Підвищення стійкості роботи об’єктів господарської діяльності за надзвичайних умов мирного та воєнного часу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

С.О. Обухов

Підвищення стійкості роботи об'єктів господарської діяльності (ОГД) за надзвичайних умов мирного та воєнного часу

(Конспект лекцій для студентів очної і заочної форми навчання всіх напрямків)

ХАРКІВ - ХНАМГ - 2008

Підвищення стійкості роботи об'єктів господарської діяльності (ОГД) за надзвичайних умов мирного й воєнного часу (Конспект лекцій для студентів очної і заочної форми навчання всіх напрямків) / Укл. Обухов С.О. - Харків: ХНАМГ, 2008 р. _ 27 с.

Укладач: Обухов С.О.

Рецензенти: доц. Ю.І. Жигло,

головний спеціаліст з НС Ю. М. Півненко

Рекомендовано кафедрою безпеки життєдіяльності

протокол № 5 від 13.11.07

ЗМІСТ

Передмова

1. Суть стійкості роботи об'єктів господарської діяльності (ОГД)

1.1 Вимоги норм до розміщення об'єктів промисловості

1.2 Вимоги норм до будівництва промислових споруд

Організація та проведення досліджень з оцінки стійкості роботи ОГД за надзвичайних умов0

Визначення ступеня стійкості об'єкта до дії вражаючих факторів ядерного вибуху

3.1 Оцінка стійкості роботи об'єкта до дії ударної хвилі ядерного вибуху

3.2 Оцінка стійкості роботи об'єкта до дії світлового опромінювання3

3.3 Оцінка стійкості ОГД до дії вторинних вражаючих факторів

3.4 Визначення можливостей роботи об'єкта в умовах радіоактивного, хімічного та бактеріологічного (біологічного) забруднення

3.5 Аналіз надійності систем керування, постачання і виробничих зв'язків

4. Основні заходи з підвищення стійкості, що проводяться на ОГД

4.1 Заходи, що проводяться за мирного часу

4.1.1 Захист робітників, службовців та їх сімей

4.1.2 Підвищення стійкості будівель та споруд

4.1.3 Захист технологічного обладнання

4.1.4 Підвищення стійкості роботи систем електро-, водо-, та газопостачання7

4.1.5 Захист запасів сировини, напівфабрикатів, готової продукції від забруднення радіоактивними, сильнодіючими та отруйними речовинами і бактеріологічними засобами

4.1.6 Виключення або обмеження ураження від вторинних вражаючих факторів

4.1.7 Забезпечення стійкого матеріально-технічного постачання

4.1.8 Підвищення стійкості і системи керування8

4.1.9 Підготовка до відновлення зруйнованого виробництва

4.2 Заходи, що проводяться на об'єкті під час загрози нападу противника

Список літератури

ПЕРЕДМОВА

Сьогодні в Україні, у зв'язку з небезпечними природними явищами, аваріями і катастрофами, обстановка характеризується як дуже складна [1].

Підтвердженням цього є вибух газу в багатоповерховому будинку в Дніпропетровську, а також внаслідок складних погодних умов ( 8 серпня 2007 р. сильні грозові дощі, шквальні пориви вітру) у восьми областях України сталося знеструмленні 208 населених пунктів.

Сотні людей залишились без даху через підтоплення в селищі Нова Одеса на Миколаївщині. За кілька годин у районі випала двомісячна норма опадів. Рівень води в риборозводному ставку піднявся на 5 метрів. Спрацював спусковий канал на греблі і вода за лічені хвилини на 1,5 - 2 метри затопила 120 будівель. З дахів будівель робітники МНС зняли 27 людей, відправили їх на сушу човнами. Ліквідація наслідків цих надзвичайних ситуацій потребує великих матеріальних затрат.

Наочно це можна продемонструвати на рис. 1; 2 [слайд 1].

Що ж треба робити, щоб зменшити збитки? На це дає відповідь матеріал даної лекції.

На території України можливе виникнення практичного всього спектру небезпечних природних явищ і процесів геологічного походження. До них відносяться: великі повені, катастрофічні затоплення, землетруси та зсувні процеси, лісові та польові пожежі, великі снігопади та ожеледі, урагани, смерчі та шквальні вітри, тощо.[1]

1. Суть стійкості роботи об'єктів господарської діяльності (ОГД)*

За умов можливої дії надзвичайних ситуацій мирного й воєнного часу підвищується роль економічного фактору в житті кожного регіону , кожної країни. Руйнування ОГД* і великі втрати серед населення , а також порушення широкого кооперування різних галузей господарства стають причиною різкого скорочення випуску військової, сільськогосподарської продукції, продуктів харчування, що миттєво відзначиться на боєздатності збройних сил і життєдіяльності держави.

Для зменшення впливу цих факторів необхідно підвищувати стійкість роботи ОГД та галузей.

ОГД* - це підприємства (державні, акціонерні і приватні), установи, організації, навчальні заклади та інші.

Під стійкістю роботи економіки країни розуміють здатність забезпечити виробництво необхідної для підтримки життєдіяльності держави і успішного ведення дій по захисту її незалежності та недоторканості кордонів промислової продукції, роботу енергетики, транспорту, зв'язку, торгівлі, сільськогосподарського виробництва.

Стійкість роботи господарства країни складається із стійкості роботи його галузей і об'єктів.

Під стійкістю роботи галузі господарства розуміють здатність галузі за умов утрати частини підприємств та часткового порушення виробничих зв'язків випускати продукцію в потрібній кількості та асортименті , або функціонувати.

Під стійкістю роботи ОГД розуміють його здатність за умов дії надзвичайних ситуацій виробляти продукцію, конкурентно спроможну на ринку , а при одержанні слабких чи середніх руйнувань відновлювати своє виробництво в мінімальні терміни. На стійкість роботи об'єктів впливають такі фактори:

надійність захисту робітників та службовців від дії вражаючих факторів, що супроводжують надзвичайні ситуації;

здатність інженерно - технічного комплексу об'єкта протистояти дії вражаючих факторів;

захищеність об'єкта від дії вторинних вражаючих факторів;

надійність системи постачання об'єкта всім необхідним для виробництва запланованої продукції;

стійкість системи управління виробництвом та цивільним захистом;

готовність об'єкта до ведення рятувальних та інших невідкладних робіт і робіт з відновлення порушеного виробництва.

Перелічені фактори визначають загальні для всіх ОГД шляхи підвищення стійкості їхньої роботи:

забезпечення надійного захисту робітників і службовців від вражаючих факторів, що діють за надзвичайних ситуацій мирного й воєнного часу;

захист виробничих приміщень, будівель та споруд від згаданих вражаючих факторів;

підвищення надійності й оперативності керування виробництвом і цивільним захистом;

забезпечення стійкості постачання ОГД електричною енергією, газом, водою, парою, сировиною і т ін. для випуску запланованої продукції.

Вказані шляхи підвищення стійкості роботи об'єктів і галузей виробництва реалізують на практиці за допомогою затверджених норм, які є обов'язковими до виконання всіма об'єктами незалежно від форм власності й підпорядкування. Ці норми призначені:

забезпечити захист і знизити втрати серед населення, а також рівень руйнувань;

- підвищити стійкість роботи об'єктів і галузей виробництва;

- забезпечити задовільні умови для успішної ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження.

Вимоги норм реалізуються:

під час планування та розбудови нових міст і нових кварталів у містах, жилих і промислових районах шляхом розміщення об'єктів з урахуванням вимог ЦЗ;

розробки проектів зведення нових будівель , споруд промислових підприємств та об'єктів електро -, водо - і газопостачання, транспорту, зв'язку, складів, захисних споруд тощо;

реконструкції міст, районів, важливих об'єктів, комунально - технічних систем, засобів зв'язку, транспорту, якщо раніше вони були збудовані без додержання цих вимог.

Контроль за виконанням вимог згаданих норм покладається на Управління та відділи Н.С.

1.1 Вимоги норм до розміщення об'єктів промисловості

Для практичної реалізації вимог норм місто або об'єкт, що розташований окремо, а також територію, яка прилягає до них, поділяють на дві зони - зону можливих сильних руйнувань і зону можливих слабких руйнувань. Укупі вони складають зону можливих руйнувань. Вони складають зону можливих руйнувань.

Кордони цих зон визначаються спеціальною постановою начальника ЦЗ області (Країни).

У зонах можливих сильних руйнувань забороняється будувати нові промислові об'єкти, за винятком деяких підприємств, які пов'язані з розробкою копалень або обслуговуванням населення (наприклад, склади повсякденного постачання товарів населенню).

У зонах можливих слабких руйнувань дозволяється розміщувати:

насосні й компресорні станції магістральних трубопроводів;

диспетчерські пункти систем енергопостачання;

кабельні магістральні лінії зв'язку;

базові склади паливно - мастильних матеріалів.

1.2 Вимоги норм до будівництва промислових споруд

Під час вибору місця будівництва обов'язково враховують географічне положення, метеоумови, транспортні зв'язки, а також максимально використовують захисні якості місцевості.

Будівлі й споруди слід розміщувати розосереджено. Між будівлями повинні бути протипожежні розриви, величину яких визначають згідно з формулою

,

де Д - величина протипожежного розриву,м;

Н1 і Н2 - висота сусідніх будівель, м.

Будівлі адміністративного, господарського й обслуговуючого призначення розміщують окремо від основних цехів.

Склади паливно - мастильних матеріалів та інші речовини, що легко займаються, слід розміщувати в окремих блоках заглиблено на кордонах території, або за її кордонами.

Приміщення простих складів повинні розділятися протипожежними стінками (брандмауерами) на окремі відсіки. Кількість віконних та дверних отворів має бути мінімальною.

Виробничі будівлі необхідно проектувати прямокутної форми в плані і переважно одноповерховими з вогнетривких матеріалів підвищеної міцності із залізобетонним і сталевим каркасом. Забороняється будувати промислові будівлі Ш- і П - подібної форми або у формі замкнутих прямокутників, бо ці будівлі мають підвищену парусність і менш стійкі до ударної хвилі. Кількість евакуаційних виходів з виробничих приміщень повинна бути не менше двох.

Будівлі баз і складів необхідно будувати з міцних матеріалів, що не згорають. Перевагу слід віддавати конструкціям силосного типу, тобто заглибленим чи напівзаглибленим, що добре обтікаються ударною хвилею, зводити складські приміщення розосереджено.

Цінне унікальне обладнання і сировину необхідно розміщувати в найбільш міцних (стійких) спорудах підземного або напівпідземного типу (обвалованих).

Міцне обладнання, яке взмозі витримати великі навантаження, доцільно розміщувати в спорудах з легких конструкцій, під навісами або на відкритій місцевості, і оскільки падіння чи руйнування важких конструкцій може вивести з ладу встановлене в них обладнання.

Дороги на території об'єкта повинні мати тверде покриття і забезпечувати зручне найкоротше і кільцеве сполучення між будівлями та спорудами, мати не менше двох виїздів у різних напрямках.

Внутрішні об'єктові залізничні колії повинні забезпечувати просту схему руху, займати мінімальну площу й мати обгінні колії.

Система побутової і виробничої каналізації повинна мати не менше двох випусків до каналізаційних мереж міста з установками для аварійних збросів у підготовлені місця (яри, котловани, траншеї).

Для підвищення стійкості постачання міст і підприємств електроенергією, водою, газом, парою норми передбачають:

а) Електропостачання

електропостачання здійснювати від енергосистем, до складу яких входять електростанції, що працюють на різних видах палива;

великі електростанції повинні розташовуватися одна від одної на інтервалах безпеки (тобто таких, що одним вибухом не були б виведені з ладу обидві електростанції);

використання кільцювання джерел електропостачання і енергосистем;

районі знижувальні підстанції, диспетчерські пункти енергосистем і мереж електропередач розміщувати за кордонами зон можливих сильних руйнувань;

постачання об'єктів електроенергією, зупинка роботи яких є недопустимою (вузли зв'язку, пункти керування, насосні станції та ін.) здійснювати від двох незалежних джерел;

створювати резервні (автономні) електростанції - стаціонарні або рухомі;

трансформаторні підстанції необхідно надійно захистити, їх стійкість повинна бути не меншою ніж стійкість самих об'єктів;

електроенергію подавати ділянкам виробництва незалежними кабельними лініями, які прокласти під землею на глибині 0,8 ... 1,2 м; система електропостачання повинна мати захист від електромагнітного імпульсу ядерного вибуху.

б) Водопостачання

водопостачання здійснювати не менше ніж від двох незалежних джерел, одне з яких мусить бути підземним;

система повинна бути закільцьована і живитися від двох різних міських магістралей;

треба створювати резервні (автономні) джерела водопостачання в місті, районах і на підприємствах (герметизовані артезіанські скважини і закрити резервуари);

- розміщувати головні водозабірні споруди за зоною можливих сильних руйнувань;

- використовувати в системах технічного водопостачання оборотне водопостачання з повторним використанням води;

- здійснювати постійний контроль за якістю води (біологічний, хімічний та радіоактивний аналізи).

в) Газопостачання

газорозподільні станції необхідно розміщувати за кордонами міста з різних боків на інтервалах безпеки;

подачу газу до міста і на об'єкти здійснювати по двох незалежних газопроводах з різних напрямків не менш ніж через дві газорозподільні станції;

газові мережі мусять бути закільцьовані й прокладені під землею на глибині 0,6 ... 1,7 м;

в системі повинна бути присутня запірна апаратура і крани з дистанційним керуванням, які автоматично перекривають подачу газу під час руйнування труб, а також автоматичні вимикаючі пристрої, які спрацьовують під дією надлишкового тиску ударної хвилі.

Виконання вимог вище вказаних норм сприяє не тільки стійкому й безперебійному функціонуванню об'єктів у надзвичайних умовах, а й покращує умови праці та проживання населення в містах за мирного часу.

будівництво промисловий споруда

2. Організація та проведення досліджень з оцінки стійкості роботи ОГД за надзвичайних умов

Дослідження стійкості роботи ОГД _ це всебічне вивчення умов, які можуть скластися на об'єкті в надзвичайних умовах, а також оцінка їхнього впливу на подальшу виробничу діяльність підприємства.

Мета дослідження - виявити вразливі місця в роботі об'єкта й виробити найбільш ефективні заходи, пропозиції та рекомендації щодо підвищення його стійкості.

Ці рекомендації включають до плану заходів з підвищення стійкості роботи об'єкта. План реалізують у мирний час за відсутності надзвичайних ситуацій, як правило, під час реконструкції об'єкта і в період загрози нападу противника.

Дослідження стійкості об'єкта проводиться в мирній час силами інженерно-технічного складу без відриву від виробництва. Керівником дослідження є начальник ЦЗ об'єкта, тобто керівник виробництва. Тривалість досліджень - 2 ... З місяці.

Весь процес планування і проведення досліджень поділяють на три етапи.

Перший етап - підготовчий: розробка керівних документів (наказ начальника ЦЗ об'єкта, календарний план, план проведення досліджень, визначення складу учасників дослідження та їх підготовка).

Другий етап - оцінка стійкості роботи об'єкта за надзвичайних ситуацій.

Третій етап - розробка заходів, що підвищують стійкість роботи об'єкта.

Для проведення досліджень на об'єкті створюють такі групи дослідження:

- група керівника дослідження на чолі з головним інженером підприємства;

група начальника відділу капітального будівництва (ВКБ);

група головного енергетика;

група головного механіка;

група головного технолога;

група відділу матеріального постачання;

група штабу ЦЗ об'єкта.

На другому етапі роботи кожна група спеціалістів оцінює стійкість елементів виробничого інженерно-технічного комплексу об'єкта и провадить необхідні розрахунки по кожному з вражаючих факторів, які можуть діяти внаслідок появи надзвичайних ситуацій мирного й воєнного часів.

У ході досліджень визначають умови захисту робітників і службовців, оцінюють уразливість інженерно-технічного комплексу, характер можливих руйнувань від вторинних факторів, вивчають стійкість системи постачання і кооперативних зв'язків з підприємствами - постачальниками, виявляють уразливі місця в системі керування та можливості об'єкта щодо відновлення зруйнованого виробництва.

На третьому етапі групи спеціалістів за результатами досліджень готують доповіді з висновками і пропозиціями підвищення стійкості елементів, які підлягали дослідженню. Група керівника дослідження складає загальну доповідь і розробляє план заходів з підвищення стійкості роботи об'єкта в цілому. Заходи планують на мирний час і на період загрози нападу противника.

Стійкість роботи ОГД визначають на основні моделювання вразливості об'єкта до дії кожного вражаючого фактора окремо.

Характер руйнування, пожеж, уражень робітників і службовців залежить від максимально можливих значень параметрів вражаючих факторів, які проявляються у надзвичайних ситуаціях, і спроможності перелічених компонентів протистояти дії цих факторів. У цілому об'єкт може бути виведений з ладу, перестати функціонувати навіть тоді, коли більша частина елементів ще дієздатна, але важливі, проте менш стійкі його частини вийшли з ладу. Дослідження стійкості в першу чергу спрямовані на виявлення таких найменш стійких елементів з тим, щоб на основі проведених досліджень спланувати і провести заходи, які підвищують стійкість усього об'єкта в цілому.

Досить велику частку в таких дослідженнях відіграють дослідження стійкості елементів та всього об'єкта до дії вражаючих факторів надлишкового тиску повітряної хвилі (?РкПа).

3. Визначення ступеня стійкості об'єкта до дії вражаючих факторів ядерного вибуху

Методика оцінки стійкості роботи ОГД до дії вражаючих факторів ядерного вибуху зводиться до розрахунків чи визначення якимось іншим шляхом того граничного значення даного вражаючого фактора, за якого об'єкт чи його частина ще можуть стійко працювати, забезпечуючи виконання запланованих завдань.

3.1 Оцінка стійкості роботи об'єкта до дії ударної хвилі ядерного вибуху

Критерієм стійкості об'єкта до дії ударної хвилі є максимальне значення надлишкового тиску, під час дії якого будівлі, споруди та обладнання об'єкта ще зберігаються або отримують слабкі чи середні руйнування. Ці значення надлишкового тиску прийнято вважати граничним рівнем стійкості об'єкта щодо ударної хвилі. Стійкість об'єкта визначають стійкістю кожного елемента виробництва окремо (цеху, ділянки, системи).

Оцінка стійкості об'єкта до дії ударної хвилі зводиться до знаходження граничного рівня стійкості і проводиться в такій послідовності:

- виділяють основні елементі об'єкта, від функціонування яких залежить випуск продукції чи функціонування об'єкта. Такими основними елементами, як правило, є будівлі цехів чи складів, енергетичне обладнання, інженерно-технічні пристрої, системи водопостачання, каналізації, вентиляції, опалення тощо;

складають детальні характеристики кожного елемента, наприклад: будівля механічного цеху цегляна, одноповерхова, висота 9 м , покрита руберойдом по дереву. Мережа електропостачання - кабельна, водогін прокладено на глибині 1, 2 м і т.д.;

визначають ступінь руйнувань елементів об'єкта залежно від надлишкового тиску за допомогою спеціальних таблиць. Для кожного елемента об'єкта знаходять ті значення надлишкового тиску, які спричиняють до слабких, середніх, сильних і повних руйнувань;

визначають граничний рівень стійкості до дії ударної хвилі кожного елемента об'єкта, при якому той одержує не більш як середні руйнування. Наприклад: складське приміщення залізобетонної конструкції може одержати середні руйнування при надлишковому тиску 20 ... 30 кПа. У цьому разі за граничний рівень стійкості слід брати мінімальне значення, тобто 20 кПа;

визначають граничний рівень стійкості всього об'єкта до дії ударної хвилі за мінімальним значення граничного рівня стійкості тих елементів, що входять до складу об'єкта. Так, якщо складська будівля має рівень стійкості 20 кПа, складське обладнання - 35 кПа, мережа електропостачання - 15 кПа, то граничний рівень стійкості складу - 15 кПа, хоча будівля складу і його обладнання не будуть виведені з ладу;

проводять аналіз результатів оцінки і роблять висновки про стійкість об'єкта до ударної хвилі, при цьому вказують мінімальне значення надлишкового тиску, яке виводить об'єкт з ладу. Визначають найбільш вразливі місця та елементи і пропонують конкретні заходи щодо підвищення стійкості об'єкта до ударної хвилі. При цьому враховують як важливість об'єкта, так і економічні витрати, які пов'язані з пропонованими заходами по підвищенню рівня стійкості об'єкта. Той рівень стійкості, до якого слід підвищувати стійкість об'єкта, як правило, встановлює вищестоящий штаб ЦЗ або міністерство.

3.2 Оцінка стійкості роботи об'єкта до дії світлового опромінювання

Критерієм стійкості об'єкта до дії світлового опромінювання є значення того мінімального імпульсу світлового опромінення, при якому може виникнути займання матеріалів чи споруд, в результаті чого на об'єкті виникнуть пожежі.

Величину світлового імпульсу, який викликає займання, визначає за допомогою спеціальних таблиць. Значення світлового імпульсу, що викликає займання і початок пожеж на об'єкті, є граничним рівнем стійкості до світлового опромінювання.

Якщо об'єкт складається з групи будівель і споруд, то визначають можливу пожежну обстановку в цій групі будов, враховуючи щільність забудови.

У висновках про стійкість об'єкта до дії світлового опромінення вказують граничний рівень стійкості об'єкта, найбільш небезпечні в пожежному відношенні ділянки, можливий пожежний стан на об'єкті, граничний рівень доцільного підвищення стійкості до світлового опромінення, необхідні протипожежні й інженерно-технічні заходи.

3.3 Оцінка стійкості ОГД до дії вторинних вражаючих факторів

Вторинними вражаючими факторами є пожежі, вибухи, затоплення, забруднення атмосфери та місцевості і т. ін. Втрати від вторинних вражаючих факторів у ряді випадків можуть значно перебільшувати втрати, які одержує господарство в результаті дії первинних факторів, притаманних більшості надзвичайних ситуацій.

Джерела вторинних вражаючих факторів на об'єкті й в небезпечному віддаленні від нього повинні виявлятися заздалегідь з метою завчасного прийняття заходів, що направлені на виключення чи зменшення вражаючої дії.

Оцінка стійкості об'єктів до дії вторинних вражаючих факторів проводиться в такій послідовності:

- виявляють всі можливі джерела вражаючих факторів, як внутрішні, так і зовнішні;

- визначають найкоротшу відстань від об'єкта до кожного джерела вторинного ураження (на місцевості або на мапі чи плані);

- визначають характер вражаючої дії вторинного фактора (пожежа, затоплення, загазованість т. ін.);

- встановлюють чи вираховують час від моменту появи до моменту початку дії на об'єкт вторинного вражаючого фактора;

- визначають тривалість дії вражаючого фактора й можливі розміри втрат.

Одержані результати аналізують і роблять конкретні висновки для розробки організаційних, інженерно-технічних та технологічних заходів щодо виключення або обмеження дії на роботу об'єкта вторинних вражаючих факторів.

3.4 Визначення можливостей роботи об'єкта в умовах радіоактивного, хімічного й бактеріологічного (біологічного) забруднення

Критерієм стійкості роботи об'єкта до дії радіоактивного забруднення є допустима доза опромінення, яку можуть одержати робітники й службовці зміни, що працює, за час роботи при дотриманні встановленого режиму захисту.

У розрахунках виходять з того, що при радіоактивному забрудненні робітники й службовці знаходяться на робочих місцях у продовж усієї робочої зміни (у воєнний час 10-12 годин), а потім перебувають в захисних спорудах.

Вихідними даними для оцінки є:

- характеристика виробничих приміщень, будов, їх здатність послаблювати опромінювання (значення коефіцієнта зменшення опромінювання);

характеристика захисних споруд;

встановлена доза опромінення;

тривалість роботи зміни.

На основі вихідних даних розраховують максимальний рівень радіації (на 1шу годину після аварії на АЕС чи після ядерного вибуху), за якого працююча протягом вказаних годин зміна не одержить дозу опромінення, більшу встановленої на першу добу.

Оцінюють також ступінь герметизації виробничих приміщень, можливість її покращення, щоб зменшити проникнення до приміщення радіоактивного пилу.

Одержані результати аналізують, роблять висновки й накреслюють заходи, спрямовані на підвищення стійкості роботи в умовах радіоактивного забруднення. У висновках також зазначають умови забруднення радіоактивними речовинами, за яких об'єкт має змогу стійко працювати після деякої перерви, необхідної для здійснення захисту робочої зміни на період випадання радіоактивних речовин (вказують проміжок часу, на який слід перервати роботу об'єкта).

Під час оцінки можливості роботи об'єкта в умовах хімічного забруднення або зараження бактеріологічними засобами аналізують стан герметизації виробничих приміщень, можливість ії проведення в разі необхідності, забезпеченість робітників і службовців протигазами та їхню виучку. При цьому вивчають та аналізують можливість роботи без руйнування герметизації приміщень.

Оцінюють можливість проведення робіт зі знезаражування об'єкта і прилеглих ділянок, їх трудомісткість, доцільність.

На основі проведеного аналізу пропонують й розробляють заходи щодо покращення системи заходів, які дозволяють забезпечити стійку роботу об'єкта в умовах хімічного та бактеріологічного забруднення.

3.5 Аналіз надійності систем керування, постачання і виробничих зв'язків

Аналіз надійності систем керування ОГД проводять в такій послідовності:

аналізують стан пунктів керування на об'єкті. Вони повинні бути стійкими до дії всіх вражаючих факторів, через це основний ПК (пункт керування) розміщують у сховищі, запасний - у протирадіаційному укритті в заміській зоні;

аналізують стан засобів зв'язку з місцевими керівними органами, а також з виробничими підрозділами і формуваннями ЦЗ. У висновках і пропозиціях з підвищення стійкості систем керівництва пропонують проведення в життя таких засобів, як дублювання каналів зв'язку, перехід на зв'язок по кабельних підземних лініях і т.ін.;

- аналізують склад груп керівництва об'єктом, забезпеченість їх необхідною керуючою документацією, порядок виводу оперативної (запасної) групи на запасний пункт керівництва в заміській зоні;

- вивчають системи сповіщення посадових осіб і всього виробничого персоналу та збір їх у мінімальний термін.

Поряд з аналізом стійкості керування провадять дослідження стійкості матеріально-технічного забезпечення і виробничих зв'язків за допомогою вивчення і аналізу системи матеріально-технічного забезпечення, шляхів підвозу, розміщення баз і складів, наявність закільцьованих систем підвозу матеріально-технічних засобів або можливості постачання від двох чи декількох джерел.

У висновках пропонують заходи щодо покращення системи матеріально-технічного забезпечення та виробничих зв'язків (здійснення раціонального розміщення запасів матеріально-технічних засобів, проведення маневру ними в разі необхідності, створення запасів і розміщення їх у заміській зоні тощо).

4. Основні заходи з підвищення стійкості, які проводяться на ОГД

Заходи з підвищення стійкості планують з урахуванням місцевих умов, важливості об'єкта, його географічного положення, економічної доцільності проведення заходів. На мирний час планують головним чином трудомісткі заходи, які потребують значних матеріальних витрат і часу, а на період загрози нападу противника - такі заходи, що не потребують багато часу чи проведення яких не є доцільним у мирний час.

4.1 Заходи, що проводяться за мирного часу

Усі заходи з підвищення стійкості оботи об'єкта поділяють на організаційні, інженерно-технічні й технологічні (зміни технології виробництва на воєнний час).

У мирний час повинні проводитися тільки інженерно-технічні й організаційні заходи. Вони включають такі напрямки:

захист робітників, службовців та членів їх сімей;

підвищення стійкості будівель і споруд;

захист технологічного обладнання;

підвищення надійності систем електро-, водо-, та газопостачання;

захист сировини, напівфабрикатів і готової продукції від зараження радіоактивними, сильнодіючими отруйними речовинами та бактеріальними засобами;

виключення або обмеження ураження вторинними факторами;

забезпечення стійкого матеріально-технічного постачання;

підвищення надійності керування;

раціональне розміщення запасів матеріальних засобів;

підготовка до відновлення зруйнованого виробництва.

4.1.1 Захист робітників, службовців та їх сімей

Для надійного захисту робітників, службовців та членів їх сімей проводять такі заходи:

завчасно будують захисні споруди на об'єкті (сховища) і в заміській зоні (ПРУ);

створюють і підтримують у готовності системи сповіщення та зв'язку;

- забезпечують робітників і службовців засобами індивідуального захисту;

проводять підготовку до евакуації в заміську зону;

здійснюють навчання робітників, службовців та населення засобами захисту і діям за сигналами ЦЗ.

4.1.2 Підвищення стійкості будівель та споруд

Для підвищення стійкості будівель та споруд до дії вражаючих факторів проводять наступні заходи:

- зміцнення несучих, огороджуючих та інших конструкцій будівель та споруд (постановка додаткових колон, ферм, рам та ін);

- підсилення цокольного поверху прогонами, закладання віконних пройомів цеглою, щитами та ін.;

встановлення допоміжних перекрить, підкосів, розпірок тощо;

підсилення конструкцій обкладкою лантухами з піском;

встановлення додаткових зв'язків між окремими елементами споруди;

закріплення відтяжками високих малостійких споруд;

- заглиблення споруд або створення захисних валів (обвалування споруд);

- заміна елементів конструкції, які згоряють, такими, що не займаються, використання вогнезахисних покрить.

4.1.3 Захист технологічного обладнання

Захист технологічного обладнання входить до загального комплексу інженерно-технічних заходів з підвищення стійкості роботи і передбачає:

розміщення важкого обладнання на нижніх поверхах будівлі;

міцне закріплення обладнання на фундаментах;

- встановлення контрфорсів, які підвищують стійкість обладнання щодо перекидання його швидкісним напором ударної хвилі.

4.1.4 Підвищення стійкості роботи систем електро-, водо- та газопостачання

Стійкість постачання об'єкта електроенергією, газом і водою досягається проведенням як загальноміських інженерно-технічних засобів, так і заходів на об'єктах.

Загальними заходами для цих систем є:

- підключення об'єкта не менш як до двох джерел постачання;

створення автономних резервних джерел (будівництво на об'єкті артезіанських свердловин та резервного водопостачання, використання рухомих електростанцій, підземних газосховищ);

захист джерел постачання та їх розосередження на інтервалах безпеки;

кільцювання систем постачання;

пристосування об'єкта до роботи на різних видах палива (газ, вугілля, мазут) і створення резервних запасів палива;

заглиблення комунікацій систем постачання;

встановлення приладів автономного відключення зруйнованих ділянок систем постачання і переключення потоку постачання на діючі ділянки.

4.1.5 Захист запасів сировини, напівфабрикатів, готової продукції від забруднення радіоактивними, сильнодіючими та отруйними речовинами і бактеріологічними засобами

У мирний час здійснюють заходи, які спрямовані на забезпечення захисту запасів сировини, напівфабрикатів та готової продукції від зараження їх радіоактивними, сильнодіючими та отруйними речовинами і бактеріальними засобами:

будівництво складських і виробничих приміщень з повною герметизацією;

розробка планів підготовки до здійснення простої герметизації тих складських та інших приміщень, де немає повної герметизації;

випуск продуктів та напівфабрикатів у герметичній тарі;

утримання в справному стані герметизації герметизованих транспортних засобів для транспортування продуктів і товарів, для надійного захисту продуктів харчування, харчової сировини та інших продовольчих товарів і їх запасів можна використовувати гірські виробки й заглиблені порожнини. У них будують складські приміщення, які внаслідок такого розміщення простіше захистити не тільки від зараження, а й від усіх інших вражаючих факторів.

4.1.6 Виключення або обмеження ураження від вторинних вражаючих факторів

Основні заходи щодо захисту від дії вторинних факторів ураження, в тому числі від дії сильнодіючих отруйних речовин (СДОР)), включає такі заходи. Для об'єктів, які мають великі холодильники й подібні до них установки, захист від СДОР має велике значення, оскільки в цих установках застосовуються летючі речовини, наприклад аміак у великій кількості (декілька тонн або десятки тонн).

Основними заходами захисту від вторинних факторів є такі:

вивіз наднормативних запасів паливно-мастильних матеріалів та СДОР на безпечну відстань від об'єкта;

заглиблення або обвалування ємкостей з паливно-мастильними матеріалами та сильнодіючими речовинами, що підвищує стійкість ємкостей і виключає розтікання речовин на ґрунті, внаслідок чого зменшується радіус їх вражаючої дії;

- зміна технологічного процесу з метою заміни паливної та вибухової сировини;

- будівництво захисних дамб для запобігання затопленню території об'єкта;

- підготовка та раціональне розміщення засобів захисту, знезаражування території і обладнання від СДОР та ін.

4.1.7 Забезпечення стійкого матеріально-технічного постачання

Стійке постачання підприємства матеріально-технічними ресурсами досягається:

встановленням стійких зв'язків з підприємствами - постачальниками;

створенням запасів палива, сировини, матеріалів та ін. на випадок тимчасового руйнування зв'язків з постачальниками. Обсяг запасів встановлюють з розрахунку можливості роботи підприємства впродовж встановленого терміну;

будівництво за кордонами великих міст філіалів об'єкта;

- здійснення маневру матеріально-технічними засобами в межах виробничого об'єднання чи галузі.

4.1.8 Підвищення стійкості системи керування

Підвищення стійкості керування досягається проведенням наступних заходів:

завчасним обладнанням захисних пунктів керування (ПК);

створенням двох груп керування, які, знаходячись на ПК об'єкта і в заміській зоні, повинні забезпечити згідно з графіком роботи змін, керування виробничою діяльністю та виконання заходів ЦЗ;

забезпеченням надійного зв'язку з місцевими органами, штабами ЦЗ, виробничими підрозділами та формуваннями ЦЗ (дублювання зв'язку, використання підземних ліній зв'язку і радіомереж);

розробкою і створенням надійної системи сповіщення посадових осіб та всього виробничого персоналу об'єкта.

4.1.9 Підготовка до відновлення зруйнованого виробництва

З метою зменшення часу на ведення робіт з відновлення виробництва на об'єкті виконують такі заходи:

розробляють плани й проекти з відновлення інженерно-технічного комплексу за різними варіантами можливих руйнувань;

мікрофільмують основну технічну документацію і забезпечують її надійне збереження;

- створюють і готують до проведення ремонтно-відновлювальних робіт спеціальні бригади;

- створюють запаси матеріалів, конструкцій, обладнання, пристроїв, які необхідні для проведення відновлювальних робіт, і забезпечують збереження цих запасів.

4.2 Заходи, що проводяться на об'єкті під час загрози нападу противника

У період загрози нападу противника проводять ті заходи з підвищення стійкості роботи об'єкта, які недоцільно здійснювати у мирний час. До таких заходів належать:

проведення згідно з особовим розпорядженням евакуаційних засобів;

приведення в готовність системи сповіщення, захисних споруд та пунктів керування;

- видача робітникам і службовцям засобів індивідуального захисту;

- будівництво швидко будованих захисних споруд;

- підготовка об'єкта до швидкої та безаварійної зупинки виробництва згідно з сигналом "Повітряна тривога";

- проведення заходів з підвищення стійкості інженерно-технічного комплексу (підсилення будівель та споруд, встановлення зонтів, навісів, захисних козирків над цінним обладнанням, запасів паливно-мастильних матеріалів, сильнодіючих отруйних речовин та вибухонебезпечної сировини, обваловка складів і т ін.);

- здійснення переведення об'єкта на режим роботи воєнного часу (двозмінна праця) та перехід на випуск запланованої на воєнний час продукції;

введення до дії графіка цілодобового чергування керуючого складу;

підсилення охорони об'єкта і встановлення суворого пропускного режиму;

здійснення світломаскування об'єкта.

На період загрози нападу противника згідно зі спеціальним розпорядженням на всіх об'єктах у темний час доби здійснюють світломаскування за режимом "часткове затемнення", при ньому обмежується зовнішнє освітлення до допустимої норми, затемнюють світлові пройми, вікна і т.ін.

За сигналом "Повітряна тривога" в темний час здійснюють світломаскування за режимом "повного затемнення". При цьому живлення електроенергією усіх об'єктів і жилих районів припиняється за винятком тих об'єктів, на яких не можна зупиняти виробничий процес, а також вузлів зв'язку, станцій переливання крові, операційних і т.ін.

Для організованого й своєчасного проведення заходів з підвищення стійкості роботи ОГД завчасно складають плани-графіки заходів з підвищення стійкості. Питання підвищення стійкості відображають також у плані ЦЗ об'єкта. У плані-графіку наводять перелік заходів на шкалі часу вказують початок і закінчення виконання кожного заходу. Для начальника ЦЗ і штабу ЦЗ цей документ є керівним під час вирішення одного з найважливіших завдань - підвищення стійкості роботи об'єкта.

Під час раптового нападу, коли термін на організацію та виконання заходів ЦЗ гранично обмежений, здійснюють виконання тільки першочергових завдань, які направлені передусім на захист робітників, службовців та членів їх сімей, на безаварійну зупинку виробництва та прийняття екстрених заходів, що дозволяють, якоюсь мірою, зменшити ступінь ураження в надзвичайних ситуаціях. Під час виконання заходів цивільного захисту особливе значення має надійність і оперативність керування цивільним захистом об'єкта як одна з основних ланок успішного вирішення завдань з підвищення стійкості роботи об'єкта господарської діяльності.

Отже, розробка й планування заходів, що є економічно обґрунтованими, щодо стійкості роботи об'єкта залежать від всебічного вивчення умов, які мають скластися під час надзвичайних ситуацій. Вивчення ступеня їх впливу на виробничу діяльність підприємства будь-якої форми приналежності й власності дозволяє значно скоротити витрати на строки підвищення стійкості роботи в надзвичайних ситуаціях, а це, в свою чергу, підвищує життєздатність як об'єкта, так і всього господарства в цілому.

Усі фахівці ОГД повинні володіти методикою оцінки стійкості об'єкта і на основі висновків визначати необхідні заходи з підвищення його стійкості.

Список літератури

Закон України "Про Цивільну оборону України" ВРУ № 2974 XII - К.: 1989.

Про концепцію захисту населення і територій у разі загрозі та виникнення надзвичайних ситуацій, Указ Президента України № 284/99. -К.: 1999.

Положення "Про класифікацію надзвичайних ситуацій", Постанова КМУ,№ 1099.-К.: 1998

Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона Навчальний посібник / За ред. полковника B.C. Франчука - 2 ге вид., доп - Львів, Афіша,-2001.-336с.

5. Мігович Г.Г. Довідник з цивільної оборони. К.: - 1999.

Навчальне видання

Підвищення стійкості роботи об'єктів господарської діяльності (ОГД) за надзвичайних умов мирного й воєнного часу (Конспект лекцій для студентів очної і заочної форми навчання всіх напрямків)

Укладач: Станіслав Олексійович Обухов

Відповідальний за випуск: В.Д.Губенко

Редактор М.З.Аляб'єв

План 2008, поз.66-Л

Підп. до друку 11.01.08 Формат 60?84 1/16 Папір офісний

Друк на ризографі Обл.-вид. арк. 1,5 Ум.-друк арк. 2

Тираж 50 прим. Зам. №

61002, Харків, ХНАМГ, вул. Революції 12

61002, Харків, ХНАМГ, вул. Революції 12

Сектор оперативної поліграфії при ІОЦ ХНАМГ

Размещено на Allbest.ru