Технологія опорядження інтернет клубу

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Під довговічністю будь-якого елемента будівлі звичайно розуміють його здатність зберігати фізико-технічні та експлуатаційні властивості протягом необхідного часу за умови підтримання їх шляхом усунення пошкоджень. Мірою довговічності вважають час експлуатації того чи іншого елемента будівлі до повного виходу з ладу внаслідок того, що усунення пошкоджень стає неможливим чи економічно невиправданим. Але, як показує досвід, саме для опорядження будівель таке визначення довговічності пасує якнайменше. Пояснюється це тим, що опоряджувальний шар може існувати на поверхні конструкцій будівель значно довше, ніж його первісні архітектурно-художні властивості. Передчасна втрата кольору, поява тріщин, відшарування опорядження в окремих місцях тощо призводить до часткової або повної втрати первісного задуму. Тому в даній роботі мова йде про довговічність опорядження взагалі, та професіоналізм технологічних властивостей майстра.

Як показує огляд науково-технічної літератури, питанням довговічності архітектурно-художніх властивостей опорядження приділялось і приділяється недостатньо уваги. Публікації, що присвячені опорядженню будівель, найчастіше торкаються проблем якості опоряджувальних матеріалів або питань технології виконання робіт, вважаючи, що всі основні характеристики матеріалів опорядження забезпечують гарантований строк служби декоративного шару. Проте, як показують багаторічні спостереження, забезпечення необхідного строку служби естетичних властивостей опорядження можливо тільки за умов застосування професійності виконання таких заходів.

Якість будівельної продукції - будинків і споруд різного призначення залежить від багатьох складових, але основними серед них були і залишаються якість та довговічність будівельних матеріалів.

Довговічність будівельних матеріалів є чи не найважливішою проблемою сучасного будівництва, оскільки функціональні навантаження більшості з них використовуються надто короткий час порівняно зі стародавніми матеріалами, на основі яких збудовані сотні і тисячі років тому споруди, що незважаючи на вплив зовнішніх природних чинників і часу й тепер вражають красою архітектури та майстерністю тогочасних будівельників.

Сучасність і майбутнє потребують реконструкції старих будинків, надання їм оригінальності та виразності, застосування під час зведення будівель цікавих нестандартних вирішень як в оздобленні інтер'єрів, так і фасадів. Цього можна досягти, якщо запроваджувати в будівництво, зокрема в опорядження будинків, нові нетрадиційні матеріали і технології.

Докладно охарактеризовано способи опорядження будинків традиційними матеріалами із застосуванням передових методів праці, комплексну механізацію технологічних процесів опорядження, завдяки якій підвищуються продуктивність праці та якість робіт і, навпаки, знижуються трудомісткість і частка ручної праці. Вдосконаленими моделями, тобто інструментами «нового покоління», доповнено номенклатуру ручних будівельно-опоряджувальних машин.

Метою даної роботи є визначення основних заходів та властивостей щодо професіоналізму опорядження будівель в аспекті штукатурних, малярних та шпалерних робіт.

Штукатурні роботи - обробний шар на поверхнях різних конструкцій будівель і споруд (стін, перегородок, перекриттів, колон), що вирівнює ці поверхні або надає їм певну форму і фактуру, а у ряді випадків спеціальні властивості. Всі види штукатурки поділяються на монолітну і суху. Монолітна штукатурка створюється нанесенням на оброблювану поверхню штукатурного розчину, суха - облицюванням оброблюваної поверхні листами індустріального виготовлення. Штукатурні покриття використовують при обробці будівель і приміщень в місцях, де застосування індустріальних видів обробки утруднене або неприпустиме, а також при необхідності забезпечити санітарно-гігієнічні вимоги, протипожежний захист, температурно-вологісний режим, захист від агресивних середовищ і т. д., у випадках, якщо інші способи недоцільні по техніко-економічних обґрунтуваннях.

Індустріалізація і механізація обробних робіт дає можливість скоротити трудові витрати і підвищити продуктивність праці, наприклад, для приготування розчинів застосовують змішувачі розчину, на поверхню штукатурний розчин наносять розчинонасосами, агрегатами, штукатурними змішувачами, для затирання застосовують штукатурно-затірочні машини.

Малярні роботи - нанесення фарб, фарбувань на поверхні конструкцій будівель і споруд з метою збільшення терміну їх служби, поліпшення санітарно-гігієнічних умов у приміщеннях і надання їм красивого зовнішнього вигляду. До малярних відносяться і шпалерні роботи, які також виконують малярі.

Малярні роботи характеризуються багатоопераційністю і звичайно включають очищення поверхні, нанесення ґрунтовки, підмазування нерівних місць, шліфування, шпатлювання, власне фарбування і остаточну обробку поверхні.

Шпалерні роботи виконують після закінчення всіх оздоблювальних робіт. Шпалери - це рулонне покриття для стін. Вони поділяються на різні види залежно від мети їх застосування, матеріалів, з яких вони виготовлені, та особливостей поверхні.

РОЗДІЛ II. НАУКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ В ОПОРЯДЖЕННІ БУДІВЕЛЬ

2.1 План та інтер'єр приміщення

Виконання опорядження із застосуванням штукатурних, малярних та шпалерних робіт буде застосовано на прикладі інтер'єру та архітектурного плану комп'ютерного клубу (Рис. 2.1 - 2.10).

Рисунок 2.1 Схематичний план комп'ютерного клубу

Рисунок 2.2 Схематичний план інтер'єру приміщення



Рисунок 2.3 Приймальня комп'ютерного клубу

Рисунок 2.4 Зал комп'ютерного клубу (зі сторони приймальної)

Рисунок 2.5 Зал комп'ютерного клубу (зі сторони серверної)

Рисунок 2.6 Вхід у кімнату серверної

Рисунок 2.7 Серверна кімната

Рисунок 2.8 Прихожа туалету

Рисунок 2.9 Туалет

Рисунок 2.10. Вхід у туалет з прихожої туалету

2.2 Характеристика будівлі та виду опорядження

Таблиця 2.1

Площа приміщень однокімнатної квартири

№	Найменування приміщень	Площа, м кв.
1	Головне приміщення комп'ютерного клубу	70
2	Серверна	4
3	Туалет	14

Технічна характеристика (витяг)

Висота поверху - 4,0 м, від підлоги до підлоги.

Стіни зовнішні - піщаноцементні стінові блоки товщиною 250 мм, із зовнішньої сторони стіни утеплені ефективним утеплювачем з покриттям декоративною штукатуркою.

Стіни внутрішні:

- стінові піщаноцементні блоки товщиною 250 мм,

- цегляні перегородки товщиною 250 мм.

Перегородки

- міжкімнатні: піщаноцементні стінові блоки 115 мм,

- санвузлів: цегла 120 мм та блоки 115 мм.

Перекриття - монолітна залізобетонна плита 200 мм.

Двері:

- вхідні двері: металеві, протипожежні та протиударні,

- внутрішні двері: дерев'яні.

Вікна:

- металопластикові з двокамерними склопакетами;

Система опалення:

- радіатори секційні біметалеві;

Система водопостачання:

- двохзонна холодної води;

- двохзонна гарячої води;

-лічильники холодної та гарячої води знаходяться в сантехнічних нішах;

Система каналізації:

- стояки - пластикові труби.

Електрообладнання:

- електричні мережі із дроту з мідними жилами, а також встановлено розетки і вимикачі;

- розподільчі щити із автоматичними вимикачами захисту мереж;

- електролічильник.

Вид опоряджувальних робіт:

- штукатурні;

- малярні;

- шпалерні.

РОЗДІЛ III. РОЗРАХУНКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА ТЕХНОЛОГІЯ ВИКОНАННЯ ЩТУКАТУРНИХ РОБІТ

3.1 Алгоритм технологічного процесу

Перед початком штукатурних робіт відповідним чином готується робоча поверхня і застосовується відповідна грунтовка, яка підсилює адгезію штукатурки до поверхні стіни або стелі. Зовнішні кути в місцях з'єднання стін, краї колон, а також краї дверних і віконних отворів захищаються від механічних пошкоджень, шляхом встановлення кутових штукатурних профілів.

При використанні цементно-вапняних штукатурок не слід застосовувати профілі з легких металів, а також застосовувати матеріали на гіпсовому поєднанні для установки профілів. Рекомендується використовувати сталеві оцинковані профілі і швидкозастигаючий монтажний розчин. У місцях з'єднання різних матеріалів поверхні в штукатурний розчин втоплюється сітка (наприклад, з скловолокна, дроту) з метою зменшення ризику виникнення тріщин. В деяких випадках необхідно застосовувати діагональне армування у віконних і дверних отворах. Для монтажу застосовуються відповідні штукатурки (наприклад, для закриття монтажних рівчаків, димарів і т. п.)

Штукатурна суміш наноситься на стіни і стелі за допомогою штукатурної станції. При цьому зберігається більш-менш однакову відстань від сопла пістолета до поверхні. Після нанесення необхідної кількості шарів даного виду штукатурки розчин вирівнюється штукатурною рейкою типу H. Оброблену таким чином поверхню необхідно залишити до попереднього затвердіння розчину.

Після попереднього затвердіння нерівності знімаються штукатурним правилом трапецієвидної форми для отримання рівної поверхні. Штукатурка повинна бути настільки твердою, щоб правило не рвало шар, а викликало легке осипання його поверхні. Завершальним етапом робіт є затирка поверхні штукатурки пінополіуретанною або пінополістирольною теркой з паралоновою губкою або покритою войлоком. У випадку пересихання штукатурки її можна зволожити водою.

3.2 Інструменти, пристрої та матеріали

Інструменти, потрібні для обштукатурювання поверхонь, показані на рис. 3.1. Сокіл служить для підтримування розчину при нанесенні його на поверхню лопаткою, для намазування розчину на поверхню і його розрівнювання. Основну деталь сокола -- щит можна зробити з дощок, скріплених на шпонках, або з листа восьмиміліметрової фанери.

Рисунок 3.1 Інструменти для штукатурних робіт: 1 - сокіл; 2 - штукатурна лопатка; 3 - пів терок; 4 - відрі зівка; 5 - терка; 6,7 - скребки.

Штукатурна лопатка використовується для перемішування матеріалів і розчинів, накладання розчину на сокіл, нанесення з сокола на поверхню, намазування, розрівнювання і загладжування розчину, розрізування тріщин і т. ін. її можна виготовити з полотна пилки товщиною 1--1,2 мм. Відрізівка -- металева лопатка малого розміру для замазування тріщин і невеликих вибоїн, видалення залишків шпалер та для інших дрібних ремонтних робіт. Півтерок застосовують для розрівнювання і намазування розчину та для деяких інших робіт. Виготовляють його з соснової дошки товщиною 20 мм.

Терка потрібна для затирання штукатурки. До робочої поверхні терки можна прикріпити щільну повсть або фетр. З таким покриттям вона затиратиме набагато краще. Правило --дерев'яна рейка перетином приблизно 50X50 або 25X80 мм -- потрібне для перевірки рівності обштукатуреної поверхні, витягування карнизів тощо. Скребки застосовують для видалення старого шару клейової або вапняної фарби, шпалери та для інших робіт. Виготовляють їх з покрівельної сталі, а ручку -- з дерева. Потрібно мати скребки різної ширини: вузькі (шириною 50--60 мм) -- для роботи на нерівних поверхнях; широкі (шириною 80--100 мм) -- для роботи на рівних поверхнях. Крім названих інструментів, потрібно мати також щітку із сталевого дроту для очищення поверхні, зубило для насікання поверхні, молоток, щітку, відро.

3.3 Організація робочого місця

Робочим місцем робітника-опоряджувальника називають ділянку, у межах якої він працює і може доцільно розміщувати потрібні для роботи пристрої, інструменти і матеріали.

Робочі місця можуть бути стаціонарними і пересувними. На будівництві майже немає стаціонарних робочих місць, бо робітник разом з пристроями і матеріалами під час виконання роботи пересувається з однієї ділянки приміщення на іншу. Кожний робітник повинен виконувати роботу на своїй ділянці так, щоб не заважати працювати іншому робітникові.

Механізми, пристрої, інструменти і матеріали на робочому місці розміщують так, щоб під час роботи не доводилось робити зайвих рухів. Ручний інструмент, який беруть правою рукою, повинен лежати справа, а той, що беруть лівою рукою, -- зліва. Якщо для роботи потрібен столик, то його встановлюють так, щоб з цього місця можна було виконати якнайбільший обсяг робіт.

На робочому місці не повинно бути будівельного сміття, зайвих матеріалів, які заважатимуть пересуванню робітників. Під час роботи слід користуватись лише справними інструментами та пристроями і якісними матеріалами.

Для виконання робіт на висоті потрібно встановити на робочому місці необхідні пристрої, а на них у зручних для роботи місцях -- ящики для розчину, інструменти тощо.

Велике значення в організації робіт має своєчасна підготовка потрібних матеріалів і подавання їх на робоче місце. Підготовлені матеріали в процесі роботи ритмічно подають на робочі місця.

Під час виконання робіт обов'язково слід дотримуватись усіх правил техніки безпеки і виробничої санітарії.

3.4 Опис виконання кожної операції

Оштукатурювання найкраще робити пошарово. При цьому на поверхню послідовно, з визначеними перервами наносять три шари штукатурки - набризк, ґрунт і накривку. В один прийом наносити товсті шари розчину не слід, бо вони можуть сповзати в процесі роботи, а після висихання розтріскуватися.

Набризк наносять на оштукатурювану поверхню, щоб ліквідувати нерівності і шорсткості. Товщина шару складає 4 - 5 мм для кам'яних і бетонних стін і близько 10 мм для дерев'яних. Для набризку використовують більш рідкі (сметаноподібні) розчини, що добре зчіплюються з поверхнею, заповнюючи поглиблення й інші дефектні місця. Розчин накидають кельмою для штукатурних робіт із сокола. Щоб розчин укладався рівним шаром, його набирають рівними кількостями і накидають з однакової відстані.

У процесі накидання розчину лівою рукою беруть сокіл щитом нагору таким чином, щоб він лежав на руці. У правій тримають штукатурну кельму. На площину щита кельмою накладають розчин і підносять його до місця роботи. Із сокола розчин набирають кінцем або правим ребром кельми від себе. Накидання розчину на стіну робиться різким рухом кисті руки (див. рисунок 3.2).

Рисунок 3.2 Накидання розчину

Ґрунт - другий шар штукатурного намету, що наноситься по шару набризку. Його товщина складає 10...20 мм. Ґрунт - основний шар штукатурного намету, що забезпечує необхідну товщину штукатурки. Для ґрунту використовуються більш густі розчини, ніж для набризку. Накидають його кельмою до рівня маяків, а потім розрівнюють правилом. Для цього правило довжиною 120 - 150 см (у залежності від відстані між маяками) переміщають по маяках знизу нагору різкими зиґзаґоподібними рухами. Штукатурний шар вирівнюють по маяках, а надлишки розчину скидають у ємність.

При першому вирівнюванні поверхня звичайно має багато дефектів, порожнеч і т.ін. Тому такі місця варто заповнити розчином і повторити процес до одержання рівної шорсткуватої поверхні. Ґрунт на поверхню стіни між маяками можна наносити й іншим способом - намазуванням розчину соколом. При цьому нижню частину сокола з розчином наближають до стіни на відстань, рівну товщині штукатурного шару, а верхню відставляють від стіни на 100 мм. Сокіл переміщають знизу нагору. В міру його руху розчин намазується на поверхню. Аналогічним чином намазують розчин і на стелю. У цьому випадку одну частину сокола притискають до неї кельмою, а іншу відставляють від неї на 50 - 100 мм. Після намазування розчин розрівнюють по маяках до одержання рівної шорсткуватої поверхні.

Накривка - завершальний шар штукатурки, що затирають і загладжують. Його наносять після схоплювання шару ґрунту товщиною не більш як 2 мм. Розчин для накривки застосовують більш жирний (з великим вмістом вапна і дрібного піску), ніж для набризку і ґрунту. При цьому необхідно простежити, щоб у розчині не було грубозернистого піску, що при затірці і загладжуванні залишає борозни. З цією метою складові компоненти розчину для накривки варто просіювати більш ретельно, застосовуючи сита з дрібними осередками.

Ґрунт перед нанесенням накривочного шару змочують водою за допомогою кисті. Розчин накидають на поверхню кельмою, розрівнюючи його полутеркою хвилеподібними рухами знизу нагору. Після того як накривочний шар трохи підсохне, а штукатурний шар уже не пливе, але ще вологий, варто починати затірку.

Затірка здійснюється терткою. Для цього її беруть у праву руку, щільно притискаючи до штукатурки, і переміщають по поверхні вкругову проти вартової стрілки. При цьому окремі горбки зрізуються терткою, а зрізаний розчин попадає в поглиблення, що сприяє вирівнюванню поверхні. Якщо все-таки після затірки залишаються раковини, додають деяку кількість розчину і затирають їх. При підсиханні накривочного шаруючи до початку затірки його змочують водою за допомогою кисті.

При проведенні штукатурних робіт особливу увагу слід приділяти обробці граней і кутів. Грані повинні бути точно вертикальними або горизонтальними. Щоб кут грані вийшов гострим, до краю стіни прикладають і прикріплюють рівну дошку таким чином, щоб вона виступала з площини стіни на товщину штукатурного шару. Після затвердіння штукатурки дошку знімають. Кути, що у процесі експлуатації можуть бути піддані руйнуванню, варто зміцнити металевою сіткою або планкою і добре закрити розчином.

3.5 Розрахунок кількості матеріалів, для штукатурних робіт

Під час штукатурних робіт буде застосовуватися цементно-вапняна суміш «Ферозіт 220». Витрати: 16 кг. на 1 м² при товщині шару 10 мм. Витрати води для приготування розчину становлять 0,17 - 0,20 л/кг. Час придатності розчину 3-4 години.

Таблиця 3.1

Розрахунок кількості матеріалів

Матеріал	Площа штукатурних робіт	Кількість матеріалу
Ферозіт 220:	212 м2	3392 кг
- Головна зала клубу	126 м2	2016 кг
- Серверна	15 м2	240 кг
- Туалет	72 м2	1152 кг
Вода:	212 м2	576,6 л
- Головна зала клубу	126 м2	342,7 л
- Серверна	15 м2	40,8 л
- Туалет	72 м2	195,8 л

3.6 Алгоритм технологічного процесу малярних робіт

комп'ютерний клуб опорядження

Як тільки вибрано варіант обробки стін, стелі, підлоги, обов'язково потрібно подумати, в якій послідовності мають виконуватися роботи.

Професіонали радять при фарбуванні приміщення в один колір спочатку загрунтувати стіни і стелі, пофарбувати їх. Далі приступити до забарвленням палітурок, укосів, підвіконь, наличників, дверей, батарей опалення.

На наступному етапі робіт очищають від плям фарби плінтуса і фарбують їх. Якщо підлога теж покривається фарбою, то плінтуси можна пофарбувати заздалегідь, одночасно з забарвленням підлоги або після її завершення. Для того щоб фарбування палітурок, наличників, плінтусів була виконана якісно і акуратно, тобто фарба не залишила слідів на шпалерах і вже пофарбованих поверхнях, слід використовувати захисні щитки

Якщо приміщення буде фарбуватися фарбами різного кольору, то в першу чергу грунтують і фарбують (білять) стелі, потім грунтують і фарбують стіни, проводять фільонку. Далі фарбують палітурки, двері, наличники, стать і плінтуси.

Якщо стіни кімнати обклеюють шпалерами плівкою, облицьовують плиткою або стіновими панелями, то перед цим грунтують і фарбують стелю, потім двері, плетіння, лиштви, батареї опалення, підлоги, плінтуси. В останню чергу обклеюють стіни шпалерами.

Перед початком будь-яких робіт, будь то забарвлення або обклеювання шпалерами належну увагу слід приділити підготовці поверхонь. Від того, наскільки сумлінно і точно це буде зроблено, залежить якість готової поверхні.

3.7 Інструменти, пристрої та матеріали

Залежно від виду малярських робіт і складу що використовується для фарбування фарби вам можуть знадобитися різні кисті, валики, шпателі, лінійки.

Кисті хорошої якості виготовляються з чистої щетини. Вони вбирають в себе велику кількість фарбувального складу, утримують його всередині так, що фарба не стікає. Дешеві, але менше практичні і довговічні кисті, зроблені з щетини з додаванням близько 50% жорсткого кінського волосся.

Найбільші за розміром (пучок волосся досягає довжини 180 мм, діаметр - 60-65 мм) махові кисті, мають круглий перетин і довгу ручку (1,8-2 м). У будь-якому разі необхідно перевірити довжину волосся кисті, щоб при необхідності їх підв'язати. Після згинання кисті волоски повинні негайно випрямлятися, приймаючи колишню форму. Маховими китицями зручно фарбувати великі за площі поверхні, наприклад стеля, стіни.

Рисунок 3.3 Кисть з кінського волосся

Побілку стелі зручніше робити широкими побілочними кистями - плоскими китицями шириною 20 мм, товщиною 50-65 мм з волосся довжиною 100 мм.

Також ефективні при біленні пензлі-макловиці -- круглі (діаметр 120 і 170 мм, довжина щетини 95-100 мм) або прямокутні кисті, що кріпиться посередині колодки ручкою.

Для фарбування невеликих по площі поверхонь клейовими або масляними фарбами використовують ручники - круглі кисті невеликого розміру (діаметр 26-54 мм). Зазвичай волосся має довжину трохи більшу, ніж необхідно для якісного фарбування, тому ручники підв'язують шпагатом на потрібну довжину, а в міру зносу розв'язують. У найбільших ручників довжина волосся повинна бути не більше 40 мм, у маленьких - 26-30 мм.

Флей -- це плоскі кисті на короткій ручці, виготовлені з високоякісної щетини або борсукового волосся. Флейцом використовують для згладжування свіжо нанесеного шару фарби, для видалення слідів від ручників або для фарбування.

Для забарвлення таких місць, де не проходить ручник, для витягування фільонок призначені фільончасті кисті круглого (діаметром 6, 8, 10, 14 і 18 мм) перетину або плоскі.

Для додання свіжопофарбовані поверхні шорсткою фактури використовують торцювання - кисті прямокутної форми розміром 15 х 76 мм, виконані з твердої щетини. До кисті кріпиться ручка так, щоб торцовкою зручно було завдавати ударів по шару свіжої фарби і усувати нерівності на її поверхні.

Рисунок 3.4 Торцеві кисті

У роботі набагато продуктивніше кистей валики, забарвлена ними поверхня має злегка шорстку фактуру. Втім, валиками можна не тільки фарбувати, але і наносити грунтовку на стіни, стелі. Валики можуть бути поролоновими або хутряними. Перші набагато довговічніші, хутряні валики швидко зношуються. Діаметр валиків варіюється від 40 до 70 мм, а довжина - від 100 до 250 мм. Валик насаджується на верстат - рукоятку із стрижнем і віссю і фіксується гайкою.

Рисунок 3.5 Валики

Для нанесення і розрівнювання шпаклівки знадобляться шпателі. Їх робоче полотно може бути виготовлено зі сталі (ширина 30-100 мм) або з деревини твердих порід (ширина 50-200 мм, довжина 150-180 мм).

Металеві шпателі використовуються для розрівнювання шпаклівки по металу або дереву, а також для видалення шару старої замазки, шпалер, фарби. Дерев'яні шпателі застосовуються для нанесення і розрівнювання шпаклівки по дерев'яних і обштукатурених поверхонь.

Рисунок 3.6 Шпателі

У процесі виконання різних видів малярних робіт вам можуть знадобитися також лінійка довжиною 1 м, шириною 30-50 мм, товщиною 10 мм зі знятою з одного боку фаскою, ніж, стамеска, відро і сталева сітка, сито. Для зберігання готової фарби хороша скляний або емальований посуд, вона не руйнується купоросом, розчинниками, не іржавіє і легко миється. Металевий посуд для запобігання від руйнування попередньо фарбують зсередини 1-2 шарами масляної фарби і просушують.

3.8 Організація робочого місця

Велике значення в організації робіт має своєчасне підготування потрібних матеріалів. Наприклад, крейду і клей для малярних сумішей замочують за добу до виготовлення сумішей. За цей час вони добре намокають, тому приготовляти суміш буде значно легше і швидше. Під час виконання робіт обов'язково слід додержуватись усіх правил техніки безпеки і виробничої санітарії. Працювати на висоті можна лише на справних пристроях.

Робоче місце маляра повинно бути добре освітлене природним світлом. Це дає змогу правильно підбирати кольори фарбувальних сумішей і взагалі якісно виконувати опоряджувальні роботи. У приміщеннях має бути кімнатна температура (18-20 °С). Для роботи з нітроемалевими фарбами або іншими сумішами, що виділяють шкідливі для здоров'я людини леткі пари, слід забезпечити штучну або природну (через відкриті вікна) вентиляцію приміщень. Вентиляція повинна забезпечити не менше ніж дворазовий обмін повітря в приміщенні протягом години.

Після закінчення роботи треба прибрати своє робоче місце, вимити і сховати в шафу інструменти, перевірити і вимкнути струм, підведений до електроустаткування, і закрити пускові пристрої на замок.

3.9 Опис технології виконання кожної операції

При фарбуванні стель і стін звертають увагу на напрям світла, падаючого з вікна. Якщо фарбування виробляється пензлем, передостанній шар фарби обов'язково наносять проти напрямку сонячних променів, а останній навпаки. Інакше, після фарбування на поверхні залишаться сліди від кисті, якою б якісною вона не була.

Фарбування і стелі, і стін починають зі стику стелі і стін. Використовуючи оздоблювальну кисть з довжиною ворсу 5 або 6 см, фарбу наносять по периметру смугою близько 8 см, починаючи від кута кімнати.

Помахи кисті повинні бути рівномірними, щоб склад лягав рівними шарами. У процесі роботи фарбувальний склад періодично збовтують, щоб уникнути осаду і загустіння, або час від часу перемішують фарбу пензлем.

Пензлем водять перпендикулярно, роблячи довгі смуги-штрихи, потім їх розтушовують.

Якщо фарбування проводиться за допомогою фарбопульта, поверхня виходить рівніше. Необхідно стежити лише за тим, щоб у фарбу не потрапляли дрібні частки - вони можуть забити отвір розпилювача і привести до його псування. Звичайно в домашніх умовах як розпилювач використовують звичайний пилосос, забезпечений спеціальною насадкою (пульверизатором), купленої в магазині.

Пульверизатор тримають на однаковій відстані від поверхні. Для рівномірної фарбування розчин наносять по двох взаємно перпендикулярним напрямам (перехрещуючи шари).

При фарбуванні стелі або стін фарборозпилювачем склад наносять не поспішаючи, не затримуючи струмінь фарби на одному місці довше, ніж на інших.

Як би акуратно не проводилася робота, фарба все одно стікає по ручці кисті, а потім по руці, тому на ручку кисті надягають половинку тенісного м'яча.

Якщо роботу проводять валиком, спочатку за допомогою кисті забарвлюють важкодоступні місця.

Потім починають фарбування валиком з довгим ворсом і великою вбиранням фарби шириною 18-25 см.

При фарбуванні валиком потрібно використовувати більше фарби - це допоможе уникнути неоднорідного покриття та смуг від валика.

Валик умочують у фарбу, катають його, а для видалення надлишків фарби проводять їм по краю піддону. Фарбування валиком починають від кута, стикаючись з лінією, що фарбує по периметру, намагаючись наносити фарбу по ширині, а не по довжині.

Роботу не припиняють, поки не пофарбують поверхню повністю. Для зручності фарбування валик прикріплюють до довгої жердини.

Для останнього шару використовують новий валик з ворсом середньої довжини.

3.10 Розрахунок кількості матеріалів, для малярних робіт

Під час малярних робіт буде застосовано шпаклівку гіпсову стартову (ферозіт 360) та гідроізоляційну (Ферозіт 310), ґрунтовка універсальна (Ферозіт грунт 1) та фарби синього та чорного кольорів.

Таблиця 3.2

Характеристика матеріалів

Матеріал	Витрати	Витрати води для приготування розчину	Товщина шару	Час придатності розчину
Ферозіт 360	1,1 кг/м2	0,58 л/кг	1 мм	0,75 год.
Ферозіт 310	1,5 кг/м2	0,20 л/кг	1 мм	2-3 год.
Ферозіт грут 1	0,05-0,2 л/м2	-	-	2-3 год.
Фарба	2 л/12-15 кв.м	10%	1 мм	-

Витрата фарби залежить також і від методу нанесення (щіткою або фарбопультом).

Таблиця 3.3

Розрахунок кількості матеріалів

Матеріал	Площа малярних робіт	Кількість матеріалу
Ферозіт 360:	141 м2	155,1 кг
- Головна зала клубу	126 м2	138,6 кг
- Серверна	15 м2	16,5 кг
- Туалет	-	-
Ферозіт 310:	72 м2	108 кг
- Головна зала клубу	-	-
- Серверна	-	-
- Туалет	72 м2	108 кг
Ферозіт грунт 1:	213 м2	10,65 л
- Головна зала клубу	126 м2	6,3 л
- Серверна	15 м2	0,75 л
- Туалет	72 м2	3,6 л
Фарба:	284 м2	37,8 л
Синя:	213 м2	28,4 л
- Головна зала клубу	126 м2	16,8 л
- Серверна	15 м2	2 л
- Туалет	72 м2	9,6 л

Отже, в загалом для малярних підготовчо-малярних робіт потрібно витратити:

1) Шпаклівка - 263,1 кг;

2) Грунтівка - 10,65 л;

3) Фарба - 37,8 л.

3.11 Алгоритм технологічного процесу шпалерних робіт

Після очищення і шпаклювання поверхонь приступають до підготовки шпалер. Перш за все потрібно знати, скільки шпалер потрібно, а також розміри самої кімнати.

Якщо потрібно обклеїти шпалерами стіни кімнати 5 х4 м, перш за все визначають її периметр:

(5 + 4) х2 = 40 м.

Отриману цифру (периметр кімнати) потрібно розділити на ширину шпалер, наприклад 0,5 м:

40: 0,5 = 80.

Отже, саме таку кількість полотнищ шпалер знадобиться для обклеювання кімнати. Далі потрібно дізнатися кількість рулонів шпалер, необхідних для обклеювання однієї кімнати:

80: 4 = 20 рулонів. Потрібно пам'ятати, що при розрахунку числа рулонів із загальної кількості шпалер віднімають сумарну площу вікон і дверей.

Перед наклеюванням на стіни у шпалер обрізують 1 або 2 кромки строго по лінії, після чого рулони розрізають на окремі полотнища, рівні висоті стіни плюс 5-10 см для подальшої обрізки (рис. 3.7).

Рисунок 3.7 Нарізка шпалер

Після відрізання першого полотнища приступають до підготовки другого. Усі наступні полотнища вимагають максимальної уваги, так як частини малюнка деяких видів шпалер слід поєднати так, щоб на стіні він був цілісним.

Зазвичай рекомендується купувати на 1-2 рулони шпалер більше: необхідний невеликий запас на випадок екстреного ремонту. Маючи запасні рулони шпалер, можна замінити тільки одну пошкоджену ділянку, а не переклеювати наново всі стіни або стелю.

При відрізанні полотнищ від рулону рекомендується залишати невеликий запас по висоті стіни, близько 2 см, тому що іноді висота стін в одному приміщенні неоднакова. Крім того, в процесі висихання клею деякі шпалери дають невелику усадку. Надлишок шпалер після повного висихання обрізають ножем зі змінними лезами (рис. 3.8).

Рисунок 3.8 Нанесення клею на шпалери

Підготовлені полотнища укладають лицьовою стороною до підлоги, намагаючись, щоб бокова кромка кожного наступного полотна відступала в бік приблизно на 2 см - цей захід приймають для того, щоб не забруднити клеєм лицьову сторону шпалер. Потім наносять клей - валиком або маховою кистю.

Одношарові паперові шпалери промазують клеєм тільки 1 раз, двошарові і всі інші види шпалер - 2 рази.

Після промазування полотнищ клеєм шпалери складають особливим чином, щоб клей добре вбирався. При цьому потрібно намагатися, щоб краї полотнищ перебували клейовою стороною всередину, після чого полотнище знову складають, переміщаючи обидва його краї на середину.

Одношарові шпалери залишають для просочення клеєм на 10 хвилин, двошарові і інші види - на 25-30 хвилин.

Після того як шпалери повністю приклеєні і разглажени, можна встановити вимикачі та розетки.

3.12 Інструменти, пристрої та матеріали

Шпалери можуть надати ошатний вигляд будь-якому приміщенню, допоможуть створити затишок у будь-якому будинку, головне - вибрати найбільш підходящий вид, малюнок і колір.

В даний час асортимент шпалер різних малюнків, кольорів, фактури і якості воістину широкий, і покупцям дуже складно зробити вибір при такому їх розмаїтті.

Шпалери розрізняються не тільки за зовнішнім виглядом, але і по фізичних характеристиках, а також по своїй текстурі. Вибір того чи іншого виду шпалер залежить від того, для якого приміщення призначено покриття.

На сучасному ринку будівельних матеріалів продаються шпалери наступних видів:

- фонові;

- з друкованим малюнком без фону;

- з фоном і друкованим малюнком;

- з друкованим напівтоновим малюнком без фону;

- з фоном і друкованим напівтоновим малюнком;

- з рельєфним фоном;

- з фоном і рельєфним малюнком;

- фонові з обробкою під шовк;

- безфонові з друкованим малюнком і обробкою під шовк;

- фонові з друкованим малюнком рельєфу і з обробкою під шовк;

- металізовані з фоном і друкованим малюнком;

- велюрові, фонові і без фону;

- фонові з друкованим малюнком і плівковим покриттям.

Всі шпалерні матеріали класифікуються за такими параметрами: вид поверхні, малюнок, вологостійкість, щільність і деякі інші, проте ця класифікація є неповною і навіть умовною. При покупці шпалер покупець зазвичай намагається враховувати основу і технологію виготовлення цих матеріалів.

У залежності від цього шпалери прийнято ділити на паперові, вінілові, скловолокнисті, фотошпалери і рідкі шпалери.

Шпалери бувають вологостійкими - стійкими до вологого стирання без застосування миючих засобів, - невологостійких і миються - стійкими до застосування різних миючих засобів.

За способом виготовлення шпалери бувають грунтованими, коли малюнок наносять на попередньо загрунтовану підставу, і негрунтованими. Грунтовані шпалери вважаються найбільш міцними і виглядають більш декоративно. Їх доцільно використовувати ще й тому, що завдяки своїй щільності вони допомагають замаскувати невеликі дефекти і нерівності поверхонь. Деякі виробники покривають грунтовані шпалери спеціальним вологостійким складом, що закріплює і оберігає малюнок від стирання.

У цьому випадку такі шпалери можна наклеювати на стіни і стелі навіть у вологих приміщеннях. Крім того, такі шпалери можна не лише мити, але навіть відтирати забруднення жорсткою щіткою. Грунтовані шпалери бувають рельєфними, з багатобарвним або однокольоровим фоном, і тисненими, що виготовляються методом тиснення на щільному папері, на яку попередньо нанесений спеціальний склад.

Після обклеювання стін шпалерами деякі з них, наприклад склошпалери і вінілові, можна покривати різними фарбувальними складами, завдяки чому такі покриття миються.

Існує кілька видів шпалер з вологостійким покриттям:

- полівінілхлоридна плівка, або просто ПВХ, як її частіше називають. Ці шпалери дуже зручно наклеювати, так як на них вже є клейовий шар, захищений підкладкою. Плівка ПВХ дуже декоративна, буває або гладкою, або з рифленою поверхнею. В останньому випадку зручно наклеювати плівку в місцях з невеликими дефектами. У продажі зустрічається акустична плівка ПВХ, виготовлена на звуковбирною основі. Цей матеріал рекомендується застосовувати для обробки стін ванної кімнати, туалету, кухні;

- повінол - обробний матеріал, що складається з склотканини і бавовняної тканинної основи з покриттям ПВХ з лицьового боку. Цей матеріал доцільніше використовувати для обклеювання стін туалету, ванної кімнати та кухні;

- ізоплен - обробний матеріал на паперовій основі з покриттям ПВХ з лицьового боку. Він призначений для обклеювання стін і перегородок (Рис. 3.9).

Рисунок 3.9 Палітра шпалерів

Клеї можуть бути рідкими, гелеобразними, випускатися у вигляді порошків і гранул, прутків і плівок. У рідких клеях клейка речовина присутня у вигляді дисперсії (водного розчину з рівномірно розподіленими в ньому частинками речовини, що клеїть). Речовина, що клеїть в сухих порошкоподібних клеях, гранулах, прутках і плівках знаходиться в твердому стані (Рис. 3.10).

Рисунок 3.10 Шпалерний клей

В'язкість клею знаходиться в прямій залежності від масової частки сухого залишку, яка, у свою чергу, показує, яка кількість клею використовується для формування клейового шва. Чим вище частка сухого залишку, тим менше клею доведеться витратити в процесі роботи.

Самим популярним і доступним за ціною є клей КМЦ. Він являє собою пухку масу білого, іноді злегка жовтуватого відтінку.

Для того, щоб домогтися найкращої якості при обробці приміщень шпалерами, необхідно використовувати спеціальні інструменти. Ці інструменти прості у використанні, але часто при обклеюванні шпалер ми згадуємо тільки про пензлі й ножиці, забуваючи про не менш важливих і потрібних інструментах, яких в потрібний момент може не виявитися під рукою.

Відро для клею. Буде потрібно відро невеликого обсягу.

Ролики. Необхідний конічний ролик, для прокатки швів приклеєних шпалер.

Ножиці з довгими лезами, які підвищують продуктивність і зручніше для різання великого обсягу паперу. Крім того, ножиці повинні бути гострими, так як тупі залишають після обрізки кошлату крайку, що погіршує якість обклеювання.

Ніж або різак повинні бути гостро наточені і спрямовані на бруску, щоб після обрізки кромка була без ворсу.

Кисті потрібно застосовувати ті, що зручні, однак великими кистями швидше і рівніше наносити клей, так само переважні жорсткі, а не м'які кисті. Швецькі щітки також можуть застосовуватися для роботи. Кисті і щітки потрібні для проклейки поверхонь, нанесення клею на шпалери і папір, а сухі - для шпалер згладжування.

Схил повинен мати тонкий і міцний шнур такої довжини, щоб вона перевищувала довжину самої довжиною стіни на 1 м. З його допомогою відбивають лінії на стіні: вгорі - горизонтальні, за якими наклеюють верхню крайку полотнищ шпалер, і вертикальні - на відстані від кута, рівному ширині наклеюваного полотнища.

Чисті ганчірки так само як і валики різних розмірів можуть використовуватися для вирівнювання поверхні поклеєного шпалер і підтирання швів. Однак більш зручна для цієї мети велика щітка з жорстким волоссям: вона не тільки швидко і міцно пригладжує шпалери, але і менше розмазує виступаючий клейстер і фарбу на шпалерах (рис. 3.11).

Рисунок 3.11 Інструмент для поклейки шпалер

3.13 Організація робочого місця

Що стосується організації робочого місця та інструменту, то перед поклейкою шпалер у приміщенні треба навести порядок і чистоту. Не повинно бути пилу. Заздалегідь потрібно підготувати зручний доступ до всіх стін на які будете наклеюватись шпалери. Бажано по середині приміщення спорудити стіл для нарізки і намазки шпалер, тобто стіл повинен бути на всю довжину смуг. Це все треба зробити саме до поклейки.

Що стосується інструменту - знадобляться хороші гострі ножиці, ніж з тонким лезом, для розрівнювання товстих рельєфних шпалер, щітка, а для тонких шпалер гумовий валик (великий і маленький для стиків) і спеціальна лопатка для кутів. Валик для нанесення клею і невелика кисть. Чиста мокра ганчірка, яку періодично треба мити, для видалення зайвого клею.

3.14 Опис технології виконання кожної операції

Перед початком роботи обов'язково перевіряємо шпалери на ідентичність дати випуску. Малюнок і колірний тон у всіх рулонах теж не повинні відрізнятися один від одного. Для того, щоб визначити правильну довжину смуги до висоти приміщення додаємо 5 - 10 см. Якщо вибираємо шпалери без малюнка, то довжина всіх смуг має бути однаковою. Полотно потрібної довжини просто відмотується від рулону і акуратно обрізується.

Якщо ж вибір ліг на шпалери з малюнком, слід звернути увагу на етикетку. На ній стоїть або значок «Пряма підгонка», або - «Підгонка по малюнку». Від цього залежить метод підгонки малюнка. За наявності значка «Пряма підгонка» однакові малюнки поєднуються один з одним на одній висоті. При розкроюванні шпалер із зсувом малюнка («Підгонка по малюнку») на кожній наступній смузі малюнок зрушується на половину узору, що повторюється, кожна друга смуга однакова. При цьому важливо, щоб шпалери відмотувалися від рулону в одному і тому ж напрямі.

Підготування шпалер до наклеювання

Готуємо клей відповідно до інструкції і рівномірно наносимо на смуги тонким шаром. Це можна зробити за допомогою чистої щітки. Після цього складаємо їх клейовою стороною всередину. Не допускаємо попадання клею на лицьову сторону шпалер. Час просочення шпалер клеєм приблизно 10 хвилин. Стежимо за тим, щоб часовий інтервал і міра просочення всіх смуг були однаковими.

Слід завжди починати від вікна. Першу смугу клеємо вертикально, щоб останні смуги були рівними. Це можна зробити за допомогою рівня. В стелі бажано залишити невеликий запас, щоб можна було вирівняти можливі відхилення по висоті. Смуги придавлюємо м'якою щіткою для шпалер або валиком з пористої гуми від середини до боків, щоб не утворювалися міхурі.

Як наклеїти шпалери в кутах

Кути кімнати не завжди бувають ідеально рівними. Для того, щоб наклеїти шпалери в кутку акуратно накладаємо краї смуг один на іншій. Після цього зрізаємо верхню смугу по краю вже наклеєної.

Як наклеїти шпалери біля дверей

Наклеювання шпалер біля дверного отвору з одного боку (по ходу обклеювання приміщення шпалерами). Не варто обклеювати двері з двох сторін одночасно, оскільки надалі не вийде правильно зістикувати малюнок шпалер над дверима. Смугу, яка захоплює за площею частину дверей, розрізаємо вертикально до верхнього краю дверної рами, зайве акуратно відрізаємо.

Як наклеїти шпалери біля стелі і плінтуса

Для того, щоб акуратно наклеїти шпалери в стелі і біля плінтуса можна скористатися спеціальною лінійкою для обрізання країв. Якщо ж такої немає, то притискаємо шпалери щільно до краю шматком пластика з рівною кромкою і обрізаємо зайві шпалери гострим ножем.

3.15 Розрахунок кількості матеріалів, для шпалерних робіт

Для розрахунку кількості рулонів, необхідної для обклеювання стін, варто скористатися нижче приведеною таблицею 3.4. В розрахунок береться стандартний розмір рулону (10,05 м х 0,53 кв. м).

Таблиця 3.4

Розрахунок кількості рулонів

	Кількість рулонів при висоті приміщення
Периметр стіни (м)	2,10-2,45 м	2,50-3,20 м	3,25 м і вище
6	3	4	6
10	5	7	10
12	6	8	12
15	8	10	15
18	9	12	17
20	10	13	19
24	12	16	23

Витрата шпалер з крупним малюнком збільшується на 1-2 рулони.

Загальні параметри стіни на які будуть наноситись шпалери становить 16 м. Тобто при висоті приміщень 4 м. загальна кількість рулонів для проклейки становить 15-17 шт., в залежності від виду шпалер.

Витрати клею залежить від ємності упаковки. Якщо вибір лягає на клей марки «КМЦ» вагою 0,5 кг., то достатньо буде 2-х упаковок.

РОЗДІЛ IV. БЕЗПЕЧНІ ПРИЙОМИ ПРАЦІ

При виконанні штукатурних, малярних і шпалерних робіт необхідно працювати на справних риштуваннях, помостах, драбинах та інших пристроях, виконуючи вимоги при виготовленні і встановленні їх, а також додержуючись правил техніки безпеки під час роботи на висоті.

Ручний інструмент, яким працює маляр, має бути справним. Дерев'яні ручки інструменту виготовляють із твердої деревини (бук, граб, береза), вологість якої допускається не більш як 12%. Вони повинні бути добре оброблені, пошліфовані і міцно з'єднані з інструментом.

До початку малярних робіт у приміщеннях з відкритою електропроводкою струм вимикають.

Малярні суміші готують в спеціально виділених для цього приміщеннях, обладнаних вентиляцією. У приміщенні не можна палити або застосовувати нагрівальні прилади з відкритим полум'ям. Тут треба обладнати щит з пожежним інструментом і поставити ящики з піском.

Лакофарбові матеріали, в яких містяться токсичні речовини, використовують відповідно до вимог інструкції з їхнього застосування. Робітники, які готують суміші з цих матеріалів, повинні бути проінструктовані, а також забезпечені респіраторами із спеціальними фільтрами, розчинниками, мийними засобами і теплою водою. Не дозволяється користуватись для фарбування внутрішніх поверхонь свинцевими білилами або фарбами, виготовленими на їхній основі, а також застосовувати бензол і етильований бензин для розведення фарб. Слід бути обережними при виготовленні малярних сумішей з отруйними пігментами (свинцевий крон, мідянка) і розчинниками (ацетон, дихлоретан тощо). Після роботи і перед їжею обов'язково треба добре вимити руки.

Під час фарбування внутрішніх поверхонь неводними фарбами забезпечують штучну або природну вентиляцію приміщень, але без протягів. При пневматичних засобах фарбування поверхонь, а також під час роботи з мастиками, клеями і лакофарбовими матеріалами, в яких містяться токсичні леткі речовини, робітники мають забезпечуватися респіраторами відповідного типу і захисними окулярами. Робітники, які постійно працюють з такими матеріалами, обов'язково повинні періодично проходити медичний огляд.

Для зменшення кількості пилу в приміщенні при зніманні старих клейових плівок поверхню змочують водою. Знімаючи плівку із стелі, працюють в захисних окулярах.

Очищаючи поверхні за допомогою піскоструминного апарата, одягають скафандр або захисний шолом і гумові рукавиці. Пісок для роботи треба брати з невеликою кількістю пилу.

Зовнішню поверхню віконних рам фарбують в приміщенні до їх навішування або з зовнішнього риштування. Рами світлових ліхтарів і скляних дахів фарбують із спеціальних драбинок, при цьому ставати на раму забороняється. Фарбуючи дахи і світлові ліхтарі, застосовують запобіжний пасок, прив'язуючись до міцної нерухомої частини будинку або інших безпечних місць.

Під час роботи на даху з великим похилом слід також користуватись драбинкою, прикріпленою до гребеня даху. При фарбуванні ринв користуються індивідуальною колискою з поручнями і опорою для ніг.

Апарати, що працюють під тиском (фарбопульти, компресори тощо), а також шланги до початку роботи перевіряють на тиск, який має бути у 1,5 рази більшим від робочого. Манометри на пневматичних апаратах повинні бути опломбовані. Після перевірки апарата складають відповідний акт.

Під час роботи з перхлорвініловими фарбами і лаками маляри повинні бути забезпечені і користуватись протигазами з примусовою подачею повітря. Фарбувати зовнішні поверхні цими фарбами можна при температурі, що не перевищує 4 °С.

РОЗДІЛ V. ВИСНОВОК

Після опорядження приміщення вони набувають завершеного вигляду, в них створюються потрібні санітарно-гігієнічні і естетичні умови для перебування людей.

У загальному обсязі опоряджувальні роботи займають значну частину. Тому зниження їхньої вартості і трудомісткості має важливе значення для інтенсифікації робіт і можливе лише за умов максимального застосування в роботі сучасних опоряджувальних машин і механізмів, нових матеріалів і форм організації праці.

Підвищенню продуктивності праці, поліпшенню якості і зниженню собівартості опоряджувальних робіт сприяють також нові форми та методи наукової організації праці (НОП): створення комплексних механізованих бригад, застосування нових пристроїв, уміле використання технологічних карт, карт трудових процесів тощо. Підвищення якості виконуваних робіт залежить від кваліфікації, ініціативи кожного робітника, сумлінного ставлення до своїх обов'язків, правильної організації праці в бригаді.

Нині працюють тисячі опоряджувальників, багато з них закінчили професійно-технічні училища. Для успішного виконання завдань кожен зайнятий на опоряджувальних роботах, має добре опанувати технологію їх виконання, будову і роботу застосовуваних машин і механізмів, передові методи організації праці.

РОЗДІЛ VI. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Белогуров В.П., Чмырь В.Д. Справочник молодого маляра.-- М.- Высш. шк., 1984.-- 176 с.

2. Белоусов Е.Д. Технология малярных робот.-- М.: Высш. шк., 1980,-- 240 с

3. Лебедев А.М. Справочник молодого штукатура.-- М.: Высш. шк., 1984.-- 155 с.

4. Мещанинов А.В. Отделочные роботы в монолитном домостроении -- Л.: Стройиздат, 1989.-- 273 с.

5. Оборудование, оснастка и средства малой механизации для отделочных работ: Справочник строителя.-- Л.: Стройиздат, 1989.-- 240 с.

6. Поволоцкий Ю.А., Северинова Г.В. Индустриальное производство отделочных работ.-- М.: Стройиздат, 1983.-- 152-с.

7. Шепелев А.М. Штукатурные работы.--М.-. Высш. шк., 1983.-- 143 с.

8. А.А. Ивлев: А.А. Кальгин, О.М. Скок "Отделочные строительные работы".2002 г.

9. "Отделочные работы" Г.В. Коробковский, Г. А. Смирнова. 2002 г.

10. Н.П. Сугробов, В.И. Поляков, Н.Ф. Бутырь. "Охраны труда в строительстве"2002 г.

11. "Технология малярных работ" Е. Д. Белоусов. 2002 г.

12. "Справочник молодого маляра" В.П. Белогуров, В.Д. Чмырь. 2002 г.

13. Белоусов Е.Д. Технология облицовки синтетическими материалами, Москва, Высшая школа, 2002 г.

14. Ивлиев А.А. Технология теплоизоляционных материалов и изделий, г. Саратов, 1994 г.

15. Малин В.И. Наружная и внутренняя облицовка зданий природным камнем, Москва, Высшая школа, 1995 г.

16. Неелов В.А. Строительно-монтажные работы -- Москва, Стройиздат, 1996г.

17. Суржаненко А.Е., Шепелев А.М. Малярные и штукатурные работы, Москва, Высшая школа, 2008 г.

18. Чмырь В.Д. Материаловедение для маляров, Москва, Высшая школа, 2002 г.

19. Белогуров В.П., Чмырь В.Д. Справочник молодого маляра.-- М.- Высш. шк., 1994.-- 176 с.

20. Белоусов Е.Д. Технология малярных робот.-- М.: Высш. шк., 1990,-- 240 с

21. Лебедев А.М. Справочник молодого штукатура.-- М.: Высш. шк., 2004.-- 155 с.

22. Лорен Джонсон. Ремонт & Реставрація. Практичне керівництво. ЗАТ "Видавнича група "Контэнт®". - 2006. - 43 -126 с.

Размещено на Allbest.ru