Кам'яні роботи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розділ І. Загальна частина

1.1 Історія будівельного мистецтва

Історія будівельного мистецтва бере свій початок з найдавніших часів і пов'язана з історією розвитку людського суспільства.

Перші визначні архітектурні споруди створилися за часів рабовласницької епохи у Стародавньому Єгипті, античній Греції та Римі ( IV - I тисячолітті до н.е.)

У XVIII ст. у мистецтві й архітектурі поширюється класичний стиль. Виникненню класичного стилю значною мірою сприяв розвиток науки, особливо філософії й літератури.

Але XIX ст., відкрило еру технічного прогресу в будівництві. Вже на початку століття в будівництві почали активно використовувати метали: чавун, коване залізо, згодом стать. Перше застосування як основного будівельного матеріалу мало скло (" Кришталевий палац" на всесвітній виставці в Лондоні у 1851 р. був збудований із засклених панелей).

У кінці століття з металу споруджували складні просторові конструкції. У 1889 р, за проектом А.- Г. Ейфеля в центрі Парижа у зв'язку з Всесвітньою виставкою була змонтовано із сталевих елементів вежа заввишки 300 м. з часом ця споруда стала символом Парижу.

Крім металу у другій половині XIX ст. починають застосовувати інші прогресивні матеріали - бетон і залізобетон. Ці матеріали, яким дали життя великі масштаби будівництва, вплинули на подальшій розвиток світової архітектури.

Будівництвом називається процес спорудження будівель і споруд різного призначення.

Будівництво тісно пов'язано з промисловістю, транспортом, сільським господарством, наукою, обороною і невиробничими сферами.

Значний внесок внесло будівництва у невиробничу сферу. Житлові будинки, нові мікрорайони зі своїми школами й дитячими закладами, підприємствами, торгівлі, культурно-побутовими центрами - все це споруджено будівельниками.

Таким чином, будівництво відіграло значну роль у житті суспільства. Воно є матеріальною основою безперервного розвитку народного господарства, вирішення житлових проблем, підвищення матеріального і культурного рівня нашого народу.

Термін служби будівель та споруд коливається від 50 до 150 років. Ще на довший термін розраховані мости, тунелі, греблі.

Результатом пращ будівельників є закінчені будівлі чи споруди різного призначення: житловий будинок, школа, лікарні, промислові підприємства, домна, електростанція, залізниці, мости, тунелі, греблі тощо. Ці об'єкти будують з різних природних чи штучних матеріалів (окремих дошок, колод, цеглин, природного тесаного каменю, бетону і залізобетону, готових заводських конструкцій, металу, пластмаси).

У процесі спорудження будівель і споруд виконують загально будівельні та спеціальні роботи.

Загально будівельні роботи поділяють на окремі види, які виконують робітники відповідних професій і застосовують при цьому різні будівельні машини та інструменти.

Перш ніж звести будинок чи інші приміщення, роблять спочатку відповідну розмітку на відведеній для будівельних робіт ділянці, риють котлован для закладення фундаменту. Такі підготовчі роботи називають земляними.

Вибухові роботи застосовують при рихленні скельних і мерзлих ґрунтах. Також для руйнування призначених для знесення споруд. До кам'яних споруд відносяться зведення фундаментів, стін, стовпів та інших частин будівлі з природного і штучного каменю.

Для спорудження монолітних бетонних і залізобетонних конструкцій виконують опалубні, арматурні та бетонні роботи.

Монтажними роботами називається якщо будинок зводять за допомогою кранів із збірних елементів заводського виробництва. Монтажні роботи це основний вид робіт у сучасному будівництві.

Теслярські і столярні роботи - виконують при обладнанні дощатих підлог, дверей, вікон, вбудованих меблів.

Завершується спорудження будинків обладнанням даху виконуючи покрівельні роботи.

Щоб у зведеній будівлі можна було жити, потрібно як всередині так і зовні виконати штукатурні, малярні, облицювальні, шпалерні, скляні роботи.

Під час експлуатації будівлі або споруди піддаються впливу зовнішнього середовища, тому конструктивні елементи будівлі покривають захисними ізоляційними, гідроізоляційними, теплоізоляційними, антикорозійними матеріалами.

Ще потрібно підвести тепло, електроенергію, воду, радіо, телефон.

Всі будівлі за призначенням поділяються на:

житлові (квартири, гуртожитки);

- суспільні призначені для соціального обслуговування населення, адміністративних установ і суспільних організацій;

- виробничі будівлі потрібні для розміщення в них промислових та сільськогосподарських виробництв.

1.2 Матеріали та їх властивості

Стінові камені з бетону виготовляють, з ніздрюватого легкого бетону, без порожнеч (суцільні) і пустотілі (на пористих заповнювачах). Пустотілі камені бувають наскрізними й із закритими щілиноподібними порожнечами. Камені підрозділяють: основні (розміром 390Х190Х188мм) і додаткові. Додаткові камені, що відповідають трьом чвертям і половині основного каменю, використовують для перев'язки кладки й утвору чвертей у прорізах. З бетонних каменів зводять стіни товщиною 90, 190, 240, 290, 390мм і вище. Маса каменів, застосовуваних для кладки наземної частини будинків, 14...25кг.

Для кладки стін із природних каменів застосовують, як правило, пиленые камені з легких порід розміром 390X190X188; 490X240X188 і 390X190X288мм, а також додаткові, рівні трьом чвертям або половині довжини основних каменів

По міцності при стискуванні камені з важких і дрібнозернистих бетонів підрозділяють на марки: 300, 250, 200, 150, 125, 100, 75, 50; з легких бетонів - 100, 75, 50, 35, 25.

По морозостійкості камені підрозділяють на марки: F200, F150, F100, F50, F35, F25, F15.

Розміри каменів дозволяють зводити стіни завтовшки 9; 19; 24; 29; 39 см і більше. Вага каменів коливається від 14 до 25 кг.

Цемент є одним з найпоширеніших в'яжучих матеріалів, який дозволяє отримувати вироби і конструкції високої міцності. Цемент - це результат дрібнодисперсного подрібнення продуктів спікання одного з видів глини. Це може бути або мергель, або суміш вапняку і глини. Процес спікання протікає в спеціально обладнаних печах. Основними матеріалами, сировиною та ресурсами, які використовуються для виробництва цементу, є: вапняк; глина, гранульовані шлаки; колчеданних огарки; вугілля, електроенергія; паливно - мастильні матеріали (наприклад, дизельне паливо, бензин, машинне масло і інше); вогнетривку цеглу, призначений для футеровки печей, а також послуги залізничного транспорту.

У процесі подрібнення, до продуктів спікання виробляються дозовані добавки гіпсу, шлаку, піску і інших компонентів, які дозволяють отримувати цемент, що володіє самими різними властивостями. У залежності від вихідної сировини і введених добавок, цемент можна розділити на портландцемент і шлакопортландцемент. Для того, щоб позначати максимальні міцності якості цементу, вводиться поняття марка. Марка 400, наприклад, позначає, що в заводській лабораторії при пробних випробуваннях затверділого цементного кубики, що володіє ребро 100 міліметрів, при роздавлюванні на пресі він витримав навантаження не менше 400 кг/см2. Найпоширенішими є марки від 300 до 500.

Виготовляються ж марки цементу до 600-й, і навіть 700-ї марки. Всі цементи мають досить швидким часом твердіння. Початок твердіння - інакше кажучи, схоплювання - знаходиться в межах сорока - п'ятдесяти хвилин, а кінець твердіння близько десяти - дванадцяти годин. Термін схоплювання (початок) 45 хвилин після замішування. Тонкість молоття повинна бути такою щоб при просіюванні крізь сито № 001 по ДЕСТ 35 Р4-73 проходило не менше 85% маси просіяної проби. На 1м3 кладки стіни товщиною 510 мм. потрібно взяти 76кг. цементу.

Пісок. По зерновому складу -- середній кварцовий. Повний залишок на ситі № 063 у процентному відношенні до маси просію ванної проби від 35 -45 %. Модуль крупності Мк 2,5-2. Визначають згідно з ДЕСТ 8535- 75. Пісок в пухко насиченому стані з природною вологістю 1-3% задовольняє вимогам стандартів. Об'ємна маса 1600-1700кг/м, щільність 2550- 2650 кг/м.

Кількість пилуватих та глиняних частинок не повинна перевищувати 5%. Витрати піску на 1м3 кладки беремо для М 300цементу у відношенні 1:3 до маси цементу і отримуємо 76*3= 228 кг піску.

Вода - звичайна.

1.3 Інструменти, приладдя, інвентар

Продуктивність праці муляра багато в чому залежить від якості ручного інструменту.

Кельма типу КБ (Рис.1.а) - це лопатка з тонколистового сталевого полотна із зігнутою ручкою з древини твердих порід. Вона застосовується для розрівнювання розчину, заповнення вертикальних швів і підрізування надлишків розчину.

Молоток-кирочка типу МКИ (Рис.1,б) масою 0,55 кг з дерев'яною ручкояткою завдовжки до 300 мм використовується для рубки або тесання цеглини, керамічного каменя. При цьому лезо молотка повинно бути під прямим кутом до поверхні ребра цеглини.

Лопата розчину типу ЛР (Рис.1.в) має полотно з листової сталі завтовшки 1,6 мм. Круглий металічний стрижень завдовжки 320 мм захищає від зносу дерев'яний живець.

Лопата необхідна для подачі і розрівнювання розчину, а також для перемішування його в ящику.

Розшивки типу РВ-1 і РВ-2 (Рис.2.) мають робочу частину у формі розрізаної уздовж сталевої трубки з ручкою з деревини твердих порід.

рис. 2. розшивка з увігнутою робочою частиною (а) і з опуклою (б)

Обробку і ущільнення швів кладки ведуть сталевими розшивками, які мають увігнуту і опуклу поверхню.

Для прискорення виробництва цеглевої кладки і підвищення виробництва цегляної кладки і підвищення її якості використовують малогабаритні ручні пристрої.

Причальні скоби (Рис.3.) П-подібної форми закріплюють в швах кладки; скоби з листової сталі надягають на цеглину, укладену навзнаки.



рис.3.причальні скоби

Кручений причальний шнур (Рис.4.) завтовшки 1,5...3 мм натягують уздовж стіни, що викладається. Він призначений для дотримання горизонтальності рядів, що викладаються.

рис. 4. причальний шнур в корпусі

1 - корпус; 2 - ручка; 3 - шнур

Проміжні маяки (Рис. 5.) у вигляді прямокутного корпусу або зварної рамки фіксують натягнутий шнур у вертикальній і горизонтальній площинах.

рис.5. проміжні маяки

а - з прямокутним корпусом; б - із зварною рамкою;

1 - причалка; 2 - корпус; 3 - ручка; 4 - ролик; 5 - упори; 6 - рамка; 7-фиксатор



Шаблон (Рис.6.) у формі металічного косинця служить для розмітки і перевірки прямих кутів кам'яних стін. Шаблон з двох лінійок, сполучених хомутами з притискними гвинтами, призначений для розмітки віконних і дверних отворів при виробництві кам'яних робіт.

рис .6. шаблони для розмітки і перевірки кутів і отворів

Висок (Рис.7.) масою 0,2... 1 кг, що складається із сталевого конусоподібного корпусу, крученого шнура і алюмінієвої планки, призначений для перевірки вертикальності кутів і поверхні кладки.

рис.7. висок

Правило (Рис.8.) з отфугованого дерев'яного бруска або дюралюмінієвого профілю завдовжки 1,2...2 м призначено для контролю поверхні стін, що викладаються.



рис. 8. правило

а - дюралюмінієве; б- дерев'яне

Для перевірки якості цегляної кладки використовують контрольно-вимірювальний ін струмент.

Складаний метр і рулетки (Рис.9.) завдовжки 2...20 м служать для лінійних вимірювань в ході виконання кладки.

рис. 9. вимірювальні прилади

Рівень (Рис.10.) в металевому корпусі завдовжки 750 мм застосовується для перевірки вертикальності і горизонтальності кладки.

рис. 10. рівень

1 - корпус; 2 - ампули; 3 - кришка



При виробництві кам'яної кладки використовують також різний інвентар.

Установка (Рис.11.) об'ємом до 2 м3 служить для прийому, підігріву, перемішування і порційної видачі товарного розчину і витратну тару для доставки до робочого місця каменщика.

рис. 11. установка для прийому і видачі розчину

1 - рама; 2 - ємність з гвинтом усередині для перемішування розчину;

3 - моторний відсік; 4 - кришка; 5 - секторний затвор для видачі розчину; 6 - підвіска

Бункер з щелепним затвором (рис.12.) об'ємом до 1,2 м3 призначено для приймання і подачі розчину на місце муляра.

рис.12. бункер з щелепним затвором

1 - штурвал з тягою; 2 - затвор

Металевий ящик (Рис.13) розчину об'ємом 0,24 м3 служить для подачі розчину на робоче місце муляра. Допускається підйом в гірлянді (до шести ящиків одновре¬ менно).



рис. 13.металевий ящик розчину

1 - вантажопідйомна петля; 2 - строп

Підхоплення-футляр вантажопідйомністью 1,5 т складається з двох напівфутлярів Г-образної форми, закріплених на захватних важелях, шарнірно змонтованих на осі. Підхоплення-футляр призначене для вивантаження двох пакетів цеглини з автомобіля і подачі їх до робочого місця муляра.

Самозатягувальний захват вантажопідйомністю 1,75 т представляє собою прямокутну раму з двощелеповим затиском важеля.

Він призначений для розвантаження пакетів силікатної цеглини без піддонів з автотранспорту і подачі їх до місця кладки.

Бак для змочування цеглини є ємкість заповнена водою. У жарку і суху погоду піддони з цеглиною опускають у бак, змочують і подають до робочого місця муляра.

Переносні світильники у вигляді розсувної рами з телескопичною стійкою, що має плафони, освітлюють робоче місце в темну пору доби.

Контейнер для зберігання одягу, інструменту і приладдя бригади мулярів має відділення для двох змін. Технологічно необхідний набір інструменту, пристосувань та інвентаря, розрахований на бригаду мулярів, називають нормокомплектом. Його бережливе використання сприяє підвищенню якості і продуктивності праці муляра.



Інструменти муляра для ланки «Трійка»

№	Назва інструменту	кількість
11	Кельму типу КБ	2 шт
22	Розчинна лопата	2 шт
33	Молоток-кірочка	2 шт
54	Висок-400гр	1 шт
55	Висок-600гр	1 шт
66	Розшивка	2 шт
77	Складний метр	1 шт
88	Правило	1 шт
99	Дерев'яний кутник	1 шт
010	Причальний шнур	1 шт
111	Рівень	1 шт



Розділ II. Технологія мурування із бетонних каменів

2.1 Основні вимоги до мурування

Перед роботою проходимо інструктаж про безпечні методи і прийоми виконання виробничого завдання; одягаємо спецодяг і захисну каску; передивляємося робоче місце, перевірити правильність розташування матеріалів, налагодженість інструментів, інвентарю, приладів, установлюємо зовнішні захисні козирки і загородження у прорізах.

Кожен муляр повинен знати:

- Правило розрізки кладки.

- Системи перев'язки.

- Елементи мурування.

- Прийоми наверстування цегли.

- Організація робочого місця.

- Розкладання цегли та розстилання розчину.

ПРАВИЛА РОЗРІЗКИ ЦЕГЛЯНОГО МУРУВАННЯ

Перше правило розрізки мурування: постілі каменів мають бути перпендикулярними силам, що діють на мурування, а камені у муруванні повинні розташовуватися рядами (шарами).

Друге правило розрізки: масив мурування повинен ділитися вертикальними площинами (швами), паралельними зовнішній поверхні мурування (поздовжніми швами), і площинами, перпендикулярними зовнішній поверхні (поперечними швами).

3.Третє правило розрізки: площини вертикальної розрізки кожного ряду мурування повинні бути зсунуті щодо площини суміжних з ними рядів, тобто під кожним вертикальним швом даного ряду мурування потрібно розташовувати не шви, а камені.

Мурування з потовщеної (заввишки 88 мм) цегли виконується так само, як наведено вище у правилах різки. Це забезпечує спільну роботу покладених цеглин або каменів і рівномірний розподіл тиску в муруванні від власної ваги й опертих на неї інших конструктивних елементів, наприклад, плит міжповерхового перекриття.

Мурування з керамічного і силікатного каменю виконують з дотриманням правил розрізки. Розміри каменю відповідають об'єму двох цеглин, покладених горизонтально, з урахуванням товщини шва між ними. Пустоти поліпшують теплозахисні властивості мурування, що дозволяє зменшити товщину стін на 0,5 цеглини.

Мурування з бетонного каменю з щілинними пустотами (розміри 390x190x188 мм) ведуть з перев'язуванням вертикальних швів. Внутрішня частина мурування перев'язується за рахунок чергувань у суміжних рядах цілих каменів і поздовжніх половинок (390x90x188 мм).

ЕЛЕНМЕТИ ЦЕГЛЯНОГО МУРУВАННЯ

Цеглу мурують горизонтальними рядами. Широкою гранню цеглини укладають на розчин, що утворює у муруванні горизонтальний шов. Розчин, що ділить бокові грані суміжних цеглин, утворює вертикальні й горизонтальні (поздовжні й поперечні) шви.

Зовнішня верста - це ряди цеглин, що утворюють фасадну поверхню. Внутрішня верста ряди цеглин, що виходять на внутрішній бік мурування.

Забутка - ряди цеглин між зовнішньою і внутрішньою верстами.

Цеглини, покладені довгою гранню до поверхні стіни, утворюють так званий ложковий ряд.

Цеглини, покладені короткою гранню, утворюють тичковий ряд.

Висота ряду мурування складається з висоти каменю (цеглини) і товщини горизонтальних швів, що допускається у межах 10-15 мм, середня -у межах поверху - 12 мм; товщина вертикальних швів - 8 - 15 мм, середня -не повинна перевищувати 10 мм. Висота ряду мурування, з урахуванням середньої товщини шва (12мм), повинна бути для мурування з цегли:

завтовшки 65 мм - 77 мм (65 + 12) мм;

завтовшки 88 мм - 100 мм (88 + 12) мм.

З цегли завдовжки 65 мм на 1 м висоти мурування припадає 13 рядів, з цегли 88 мм - 10 рядів.

Ширину мурування стін, яку називають звичайно товщиною, роблять кратною цілій цеглині або 1/2 цеглини:

у 1 цеглину - 25 см;

у 1/2цеглини - 38 см;

у 2 цеглини - 51 см;

у 2/5цеглини - 64 см тощо.

Перегородки в будинках бувають завтовшки 1/2 або 1/4 цеглини, тобто 12 або 6,5 см.

Елементи цегляного мурування.

1 - шви, 2 - ряди(тичковий, ложковий), 3 - зовнішня і внутрішня версти, 4 - забутка, 5 - постіль

СИСТЕМИ ПЕРЕВ'ЯЗУВАННЯ, ЇХНІ ВИДИ

Система перев'язування - це порядок укладання цеглин (каменів) відповідно до правил розрізки мурування.

Розрізняють перев'язування вертикальних, поздовжніх, поперечних швів.

1.Однорядна (ланцюгова) система перев'язування утворюється чергуванням тичкових і ложкових рядів:

- поперечні шви в суміжних рядах зсунуті відносно один одного на 1/4 цеглини;

- поздовжні шви на 1/2 цеглини.

Всі вертикальні шви нижнього ряду перекриваються цеглинами верхнього ряду. Ця система перев'язування застосовується при муруванні стін. Відрізняється простотою і міцністю, але вимагає значних витрат праці порівняно з іншими системами.

2.Багаторядна система перев'язування має тичкові ряди через п'ять або три ложкових.

При цьому:

- поперечні вертикальні шви тичкового ряду зсунуті на 1/4 цеглини; у ложкових рядах на 1/2 цеглини;

- поздовжні вертикальні шви (з другого по шостий включно) не перев'язуються.

Багаторядна система перев'язування продуктивніша за однорядну через те, що:

при муруванні стін (наприклад, у 2 цеглини) до версти вкладають у 1,3 разу менше цеглин ніж за однорядної системи;

не вимагає значної кількості неповномірної цегли;

дозволяє використовувати для внутрішньої частини мурування (забутки) половинки цеглин;

простіше забезпечується точність перев'язування.

Багаторядна система перев'язування рекомендована як основна при зведенні стін, зокрема стін, які обкладені облицювальною плиткою або іншою цеглою.

Багаторядна система перев'язування має деякі вади.

Міцність багаторядної системи перев'язування порівняно з однорядною дещо менша. Багаторядна система перев'язування непридатна для мурування стовпів.

Трирядна система перев'язування утворюється за допомогою чергування трьох ложкових рядів і одного тичкового.

При цьому вертикальні поперечні шви у трьох суміжних рядах не перев'язані. Таку систему перев'язування застосовують тільки при зведенні стовпів і вузьких

(до 1 м) простінків.

Системи перев'язки швів мурування

а)однорядна ; б) п'ятирядна; в)трирядна

ПРИЙОМИ УКЛАДАННЯ ЦЕГЛИ

1. Підготовчий етап. До початку роботи необхідно доставити на робоче місце матеріали, інструменти і пристосування.

2. Технологія процесу. Способи укладання цегли.

Продуктивність праці виробника залежить від вибору раціональних прийомів укладання цегли.

Прийом - це робочий рух, що виконується послідовно.

Залежно від пластичності розчину і вимог до якості лицьової поверхні (під штукатурку або під розшиття) застосовують різноманітні прийоми укладання цегли.

Укладання цегли прийомом «вприсик» вимагає пластичного розчину. При укладанні цеглин тичком розстеліть розчин, відступивши від краю стіни на 2-3 см. Передньою гранню цегли на відстані 5-8 см від верху приготовленої постілі підгорніть розчин.

Пересуваючи цеглу, поверніть її й притисніть до раніше укладеної. Осадіть цеглину до необхідної товщини. Такі ж робочі рухи (підгрібання розчину, притискання цеглини й осаджування її на розчиновій постілі) застосовують при укладанні ложкових рядів.

Укладання цегли способом «вприсик з підрізанням розчину». Розчинову постіль розстеліть не доходячи до краю стіни 1 см. Тичкові й ложкові цеглини

укладайте так само, користуючись тими ж робочими прийомами, що і при муруванні «вприсик». Але коли. Ви осадили цеглину натисканням руки або держаком кельми, підріжте залишки розчину на лицьовій поверхні мурування.

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ

Вірно організоване робоче місце муляра забезпечує високе виробництво праці. При муруванні стін робоче місце муляра має ширину 2,5-2,6м і поділяється на зони:

робоча (шириною 60-70см) де переміщається муляр в процесі кладки;

складування (шириною до 1,6м) де ящики з розчином чергуються з піддонами цегли;

вільна (шириною 30 - 40см) для приходу.

ПІДГОТОВКА ІНСТРУМЕНТА ТА МАТЕРІАЛІВ ДО РОБОТИ.

Перед кладкою будь якої конструкції треба досконало вивчити схему кладки. Необхідно підготувати робоче місце, яке повинно бути чистим та рівним, а інструмент справним. Підготовляємо матеріали: цеглу та розчин. Розчин привозять на автосамоскидах і подають на робоче місце у металевому ящику. Якщо готового розчину немає, його готують. Використовують простий розчин, який складається з цементу, марки 300 і піску середнього, звичайної води. Цеглу використовують глиняну. Цеглу привозять на автосамоскидах в пакетах, на піддонах, або контейнерах, переносять пакети з піддонами на робоче місце на підхватах.

Ящики з розчином влаштовують напроти прорізів, довгою стороною перпендикулярно будуємої стіни. При муруванні кутів стін робоче місто муляра організують наступним чином. Вздовж ділянки кладки залишають вільну смугу (робочу зону) шириною 60-70см. Піддони з цеглою становлять ближче до кута, повернув ящики з розчином довгою стороною поперек стіни.

Розмітка робочого місця. Кладку з цегли починають з закріплювання проміжних і кутових порядовок, їх влаштовують по периметру кута і вирівнюють по виску і рівню, або так щоб засічна для кожного ряду, на всіх порядовках знаходилась в одній горизонтальній площі. Порядовку розташовують в кутах і місцях перетинання з примиканням кутів, з виступом 10-15мм, один від одного.

До порядовок прикріпляють причальні шнури. Шнур причалку влаштовують для кожного ряду, натягують його на рівні верха укладаємого ряду, відступають від вертикальної площини 3-4мм причалку до маяка можна закріпити за допомогою причальної скоби. Після того як зроблена розмітка приступають до розкладання цегли і розстилання розчину.

2.2 Мурування із бетонних каменів

Розміри каменів дозволяють зводити стіни завтовшки 9; 19; 24; 29; 39 см і більше. Вага каменів коливається від 14 до 25 кг.

З суцільних і порожнистих бетонних каменів мурують зі зсувом поперечних вертикальних швів у суміжних рядах на чверть або півкаменя.

При муруванні прямих кутів у кожному ряду укладають по дві тричвертки. У місцях прилягання стін у тичкових рядах також укладають тричвертки. По висоті через кожні два ряди мурування шви перев'язують поперечниками. Під час мурування необхідно пильнувати, щоб на поверхні каменів і блоків не було бруду і пилу, а вертикальні та горизонтальні шви були заповнені розчином. Горизонтальні шви повинні бути завтовшки не менше 10 мм і не перевищувати 15 мм, а вертикальні - 8-15 мм.

Перев'язування швів мурування з бетонних каменів правильної форми у кутах: 1) тричвертки; 2) цілі камені

Укладання стін із наскрізними порожнинами:

1) тричвертки; 2) цілі камені

Стіни з бетонних каменів із ненаскрізними порожнинами мурують так само, як із суцільних каменів, оскільки камені укладають порожнинами донизу.

Чергуванням рядів, викладених з цілого каменю і поздовжніх половинок каменю, забезпечується поперечне перев'язування мурування.

Мурування з бетонних і природних каменів вагою до 16 кг правильної форми ведуть ланкою «двійка», при більшій вазі каменів -ланкою «трійка». Робоче місце при муруванні з бетонних каменів організовують звичайно так само, як і при цегляному муруванні.

Якість мурування перевіряють через кожні 3-4 ряди.

УКЛАДАННЯ ТИЧКОВОГО І ЛОЖКОВОГО РЯДІВ СТІН З БЕТОННИХ КАМЕНІВ

Підготовчий етап. До початку мурування стін необхідно:

- нанести розміточні осі на фундамент;

- винести позначки першого ряду;

- доставити на робоче місце матеріали й інструменти.

- Технологія процесу й організація праці. Мурування із суцільних і

порожнистих бетонних каменів перев'язують за трирядною системою: тичкові ряди укладають через кожні два ложкових або з перев'язуванням тичковими через кожний ложковий ряд.

Мурування з бетонних та інших каменів масою до 16 кг ведуть ланкою «двійка», при важчих каменях - ланкою «трійка». При укладанні тичкового ряду розкладіть камені (на ребро) і розстеліть розчин. Камені розкладають на відстані до 3,5 довжин каменю. Кельмою накидайте розчин на бічні сторони вертикальних каменів. Візьміть камінь обома руками, повертаючи його на 90°. Притисніть камінь до раніше покладеного, осадіть його до рівня при-чалки. Зайвий розчин підріжте кельмою, заповніть ним поперечний шов, щоб уникнути промерзання мурування.

Мурування тичкового ряду

а) розкладання каменів і підготовка розчинової постілі, б) укладання каменів, 1) розчинова постіль, 2) причальний шнур



При зведенні ложкового ряду спочатку розкладіть камені на торець на відстані приблизно 2 2,5 довжини каменю.

Мурування ложкового ряду:

а) розкладання каменів і підготовка розчинової постілі для зовнішньої версти,

б) розкладання каменів і підготовка розчинової постілі для внутрішньої версти,

в) укладання каменів по причалщ, 1) розчинова постіль, 2) причальний шнур

Розчин накидайте на торці верстових каменів. Потім обома руками укладіть камінь, притисніть його до вже покладеного й осадіть на розчинову постіль. будівельний матеріал інструмент мурування

Надлишки розчину підрізають і повністю заповняють вертикальний шов мурування.

При зведенні стін з порожнистих шлакобетонних каменів з порожнинами значних розмірів мурують із заповненням або без заповнення порожнин шлаком чи легким бетоном.



2.3 Контроль якості мурування

Якість мурування - це відповідність її робочим кресленням і вимогам, які викладені в БНіП 3.03.01-87. У таблиці 1 наводимо можливі відхилення у розмірах і положеннях конструкції стін і стовпів. Відхилення розмірів і положень конструкцій не повинні перевищувати значень, які вказані у таблиці. Якщо відхилення перевищують допуски, передбачені БНіП, або допущені відхилення від проекту, така робота потребує виправлення.

Таблиця 1

Показники	Стіни, мм	Стовпи, мм
Відхилення від проектних розмірів: товщина	15	10
позначка опорних поверхонь	-10	-10
ширина:
- простінків;	-15	--
- пройомів	+15	--
Зміщення:
- вертикальних осей; - суміжних віконних прорізів конструкцій	20	__
Відхилення поверхонь і кутів мурування від вертикалей:
- на один поверх;	10	10
- на весь будинок.	30	30
Відхилення рядів мурування від горизонталі на 10 м довжини стіни	15	--
Нерівності на вертикальній поверхні мурування, які знайдені при накладанні рейки завдовжки 2м	10	5
Товщина швів:
- горизонтальних;	-2;+3	-2;+3
- вертикальних	-2;+2	-2;+2

Правильність закладання кутів перевіряють дерев'яним косинцем. Горизонтальність рядів контролюють правилом та рівнем не рідше двох разів на кожному ярусі мурування. Для цього правило кладуть на мурування, ставлять на нього рівень і, вирівнявши його по горизонталі, визначають відхилення мурування від горизонталі.

Вертикальність поверхонь стін і кутів мурування перевіряють рівнем і виском не рідше двох разів на кожному ярусі мурування. Відхилення, яке перевішує можливе, виправте під час мурування наступного ярусу або поверху.

Правильність кута мурування перевіряють виском. Товщину швів перевіряють періодично: виміряють 5-6 рядів мурування і визначають їхню середню товщину. Наприклад, якщо при замірюванні 5 рядів мурування стіни, її висота дорівнює 400 мм, то середня величина дорівнюватиме 400 : 5 = 80 мм, середня товщина шва, не враховуючи товщини цеглини, становить 80 - 65 = 15 мм.

Середня товщина горизонтальних швів у межах поверху повинна бути 12 мм, вертикальних - 10 мм.

Правильність заповнення швів розчином перевірте, виймаючи у різних місцях окремі цеглини викладеного ряду. Таку перевірку необхідно робити через кожні 3 ряди по висоті поверху.

Висока якість цегляного мурування та міцність зведеної Вами конструкції забезпечуватимуться, якщо відповідатимуть БНіП.



Перевірка якості кладки ручним інструментом:

а - кута між зовнішньою і внутрішньою стіною косинцем,

б, в - стіни правилом і рівнем, г - кута кладки виском.



Розділ III. Безпечні прийоми праці

Техніка безпеки - це комплекс заходів і правил, виконання яких дозволяє безпечно для життя і здоров'я працювати. До початку робіт необхідно отримати інструктаж про безпечні методи і прийоми виконання виробничого завдання; передивитися робоче місце і перевірити правильність розташування матеріалів, налагодженість інструментів, інвентарю, приладів, установлення зовнішніх захисних козирків і загороджень у прорізах, одягти спецодяг і захисну каску.

При муруванні з помостів і риштувань (мал. 54) необхідно дотримуватися таких вимог. Робочий поміст повинен розташовуватися на 150 мм нижче від рівня мурування.

Поміст має бути завширшки не менше 2 м, мати рівну поверхню і не прогинатися під час руху по ньому.

Зазор між муруванням і помостом не повинен перевищувати 50 мм. При висоті настилу понад 1 м помости і риштування повинні мати огородження заввишки не менше 1,1 м, складається з поручнів, горизонтального проміжного елементу і бортової дошки. При розміщенні мурувальних матеріалів вздовж стіни, яку зводять, потрібен прохід не менше 60-70 см.

Керамічна цегла, каміння на піддонах з опорними брусками на робоче місце муляра подаються підхватом-футляром, який у свою чергу складається з двох напівфутлярів Г-подібної форми з захватними важелями, які підводять під щит піддона.

Розчин подають роздавальним бункером, який переміщується краном. На робочих місцях виробників кам'яних конструкцій ящики наповнюються розчином із бункера, об'єм якого дозволяє заповнити до п'яти ящиків.

При подаванні мурувальних розчинів, матеріалів необхідно дотримуватися правил безпеки, забороняється знаходитися у монтажній зоні.

Розташування матеріалів на робочому настилу, підмостках і риштуваннях, а також на перекриттях виконують відповідно до проекту виробництва будівельних робіт.

У процесі мурування необхідно дотримуватися певних вимог.

Звертати увагу на налагодженість ручного інструмента, робочі поверхні якого повинні бути рівними, дерев'яні ручки добре насаджені й розклинені. Працювати у рукавицях та касках, дотримуючись правил техніки безпеки. Виконувати розшивку зовнішніх швів після кожного ряду так. щоб не знаходитися на стіні. Рубати і тесати цеглу потрібно у захисних окулярах.

При завершенні роботи прибрати зі стіни інструмент, цеглу, залишки розчину, привести у порядок робоче місце і проходи. Спускатися з риштувань або помостів дозволяється за допомогою драбини (капітальних сходових маршів).



Використана література

1. Неелов В.А. Илюстрированное пособие для подготовки каменщиков.

2. Кам'яні роботи. Підручн. Для проф..-техн. Навч.закладів: У 3 ч. Ч.ІІІ / А.С.Нікуліна, С.І.Заславська, Г.П.Матвєєв та ін.. - К.: Вікторія, 2001. - 480с

Размещено на Allbest.ru