Організація будівельного виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

«Експеримент не може підтвердити теорію, він може лише спростувати її ».

А. Ейнштейн

Методологія будівельної науки - це вчення про принципи, закономірності побудови і форми пізнання в будівництві як сукупність системних засобів у дослідженнях.

Організація будівельного виробництва передбачає наступні напрямки наукової та виробничої діяльності: організацію будівництва, планування будівництва та управління будівництвом.

Організація будівництва - система формування або вибору виробничого підприємства (комплексу підприємств) , призначеного для виконання поставленого завдання.

Планування - система злагодженого виконання будівельно-монтажних робіт в часі та просторі, а також система постачання і витрат матеріально-технічних ресурсів.

Управління - система підтримки встановленого порядку або перекладу будівельного виробництва з одного стану в інший з метою безумовного виконання поставленого завдання.

Основними принципами організації, планування та управління будівництвом є: централізоване керівництво виробничо-господарською діяльністю будівельних організацій при максимально можливому розширенні їх самостійності; скорочення термінів зведення об'єктів при одночасному підвищенні якості будівельно-монтажних робіт і зменшенні їх вартості; постійне підвищення продуктивності праці; комплексна механізація і можливо більш повна автоматизація будівельного виробництва; індустріалізація виробництва; виконання будівельно-монтажних робіт потоковими методами; повне забезпечення вимог охорони праці та безпечного виконання робіт; раціональна організація матеріально-технічного постачання і економне витрачання ресурсів; суворе дотримання законів і постанов[2].

будівельний механізація індустріалізація

1. Основні завдання організації будівельного виробництва

В умовах формування та розвитку ринкових відносин центр господарської діяльності зміщується до первинної ланки економічної системи підприємства. Підприємство є головним структуроутворюючим елементом економіки. У виробничому процесі «з'єднуються» трудові, матеріальні та фінансові ресурс з метою виготовлення різноманітної продукції для задоволення потреб суспільства.

У ринковій економіці виживають лише ті підприємства, які найбільш правильно і компетентно зрозуміли вимоги ринку, організували виробництво конкурентоспроможної продукції, послуг, що користуються попитом, уміло здійснюють мотивацію висококваліфікованої творчої праці персоналу[1].

Основними завданнями організації будівельного виробництва є:

неухильне зниження собівартості робіт і підвищення рентабельності виробництва;збільшення обсягів виконуваних робіт та випуску готової будівельної продукції;

усіляке підвищення продуктивності праці;

сувора економія й ощадлива витрата матеріальних ресурсів;

максимальне використання існуючих основних фондів;

раціональне використання оборотних коштів і прискорення їхньої оборотності;

поліпшення умов праці й підвищення технічного та матеріального рівня робітників.

При розв'язанні питань організації будівельного виробництва необхідно керуватися такими основними положеннями (принципами), що випливають із тенденцій розвитку науково-технічного прогресу і передового досвіду будівництва (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Основні положення (принципи) організації будівельного виробництва

Пропорційність виробництва, що передбачає відповідність одне одному всіх виробничих потужностей будівельних, монтажних і спеціалізованих організацій, що залучаються до зведення окремих об'єктів або їхньої сукупності у визначений (планований) відрізок часу.

Базою дотримання пропорційності є включення до складу кожної будівельної організації основних і допоміжних виробничих ланок, які відповідають одна одній. Наприклад, при створенні домобудівних комбінатів мають бути погоджені поміж собою виробничі потужності промислового й будівельного підрозділів, які здійснюють відповідно випуск і монтаж конструкцій.

Одним із методів виконання пропорційності у виробництві є календарне й оперативне планування, у процесі якого здійснюється добір завдання для кожної виробничої ланки і виконавця, виходячи з його виробничої потужності.

Безперервність виробництва, що передбачає скорочення всіх розривів (перерв) як у використанні трудових, матеріальних і технічних ресурсів, так і у простоях фронтів робіт.

Ритмічність виробництва, яка передбачає забезпечення рівномірності завантаження окремих виробничих ланок протягом усього відрізка часу, що розглядається. Ця вимога зумовлена необхідністю, з одного боку, виключити перевантаження одних наявних потужностей (виконавців), з іншого - недовикористання (простої) інших.

Концентрація виробництва, передбачає концентрацію всіх наявних в організації трудових, матеріальних, технічних і фінансових ресурсів на обмеженій кількості об'єктів, що одночасно споруджуються, для скорочення строків зведення об'єктів і на цій основі забезпечення прискорення оборотності обігових коштів.

Спеціалізація передбачає орієнтацію окремих учасників виробництва, у тому числі підсобних і допоміжних виробництв, на певні види діяльності.

Регламентація виробництва передбачає встановлення і суворе дотримання визначених правил, положень, інструкцій, нормативів, заснованих не на свавіллі (бажанні й думці окремих виконавців), а на спеціально проведених дослідженнях, у тому числі на узагальненні досвіду виробництва. При реалізації цього положення необхідно чітко відмежувати коло питань, при розв'язанні яких необхідна жорстка, цілеспрямована регламентація виробництва, від тих, де замість регламентації необхідні рекомендації, які припускають вибір, творчий пошук варіанту рішення, відповідно до конкретних умов виробництва. Як правило, об'єктами регламентації варто вважати зміст та результати складових частин виробництва, здійснюваних окремими учасниками будівельного виробництва, а об'єктами рекомендацій - методи та засоби, які забезпечують їхнє досягнення.

Індустріалізація будівництва передбачає скорочення трудомісткості й тривалості робіт, що виконуються безпосередньо на будмайданчику, у тому числі за рахунок перенесення частини робіт (виробництва) у заводські стаціонарні умови.

На сучасному етапі розвитку економіки найважливішими напрямами індустріалізації будівництва є:

підвищення рівня збірності будівель та споруд, що будуються. Для оцінки рівня збірності різноманітних об'єктів будівництва можна використовувати або частку вартості збірних конструкцій щодо загальної вартості об'єкта, або при порівнянні однотипних об'єктів - кількість елементів необхідних для зведення об'єкта;

підвищення заводської готовності деталей, конструкцій, блоків і вузлів, у тому числі пов'язаних з установкою й експлуатацією технологічного устаткування;

уніфікація й типізація рішень, що ухвалюються як при проектуванні об'ємно-планувальних, конструктивних рішень будівель та споруд, так і при розробленні організаційно-технологічих рішень;

комплексна механізація виробництва.

Нині розрізняють дві стадії механізації: часткову та комплексну. При частковій за допомогою машин і механізованого інструмента виконуються окремі будівельні процеси, а при комплексній, яка є прогресивнішою, за допомогою однієї або сукупності (комплекту) машин усі технологічно пов'язані процеси. Наприклад, при улаштуванні котловану розробку ґрунту і його навантаження на транспорт здійснюють екскаватором, планування підлоги котловану - бульдозером. Рівень механізації оцінюється відношенням кількості робіт, виконаних із використанням механізмів, до загального обсягу робіт; мобільність основних і допоміжних засобів виробництва, що визначається спроможністю будівельно-монтажних підрозділів швидко і з мінімальними витратами переміщати виробничі потужності і трудові ресурси (будівельні машини, механізми, установки, побутові помешкання, склади тощо) з об'єкта на об'єкт[6].

Розглянуті напрями не є раз і назавжди встановленими. По мірі розвитку науки й техніки, які використовують у будівництві, з'являються нові напрями, а деякі з розглянутих можуть виключатися. Так. наприклад, тепер при спорудженні резервуарів з'явилися варіанти рішень, які забезпечують економію трудових та тимчасових ресурсів під час виконання споруджень не у збірному, а в монолітному варіанті.

Основою розвитку індустріального будівництва є матеріально-технічна база, до складу якої входять:

- підприємства, що випускають конструкції, вироби, матеріали і напівфабрикати;

- підприємства і майстерні, що виготовляють вузли і заготовки для монтажних і спеціалізованих будівельних організацій і їхніх підрозділів;

- парк будівельних машин, механізмів і транспортних засобів;

- підприємства з ремонту будівельних машин, механізмів і транспортних засобів;

- складське господарство[5].

Застосування прогресивних методів організації будівництва і виробництва робіт. На сучасному етапі розвитку будівництва до них можна віднести - потоковий, вузловий, вахтовий методи будівництва, організацію монтажу з використанням конвеєрних ліній і ряд інших. Суть і порядок проектування зазначених методів розглядатиму нижче.

Цілеспрямована творчість, що склалася, передбачає постійне удосконалення практики організації проектування й організації виробництва будівельно-монтажних та спеціалізованих робіт. Використання цього положення не можна протиставляти вимозі (принципу) регламентації виробництва. Його завданням є внесення на основі проведених досліджень, у тому числі узагальнення досвіду виробництва, змін і доповнень, до діючої документації, яка регламентує практику проектування організації та здійснення будівельного виробництва. Нововведення в галузі організації виробництва проходять такі самі стадії, що характерні для творчого процесу в будь-якій галузі науки і техніки. Вони передбачають здійснення таких етапів:

- аналіз існуючих практики й суперечностей, які сформувалися;

- вивчення досягнень науки і накопиченого досвіду; генерація ідей; підготовка і проведення експерименту;

- аналіз його результатів як позитивних, так і негативних; внесення необхідних корективів;

- визначення можливої сфери застосування нововведення і схвалення відповідного рішення;

- творче використання його в конкретних умовах.

Кожний із розглянутих принципів має цілком визначене самостійне значення. Водночас вони доповнюють один одного, розкриваючи ту або іншу грань загальної стратегії підходу до організації виробництва. Тому найбільша дієвість принципів виявляється при їхньому сукупному використанні[5].

Ще один напрямок сучасного розвитку організації будівельного процесу - розробка теорії та методології керованості будівельної організації.

Дослідження теоретико-методологічних основ керованості будівельної організації :

- Критичний аналіз та узагальнення сутності базових положень економічної науки про управління і керованості ;

- Оцінка стану ІБК ;

- Створення понятійного апарату , відповідного проблематики;

- Аналіз діяльності будівельної організації в контексті керованості ;

- Виявлення діалектичної взаємозв'язку ефективності управління організацією та керованості організації .

Розробка методів дослідження і формування механізму керованості будівельної організації :

- дослідження проблеми керованості прав власності;

- формування методики контрактного проектування;

- вироблення показників керованості будівельної організації .

Створення моделі керованості будівельної організації :

- виявлення закономірностей коливання керованості будівельної організації ;

- визначення меж управління організацією та керованості організації ;

- моделювання саморегульованого процесу виходу з кризового стану керованості будівельної організації .

Виявлення значущості теорії та методології керованості будівельної організації :

- побудова програмно - цільової моделі керованості будівельної організації ;

- визначення режимів керованості будівельної організації ;

- впровадження механізму керованості в діяльність будівельної організації і в вузівський навчальний процес[3].

Висновки

У сучасних умовах питання вдосконалення організацій виробництва та управління ним стали спеціальної галуззю знань, сферою діяльності десятків і сотень науково-дослідних організацій, державних та приватних, а також консультативних фірм. Ряд розв'язуваних цими організаціями питань дуже широкий і охоплює як організаційно-технічні та техніко-економічні, так і психофізіологічні та соціально - психологічні аспекти організації виробництва та управління ним. Це свідчить про небувалий розширенні арсеналу засобів і методів підвищення ефективності виробництва.

Список використаної літератури

1. Вігуржинська С.Ю., Колесник В.І. Економіка і організація виробництва. Навчальний посібник, ОДАХ, Одеса. 2010 р. - 104 стор.

2. Поточный метод строительства, “stroitelstvo-new.ru” - интернет ресурс: http://www.stroitelstvo-new.ru/1/potochny_metod_stroitelstva.shtml

3. Белоус Алексей Брониславович. Теория и методология управляемости строительной организации : диссертация ... доктора экономических наук : 08.00.05 / Белоус Алексей Брониславович; [Место защиты: ГОУВПО "Санкт-Петербургский государственный архитектурно-строительный университет"].- Санкт-Петербург, 2009.- 351 с.: ил.

4. Организация строительного производства: Учебник для вузов / Т.Н. Цай, П.Г. Грабовый, В.А. Большаков и др. - М.: Изд-во АСВ, 1999.

5. Ушацький С.А. та інші. Організація будівництва. Підручник. К. - К: «Кондор», 2007 р. - 521 с.

Размещено на Allbest.ru