Історико-містобудівне формування Китаївського комплексу в контексті розвитку Києва Х – початку ХХІ століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

УДК 711.52:902(477-25)“09/20”

Історико-містобудівне формування Китаївського комплексу в контексті розвитку Києва Х - початку ХХІ століть

Спеціальність 18.00.01 - теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата архітектури

Ізотов Анатолій Олександрович

Київ 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі теорії, історії архітектури та синтезу мистецтв Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА) Міністерства культури і туризму України.

Захист відбудеться “03” липня 2008 р. о _____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.103.01 Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури за адресою: 04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 20.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 20)

Автореферат розісланий “____” червня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат архітектури, професор Л.В. Прибєга

китаївський історичний містобудівний комплекс

АНОТАЦІЯ

Ізотов А.О. Історико-містобудівне формування Китаївського комплексу в контексті розвитку Києва Х - початку ХХІ століть. - Рукопис.

Дисертація на здобуття науково ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 - Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури. - Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури. - Київ, 2008.

Китаївським комплексом в роботі визначено сукупність історичних, археологічних, спелеологічних, архітектурних та природних елементів, історично поєднаних в межах урочища Китаїв, яке є адміністративно-територіальною одиницею сучасного Голосіївського району міста Києва. Даний комплекс, пройшовши всі етапи сталого формування, має риси притаманні історичному розвитку й самого Києва: від часів освоєння Київського Придніпров'я першими поселеннями до середини ХХ століття. При цьому комплекс увібрав та зберіг значний історико-культурний потенціал, який досі не знайшов гідного відображення та не був акумульований в ґрунтовне узагальнююче дослідження. Враховуючи це, в дисертаційній роботі з'ясовано та досліджено історико-містобудівне формування Китаївського комплексу; визначено етапи, умови, чинники та особливості цього процесу, виявлені та досліджені його втрачені елементи.

В результаті активної урбанізації південної київської околиці, комплекс опинився в серединній зоні міста та перебуває під загрозою порушення свого традиційного характеру середовища, що обумовило розробку науково-обґрунтованих рекомендацій щодо регенерації історичного середовища комплексу, зокрема щодо відтворення його втрачених елементів та подальшого розвитку з використанням існуючого історико-культурного потенціалу.

Ключові слова: Китаївський комплекс, історико-містобудівне формування, архітектурно-планувальна структура, архітектурно-художній образ, регенерація, традиційний характер середовища.

АНОТАЦИЯ

Изотов А.А. Историко-градостроительное формирование Китаевского комплекса в контексте развития Киева Х - начала ХХІ веков. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.01 - Теория архитектуры, реставрация памятников архитектуры. - Национальная академия изобразительного искусства и архитектуры. - Киев, 2008.

Китаевским комплексом в работе определена совокупность исторических, археологических, спелеологических, архитектурных и природных элементов исторически объединённых в границах урочища Китаев, которое является административно-территориальной единицей современного Голосеевского района города Киева. Данный комплекс, пройдя все этапы непрерывного формирования, имеет черты присущие историческому развитию и самого Киева: от времени освоения Киевского Приднепровья первыми поселениями до середины ХХ столетия. При этом комплекс вобрал и сохранил в своих историко-пространственных границах значительный историко-культурный потенциал, который до сих пор не нашел достойного отображение и не был аккумулирован в основательное комплексное исследование. Учитывая это, в диссертационной работе, на основе установленных шести характерных основных периодов развития комплекса, раскрыты особенности формирования комплекса, определены условия и факторы этого процесса. Установлено, что архитектурно-планировочная структура, которая сложилась во время формирования духовных центров, в которой ведущую роль имела и продолжает играть Китаевская пустынь, должна стать ядром дальнейшего развития этой структуры комплекса в целом.

В работе введены неизвестные имена лаврских зодчих: рясофорного монаха Анастасия, лаврского архитектора В.Иванова, иеродиакона О.Памвы, послушника Андрея Петренко.

Установлены и исследованы на внутренние и внешние связи Китаевского, а также процесс его интеграции в градостроительную структуру Киева. В том числе в пределах установленных визуальных связей, с целью сохранения и восприятия комплекса, как единой составной городской структуры. Разработаны и рекомендованы к установлению зоны регулирования застройки. Это - Корчеватская и Китаево-Голосеевская. Также обоснована необходимость корректировка существующих границ Китаевского исторического ареала. В результате урбанизации южной киевской околицы, комплекс практически оказался в срединной зоне города и находится под угрозой нарушения своего традиционного характера среды. Именно поэтому в диссертационной работе кроме вопросов, связанных с исследованием формирования самого комплекса, а также на основе установленных и исследованных утраченных элементов Китаевского комплекса, разработаны научно обоснованные рекомендации, связанные с регенерацией его исторической среды, в том числе относительно восстановления утраченных элементов и дальнейшего его развития с использованием существующего историко-культурного потенциала.

Ключевые слова: Китаевский комплекс, историко-градостроительное формирование, архитектурно-планировочная структура, архитектурно-художественный образ, регенерация, традиционный характер среды.

SUMMARY

Anatoly A. Izotov Historical Town-building Formation of Kitaevan Complex in Context of Development of Kiev from the 10th century to the beginning of 21st century. - Manuscript. The thesis for candidate degree of Architecture in specialty 18.00.01. - Theory of architecture, restoration of monuments of architecture. - National Academy of Fine Arts and Architecture. - Kiev, 2008. In the work Kitaevan complex is determined as a set of historical, archeological, speleological, architectural and natural elements historically united within Kitaev area that is administrative-territorial unit of modern Goloseev district of city Kiev. This complex having passed all stages of steady formation has features of historical development of Kiev: since the time of reclamation of Kievan Dnieper region by the pioneer settlements till the middle of the 20th century. During this process the complex has imbibed and kept in its historical and extensional boundaries significant historical and cultural potential that didn't find worthy reflection and wasn't accumulated in sound linking research. Granting this in the dissertation it was found out and investigated the historical town-planning formation of Kitaeven complex, defined stages, conditions, factors and features of this process that were found out and investigated in the research. In the result of an active urbanization of South Kievan boundary the complex is practically occurred in the middle part of the city and is under threat of infringement of traditional character of the environment that needs the development of scientifically based recommendations concerned with regeneration of historical environment of the complex, including the reconstruction of its lost elements further development using existing historical and cultural potential.

Key words: Kitaevan complex, historical town-planning formation, architectural plant structure, architectural word picture, regeneration, traditional characteristics of the environment.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Постановка проблеми. Одним із завдань архітектурної науки є дослідження формування історичних населених місць, комплексів, ансамблів, осібних об'єктів, які віддзеркалюють становлення та розвиток культури певної країни, регіону, міста тощо, з метою заповнення лакун в цьому процесі та вироблення, в разі необхідності, науково-обґрунтованих рекомендацій щодо їх подальшого розвитку (для містобудівних утворень, комплексів, ансамблів) або ж відтворення чи реставрації, проведення інших робіт, направлених на збереження чи відновлення втрачених частин, елементів тощо (щодо осібних об'єктів).

В даній роботі на основі існуючого та виявленого матеріалів, натурних обстежень проведених автором протягом 2001-2008 років, досліджується історико-містобудівне формування Китаївського комплексу в Києві.

Обрання об'єкту дослідження зумовлено тим, що комплекс складається з різночасових архітектурно-планувальних елементів, компактно зосереджених в єдиних історико-просторових межах.

Актуальність теми визначається епізодичністю та фрагментарністю попередніх штудій, які носили здебільшого умоглядний характер і, крім історико-археологічних та архітектурно-археологічних розвідок, не мали науково-обґрунтованої, фахової оцінки виявлених фактів або артефактів, а також відсутністю на сьогодні узагальнюючого дослідження Китаївського комплексу.

Інформація щодо комплексу знаходила відображення на сторінках історичних та статистичних описів, спогадів, літературних творів та періодичних видань кінця ХVІІІ - початку ХХІ століть. Першою спробою комплексного підходу до вивчення Китаївського комплексу стало видання “Звід пам'яток історії та культури України” (1999), але подана в ньому інформація носить суто констатуючий характер.

Протягом історичного розвитку йшла неухильна інтеграція Китаївського комплексу до просторово-планувальної структури Києва з відповідною урбанізацією прилеглих територій, а з 20-х років ХХ століття відбувалась руйнація його складових елементів. Це зумовило необхідність розробки науково-обґрунтованих рекомендацій, спрямованих на регенерацію історичного середовища комплексу з метою раціонального використання наявного в його межах історико-культурного потенціалу та збереження традиційного характеру середовища.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Питання поставлені та розв'язані в дисертаційному дослідженні відповідають завданням та основним положенням Закону України „Про охорону культурної спадщини”, Закону України “Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду”, “Загальнодержавної програми збереження та використання об'єктів культурної спадщини на 2004-2010 рр.”, “Комплексної програми паспортизації об'єктів культурної спадщини на 2003-2010 роки”, “Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць”, “Генерального плану розвитку міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року”.

Мета дослідження полягає в з'ясуванні історико-містобудівного формування, виявленні втрачених елементів Китаївського комплексу, як основи для регенерації його історичного середовища.

Для досягнення окресленої мети визначені такі основні завдання:

Виявити та систематизувати історіографічні, іконографічні, картографічні джерела щодо Китаївського комплексу;

Дослідити історико-містобудівне формування та складові елементи Китаївського комплексу;

З'ясувати та дослідити інтеграцію Китаївського комплексу до містобудівної структури Києва;

Розробити рекомендації щодо регенерації історичного середовища Китаївського комплексу з урахуванням його історичного оточення.

Об'єкт дослідження - Китаївський комплекс у Києві.

Предмет дослідження - історико-містобудівне формування Китаївського комплексу в контексті розвитку Києва.

Межі дослідження: змістовно - розглядом питань формування Китаївського комплексу з урахуванням його історичного оточення, в контексті розвитку Києва; хронологічно - від Х до початку ХХІ століття, з урахуванням освоєння території Київського Подніпров'я більш ранніми культурами.

Робота містить елементи міждисциплінарного дослідження; в ній використані дані таких галузей наукових знань, як археологія, геологія, інженерія, історія, краєзнавство, мистецтвознавство.

Методи дослідження. Дослідження здійснювалось методом комплексного підходу.

В роботі використано: логіко-теоретичний та порівняльний історико-генетичний аналіз - при досліджені та систематизації архівних та літературних джерел, наукових праць та проектних матеріалів; структурна та графоаналітична оцінка - при порівняльному аналізі графічного та фотографічного матеріалів складових елементів Китаївського комплексу на внутрішньому рівні та як складової частини міста Києва - на зовнішньому; порівняльний та порівняльно-теоретичний - при визначені схожості або розбіжності з ідентичними в часовому полі містобудівними осередками та процесами; метод ідеального моделювання - при реконструкції складових елементів Китаївського комплексу; натурні обстеження, історико-хронологічний метод, метод візуального спостереження, історіографічні дослідження - при з'ясуванні та дослідженні історико-містобудівного формування Китаївського комплексу, вирішенні інших завдань, поставлених в роботі.

Наукова новизна полягає у введенні до наукового обігу окремих історико-бібліографічних та іконографічних матеріалів щодо комплексу, створених протягом 1770-х - 2008 років та їх систематизації; встановленні та вивченні історико-містобудівних етапів, особливостей, умов та чинників його формування; дослідженні елементів структури та встановленню його внутрішніх й зовнішніх зв'язків; розробленні теоретичних та науково-практичних рекомендацій щодо регенерації комплексу з урахуванням його історичного оточення за такими напрямками: збереження, відтворення, організація.

Теоретичне значення полягає в узагальнюючому дослідженні унікальної пам'ятки на теренах сучасної України - Китаївського комплексу. Введенні комплексу до історії української архітектури.

Визначені в роботі наукові положення, спрямовані на регенерацію історичного середовища Китаївського комплексу, в подальшому, можуть бути застосованими для інших комплексів, які зберегли в своїх межах історико-культурний потенціал від минулих етапів свого розвитку.

Практичне значення одержаних результатів, а також матеріалів дисертації полягає у можливості застосування їх при реставрації існуючих та реставраційному відтворенні втрачених елементів комплексу; складанні паспортів та облікових карток на об'єкти (пам'ятки) культурної спадщини комплексу; при коригуванні Генерального плану розвитку Києва та проекту планування його приміської зони; при встановленні нових та коригуванні існуючих меж зон охорони осібних пам'яток, історико-архітектурного та археологічного заповідника „Китаєво”, Китаївського історичного ареалу. Результати та науковий наробок, викладені в дисертації, можуть бути застосованими при викладанні курсу лекцій з теорії, історії архітектури та містобудування.

Особистий внесок здобувача. Авторські розробки й основні положення та результати дисертації знайшли відображення в публікаціях, використані в проектних та науково-дослідницьких роботах, при розробці яких автор був виконавцем і де впроваджені окремі результати дисертації. Особистим внеском здобувача є: введення до наукового обігу історії архітектури досі невідомих імен лаврських зодчих; невідомих або маловідомих історіографічних та іконографічних матеріалів. Визначення етапів, умов, чинників та особливостей історико-містобудівного формування Китаївського комплексу в контексті розвитку Києва Х - початку ХХІ століть. Дослідження формування і розробка теоретичних та науково-практичних рекомендацій щодо відтворення Спасо-Преображенського скиту. Розробка графічної реконструкції Преображенської церкви Спасо-Преображенського скиту та первісної об'ємно-просторової структури Троїцької церкви Китаївської пустині. Розробка наукових рекомендацій щодо регенерації Китаївського комплексу з урахуванням його історичного оточення, зокрема, визначення “Китаєво-Голосіївської” та “Корчуватської” зон регулювання забудови, наукові пропозиції щодо коригування меж Китаївського історичного ареалу.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювались протягом 2005-2007 років. Зміст розділів та результати дослідження оголошено автором у 5 доповідях: конференціях Музею історії Києва “Київ та кияни” (2005, 2006, 2007); міжнародних наукових конференціях Х та ХІ “Могилянські читання” (2005, 2006).

Основні результати і окремі положення дисертації знайшли практичне використання: в науково-дослідних роботах - в Науково-дослідному інституті пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури і туризму України при підготовці історико-архітектурної довідки на ділянки проектування житлового комплексу в урочищах Китаїв, Болгарське, Самбурки в Голосіївському районі м. Києва, з розробкою теоретичних рекомендацій по збереженню традиційного характеру середовища комплексу та його подальшого розвитку, подання існуючого та скорегованого пам'яткоохоронного зонування території (2007); в Київському науково-методичному центрі по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури та заповідних територій Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації, при дослідженні території колишнього Спасо-Преображенського скиту, виконаної в рамках програми вивчення об'єктів культурної спадщини та історичних ареалів міста Києва для їх подальшого збереження, проведення ремонтно-реставраційних та реконструктивних робіт (2007).

Публікації. Основні положення результатів дослідження знайшли відображення в 13 публікаціях. З них 6 - у виданнях, затверджених рішенням ВАК України, як фахові з архітектури, 2 - у виданнях, затверджених рішенням ВАК України з історичних наук та мистецтвознавства, 5 у збірках наукових праць за матеріалами конференцій.

Структура і обсяг роботи. Загальний об'єм дисертації становить 219 с. Складається: із термінів та понять, використаних у тексті, вступу, чотирьох розділів і загальних висновків (151 с.), приміток на 251 позицію (34 с.), переліку джерел на 489 позицій, в т.ч. 107 архівних та 41 нормативно-правових документів (36 с.).

Таблиці, що розкривають результат роботи та ілюстрації, разом з їх переліком, подано окремою книгою.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами; визначається мета, завдання, об'єкт, предмет, хронологічні межі та методи дослідження; наукова новизна, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, особистий внесок здобувача. Наводяться дані про апробацію основних результатів, структуру та обсяг дисертації.

В першому розділі “Об'єкт та джерельна база дослідження” визначається об'єкт дослідження, його параметри та складові елементи. Проведено аналіз попередніх досліджень комплексу, з'ясовано їх характер, змістовність та межі охоплених питань.

В результаті аналізу історико-бібліографічних матеріалів, визначено, що питання, пов'язані з Китаївським комплексом, починаючи з кінця ХVІІІ століття, знаходили відображення в статистичних описах, до яких відносяться “Описи Київського намісництва” (70-80 роки ХVІІІ століття), праця Д.П. де ля Фліз (1854), “Сборник материалов для исторической топографии Киева и его окрестностей” (1874), “Весь юго-западный край (...)” (1913). Більшу частину існуючого матеріалу становлять краєзнавчі праці митрополита Євгена (1826, 1831), І.Фундуклея (1847), Л.Похілевича (1864), М.Сементовського (1900), В.Зноско (1900, 1906), М.Паревського (1911), В.Щербини (1927), І.Нікодімова (1943), Л.Проценко (1994) та ін.

В архівах та фондових збірках, в часових межах 1716-1924 років, збереглись документальні свідчення щодо елементів Китаївського комплексу: описи, листування тощо. Зокрема, Виявлені проектні рішення церкви Преображення Господнього (1870), обмірні креслення (1919) та описи будівель і споруд духовних осередків комплексу тощо, створюють необхідну інформативну базу для відтворення втрачених та реставрації існуючих об'єктів Китаївського комплексу.

В міру становлення і розвитку вітчизняної науки, починаючи з середини ХІХ століття комплекс став конкретним об'єктом уваги вчених і, в першу чергу, археологів. В цей час до комплексу звертаються в своїх розробках Д. Самоквасов (1874), В. Науменко (1876), В. Антонович (1879), В. Хвойка (1886, 1889), В. Городцов (1886, 1889), О. Ертель (1910-1914), Л. Добровольский (1912, 1914, 1927), М. Наркевич (1914), Н. Лінка (1947, 1952), В. Бедзіля (1961, 1963), А. Кубишев (1976), Л. Степаненко (1976), І. Мовчан (1973, 1984, 1987-1989), П. Толочко (1976, 1980), Д. Телєгін (1982) Т. Бобровський (1994, 2007) та ін.

З 40-х років ХХ століття комплексом зацікавились історики архітектури. До однієї з його складових - Китаївської пустині, в своїх працях зверталися М. Холостенко (1940), Д. Яблонський (1952), Б. Крицький (1953), Ю. Івашко (1998), Т. Кілесо (1996, 1997, 1999), В. Вечерський (2002).

Питання, пов'язані із збереженням та використанням пам'яток культурної спадщини комплексу, від 1919 року знаходили відображення у державних документах, а також в працях В.Коваленка (1988, 1996, 1999), Р. Кухаренка (2003) та автора дисертації (2004, 2006, 2007). В роботі використані результати досліджень Є. Водзинського, Ф. Котлова, Т. Кулєшової, Н. Мірошник, Л. Прибєги, О. Сєдака, В. Тимофієнка та інших при розробці рекомендацій щодо регенерації Китаївського комплексу.

Результатом проведеного дослідження стало введення до наукового обігу архівного, історіографічного та іконографічного матеріалів. Зокрема, праці Л. Добровольського “Китаїв під Києвом” (1927), Л.Добровольского та М. Наркевича “Памятка для г.г. участников экскурсии Киевского отдельного императорского русского военно-исторического общества. Обозрение достопримечательностей на пути из Киева к Китаеву по Днепру” (1914); матеріали фондів Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, які досі не були опрацьовані в належній формі та повному обсязі, зокрема, карти та плани Китаївського комплексу створених протягом кінця ХVІІІ - початку ХХ століть, які дозволяють детальніше дослідити історико-містобудівні елементи та сам процес формування Китаївського комплексу в контексті розвитку Києва Х - початку ХХІ століть.

Критично проаналізовано накопичений на сьогодні історіографічний матеріал. З'ясовані спірні питання та помилкові твердження, пов'язані з елементами Китаївського комплексу, зокрема щодо авторства Троїцької церкви, яке безперечно належить С.Ковніру, на відміну від поширених в історіографії теорій, які віддають авторство церкви П.Неєлову (М.Холостенко, Т.Кілесо), а також щодо її первісної об'ємно-просторової структури.

Встановлено, що досі не існує жодних наукових розробок щодо історико-містобудівного формування Китаївського комплексу та його подальшого розвитку. Визначено, що існуючий та виявлений матеріал надає можливість: простежити формування Китаївського комплексу протягом Х - початку ХХІ століть, встановити та з'ясувати чинники та умови, що вплинули на цей процес.

В другому розділі “Формування Китаївського комплексу в V - початку ХХІ століть” досліджено історико-містобудівне формування Китаївського комплексу, встановлено сім основних характерних періодів його розвитку, визначено та досліджено історичні, політичні, соціальні, економічні та інші умови й чинники, які вплинули на розвиток Китаївського комплексу.

На основі історико-археологічних досліджень з'ясовано, що поява перших поселень на теренах Китаївського комплексу, припадає на період освоєння Київського Придніпров'я племенами Трипільської, Черняхівської та Пізньозарубенецької культур та характеризується переходом кочових племен до осілого способу життя. Активне освоєння території припадає на період V-ІХ століть. В цей час, в межах комплексу, існувало невелике, проте вже укріплене слов'янське поселення. З ІХ до першої половини ХІІІ століть в межах комплексу формується нове містобудівне утворення, яке в Літописі Руському згадується як Пересічень. Початок його формування пов'язаний з військово-політичною діяльністю князя Володимира.

Вигідні географічні та природні умови зумовили розвиток ремесел та торгівельних зносин з іншими регіонами країни та іншими державами, що вплинуло на зростання соціально-економічного потенціалу Пересіченя і визначення цього містобудівного утворення поняттям “МІСТО”. Місто входило до південного фасу системи укріплень довкола Києва, а його архітектурно-планувальна структура відповідала мисовому типу городищ з виокремленою військовою, житловою, виробничою, торгівельною та культовою зонами. Завершальним етапом його розвитку став 1240 рік, коли місто було зруйноване ордами Бату-хана. За цей час остаточно сформувалось архітектурно-планувальне ядро Китаївського комплексу.

Життєдіяльність в межах комплексу відродилась лише у ХІV столітті і характеризувалась іншим функціональним призначенням - культовим. Перехідним етапом в формуванні Китаївського комплексу стала організація в ХІV столітті на території Китай-гори печерного скиту, для заснування якого були використані вже існуючі печери, що залишились від часів літописного міста Пересічень.

Подальший розвиток комплексу припадає на період 1716 - початок ХХ століття та проходив під протекторатом Києво-Печерської лаври, що стало духовним чинником розвитку комплексу.

З 1716 року починається формування архітектурно-планувальної структури духовних осередків комплексу. Встановлено, що їх формування і, в першу чергу Китаївської пустині, визначали регіональні особливості архітектури в поєднанні з унікальним природним середовищем, а також спадковість в створенні ансамблю пустині. Китаївська пустинь, в ареалі духовних осередків Києва є однією з трьох (Києво-Печерська лавра, скит в урочищі Церковщина), яка сформувалась в результаті трансформації печерного скиту в архітектурний ансамбль. Організоване на початку ХХ століття в межах Спасо-Преображенського скиту печерництво є унікальною особливістю, бо печери були влаштовані тоді, коли формування самого скиту вже завершилось. Цей печерний комплекс був останнім, заснованим в межах тодішньої Російської імперії.

Визначено, що архітектурно-планувальна структура Китаївського комплексу, закладена в період формування духовних осередків, в якій провідну роль відігравала та відіграє Китаївська пустинь, повинна стати ядром подальшого розвитку комплексу в цілому.

В ході дослідження Спасо-Преображенського скиту та Китаївської пустині, введено до наукового обігу імена досі невідомих лаврських архітекторів другої половини ХІХ - початку ХХ століття: рясофорного монаха Анастасія, лаврського архітектора В.Іванова, ієродиякона О. Памви, послушника Андрія Петренка. Розширено перелік творчого наробку архітектора В. Ніколаєва, який спроектував ряд будівель Спасо-Преображенського скиту, що є важливим при дослідженні його творчості.

З середини ХІХ століття в межах Китаївського комплексу починає формуватись промислова забудова, що пов'язано з економічним зростанням Києва та приватна - в результаті нарощування популярності заміського літнього відпочинку. Разом це стало соціально-економічним рушієм розвитку комплексу, зокрема його транспортних, пішохідних, економічних, а також культурних зв'язків із містом.

Культурні зв'язки сформувались в результаті становлення комплексу, з другої половини ХІХ століття, як своєрідного культурного центру, де збирались, перебували або проживали провідні державні діячі культури і мистецтва: В. Войно-Ясецький, М. Грушевський, О. Купрін, М. Лєсков, В. Мякотин, І. Рєпін, Д. Петрушевський, П. Піскорський, О. Пчілка, Г. Сковорода, М. Старицький, Е. Тарле, Леся Українка, сім'ї Драгоманових та Лисенків.

Унікальні природно-кліматичні та географічні умови (географічне розташування, ландшафт, флора та фауна території); нерозривна спадкоємність у архітектурно-планувальній організації території від Х до середини ХХ століття, зокрема формування архітектурно-планувальної структури за часів літописного міста Пересіченя та духовних осередків комплексу; застосування регіональних архітектурно-художніх особливостей у формуванні Китаївської пустині та Спасо-Преображенського скиту; домінуюча роль в архітектурно-планувальній структурі комплексу ансамблю Китаївської пустині (20-ті роки ХVІІІ - перша чверть ХХ століть) та Спасо-Преображенського скиту (1870-ті - 1930-ті роки); панорамність, яка обумовлюється природним середовищем у взаємодії з об'ємно-просторовим вирішенням архітектурних об'єктів є визначеними в роботі особливостями історико-містобудівного формування Китаївського комплексу в Х - початку ХХІ століть. У зв'язку з інтровертністтю розвитку Китаївського комплексу, обумовленої значною його віддаленістю від міста, ці особливості зберігались до середини ХХ століття та є провідними, які характеризують сучасний стан Китаївського комплексу і повинні стати пріоритетними в подальшому його розвитку.

В третьому розділі “Формування історичного оточення та інтеграція Китаївського комплексу до містобудівної структури Києва” розглянуто формування історичного оточення Китаївського комплексу, до якого віднесено території сіл Мишоловка, Корчувате, Пирогів, хутори Болгарський та Самбурський. Це оточення відігравало значну роль в поступовій інтеграції Китаївського комплексу до містобудівної структури Києва, а сьогодні впливає та в подальшому впливатиме на розвиток і сприйняття комплексу, як цілісного містобудівного елементу.

Освоєння території Київського Придніпров'я Трипільською, Черняхівською та Пізньозарубенецькою культурами (с. Пирогів та історична територія Корчуватого); ХІ-ХІІІ століття - поява укріпленого поселення в межах території с. Пирогів; ХVІ-ХVІІІ та ХІХ-ХХІ століття - формування хуторів, сіл, мікрорайонів, заводів та комбінатів, є основними етапами формування історичного оточення Китаївського комплексу.

Доведено, що село Мишоловка виникло, як спадкоємець літописного Пересіченя. На цьому прикладі показано, як відбулося перенесення основного акценту містобудівного розвитку з територій колишніх городищ та поселень на нові місця, де виникнення нових населених пунктів проходило осторонь від поселень часів Київської Русі.

Інтеграція Китаївського комплексу до містобудівної структури Києва пройшла в 4 етапи:

Х - середина ХІІІ століття - заснування та апогей розвитку літописного міста Пересіченя;

ХVІІІ-ХІХ століття - формування монастирських осередків в межах комплексу та його входження до складу Китаєво-Голосіївської лісної дачі;

1923-1960-ті роки - входження комплексу у складі села Мишоловки, як адміністративної одиниці Києва, до складу міста;

1960-ті - 2008 роки - самостійна адміністративно-територіальна одиниця Києва.

Визначені внутрішні та зовнішні територіальні, функціонально-планувальні, природні, пішохідні, транспортні, об'ємно-просторові, візуальні, політичні, соціальні, економічні, культурні та духовні зв'язки комплексу, стали однією з основ при розробці наукових рекомендацій щодо регенерації його історичного середовища. Встановлено, що на всіх етапах розвитку Китаївського комплексу головними були його візуально-просторові зв'язки, які повністю зберігались на внутрішньому та зовнішньому рівнях ще до середини ХХ століття. В процесі розвитку історичного оточення Китаївського комплексу ці зв'язки були порушені, що негативно позначилось на візуальному сприйнятті комплексу як містобудівного елементу Києва. Це сталося внаслідок знищення історичних домінант, помилок у формуванні нової об'ємно-просторової структури комплексу в ХХ - початку ХХІ століть. До сьогодні збереглись одні з ключових зв'язків комплексу - культурні та духовні.

Збереження і покращення візуальних та культурних зв'язків повинне бути пріоритетним у подальшому розвитку Китаївського комплексу, в удосконаленні функціонального зонування його території, розвитку пішохідно-транспортної інфраструктури.

Четвертий розділ “Рекомендації щодо регенерації історичного середовища Китаївського комплексу” містить розроблені теоретичні та науково-практичні рекомендації щодо регенерації історичного середовища Китаївського комплексу за такими основними напрямками: збереження, відтворення, організація.

В подальшому розвитку Китаївського комплексу слід керуватись визначеними в роботі наступними засадами:

містобудівною буферизацією історичних територій, яка передбачає консервацію існуючої малоцінної забудови, яка сформувалась на місці історичного ансамблю, комплексу, осібного об'єкту (пам'ятки), які відігравали значну роль у формуванні території, з метою унеможливлення нового будівництва до початку розробки науково-обґрунтованих заходів щодо відтворення названих елементів. Містобудівна буферизація історичних територій повинна поширюватись лише на ті території, об'єкти яких були та знов повинні стати ключовими для підвищення містобудівних якостей конкретних територій;

історичною відповідністю, яка визначає відтворення ансамблю, комплексу, осібної пам'ятки в тих об'ємно-просторових формах та ідейно-художніх особливостях, що були притаманні їм до часу руйнації;

засобами візуалізації середовища, які визначають умови архітектурно-планувальної організації історичного середовища з формуванням багатоплановості панорам у візуальному сприйнятті існуючих комплексів, ансамблів, осібних пам'яток (в тому числі таких, що плануються до відтворення), тобто створення виразних видових зон, осей, фронтів тощо, з визначенням пам'яток за такі, що є домінуючими у цьому середовищі;

встановленою історико-архітектурною спадковістю розвитку Китаївського комплексу в подальших містобудівних перетвореннях.

Проведення археологічних досліджень, забезпечення екологічного та інженерно-геологічного захисту території, врахування її природних особливостей при вирішенні об'ємно-просторової та архітектурно-планувальної структур, висотності забудови; узгодженість з історично сформованим природним та антропогенним ландшафтом, повинні стати однією з умов подальшого розвитку Китаївського комплексу.

В роботі, на основі проведеного аналізу існуючого зонування території Китаївського комплексу обґрунтовано та подано скориговані межі Китаївського історичного ареалу; межі території, яка відповідає визначеній в роботі містобудівній буферізації історичних територій. Розроблено межі зон регулювання забудови, які визначено встановленими в роботі візуальними зв'язками Китаївського комплексу та його історичного оточення. Це - Корчуватська та Китаєво-Голосіївська зони регулювання забудови.

Розроблено науково-обґрунтовані рекомендації, щодо відтворення церкви Преображення Господнього, яка була однією з домінант комплексу та впливала на формування його візуальних зв'язків на внутрішньому та зовнішньому рівнях.

Всі запропоновані засоби щодо регенерації середовища комплексу з урахуванням його історичного оточення мають відповідати містобудівній пріоритетності, яка зумовлює впровадження нових містобудівних перетворень певного середовища зі значним історико-культурним потенціалом у такому взаємопов'язаному порядку: збереження - відтворення - організація.

ВИСНОВКИ

Аналізуючи історико-містобудівне формування Китаївського комплексу, можна зробити наступні висновки:

На даний час узагальнююче дослідження історико-містобудівного формування Китаївського комплексу та наукові розробки щодо його подальшого розвитку відсутні.

На основі проведеного дослідження виявлено та введено до наукового обігу архівні, історіографічні та іконографічні матеріали, зокрема, плани та карти кінця ХVІІІ - початку ХХ століть, а також креслення та начерки складових елементів Китаївського комплексу, в тому числі Спасо-Преображенського скиту створених протягом кінця ХVІІІ - початку ХХІ століть; зібрана та упорядкована правова база щодо комплексу в часових межах 1929-2007 років; введені до наукового обігу історії архітектури досі невідомі імена лаврських зодчих: рясофорного монаха Анастасія, лаврського архітектора В.Іванова, ієродиякона О. Памви, послушника Андрія Петренка, ще потребують свого подальшого та окремого дослідження. Розширено перелік творчого наробку архітектора В.Ніколаєва, який спроектував ряд будівель Спасо-Преображенського скиту.

Розроблено та вперше введено до наукового обігу графічні реконструкції складових елементів Китаївського комплексу: первісної об'ємно-просторової структури Троїцької церкви Китаївської пустині, церкви Преображення Господнього, архітектурно-планувальної структури Спасо-Преображенського скиту.

Вперше проведено комплексне дослідження Спасо-Преображенського скиту та розроблено науково-практичні рекомендації щодо відтворення його окремих будівель і споруд.

Головними періодами історико-містобудівного формування Китаївського комплексу є: перші поселення Трипільської, Черняхівської та Пізньозарубинецької культур в регіоні Київського Подніпров'я - V століття; V-ІХ століття; ІХ - середина ХІІІ століття; ХІV століття - 1716 рік; 1716 - початок середина ХІХ століття; друга половина ХІХ - початок ХХ століття; друга половина ХХ - початок ХХІ століття. Історичними, політичними, соціальними, економічними та інші чинниками, які обумовили та впливали на розвиток Китаївського комплексу у визначені періоди були:

освоєння нових територій та перехід окремих кочових племен до осілого способу життя, зміна соціально-етнографічного складу на території Київського Придніпров'я, організація та поглиблення торгівельних зносин;

протекторат Києво-Печерської лаври, секуляризація монастирських земель державою, активізація заміського літнього відпочинку, економічне зростання комплексу в результаті формування промислової забудови, вирішення соціально-побутових потреб населення;

діяльність князя Д. Голіцина, ігумена Аніна, відвідини Києва імператрицею Єлизаветою.

Сьогодні на стан Китаївського комплексу негативно впливають зовнішні чинники, які підрозділяються на містобудівні та екологічні: порушення в функціональному зонуванні території, і як результат - розміщення екологічно небезпечних підприємств в безпосередній близькості до житлової забудови; перевантаження транспортної мережі.

Встановлено внутрішні та зовнішні зв'язки Китаївського комплексу: територіальні, природні, функціонально-планувальні, транспортні та пішохідні, об'ємно-просторові, візуальні, політичні, військові, історичні, соціальні, економічні, духовні, культурні. На всіх етапах розвитку комплексу головними були його візуальні, культурні та духовні зв'язки, які вплинули на розвиток Китаївського комплексу, його інтеграцію до містобудівної структури Києва.

Формування історичного оточення Китаївського комплексу припадає на такі періоди: освоєння території Київського Придніпров'я Трипільською, Черняхівською та Пізньозарубенецькою культурами; ХІ-ХІІІ століття; ХVІ-ХVІІ століття; ХІХ-ХХІ століття. Період ХХ - початку ХХІ століття поділяється на кілька значних етапів, пов'язаних з функціонально-планувальною та об'ємно-просторовою організацією території: початок 1900-1930-ті роки; 1946-1950-ті роки; 1960-1980-ті роки; 1990-ті - початок ХХІ століття. Формування історичного оточення та зв'язків Китаївського комплексу, визначили чотири етапи інтеграції комплексу до містобудівної структури Києва: Х - середина ХІІІ століття; ХVІІІ-ХІХ століття, 1923-1960-ті роки, 1960-ті - 2008 роки. На сьогодні Китаївський комплекс перебуває в серединних зонах міста.

Історичні, територіальні та планувальні зв'язки історичного оточення з Китаївським комплексом, обґрунтували коригування меж Китаївського історичного ареалу з визначенням його в кордонах, що охоплюють сучасні урочища Болгарське, Самбурки та територію колишнього Спасо-Преображенського скиту. Рекомендовано подальше розширення меж історичного ареалу з визначенням в межах колишньої Китаєво-Голосіївської лісної дачі.

На основі визначених візуальних зв'язків, з метою їх збереження, розкриття та удосконалення розроблено межі зон регулювання забудови: Китаєво-Голосіївську (вулиця Учбова, 5/8 - провулок Учбовий - вулиця Трахтемирівська - вулиця Академіка Кащенка - провулок Самбірський - вулиця Ягідна, 9 - вулиця Степана Дуки - вулиця Китаївська до № 9-а - вулиця Червонопрапорна, 42 - проспект Науки - вулиця Учбова) та Корчуватську (проспект Науки - вулиця Червонопрапорна - Лисогірський спуск - вулиця Панорамна - вулиця Ракетна - верхній схил Багринової гори - вулиця Моторна - проспект Науки).

Подальший розвиток Китаївського комплексу та його історичного оточення повинен регулюватись визначеними в роботі містобудівною буферизацією історичних територій, історичною відповідністю, візуалізацією середовища, містобудівною пріоритетністю. Визначено за необхідне врахування принципу спадковості розвитку комплексу. Відповідно до містобудівної буферізації історичних територій рекомендовано встановлення буферної зони в межах території колишнього Спасо-Преображенського скиту, історичні межі якого в сучасній планувальній структурі визначено на основі аналізу виявленого картографічного матеріалу: вул. Ягідна - Самбірський пров. - вул. Академіка Кащенка - приватна забудова с. Мишоловка по вул. Академіка Кащенка, 45-49. Зміна функціонального призначення окремих територій, збереження та розвиток існуючої пішохідно-транспортної мережі, відновлення втрачених та розвиток існуючих візуальних зв'язків комплексу на внутрішньому та зовнішньому рівнях, забезпечить покрашення містобудівних якостей комплексу та збереження його як історичного, культурного та містобудівного елементу структури Києва.

Отримані в роботі результати вказують на необхідність комплексного наукового підходу до дослідження розвитку історико-містобудівних осередків зі значним історико-культурним потенціалом, а отже обумовлюють проведення подальших досліджень саме в цьому напрямку. Крім того, вони також можуть стати не лише необхідною науковою базою в питаннях забезпечення збереження традиційного характеру середовища Китаївського комплексу та його історичного оточення, але й для інших історичних населених місць, забезпечивши таким чином збереження культурного надбання сучасної України для прийдешніх поколінь.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях з архітектури, затверджених ВАК України

1. Ізотов А.О. Китаївський історико-археологічний та архітектурний комплекс у Києві: основні етапи формування і дослідження / А.Ізотов // Українська академія мистецтв. Дослід. та наук.-метод. праці. - К, 2003. - Вип. 10. - С.53-64;

2. Ізотов А.О. Художні особливості Китаївського архітектурно-ландшафтного комплексу V-ХХІ століть у Києві / А.Ізотова / Київськ. державн. ун-т. будівництва і архітектури // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Наук.-тех. зб. - К.: КНУБА, 2003. - С.60-72. - Вип. 11-12;

3. Ізотов А.О. Домінантні споруди монастирського комплексу ХVІІІ - першої половини ХХ століть Китаївської пустині: аспекти реставрації і функціонування в сучасних умовах / А.Ізотов / Одеська держ. академ. будівництва і архітектури // Проблемы теории и истории архитектуры Украины: Изучение и охрана архитектурного наследия. Сб. науч. трудов. - Одесса: Астропринт, 2004. Вып. 5. - С.185-192;

4. Ізотов А.О. Іконографічні матеріали як джерело дослідження Китаївського комплексу в Києві А.Ізотов // Українська академія мистецтв. Дослід. та наук.-метод. праці. - К, 2004. - Вип. 11. - С.308-318;

5. Ізотов А.О. Троїцька церква Китаївської пустині: образно-просторова еволюція храму // Українська академія мистецтв. Дослід. та наук.-метод. праці. - К, 2005. - Вип. 12. - С.249-263;

6. Ізотов А.О. Еволюція архітектурно-планувальної структури Китаївського комплексу за картами та планами кінця ХVІІІ - початку ХХ століть / А.Ізотов / Київськ. державн. ун-т. будівництва і архітектури // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Наук.-тех. зб. - К.: КНУБА, 2007. - Вип. 17. - С.140-154;

Статті у наукових виданнях з історичних наук та мистецтвознавства, затверджених ВАК України

7. Ізотов А.О. Китаївський комплекс у Києві в світлі державного законодавства України з охорони пам'яток історії та культури / А.Ізотов // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. - К., 2004. - Вип. 3. - С.71-75;

8. Ізотов Анатолій. Роль київських зодчих у формуванні Китаївського монастирського комплексу ХVІІІ - початку ХХ століть // Мистецтвознавство України. Зб. наук. праць. - К.: Музична Україна, 2005. - Вип. 5. - С.387-398;

Статті у наукових збірниках за матеріалами конференцій

9. Ізотов Анатолій. Літопис Китаївського історико-архітектурного комплексу в постатях. Київ і кияни: матеріали щорічної наук.-практ. конф. / Гол. упр. культури і мистецтв Київської міськ. держ. адмін., Музей історії Києва. - К.: Видавництво „Кий”, 2005. - Вип. 4. - С.27-35;

10. Ізотов А.О. Джерелознавчі аспекти у вивченні Китаївського комплексу в Києві. Монастирські комплекси в контексті християнської культури: зб. наук. праць за матеріалами міжнар. конф. [“Х Могилянські читання”. Ювілейні], (8-9 груд. 2005 р.). - К., 2006. - С.164-176;

11. Ізотов Анатолій Китаївський комплекс у Києві: збереження, відтворення та організація історичного середовища. Київ і кияни: матеріали щорічної наук.-практ. конф. / Гол. упр. культури і мистецтв Київської міськ. держ. адмін., Музей історії Києва. - К.: Видавництво „Кий”, 2006. - Вип. 6. - С.35-43;

12. Ізотов А.О. Преображенський скит у Китаєво. З історії однієї знищеної пам'ятки в контексті її відтворення. Доля музейних зібрань: зб. наук. праць за матеріалами міжнар. конф. [“ХІ Могилянські читання”. До 80-річчя Нац. Києво-Печерського істор.-культ. зап.], (7-8 груд. 2006).- К., 2007. Ч. 1. - С.249-264;

13. Ізотов Анатолій. Відомі та невідомі топоніми й гідроніми Голосіївського району Києва. Київ і кияни: матеріали щорічної наук.-практ. конф. / Гол. упр. культури і мистецтв Київської міськ. держ. адмін., Музей історії Києва. - К.: Видавництво „Кий”, 2007 - Вип. 7. - С.187-195.

Размещено на Allbest.ru