Оцінки екологічного стану земельних ділянок, зайнятих відходами та об’єктами поводження з ними

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

ОРЛОВА ТЕТЯНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 332.33:504.064.3.4

ОЦІНКИ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК,

ЗАЙНЯТИХ ВІДХОДАМИ ТА ОБ'ЄКТАМИ ПОВОДЖЕННЯ З НИМИ

05.24.04 - Кадастр та моніторинг земель

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата технічних наук

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Київському національному університеті будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор

Солуха Борис Володимирович,

Київський національний університеті будівництва і архітектури, професор кафедри міського будівництва

Офіційні опоненти: доктор технічних наук, професор

Клюшниченко Євген Єлисейович,

Київський національний університеті будівництва і

архітектури, завідувач кафедри міського господарства

доктор геол.-мін. наук, професор

Шестопалов В'ячеслав Михайлович,

директор НИЦ радіогідрогеоекологічних полігонних досліджень НАН Україні.

Захист відбудеться «20» червня 2008 року о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.056.09 у Київському національному університеті будівництва і архітектури за адресою: 03680, м. Київ, Повітрофлотський просп., 31, ауд. 466.

З дисертацією можна ознайомитись у науково-технічній бібліотеці Київського національного університету будівництва і архітектури за адресою: 03680, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 31.

Автореферат розісланий «12» травня 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат технічних наук, доцент О.П.Ісаєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Стаття 1 Закону України «Про відходи» визначає «об'єкти поводження з відходами» як місця чи об'єкти, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів. В Україні існують численні несанкціоновані звалища відходів, засоби поводження з якими ще потребують обґрунтування. Одночасно, концептуального науково-методологічного вирішення потребує поводження з побутовими та промисловими відходами, які вже накопичені в Україні у небезпечній кількості (понад 30 млрд т) і щорічне надходження яких нелінійно збільшується.

Виділення ділянок під реалізацію інвестиційних проектів у сфері поводження з відходами необхідно здійснювати з урахуванням екологічної оцінки існуючого стану ділянки i прогнозної зміни середовища під впливом господарської діяльності. Обмеження функціонального використання земельних ділянок для розміщення об'єктів поводження з відходами повинні в обов'язковому порядку включатися до складу екологічного розділу земельного кадастру.

Сучасне поводження з відходами нераціональне, має результатом їх зростаюче накопичення і несумісне з державною концепцією сталого розвитку України. У сфері поводження з відходами негайного вирішення в Україні потребують наступні найбільш актуальні проблеми, розгляду котрих присвячені розділи дисертації:

– екологічне обстеження земельних ділянок в Україні, як правило, здійснюється на стадії «проект». Якщо таке обстеження і здійснюється на передпроектних стадіях, то його результати ніяк не відображуються у земельному кадастрі. В Україні відсутній норматив з планування території, у якому був би визначений необхідний і достатній перелік параметрів для обстеження земельних ділянок. Розроблення науково-обґрунтованого переліку екологічних параметрів для земельного кадастру вкрай актуально для України з огляду на становлення державної кадастрової системи;

– в Україні нараховується щонайменше 12538 звалищ, з яких 6690 несанкціоновані та 5317 невпорядковані. Проте чітке уявлення щодо засобів їх обстеження та благоустрою території відсутнє. Тому актуальним є кадастровий облік зайнятих відходами земельних ділянок із оптимізацією підходів до необхідних рекультиваційних заходів і варіантів подальшого використання потенційним інвестором;

– існує три концептуальних підходу до поводження з відходами: захоронення на полігоні, термічне оброблення на сміттєспалювальних заводах (ССЗ) та оброблення на сміттєпереробних комплексах (СПК). У кожному конкретному населеному пункті вибір між цими технологіями не є очевидним і обумовлений численними містобудівними факторами. Кожен з цих об'єктів поводження з відходами потребує специфічної земельної ділянки, яка має бути передбачена у складі «Схем планування території на регіональному і місцевому рівнях», «Генеральних планів населених пунктів», «Детальних планів території». У населеному місці має створюватися системна мережа поводження з відходами з резервуванням земельних ділянок для об'єктів поводження з відходами під конкретний інвестиційний проект за оптимізованими екологічно-безпечними технологіями і включенням критичних характеристик ділянок до земельного кадастру з урахуванням планувальних i екологічних сервітутів;

– аналіз ситуації у сфері поводження з відходами в Україні свідчить про необхідність створення самостійної галузі щодо контролю i менеджменту відходів, формуванню нової ідеології суспільства відносно поводження з ними, розвитку галузевої логістики. Необхідні нові засоби державного управління зі зворотним зв'язком, засновані на еколого-економічних механізмах пріоритетного інвестування та спрощеного виділення земельних ділянок під мережу поводження з відходами через систему земельного кадастру.

Коло актуальних проблем, що окреслені вище, розроблялося видатними українськими та зарубіжними вченими, в основному, стосовно складу і змісту земельного кадастру. Специфічні питання обліку земельних ділянок, що призначені для поводження з відходами, детально не підіймалися. Зокрема, питанням створення та функціонування спеціальних кадастрових систем присвячені роботи відомих вітчизняних вчених Борового В.О., Володіна М.О., Гнатковича Д.І., Кулініча В.В., Лихогруда М.Г., Черняги П.Г.; зарубіжних - Вільямсона, Кауфмана, Хансена та інших. Детально питання зв'язку структури кадастрових систем із національним законодавством розглянуті в багатьох роботах Войтенко С.П., Козікова А.В., Лізунової А.П., Лихогруда М.Г., Петраковської О.С., Плешкановської А.М.

Загальні методологічні питання планування та забудови території з їх законодавчою, нормативно-правовою та інструктивно-методичною деталізацією обґрунтували такі відомі вчені як Білоконь Ю.М., Дьомін М.М., Клюшніченко Є.Є., Макухин В.Ф., Нудельман В.І., Панченко Т.Ф., Фільваров Г.Й., Шаповалов Е.В. Значний внесок у розробку питань еколого-економічних пріоритетів поводження з відходами, їх нормативно-методичного забезпечення внесли своїми працями Вашкулат М.П., Виговська Г.П., Горлицький Б.О., Міщенко В.С., Моторін Є.І., Сігал І.Я. Проблемі відходів присвячені праці таких західних фахівців як Делей П., Кроуве М., Монтегю Ф., Мюррей Р., Плеж Б., Сміт Е., Сорг Т.Дж., Стробель Р., Таушер Д., Шмідт Д. Серед праць російських вчених варто виділити дослідження Грібанової Л.П., Вайсмана Я.Й, Кроніка В.П., Черпа О.П. Загальні теоретико-методичні питання природокористування i наслідків антропогенного впливу на навколишнє природне середовище, пов'язаних з рішенням проблеми поводження з відходами, розроблялися у роботах українських вчених Кірєєвої І.С., Клюшніченко Є.Є., Лущіка А.В., Станкевіча В.В., Яковлєва Є.О., Шестопалова В.М. та інших. Серед праць, які присвячені практичним аспектам рішення проблеми відходів, виділяються публікації Берлінга Р.З., Гелетухи Г.Г., Ігнатенко О.П., Матвєєва Ю.Б., Мороза О.В., Свєнтуха А.О., Шацького В.В. та ін. Дослідженнями питань екологічної оцінки наслідків антропогенного впливу на навколишнє середовище займаються Абрамов І.Б., Адаменко Я.О., Аніщенко Л.Я., Бондар А.И., Максімчук В.Л., Прибиткова І.М., Солуха Б.В., Шестопалов В.М. і інші.

Разом з тим, ряд аспектів поводження з відходами, зокрема із твердими побутовими, залишаються освітленими не повною мірою. Недостатньо розглядаються питання взаємозв'язку планувальних рішень і розміщення об'єктів поводження з відходами. Очевидні пробіли в екологічній оцінці територій стосовно до об'єктів поводження з відходами на ранніх стадіях інвестиційного процесу. Вимагають більш детального вивчення території i об'єкти захоронення відходів попередніх десятиліть, у тому числі несанкціоновані, які характеризуються рядом специфічних особливостей порівняно із сучасними полігонами i звалищами.

При цьому відсутні тверді критерії вибору земельних ділянок для реалізації сучасних безпечних в екологічному відношенні технологій поводження з відходами. Не деталізований перелік параметрів і характеристик земельних ділянок, які доцільно фіксувати у земельному кадастрі на різних стадіях планування та забудови території щодо подальшого використання потенційними інвесторами. Практично не розглядаються такі важливі питання як реабілітація забруднених відходами земель і їхнє використання в якості містобудівного резерву при зростаючому дефіциті вільних територій, що також повинне знайти своє відображення у земельному кадастрі. Ефективне вирішення цих питань можливо за умови подальшого науково-методичного розвитку відповідної проблематики, формуванні більше гнучких підходів до сучасної ринкової моделі управління відходами, особливо на регіональному та місцевому рівні, розробці конкретних пропозицій і рекомендацій. Актуальність обкреслених вище проблем стала основою дисертаційного дослідження, визначили мету, напрямок дослідження i очікувані практичні результати.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає напрямкам господарчої діяльності, які визначені Постановою Верховної Ради України від 20.02.2003 р. № 565-IV «Про рекомендації парламентських слухань щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в Україні», «Програми поводження з твердими побутовими відходами», затвердженій Постановою Кабінету міністрів України від 04.03.2004 р. № 265 (реєстраційній номер 302); «Національного плану дій з гігієни довкілля на 2000-2005 роки», схваленого Постановою Кабінету міністрів України від 13.10.2000 р. № 1556 (1556-2000-п). Напрямок дисертаційного дослідження безпосередньо пов'язаний з тематикою робіт інституту «КримГІІНТІЗ» (м. Сімферополь), виконуваних у рамках регіональних програм: «Програми охорони й поліпшення стану навколишнього середовища Автономної Республіки Крим на 1999-2001 роки» (затвердженої Розпорядженням Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 01.12.1998 р. № 525-р). Дисертаційна робота тематично пов'язана з розробленням проектів реконструкції та рекультивації крупних звалищ відходів (генпроектувальник - інститут «КримГІІНТІЗ», м. Сімферополь), зокрема: проекті «Рекультивація звалища на Мекензіевих горах, м. Севастополь», «Рекультивація звалища ССЗ «Кримській термічній завод», м. Севастополь», «Часткова рекультивація та експлуатація полігону ТПВ, м. Сімферополь», «Будівництво та експлуатація полігону ТПВ у Першотравневій балці, м. Севастополь», «Реконструкція звалища, м. Керч».

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення принципів і методів оцінки екологічного стану земельних ділянок, зайнятих відходами та об'єктами поводження з ними, з урахуванням тенденцій зростання загальної кількості відходів. Щодо досягнення цієї мети поставлені задачі, розв'язувані у відповідних розділах дисертації:

– формулювання вимог до екологічного нормативу планування території на передпроектних стадіях;

– обґрунтування переліку загальних характеристик земельних ділянок для фіксації у земельному кадастрі на різних стадіях розроблення передпроектної документації;

– окреслення і аналіз найбільш поширених ситуацій утворення різнотипових звалищ та розроблення «Програми геоекологічних вишукувань звалищ» як методичного підґрунтя екологічних досліджень забруднених земельних ділянок;

– розроблення пропозиції щодо поводження із звалищами та подальшого використання їх земельних ділянок з урахуванням оцінок екологічного впливу;

– розроблення переліку характеристик екологічно небезпечних зон, на яких здійснювалося поводження з відходами, які передбачено включати до земельного кадастру;

– огляд сучасного стану проблеми утилізації твердих побутових відходів у просторово-часовому аспекті та визначення перспективних сучасних технологій поводження з відходами із позицій забезпеченості їх земельними ділянками, потужності, економічності та екологічної безпеки;

– вибір критичних характеристик земельних ділянок, що призначені для поводження з відходами, які мають вноситися у земельний кадастр з урахуванням планувальних і екологічних сервітутів;

– узагальнення існуючих принципів управління системами, у т.ч. зі зворотним зв'язком, виділення концептуального ринково-адміністративного механізму управління системою поводження з відходами із урахуванням інвестиційної ситуації й розроблення пропозицій з оптимізації системи управління відходами на регіональному і місцевому рівнях.

Об'єктом дослідження є екологічні аспекти функціонування системи поводження з відходами, у тому числі земельні ділянки, які традиційно пов'язані з розміщенням відходів, або на яких воно передбачено на перспективу. Основні дослідження проводилися у зонах впливів об'єктів поводження з відходами на прикладі АР Крим с урахуванням можливості впровадження отриманих результатів в умовах інших регіонів. Предметом дослідження є система показників екологічного стану території на регіональному і локальному рівнях та виділена з неї підсистема показників стану конкретних земельних ділянок, яка необхідна і достатня для поводження з відходами і фіксації результатів у земельному кадастрі. Методи дослідження. Інформаційну основу дисертації склали наукові праці вітчизняних і закордонних вчених та фахівців, законодавчі і нормативні акти, що регулюють відносини у сфері відходів, природоохоронної та економічної діяльності, матеріали статистичної звітності Держбуду і Держкомстату України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та аналогічного Республіканського комітету у АР Крим, власні дослідження автора, інші джерела. Методологічною основою дослідження є усталена на міжнародному рівні концепція Оцінки Впливів на Навколишнє Середовище (ОВНС). Для конкретних розрахунків використовувалися легітимні методики оцінки стану атмосферного повітря, поверхневих вод, ґрунтів тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів визначається сукупністю теоретичних, методичних і прикладних положень, висновків і рекомендацій:

– проведено аналіз сучасної міжнародної процедури «західного» типу «Оцінки Екологічних Впливів» («Environmental Impact Assesment») і адаптовано принципи ії застосування для екологічних вишукувань, оцінки екологічного стану та наслідків будівництва об'єктів поводження з відходами. Вперше сформульовано вимоги до екологічного нормативу планування території на передпроектних стадіях з визначенням необхідного і достатнього переліку характеристик земельних ділянок для фіксації у земельному кадастрі;

– виконана оцінка існуючих звалищ твердих побутових відходів, визначення типових напрямків поводження з ними та фіксація у земельному кадастрі характеристик земельних ділянок звалищ з урахуванням обмежень щодо подальшого використання у новому призначенні потенційним інвестором. Визначені методи обстежень забруднених відходами території й розроблена «Програма геоекологічних вишукувань звалищ», якою слід керуватися при оцінці об'єктів;

– констатовано необхідність створення систем управління відходами на місцевому та регіональному рівнях з резервуванням земельних ділянок для об'єктів поводження з відходами за оптимізованими екологічно-безпечними технологіями і включенням критичних характеристик ділянок до земельного кадастру з урахуванням планувальних i екологічних сервітутів. Згідно аналізу техніко-економічних та екологічних показників стану всіх об'єктів поводження з твердими відходами, доказано перевага сміітєпереробних комплексів (СПК), замкнутих єдиним ланцюгом на полігон твердих побутових відходів (полігон ТПВ). Обґрунтовані показники екологічного стану об'єктів поводження з відходами, їх земельних ділянок та екосервітути, які призначені для фіксації у складі земельного кадастру;

– визначені ринково-адміністративні механізмі управління галуззю поводження з відходами iз урахуванням інвестиційної ситуації. Запропоновані засоби державного управління зі зворотним зв'язком, засновані на еколого-економічних механізмах пріоритетного інвестування та спрощеного виділення земельних ділянок під мережу поводження з відходами через систему земельного кадастру.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості проведення в єдиному методичному ключі екологічної оцінки земель, зайнятих об'єктами поводження з відходами, здійснення ефективного управління ними. Окремі положення дисертації використалися автором при розробці розділів ОВНС для робочих проектів полігона ТПВ м. Сімферополь; полігона ТПВ у Першотравневій балці, м. Севастополь; закриття і рекультивації звалища на Мекензіевіх горах, м. Севастополь; закриття й рекультивації звалища у районі сміттєспалювачого заводу (ССЗ) «Кримській термічній завод», м. Севастополь; проекту рекультивації ділянки на звалище ССЗ «Кримській термічній завод» для розміщення газозаправної станції, м. Севастополь; екологічної оцінки ділянки звалища ССЗ «Кримській термічний завод» для розміщення складів будівельних матеріалів і визначення напрямків і методів рекультивації території, м. Севастополь; проектних рішень щодо подальшої експлуатації закритого звалища по вул.Кубанської на основі оцінки її екологічного стану, м. Сімферополь; проектних рішень щодо реконструкції та подальшої експлуатації звалища ТПВ, м. Керч; проектних рішень щодо обстеження території та вибору майданчика для розміщення сміттєсортувальної станції у с. Привітне, м. Алушта.

Особистий внесок здобувача міститься у самостійній розробці і практичному здійсненні науково-дослідницьких і практичних робіт та узагальненні їх результатів. Усі наукові результати, викладені у дисертації, отримані автором особисто, що підтверджується одноосібними публікаціями з ключових аспектів роботи. З наукових праць, опублікованих в співавторстві, у дисертації використані лише положення, які є результатом особистої роботи здобувача. В публікаціях [1, 2] автору належить розробка проблеми, її аналіз, а співавтору - постановка задач.

Апробація результатів дисертації. Принципові положення та основні наукові результати дисертації доповідалися автором та одержали схвалення на щорічних міжнародній науково-практичних конференціях «Сотрудничество для решения проблемы отходов» (м. Харьків, 2003…2007 роки); науково-практичної конференції «Оцінка впливу об'єктів будівництва на навколишнє середовище. Безпека навколишнього природного, соціального, техногенного середовища» (с. Коктебель, 2003 р.; м. Ялта, 2004 р.); Міжнародному конгресі «Отходы производства и потребления» (м.Київ, 2006 р.); 68 науково-практичної конференції молодих вчених, аспірантів і студентів у Київському національному університеті будівництва і архітектури (м. Київ, 2007 р.); Міжнародному конгресі «WasteTech-2007» (м. Москва, 2007 р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертації увійшли до 8 публікацій у фахових наукових виданнях, визначених ВАК України, та 4 тез доповідей на конференціях.

Обсяг та структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 148 найменувань та додатків. Дисертація містить 50 таблиць і 65 рисунків, її загальний обсяг становить 148 сторінок, обсяг основної частини - 126 сторінок, додатки викладені на 8 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання та методи дослідження, наведено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 «Проблеми урахування оцінок екологічного впливу у складі земельного кадастру» розглянута проблема створення екологічного нормативу планування території з визначенням необхідного і достатнього переліку характеристик земельних ділянок для фіксації у земельному кадастрі. Проведено аналіз понять «Оцінки Впливів на Навколишнє Середовище (ОВНС)», «Охорони Навколишнього Природного Середовища (ОНПС)» та «Оцінки Екологічних Впливів (ОЕВ)» у світлі інтеграції України у світову спільноту. Сучасні уявлення про процес екологічної оцінки ОЕВ полягають у тому, що він повинен починатися на стадії бізнес-плану й перманентно продовжуватися при виборі земельної ділянки і подальших стадіях розроблення містобудівної документації. При цьому має виконуватися розділ ОЕВ (ОВНС, ОНПС згідно національних нормативів), що враховує існуючий стан середовища і його прогнозні зміни у результаті господарської діяльності. Наявність цієї інформації у земельному кадастрі забезпечує об'єктивність прийняття рішень інвесторами. Облік результатів екологічної оцінки у прийнятті рішень, паралельно з технічними та економічними параметрами діяльності, є основною метою її проведення. Результати оцінки повинні використатися для визначення ключових інвестиційних позицій вибору місця розміщення об'єкта, базових та захисних технологій, що унеможливлюють наднормативний негативний вплив на навколишнє середовище. Успішне використання систем ОЕВ європейськими країнами продемонструвало універсальність і гнучкість цього підходу, тобто можливість та необхідність його застосування до національних стандартів різних країн. В Україні така процедура «західного типу» «Оцінки Екологічних Впливів (ОЕВ)» не узаконена, а виконується лише її вкрай урізаний аналог «Оцінки Впливів на Навколишнє Середовище (ОВНС)» при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд») для проектної стадії, коли принциповий для цього підходу вибір варіантів вже практично неможливий.

У розділі 1 намічена структура питань ОЕВ (ОВНС), які необхідно вирішувати на передпроектних стадіях - «Схемах планування території на регіональному і місцевому рівнях», «Генеральних планів населених пунктів», «Детальних планів території». Рекомендовано застосовувати усталену міжнародну процедуру ОЕВ для підготовки екологічних розділів містобудівної документації на передпроектних стадіях, що дозволяє об'єктивно оцінити можливості розміщення об'єкта саме на цій території, прогнозні зміни навколишнього середовища під впливом діяльності, вчасно коректувати планувальні й технологічні рішення, і, в остаточному підсумку, оптимізувати інвестиційний процес освоєння конкретної земельної ділянки. Запропоновано перелік вимог до екологічного нормативу планування території:

– оцінка оптимальності просторово-часового містобудівного рішення;

– виявлення екологічно небезпечних геологічних процесів;

– раціональне використання ресурсів;

– оцінка хімічного та фізичного забруднення атмосферного повітря;

– оцінка забруднення водного середовища стічними водами;

– оцінка порушення стану ґрунтів;

– оцінка антропогенних впливів на рослинний світ;

– оцінка антропогенних впливів на тваринний світ;

– оцінка антропогенних впливів на природні ландшафти та характеристика рівня змінності їх природного стану;

– оцінка ефективності і рівня розвитку мережі ландшафтно-рекреаційних територій;

– екологічне зонування території;

– оцінка екологічної ємності території по зонах;

– оцінка існуючого та прогнозного стану довкілля;

– оцінка рівня екологічної безпеки;

– обґрунтування планувальних заходів з ОНПС;

– обґрунтування засобів поводження з відходами;

– обґрунтування технологічних заходів з ОНПС;

– заява про екологічні наслідки планування і забудови території.

У розділі подано обґрунтування переліку характеристик земельних ділянок для фіксації у земельному кадастрі на різних стадіях розроблення передпроектної документації. Це забезпечить інвесторам доступ до агрегованої інформації, що була отримана організаціями-розробниками томів ОВНС. Том ОВНС повинен включати підрозділ-відомість «Кадастрова інформація», який передається до земельного кадастру.

У розділі 2 «Кадастровий облік земельних ділянок, що зайняті звалищами» окреслено найбільш поширені ситуації утворення звалищ, узагальнені їх типові характеристики, обґрунтувати варіанті поводження з різними типами звалищ та визначено прикладні положення земельного кадастру щодо обліку екологічних характеристик існуючих звалищ. У цей час масштаб поширення звалищ по території Україні придбав статус національної проблеми. Головна проблема у тому, що звалища кардинально відрізняються одне від одного і потребують різних підходів до їх обстеження та рекультивації. Найбільш адекватною існуючій в Україні ситуації є запропонована класифікація, яка наведена у табл. 1.

Таблиця 1

Класифікація звалищ

Типологія	Визначення
звалище	земельна ділянка, на якій накопичуються антропогенні відходи
звалище санкціоноване	звалище, статус якого адміністративно встановлено згідно чинному порядку
звалище санкціоноване незавершене	санкціоноване звалище, облаштування якого не відповідає проектній документації
звалище санкціоноване невпорядковане	санкціоноване звалище, експлуатація якого не відповідає технічним регламентам
звалище несанкціоноване	звалище, статус якого не встановлено згідно чинному порядку
звалище невпорядковане	звалище, експлуатація якого не відповідає технічним регламентам

Для визначення екологічного стану територій, зайнятих звалищами відходів, необхідні геоекологічні вишукування. Програма таких досліджень розроблена і реалізована автором у складі комплексу робіт проектно-вишукувального інституту «КримГІІНТІЗ» (м. Сімферополь) при обстеженні існуючих полігонів ТПВ, закритих або занедбаних звалищ на територіях міст Севастополь, Сімферополь, Керч, Армянськ та інших населених пунктів. Визначено, що для проведення комплексних геоекологічних вишукувань необхідно і достатньо вирішення задач:

1) інженерно-геологічне вивчення майданчика і тіла звалища за результатами буріння;

2) встановлення морфологічного і морфометрічного складу відходів, ресурсної цінності відходів і можливості вторинного використання техногенних ґрунтів;

3) оцінка потенційного ризику розвитку небезпечних техногенних подій;

4) визначення хімічного складу і ступеня хімічного забруднення товщі відходів і ґрунтів на території звалища, у санітарно-захисній зоні чи на прилеглих ділянках при її відсутності; хімічного складу та ступеня хімічного забруднення підземних водоносних горизонтів з організацією гідро спостережних свердловин; забруднення повітря;

5) радіологічне, санітарно-бактеріологічне та мікробіологічне обстеження відходів;

6) розроблення альтернативних варіантів використання території відповідно до сучасних містобудівних і екологічних норм;

7) визначення проектних рішень з рекультивації порушених територій.

У розділі подається коротка характеристика ряду об'єктів геоекологичніх вишукувань та загальні висновки за їх результатами. Обстежені ділянки потребують комплексній реабілітації для відновлення нормативної якості, без якої їх подальше використання неможливо. Відсутність рекультивації на об'єктах захоронення відходів обмежує інвестиційній потенціал містобудівного розвитку територій.

Згідно аналізу проблем виникнення і ліквідації звалищ виділені принципі управління звалищами і оптимального використання звільнених ділянок (рис. 1).

Оптимальне поводження зі звалищами реалізується застосуванням наступного механізму управління:

1. При виділенні територій під спорудження об'єктів (у т.ч. об'єктів поводження з ТПВ, інших соціально-значущих об'єктів) здійснювати пріоритетний відвід земель, зайнятих у цей час несанкціонованими звалищами.

2. При розробці і затвердженні проектно-кошторисної документації на будівництво об'єктів у місцях розташування звалищ передбачати безумовне виконання робіт з їх ліквідації та рекультивації.

3. Джерелами фінансування вищевказаних робіт можуть бути: кошти фонду охорони навколишнього середовища; місцевий бюджет; кошти підприємств сфери поводження з ТПВ; кредити; інвестиції; інші джерела. У разі, коли рекультивація здійснюється за рахунок бюджетних коштів, затрати на виконання робіт необхідно включати у вартість земельних ділянок, що виділяються інвестору для реалізації намірів. При цьому відведення ділянок інвестору повинно мати спрощену процедуру.

4. Для підвищення зацікавленості підприємств, зайнятих рекультивацією звалищ, передбачати для них пільгові форми оподатковування. Підприємствам, задіяним на роботах з рекультивації звалищ на території населеного пункту, на пріоритетній основі виділяти необхідну техніку і механізми на умовах пільгової оренди.

Обов'язкова рекультивація звалищ повинна виконуватися по індивідуальних проектах, розроблених щодо конкретного інвестиційного об'єкта. Тобто, типових рішень бути не може. Технічні рішення з рекультивації звалищ приймаються залежно від подальшого використання земельної ділянки. Вибору напрямку рекультивації повинні передувати комплексні геоекологичні вишукування згідно запропонованої «Програми...».

Дефіцит міських земель змушує інвесторів просити земельні ділянки на незручних площах, у тому числі на уже закритих міських звалищах. У розділі наведені прикладі використання ділянок звалищ у новому призначенні. Рекультивовані ділянки звалищ придатні для розміщення численних об'єктів, у тому числі з підвищеній екологічній небезпекою. Базовим напрямком використання рекультивованих звалищ повинно стати розміщення на їхніх територіях об'єктів поводження з відходами різного ієрархічного рівня - сміттєсортувальних станцій (ССС) і комплексів (ССК), сміттєпереробних комплексів (СПК) і заводів (СПЗ), сміттєспалювальних заводів (ССЗ), полігонів ТПВ, що відображено у табл. 2. У системі управління відходами це є раціональним, тому що звільняє місцеві органи самоврядування від необхідності додаткового виділення дефіцитних міських земель і дозволяє оперативно здійснювати управління об'єктами.

Таблиця 2

Функціональне призначення земельної ділянки рекультивованого звалища

Функціональне користування	Стан або пропозиція
Рекомендовані види функціонального користування	ССС, СПК різних ієрархічних рівнів, СПЗ, ССЗ (тільки за межами міста), полігон ТПВ
Не рекомендовані види функціонального користування	цивільне, житлове будівництво

Закріплення рекультивованих ділянок звалищ за об'єктами поводження з відходами повинно здійснюватися на нормативному рівні, для чого слід внести додаткові вимоги у містобудівний норматив ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень». Це дозволить передбачити виділення ділянок для розглянутих об'єктів на передпроектних планувальних стадіях під ці інвестиційні проекти. Виходячи із цього базового положення у розділі наведені характеристики земельних ділянок рекультивованих звалищ і види обмежень варіантів функціонального використання ділянок. Пропоновані інформаційні таблиці повинні стати кадастровими відомостями, які розробляються для «Технічного паспорта земельної ділянки».

У розділі 3 «Кадастровий облік об'єктів поводження з побутовими відходами» розглянуто резервування земельних ділянок для поводження з відходами за оптимізованими екологічно безпечними технологіями і включення їх критичних характеристик до земельного кадастру з урахуванням планувальних і екологічних сервітутів. Подано огляд сучасного стану проблеми утилізації ТПВ у просторово-часовому аспекті в Україні та АР Крим. Визначено, що ріст ТПВ має експоненціальну залежність, а питома кількість ТПВ на душу населення постійно зростає як по Україні так і в АР Крим. Результаті розрахунків наведено на рис. 2 - рис. 5.

Потребує корегування норма питомого накопичення ТПВ на душу населення, яка вже зараз фактично вище норми, але якою продовжують користуватися при проектуванні об'єктів поводження з відходами, плануванні галузевої політики та фінансуванні галузі. Для правильної оцінки річних об'ємів ТПВ необхідно відкоригувати нормативні показники. Констатовано, що сучасне поводження з відходами нераціональне і має результатом їх постійно зростаюче накопичення, що несумісне з державною концепцією сталого розвитку України. Стан полігонів і існуючі способі захоронення відходів не вирішують проблему. Інші технології поводження з відходами по Україні повсюдно не поширені. Очевидна криза управління галуззю і відсутність ефективної системи поводження з відходами на регіональному та місцевому рівнях. Прогнозується подальше значне перевищення норм, що свідчить про необхідність негайного кардинального поліпшення існуючої системи поводження з ТПВ в Україні.

Вкрай потрібно вже зараз виділяти і резервувати земельні ділянки для розміщення об'єктів поводження з відходами, надавати пільги щодо залучення приватних інвестицій у галузь і реагувати на результат через систему зворотного зв'язку. Розвиток сучасного суспільства Україні потребує створення кардинально нової системи поводження з відходами, що базується на комбінації різних технологій утилізації відходів, регіональних особливостей та економічній стимуляції державою приватного бізнесу.

У розділі 3 обґрунтовані питомі критерії порівняння технологій поводження з відходами за потужністю, економічністю, екологічною безпекою та забезпеченістю земельними майданчиками. Огляд і аналіз сучасних технологій дозволяє виділити загальні напрямки утилізації відходів: технології спалювання, сортування та вторинна переробка твердих побутових відходів, захоронення на полігонах. На підстави практичних даних встановлено, що зазначені технології тією чи іншою мірою знайшли свою апробацію на Україні, що дозволяє критично оцінити переваги і недоліки кожного зі способів утилізації відходів. Обґрунтоване, що розвиток мережі сміттєсортувальних і сміттєпереробних підприємств різної потужності повинен стати основою системи управління відходами в Україні та визначати галузеві пріоритети. Для неї треба планувати ієрархію відповідних земельних ділянок, характеристики яких повинні бути відображені у земельному кадастрі для потреб інвесторів.

Розміщення об'єктів поводження з відходами повинне бути взаємозалежне на місцевому й регіональному рівнях. Будівництво сміттєспалювальних заводів у границях населеного пункту недоцільно за екологічними чинниками і повинно бути обмежено на нормативно-інструктивному рівні.

Сміттєпереробні підприємства, замкнуті на полігон ТПВ, необхідно розглядати як базову підсистему поводження з відходами. Для об'єктів потужністю до 100тис.т/рік рекомендується санітарно-захисна зона 50м при розташуванні основного виробництва у центрі промислової площадки. Пропонується нормативно (у ДБН 360-92**, ДСП 173-96) закріпити за даними підприємствами санітарно-захисну зону 50 м при центральному розміщенні виробничого корпуса, ангара тощо, тоді санітарно-захисна зона (СЗЗ) буде перебувати у границях виробничої території без додаткового відчуження земель. Якщо приймається інше планувальне рішення, то СЗЗ встановлюється у кожному конкретному випадку від джерела викиду забруднюючих речовин. Мінімально необхідна санітарно-захисна зона дозволяє раціонально розташовувати об'єкти поводження з відходами на забудованих територіях і ефективно управляти системою.

На цей час відсутні нормативні вимоги щодо розміщення об'єктів поводження з відходами, зокрема полігонів ТПВ. Тому для вибору перспективних площадок під будівництво об'єктів поводження з відходами розроблено відповідні критерії з фіксацією у планувальної й кадастрової документації. Різностадійне планування систем поводження з ТПВ у складі міської інфраструктури не визначено в Україні на нормативному рівне. У табл. 3 запропоновані нормі розміщення об'єктів поводження з твердими побутовими відходами.

Таблиця 3

Орієнтовні планувальні нормі щодо розміщення об'єктів поводження з відходами різної потужності

Об'єкті поводження з відходами	Стадії планування
	Схема планування території на регіональному рівне	Схема планування території на місцевому рівне	Генеральній план	Детальній план території
полігон ТПВ	+	+	+	+
	ємність залежить від маси залишків відходів переробки
сміттєспалювальний завод (ССЗ)	±	-	-	-
	питома потужність 600 кг/рік*душу
сміттєпереробний завод (СПЗ)	+	+	+	+
	один СПЗ на 10…50 СПК
сміттєпереробний комплекс (СПК)	+	+	+	+
	один СПК на 25…100 ССС
сміттєсортувальна станція (ССС)	+	+	+	+
	питома потужність 6 тис. т/рік на 10 тис. населення

На основі аналізу перспективних сучасних технологій поводження з відходами здійснено вибір критичних характеристик земельних ділянок, що призначені для поводження з відходами. Ці критичні характеристики пропонується вносити у земельний кадастр з урахуванням планувальних і екологічних сервітутів.

У розділі 4 «Ринково-адміністративне управління потоками відходів» розглянуто дію ринково-адміністративних механізмів управління галуззю поводження з відходами. Оптимізація управління потоками відходів здійснюється залежно від економічних, виробничих і екологічних обмежень на вид діяльності. У попередніх розділах показано, що при збереження існуючої системи поводження з ТПВ, їх кількість буде постійно збільшуватися, що неодмінно призведе до поширення несанкціонованих звалищ. Кардинальна зміна системи поводження з ТПВ вимагає введення зворотного зв'язку між результатами їх перероблення і діяльністю інвесторів з впровадження інноваційних технологій. Згідно світового досвіду, при правильно налагодженій системі поводження з ТПВ, реалізація інноваційних проектів приносить інвесторам значний прибуток. В умовах перехідної економіки України найбільш компромісним представляється існування не полярних систем управління (державної або ринкових), а ринково-адміністративної системи управління сферою відходів. Повністю державне управління показало неспроможність існуючих механізмів, слабість фінансування, відсутність стійких еколого-економічних результатів діяльності. З іншого боку, при політичній і економічній нестабільності у державі та агресивному реагуванні ринку на виникаючі кризи, модель ринкового управління сферою відходів зв'язана зі стратегічними екологічними ризиками і виникненням конфліктів між інтересами екології та економіки. Узагальнений галузевий підхід повинен поєднувати параметричне планово-адміністративне управління з коректуванням еколого-економічних ринково-адміністративних механізмів поводження з відходами через зворотний зв'язок із щорічними поточними оцінками впливів на навколишнє середовище. Для генерування дій і комплексного підходу до управління відходами виникає потреба у створенні самостійної структури, що володіє інституціональними, інвестиційними й управлінськими важелями - системи ДЕРЖКОМВІДХОДИ.

Реалізація концептуального механізму управління галуззю з урахуванням інвестиційної ситуації потребує розроблення пропозицій з оптимізації системи управляння відходами на місцевому і регіональному рівнях.

На місцевому рівні інвестор повинен здійснити наступні кроки:

1. Консультації щодо наявності планувальної документації.

2. Бізнес-плани. Інвестор готує варіанти бізнес-планів будівництва різних об'єктів поводження з відходами і визначає необхідну площу майданчиків за варіантами.

3. Попередня орієнтовна ОВНС. Інвестор замовляє попередню орієнтовну ОВНС стосовно намічених варіантів бізнес-планів у прив'язці до різних варіантів ділянки. На основі бізнес-планів та ОВНС Інвестор готує «Заяву про наміри будівництва об'єктів поводження з відходами».

4. Уточнення меж земельних ділянок. За допомогою бази земельного кадастру Інвестор уточнює земельні ділянки, необхідні для реалізації його намірів.

5. Громадськість. Інвестор проводить громадські слухання щодо намічених ним варіантів будівництва об'єктів поводження з твердими побутовими відходами.

6. Відведення земельної ділянки. Земельна ділянка виділяється цільовим призначенням за спрощеною системою під визначений інвестиційний проект конкретного об'єкта поводження з ТПВ.

7. Проектування. У складі проектної документації розробляється том ОВНС з підрозділом «Кадастрова інформація», який передається до земельного кадастру.

8. Будівництво. При виявленні у процесі будівництва якісно нової інформації про земельну ділянку, вона має передаватися у земельний кадастр.

9. Експлуатація. Тарифи на приймання відходів повинні бути диференційовані, зокрема повністю відсортовані за складом повинні прийматися за значно нижчим тарифом, ніж на змішані відходи.

Муніципальні пільги, що можуть встановлюватися Держадміністрацією: скорочена процедура виділення земельної ділянки під будівництво об'єктів поводження з відходами; безвідсотковий муніципальний кредит; звільнення від виплат на інфраструктуру міста; часткове звільнення від ПДВ за прогресуючою ставкою, яка залежить від стану системи поводження з відходами і встановлюється Радами народних депутатів (зворотний зв'язок управляння галуззю).

Інформація про склад, обсяги, ступінь рециклінгу відходів з кожного об'єкта повинна надходити в ієрархічну мережу органів ДЕРЖКОМВІДХОДІВ. ДЕРЖКОМВІДХОДИ може призначати спеціалізовані пільги щодо перероблення певних видів відходів, які надходять від населення у надто великому обсязі (зворотний зв'язок управляння галуззю).

Модель управління відходами на місцевому рівні відображено на рис. 6.

Структура ринково-адміністративного управління відходами на регіональному рівні відображено на рис. 7.

ВИСНОВКИ

Найбільш важливі наукові результати, одержані в дисертації:

1. Сформульовано вимоги до екологічного нормативу планування території, які слід урахувати при його науково-методологічному обґрунтуванні та розробленні.

2. Констатовано доцільність і необхідність цілеспрямованого виділення земельних майданчиків під мережу сміттєпереробних комплексів, замкнутих на полігон твердих побутових відходів, на передпроектних стадіях - «Схем планування території на регіональному і місцевому рівнях», «Генеральних планів населених пунктів», «Детальних планів території».

3. Адаптовано принципи застосування міжнародної процедури «західного» типу «Оцінки Екологічних Впливів» (ОЕВ, Environmental Impact Assesment) для проведення екологічних вишукувань, у тому числі для обстеження, оцінки екологічного стану та наслідків будівництва об'єктів поводження з відходами.

4. Укомпоноване комплекс оцінок стану об'єктів поводження з відходами, які являють собою спеціальний вид екологічних вишукувань і рекомендовані для використання вишукувальними та проектними організаціями України.

5. Розроблена «Програма геоекологічних вишукувань звалищ», якою слід керуватися при обстеженні забруднених відходами території.

6. Запропонована варіантна схема функціонального використання ділянок звалищ різного типу. Подальше використання ділянок звалищ рекомендовано здійснювати за схемою з урахуванням визначених обмежень.

7. Доказана необхідність збільшення норми надходження ТПВ щонайменше до

8. 600 кг/рік*душу населення для повномасштабного і реалістичного планування потужності місцевих та регіональних систем поводження з відходами.

9. Рекомендовані критерії вибору земельних ділянок для розташування об'єктів поводження з відходами.

10. Визначені показники екологічного стану об'єктів поводження з відходами, їх земельних ділянок та екосервітути, які призначені для фіксації у складі земельного кадастру.

11. Запропоновано розгалужену структуру ДЕРЖКОМВІДХОДИ, яка забезпечить оптимізацію системи управління відходами на регіональному та місцевому рівнях з урахуванням інвестиційної ситуації.

Висновки та рекомендації щодо практичного використання здобутих результатів:

1. Виділені типові ситуації та процеси утворення звалищ необхідно впровадити у проектну діяльність щодо створення систем поводження з ТПВ.

2. Численними авторськими проектами доказана реалізованість «Програми геоекологічних вишукувань звалищ» (документація зберігається у технічному архіві інституту «КримГІІНТІЗ»).

3. Апробовані критерії вибору майданчиків для розміщення об'єктів поводження з відходами, у тому числі сміттєсортувальних станцій і сміттєпереробних комплексів (у складі проектної документації інституту «КримГІІНТІЗ»).

4. Розроблені типові варіанти використання земельних ділянок звалищ щодо рекультивації та розміщення на них різнопланових об'єктів (відображено у проектної документації інституту «КримГІІНТІЗ»).

5. Доказана необхідність зменшення санітарно-захисної зони сміттєпереробних комплексів з 300 м до 50 м, що забезпечує реалізованість планувальних рішень з розміщення сміттєсортувальних станцій і сміттєпереробних комплексів.

6. Згідно аналізу техніко-економічних та екологічних показників стану всіх об'єктів поводження з ТПВ, явну перевагу мають сміттєпереробні комплекси.

7. Стверджується необхідність обмеження на нормативно-інструктивному рівні будівництва у щільно населених містах сміттєспалювальних заводів.

8. З усього комплексу перспективних технологій поводження з відходами доцільно розвивати мережу сміттєсортувальних станцій і сміттєпереробних комплексів, які замкнуті єдиним технологічним процесом на полігон твердих побутових відходів.

9. Положення роботи щодо розміщення об'єктів поводження з ТПВ впроваджуються на передпроектних стадіях у спільній роботі з інвесторами АР Крим та інших регіонів України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Орлова Т. А. Экологический мониторинг полигонов твердых бытовых отходов в системе городского кадастра населенных мест / Т. А. Орлова, Н. П. Ткаченко // Містобудування та територіальне планування : наук.-техн. збірник. - К. : КНУБА, 2003. - Вип. 14. - С. 62-65.

2. Орлова Т. А. Перспективы использования биогаза и практические аспекты его изучения / Т. А. Орлова, Н. П. Ткаченко // Містобудування та територіальне планування : наук.-техн. збірник. - К. : КНУБА, 2003. - Вип. 15. - С. 56-61.

3. Орлова Т. А. Проблема оценки пригодности территорий для размещения полигонов ТБО / Т. А. Орлова // Містобудування та територіальне планування : наук.-техн. збірник. - К. : КНУБА, 2004. - Вип. 17. - С. 211-216.

4. Орлова Т. А. Реабилитация городских территорий, занятых твердыми отходами / Т. А. Орлова // Містобудування та територіальне планування : наук.-техн. збірник. - К. : КНУБА, 2005. - Вип. 20. - С. 244-249.

5. Орлова Т. А. Проблема противофильтрационной защиты территорий, занятых объектами захоронения отходов / Т. А. Орлова // Містобудування та територіальне планування : наук.-техн. збірник. - К. : КНУБА, 2005. - Вип. 21. - С. 232-237.

6. Орлова Т. А. Критерии выбора площадок для размещения объектов утилизации отходов / Т. А. Орлова // Сучасні проблеми архітектури і містобудування : наук.-техн. збірник. - К. : КНУБА, 2006. - Вип. 16. - С. 210-214.

7. Орлова Т. А. Экологическая оценка земельных участков, занятых объектами обращения с отходами / Т. А. Орлова // Містобудування та територіальне планування: наук.-техн. збірник. - К. : КНУБА, 2006. - Вип. 25. - С. 167-181.

8. Орлова Т. О. Проблеми урахування у земельному кадастри оцінок екологічного впливу / Т. О. Орлова // Містобудування та територіальне планування: наук.-техн. збірник. - К. : КНУБА, 2007. - Вип. 26. - С. 210-217.

кадастр територія норматив екологічний

АНОТАЦІЯ

Орлова Т.О. Оцінки екологічного стану земельних ділянок, зайнятих відходами та об'єктами поводження з ними. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.24.04 - кадастр та моніторинг земель. - Київський національний університеті будівництва і архітектури, Київ, 2008.

У дисертації проведено аналіз сучасної міжнародної процедури «західного» типу «Оцінки Екологічних Впливів» («Environmental Impact Assesment») і адаптовано принципи ії застосування для екологічних вишукувань, оцінки екологічного стану та наслідків будівництва об'єктів поводження з відходами. Сформульовано вимоги до екологічного нормативу планування території з визначенням необхідного і достатнього переліку характеристик земельних ділянок для фіксації у земельному кадастрі.

Виконана оцінка існуючих звалищ ТПВ, визначення типових напрямків поводження з ними та фіксація у земельному кадастрі характеристик земельних ділянок звалищ з урахуванням обмежень щодо подальшого використання у новому призначенні потенційним інвестором. Розроблена «Програма геоекологічних вишукувань звалищ», якою слід керуватися при обстеженні забруднених відходами території.

Констатовано необхідність створення систем управління відходами на місцевому та регіональному рівнях з резервуванням земельних ділянок для об'єктів поводження з відходами за оптимізованими екологічно-безпечними технологіями і включенням критичних характеристик ділянок до земельного кадастру з урахуванням планувальних i екологічних сервітутів. Згідно аналізу техніко-економічних та екологічних показників стану всіх об'єктів поводження з твердими побутовими відходами, доказано перевага сміттєпереробних комплексів, замкнутих єдиним ланцюгом на полігон відходів. Обґрунтовані показники екологічного стану об'єктів поводження з відходами, їх земельних ділянок та екосервітути, які призначені для фіксації у складі земельного кадастру.

Визначені ринково-адміністративні механізмі управління галуззю поводження з відходами iз урахуванням інвестиційної ситуації. Запропоновані засоби державного управління зі зворотним зв'язком, засновані на еколого-економічних механізмах пріоритетного інвестування та спрощеного виділення земельних ділянок під мережу поводження з відходами через систему земельного кадастру.

Ключові слова: оцінка екологічного стану, кадастр, об'єкті поводження з відходами.

АННОТАЦИЯ

Орлова Т. А. Оценки экологического состояния земельных участков, занятых отходами и объектами обращения с ними. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата технических наук по специальности 05.24.04 - кадастр и мониторинг земель. - Киевский национальный университет строительства и архитектуры, Киев, 2008.

В диссертации проведен анализ современной международной процедуры «западного» типа «Оценки Экологических Воздействий» («Environmental Impact Assesment»), принципы которой адаптированы при выполнении экологических изысканий, оценки экологического состояния и последствий размещения объектов обращения с отходами. Современные представления о процессе экологической оценки заключаются в том, что она должна начинаться на стадии бизнес-плана и перманентно продолжаться при выборе земельного участка и дальнейших стадиях разработки градостроительной документации. Наличие этой информации в земельном кадастре обеспечивает объективность принятия решений инвесторами о ценности участка и необходимости заявленной инвестиционной деятельности. Рекомендовано применять международную процедуру ОЭВ для подготовки экологических разделов градостроительной документации на предпроектных стадиях, сформулированы требования к экологическому нормативу планировки территории с определением необходимого и достаточного перечня характеристик земельных участков для фиксации в земельном кадастре.