Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет “Львівська політехніка”

ПРИНЦИПИ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНОГО ФОРМУВАННЯ

ФОРТИФІКАЦІЙНИХ КОМПЛЕКСІВ ВОЛИНІ

18.00.01 - Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата архітектури

Дослідження пам'яток архітектури України

Берлач

Олександр Павлович

Удк 72.03.(477.83)

Львів - 2008

M. Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Волинському національному університеті ім. Лесі Українки Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор архітектури

Лесик Олександр Володимирович,

професор, завідувач кафедри образотворчого мистецтва

Волинського національного університету

ім. Лесі Українки

Офіційні опоненти доктор архітектури

Проскуряков Віктор Іванович,

професор, завідувач кафедри дизайну архітектурного середовища

Національного університету “Львівська політехніка”

(м. Львів)

кандидат архітектури

Могитич Роман Іванович,

заступник директора з наукової роботи

інституту “Укрзахідпроектреставрація”

(м. Львів)

Захист відбудеться “ 30 ” ж о в т н я 2008 р. о 13⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.052.11 у Національному університеті “Львівська політехніка” (79013, Львів-13, вул. С. Бандери, 12, ауд. 226).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету “Львівська політехніка” за адресою: Львів, вул. Професорська, 1.

Автореферат розісланий “ 30 ” в е р е с н я 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради к. арх., доц. Гнесь І.П.

Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми. Архітектурні пам'ятки, залишені нам творцями минулих століть, становлять вагому частину багатої культурної спадщини нашої держави. Будучи свідками життя народу й еволюції його національної культури, вони відіграють важливу роль у пізнанні історії, розвитку духовності, вихованні почуття патріотизму в суспільстві.

У багатій історико-архітектурній спадщині України одне з визначних місць належить пам'яткам оборонної архітектури - фортецям, замкам, оборонним храмам, міським укріпленням. Впродовж багатьох століть роль оборонних споруд була провідною у планувальній системі міст і містечок. Замки першими відбивали ворожі напади й останніми підкорялися завойовникам. Оборонне зодчество було найпрогресивнішим з погляду функціональності архітектури, єдності форми і конструкції. Саме воно першим реагувало на всі новації у військовому мистецтві. Водночас з чинниками утилітарності й доцільності значну роль відігравали й естетичні норми, завдяки чому пам'ятки оборонного будівництва були і є повноцінними творами мистецтва архітектури.

Нажаль дуже багато фортифікаційних споруд з плином часу, під впливом певних історичних умов, соціальних чинників та людського недбальства і вандалізму було знищено, зруйновано і сплюндровано.

У 1956 р. було складено офіційний список пам'яток архітектури України, який налічував 1516 об'єктів. Необхідність відродження національної культури, реставрації пам'яток архітектури ще більш актуально постала після проголошення суверенітету України 1 грудня 1991 року.

На даний час офіційний список пам'яток архітектури України, що перебувають під охороною держави, нараховує 16237 об'єктів. Зокрема, на території Волині знаходяться 267 пам'яток. Із 146 пам'яток фортифікаційної архітектури України, які знаходяться в державному реєстрі, 22 розташовані на Волині. Дані пам'ятки є безцінними свідками історичних подій, героїчної боротьби українського народу за свою незалежність.

Протягом багатьох років архітектура фортифікаційних комплексів була предметом досліджень реставраторів, метою яких була фіксація спадщини, що зникала. З набуттям Україною незалежності й активним відродженням переважної більшості історичних споруд при широкій зацікавленості суспільства історією і культурою свого народу проблема комплексного дослідження є актуальною в даний час. З окремих питань є ряд робіт - монографії, наукові публікації, проектні пропозиції.

Наукову роботу з дослідження пам'яток архітектури України проводив Київський науково-дослідний інститут теорії історії архітектури і містобудування, Академії образотворчого мистецтва і архітектури, Київський науково-дослідний інститут містобудівництва, інститути „Укрпроектреставрація”, „Укрзахідпроектреставрація”.

Неоціненний внесок в архітектурну науку зробили дослідження Ю.С. Асєєва, М.В. Бевза, О.М. Годованюк, В.В. Заболотного, С.К. Кілессо, М.С. Коломийця, Б.В. Колоска, С.Д. Крижицького, О.В. Лесика, Г.Н. Логвин, Є.І. Лопушинської, І.С. Могитича, Ю.О. Нельговського, В.А. Овсійчука, Г.П. Петришин, О.М. Пламеницької, Л.В. Прибєги, В.І. Проскурякова, П.А. Ричкова, А.М. Рудницького, В.І. Тимофієнка, О.О. Тіца, М.В. Холостенка, В.В. Чепелика, Б.С. Черкеса, П.Г. Юрченка та інших, котрі у своїх працях проаналізували більшість історико-архітектурних пам'яток України, та пам'яток фортифікаційного мистецтва зокрема.

Незважаючи на проведені дослідження пам'яток, виконані обмірні креслення споруд, існує необхідність продовження досліджень тих питань, які ще недостатньо вивчені. Це стосується комплексного дослідження пам'яток, зокрема фортифікаційної архітектури в окремих регіонах України, дослідження історико-архітектурних особливостей споруд такого типу, їх містобудівних, композиційних, планувальних особливостей, а також визначення їх місця та ролі в контексті національно-культурних надбань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є підсумком багаторічної науково-дослідної роботи і виконана відповідно до наукової теми кафедри образотворчого мистецтва інституту мистецтв Волинського національного університету ім. Лесі Українки «Архітектурно-мистецькі надбання Волині. Проблеми збереження та духовного відродження архітектурних пам'яток Волині» та загальноукраїнської програми «Про охорону культурної спадщини» Закон України від 08.06.2000 р.

Мета дослідження - виявити принципи історико-архітектурного формування фортифікаційних комплексів Волині та визначити в них національні мистецькі традиції та особливості.

Основні завдання дисертаційного дослідження:

1. Визначити стан наукового вивчення проблеми, провести аналіз літературних джерел й архівних матеріалів щодо архітектури фортифікаційних комплексів Волині XIV - першої половини XVIII ст., виявити основні напрямки дослідження;

2. Встановити основні загальнонаукові методи і вибрати методику для проведення дослідження;

3. Дослідити історико-культурні умови формування фортифікаційних споруд регіону;

4. Визначити історико-архітектурну своєрідність фортифікацій Волині;

5. Проаналізувати фортифікаційні комплекси щодо їх місця та ролі в середовищі, дослідити містобудівні, композиційні та планувальні закономірності побудови фортець і провести їх класифікацію;

6. Визначити фактори, які впливали на формування архітектури фортифікаційних споруд;

7. Проаналізувати конструктивні вирішення вузлів, деталей споруд з врахуванням будівельних матеріалів регіону;

8. Провести оцінку творчості народних майстрів та професійних зодчих при спорудженні фортифікаційних комплексів;

9. Встановити методи, особливості будівництва замків, фортець, монастирів-фортець.

10. Дати оцінку фортифікаційним комплексам Волині як інтегральної складової архітектурно-мистецької спадщини України з метою подальших пам'яткоохоронних заходів.

Об'єкт дослідження - частково, або повністю збережені, виявлені археологічно, чи відомі з історичних джерел замки, фортеці, замки-монастирі Волині.

Предмет дослідження - історико-архітектурні особливості та архітектурно-конструктивна і художня цінність замків, фортець, монастирів-фортець Волині, які збереглися до наших днів.

Межі дослідження. Хронологічні рамки дисертаційного дослідження охоплюють XIV - першу половину XVIII ст., тобто період історико-архітектурного формування фортифікацій на Волині. Територіальні межі досліджуваного регіону обмежуються територією Волинської губернії. Архітектурно-типологічні - замками, фортецями, оборонними монастирями, міськими укріпленнями, що передбачені нормативними документами.

Методика дослідження ґрунтується на комплексному аналізі, що включає:

- метод історичних досліджень - вивчення спеціальної літератури, архівних матеріалів;

- метод порівняльного аналізу - співставлення матеріалів наукових праць, літературних та архівних джерел, археологічних матеріалів, обмірних креслень зі спорудами в натурі;

- метод натурних обстежень - натурне дослідження архітектурно-конструктивних характеристик споруд, встановлення їх цінності, обміри окремих вузлів пам'яток, замальовки, фотофіксація.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведене комплексне дослідження фортифікаційних споруд Волині дозволило отримати наступні наукові результати:

1. Провести класифікацію пам'яток оборонної архітектури Волині з врахуванням їх історико-мистецької цінності, особливостей розташування, композиційних та архітектурно-планувальних рішень, технічного стану;

2. Визначити фактори, які впливали на формування архітектури фортифікаційних комплексів;

3. Встановити принципи будівництва та оздоблення споруд фортифікаційних комплексів народними майстрами і професійними зодчими;

4. Виявити методи спорудження фортифікаційних споруд, як народними майстрами, так і професійними зодчими.

На захист вносяться наступні наукові положення:

- проведення комплексного дослідження пам'яток фортифікаційного мистецтва з аналізом їх історико-мистецької цінності, містобудівних, композиційних, архітектурно-планувальних вирішень та технічного стану;

- визначення архітектурно-мистецьких, конструктивних особливостей фортифікацій регіону;

- дослідження методики та принципів спорудження фортифікаційних комплексів народними майстрами і професійними зодчими.

Практичне значення одержаних результатів:

1) використання методики комплексного дослідження фортифікаційних пам'яток широким колом науковців при аналізі аналогічних споруд в інших регіонах нашої держави;

2) застосування результатів дисертації при реставрації, консервації, пристосуванні досліджених пам'яток для сучасних функцій;

3) у системі історико-архітектурної освіти, оскільки необхідно доповнити новими об'єктами курс “Історія української архітектури” в розділі “Фортифікаційні комплекси України”.

Особистий внесок здобувача у праці [6], написаній у співавторстві, полягає в опрацюванні архівних та ін. джерел, участі у постановці мети й вирішенні основних завдань, у натурних обстеженнях з обмірами споруд замків у Клевані, Новомалині, Олиці, Корці, Луцьку, монастирів-фортець у Межирічі, Устенському Другому. Автор брав участь у археологічному дослідженні Луцького замку (розкопки фундаментів церкви Іоана Богослова) та комплексному історико-архітектурному дослідженні монастиря-фортеці в Зимно.

Апробація результатів. Основні положення та висновки дисертації викладені та обговорені на українських та міжнародних конференціях і симпозіумах: щорічному міжнародному симпозіумі RUR'98 (Одеса, 1998), щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу і студентів ВДУ ім. Лесі Українки «Дні науки» «Методи зведення фортифікаційних комплексів Волині» (Луцьк, 2007), в дослідницьких та науково-методичних працях Української національної академії образотворчого мистецтва та архітектури (Київ, 2007).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 10 друкованих роботах, в тому числі у 5 статтях, 4 з яких затверджені переліком ВАК України, та 6 тезах наукових доповідей конференцій.

Впровадження результатів. Практичні та теоретичні результати дисертаційної роботи впроваджені: при розробці проекту «Старий Луцьк», в навчальні лекційні курси історії образотворчого мистецтва в розділі «Архітектура»; за матеріалами дослідження виконані студентами Інституту мистецтв ВДУ ім. Лесі Українки дипломні роботи з історико-архітектурного формування фортифікаційних комплексів Волині.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, основної частини (трьох розділів з висновками) та загальних висновків. Загальний обсяг дисертації становить: 137 сторінок основної текстової частини, 39 ілюстративних таблиць, словник термінів, 10 сторінок переліку використаних джерел, додатки. Список використаної літератури становить 134 найменування.

архітектура фортифікаційний зодчий

Основний зміст роботи

У першому розділі «Стан і методика наукового дослідження, виникнення та розвиток фортифікаційних комплексів Волині» розглянуто природно-географічні характеристики території Волинської землі, проведено аналіз та систематизацію літературних і архівних джерел, узагальнено результати науково-дослідних робіт попередників і сучасників з питань формування та розвитку замків і фортець Волині; викладено використані методи для дослідження фортифікаційних комплексів; визначено територіальні межі досліджень, розглянуто історичні аспекти формування замків та фортець регіону.

Волинь представляє собою фізико-географічну область, яка охоплює територію північно-західних земель України з чітко вираженими границями. Вона включає: Волинську, Рівненську, Житомирську, частину Хмельницької і Тернопільської областей.

Збережені до наших днів пам'ятки історії і культури України, зокрема XIV - першої половини XVIII ст., дають можливість уявити рівень розвитку продуктивних сил суспільства, відтворювати історію боротьби за державно-політичну єдність України, національно-визвольний рух українського народу проти гноблення польськими і литовськими феодалами, захоплення українських земель іноземними поневолювачами.

Перші описи замків і монастирів-фортець, ревізії та люстрації почали проводитися в XVI ст. Члени Одеського товариства історії старовини видали кілька книг, в яких наведено історико-культурні та архітектурні характеристики окремих фортець та замків областей України, в тому числі і Волині.

Значну роботу з дослідження фортифікаційних комплексів Волині наприкінці XIX - початку XX ст. здійснили мистецтвознавець Ю. Дуткевич, мистецтвознавець і етнограф А. Прусевич, археолог О. Дверницький, історики В. Собецький та А. Яблоновський, краєзнавці А. Хотинський, С. Коретніков, священик А. Сендульський. В публікаціях цих авторів, щоправда без ілюстративного матеріалу, описані фортифікації в Луцьку, Володимир-Волинському, Олиці, Клевані, Ізяславі, Острозі, Новомалині, Корці.

У другій половині XIX ст. в Україні активно почали проводитися археологічні розкопки. Результати їх проведення, зокрема опубліковані, стали невід'ємною частиною при дослідженні фортифікаційних споруд, особливо їх зруйнованих частин.

Археологічні дослідження на місці замку у Володимир-Волинському і Зимному були виконані В. Антоновичем, який у 1887 р. опублікував свої наукові результати, а у 1900 р. видав археологічну карту Волинської губернії, що супроводжувалася текстовим матеріалом на 130 сторінках.

Археолог О. Цинкаловський у 1936 р. в журналі “Життя і знання” дав історико-архітектурну характеристику окремих монастирів-фортець Волині. Дослідником Л. Масловим у 1937 р. в журналі “Наша культура” було опубліковано ряд статей, присвячених архітектурі Луцького замку і оборонних веж Волині.

Археолог М. Кучінко опублікував свої наукові результати в серії праць «Нариси стародавньої і середньовічної історії Волині» та «Археологічні пам'ятки Волині» у 1994 р., які супроводжуються планами, фотофіксацією та замальовками.

Дослідженням замкових комплексів і монастирів-фортець України в наш час присвячені роботи Ю. Асєєва, М. Бевза, С. Бессонова, С. Гаврилюка, М. Говденко, О. Годованюк, Ю. Диби, В. Єжова, В. Заболотного, М. Кучінка, О. Лесика, Г. Логвина, В. Луця, О. Мацюка, О. Михайлишин, І. Могитича, Р. Могитича, Ю. Нельговського, Є. Осадчого, О. Пламеницької, П. Раппопорта, В. Субчука, І. Фуголя та ін., дали оцінку і фортифікаціям Волині. Поглиблення наукових досліджень пам'яток фортифікаційного мистецтва базувалося не лише на вивченні історико-архітектурних матеріалів та археологічних даних, а й на натурних обстеженнях і подальших обмірних кресленнях планів.

Вагомий внесок у розширення досліджень пам'яток оборонної архітектури України зробили фундаментальні праці таких науковці як О. Годованюк, В. Заболотний, О. Лесик, І. Могитич, присвячені замкам, фортецям, оборонним монастирям Волині.

Велика робота з пристосування пам'яток оборонної архітектури для сучасних цілей проводилася М. Барановським, В. Заболотним, Є. Заваровою, О. Лесиком, І. Могитичем, С. Подяпольським та іншими.

Аналіз літературних джерел про фортифікаційні комплекси Волині засвідчив, що найбільша кількість наукових праць, присвячені замкам у Дубно, Корці, Луцьку, Олиці, Острозі; монастирям-фортецям у Бердичеві, Зимно, Межирічі; найменша - замкам у Губкові, Ізяславі, Новомалині, Степані, Тайкурах.

Архівні документи, картографічні та іконографічні матеріали, що частково використовувались як основне джерело для вивчення композиційної, архітектурно-планувальної структури фортифікаційних комплексів, потребували перевірки натурними дослідженнями, так як вони не точно відображають обміри та наявність перелічених в них споруд.

Узагальнення результатів аналізу наукових досліджень допомогли конкретизувати ті питання, які залишились не висвітленими. Виявлено, що комплексне дослідження фортифікаційних комплексів Волині не проводилося. Залишаються не виявленими принципи формування оборонних комплексів, не визначеними фактори, які впливали на архітектурні рішення фортифікаційних споруд.

В силу історичних причин замки, фортеці, оборонні монастирі краще збереглися на території Західних областей України. На Волині розміщені наступні фортифікаційні споруди: замки в Луцьку, Острозі, Олиці, Володимимир-Волинському, Клевані, Новомалині, Корці, Дубно, Старокостянтинові, Ізяславі, Губкові, Степані, Кременці, Тайкурах, оборонна вежа князів Чарторийських в Луцьку; монастирі-фортеці в Дермані, Бердичеві, Межирічі, Зимно; міські укріплення - Малий замок (синагога) в Луцьку, Луцькі ворота в Дубно, в'їзні ворота в Олиці.

Методологічною основою для вивчення фортифікацій Волині автору слугували як загальнонаукові методи дослідження: теоретичні (аналіз, узагальнення) та емпіричні (спостереження, обстеження, опис), так і спеціальні архітектурні методи дослідження: порівняльно-типологічний, метод натурних досліджень (візуальне обстеження, фотофіксація, архітектурні обміри), архітектурно-композиційного та архітектурно-планувального аналізу. Для виконання поставлених завдань було застосовано наступні методи: вивчення, аналіз першоджерел (наукових джерел, архівних матеріалів); метод натурних досліджень (візуальне обстеження, фотофіксація, архітектурні обміри); метод архітектурно-планувального та композиційного аналізу.

Метод натурних досліджень дозволяє впевнитись у достовірності історико-бібліографічних досліджень, виявити сліди добудов, встановити ступінь руйнувань оборонних комплексів. Візуальне обстеження дозволяє схематично зафіксувати планувальну структуру фортифікацій, виявити мистецьку цінність елементів декору пам'яток, що збереглися. Проведені натурні дослідження фортифікаційних комплексів, які повністю або частково збережені в замках Луцька, Дубно, Острога, Корця, Новомалина, Клевані, Губкова, Ізяслава, Старокостянтинова, Олиці, монастирях-фортецях Зимно, Бердичева, Межиріча, Дермані дали можливість проаналізувати архітектурно-композиційні особливості як окремих споруд, так і всього комплексу.

З загальнонаукових методів використано порівняльний аналіз в аспекті композиційних, просторових, топологічних та стильових особливостей.

Комплексний порівняльний аналіз та практичне вивчення композиційної та архітектурно-планувальної структури фортифікаційних споруд дозволяє визначити характерні риси та особливості їх архітектурно-просторової організації на всіх етапах розвитку.

Автором проведена детальна історико-мистецька характеристика досліджуваних замків, монастирів-фортець. Встановлено, що замки, монастирі-фортеці Волині є унікальними пам'ятками історії та культури, невід'ємною складовою частиною архітектурної спадщини нашої держави.

Проведена класифікація оборонних споруд Волині:

- за статусом (приватні замки, замки-палаци, монастирі-фортеці, оборонні укріплення міст);

- за формою плану (трикутні, квадратні, прямокутні, трапецієвидні, п'ятикутні, багатокутні, неправильної форми);

- за площею забудови (дуже малі, малі, великі й дуже великі комплекси);

- за стильовими характеристиками споруд (ренесанс, бароко, романо-готичний стилі);

- за конструкцією матеріалів (дерев'яні, муровані);

- за рівнем інженерних досягнень (товщина, висота оборонних стін та веж).

У другому розділі «Основні принципи формування замків, фортець Волині» викладено принципи розташування замків і фортифікаційних комплексів на теренах Волині, проаналізовано етапи розвитку та періоди будівництва фортифікаційних споруд регіону, виявлено композиційно-мистецькі характеристики і принципи архітектурно-планувальних вирішень, зафіксовано стан збереженості досліджуваних пам'яток архітектури.

Розташування кожного фортифікаційного комплексу або окремої споруди проводилось з максимальним врахуванням можливостей використання навколишнього середовища. Здебільшого замки, оборонні монастирі, органічно вписані в природній ландшафт території, становлять невід'ємну частину населених пунктів.

Дослідження містобудівних характеристик замків, монастирів-фортець дозволило виділити основні особливості розташування їх у системі містобудівних утворень:

1. Розташування замків в системі населених пунктів:

- оборонні споруди, оточені історико-архітектурною забудовою, в яких функціонують музеї, заповідники (Луцьк, Острог, вежа кн. Чарторийських в Луцьку);

- відокремлені, оточені більш пізньою рядовою забудовою й окремими історико-архітектурними пам'ятками (Дубно, Володимир-Волинський, в'їзні ворота в Дубно, синагога (Малий замок) у Луцьку);

- розміщені в живописному ландшафті, беруть активну участь в композиції та формуванні архітектурного силуету населеного пункту (Старокостянтинів, Бердичів).

2. Замки та фортеці, розташовані за межами населених пунктів:

- розміщені в живописному ландшафті на значній відстані від населених пунктів (Тайкури, Губків);

- розташовані в живописному ландшафті поблизу населених пунктів, мають зручний транспортний доступ (Новомалин, Степань, Межиріч).

3. Замки та монастирі-фортеці розташовані на окраїнах населених пунктів:

- пам'ятки, які знаходяться в живописному ландшафті, відокремлені та частково оточені історико-архітектурною забудовою (Корець, Кременець, Олика, Дермань, Зимно);

- відокремлені і частково оточені рядовою забудовою (Клевань, Ізяслав, в'їзні ворота в смт. Олика).

На основі історичних та суспільно - політичних обставин, вивченні архівних джерел та натурних досліджень, у результаті архітектурно - просторового аналізу запропоновано автором три основні етапи розвитку та будівництва фортифікаційних комплексів Волині.

I період - «Початковий етап» (XIV - I-а пол. XVI ст.) - відбувається перебудова від частково дерев'яних замкових комплексів до мурованих;

II період - «Розквіт стилю» (ІІ-а пол. XVI - І-а пол. XVII ст.) - період розквіту будівництва, появи приватних замків, коли стилістика в архітектурі відіграє неабияке значення;

III період - «Завершальний етап» (ІІ-а пол. XVII ст. - до 1750 р.). - період обмежень будівництва фортифікацій і перебудови оборонних споруд під палацові комплекси.

Замки, фортеці, оборонні монастирі Волині в залежності від їх місця розташування, характеру рельєфу, об'ємно-просторових вирішень, реконструкції внаслідок історичних причин мають наступні композиційні характеристики :

- замкнуті композиції;

- компактні композиції;

- блоковані композиції;

- павільйонні композиції.

У фортецях, об'єднаних в групу замкнутих композицій, об'єм споруди групується навколо внутрішнього двору. Зв'язок внутрішнього простору з зовнішнім середовищем здійснюється через проміжний елемент - відкритий простір, який включений в об'єм споруди.

Для споруд даної композиції властиві чітко виражені домінанти: вежі та масивні оборонні стіни. Ландшафт території диктує їх конфігурацію:

- квадратну;

- п'ятикутну;

- неправильної форми.

Простір внутрішніх подвір'їв відкритий і підпорядковується формам веж, які здебільшого трохи вищі за оборонні стіни.

Замки, об'єднані в групу компактних композицій розміщувалися зазвичай на підвищенні, створюючи при цьому ефект неприступності й сприйняття як цільного об'єму. Домінантою є оборонні вежі з контрфорсами і кутовими бастіонами масивної форми. Зустрічаються приклади, коли композиційним центром замку є палац або собор (замки в Острозі, Старокостянтинові, Ізяславі, Дубно, Корці, Новомалині).

Для фортифікаційних споруд блокованої композиції властивий широкий простір внутрішніх подвір'їв, на яких по периметру оборонних стін з вежами розміщені різноманітні будівлі. Їх об'єм залежить від домінант веж або культових забудов, розміщених в центрі замкового двору, а також зблокованих з спорудами по периметру оборонних стін.

Фортифікаційні споруди оборонного комплексу павільйонної композиції мають ще більш розкритий простір внутрішнього подвір'я, на якому розміщені різноманітні споруди. Їх об'єми залежать від домінант оборонних веж зі стінами, об'єднаних між собою по периметру прямокутного двору, розміщених на складному рельєфі. Вони займають значну площу забудови і композиційний взаємозв'язок їх окремих об'ємів сприймається не завжди цілісно і взаємопов'язано. Характер рельєфу території в композиціях даної групи замків використовується максимально (замок в Луцьку).

Дослідження композиційних прийомів в замках та монастирях-фортецях дозволили встановити ряд типів композицій:

- пам'ятки з простором соборної площі;

- пам'ятки, в яких споруди розташовуються в одну лінію на центральному дворі;

- пам'ятки, в яких композиційним центром виступає об'єм собору;

- пам'ятки, в яких споруди групуються компактно біля собору.

В залежності від функціонального призначення будівель визначено наступні схеми архітектурно-планувальних вирішень:

- коридорні з одно- чи двохстороннім розташуванням приміщень;

- анфіладні, зальні, секційні, змішані.

Проведені дослідження архітектурно-планувальних вирішень будинків та споруд в замках та оборонних монастирях Волині дозволили автору виявити ряд характерних особливостей :

- в більшості пам'яток архітектури чітко сформувалася типологія будинків і споруд, необхідних для функціонування комплексу;

- кожна типологічна група будинків має свої стильові характеристики, планувальні вирішення, місце в структурі замку чи монастиря-фортеці;

- планувальні вирішення будинків і споруд диктувались їх функціональним призначенням;

- кожному будинку та споруді характерні свої, індивідуальні риси архітектури та планування;

- всі ансамблі будинків та споруд мали єдине: із обмеженої кількості будівельних матеріалів, інженерно-конструктивних можливостей споруджувались різноманітні високохудожні твори архітектури.

На території Волині замки, фортеці, оборонні монастирі мають наступний стан збереженості:

- пам'ятки відреставровані і мають задовільний технічний стан, їх приміщення використовуються для сучасних потреб (замок Любарта в Луцьку, Зимно, Остріг, Межиріч, оборонна вежа кн. Чарторийських в Луцьку, Дубно, Олика, Дермань, Бердичів, синагога (Малий замок) в Луцьку, в'їзні ворота в Дубно);

- фортифікаційні споруди частково відреставровані, технічний стан дозволяє використовувати для сучасних цілей окремі споруди (Клевань, Старокостянтинів, в'їзні ворота в Олиці);

- пам'ятки архітектури, які знаходяться в незадовільному стані. (Володимир-Волинський, Тайкури, Кременець, Губків, Корець, Степань, Новомалин, Ізяслав).

Комплексний порівняльний аналіз та практичне вивчення об'єктів фортифікаційного мистецтва дозволяє виявити наступні принципи спорудження замків, монастирів-фортець: містобудівні, композиційні, архітектурно-планувальні, технічні, технологічні.

У третьому розділі «Архітектурна творчість у формуванні фортифікаційних комплексів Волині» проаналізовано фактори, які впливають на архітектурні вирішення фортифікаційних споруд, їх архітектурно-конструктивні особливості, відслідковується роль творчості майстрів-цеховиків волинської школи на архітектуру фортифікаційних комплексів; виявлено історико-мистецьку цінність пам'яток оборонної архітектури Волині.

Аналіз праць науковців та архівних матеріалів дав можливість визначити об'ємно-просторову структуру різних типів споруд, так як вони будувалися народними майстрами і професійними зодчими (Томазо Костеллі, Якуб Бріано, Бенедикт Моллі, Ян де Віт, Мусій Майк, Анджей Ахрон, Павло Гіжицький, Генріх Тарнавський).

Для проведення науково-обґрунтованої характеристики композиційно-мистецьких якостей фортифікацій автором запропоновано враховувати наступні аспекти:

- історико-мистецький;

- містобудівне розташування;

- характеристику ландшафту;

- планувальні вирішення;

як допоміжні:

- стан збереженості;

- сучасне використання ;

- якість реставраційних робіт.

В дисертації автором визначено основні показники екологічної проблеми, які впливають на збереження історично сформованого вигляду оборонного комплексу:

- відсутність науково обґрунтованої програми розташування виробництв в регіонах держави;

- необґрунтоване розташування численних промислових підприємств не в промислових зонах міст;

- відсутність очисних споруд на багатьох промислових виробництвах;

- відсутність закону про реалізацію генпланів забудови та ПДП;

- відсутність відділів ландшафтної архітектури та нестача даних фахівців.

- негативний вплив кислотних дощів, підвищеної ультрафіолетової радіації (“озонові діри”), вібрації від транспорту, зміни рівня ґрунтових вод.

Проведене комплексне дослідження дозволило виявити особливості архітектурно-технічної своєрідності фортифікацій Волині, їх характерні риси.

Перші фортифікаційні споруди на основі давньоруських городищ у X - XI ст. на території Волині, як і в межах всієї України споруджувались із дерева. Цьому сприяла наявність великих лісових масивів у більшості регіонів України. На Волині при зведенні оборонних укріплень для різних структурних елементів широко використовувалися наступні породи дерев: сосна, ялина, дуб, липа, граб, ясен.

Спорудження мурованих фортифікацій на Волині з особливостями архітектурно-конструктивних елементів також проводилося з врахуванням місцевої сировинної бази та виробничих можливостей. Природні багатства з різноманітними породами каменю та глини сприяли активному добуванню кам'яних матеріалів, приготуванню різноманітних розчинів, на основі яких вони монтувались, виготовленню в цій місцевості цегли та плінфи.

Як стверджують науковці та реставратори, технологія виготовлення плінфи прийшла на Волинь із Заходу. Регіональні особливості матеріалу, технологія виготовлення, певні розміри дали підстави називати цю плінфу, а пізніше цеглу так: Брускова, Литовська, Бороздчата, Пальчатна. В процесі ремонтно-реставраційних робіт в пам'ятках архітектури львівські реставратори називають дану цеглу Волинська.

Аналізуючи процес спорудження фортифікаційних комплексів в цілому слід виділити наступні характерні моменти:

- при будівництві фортеці в бригадах кожен працівник мав свою основну професію;

- технологічний процес зведення фортифікаційного комплексу був безперервний; всі члени бригад в межах своєї професійної діяльності були задіяні у виконанні певних робіт;

- незважаючи на локальну професійну спеціалізацію, у бригадах між майстрами була взаємозамінність;

- при бригадах народних умільців обов'язково мали працювати молоді помічники, які виконували різні допоміжні роботи.

Пам'ятки архітектури, які раціонально включені в сучасне життя, в більшості випадків реставровані, забезпечується їх фізичне та моральне збереження, проводяться роботи по збереженню навколишнього ландшафту.

Практика сучасного використання пам'яток архітектури, дослідження широкого кола фахівців показують, що найбільш виправданим є пристосування пам'яток історії та культури під різноманітні музеї. Таке використання не тільки сприяє фізичному та моральному збереженню об'єктів старовини, а й всебічно популяризують пам'ятки історії та культури, доводять їх сутність та художньо-естетичну цінність до широких мас населення (замки в Луцьку, Острозі, Олиці, Дубно, Старокостянтинові, монастирі-фортеці в Зимно, Межирічі).

Чисельні пам'ятки, використання яких не відповідає умовам збереження, як правило не реставруються і знаходять в запустінні. Вони “старіють” фізично та морально (замки в Клевані, Ізяславі, Новомалині, Губкові, Тайкурах, Степані).

При цьому слід зазначити, що окремі пам'ятки архітектури пристосовані для сучасних потреб з умовами збереження фасадів споруд, а в інтер'єрах проводяться певні зміни (замки в Олиці, Старокостянтинові, Дубно, монастирі-фортеці в Бердичеві, Дермані).

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Фортифікаційні споруди Волині є найбільш значимою групою пам'яток архітектури регіону. На основі наукових праць в історико-архітектурному аспекті проведено вивчення питання формування архітектури фортифікаційних комплексів Волині. Аналіз джерельної бази за темою дослідження показує, що комплексного дослідження фортифікаційних споруд Волині не проводилось. Невивченою залишається архітектурно-планувальна структура, не виявлена типологія споруд замкових комплексів, не проаналізовані як загальнонаукові так і спеціальні методи дослідження оборонних споруд.

2. Методологічною основою для вивчення фортифікаційних комплексів Волині слугують наступні методи дослідження: загальнонаукові - теоретичні (аналіз, узагальнення), емпіричні (спостереження, обстеження, опис), спеціальні архітектурні методи - порівняльно-типологічний, натурних досліджень (візуальне обстеження, фотофіксація, архітектурні обміри), метод архітектурно-композиційного та архітектурно-планувального аналізу.

3. Проведено історико-мистецький аналіз фортифікаційних комплексів регіону, встановлено їх унікальну архітектурно-художню цінність, як невід'ємної складової частини об'єктів культурної спадщини України.

Проведено класифікацію замків, монастирів-фортець за статусом, функціями, формою плану, площею забудови, стильовими характеристиками, конструкціями архітектурно-будівельних матеріалів та рівнем інженерних досягнень.

4. На основі виявлених історичних та суспільно-політичних обставин, вивченні архівних джерел та натурних досліджень, у результаті архітектурно-просторового аналізу запропоновано автором три основні етапи розвитку та будівництва фортифікаційних комплексів Волині.

І період - XIV - I-а пол. XVI ст. - відбувається перебудова від частково дерев'яних замкових комплексів до мурованих.

ІІ період - ІІ-а пол. XVI ст. - І-а пол. XVII ст. - період розквіту будівництва, появи приватних замків; значний зріст ролі стилістики в архітектурі.

ІІІ період - ІІ-а пол. XVII ст. - 1750 р. - період обмежень будівництва фортифікацій і перебудови оборонних споруд під палацові комплекси.

5. Проведено класифікацію фортифікаційних споруд за характеристикою їх містобудівного розташування, композиційно-мистецькими особливостями та архітектурно-планувальними вирішеннями. Досліджено стан збереженості фортифікаційних комплексів регіону.

6. Визначено фактори, які впливали на формування архітектури фортифікаційних споруд Волині:

- містобудівне розташування;

- характеристика навколишнього ландшафту, забудови;

- архітектурно-планувальні вирішення комплексу;

- історико-мистецька характеристика.

7. Встановлено, що архітектурно-конструктивні вирішення фортифікаційних споруд проводилися виключно з використанням місцевих порід деревини та природних кам'яних матеріалів. Для оздоблення різноманітних за призначенням будинків крім місцевих матеріалів, широко використовувався привізний мармур різних кольорів, плити для підлоги, метал для покриття.

8. Будівництво замків, замків-монастирів до кінця XVI ст. проводилось бригадами майстрів-цеховиків, які не виконували проектну документацію. Спорудження культових споруд та палаців у фортифікаційних комплексах проводилось під керівництвом професійних архітекторів, які запрошувались із Західної Європи (Томазо Костеллі, Якуб Бріано, Бенедикт Моллі, Ян де Віт, Мусій Майк, Анджей Ахрон, Павло Гіжицький, Генріх Тарнавський). Будівництво та оздоблення споруд проводилось на основі розроблених проектів у співпраці зі скульпторами, художниками та інженерами.

9. Зведення замків, монастирів-фортець та різноманітних за призначенням споруд на їх території фактично являло собою безперервний комплексний технологічний процес, в якому під керівництвом архітектора чи старшого майстра професіонали досконало виконували певні ділянки роботи.

10. Пам'ятки оборонної архітектури Волині є важливою ланкою архітектурно-мистецької спадщини України, тому пропонується при сучасному їх використанні з метою подальшого збереження та охорони провести реставраційні роботи в замках Клевані, Старокостянтинові, Ізяславі, Корці, в культових спорудах у монастирях-фортецях в Зимно, Дермані, Бердичеві, Межирічі, консерваційні - в замках Новомалина, Губкова, Тайкурах, Степані, Кременця.

Список опублікованих праць за темою дисертаційного дослідження

Статті у фахових наукових виданнях:

1. Берлач О.П. Об'ємно-планувальні рішення споруд фортифікаційних комплексів Волині // Проблеми теорії та історії архітектури України. - Одеса, 2003. - №4 - С. 30-32.

2. Берлач О.П. Фактори, які впливають на архітектурні рішення фортифікаційних споруд Волині // Проблеми теорії та історії архітектури України. - Одеса, 2005. - №6 - С. 70-75.

3. Берлач О.П. Містобудівельні характеристики розташування замків, фортець, замків-монастирів на теренах Волині // Проблеми теорії та історії архітектури України. - Одеса, 2007. - №7 - С. 125-130.

4. Берлач О.П. До питання дослідження пам'яток оборонної архітектури Волині // Українська академія мистецтва, дослідницькі та науково-методичні праці. - Київ, 2007. - Випуск 14. - С. 267-272.

Інші публікації:

5. Берлач О.П. Фортифікації Волині. Проблеми збереження // Матеріали ХХХІХ наукової конференції професорсько-викладацького складу і студентів інституту. - Луцьк, 1993. - Частина ІІІ. - С. 621.

6. Берлач О.П., Лесик О.В. Фортифікаційні споруди Волині // Матеріали XL наукової конференції професорсько-викладацького складу і студентів Волинського державного університету. - Луцьк, 1994. - Частина 3. - С. 26-28.

7. Берлач О.П. Композиційні характеристики фортифікаційних комплексів Волині // Матеріали XLI наукової конференції професорсько-викладацького складу і студентів Волинського державного університету ім.. Лесі Українки. - Луцьк, 1995. - Частина ІІІ. - С. 124-125.

8. Берлач О.П. Проблеми мистецької оцінки пам'яток архітектури // Матеріали ХLІІ наукової конференції професорсько-викладацького складу і студентів Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - Луцьк, 1996. - Частина І. - С. 223.

9. Берлач О.П. Композиційно-естетичні характеристики фортифікаційних комплексів Волині // Науковий вісник ВДУ, журнал Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - Луцьк, 1997. - №11. - С. 4-6.

10. Берлач О.П. Композиційні та архітектурно-планувальні рішення споруд в замках та фортецях Волині // Реставрація, реконструкція, урбоекологія // Матеріали до щорічного міжнародного симпозіуму RUR'98. - Одеса, 1998. - С. 56-58.

АНОТАЦІЯ

Берлач Олександр Павлович. Принципи історико-архітектурного формування фортифікаційних комплексів Волині. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 - Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури. - Національний університет “Львівська політехніка”, Львів, 2008.

Дисертація присвячена вивченню принципів історико-архітектурного формування фортифікаційних комплексів Волині.

В роботі розглянуто формування фортифікаційних комплексів Волині до 1905 року. Вперше проведено класифікацію фортифікаційних комплексів за композиційними, архітектурно-планувальними і конструктивними рішеннями за формою плану, площею забудови, рівнем інженерних досягнень, визначено фактори, які впливали на формування архітектури фортифікаційних споруд Волині.

Охарактеризовано історико-мистецьку цінність замків та фортець, проаналізовано стан наукового дослідження фортифікаційних споруд, зроблено обмірні креслення, натурні замальовки, фотофіксації.

В процесі дослідження виявлені основні особливості архітектурно-планувального рішення споруд в замках, монастирях-фортецях Волині, обґрунтована творчість народних майстрів та професійних зодчих волинської школи спорудження замків, оборонних монастирів, встановлено методи зведення фортифікаційних комплексів.

Результати наукової роботи показали, що попередніми дослідниками недостатньо глибоко і комплексно проведено аналіз історико-архітектурних особливостей замків, монастирів-фортець Волині.

Ключові слова: фортифікаційні комплекси, замки, монастирі-фортеці, архітектура, вежі, бароко, ренесанс, стиль, архітектурно-планувальні, композиційні особливості, історико-архітектурне формування, оборонні монастирі.

АННОТАЦИЯ

Берлач Александр Павлович. Принципы историко-архитектурного формирования фортификационных комплексов Волыни. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.01 - Теория архитектуры, реставрация памятников архитектуры. - Национальный университет “Львивська политехника”, Львов, 2008.

Диссертация посвящена изучению принципов историко-архитектурного формирования фортификационных комплексов Волыни.

В работе рассмотрены формирования замков, оборонных монастырей, оборонительных укреплений городов Волыни. Впервые проведена классификация фортификационных комплексов за композиционными, архитектурно - планировочными и конструктивными решениями, за формой плана, площадью застройки, уровнем инженерных достижений, определены факторы формирования архитектуры фортификационных сооружений Волыни.

Определена историко-архитектурная ценность замков, оборонительных монастырей, проанализировано состояние научного исследования фортификационных сооружений, провидены натурные обмеры, чертежи, зарисовки, фотофиксация.

В процессе исследования установлены особенности архитектурно - планировочного решения сооружений в замковых комплексах Волыни, проведен анализ творчества профессиональных зодчих волынской школы сооружения фортификационных комплексов. Определено, что архитектурно-конструктивные решения фортификационных сооружений проводились исключительно с использованием местных пород древесины и природных каменных материалов.

Строительство замков, монастырей-крепостей и разнообразных по назначению сооружений на их территории фактически являлось непрерывным комплексным технологическим процессом, в котором под руководством архитектора или старшего мастера профессионалы досконально исполняли конкретные участки работы.

Результаты научной работы показали, что предыдущими исследователями недостаточно глубоко и комплексно проанализировано историко-архитектурные особенности замков, монастырей-крепостей Волыни.

Выводы работы могут быть использованы при реставрации, реконструкции и консервации памятников оборонительной архитектуры Волыни.

Ключевые слова: фортификационные комплексы, замки, монастыри-крепости, архитектура, башни, барокко, ренессанс, стиль, композиционные особенности, историко-архитектурное формирование, оборонительные монастыри.

ANNOTATION

Berlach Oleksandr. Principles of historical and architectural formation of fortification complexes of Volyn. - Manuscript.

Thesis for a degree of Candidate of architecture (Ph. D.) in speciality 18.00.01 - Theory of architecture, restoration of monuments of architecture. - Lviv National Polytechnic University, Lviv, 2008.

The present dissertation is dedicated to the study of the principles of historical and architectural formation of fortification complexes of Volyn.

The paper deals with the formation of the Volynian fortification complexes. It is the first attempt ever made at the classification of the fortification complexes after their composition, architecture and planning, construction peculiarities, type of plan, construction area, and level of engineering achievement. The author determines the factors critical for the formation of the architecture of the fortification constructions of the Volyn region.

The dissertation offers a description of the historical and artistic value of the castles and fortresses, gives the analysis of scientific research into the fortification constructions, as well as the author's original dimensional drawings, sketches from nature and photographic images.

In the course of research, the author was able to discover the principal peculiarities of architectural and compositional solution of constructions in the castles and monastic fortresses of Volyn. The dissertation substantiates the creative principles of Volynian tradesmen and professional architects of the Volynian fortification architectural school and defines the methods and principles of formation of fortification complexes.

The results of the scientific study show that the previous researchers were somewhat superficial in the analysis of the historical and architectural peculiarities of the castles and monastic fortresses of Volyn.

Key words: fortification complexes, castles, monastic fortresses, architecture, towers, baroque, Renaissance, style, architectural, planning and compositional peculiarities, historical and architectural formation, defensive monasteries.

Размещено на Allbest.ru