Інтер’єри закладів громадського харчування

Размещено на http://www.allbest.ru/

24

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Прикарпатський національний університет ім.В.Стефаника

Інститут мистецтв

Кафедра дизайну

Курсова робота

на тему

Інтер'єри закладів громадського харчування

Виконала:

Балабан Надія

м.Івано-франківськ

2011р.

План

інтер'єр ресторан різьба дерево

Вступ

1.Історія ресторанів. Розвиток місць громадського харчування

2.Аналіз художніх виробів з дерева в інтер'єрі народного житла Українських Карпат і Прикарпаття ХІХ - першої половини ХХ ст.

а) Застосування народної стилістики різьби по дереву в інтер'єрі та меблярстві першої половини XX ст.

б) історія розвитку різьби по дереву

3.Творча частина

а) робота над ескізами та пошуками джерела натхнення

б) робота над проектом

Висновки

Додатки

Вступ

Народне мистецтво Івано-Франківщини найбільше виразно характеризує етнокультуру західного регіону України. Особливим колоритом і розмаїтістю видів і жанрів народної творчості відрізняється Гуцульщина. Саме тут перебувають центри різьблення по дереву, гончарства, ткацтва, вишивки, художньої обробки металу й шкіри, виготовлення писанок. В мiстi Коломия знаходиться вiдомий музей, в якому дiє виставка прикладного декоративного народного мистецтва гуцульщини та покуття. Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини й Покуття ім. І. Кобринського - одне з найстарших сховищ декоративно-прикладного мистецтва Прикарпаття. Підтвердженням цього є занесення його в Королівську Енциклопедію Великої Британії, як музею світових шедеврів. Колекцiя музею налiчує бiльш нiж 20000 експонатiв, розташованих в 20-ти залах. Нещодавно в Коломиї вiдкрито музей "Писанки". Це унiкальний витвiр мистецтва, як його ще називають, восьме чудо свiту - вiтражна писанка. Унiкальнiсть проекту в тому, що музей виконано у формi яйця, висотою 14 м, дiаметром 10 м, яке виготовлене повнiстю з кольорового скла iз загальною площею вiтражу бiльше 600 кв.м.

Яремче - найпопулярніший туристичний центр на Iвано-Франкiвщинi. Відомий своїми гірськолижними трасами, водоспадом, рестораном "Гуцульщина" та крамницями народних ремесел.

Мiсто Косiв є вiдомим центром народного гуцульського ремесла, рiзьблення по дереву, обробки шкiри та металу, керамiки та вишивки. Тут же розвинені різні види художніх народних промислів.

Розділ І. Історія виникнення ресторанів та кафе

У 1672 році одному із парижан виникла ідея виставити на тротуар декілька мармурових столиків, за якими гості могли б не поспішаючи пообідати. Біля входу в заклад з'явився напис на латині: «Прийдіть до мене ви, у кого немає апетиту, і я відновлю ваші сили». Від латинського слова «ресторан», що означає «відновлювати, підкріпляти» і утворилась сучасна назва цього типу підприємств харчування. Перший ресторан у Парижі ознаменував зародження сучасної французької кухні, досвід якої використовують кулінари всього світу.

У 1680 р. в Парижі сицилієць Франческо Прокопіо відкрив перше кафе, де відвідувачам подавали плодові сиропи, лікери, шоколад і, звичайно, каву. Це кафе існує донині і оголошене історичною пам'яткою.

Ресторан -- це підприємство харчування, де поряд з прийманням їжі гостеві надаються послуги з організації відпочинку.

Ресторан передбачає високий рівень комфорту, широкий асортимент страв та напоїв, інтер'єр у художньому виконанні, досконалу подачу страв та напоїв, відповідну організацію обслуговування та відпочинку. У залежності від того, наскільки ресторан, кафе, бар відповідають вищевказаним вимогам їм присвоюються такі категорії: люкс, вища, перша.

Розглянемо складові частини ресторану.

Туалетні кімнати

Планування цих приміщень передбачає вхідні тамбури площею 5--9 квадратних метрів, умивальну кімнату, туалетні кабіни і кімнату туалетника, розміщену між жіночим та чоловічим відділеннями, з вікнами обслуговування в кожне з них. Тамбури призначені як заслін для функціональних кімнат, при виході з них. Умивальна кімната облаштована для особистого туалету. Кімната туалетника використовується для обслуговування відвідувачів засобами гігієни, зберігання прибирального інвентарю. Туалетник постійно підтримує зразковий санітарний стан вбиралень, подає гостям мило, рушник, серветки, дезінфікує та дезодорує приміщення.

Стіни таких приміщень викладають плиткою до стелі, підлогу виконують з світлих матеріалів (плитка, граніт, мармур і т. д.).

Кімната для куріння

Приміщення обставляється зручними меблями, попільничками на ніжках, низькими столиками з попільничками. Інтер'єр не передбачає легкозаймистих матеріалів. Кімната забезпечується інтенсивною вентиляцією.

Аванзал

Це приміщення має важливе значення для обслуговування гостей. Воно призначене для збору різних за чисельністю груп гостей, тут метрдотель зустрічає відвідувачів, бесідує з ними, приймає замовлення на бенкети та учти.

Переважно це перехідне, до торгового залу, приміщення. Іноді, за браком такого приміщення, аванзал організовують за рахунок частини торгового залу.

Його відгороджують тумбами з квітами, м'якими диванами, декоративними ширмами або штучні композиціями.

Зали чекання не здаються довгими, якщо працює телевізор або звучить приємна музика. Для зменшення шуму підлогу вистеляють м'яким покриттям килимами. В аванзалі до послуг гостей телефонний зв'язок.

Торговий зал

Торгові зали ресторану за призначенням можна розділити на зали загального речення та бенкетні. Зали загального призначення можуть мати різні інтер'єри, однакове або різне та обслуговування. Це зали, розраховані на різноманітний контингент відвідувачів. Загальні зали (бенкетні) призначаються для прийняття невеликої кількості гостей (6--20 чол.) з певного приводу. Бенкетних залів може бути декілька, з різними інтер'єрами, меню, способами подавання страв та напоїв. Наприклад: «Мисливський», «Рибальський», «Карпатський» зали. Поняття «комфортабельність» включає: художню цінність інтер'єру, зручні меблі, вигідне планування посадочних місць, ефективну вентиляцію, приємне освітлення торгового залу, якісне сервірування столів, високоякісну рекламну продукцію, правильне подання страв та напоїв.Інтер'єр ресторану опоряджується цінними матеріалами. Це можуть бути цінні породи дерев, високохудожні оздоблювальні елементи: картини, різьба, чеканка. Він повинен мати стильову єдність. Для освітлення найкраще використовувати звичайні освітлювальні лампи, передбачається можливість регулювання інтенсивності світла. Для створення світлових ефектів використовуються лампи направленого освітлення, кольорові лампи та плафони, світломузика, настільні та настінні бра, бра-ліхтарі та настільні підсвічники

Характеристика допоміжних приміщень ресторану

Сервізна

Сервізна належить до числа найважливіших допоміжних служб торгового залу ресторану. Вона забезпечує постійну наявність необхідного асортименту посуду, контролює втрати, проводить видавання та приймання всіх предметів сервірування, організовує облік та списання, видає обмінний фонд посудомийному відділенню. Правильна організація зберігання посуду має велике значення для продовження терміну користування та зменшення втрат від биття. Весь скляний посуд доцільно зберігати в пластмасових контейнерах розміром 400x600x180 мм. Вони також зручні для зберігання всього порцелянового посуду, крім тарілок та тарелів. Можливість штабелювання контейнерів дозволяє при невеликій площі сервізної мати в роботі весь необхідний асортимент посуду та приладдя. Організація видавання і приймання посуду -- важливий елемент роботи сервізної. Перед початком роботи офіціанти подають письмову заявку на необхідний посуд та предмети сервірування. У заявці вказується назва та кількість предметів, дата отримання, прізвище офіціанта та особистий підпис.

Розділ II. Аналіз художніх виробів з дерева в інтер'єрі народного житла Українських Карпат і Прикарпаття ХІХ - першої половини ХХ ст. (Історія. Типологія. Художні особливості)

Всі меблі, що використовувалися в житловому інтер'єрі поділяються на стаціонарні - нерухомо з'єднані з конструктивними елементами хати: лави, постіль, жердки, грядки та пересувні рухомі: стіл, скриня, лавки, ліжко, колиска, стільці.

Скрині побутували майже по всiй територiї України, вiдрiзняючись рiзноманiтнiстю будови, конструкцiєю, пропорцiями, способами та видами оздоблення, але найбiльше декорованi рiзьбою зустрiчалися на Гуцульщинi та Бойківщині. Типологiчно їх поділяють на два основні види: 1) скринi з плоским вiком; 2) саркофагоподiбнi (дахоподібні) з двосхилим вiком. Бойкiвськi столи-скринi XIX ст. (Іршавський р-н на Закарпатті, МНАПУ) вiдзначаються масивною будовою, що межує з монументальнiстю. Весільні скрині з с.Перегінське, з с.Ценяви на Рожнятівщині ("попаденчиха", "косиха", "гуляста", "павуся", "міні") відзначаються композицiйно-урiвноваженим розташуванням орнаментальних мотивiв. Тісно поєднавши у собi утилітарно-естетичнi і родинно-обрядові функцiї, скрині стали головним об'єктом весільних пересувин і дослiджень в iнтер'єрi народного житла та побуті.

Столи відносять до числа найбільш декорованих різьбою меблів. Перші конструкцiї столів, складалися з чотирьох забитих у землю брусiв i накритих зверху дошкою (стільницею) не мали різьблених прикрас, як і столи другого типу на перехресних нiжках ("кизлах"), що появилися пізніше. Третiй тип побудований на двох бокових, з'єднаних мiж собою профiльованих стояках. До четвертого вiдносяться царгові столи на точених або струганих на гранi нiжках, підстілля яких найчастіше ставало предметом оздоблення різьбою.

Мисники

Невiд'ємним елементом iнтер'єру народного житла України була полиця (мисник). Першi її конструкцiї використовувалися як пiдставки для зберiгання посуду, продуктiв. Гуцульський мисник нагадує вітрину декоративного посуду, який надає iнтер'єру особливої своєрiдностi. Полицi бойкiв окрiм прорiзного рiзьблення прикрашалися смугами з зубцiв та шестипелюстковими розетками, що ритмiчно розташовувалися на профiльованих дошках. В оздобленнi полиць, на Прикарпаттi, застосовувався рiзьблений та ажурний декор. На мисниках Буковини зустрiчається рiзьблення з фiгурно вирiзаними боковими стiнками.

Лiжка

Найдавнiшим видом "постелi" вважається дерев'яний настил. На його змiну прийшла рамна конструкцiя на чотирьох нiжках-стовпах. Із застосуванням горизонтального членування, верхнi краї спинок почали оздоблювати профiльованим рiзьбленням. На Гуцульщинi рамнi конструкцiї лiжок з'явилися в ХIХ столiттi i зразу стали об'єктом для прикрашання.

Колиски

На Бойкiвщинi побутували "завiсистi" колиски, що нагадували човник i пiдвiшувалися до стелі. В пiвденному Закарпаттi їх розташовували над постiллю на двох загнаних в стiну штирях-кiлках. Гуцульськi колиски інколи оздоблювали розетками i хрестами в контурнiй, трьохгранно-виємчастiй технiцi, а колиски-гойдалки на нiжках з пiвдугами здебiльшого в технiцi прорiзування.

Свiчники

Серед них розрiзняють: церковнi (великі), iнколи мальованi чи золоченi та домашнi (менші). За рiзьбленими зображеннями свічники поділяються на орнаментально-декоративнi, християнсько-символiчнi і антропоморфно-фiгурального характеру. Найбiльш багаточисельною є група трiйць з антропоморфним зображенням (голiвка в колi), якi виготовляв Дмитро Соколюк з с.Шешори на Гуцульщині. Місце розташування їх в інтер'єрі на столі у свята чи над покійником, обумовлене практичним і охоронно-магічним значенням.

Посуд

На Гуцульщині (поч. ХХ столiття) для зберiгання та транспортування рiдин використовувалися барильця, бочiвки (оздобленi "сухою" рiзьбою i мосяжом), баклаги-двiйнята (рiзьбленi пiдковоподiбними смугами та колами в технiцi плоского рельєфу). Посудом-мiркою служили накривки. На обрядовому посудi бойкiв "святильницях", "бамборче" найкраще прослiдковується специфiка бойкiвської рiзьби, їй властиві великі форми, які виконувалися в техніці плоского i трьохгранно-виємчатого рiзьблення.

а)застосування народної стилістики різьби по дереву в інтер'єрі та меблярстві першої половини XX ст.

Розвиток національного стилю в Галичині пов'язаний з діяльністю Ю.Захарієвича, І.Левинського, В.Нагірного, В.Шухевича, які теоретично і практично демонстрували приклади його творення. Група архітекторів з проектного бюро І.Левинського у Львові: Т.Обмінський, О.Лушпинський, Є.Ковач, Л.Левинський, художниця О.Кульчицька, творчо використовуючи гуцульські, бойківські, гуральські художньо-будівельні традиції розвивали "народний стиль". Іншою характерною рисою початку ХХ століття було використання синтезу різних видів художніх промислів (різьби по дереву, вишивки, розпису, металу) у сфері діяльності окремих професійних художників, архітекторів, і цілих промислових шкіл. Пошуки стилевих меблів з використанням традицій гуцульської різьби та столярства велися перед Першою світовою війною у Вижниці (меблевий гарнітур для салону австрійського князя у Відні) та 40-х роках у Косові (меблі для інтер'єрів державних установ та організацій). Розвиток народної стилістики в архітектурі, різьбі по дереві тісно пов'язаний з етнографічно-регіональними особливостями оздоблення в Українських Карпатах та Прикарпатті. Художні твори декоративно-ужиткового мистецтва впливають на наш розум, емоційний стан своїми образами, формою, зумовленою явною конструкцією. Майстерність вимагає великої і наполегливої праці.

У художніх виробах із дерева народного та професійного мистецтва майстерність проявляється по-різному. У розписах іграшки яворівських майстрів листочки орнаменту нанесені не дуже ритмічно. Однак це не применшує приофесійної майстреності виконавця. Майстерність може перекрити деякі недоліки у композиції твору. Оволодіння всіма прийомами виготовлення художніх виробів - це комплексна майстерність.

Виразність - це особливе, яскраве враження від побаченого. Сюди відносяться всі прийоми композиції: пропорція, контраст, нюанси, ритм, симетрію, динаміку та властиві форми (колір, тон, текстура, фактура, пластика). Декоративна пластика, насичена і повністю заповнена орнаментом, буде гарно виглядати на білій стіні. Тарілка з червоного дерева втратить справжню художню якість на темному килимі. Виразність досягається діяльністю композиції та окремими її елементами.

Виразність окремих предметів підкоряється загалом комплексу середовища, обстановки. Якщо в одному приміщенні велику кількість виробів не об'єднати і не підкорити загальному, то вони можуть заважти один одному, втрачаючи свою виразність.

Вищою формою виявлення художньої майстерності у декоративно-ужитковому мистецтві є образ. Тільки справжнім твором мистецтва властивий цілісний художній образ.

Для декоративно-ужиткового мистецтва характерна своя специфічна форма художньої образності. Вона залежить від утилітарної функції та практичного призначення предмета. Даному виду мистецтва властивий ще й принцип стильового підбору, що зумовлює певну рівновагу предметів, поєднання нових і старих форм, створення ансамблю - першого кроку на шляху створення відповідного образу.

При ознайомленні з виробом звертає на себе увагу його форма. Першим творцем краси є сама природа. Створюючи форми, на основі природних, майстер бере до уваги їх практичне використання, призначення, матеріальні можливості обробки та інструменти. Це все примушує видозмінювати форму так чи інакше.

б) історія розвитку різьби по дереву

Найдавніші пам'ятки народного мистецтва на території сучасної України, що дійшли до нас, належать до епохи палеоліту (20 тис. років до н.е.). Це вироби з кістки, оздоблені різними геометричними мотивами. Їх знайшли археологи під час розкопок Мізенської стоянки на Чернігівщині. Предметів із дерева із тих далеких часів не збереглося. Пізніше почала розвиватися кераміка, ткацтво, художня обробка кістки, а потім і дерева.

Розкопки скіфських поховань дають уявлення про різноманітність видів і технік художньої обробки деревини, які були у скіфів. В давнину скіфи користувались дерев'яним посудом. Археологічні розкопки скіфських поховань свідчать, що скіфи спілкувались з іншими народами, вміли обробляти дерево на високому художньому рівні. Вони оздоблювали дерев'яні похоронні ложа багатокольоровими породами дерева.

У ІІ ст. до н.е. сармати витіснили скіфів широко використовували колір у оформленні дерев'яних виробів. Скіфо-сарматський період і вплив античної культури грецьких міст Північного Причорномор'я сформували принцип художнього створення виробів, орнаментики, прийомів виконання та технік декорування. Поєднання реалізму з творчою фантазією, з підвищеною декоративністю, створення неповторної образної системи стали основою для творчої праці багатьох поколінь майстрів і утверджувались народною творчістю тривалий час.

Слов'яни вийшли на історичну арену на початку І тисячоліття до н.е. вони займали територію між Дністром і Віслою. В І-ІІ ст. н.е. на землях середнього Придністров'я, як свідчать археологічні знахідки, розвивається культура, за назвою місця знахідки Зарубинецька.

У дохристиянський період відображались також уявлення стародавніх майстрів про магічні сили Землі та природи. Символічно зображувались Сонце, Земля, Кінь. Також був поширений геометричний орнамент із борозенок, ямок, штрихів. Уявлення про виникнення та побудову світу передавались у народній творчості у вигляді геометричних фігур-символів, зображень тварин і частин їхнього тіла ? голови, ніг.

Літописець Нестор у Х ст. зазначає наявність розвиненої дерев'яної скульптури, за його свідченням Київський князь Володимир поставив у княжному дворі дерев'яного Перуна. Після прийняття християнства на Русі (989 р.) дерев'яних ідолів топили у річках. З часом розвивались токарні роботи, довбання, різьблення. Це засвідчує знайдені залишки дерев'яних мисок із Райковецького городища на Житомирщині і в інших районах України.

Токарні вироби прикрашали художнім розписом, що засвідчують зображення на мисці ХІІ ст. із Києва. Майстри Русі працювали в різних стилях. У кожному регіоні художня обробка дерева мала стилістичні особливості. Вироби відрізнялися формами та прикрасами. На виробах зображали майстри фантастичних звірів, міфічних птиць.

Татаро-монгольська навала затримала розвиток ремесел, знищила численні їх досягнення. Центри ремесел переміщуються з Києва, Чернігова та інших міст Галицько-Волинської землі. Ця земля менше потерпіла від монгольської навали. Під час князювання Данила Галицького художні ремесла, у тому числі й деревообробка, досягають значного розвитку. В середині XIII ст. зароджуються міста Львів і Холле, будуються численні фортеці.

Для художньої обробки дерева характерні такі напрями: виготовлення побутових предметів, знарядь праці, засобів пересування в домашньому виробництві. Ремісничі цехи та мануфактури беруть участь у декоративному оформленні церков, предметів культу. Створюють набійні дошки для вибивання узорів на тканинах, пряникові дошки, меблі для різних верств населення.

На першому етапі XIV ст. перша половина XVI ст., коли з'являються специфічні ознаки українського мистецтва, художньої обробки дерева, майстри виготовляють палаци, церкви, прикрашаючи пишним різьбленням. В орнаментиці з'являються мотиви листків аканта, квіток гранато-виноградних лоз і грон, серед них зображають щасливих янгелят.

Меблі цієї доби відрізняються гармонійністю античних пропорцій, прикрашаються пишним різьбленням, інколи розписом, накладними точеними профілями, використовують різні види дерева. Меблі складні за оббивають тканинами, двері роблять із цінних порід дерева, стелі прикрашають позолоченими орнаментами.

В середині XVIII ст. відповідно до стилю рококо меблі набувають більш облегшених форм. Основним елементом орнаменту є роскайль, інтер'єр облегшується, стає просторішим внаслідок оббивки стін шовком світлих тонів. Інколи стіни фарбували у світлі тони, прикрашали ліпним орнаментом.

У творчості народних майстрів-меблярів переважали прості форми. Такою була потреба соціального замовника-селянина, міщанина. Часто кращі кріпосні майстри оформляли палаци і замки магнатів. Вони прикрашали будови тригранно-виймчастим різьбленням, рельєфним різьбленням.

Після 1861 року народні промисли одержують подекуди новий творчий розвиток. Їх центри: Полтавщина, Київщина, Гуцульщина, Поділля, Лемківщина де формується своя стилістика оформлення, характер орнаменту, прийоми виконання.

В архітектурно-меблевому виробництві різьбленням прикрашають балки-сволоки, стовпці, столи, лави, скрині у Західних областях України, а також вибійчані дошки прикрашали рослинним орнаментом.

Технологія різьблення

Для виконання гуцульського різьблення знадобляться ? робоче місце - верстак або стіл, де зберігається інструмент, пристрої, добре освітлене природно або штучно. Для гуцульського різьблення та інкрустацій використовують переважно тверді породи дерев - груша, бук, клен. Виготовляють вироби столярним або токарним способом. Столярні вироби мають мідні з'єднання прямим відкритим шипом, на відкритий "ластівчин хвіст" і додаткові скріплення. Вироби вирівнюють, шліфують, інколи лакують, полірують, якщо різьблення будуть виконуватись після оформлення. Наносять орнамент за допомогою циркуля, кутника, малки, єрунка, реймуса. Більшість майстрів намагається робити закінчений ескіз малюнка на папері, а потім на виробі викреслюють його шилом, циркулем.

Елементи та мотиви орнаменту:

В орнаментиці використовуються стародавні столярні знаки "сонечко", "зірочки"; характерні для розпису писанок; мотиви природних рослинних форм: "дерева", "колоски" - мотиви неживих предметів. Залежно від характеру різьблення елементи та складні з них мотиви можна поділити на чотири групи, які виконуються:

1) гравірюванням або контурним різьбленням: лінії, "сходинки", "кривульки", "січені зубці", "кільчасте письмо";

2) плоским тригранно-виймчастим різьбленням і заглибленням, основними мотивами орнаменту, як "зірочка", "сливки", "кривульки";

3) нігтеподібним різьбленням: "жолобки", "копитця", "заячі вушка", "гадючки";

4) колом з'єднаним із квадратом або прямокутником і колом, складених з окремих елементів орнаменту: "ружа", "косиця", "кочело", "сонечко".

Для тієї, чи іншої форми прикрашення виробу потрібно підібрати відповідну їй групу мотивів. Для круглих форм основними мотивами композиції вибирають четверту групу. Для прямокутних і квадратних форм більше підходять мотиви орнаменту другої групи. Мотиви першої і третьої груп використовують як допоміжні у декоративних поверхнях.

Центральна частина композиції виконується крупнішими мотивами орнаменту. На плоских полях мотиви розміщують переважно симетрично, а круглих - ритмічно. Композиція - індивідуальна творчість, у якій кожний проявляє себе в своє розуміння завдань, фантазію і культуру.

Розділ III. Творча частина

а) робота над ескізами та пошуками джерела натхнення

Гуцульщина - одна з тих небагатьох оазисів, що не піддалась асиміляції ні при якому режимі. Яскрава національна своєрідність декоративних, ужиткових творів гуцульських умільців виразно виявила себе як в часи Австро-Угорщини, панської Польщі, так і в період комуністичного режиму. Тому можна сказати про незнищенність народної душі, яка формувалася роками, творила свій внутрішній світ і естетичні уявлення в постійному спілкуванні з природою, що поставило в очах гуцула в усій неповторній красі. Гуцульські помешкання мають неповторну стилістику, саме тому відлік проектування інтер'єру починається з мистецтва цього краю.

Ознайомившись, з особливостями гуцульської орнаментики, в мене з?явились перші уявлення про вигляд проекту інтер'єру ресторану. Одразу розпочала працювати над розробкою проекту. Сучасна гуцульська різьба стала джерелом натхнення для проектування інтер'єру майбутнього ресторану(мал.1).

б) робота над проектом

На першому етапі проектування було зроблено багато замальовок в бібліотеці, макетів у музеї і фотографій по гуцульському краю(мал.2,3,4,5,6). Використавши основні елементи сучасної гуцульської різьби, виконала кілька стилізацій. У процесі створення інтер'єру використовувались стилізовані елементи, що найбільше відтворюють гуцульську різьбу в основному квадратні, круглі та заокруглені форми, розетки(мал.7) На базі цих елементів, замальовок та кількох попередніх ескізів було створено асоціативну композицію(мал.8).

На другому етапі було створено кілька варіантів інтер'єру, використовуючи асоціативну композицію(мал.9,10) Подальша робота над проектом полягала у розробці розготок стін, плану стелі та підлоги, експлікації. На цьому ж етапі відбулось уточнення одного варіанту для подальшої розробки проекту. Затвердивши образне вирішення, виконала креслення інтер?єру за всіма правилами перспективи використовуючи план та розгортки стін.

На третьому етапі відбувся аналіз відтінків дерева зі зразків гуцульської різьби, на основі якого розроблено колірне вирішення інтер'єру. В основному у приміщенні ресторану переважає тепла колірна гама, враховуючи особливості тону дерева.(мал.11).

Основний акцент зосереджено на одній із стін, на якій буде знаходитись гіпсокартонна конструкція круглої форми, композиція якої побудована за принципом симетрії. Елементи конструкції повторюються у проміжках між вікнами, менші за розміром створюючи ефект ритму, що характерно для сучасної гуцульської різьби. Образне вирішення решти стін мають асиметричний характер. Ще один акцент поставлено вирішенні образу барної стійки. Вона буде виконана з дерева та гіпсокартону.

Після остаточного затвердження ескізів відбувається один з найважливіших етапів проектування, таких як подача на планшетах. На даному етапі важливою є розробка композиційного вирішення, рівномірного розташування колірних плям на планшеті. Після виконання такої роботи виконується креслення проекту в олівці та заливка. Для подачі даного проекту було обрано техніку -акварель поєднанні з графікою( чорна туш).(мал.12)

Висновки

Аналіз і обстеження інтер'єру та його оздоблених елементів дозволяє зробити наступні висновки і виявити такі закономірності. Застосування різьби по дереву в інтер'єрі народних жител Українських Карпат було явищем досить поширеним.

Розвиток архітектурно-планувальних, естетичних параметрів житлових приміщень, форми, конструкції і декору меблів суттєво залежав від життєвого рівня проживаючих. Проте, використання різьби по дереву в інтер'єрі за соціальним походженням проживаючих є менш відчутним. Це особливо спостерігаємо в хатах гуцулів, де в незначних розмірів будівлях зустрічаються справжні шедеври різьбярського мистецтва (сволоки: Шикеряка А. з с.Замагура, Еколюка Д. з с.Білоберізка, КМНМГП, числені гуцульські скрині, столи, наділені індивідуальними рисами свічники, хрести).

В результаті дослідження творчості відомих художників, архітекторів, діяльності окремих шкіл, висвітлюються мистецькі процеси, пов'язані з формуванням рис національного стилю в архітектурі і різьбі по дереву на заході України. Обгрунтовується доцільність використання досвіду викладання різьби по дереву та дизайну в школах різного типу, вказується на позитивні результати.

Список використаної літератури

1. Різьбярі Коломийщини. Облвидав "Галичина" / Каталог виставки. 1992 р.

2. Культура і побут населення України. - Київ: "Либідь", 1991.

3. Соломченко О.Г. Гуцульське народне мистецтво і його майстри. Серій №1, №16. - Київ, 1959.

4. Бузан А.Ф. Різьба по дереву в Західних областях України. - Київ, 1960.

Додатки

Мал.1

Мал.2

Мал. 3

Мал.4

Мал.5

Мал.6

Мал.7

Мал.8

Мал.9

Мал.10

Мал.11

Мал.12Размещено на Allbest