Принципи формування архітектури шкіл з нетрадиційними методами навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет будівництва і архітектури

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата архітектури

Спеціальність 18.00.02 - Архітектура будівель та споруд

Принципи формування архітектури шкіл з нетрадиційними методами навчання

Дячок Оксана Миронівна

Київ 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському Національному університеті будівництва і архітектури Міністерства освіти України.

Науковий керівник - доктор архітектури, профессор Ковальський Леонід Миколайович, Київський Національний університет будівництва і архітектури

Офіційні опоненти: доктор архітектури, професор Уреньов Валерій Павлович Одеська академія будівництва і архітектури

Кандидат архітектури, старший науковий співробітник Куцевич Вадим Володимирович Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву

Провідна установа - Академія образотворчого мистецтва і архітектури м. Київ

Захист відбудеться “17” лютого 2000р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.056.02 при Київському Національному університеті будівництва і архітектури за адресою: 2520037, Київ - 37, Повітрофлотський проспект 31, ауд. 466.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського Національного технічного університету будівництва і архітектури

Автореферат розісланий “ 17 “ січня 2000р.

Вчений секретар спеціалізованої ради Тімохін В.О.

1. Загальна характеристика роботи

архітектурний антропософія будівництво школа

Вступ. Соціально-економічний і духовний розвиток України вимагає сьогодні кардинального реформування системи освіти, в тому числі й архітектурно-планувальної концепції школи з метою створення комфортних умов навчання та відпочинку учнівської молоді.

Аналіз стану традиційної системи освіти окреслює декілька взаємопов'язаних негативних тенденцій, які створюють несприятливі умови навчання, праці та відпочинку учнів, зумовлюють велику кількість захворювань у дітей.

Архітектурно-планувальна концепція загальноосвітньої школи в її традиційному розумінні втратила свою актуальність, вичерпалась ідеологічно. Радянська школа архітектурною теорією та практикою розглядалась як метафізичний об'єкт, позбавлений внутрішнього змісту та духовного наповнення. Перемагала нормативність над концептуальністю, наслідком чого було констатування існування оболонки, у той час коли можливе співіснування її функції залишилося поза увагою архітектора, оскільки вважалося, що це проблеми організатора навчального процесу - педагогіки.

Намагання “урізноманітнити” в експериментальному будівництві шкільні будівлі не набули масовості, адже єдиний для всіх навчальний план не вимагав надто варіабельного об'ємно-планувального рішення школи. Уніфікованій методиці викладання, стандартним робочим програмам, підручникам цілком відповідали уніфіковані школи.

Сьогодні архітектура більшості навчально-виховних закладів не сприяє духовному і естетичному розвитку учнів, не враховує своєрідних стереотипів життєдіяльності, української ментальності, етнічних особливостей регіонів України, нових навчальних технологій.

Як свідчать педагогічні дослідження вчених-психологів, соціологів, фізіологів та інших спеціалістів, причетних до організації освіти, криза традиційної системи освіти, суперечності між вимогами суспільства забезпечити єдиний рівень освіти і варіативністю розвитку особистості в різнобарвній гаммі її нахилів і здібностей можуть бути частково подолані в альтернативних навчальних закладах, які будують свою діяльність на базі нових концепцій.

Закон “Про освіту” і Державна національна програма “Освіта” (Україна XXI століття) поставили стратегічне завдання - вивести освіту в Україні на рівень розвинутих країн світу шляхом реформування структурних і організаційних основ освіти на принципах неперервності навчання, гнучкості навчальних технологій, урахування національних традицій і світових досягнень в освітній культурі.

У розвиток тих державних стратегічних актів педагогічна та архітектурна наука внесла багато наукових досліджень у галузь шкільного будівництва. Розроблені та перевірені в експериментальному будівництві нові типи шкільних будівель, альтернативних шкіл.

Проблемам розвитку архітектури навчально-виховних будівель присвятив свої дослідження доктор архітектури Л.М.Ковальський, архітектура шкільних будівель як елемент комплексів громадських установ розглядалась у дослідженні доктора архітектури В.І. Єжова, а також у працях інших учених: І.І. Середюка, І.О. Фоміна, В.О. Тімохіна, В.Т. Шпаківської, Г.І. Лаврика, Ю.Г. Рєпіна, І.Д. Родічкіна, В.З. Ткаленка,О.О. Начевої, О.С. Слєпцова, С.В. Сьомки, Н.А. Консулової та ін.

Значний внесок у розвиток навчально-матеріального середовища внесли педагогічні дослідження В.В. Сгадової, В.М. Мадзігона, В.Ф. Паламарчук, І.В. Василенко, О.В. Овчарук, Н.В. Абашкіноі та ін. При розгляді функціонально-педагогічних та духовних чинників формування архітектурного середовища для дітей великий вплив мали результати досліджень таких прогресивних закордонних учених, архітекторів як Крістофер Дей, Джейкоб Ліберман, Жан Петерс та ін.

Дане дисертаційне дослідження являє собою логічне продовження багаторічного теоретичного і практичного здобутку та досвіду названих вище та багатьох інших авторів, має своєю метою його подальший розвиток та доповнення новаціями, котрі внаслідок тих чи інших причин до цього часу розглядались недостатньо.

Так, не дослідженою на сьогодні залишилась проблема шкільного будівництва з погляду духовного вчення, антропософії, адже людина - це не тільки її зовнішня оболонка, а й внутрішній зміст.

Вплив матеріалізму, заперечення існування духовного світу спонукало відмовитись від цього уявлення. Для антропософського дослідження фізичне тіло людини (physischer leib) -є тільки одним із “членів” людської істоти. Крім фізичного тіла для антропософії об'єктом пізнання є ще тіло ефірне, астральне та носій людського “Я ”, що є вищим у душі людини.

Сьогодні працюють школи, які збудовані на зруйнованих цвинтарях, хоч наукові дослідження вказують на вплив такого роду випромінення на організм людей.

Лише недавно у нашій країні почалось вивчення впливу на людей геопатогенних зон, тоді як у багатьох країнах світу без такого дослідження не затверджується жоден проект.

Аналізуючи сучасну педагогічну концепцію та антропософські ідеї, привертає увагу поєднання вчення про антропологічні особливості людини (дитини) з архітектурною концепцією функціонального та об'ємно-просторового формуван-ня шкільних будівель. Але, на жаль, вони не знайшли широкого поширення в Україні.

Положення, викладені вище свідчать про актуальність даного дослідження та його теоретичну і практичну значущість у нових геополітичних умовах становлення української державності та необхідність у зв'язку з цим розвитку та формування українських закладів освіти.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Вибраний напрямок дослідження тісно пов'язаний з державними планами і програмами, що висвітлені “Державній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття)”, у вимогах “Концепції української національної школи”. Дане дисертаційне дослідження являє собою логічне продовження багаторічного теоретичного і практичного здобутку, досвіду названих вище та багатьох інших авторів, має своєю метою його подальший розвиток та доповнення новаціями, котрі, внаслідок тих чи інших причин, до цього часу розглядалися недостатньо.

Мета дослідження. Розробка та обгрунтування нових концептуальних підходів до проектування сучасних навчально-виховних закладів відповідно до антропософічних ідей, визначення принципів, прийомів формування функціонально-планувальної структури та об'ємно-просторової організації шкільних будівель, що забезпечуватиме активне сприяння духовному та естетичному розвиткові молоді, формуванню, збереженню і зміцненню їхнього здоров'я.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі задачі:

виявити історичні закономірності і сучасні тенденції розвитку середніх закладів освіти на території України з урахуванням антропософських ідей та концепцій;

розробити концепцію розміщення шкіл, формоутворення навчального простору і створення інтер'єру як частини концепції шкільного простору;

визначити принципи і прийоми архітектурно-плануваль-ної організації шкільних будівель з урахуванням антропософських ідей та створити теоретичну модель школи.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше апробовуються антропософські ідеї і принципи вальдорфської педагогіки як концептуальні засади архітектурного проектування загальноосвітніх навчально-виховних закладів в умовах становлення і розвитку української національної школи.

Виходячи із історичних закономірностей та сучасних тенденцій розвитку навчальних закладів, спираючись на прогресивні педагогічні моделі та практику проектування, будівництва та експлуатації навчально-виховних закладів сформульовано наукові принципи і рекомендації щодо розміщення шкіл, формування функціонально-планувальної структури, а також створення художньо-виразного простору школи.

Практичне значення одержаних результатів. У дисертації розроблені рекомендації щодо розміщення альтернативної школи, покращення якості функціональних, планувальних, просторових та художніх рішень шкіл з урахуванням віку дітей і їх духовних потреб, що дозволить зменшити захворюваність учнів в умовах екологічної кризи, сприятиме їхньому духовному і фізичному розвитку. Практичне застосування результатів дослідження можливе при розробці нормативно-методичних документів, їх впровадження в проектну практику і навчальний процес. У корпорації “ТЕРНО-Корс” (м.Тернопіль) дані результати дослідження впроваджувались при проектуванні у названих нище роботах.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і рекомендації впроваджені в експериментальному проектуванні:

“Трьохкомплектної гімназії на 21 клас (504учні) для будівництва в Західному регіоні України”.

“Проекті прив'язки гімназії на 504 місця (21клас) в м.Кіцмань Чернівецької області”.

Проекті “Державної школи мистецтв по вул. Шевченка, 20 в м. Підгайці Тернопільської області”.

У методичному посібнику до проектування навчально-виховних закладів для будівництва в Західному регіоні України.

Основні результати роботи доповідались на науково-практичних конференціях ТДПІ (Тернопіль, 1995); науково-технічній конференції “Реформування архітектурно-будівельного комплексу та проблеми проектування нових типів навчальних закладів”(Тернопіль, 1997); всеукраїнській науково-практичній конференцій “Мистецька і дизайнерська освіта в Україні та шляхи її інтеграції у Європейський простір: досвід, проблеми, перспективи”(Івано-Франківськ, Коломия, Галич, 1999).

Публікації. Автором самостійно та у співавторстві опубліковано 7 статей за темою дослідження, у тому числі 4 статті в наукових збірках обсягом 18 сторінок.

2. Зміст роботи

У Вступі визначено актуальність даного дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, мету дослідження, наукову новизну одержаних результатів, практичне значення одержаних результатів та апробацію результатів дисертації.

У першому розділі “Поетапний розвиток і вдосконалення архітектури шкіл” проаналізована традиція шкільного будівництва на Україні, де архітектурне середовище розглядалося на філософсько-теоретичному рівні як засіб і активна компонента навчання, духовного і естетичного виховання. В основі уявлення про школу протягом віків лежить ідея шкільного середовища як мікросвіту культури, високохудожнього і високодуховного як центру культури і духовності. При створенні архітектурного простору школи дитину вважали насамперед духовною особою, а не чисто матеріальною, найбільш визначні явища громадського і культурного життя школи проходили в емоційно і духовно насиченому просторі.

Школи у своїй основі були різноманітними, багатоваріантна система освіти забезпечувала високий рівень знань, сприяла збереженню національних традицій, розвивала в учнів духовні почуття і почуття прекрасного. Структура шкільних будівель різних епох (у рамках Української культури) утворюють композиційні елементи, що відповідають основним видам діяльності в школі: простір навчальної діяльності; шкільний центр - простір громадської і культурної діяльності; сад - місце відпочинку, ландшафтний простір,органічно поєднаний з архітектурою школи. Ці простори часто контрастні між собою, створюють виразну, цікаву архітектурну форму, здатну впливати на почуття дітей.

Внаслідок аналізу виділені деякі закономірності в композиції: домінування простору громадської діяльності; простір саду являвся важливим архітектурним елементом; архітектурі окремих композиційних елементів придавалось велике значення і характер, який відповідав основним видам діяльності в них. Визначені засоби виразності відіграють важливу роль у формуванні композиційних елементів: виділення розмірами, розміщення на візуальній осі, багатством деталей і декору, використанням синтезу мистецтв, поліхромії, використанням різних за формою і розмірами просторів.

Після революції 1917р. заперечення існування духовного світу, матеріалістичний підхід до дитини призвели до того, що багатоваріантна система освіти була замінена однотипною і одноманітною. Єдина система навчання не вимагала надто варіабельного шкільного простору, а перехід на індустріальні методи будівництва, типове проектування призвели до того, що архітектура шкільних будівель втратила духовність, багатозначність, виразність.

Аналіз архітектурних композицій типових проектів шкільних будівель показав, що в них відсутня різнохарактерність просторів, яка б відповідала різним видам діяльності і вимогам різних вікових груп, об'єм трактувався у спрощених геометричних формах; школа втратила функцію громадського і культурного центру; шкільний сад деградував як важливий структурний елемент школи.

У зарубіжній практиці цього періоду широко використовувались різні альтернативні навчальні методи і технології навчання, які вимагали створення відповідного цікавого середовища школи. Проаналізовані принципи формування таких нетрадиційних технологій навчання як педагогічна концепція Марії Монтессорі, представників “нового виховання” Р. Кузіне, альтернативні методи навчання у США, концепції Петера Петерсона, О. Нейла, “дитяча республіка” школи Сендз в Англії, метод “вільного розвитку” у “Домі пізнання” в Індії та багато інших нетрадиційних навчальних закладів, де архітектура школи включена як виховна і навчальна функція. Розглянуті нестандартні навчальні заклади освіти в зарубіжній практиці дозволяють стверджувати, що всі вони є гнучкі за технологією навчання, невеликі за кількістю учнів і вимагають для своєї реалізації створення виразного архітектурного середовища.

Композиційний аналіз сучасних навчальних просторів дозволив систематизувати і виділити такі композиційні зв'язки, які використовуються для створення художнього образу: контраст малого і великого, простого і складного композиційних просторів; поєднання елементів різних конфігурацій; суміщення різних систем у просторовому утворенні; протипоставлення закономірності і випадковості в ансамблі; інтеграція композиційних зв'язків.

Аналізуючи моделі школи, виділена Вальдорфська школа, концепція якої базується на духовному вченні - антропософії. Показана історія виникнення цієї школи, розвиток міжнародного культурно-освітнього руху і впровадження вальдорфської педагогіки в Україні.

У другому розділі “Вплив теорій антропософії на формування архітектурного середовища освіти” висвітлені основи антропософського підходу до виховання дитини з метою створення відповідного педагогічного середовища, які полягають у підході до людини як до духовної особи, що є частиною Всесвіту. Органи людини співвідносяться з силами, що циркулюють у Космосі.

Навколо людини, як і навколо всіх живих істот, існує біоенергетична оболонка, що підтверджується експериментальними дослідженнями вчених багатьох країн світу. Антропософія говорить про три народження людини: народження фізичного, ефірного і астрального тіл. Ці важливі філософські твердження відіграють велику роль у підході до виховання, основані на засадах антропософії, які, в свою чергу, мають вплив на створення відповідного архітектурного простору школи.

Аналіз головних педагогічних принципів Вальдорфу і їх вплив на архітектурне середовище шкіл дає можливість визначити соціальну значимість школи як культурного центру мікрорайону і взаємодію архітектури школи з навчально-виховним процесом.

Антропософський підхід до проектування середовища для дітей включає:

важливі вимоги до шкільної ділянки, які передбачають її розміщення у тихій або приміській зоні міста, максимальний захист від шуму, а також урахування наявності геопатогенних зон, що мають здатність негативно впливати на організм людей;

врахування залежності емоційного сприйняття архітектури від форми, які в одному випадку є “животворними”, в іншому - безжиттєвими, здатними поглинати енергію людей, а також урахування залежності форми приміщень від віку дітей;

важливість створення навчального середовища з використанням природних матеріалів;

вимоги щодо використання кольору, світла і малюнка, з урахуванням їхнього впливу на дітей, визначення ролі фресок як частини концепції шкільного простору.

У третьому розділі “Принципи комплексного формування навчально-виховного середовища” визначені принципи формування архітектури школи, основані на антропософії:

- проектування шкільного середовища з урахуванням біологічної, енергетичної і космічної природи людини:

- врахування соціально-економічної значимості і доцільності школи;

- взаємодії архітектурного середовища і навчально-виховного процесу;

- адаптивності та гнучкості у використанні шкільного середовища;

- екологічності;

- врахування при вирішення форми приміщень вікового сприйняття простору;

- виділення в структурі школи культурного центру;

використання синтезу мистецтв при створенні навчального середовища школи.

У даному розділі засоби реалізації принципів проектування архітектурного середовища школи конкретизовані і систематизовані відповідно до трьох рівнів проектування: генплану, формування об'єму та інтер'єру. Наведені приклади авторської реалізації їх в реальному проектуванні.

Аргументоване розміщення школи у тихій зоні міста або у приміській зоні, а також дані пропозиції щодо захисту школи від шуму за допомогою терасних ігрових гірок, в'юнких рослин, структурованої води з використанням флоуформ.

Встановлено, що геопатогенні зони випромінюють імпульсні електромагнітні поля, які переносять в організм інформацію про незворотні процеси, які призводять до загибелі живих істот. Нейтралізувати випромінення геопатогенної зони неможливо, слід уникати розміщння шкільних будівель та площадок у місцях, де виявлено такого роду випромінення. Для цього на стадії вибору ділянки для будівництва слід виявляти і картувати ГПЗ, що є єдиним можливим шляхом уникнення руйнівного впливу ГПЗ на організм людей.

Дано рекомендації щодо розміщення зелених насаджень на території школи, враховуючи їх вплив на організм дітей. Запропоновано засоби для створення виразного ландшафтного простору для дітей молодшого шкільного віку, середнього і старшокласників.

Мистецька форма шкільної будівлі є невід'ємною частиною педагогічного і психологічного впливу на дітей. Для створення системи, яка була б носієм енергії, рекомендується дотримуватись правил золотого січення.

Для створення гнучкості у використанні шкільної будівлі запропоновані такі види трансформації: залишити незайманим простір і місце для забудови, а будівлю проектувати на модульній основі; в основу проектування покласти принцип гнучкого планування; передбачити 2 або більше черги в будівництві школи.

Запропоновані методи створення умов для використання клубно-спортивних приміщень жителями мікрорайону, що допоможе виконувати школі роль культурного центру.

Рекомендовані форми класних кімнат, які відповідають потребам і запитам дитячого організму залежно від віку дітей і форми занять, а також для задоволення потреби в “живому світлі” - з двох вікон у двох стінах від різних частин небосхилу. Запропоновані міроприємства, які допоможуть збільшити освітлення в приміщеннях.

Для створення атмосфери зацікавленості рекомендовані психологічні прийоми для оформлення внутрішнього простору, а також дано рекомендації щодо використання кольору, малюнку, матеріалу і зелених насаджень із урахуванням особливостей дитячого організму, вікового відчуття та роду занять.

Висновки

Аналіз архітектурних особливостей і санітарно-гігієнічних характеристик навчальних закладів в Україні показує, що більшість із них не відповідають сучасним вимогам та завданням, накресленим у Державній національній програмі “Освіта” (Україна XXI століття).

Архітектурно-планувальна концепція загальноосвітньої школи також втратила свою актуальність, адже донедавна школа архітектурною теорією та практикою розглядалась як метафізичний об'єкт, позбавлений духовного наповнення; матеріалістичний підхід до людини заперечував існування духовного світу, а тому дитина розглядалась як чисто фізична особа. Не вдалось “урізноманітнити” в експериментальному будівництві шкільні будівлі, адже єдиний для всіх навчальний план, уніфікована методика викладання, стандартні робочі програми не вимагали надто варіабельного об'ємно-планувального рішення школи. Консервативність педагогічного середовища, негнучка планувальна схема школи з механічним набором приміщень не пристосовані для фізичного і духовного розвитку особистості.

Опитування вчителів, співробітників Академії педагогічних наук, психологів показують, що сучасні педагоги відшукують шляхи гуманізації, нових форм організації навчального процесу. Потреба суспільства у відродженні духовності викликали до життя появу нових концепцій шкіл і закладів альтернативної освіти, коріння яких прослідковується у шкільництві дореволюційної України.

Вивчення та узагальнення літературних джерел, наукових та нормативних матеріалів, натурне обстеження пам'яток архітектури дозволяють провести історичний аналіз розвитку шкільного будівництва на Україні. Встановлено, що в дореволюційний період навчання та виховання були нерозривно пов'язані, школи були важливими аспектами культури українського народу. Існувала багатоваріантна система освіти, яка не тільки давала міцні знання своїм вихованцям, а й була доброю берегинею духовного багатства. Істотну роль у навчанні та вихованні відігравала виразна архітектура навчальних закладів, що і сьогодні є історико-культурними пам'ятками.

У 20-х роках багатоваріантність системи освіти була замінена єдиною трудовою школою. Матеріалістичний підхід до дитини, заперечення існування духовного світу породили одноманітність педагогічних теорій, форм і методів занять жорстка типізація і стандартизація виробництва призвели до того, що в нашій країні на багато років наперед передумовилась одноманітність і однотипність у шкільному будівництві.

Аналізуючи проекти типових шкіл, виявлено, що попри складність архітектурних композиційних взаємозв'язків, школа втратила виразність, багатозначність. Відсутність різнохарактерних просторів, трактування об'єму в спрощених геометричних просторах, невиразність і ізольованість простору клубних приміщень, деградування важливого структурного елементу-саду не дозволили школі виконувати функцію громадського і духовного центру, акценту в забудові міст і сіл України.

Наведений аналіз зарубіжного досвіду показує, що в практиці шкільного будівництва широко використовуються різноманітні альтернативні методи і технології, які принципово змінюють вимоги до формування навчально-матеріального середовища. Вибрані альтернативні навчальні заклади, в яких архітектура школи включена як виховна і навчальна функція, дозволили проаналізувати принципи формування, способи реалізації і методи створення шкільного простору.

Проведено композиційний аналіз сучасних навчальних просторів деяких альтернативних шкіл, що дозволило систематизувати і виділити композиційні зв'язки, які створюють можливий емоційний вплив на учнів.

Із всіх моделей альтернативного навчання виділена Вальдорфська школа, концепція якої базується на антропософії - духовному вченні. Вивчена історія виникнення школи, її розквіт, розвиток міжнародного культурно-освітнього руху і зародження вальдорфських ініціатив як однієї з ланок альтернативної системи навчання в Україні, де відмічено різке зростання уваги до проблем духовного життя людей, дозволяють передбачати ріст чисельності Вальдорфських шкіл у нашій країні.

Основою антропософського підходу до навчання і виховання дітей, а водночас і створення відповідного шкільного простору, є підхід до дитини як до духовної особи. Наукові теорії духовного вчення експериментально підтверджують існування біоенергетичної оболонки навколо людського тіла і говорять про три народження людини: народження фізичного тіла, ефірного і астрального тіл. На основі антропософії побудовані головні педагогічні принципи Вальдорфу, які мають вплив на архітектурне середовище; архітектурі відводиться важлива роль у процесі навчання і виховання.

Експерименти, проведені разом із спеціалістами - психологами, біоенергетиками, анкетне опитування вчителів і школярів, а також членів Академії педагогічних наук, дозволили визначити принципи формування навчального середовища, основані на антропософії:

1) проектування шкільного середовища з урахуванням біологічної, енергетичної і космічної природи людини;

2) врахування соціально-економічної значимості школи;

3) взаємодії архітектурного середовища і навчально-виховного процесу;

4) адаптивності і гнучкості у використанні шкільного середовища;

5) екологічності;

6) врахування при вирішенні форми і кольору приміщень вікового сприйняття простору;

7) виділення в структурі школи культурного центру;

8) використання синтезу мистецтв при створенні навчального середовища школи.

На рівні проектування генплану рекомендується: розміщення школи в тихій зоні міста чи приміській зоні (якщо таке розміщення неможливе, слід влаштовувати захист від шуму); уникнення руйнівної дії геопатогенного випромінення на організм людей, будівлі і комунікації; створення виразного ландшафтного простору з урахуванням впливу зелених насаджень на людей.

На рівні формування об'єму, рекомендується групувати приміщення шкільної будівлі за віковими та навчально-технологічними ознаками, використовувати різні види трансформації для гнучкості шкільної будівлі. Форми класних кімнат повинні відповідати вікові дітей і видові занять, а також задовольняти потребу дитячого організму в “живому світлі”.

На рівні проектування інтер'єру слід враховувати особливості дитячого організму, вікового відчуття кольору та роду занять в приміщеннях; створювати атмосферу зацікавленості за допомогою психологічних прийомів оформлення, а також використанням синтезу мистецтв, зелених насаджень і структурованої води.

Список опублікованих праць по темі дисертації:

Дячок О. Проблеми формоутворення і форм приміщень // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Випуск 4. -К.:КДТУБУ, 1999. -с.121-125.

Дячок О.М. Використання кольору, світла і малюнку для створення шкільного середовища. // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Випуск 5. -К.: КДТУБА, 1999. -с. 100-104.

Дячок О.М. Вальдорфська школа : синтез педагогіки і архітектури // Будівництво України. -1999. -№2. -с.13-16.

Дячок О.М. Вплив нетрадиційної системи освіти на формування архітектури школи// Праці наук.техн. конф. “Проектування нових типів навчальних закладів” -Тернопіль: АБНПВ Корпорація “Терно-КОРС”. - 1997. -с.103-111.

Дячок О.М., Середюк І.І. Архітектура як форма для втілення//. Праці наук.техн. конф. “Проектування нових типів навчальних закладів” -Тернопіль: АБНПВ Корпорація “Терно-КОРС”. - 1997. -с.30-46.

Дячок О.М. Школа - дім для дітей. // Праці наук.практ. конф. “Формування у школярів естетичного ставлення до праці”. - Тернопіль: ТДПІ. - 1995. -с.42-43.

Анотація

Дячок О.М. Принципи формування архітектурного середовища шкіл, основані на концептуальних засадах антропософії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.02. - Архітектура будівель і споруд. - Київський Національний університет будівництва і архітектури, Київ, 1999.

У дисертації розроблено та науково обґрунтовано принципи, методи і прийоми формування архітектурного середовища шкіл, які ґрунтуються на засадах антропософії. Визначені вимоги до архітектури альтернативної школи. Створена концептуальна модель шкільного простору, дані рекомендації щодо розміщення, архітектурно-планувальної структури, об'ємно-просторових рішень, організації внутрішнього простору.

Основні результати роботи знайшли примінення в проектуванні нових типів шкіл з покращеною об'ємно-просторовою, функціонально-планувальною структурами і організацією внутрішнього простору.

Ключові слова: наукові засади проектування, альтернативні школи, антропософія, функціонально-планувальна структура, просторова організація, архітектурне середовище.

Annotation

Dyachok O.M. The principles of arhcitecture surroundings school formation based on conceptial foudations of anthroposophy. Manuscript.

It's dissertation for achievement of PH-D degree in architectural scisnruction. - The Kiev National Universiti of Construction and Architecture, Kiev, 1999.

The principles and methods of architectural surroundings school formation based on anthroposophy foundations are worked out and theoretically substantiated in the thesis. The demands on alternative school architecture are determined.

The conceptual model of school space placing, architectural - planned structure, volume and space decisions, interior space organizations are given.

Key words: scientific foundations of projecting, alternative schools, anthroposophy, functional - planned structure, space organization, arhitectural surroundings.

Аннотация

Дячок О.М. Принципы формирования архитектурной среды школ, основаных на концепции антропософии. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.02 - Архитектура зданий и сооружений. Киевский Национальный университет строительства и архитектуры, Киев, 1999.

В введении определено актуальность исследования, связь работы с научными программами, цель исследования, научная новизна и практичесское значение результатов исследования.

В первом разделе “Поэтапное развитие и совершенствование архитектуры школ” проанализирована традиция школьного строительства в Украине. Определена структура школьных зданий, композиционные элементы, средства выразительности.

Композиционный анализ современных школьных зданий в зарубежной практике проектирования и строительства определил композиционные связи, применяемые для создания художественного образа.

Из альтернативных моделей школ выделена Вальдорфская школа, концепция которой базируется на антропософии. Показана история школы, развитие международного культурно-научного движения и развитие вальдорфской педагогики в Украине.

Во втором разделе “Влияние теорий антропософии на формирование архитектурной среды образования” определены основы антропософии и вальдорфской педагогики, показано их влияние на архитектуру школы. Антропософский подход к проектированию среды для детей включает: требования к школьному участку (размещение в тихой или пригородой зоне города, избегать размещения школьных участков в зоне геопатогенных аномалий), учитывать эмоциональное восприятие пространства в зависимости от возраста детей и форм занятий, создание среды школы с применением природних материалов, требования к цвету, свету и рисунка как части концепции школьного пространства.

В третьем разделе “Принципы комплексного формирования научно-воспитательной среды” определены принципы формирования архитектуры школы, основаные на антропософии:

-проектирование школьной среды с учетом биологичесской, энергетичесской и космичесской пророды человека;

-учитывание социально-экономического значения школы;

-взаимодействия архитектурной среды и научно-воспитательного процесса;

-адаптивности в эксплуатации школы;

-екологичности;

-учитывание при решении форм и цвета помещений возростного восприятия пространства;

-выделение в структуре школы культурного центра;

-применение синтеза искусств при создании среды школы.

Средства реализации принципов конкретизированы и систе-матизированы в соответствии с трема уравнями проектирования: проектирования генплана, формирования объема и интеръера.

В диссертации разработано и научно обосновано принципы, методы и приемы формирования архитектурной среды школ, которые основываются на антропософии. Определены требования к архитектуре альтернативных школ. Создана концептуальная модель школьного пространства, даны рекомендации к размещению, архитектурно-планировачной структуры, об'емно-пространственных решений, организации внутренней среды.

Основные результаты нашли применение в проектировании новых типов школ с улучшенными объемно-пространственными, функциональ-но-планировочными структурами и организацией внутренней среды.

Ключевые слова: научные основы проектирования, альтернативные школы, антропософия, функционально-планировочная структура, пространственная организация, архитектурная среда.

Размещено на Allbest.ru