сільських поселень, виявлені закономірності трансформації планувальної структури сільських поселень під впливом демографічно обумовленого скорочення їх населення і розроблена класифікація основних схем її трансформації.

Аналіз світового досвіду показує що середня відстань між міськими поселеннями зменшується, а між сільськими-збільшується, і обидві ці величини наближаються до граничного значення 7,5 - 8 км. Виходячи з теоретичних розрахунків, на перспективу кількість сільських поселень в Україні мала б скоротитись приблизно у 2,3 рази. З іншого боку, розрахунок кількості сільських поселень, необхідної для функціонування сільгосппідприємств оптимального розміру (навіть без урахування фермерських господарств) дає кількість поселень в 1,2 рази більшу від наявної.

Для пояснення цього очевидного парадоксу пропонується розглянути цільову модель перспективної організації сільської поселенської мережі (рис.1) з виділенням двох мереж поселень - дисперсного (на основі малих сільських поселень людністю до 200 жителів, середня відстань між поселеннями 4 км) та концентрованого розселення (на основі сільських поселень людністю понад 500 жителів, середня відстань між поселеннями 7,5-8 км)^.

Передбачається функціональна диференціація цих двох типів поселень та зосередження у перспективі основної частини сільськогосподарського виробництва та інших територіально розосереджених видів діяльності саме в малих сільських поселеннях, та концентрація основної частини сільського населення та об'єктів культурно-побутового обслуговування у поліфункціональних великих поселеннях.

Показано, що актуальність цієї концепції, в першу чергу, для областей Північно-Східного регіону України визначається трьома основними факторами:

- демографічною ситуацією;

- густотою сільської поселенської мережі;

- ступенем сільськогосподарського освоєння території.

У даному дослідженні сільське поселення розглядається як демоекологічна система (за Г.І. Лавриком), основні складові якої (населення, природне та антропогенне середовище) змінюються з різною швидкістю. Тому особлива увага присвячена дослідженню як короткотермінових (сезонних), так і довготермінових змін у функціонуванні сільських поселень різного розміру.

Виявлений вплив сезонної рекреаційної міграції на розвиток малих сільських поселень, де значна частка (13-17%) житлових будинків сезонно використовується міськими жителями. Встановлено, що цей показник залежить, головним чином, від двох факторів - наявності незайнятих житлових будинків і відстані до міста з населенням понад 50 тис. чол. Довкола таких міст виділено три зони: найближчу приміську, зону найвищої концентрації сезонного житла (де зосереджено до 65% від його загальної кількості) і периферійну. Радіус зони найвищої концентрації сезонного житла коливається від 15-25 до 150-160 км, а її площа прямо пропорційна чисельності населення міста-центра. Населення розташованих у цій зоні малих сільських поселень влітку зростає на 10-12% за рахунок приїжджих.

Запропоноване поняття „сукупної людності” сільських поселень, що враховує як постійне, так і тимчасове населення з поправкою на термін перебування його в кожному селі

Р_сукуп = Р_пост + Р_тимч n /365, (2)

де Р_сукуп - сукупна людність, чол., Р_пост - постійне населення, чол., Р_тимч - тимчасове населення, чол., n - середній термін перебування у селі тимчасового мешканця, днів.

Аналіз історії розвитку сільських поселень показує, що періоди динамічних змін чергуються з періодами відносної стабільності. Розглядаючи сільське поселення як демоекологічну систему "населення-середовище”, можна припустити, що існують стабільні стани цієї системи, які визначаються певним співвідношенням параметрів її основних складових. Тобто при відповідній функціональній спеціалізації і планувальній організації населення малого села може бути стабілізоване на певному рівні із збереженням його життєздатності.

Стихійні зміни в планувальній структурі малого сільського поселення при зменшенні його населення можна умовно поділити на ”пасивні” (коли будівлі, що звільнилися, повторно не використовуються) і „активні” (коли частина таких будівель використовується постійно чи тимчасово і відбуваються суттєві зміни у планувальній структурі поселення). При цьому спостерігається концентрація населення (постійного чи тимчасового) та будівель, що підтримуються у задовільному стані, навколо окремих об'єктів природного та антропогенного середовища: виробничих об'єктів, громадських центрів, головних вулиць та доріг, водойм, балок, зелених масивів тощо.

Виявлені три основні схеми трансформації планувальної структури поселення при зменшенні його населення (рис.2): лінійна, компактна, поліцентрична (розосереджена).

При лінійній схемі трансформації спостерігається концентрація населення та капітальних будівель уздовж лінійних елементів природного та антропогенного середовища: річок, балок, головних вулиць та доріг. При компактній схемі відбувається концентрація населення та капітальних будівель, як правило, на ділянці компактної форми, часто навколо центральної частини поселення. Поліцентрична схема простежується, в основному, в деяких малих сільських поселеннях з населенням від 100 до 200 чол. При цій схемі існують два (інколи більше) центри концентрації і поселення фактично розділяється на кілька частин. Різновидом поліцентричної схеми є дисперсна, коли поселення розпадається на окремі садиби і „розчиняється” в природному середовищі. Як правило, ця схема характерна для сільських поселень, де немає виражених осередків концентрації і стихійні зміни у планувальній структурі відбуваються „пасивно” виключно під впливом зменшення населення. Вищеназвані схеми зустрічаються як у чистому вигляді, так і в комбінаціях.

На основі проведених досліджень визначені принципи функціонально-планувальної організації малих сільських поселень в сучасних соціально-економічних та демографічних умовах, що стосуються як функціонально-планувальної структури самих поселень, так і їх місця у сільській поселенській мережі:

1. Принцип диференціації передбачає поглиблення функціональної диференціації малих (до 200 жит.) і великих (понад 500 жит.) сільських поселень, зосередження основної частини сільськогосподарського виробництва та інших територіально розосереджених видів діяльності в малих сільських поселеннях, а основної частини сільського населення, переробки сільськогосподарської продукції, обслуговування - у великих, і, як наслідок, - диференційований підхід до розвитку і архітектурно-планувальної організації цих двох типів поселень.

2. Принцип функціональної відповідності розкриває відповідність між функціональною спеціалізацією сільського поселення з одного боку та його розташуванням, функціонально-планувальною структурою, кількістю і складом населення - з іншого. Принцип реалізується через підбір функціональної спеціалізації поселення, що відповідає його розташуванню та сучасній людності, з подальшою трансформацією функціонально-планувальної структури.

3. Принцип стабілізації передбачає підвищення життєздатності малого сільського поселення не за рахунок кількісного збільшення населення, а шляхом якісного покращення його соціально-демографічного складу і стабілізації його кількості (як правило, стабілізація досягається після зменшення існуючої кількості населення). Принцип реалізується через формування стабільних малих сільських поселень із завершеною планувальною структурою (територіальне зростання на перспективу не передбачається).

4. Принцип комунікативності відображує провідну роль комунікацій як у планувальній структурі поселення, так і на міжпоселенному рівні. На перспективу передбачає скорочення протяжності внутрішньопоселенських комунікацій і розвиток транзитних, наближення до них громадського центру поселення.

5. Принцип компактності (за Г.І. Лавриком) є містобудівною інтерпретацією принципу найменшої дії. Реалізацію принципу забезпечує розташування малого сільського поселення сільськогосподарської спеціалізації в центрі оброблюваних угідь (з дотриманням пішохідної досяжності R = 2 км), а на рівні поселення - перспективне скорочення його території (як сельбищної, так і виробничої).

6. Принцип вузлового впливу передбачає визначення ключових елементів (як у сільській поселенській мережі, так і у функціонально-планувальній структурі окремого поселення) і трансформацію цілого (поселення чи мережі) через вплив на ці ключові елементи. Являє собою містобудівну інтерпретацію принципу сигнатур.

7. Принцип етапності розкриває сутність вдосконалення функціонально-планувальної організації малого сільського поселення як тривалого у часі процесу, розбитого на ряд взаємопов'язаних етапів. Дотримання принципу сприяє мінімізації витрат, забезпечує спадкоємність перетворень, дозволяє при необхідності вносити корективи у цей процес.

У четвертому розділі запропонована функціональна спеціалізація малих сільських поселень різної людності, що сприяє стабілізації їх населення:

100-200 жителів - центр сільськогосподарського підприємства з розміром земельних угідь 1500 - 2000 га;

50-100 жителів - переважно рекреаційна спеціалізація зі значною кількістю сезонного житла (понад 15%);

5-15 жителів - створення фермерського селища (від одного до трьох господарств).

Виходячи із запропонованої концепції перспективної функціонально-територіальної організації поселенської мережі розроблена методика аналізу території сільського адміністративного району (рис. 4), метою якої є визначення передумов для функціональної спеціалізації сіл різного розміру.

Запропоновані основні принципи вдосконалення функціонально-планувальної організації малих сільських поселень, що сприяють їх сталому розвитку:

- оптимізація територіального розміру і протяжності вулиць і доріг (за винятком транзитних);

- трансформація вулично-дорожньої мережі у лінійну (або її різновиди: кільцеву, Т-подібну, хрестоподібну тощо);

- наближення громадського центру до зовнішніх транспортних зв'язків та організація його на основі однієї-двох кооперованих будівель і майданчика для виїзної торгівлі.

Визначені основні прийоми розміщення фермерського господарства у малому сільському поселенні (рис. 5):

- на околиці поселення;

- на місці існуючого виробничого об'єкта (з перепрофілюванням або збереженням профілю);

- на місці поселення із кардинальною зміною функціонально-планувальної структури (коли жителів у поселенні не залишилось).

Визначені основні прийоми взаємного розміщення фермерських господарств (двох і більше) при створенні фермерських селищ на основі малих сіл і хуторів: окреме розташування, блокування, кооперування.

Обґрунтована доцільність застосування цих прийомів залежно від спеціалізації фермерських господарств і особливостей малого сільського поселення, де вони розміщуються.

Визначені основні етапи реалізації проектів планування та забудови фермерських господарств тваринницької та рослинницької спеціалізації при розміщенні їх у малих сільських поселеннях. Приклад поетапної реалізації проекту наведено на рис. 6-а. Розроблені планувальні прийоми для поселень з розвинутим рекреаційним сектором. Запропоновано у таких малих сільських поселеннях розглядати прилеглі природні елементи з високим рекреаційним потенціалом (водойми, ліс тощо), як об'єкти повсякденного обслуговування з дотриманням радіусу досяжності 300-500 м). Приклад реконструкції малого сільського поселення рекреаційної спеціалізації наведено на рис. 6-б.



ВИСНОВКИ

1. У сучасних умовах основою вдосконалення сільського розселення України є максимальне збереження існуючої сільської поселенської мережі з використанням сільських поселень в постійному, сезонному чи епізодичному режимі як сільським, так і міським населенням. Ключову роль у цьому відіграють малі сільські поселення (людністю до 200 чол.).

2. Для переважної більшості малих сільських поселень актуальними є заходи з вдосконалення функціонально-планувальної організації, спрямовані на їх перспективну стабілізацію або територіальне зменшення.

4. Дослідженням установлено, що постійне збільшення кількості малих сільських поселень супроводжується зростанням якісних відмінностей між ними і великими сільськими поселеннями (людністю понад 500 жителів). Виявлені демографічні передумови для перспективного збільшення у сільській поселенській мережі часток цих двох груп сільських поселень. Це обумовлює диференціацію підходів до їх розвитку та функціонально-планувальної організації.

5. У сучасних умовах раціональний розмір сільськогосподарських угідь основної частини великих сільгосппідприємств складає 1000 - 2000 га, що відповідає умовам пішохідної досяжності (R_max ? 2 км). Це обумовлює потребу в густішій мережі сільських поселень.

6. Розроблена концепція перспективної організації сільської поселенської мережі з виділенням двох мереж поселень - дисперсного (на основі малих сільських поселень людністю до 200 жителів, середня відстань між поселеннями 4 км) та концентрованого розселення (на основі сільських поселень людністю понад 500 жителів, середня відстань між поселеннями 7,5-8 км). Передбачається функціональна диференціація цих двох типів поселень та зосередження у перспективі основної частини сільськогосподарського виробництва та інших територіально розосереджених видів діяльності саме в малих сільських поселеннях.

6. Визначені принципи функціонально-планувальної організації малих сільських поселень в сучасних умовах: диференціації, функціональної відповідності, стабілізації, комунікативності, компактності, вузлового впливу, етапності.

7. Запропонована функціональна спеціалізація малих сільських поселень різної людності, що сприяє стабілізації їх населення.

8. Розроблені основні прийоми вдосконалення функціонально-планувальної структури малих сільських поселень, у тому числі для поселень з розвинутим рекреаційним сектором, а також прийоми розміщення фермерських господарств різної спеціалізації у малому сільському поселенні та визначені основні етапи реалізації проектів їх планування та забудови.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Лях В.М., Дмитренко А.Ю. Cільське житло сезонного використання: перспективи розвитку // Коммунальное хозяйство городов. Вип. 18. - К.: Техніка, 1999. - С. 95-99.

2. Дмитренко А.Ю. Архітектурно-планувальна організація малих фермерських поселень // Науковий вісник будівництва. Вип. 6. - Харків: ХДТУБА, ХОТВ АБУ, 1999. - С. 180 - 184.

3. Дмитренко А.Ю. Міграція з міст і її вплив на розвиток малих сільських поселень // Містобудування та територіальне планування. Вип. 1. - К.: КДТУБА, 1999. - С. 175-179.

4. Дмитренко А.Ю. Особливості архітектурно-планувальної організації малих сільських поселень // Науковий вісник будівництва. Вип. 10. - Харків: ХДТУБА, ХОТВ АБУ, 2000. - С. 14 - 17.

5. Дмитренко А.Ю. Вимоги до перспективної функціонально-територіальної організації сільської поселенської мережі // Містобудування та територіальне планування. Вип. 19. - К.: КНУБА, 2004. - С. 60-68.

Праці у наукових виданнях та матеріалах конференцій

6. Дмитренко А.Ю., Лях В.М. Проблеми розвитку малих сільських поселень // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Вип. 1. - К.: КДТУБА, 1997. - С. 105-108.

7. Дмитренко А.Ю. Питання трансформації планувальної структури малих сільських поселень // Містобудування: міжвідомчий науково-технічний збірник. Вип. 47. - К.: НДПІ містобудування, 2000. - С. 206-216.

8. Дмитренко А.Ю. Питання розвитку малих сільських поселень: історичний аспект // Міжнародна наукова конференція „Перспективи розвитку сільського будівництва і архітектури на сучасному етапі (присвячується 100-річчю з дня народження професора Д.М. Топчія)”, 5-7 листопада 2003 р., Полтава, Україна: Матеріали конференції. - Полтава, 2003. - С. 37-39.



анотація

Дмитренко А.Ю. Принципи функціонально-планувальної організації малих сільських поселень (на прикладі Північно-Східного регіону України). - Рукопис.

Дисертація у вигляді рукопису на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.23.20 - „Містобудування та територіальне планування” - Полтавський національний технічний університет імені Ю. Кондратюка, Полтава, 2006.

У дисертації розглянуті питання перспективної функціональної спеціалізації та принципи планувальної організації малих сільських поселень у сучасних соціально-економічних та демографічних умовах.

Розроблена концепція перспективної організації сільської поселенської мережі, запропонована функціональна спеціалізація малих сільських поселень, що сприяє стабілізації їх населення, визначені основні принципи вдосконалення функціонально-планувальної структури малих сільських поселень. Розроблені планувальні прийоми для поселень з розвинутим рекреаційним сектором, а також прийоми розміщення фермерських господарств різної спеціалізації у малому сільському поселенні та визначені основні етапи реалізації проектів їх планування та забудови.

Ключові слова: малі сільські поселення, населення, рівень стабілізації, спеціалізація, планувальна структура.



АННОТАЦИЯ

Дмитренко А.Ю. Принципы функционально-планировочной организации малых сельских поселений (на примере Северо - Восточного региона Украины). - Рукопись.

Диссертация в виде рукописи на соискание ученой степени кандидата технических наук по специальности 05.23.20 - Градостроительство и территориальное планирование. - Полтавский национальный технический университет имени Ю.Кондратюка, Полтава, 2006.

В диссертации рассмотрены вопросы перспективной функциональной специализации и принципы планировочной организации малых сельских поселений в современных социально-экономических и демографических условиях. В работе исследуются малые сельские поселения.

Актуальность исследования обусловлена необходимостью решения важной проблемы сохранения и возрождения малых сельских поселений в Украине и непосредственно связанных с ней вопросов определения их места и роли в системе расселения и принципов функционально-планировочной организации в современных социально-экономических и демографических условиях.

Во введении определены актуальность исследования, связь работы с научными программами, цель и задачи исследования, научная новизна, личный вклад соискателя, практическое значение и апробация результатов исследования.

В первой главе проанализированы теория и практика формирования малых сел как элементов сельского расселения Украины, рассмотрены существующие концепции их перспективного развития, обобщен зарубежный опыт системного развития сельских населенных пунктов.

Во второй главе проанализированы факторы, определяющие место и роль малых сел в поселенческой сети, выявлены особенности функционально-планировочной организации малых сельских поселений. Проведен анализ современных тенденций территориальной организации сельскохозяйственного производства в Украине и за рубежом, а также тенденций развития местных систем расселения.

В третьей главе разработана концепция перспективной организации сельской поселенческой сети, исследовано влияние сезонных факторов на функционирование сельских поселений, выявлены основные схемы трансформации планировочной структуры поселения и разработана их классификация, определены принципы функционально-планировочной организации малых сел в условиях перспективного сокращения их населения.

В четвертой главе предложена функциональная специализация малых сел, способствующая стабилизации их населения, разработаны методика узлового влияния на функционально-планировочную организацию малых сельских поселений и планировочные приемы для поселений с разной специализацией.

Результаты исследования нашли практическое применение в учебном процессе, курсовом, дипломном и реальном проектировании, доложены на 11 конференциях и опубликованы в 7 статьях.

Ключевые слова: малые сельские поселения, население, уровень стабилизации, специализация, планировочная структура.



ANNOTATION

Dmitrenko A.Yu. The principles of functional and planning organization of small rural settlements (on example of North-East region of Ukraine). - Manuscript.

The scientific thesis for receiving a scientific degree of a Master of technical sciences on specialty 05.23.20 - Town planning and territorial planning. - The Poltava National Technical University by the name of Yury Kondratyuk, Poltava, 2006.

The questions of the perspective functional specialization and the principles of planning organization of small rural settlements in modern social, economic and demographic conditions are investigated there.

The conception of future organization of rural settlement network has been developed; the functional specialization of small rural settlements, promoting to stabilization of their population, has been proposed; the main principles of improving of functional and planning structure of small rural settlements have been defined. The planning methods for settlements with developed recreational functions and the methods of arrangement of farm enterprises with different specialization in small rural settlements have been developed; the main stages of their planning and development designs realisation have been defined.

Key words: small rural settlements, population, stability level, specialization, planning structure.

Размещено на Allbest.ru