Передпроектний аналіз як вихідний етап проектної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Київський національний університет будівництва та архітектури

Кафедра Дизайну Архітектурного Середовища

Реферат

З дисципліни

Методика передпроектного аналізу

на тему:

Передпроектний аналіз, як вихідний етап проектної діяльності

План

Введення

1. Поняття, мета, завдання перед проектного аналізу

2. Об'єкт та предмет передпроектного аналізу

3. Принципи і методи передпроектного аналізу

Список використаної літератури

Введення

Архітектурна діяльність - діяльність по створенню об'єктів архітектури, яка включає творчий процес пошуку архітектурного рішення та його втілення, координацію дій учасників розроблення всіх складових частин проектів з планування, забудови і благоустрою територій, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) будівель і споруд, здійснення архітектурно-будівельного контролю і авторського нагляду за їх будівництвом.

Діяльність архітектора, спрямована на створення архітектурного середовища, цілком залежить від конкретних умов проектної задачі і певних обставин, що впливають на хід їх розв`язання. Не існує визначеної послідовності операцій, яка у повній мірі гарантувала би досягнення успішного результату в усіх випадках. Заздалегідь невідома кількість спроб, помилок та ітерацій, що повертають архітектора до попередніх стадій розробок. Пошук рішення - це живий творчий процес, що кожного разу відбувається як щось унікальне і неповторне.

Разом з тим існує загальна логіка процесу проектування архітектурного середовища. Для ознайомлення з цією логікою і змістом заходів, що здійснює архітектор, слід розглянути його діяльність у двох аспектах: хронологічному - як певну низку операцій, і структурному - як сукупність різних напрямів діяльності. Суттєво спрощуючи реальну ситуацію, проектування матеріально-просторового середовища життєдіяльності людини можна представити як послідовність чотирьох етапів:

§ Передпроектний аналіз

§ Розробка концепції

§ Власне проектування

§ Реалізація розробки

1. Поняття, мета, завдання перед проектного аналізу

Передпроектний аналіз - це вид архітектурної діяльності, пов`язаний з пошуком, збиранням, обробкою й узагальненням всебічної інформації, що стосується теми проектування.

Проектування матеріально просторового середовища життєдіяльності людини або окремих його елементів можна представити як послідовність 3х етапів:

Постановка задачі (підготовчий етап) - полягає в усвідомленні дизайнером проблеми проектної розробки, описі мети проектування та чинників, що її обмежують, а також правил прийняття рішень для вибору найкращого варіанта.

Розв'язання задачі (власне проектування) - починається з висування гіпотез про шляхи вирішення задачі та вибору стратегії проектування; продовжується розробкою варіантів і завершується вибором засобу, що найбільш повно відповідає визначеним вимогам.

Опис розв'язання задачі (виконання робочої документації і натурних зразків) - передбачає оформлення інформації, необхідної для виготовлення об'єкта, що передається від проектувальника виробнику.

Передпроектний аналіз включає елементи архітектурної науки - накопичення і систематизація знань про суспільні процеси й матеріально-просторове середовище життєдіяльності людини та архітектурної творчості - генерування архітектурного задуму, концептуальної моделі нової форми організації процесів і стану цього середовища. Процес рішення творчого завдання є логічним і інтуїтивним одночасно, що доповнюють одне одного.

Одне з найпростіших спостерігань відносно проектування - це те що, воно включає в себ три основні стадії:

o Аналіз

o Синтез

o Оцінку

Простими словами ці три стадії можна визначити як «розчленування задачі на частини», «з'єднання частин по-новому» та «вивчення наслідків від практичного введення нового пристрою».

Більшість вчених вважають, що звичайно ці стадії повторюються багаторазово, а деякі вважають, що кожний слідуючий цикл відрізняється від попереднього більшою деталізацією та меншою спільністю.

Ці три ступеня можна назвати дивергенцією, трансформацією та конвергенцією.

Дивергенція - цей термін означає розширення кордонів проектної ситуації з метою забезпечення досить широкого та досить пладного простору для пошуку рішень. Дивергентний пошук характеризується наступними основними рисами:

ь Цілі нестійкі та умовні

ь Кордони задач нестійкі та не визначені

ь Оцінка відкладається на майбутнє, але приймається до уваги все, що може відноситися до рішення задачі

ь Технічне завдання-це відправна точка, але вважається, що воно може бути змінено та розвинуто

ь Задача проектувальника полягає в усвідомленому збільшенні своєї невпевненості, в звільненні від заздалегідь заданих рішень

Дивергентний пошук можна вважати як перевірку на стійкість всього, що має відношення до вирішення задачі, як спробу визначити, що саме в ієрархії соціальних цінностей і систем (а також в умах тих, хто буде приймати рішення) підвласно зміні, а що можна вважати непорушними точками відліку.

Трансформація - це стадія створення принципів і концепцій, пора високої творчості, натхнення - всього, що становить радість творчого труда при проектуванні. Але це й найбільш відповідальна стадія, де роблять грубі помилки, коли може перемогти нестримний оптимізм або вузкість мислення, коли необхідно мати великій досвід та розсудливість.

ь Для трансформації, яку треба застосовувати лише після того, як дивергенція значною мірою вже завершена, характерні наступні риси:

ь Накладання концептуальної схеми на дивергентний пошук

ь Фіксація цілей, технічних завдань та кордонів задачі, визначаються обмеження

ь Розчленування задачі на подзадачі, які можна розглядати як паралельно так і послідовно та значною мірою незалежно одна від одної.

ь Свобода зміни під цілей, що дозволяє уникнути великих втрат якості, та швидкість оцінки можливостей й наслідків реалізації будь-якої конкретної послідовності під цілей.

ь Найбільший прояв особистості проектувальника

Конвергенція - ця стадія наступає тоді, коли задача визначена, змінні знайдені, а цілі встановлені. Тепер треба крок за кроком вирішувати другорядні протиріччя поки не залишиться одна конструкція - кінцеве рішення, що й отримає квиток до життя.

Основні характеристики такі:

ь Наполегливість, жорсткість рішень та методика

ь Підводне каміння - це те, що деякі під задачі можуть придбати особливу важність

ь Моделі стають менш абстрактними та більш деталізованими

ь Ціль конвергенції - зменшення кількості імовірних варіантів до єдиного обраного проекту з мінімальними затратами часу та коштів та без необхідності здійснювати непередбачені відхилення. [2]

Мета проектного аналізу - формування цілісного уявлення про об'єкт проектування. передпроектний аналіз

§ Завдання перед проектного аналізу:

§ Дослідження проблемної ситуації;

§ Визначення мети проектування;

§ Виявлення умов і чинників розробки;

§ Формулювання завдання на проектування;

§ Генерування ідей;

§ Розробка проектної концепції.

2. Об'єкт та предмет передпроектного аналізу

Об'єкт передпроектного аналізу - це функціональний процес, що має протікати з участю майбутнього виробу і людини; предметно-просторове середовище, в якому буде відбуватися цей процес; аналоги і прототип виробу, що проектується.

В залежності від характеру проектної задачі об'єктом перед проектного аналізу може бути вихідна проектна ситуація, аналоги, прототипи, нормативи і стандарти.

Вихідна проектна ситуація - це обставини процесу життєдіяльності людей у певному предметно-просторовому середовищі.

Аналог - об'єкт, подібний до об'єкта проектування за функціональним призначенням, композиційною структурою, умовами користування. У процесі їх розгляду виявляють найбільш цікаві з них, збирають інформацію про ідеї, на яких ґрунтується проектна пропозиція, функціональне-планувальне та об'ємно-просторове рішення, головні структурні елементи, художні прийоми, матеріали, технічні дані - описи конструкції, креслення основних вузлів та ін..

Прототип (від грецького - прообраз) - існуючий об'єкт, який розглядається проектувальником, як першоджерело, відправна точка творчого пошуку. Його аналіз допомагає визначитися при обранні способу покращення ситуації, що склалася. Він може показати проектувальнику характер структури, конструкцію, шляхи удосконалення функції об'єкта проектування, його зовнішній вигляд, просторові, а часом і художні риси, особливості режимів експлуатації.

Предмет аналізу - це аспекти (грані) речі або явища, на яких концентрується увага дослідника. [3]

Для всебічного і глибоко розуміння проблеми доцільно розглянути основні аспекти об'єкта аналізу - порядок (зміни), структуру (відмінності) та співвідношення ( подібності). А для ефективного пошуку творчого вирішення проблеии необхідно роздивитися об'єкт, що аналізується, на різних рівнях і з різних точок зору.

v Порядок - фіксує зміни об'єкта дослідження у часі та просторі (зростання, трансформацію, розвиток, еволюцію)

v Структура - висвітлює унікальні та характерні риси об'єкта дослідження, його відмінність від інших. У той час як порядок пов'язаний з часом і простором, структура розглядається на конкретному етапі розвитку об'єкта - в миттєвому зрізі часу.

v Співвідношення - визначення подібності, схожості об'єктів, а також зв'язку між об'єктами чи компонентами об'єкта.

Всі оточуючі нас об'єкти та явища ми можемо розглядати на різних рівнях:

o Мікроскопічному

o Макроскопічному

o Телескопічному тощо

Коли ми змінюємо рівень спостереження - змінюється видима нами картина. Виявляються нові порядок, структура і співвідношення. Знане на одному рівні, зовсім не обов'язково підтверджується на іншому.

Зміна точок зору може призвести до зміни наших уявлень про проблему. Те ж відбувається при зміні рівнів. Творчо мисляча людина осягає об'єкт, процес або дію, вивчаючи їх структуру, порядок, співвідношення на одному рівні, але потім, на іншому рівні встановлює часом цілком іншу систему співвідношень, порядку і структури в аналізованому.

3. Принципи і методи передпроектного аналізу

Основні принципи передпроектного аналізу узгоджуються із загальними принципами дизайну архітектурного середовища.

Комплексний характер передпроектного аналізу зумовлений розмаїттям вимог, що представляються до об'єкта:

§ Функція

§ Морфологія

§ Соціум

§ Культура

§ Еволюція

Проектувальник моделює уявний життєвий цикл створюваного ним об'єкта, розглядаючи останній у єдності його основних сторін.

Комплексність охоплення й урахування умов вихідної ситуації свідчить про фахову компетенцію проектувальника.

Цілеспрямований характер проявляється в тому, що всі дії дизайнера - постановка проблеми, формулювання питань, вибір напрямків дослідження - мають бути внутрішньо мотивовані дизайнерською гіпотезою. Повинна бути не тільки установка на дослідження об'єкта, але й гіпотеза про його перетворення, яка підкаже характер конкретної необхідної інформації.

Гіпотеза - це умова не тільки цілеспрямування, але й синтезу досліджень, підтягування їх до єдиного центру. У центрі повинна стояти проблема, яку потрібно побачити та сформулювати, щоб потім запропонувати шлях її вирішення.

Принцип типологізації способів життя та середовищ них ситуацій є основним у дослідженні.

Середовищний підхід (С.п.) - розгляд середовища як результату освоєння людиною його життєвого простору. Відповідно, діяльність і поведінку людини приймають як визначальний фактор, що пов'язує окремі елементи середовища в цілісність. З точки зору методики - основна установка сучасного проектного мислення, принцип формування нашого предметного і просторового оточення як органічної єдності всієї системи візуально-чуттєвих і функціональних умов місця.

Комплексність проектної роботи з позицій С.п. відрізняє її від інших форм проектування і прив'язує їх результати один до одного та визначає основну мету творчої діяльності архітектора-дизайнера - досягнення функціонально-образної єдності середовищних об'єктів і систем. Виводячи проектувальника до так званого «середовищного мистецтва», цей підхід виявляється в процесі концептуального, екологічного і етнокультурного аналізу аспектів проектної діяльності. Завдання комплексного формування середовищних ситуацій висуває в якості головної проблеми С.п. питання про синтез засобів видів творчості,що беруть участь у роботі, при одночасному виділенні серед них проектного лідера.

З іншого боку, специфіка цього підходу виключає можливість заздалегідь заданої, однозначної ієрархії чинників формування середовища в процесі проектної роботи та припускає відносну рівноправність як «випадкових» умов і обставин, так і об'єктивних передумов - функціональних і художніх завдань, технологічних особливостей, виробничих можливостей і пр .

Проектований об'єкт повинен гармонійно вписатися як в предметно-просторове середовище, так і в індивідуальну картину світу потенційного споживача даного виробу. Отже повинна бути побудована модель способу життя споживача та визначено, як у цю модель впишеться новий виріб - модель сфери використання об'єкта.

У проблематиці способу життя виділяють різноманітні проекції:

§ Трудова і побутова

§ Матеріальна і духовна

§ Традиційна та сучасна

Саме вони дозволяють врахувати все різноманіття чинників, що визначають структуру і властивості проектованого виробу.

Прийом - це елементарна дія або декілька елементарних дій, виконуваних за певними правилами для досягнення певної мети.

Прийоми,що використовують в проектній діяльності.

v Метод "інверсії" (перестановки доданків) дозволяє долати тупикові ситуації в проектуванні за рахунок зміни кута зору на об'єкт роботи (магазин розглядається не з позицій продавця або покупця, а з точки зору служби контролю, ремонтника, злодія); за рахунок зміни творчої установки ( головне не міцність конструкції, а простота її виготовлення) і т.д. Свіжий погляд на предмет, підкаже не поміченого раніше варіанту вирішення того ж завдання, "розгальмує" уяву, дозволить побачити у вже відкинутій пропозиції невикористані резерви.

v Ті ж завдання, але трохи інакше, вирішує прийом "проектування в уявних умовах", коли реальні обставини роботи об'єкта умовно підміняються несподіваними рішеннями ("а якщо під водою") або навіть фантастичними ("кухня для ангела").

v Добре зарекомендували себе прийоми розкладання проектної задачі на самостійні фрагментарні дії з подальшим зведенням окремих результатів в єдиний ланцюжок пропозицій, що підкріплюють одна одну. Але тут важливо не допустити випадкових пророблень, чому допомагає складання "дерева цілей" - впорядкованої програми проектних заходів, що розкладають їх сукупність відповідно до розумної черговості робіт, важливості для властивостей кінцевого продукту і т.д. [4, С.158]

Інші способи спрямовані на залучення до творчого процесу максимально широкого арсеналу знань і вмінь, накопичених людською проектної культурою. Такі різні варіанти евристичних аналогій (тобто націлених на винахід, відкриття):

- "Прямі" запозичення форм з далеких проектним завданням сфер (так зробила багато свої відкриття сучасна біоніка, "майже" копіює в технічних об'єктах принципи і конструкції, підглянуті у природи);

- "Суб'єктивні", коли автор уявляє себе якимсь умовно обраним персонажем, наприклад Карлсоном з відомої дитячої книжки;

- "Символічні" (що приписують одному явищу незвичайні для нього властивості - "дерев'яний велосипед", "рідкий вогонь" і т.п.);

- "Фантастичні", коли придумуються явища і речі, як в принципі неможливі ("добре б, щоб дорога була тільки там, де їде машина"). Всі ці асоціації і припущення, ламаючи стереотипи проектного мислення, підштовхують дизайнера до застосування "чужих" прийомів і принципів до його проблем, роблять "неймовірне" можливим, як це сталося з "несучими дорогу з собою" гусеничними механізмами.

Подібною дією володіють прийоми, засновані на уяві:

- Подумки "те, що склеює" щось ціле з частин , які не суміщаються; акцентування, виділення в цілому якоїсь однієї риси, з подальшим її розвитком до будь-якого мислимого кордону;

- " відображення, що випереджає" - доведений до крайньої точки, до абсурду прогноз можливих варіантів розвитку об'єкта або ситуації.

Відштовхуючись від відомого, ці прийоми, випинаючи його окремі моменти, перетворять звичне в нове, потрібне автору.

- Метод "інтерпретації", що тлумачить завдання, що стоїть перед проектувальником, в несподіваному для нього ключі - в іншому стилі, в чужій манері ("робота в масці майстра" - якщо б той же проект зробив Ле Корбюзьє).

Поява породжених цими методами нетривіальних прийомів просторової або функціональної організації середовищних доданків завжди так чи інакше відбивається на композиційних особливостях об'єктів і систем середовища. Одні - породжують несподівані форми елементів композиції, "відсторонивши", загострюючи її, інші утворюють нові сполучення предметних і просторових складових композиційного цілого, треті дозволяють в іншому ракурсі побачити етапи і динамічні особливості розвитку середовищного процесу. Але в будь-якому випадку ці знахідки підказують нові версії образного рішення середовища, в т.ч. - абсолютно нетрадиційні, незвичні глядачеві, і тому не завжди для нього прийнятні.

Реальні методики зазвичай містять в собі в тій чи іншій мірі елементи всіх розглянутих типів, кожен з яких чимось доповнює інші.

Алгоритмічні методи ґрунтуються на алгоритмі, який можна визначити як послідовність вказівок, що стосуються процедур ( операцій), які дозволяють вирішити завдання. Алгоритмічні методи можна поділити на логічні й математичні методи.

Методика - це сукупність прийомів і методів, що застосовуються за певними правилами і у визначеній послідовності для досягнення поставленої мети.

Список використаної літератури

1. Шебек Надія Миколаївна. Методика передпроектного аналізу: Конспект лекцій для студ. спец. 7.120103 Дизайн архітектурного середовища / Київський національний ун-т будівництва і архітектури. -- К. : КНУБА, 2002. -- 24с.

2. Джонс Дж. Инженерное и художественное конструирование. Современніе методі проектного аналіза. - М. Мир. 1976. - 263 с.

3. Тімохін В.О., Шебек Н.М та ін.. Основи дизайну архітектурного середовища. Підручник. - К.:КНУБА, 2010 -400 с.

4. Шимко В.Т. - Архитектурно-дизайнерское проектирование. - М., «Архитектура - С», 2004

Размещено на Allbest.ru