Технологія ремонту контори Жеку

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Нам відомі факти використання до н.е. будівельних розчинів, кераміки і фарб на великих будівлях ближнього Сходу, а також за 2-3 тис. р. до н.е. на території України (трипільська культура). Історична пам'ятка Київської Русі - Софійський собор, закладений князем Ярославом Мудрим на початку ХІ ст.., один із перших кам'яних споруд на Русі, збудованих із цегли та каменю і обштукатурений будівельним розчином з розписом фресками (фарбування по свіжій штукатурці), а підлоги виконанні з шестигранних кольорових керамічних плиток. Це свідчить про стародавню історію розвитку будівництва, отже, і матеріалів.

У комплексі будівельного виробництва опоряджувальні роботи займають значний обсяг і є найбільш трудомістким. Вони є завершальним етапом будівництва. Якість та індустріалізація опоряджувальних робіт залежить в основному від будівельних матеріалів, їхніх властивостей, рівня заводської готовності, а також від довговічності та стійкості до впливу факторів навколишнього середовища.

Одним із основоположників будівельних матеріалів був російський інженер і вчений Н.А. Белелюбський, який організував у Росії першу лабораторію на випробовування будівельних матеріалів. Радянські вчені А.Г. Шуляченко, А.А. Байков, А.Е. Шейкін, В.Н. Юнг розробили теоретичні основи тужавіння в'яжучих речовин. Академік В.І. Вернадський і професор П.А. Земятченський зробили великий вклад у розвиток кераміки і вивчення властивовостей глин.

Будівельний матеріал - це хліб будівельної індустрії. Вартість будівельних матеріалів складає приблизно 60 % загальної вартості будівництва, що зобов'язує будівельників економно витрачати будівельні матеріали, бережно їх транспортувати і зберігати. Виробництво основних видів будівельних матеріалів в Україні характеризується такими середніми річними показниками: цемент - 22 млн. тонн, будівельне вапно - 1,8-2 млн. т., гіпс - 0,9 - 1,0 млн. т., керамічна плитка - 10-12 млн. м². поряд з традиційними будівельними матеріалами в останні десятиліття широко застосовуються нові матеріали, особливо полімерні (пластмаси), шпаклівки, різноманітні суміші і клеї. Використання 1 т. пластмас як опоряджувального матеріалу дає змогу зекономити в середньому 5 т. сталі, 2,5 т. алюмінію, 5,7-5,8 т. кольорових металів, 3,1-4,7 м³ деревини, 2 т. скла.

Будівельне матеріалознавство - це наука, що вивчає будову та властивості матеріалів, встановлює зв'язок між їхнім складом, будовою та властивостями, вивчає залежність будови і властивостей від методів виробництва та обробки будівельних матеріалів, а також зміну їх під впливом зовнішніх чинників: теплових , силових та інших факторів.

Будівництво - одна з галузей матеріального виробництва, яка залишає після себе навіки пам'ятки архітектури. Всі будівлі і споруди необхідно штукатурити, після чого вони набувають завершеного виду, вних створюються потрібні санітарно-гігієнічні і естетичні умови для життя і праці людей. Тому професія штукатура досить почесна на будівництві.

Штукатурення - це процес нанесення на поверхню штукатурного розчину та оздоблювання його.

Облицювання - це закріплення плиток на поверхні конструктивних елементів, які утворюють верхній естетичний, водонепроникний і гігієнічний шар.

Висококваліфікований штукатур, наприклад, здатний, крім звичайної, виконувати кольорову декоративну штукатурку, архітектурні елементи оздоблення будівель і внутрішніх поверхонь, реставраційні роботи. Лицювальники облицьовують зовні і внутрішні поверхні штучними або природними плитками, виконують мозаїчні, лінолеумні і монолітні мастикові та інші роботи.

Нам відомі великі будівлі Давньої Греції, Риму та Єгипту, які ще до нашої ери оздоблювали розчинами. Тому і мабуть, штукатур походить від італійського слова stuceatur (stueco - гіпс, вапно).

У загальному обсязі будівництва опоряджувальні роботи трудомісткі і займають близько третини всіх трудових затрат. Зниженню трудомісткості опоряджувальних робіт сприяє розвиток індустріалізації будівництва. Так, якщо трудомісткість опоряджувальних робіт на 1 м² жилої площі у великопанельних, великоблочних будинках у після монтажний період становить 0,6-0,9 люд/дня то на 1 м² в будинках з цегли витрачається 1,1-1,8 люд/дня. Підвищенню продуктивності праці поліпшенню якості і зниженню собівартості будівельних робіт сприяють також нові форми і методи наукової організації праці (НОП), механізація оздоблювальних робіт, застосування нових матеріалів, інструментів і пристосувань, уміле застосування технологічних карт, підвищення кваліфікації, ініціатива кожного робітника та сумлінне ставлення до своїх обов'язків.

Для виконання штукатурних і облицювальних робіт необхідні висококваліфіковані працівники - штукатури-облицювальники. Нині на будівельних майданчиках працюють тисячі опоряджувальників, багато з них закінчили професійно-технічні училища. Тепер в Україні в 957 професійно-технічних навчальних закладах навчається біля 478000 учнів різних професій у тому числі і штукатури-облицювальники навчання в ПТУ - це перша сходинка до майбутньої праці. Наприклад випускниками професійної школи були: перший космонавт у світі - Ю. Гагарін, конструктор космічних кораблів - С.П. Корольов, до речі, випускник Одеської професійної школи будівельників 1924 року, артистка євгенія Мірошниченко та ін..

Кожен хто бажає набути професії штукатура облицювальника повинен бобре оволодіти нею і в практичній роботі творчо застосувати теоретичні знання, безперервно вдосконалювати їх, шукати нові шляхи для подальшого підвищення продуктивності праці покращення якості опоряджувальних робіт.

РОЗДІЛ II. НАУКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ В ОПОРЯДЖЕННІ БУДІВЕЛЬ

2.1 План та інтер'єр приміщення

Виконання опорядження із застосуванням штукатурних, малярних та шпалерних робіт буде застосовано на прикладі інтер'єру та архітектурного плану контори Жеку (Рис. 2.1 - 2.11).

Рисунок 2.1 Схематичний план контори Жеку



Рисунок 2.2 Схематичний план інтер'єру приміщення



Рисунок 2.3 Фойе



Рисунок 2.4 Приймальна директора Жеку

Рисунок 2.5 Кабінет директора Жеку



Рисунок 2.6 Диспетчерська Жеку

Рисунок 2.7 Бухгалтерія



Рисунок 2.8 Транспортний відділ

Рисунок 2.9 Вбиральна



Рисунок 2.10 Прихожа туалету

Рисунок 2.11 Туалет



Рисунок 2.11 Центральний вхід у ЖЕК

2.2 Характеристика будівлі та виду опорядження

Таблиця 2.1

Площа приміщень Жеку

№	Найменування приміщень	Площа, м кв.
1	Фойе	70,82
2	Приймальна	29,94
3	Кабінет директора	49,93
4	Диспетчерська	55,45
5	Бухгалтерія	94,54
6	Транспортний відділ	34,45
7	Туалет	34,45

Технічна характеристика (витяг)

Висота поверху - 3,0 м, від підлоги до підлоги.

Стіни зовнішні - піщаноцементні стінові блоки товщиною 200 мм, із зовнішньої сторони стіни утеплені ефективним утеплювачем з покриттям декоративною штукатуркою.

Стіни внутрішні:

- стінові піщаноцементні блоки товщиною 100 мм,

- цегляні перегородки товщиною 100 мм.

Перегородки

- міжкімнатні: піщаноцементні стінові блоки 100 мм,

- санвузлів: цегла 100 мм та блоки 100 мм.

Перекриття - монолітна залізобетонна плита 200 мм.

Двері:

- вхідні двері: металеві, протипожежні та протиударні,

- внутрішні двері: дерев'яні.

Вікна:

- металопластикові з двокамерними склопакетами;

Система опалення:

- радіатори секційні біметалеві;

Система водопостачання:

- двохзонна холодної води;

- двохзонна гарячої води;

-лічильники холодної та гарячої води знаходяться в сантехнічних нішах;

Система каналізації:

- стояки - пластикові труби.

Електрообладнання:

- електричні мережі із дроту з мідними жилами, а також встановлено розетки і вимикачі;

- розподільчі щити із автоматичними вимикачами захисту мереж;

- електролічильник.

Вид опоряджувальних робіт:

- штукатурні

- цементна стяжка підлоги;

- малярні;

- шпалерні.

РОЗДІЛ III. РОЗРАХУНКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА ТЕХНОЛОГІЯ ВИКОНАННЯ ЩТУКАТУРНИХ РОБІТ

3.1 Алгоритм технологічного процесу

Штукатурка використовується для вирівнювання поверхні, з наданням захисних та декоративних властивостей. Роботи виконують мокрим способом із застосуванням цементних, цементно-вапняних, вапняних, вапняно-гіпсових та інших розчинів, що наносяться на поверхню з наступною обробкою поверхневого шару. Сухою штукатуркою називають готові гіпсові, гіпсоволокнисті або інші листи заводського виробництва. Оздоблення такими листами відноситься до лицювальних робіт.

Штукатурний розчин наносять на поверхню послідовно окремими шарами. Перший шар - обризг - призначений для зчеплення штукатурки з оброблювальною поверхнею, для нього використовують розчини з більшою в'язкістю. Другий шар - призначений для вирівнювання поверхні і одержання необхідної товщини штукатурки. Останній шар - наносять рідким розчином на дрібному піску для утворення гладкого і ущільненого шару товщиною не більше 2 мм.

До штукатурних робіт приступають тільки тоді, коли створені умови, що виключають пошкодження штукатурки в результаті подальших будівельних робіт, опади будівлі, атмосферних впливів. До початку цих робіт в середині будівлі повинні бути закінчені всі будівельні роботи (крім пристрою підлог), санітарно-технічні роботи (без встановлення приладів) і прихована електропроводка. Міцне зчеплення штукатурки з оброблювальною поверхнею при мокрому способі робіт досягається її відповідною підготовкою:

- гладкі бетонні поверхні насікають, для створення шорсткуватих поверхонь конструкцій;

- кладка цегляних стін повинна бути виконана в пусто шовку;

- дерев'яні конструкції оббивають дранкою;

- при необхідності підвищеної товщини штукатурного шару застосовують металеву сітку і т.д.

підготовка поверхонь під штукатурку включає їх ретельне очищення від пилу, бруду, жирових і бітумних плям, а також від виступу солей. Роботи виконуються електро - або пневмомолотками, металевими шкребками, сталевими щітками. Поверхні, що оштукатурюються, перевіряються у вертикальних і горизонтальних площинах спеціальною рейкою. Операція виконується вручну з використанням шнурів, схил, правил і рівнів. Товщина маяків повинна відповідати товщині покриттю штукатурки.

Кам'яні і бетонні поверхні в приміщеннях обштукатурюють складними або вапняними розчинами, а дерев'яні і гіпсові - вапняно-гіпсовими. При оштукатурюванні приміщень, вологість повітря в яких під час експлуатації буде більше 60 % 9ванних кімнат, пралень, лазень, цехів з мокрими технологічними процесами), для першого шару штукатурки (обризга) застосовуються цементні і цементно-вапняні розчини, приготовані на портландцементах. Для нанесення штукатурного розчину застосовують розчинонасоси, які під тиском подають його на стіну через безкомпресорне 9переважно прямоточні) і пневматичні форсунки. Рухливість проціджених штукатурних розчинів момент їх механізованого нанесення на відштукатуреній поверхні повинна відповідати таким глубинам занурення стандартного конуса. Вручну (за допомогою спеціального ковша, совка-лопати або кельні) розчин наносять тільки в невеликих приміщеннях шляхом хляпкового накидання уривчастими різкими рухами. Для додання розчинів самих різних властивостей використовують спеціальні добавки - пластифікатори.

Нанесення накрив очного шару здійснюють за допомогою бетононасосу через форсунку або ручним методом накидування з використанням полутерка. Затирання накрив очного шару виконують затир очними машинками пневматичної або електричної дії або вручну за допомогою терок. Оштукатурювання відкосів виробляють до початку нанесення розчину на поверхні стін і стель. Роботи виконують вручну за допомогою спеціальних пристосувань. Перед оштукатурюванням відкосів зажимами (рейко тримачами) зміцнюють рейки-правила, якими забезпечуються вертикальність відкосу і заданий «кут світанку» (ухил всередину віконного або дверного відкосу). Вони є маяками при нанесенні розчину і його розрівнювання. Для отримання рівних внутрішніх кутів і зовнішніх встановлюють направляючі для відповідних кутових шаблонів. Такі ж направляючі потрібні при влаштуванні поясочків і карнизів. Їх створюють шляхом витягування, зрізаючи надлишки розчину при русі шаблонів, профіль яких визначає профіль карниза чи паска. Механізація штукатурення відкосів можлива при застосуванні литтєвої технології, яка дозволяє формувати відкоси при накиду ванні розчину за встановлену в отворі переставну опалубку.

Свіжо нанесена штукатурка до затвердіння повинна охоронятися від ударів і струсів, намокання, замерзання і пересушування. При необхідності роблять штучне сушіння штукатурки, рівномірно подаючи в оштукатурені приміщення нагріте зовнішнє повітря. При цьому має забезпечуватися не менш ніж триразовий обмін повітря приміщення протягом години. Окремі тяжкопросушувальні місця (кути, ніші тощо) підсушуються додатковими засобами (наприклад, електронагрівальними приладами). Щоб уникнути розтріскування і зниження міцності не допускається сильне нагрівання штукатурки і інтенсивне наскрізне провітрювання приміщення.

Перед початком штукатурних робіт відповідним чином готується робоча поверхня і застосовується відповідна грунтовка, яка підсилює адгезію штукатурки до поверхні стіни або стелі. Зовнішні кути в місцях з'єднання стін, краї колон, а також краї дверних і віконних отворів захищаються від механічних пошкоджень, шляхом встановлення кутових штукатурних профілів.

При використанні цементно-вапняних штукатурок не слід застосовувати профілі з легких металів, а також застосовувати матеріали на гіпсовому поєднанні для установки профілів. Рекомендується використовувати сталеві оцинковані профілі і швидкозастигаючий монтажний розчин. У місцях з'єднання різних матеріалів поверхні в штукатурний розчин втоплюється сітка (наприклад, з скловолокна, дроту) з метою зменшення ризику виникнення тріщин. В деяких випадках необхідно застосовувати діагональне армування у віконних і дверних отворах. Для монтажу застосовуються відповідні штукатурки (наприклад, для закриття монтажних рівчаків, димарів і т. п.)

Штукатурна суміш наноситься на стіни і стелі за допомогою штукатурної станції. При цьому зберігається більш-менш однакову відстань від сопла пістолета до поверхні. Після нанесення необхідної кількості шарів даного виду штукатурки розчин вирівнюється штукатурною рейкою типу H. Оброблену таким чином поверхню необхідно залишити до попереднього затвердіння розчину.

Після попереднього затвердіння нерівності знімаються штукатурним правилом трапецієвидної форми для отримання рівної поверхні. Штукатурка повинна бути настільки твердою, щоб правило не рвало шар, а викликало легке осипання його поверхні. Завершальним етапом робіт є затирка поверхні штукатурки пінополіуретанною або пінополістирольною теркой з паралоновою губкою або покритою войлоком. У випадку пересихання штукатурки її можна зволожити водою.

3.2 Інструменти, пристрої та матеріали

Інструменти, потрібні для обштукатурювання поверхонь, показані на рис. 3.1. Сокіл служить для підтримування розчину при нанесенні його на поверхню лопаткою, для намазування розчину на поверхню і його розрівнювання. Основну деталь сокола -- щит можна зробити з дощок, скріплених на шпонках, або з листа восьмиміліметрової фанери.

Рисунок 3.1 Інструменти для штукатурних робіт: 1 - сокіл; 2 - штукатурна лопатка; 3 - пів терок; 4 - відрі зівка; 5 - терка; 6,7 - скребки.

Штукатурна лопатка використовується для перемішування матеріалів і розчинів, накладання розчину на сокіл, нанесення з сокола на поверхню, намазування, розрівнювання і загладжування розчину, розрізування тріщин і т. ін. її можна виготовити з полотна пилки товщиною 1--1,2 мм. Відрізівка -- металева лопатка малого розміру для замазування тріщин і невеликих вибоїн, видалення залишків шпалер та для інших дрібних ремонтних робіт. Півтерок застосовують для розрівнювання і намазування розчину та для деяких інших робіт. Виготовляють його з соснової дошки товщиною 20 мм.

Терка потрібна для затирання штукатурки. До робочої поверхні терки можна прикріпити щільну повсть або фетр. З таким покриттям вона затиратиме набагато краще. Правило --дерев'яна рейка перетином приблизно 50X50 або 25X80 мм -- потрібне для перевірки рівності обштукатуреної поверхні, витягування карнизів тощо. Скребки застосовують для видалення старого шару клейової або вапняної фарби, шпалери та для інших робіт. Виготовляють їх з покрівельної сталі, а ручку -- з дерева. Потрібно мати скребки різної ширини: вузькі (шириною 50--60 мм) -- для роботи на нерівних поверхнях; широкі (шириною 80--100 мм) -- для роботи на рівних поверхнях. Крім названих інструментів, потрібно мати також щітку із сталевого дроту для очищення поверхні, зубило для насікання поверхні, молоток, щітку, відро.

При виконанні штукатурних робіт вручну застосовуються різні інструменти і пристосування. Більшість інструментів виконано з металу, тому для запобігання появі іржі після закінчення робіт їх слід очистити від розчину і витерти насухо.

Кельми КШ для штукатурних робіт використовують для перемішування і накладення розчину на сокіл, нанесення, розрівнювання зглажування його на поверхні.

Сокіл дюралюмінієвий використовують для нанесення, розрівнювання і загладжування штукатурного намету.

Рисунок 3.2 Сокіл

Ківш штукатурний використовують для накидання розчину на поверхні безпосередньо з штукатурного ящика.

Лопату сталеву розчинну використовують для подачі і перемішування розчину.

Скребок металевий використовують для очищення поверхонь.

Рисунок 3.3 Скребки

Напівтерки дерев'яні 350 і 800 мм призначені для розрівнювання намету і остаточного загладжування останнього шару штукатурки.

Рисунок 3.4 Полутерки

Кисть-макловиця КМА-2 використовується для змочування поверхонь і промивання забруднених поверхонь.

Гладилки ГШ-1 і ГШ-2 застосовують для розрівнювання і загладжування накривочного шару, залізнення цементної штукатурки.

Терка дерев'яна, пластикова призначена для затирання поверхонь, терка повстяна (поролонова) - для затирання накривного шару штукатурки.

Рисунок 3.5 Терка

Шпатель дерев'яний з подовженою ручкою служить для розрівнювання безпіщаної накривки по стінах і стелях.

Правило окуте використовують для розрівнювання шару грунтовки і контролю якості штукатурки.

Молоток для насікання поверхні застосовують для невеликих бетонних і цегляних поверхонь.



Рисунок 3.6 Молоток двухсторонній

Бучарда використовується для обробки декоративної штукатурки і насічки поверхонь.

Рисунок 3.7 Бучарда

Ніж штукатурний призначений для обрізання і розколювання драні.

Рисунок 3.8 Ніж штукатурний

Молоток сталевий будівельний штукатурний МШТ використовують для прибивання драночних щитів, ізоляційних матеріалів і металевої сітки.

Рисунок 3.9 Молоток штукатурний

Кусачки використовують для перекушування цвяхів, металевої сітки і дроту.

Рисунок 3.10 Кусачки

Схил Про-200 використовують для перевірки і провішування вертикальних поверхонь. Рейку з схилом для штукатурних робіт використовують для перевірки вертикальних поверхонь. Правило-рейку довжиною 2 м використовують для контролю рівності поверхонь.

Косинець дерев'яний застосовується для контролю прямих кутів обштукатурених поверхонь. Косинець металевий з пересувною планкою служить для перевірки правильності укосу.

Рівень гнучкий (водяний) призначений для провішування горизонтальних поверхонь, перевірки і перенесення відміток. Стандартний конус використовують для визначення консистенції розчину.

Правило лузгове металеве застосовують для обробки лузги.



Рисунок 3.11 Правило

Правило притискне використовують для притиснення листів сухої штукатурки.

Рисунок 3.12 Правило

Ніж з лезом зігнутої форми служить для зрізання фасок листів сухої штукатурки.



Рисунок 3.11 Ніж з лезом

3.3 Організація робочого місця

Робочим місцем робітника-опоряджувальника називають ділянку, у межах якої він працює і може доцільно розміщувати потрібні для роботи пристрої, інструменти і матеріали.

Робочі місця можуть бути стаціонарними і пересувними. На будівництві майже немає стаціонарних робочих місць, бо робітник разом з пристроями і матеріалами під час виконання роботи пересувається з однієї ділянки приміщення на іншу. Кожний робітник повинен виконувати роботу на своїй ділянці так, щоб не заважати працювати іншому робітникові.

Механізми, пристрої, інструменти і матеріали на робочому місці розміщують так, щоб під час роботи не доводилось робити зайвих рухів. Ручний інструмент, який беруть правою рукою, повинен лежати справа, а той, що беруть лівою рукою, -- зліва. Якщо для роботи потрібен столик, то його встановлюють так, щоб з цього місця можна було виконати якнайбільший обсяг робіт.

На робочому місці не повинно бути будівельного сміття, зайвих матеріалів, які заважатимуть пересуванню робітників. Під час роботи слід користуватись лише справними інструментами та пристроями і якісними матеріалами.

Для виконання робіт на висоті потрібно встановити на робочому місці необхідні пристрої, а на них у зручних для роботи місцях -- ящики для розчину, інструменти тощо.

Велике значення в організації робіт має своєчасна підготовка потрібних матеріалів і подавання їх на робоче місце. Підготовлені матеріали в процесі роботи ритмічно подають на робочі місця.

Під час виконання робіт обов'язково слід дотримуватись усіх правил техніки безпеки і виробничої санітарії.

3.4 Опис виконання кожної операції

Оштукатурювання найкраще робити пошарово. При цьому на поверхню послідовно, з визначеними перервами наносять три шари штукатурки - набризк, ґрунт і накривку. В один прийом наносити товсті шари розчину не слід, бо вони можуть сповзати в процесі роботи, а після висихання розтріскуватися.

Набризк наносять на оштукатурювану поверхню, щоб ліквідувати нерівності і шорсткості. Товщина шару складає 4 - 5 мм для кам'яних і бетонних стін і близько 10 мм для дерев'яних. Для набризку використовують більш рідкі (сметаноподібні) розчини, що добре зчіплюються з поверхнею, заповнюючи поглиблення й інші дефектні місця. Розчин накидають кельмою для штукатурних робіт із сокола. Щоб розчин укладався рівним шаром, його набирають рівними кількостями і накидають з однакової відстані.

У процесі накидання розчину лівою рукою беруть сокіл щитом нагору таким чином, щоб він лежав на руці. У правій тримають штукатурну кельму. На площину щита кельмою накладають розчин і підносять його до місця роботи. Із сокола розчин набирають кінцем або правим ребром кельми від себе. Накидання розчину на стіну робиться різким рухом кисті руки (див. рисунок 3.2).

Рисунок 3.12 Накидання розчину

Ґрунт - другий шар штукатурного намету, що наноситься по шару набризку. Його товщина складає 10...20 мм. Ґрунт - основний шар штукатурного намету, що забезпечує необхідну товщину штукатурки. Для ґрунту використовуються більш густі розчини, ніж для набризку. Накидають його кельмою до рівня маяків, а потім розрівнюють правилом. Для цього правило довжиною 120 - 150 см (у залежності від відстані між маяками) переміщають по маяках знизу нагору різкими зиґзаґоподібними рухами. Штукатурний шар вирівнюють по маяках, а надлишки розчину скидають у ємність.

При першому вирівнюванні поверхня звичайно має багато дефектів, порожнеч і т.ін. Тому такі місця варто заповнити розчином і повторити процес до одержання рівної шорсткуватої поверхні. Ґрунт на поверхню стіни між маяками можна наносити й іншим способом - намазуванням розчину соколом. При цьому нижню частину сокола з розчином наближають до стіни на відстань, рівну товщині штукатурного шару, а верхню відставляють від стіни на 100 мм. Сокіл переміщають знизу нагору. В міру його руху розчин намазується на поверхню. Аналогічним чином намазують розчин і на стелю. У цьому випадку одну частину сокола притискають до неї кельмою, а іншу відставляють від неї на 50 - 100 мм. Після намазування розчин розрівнюють по маяках до одержання рівної шорсткуватої поверхні.

Накривка - завершальний шар штукатурки, що затирають і загладжують. Його наносять після схоплювання шару ґрунту товщиною не більш як 2 мм. Розчин для накривки застосовують більш жирний (з великим вмістом вапна і дрібного піску), ніж для набризку і ґрунту. При цьому необхідно простежити, щоб у розчині не було грубозернистого піску, що при затірці і загладжуванні залишає борозни. З цією метою складові компоненти розчину для накривки варто просіювати більш ретельно, застосовуючи сита з дрібними осередками.

Ґрунт перед нанесенням накривочного шару змочують водою за допомогою кисті. Розчин накидають на поверхню кельмою, розрівнюючи його полутеркою хвилеподібними рухами знизу нагору. Після того як накривочний шар трохи підсохне, а штукатурний шар уже не пливе, але ще вологий, варто починати затірку.

Затірка здійснюється терткою. Для цього її беруть у праву руку, щільно притискаючи до штукатурки, і переміщають по поверхні вкругову проти вартової стрілки. При цьому окремі горбки зрізуються терткою, а зрізаний розчин попадає в поглиблення, що сприяє вирівнюванню поверхні. Якщо все-таки після затірки залишаються раковини, додають деяку кількість розчину і затирають їх. При підсиханні накривочного шаруючи до початку затірки його змочують водою за допомогою кисті.

При проведенні штукатурних робіт особливу увагу слід приділяти обробці граней і кутів. Грані повинні бути точно вертикальними або горизонтальними. Щоб кут грані вийшов гострим, до краю стіни прикладають і прикріплюють рівну дошку таким чином, щоб вона виступала з площини стіни на товщину штукатурного шару. Після затвердіння штукатурки дошку знімають. Кути, що у процесі експлуатації можуть бути піддані руйнуванню, варто зміцнити металевою сіткою або планкою і добре закрити розчином.

3.5 Розрахунок кількості матеріалів, для штукатурних робіт

Під час штукатурних робіт буде застосовуватися цементно-вапняна суміш «Ферозіт 220». Витрати: 16 кг. на 1 м² при товщині шару 10 мм. Витрати води для приготування розчину становлять 0,17 - 0,20 л/кг. Час придатності розчину 3-4 години.

Таблиця 3.1

Розрахунок кількості матеріалів

Матеріал	Площа штукатурних робіт	Кількість матеріалу
Ферозіт 220:	613,2 м2	9811,2 кг
- Кабінет директора	90 м2	1440 кг
- Приймальна	42,6 м2	681,6 кг
- Диспетчерська	54,6 м2	873,6 кг
- Бухгалтерія	120 м2	1920 кг
- Транспортний відділ	72 м2	1152 кг
- Туалет	72 м2	1152 кг
- Фойе	162 м2	2592 кг
Вода:	613,2 м2	104,2 л
- Кабінет директора	90 м2	15,3 л
- Приймальна	42,6 м2	7,2 л
- Диспетчерська	54,6 м2	9,3 л
- Бухгалтерія	120 м2	20,4 л
- Транспортний відділ	72 м2	12,24 л
- Туалет	72 м2	12,24 л
- Фойе	162 м2	27,54 л

3.6 Влаштування цементної стяжки для підлоги

Цементна стяжка - це прошарок перетертого цементного розчину, по якому настеляють паркет, лінолеум або роблять покрівлю з руберойду. Для влаштування цементної стяжки застосовують цементний розчин 1:2 або 1:3 марки 100.

Цементну стяжку виконують у такій послідовності:

- підготовка основи;

- установка маячних рейок (1) або труб діаметром 25-32 мм (рис. 3.13) по рівню в обох напрямках із закріплюванням марками (2) із цементного розчину;

- заповнення цементним розчином непарних смуг (3, 5) вручну або механізованим способом (рис. 3.13, б);

- розрівнювання розчину скребком-правилом (6) (рис. 3.13, в) або віброрейкою (7) (рис. 3.13, г);

- виймання маячних рейок через 24 години (на другий день);

- заповнення цементним розчином парних смуг (4);

- затирання поверхні цементної стяжки (на другий день) затиральними машинами або терками (рис. 3.13);

- засипання тирсою і періодичне змочування водою; Цементні підлоги роблять двома способами:

1. Після затирання цементної стяжки поверхню посипають просіяним цементом і ретельно загладжують кельмою або шпателем (металевим). Це називається сухим способом залізнення.

2. Після тужавіння цементної стяжки, шпателем наносять тонкий шар цементної шпаклівки на поверхню стяжки та отримують гладку поверхню - цементну підлогу шляхом мокрого залізнення.

На будівництві монолітні цементні стяжки замінюють на збірні керамзитобетонні, гіпсові плити або ДСП.



Рисунок 3.13 Влаштування цементної стяжки: 1 - маячні труби; 2 - маяки з розчину; 3,5- смуги, заповнені розчином; 4 - смуга, не заповнена розчином; 6 - скребок-правило; 7 - віброрейка для розрівнювання розчину.

3.7 Алгоритм технологічного процесу малярних робіт

приміщення жек опорядження

Як тільки вибрано варіант обробки стін, стелі, підлоги, обов'язково потрібно подумати, в якій послідовності мають виконуватися роботи.

Професіонали радять при фарбуванні приміщення в один колір спочатку загрунтувати стіни і стелі, пофарбувати їх. Далі приступити до забарвленням палітурок, укосів, підвіконь, наличників, дверей, батарей опалення.

На наступному етапі робіт очищають від плям фарби плінтуса і фарбують їх. Якщо підлога теж покривається фарбою, то плінтуси можна пофарбувати заздалегідь, одночасно з забарвленням підлоги або після її завершення. Для того щоб фарбування палітурок, наличників, плінтусів була виконана якісно і акуратно, тобто фарба не залишила слідів на шпалерах і вже пофарбованих поверхнях, слід використовувати захисні щитки

Якщо приміщення буде фарбуватися фарбами різного кольору, то в першу чергу грунтують і фарбують (білять) стелі, потім грунтують і фарбують стіни, проводять фільонку. Далі фарбують палітурки, двері, наличники, стать і плінтуси.

Якщо стіни кімнати обклеюють шпалерами плівкою, облицьовують плиткою або стіновими панелями, то перед цим грунтують і фарбують стелю, потім двері, плетіння, лиштви, батареї опалення, підлоги, плінтуси. В останню чергу обклеюють стіни шпалерами.

Перед початком будь-яких робіт, будь то забарвлення або обклеювання шпалерами належну увагу слід приділити підготовці поверхонь. Від того, наскільки сумлінно і точно це буде зроблено, залежить якість готової поверхні.

3.8 Інструменти, пристрої та матеріали

Залежно від виду малярських робіт і складу що використовується для фарбування фарби вам можуть знадобитися різні кисті, валики, шпателі, лінійки.

Кисті хорошої якості виготовляються з чистої щетини. Вони вбирають в себе велику кількість фарбувального складу, утримують його всередині так, що фарба не стікає. Дешеві, але менше практичні і довговічні кисті, зроблені з щетини з додаванням близько 50% жорсткого кінського волосся.

Найбільші за розміром (пучок волосся досягає довжини 180 мм, діаметр - 60-65 мм) махові кисті, мають круглий перетин і довгу ручку (1,8-2 м). У будь-якому разі необхідно перевірити довжину волосся кисті, щоб при необхідності їх підв'язати. Після згинання кисті волоски повинні негайно випрямлятися, приймаючи колишню форму. Маховими китицями зручно фарбувати великі за площі поверхні, наприклад стеля, стіни.



Рисунок 3.14 Кисть з кінського волосся

Побілку стелі зручніше робити широкими побілочними кистями - плоскими китицями шириною 20 мм, товщиною 50-65 мм з волосся довжиною 100 мм.

Також ефективні при біленні пензлі-макловиці -- круглі (діаметр 120 і 170 мм, довжина щетини 95-100 мм) або прямокутні кисті, що кріпиться посередині колодки ручкою.

Для фарбування невеликих по площі поверхонь клейовими або масляними фарбами використовують ручники - круглі кисті невеликого розміру (діаметр 26-54 мм). Зазвичай волосся має довжину трохи більшу, ніж необхідно для якісного фарбування, тому ручники підв'язують шпагатом на потрібну довжину, а в міру зносу розв'язують. У найбільших ручників довжина волосся повинна бути не більше 40 мм, у маленьких - 26-30 мм.

Флей -- це плоскі кисті на короткій ручці, виготовлені з високоякісної щетини або борсукового волосся. Флейцом використовують для згладжування свіжо нанесеного шару фарби, для видалення слідів від ручників або для фарбування.

Для забарвлення таких місць, де не проходить ручник, для витягування фільонок призначені фільончасті кисті круглого (діаметром 6, 8, 10, 14 і 18 мм) перетину або плоскі.

Для додання свіжопофарбовані поверхні шорсткою фактури використовують торцювання - кисті прямокутної форми розміром 15 х 76 мм, виконані з твердої щетини. До кисті кріпиться ручка так, щоб торцовкою зручно було завдавати ударів по шару свіжої фарби і усувати нерівності на її поверхні.

Рисунок 3.15 Торцеві кисті

У роботі набагато продуктивніше кистей валики, забарвлена ними поверхня має злегка шорстку фактуру. Втім, валиками можна не тільки фарбувати, але і наносити грунтовку на стіни, стелі. Валики можуть бути поролоновими або хутряними. Перші набагато довговічніші, хутряні валики швидко зношуються. Діаметр валиків варіюється від 40 до 70 мм, а довжина - від 100 до 250 мм. Валик насаджується на верстат - рукоятку із стрижнем і віссю і фіксується гайкою.



Рисунок 3.16 Валики

Для нанесення і розрівнювання шпаклівки знадобляться шпателі. Їх робоче полотно може бути виготовлено зі сталі (ширина 30-100 мм) або з деревини твердих порід (ширина 50-200 мм, довжина 150-180 мм).

Металеві шпателі використовуються для розрівнювання шпаклівки по металу або дереву, а також для видалення шару старої замазки, шпалер, фарби. Дерев'яні шпателі застосовуються для нанесення і розрівнювання шпаклівки по дерев'яних і обштукатурених поверхонь.

Рисунок 3.17 Шпателі

У процесі виконання різних видів малярних робіт вам можуть знадобитися також лінійка довжиною 1 м, шириною 30-50 мм, товщиною 10 мм зі знятою з одного боку фаскою, ніж, стамеска, відро і сталева сітка, сито. Для зберігання готової фарби хороша скляний або емальований посуд, вона не руйнується купоросом, розчинниками, не іржавіє і легко миється. Металевий посуд для запобігання від руйнування попередньо фарбують зсередини 1-2 шарами масляної фарби і просушують.

3.9 Організація робочого місця

Велике значення в організації робіт має своєчасне підготування потрібних матеріалів. Наприклад, крейду і клей для малярних сумішей замочують за добу до виготовлення сумішей. За цей час вони добре намокають, тому приготовляти суміш буде значно легше і швидше. Під час виконання робіт обов'язково слід додержуватись усіх правил техніки безпеки і виробничої санітарії. Працювати на висоті можна лише на справних пристроях.

Робоче місце маляра повинно бути добре освітлене природним світлом. Це дає змогу правильно підбирати кольори фарбувальних сумішей і взагалі якісно виконувати опоряджувальні роботи. У приміщеннях має бути кімнатна температура (18-20 °С). Для роботи з нітроемалевими фарбами або іншими сумішами, що виділяють шкідливі для здоров'я людини леткі пари, слід забезпечити штучну або природну (через відкриті вікна) вентиляцію приміщень. Вентиляція повинна забезпечити не менше ніж дворазовий обмін повітря в приміщенні протягом години.

Після закінчення роботи треба прибрати своє робоче місце, вимити і сховати в шафу інструменти, перевірити і вимкнути струм, підведений до електроустаткування, і закрити пускові пристрої на замок.

3.10 Опис технології виконання кожної операції

будівля опорядження технологічний процес

При фарбуванні стель і стін звертають увагу на напрям світла, падаючого з вікна. Якщо фарбування виробляється пензлем, передостанній шар фарби обов'язково наносять проти напрямку сонячних променів, а останній навпаки. Інакше, після фарбування на поверхні залишаться сліди від кисті, якою б якісною вона не була.

Фарбування і стелі, і стін починають зі стику стелі і стін. Використовуючи оздоблювальну кисть з довжиною ворсу 5 або 6 см, фарбу наносять по периметру смугою близько 8 см, починаючи від кута кімнати.

Помахи кисті повинні бути рівномірними, щоб склад лягав рівними шарами. У процесі роботи фарбувальний склад періодично збовтують, щоб уникнути осаду і загустіння, або час від часу перемішують фарбу пензлем.

Пензлем водять перпендикулярно, роблячи довгі смуги-штрихи, потім їх розтушовують.

Якщо фарбування проводиться за допомогою фарбопульта, поверхня виходить рівніше. Необхідно стежити лише за тим, щоб у фарбу не потрапляли дрібні частки - вони можуть забити отвір розпилювача і привести до його псування. Звичайно в домашніх умовах як розпилювач використовують звичайний пилосос, забезпечений спеціальною насадкою (пульверизатором), купленої в магазині.

Пульверизатор тримають на однаковій відстані від поверхні. Для рівномірної фарбування розчин наносять по двох взаємно перпендикулярним напрямам (перехрещуючи шари).

При фарбуванні стелі або стін фарборозпилювачем склад наносять не поспішаючи, не затримуючи струмінь фарби на одному місці довше, ніж на інших.

Як би акуратно не проводилася робота, фарба все одно стікає по ручці кисті, а потім по руці, тому на ручку кисті надягають половинку тенісного м'яча.

Якщо роботу проводять валиком, спочатку за допомогою кисті забарвлюють важкодоступні місця.

Потім починають фарбування валиком з довгим ворсом і великою вбиранням фарби шириною 18-25 см.

При фарбуванні валиком потрібно використовувати більше фарби - це допоможе уникнути неоднорідного покриття та смуг від валика.

Валик умочують у фарбу, катають його, а для видалення надлишків фарби проводять їм по краю піддону. Фарбування валиком починають від кута, стикаючись з лінією, що фарбує по периметру, намагаючись наносити фарбу по ширині, а не по довжині.

Роботу не припиняють, поки не пофарбують поверхню повністю. Для зручності фарбування валик прикріплюють до довгої жердини.

Для останнього шару використовують новий валик з ворсом середньої довжини.

Щоб у процесі будівництва або ремонту уникнути непередбачених витрат, необхідно скласти кошторис. А також план підготовчих робіт. Заключний і трудомісткий етап в будь-якому ремонті - це виконання малярних робіт. Саме якісне виконання малярних робіт, а не швидкість є основним показником професіоналізму майстрів, що роблять ремонт.

Слід закрити вимикачі та розетки, особливо оголені дроти. Якщо обсяг робіт невеликий і меблі залишається в приміщенні, обов'язково накрийте її плівкою або папером - це допоможе уникнути ушкоджень меблів.

Неякісне виконання малярних робіт може в подальшому призвести до відставання шпалер або лущення фарби. Причиною є погана обробка поверхонь, усунення дефектів стін (пил, бруд, необроблені тріщини). Тому стіни ретельно готують: коректують окремі місця (тріщини, неякісне виконання малярних робіт може в подальшому призвести до відставання шпалер або лущення фарби. Тому стіни ретельно готують: коректують окремі місця (тріщини, діри), шліфують, ретельно грунтують, шпатлюють.

Виконання малярних робіт включає кілька етапів.

Перший етап - це очищення поверхонь і усунення дефектів. Всі тріщини розшивають і закладають розчином на глибину до 2 мм. Потім ці місця шліфують.

Всі масляні та іржаві плями зчищають і покривають нітролаком.

Коли стіни вирівняні, приступають до грунтування поверхні. У залежності від подальшої обробки поверхні (забарвлення або обклеювання), застосовують різні грунтовки, наприклад миловарню або квасцовий. Грунтовку наносять в один або кілька шарів на готові поверхні. Від того, наскільки глибоко і ретельно нанесена грунтовка, залежить подальша якість виконання малярних робіт.

Після грунтування вся поверхня підлягає ретельному шпатлюванню.

Висохла шпаклівка піддається шліфовці. Це легко робиться наждачним папером або пемзою. Щоб поліпшити виконання малярних робіт, застосовують шліфувальні машини.

На цьому виконання малярних робіт переходить до заключного етапу: після повного висихання шпаклівки можна приступати до фарбування або поклейки стін.

Для роботи з водними і неводними барвистими складами для фарбування поверхонь необхідні валики, кисті, фарбопульти і т.д. Будь-які фарби потрібно наносити в декілька тонких шарів, кожен з яких повинен добре просохнути. Це забезпечить рівномірне покриття поверхні.

При виборі фарб потрібно враховувати вид поверхні, яка обробляється (дерево, папір, штукатурка), експлуатаційні умови (приміщення, вулиця). Якість і правильний підбір складів забезпечить і якісне виконання малярних робіт. При висиханні барвисті склади утворюють кольорові або безбарвні плівки.

Якщо подальше виконання малярних робіт передбачає поклейку шпалер, необхідні наступні інструменти: виска (будь-який невеликий вантаж зі шнуром) для контролю вертикальності наклеювання полотен, малярський валик або пензель для нанесення клею на шпалери і стіни, ніж для нарізки полотен, валик для розгладження шпалер. Так само необхідний вузький валик для обробки швів і кутів.

Поверхні, на яких ніколи не було шпалер, необхідно попередньо покрити грунтовкою.

3.11 Розрахунок кількості матеріалів, для малярних робіт

Під час малярних робіт буде застосовано шпаклівку гіпсову стартову (ферозіт 360) та гідроізоляційну (Ферозіт 310), ґрунтовка універсальна (Ферозіт грунт 1) та фарби оранжевого, бежевого, рожевого та фіолетового кольорів.

Таблиця 3.2

Характеристика матеріалів

Матеріал	Витрати	Витрати води для приготування розчину	Товщина шару	Час придатності розчину
Ферозіт 360	1,1 кг/м2	0,58 л/кг	1 мм	0,75 год.
Ферозіт 310	1,5 кг/м2	0,20 л/кг	1 мм	2-3 год.
Ферозіт грунт 1	0,05-0,2 л/м2	-	-	2-3 год.
Фарба	2 л/12-15 кв.м	10%	1 мм	-

Витрата фарби залежить також і від методу нанесення (щіткою або фарбопультом).

Таблиця 3.3

Розрахунок кількості матеріалів

Матеріал	Площа малярних робіт	Кількість матеріалу
Ферозіт 360:	541,2 м2	595,32 кг
- Кабінет директора	90 м2	99 кг
- Приймальна	42,6 м2	46,86 кг
- Диспетчерська	54,6 м2	60,06 кг
- Бухгалтерія	120 м2	132 кг
- Транспортний відділ	72 м2	79,2 кг

Отже, в загалом для малярних підготовчо-малярних робіт потрібно витратити:

1) Шпаклівка - 703,32 кг;

2) Грунтівка - 30,66 л;

3) Фарба - 55,28 л.

3.12 Алгоритм технологічного процесу шпалерних робіт

Після очищення і шпаклювання поверхонь приступають до підготовки шпалер. Перш за все потрібно знати, скільки шпалер потрібно, а також розміри самої кімнати.

Якщо потрібно обклеїти шпалерами стіни кімнати 5 х4 м, перш за все визначають її периметр:

(5 + 4) х2 = 40 м.

Отриману цифру (периметр кімнати) потрібно розділити на ширину шпалер, наприклад 0,5 м:

40: 0,5 = 80.

Отже, саме таку кількість полотнищ шпалер знадобиться для обклеювання кімнати. Далі потрібно дізнатися кількість рулонів шпалер, необхідних для обклеювання однієї кімнати:

80: 4 = 20 рулонів. Потрібно пам'ятати, що при розрахунку числа рулонів із загальної кількості шпалер віднімають сумарну площу вікон і дверей.

Перед наклеюванням на стіни у шпалер обрізують 1 або 2 кромки строго по лінії, після чого рулони розрізають на окремі полотнища, рівні висоті стіни плюс 5-10 см для подальшої обрізки (рис. 3.18).



Рисунок 3.18 Нарізка шпалер

Після відрізання першого полотнища приступають до підготовки другого. Усі наступні полотнища вимагають максимальної уваги, так як частини малюнка деяких видів шпалер слід поєднати так, щоб на стіні він був цілісним.

Зазвичай рекомендується купувати на 1-2 рулони шпалер більше: необхідний невеликий запас на випадок екстреного ремонту. Маючи запасні рулони шпалер, можна замінити тільки одну пошкоджену ділянку, а не переклеювати наново всі стіни або стелю.

При відрізанні полотнищ від рулону рекомендується залишати невеликий запас по висоті стіни, близько 2 см, тому що іноді висота стін в одному приміщенні неоднакова. Крім того, в процесі висихання клею деякі шпалери дають невелику усадку. Надлишок шпалер після повного висихання обрізають ножем зі змінними лезами (рис. 3.19).



Рисунок 3.19 Нанесення клею на шпалери

Підготовлені полотнища укладають лицьовою стороною до підлоги, намагаючись, щоб бокова кромка кожного наступного полотна відступала в бік приблизно на 2 см - цей захід приймають для того, щоб не забруднити клеєм лицьову сторону шпалер. Потім наносять клей - валиком або маховою кистю.

Одношарові паперові шпалери промазують клеєм тільки 1 раз, двошарові і всі інші види шпалер - 2 рази.

Після промазування полотнищ клеєм шпалери складають особливим чином, щоб клей добре вбирався. При цьому потрібно намагатися, щоб краї полотнищ перебували клейовою стороною всередину, після чого полотнище знову складають, переміщаючи обидва його краї на середину.

Одношарові шпалери залишають для просочення клеєм на 10 хвилин, двошарові і інші види - на 25-30 хвилин.

Після того як шпалери повністю приклеєні і разглажени, можна встановити вимикачі та розетки.

3.13 Інструменти, пристрої та матеріали

Шпалери можуть надати ошатний вигляд будь-якому приміщенню, допоможуть створити затишок у будь-якому будинку, головне - вибрати найбільш підходящий вид, малюнок і колір.

В даний час асортимент шпалер різних малюнків, кольорів, фактури і якості воістину широкий, і покупцям дуже складно зробити вибір при такому їх розмаїтті.

Шпалери розрізняються не тільки за зовнішнім виглядом, але і по фізичних характеристиках, а також по своїй текстурі. Вибір того чи іншого виду шпалер залежить від того, для якого приміщення призначено покриття.

На сучасному ринку будівельних матеріалів продаються шпалери наступних видів:

- фонові;

- з друкованим малюнком без фону;

- з фоном і друкованим малюнком;

- з друкованим напівтоновим малюнком без фону;

- з фоном і друкованим напівтоновим малюнком;

- з рельєфним фоном;

- з фоном і рельєфним малюнком;

- фонові з обробкою під шовк;

- безфонові з друкованим малюнком і обробкою під шовк;

- фонові з друкованим малюнком рельєфу і з обробкою під шовк;

- металізовані з фоном і друкованим малюнком;

- велюрові, фонові і без фону;

- фонові з друкованим малюнком і плівковим покриттям.

Всі шпалерні матеріали класифікуються за такими параметрами: вид поверхні, малюнок, вологостійкість, щільність і деякі інші, проте ця класифікація є неповною і навіть умовною. При покупці шпалер покупець зазвичай намагається враховувати основу і технологію виготовлення цих матеріалів.

У залежності від цього шпалери прийнято ділити на паперові, вінілові, скловолокнисті, фотошпалери і рідкі шпалери.

Шпалери бувають вологостійкими - стійкими до вологого стирання без застосування миючих засобів, - невологостійких і миються - стійкими до застосування різних миючих засобів.

За способом виготовлення шпалери бувають грунтованими, коли малюнок наносять на попередньо загрунтовану підставу, і негрунтованими. Грунтовані шпалери вважаються найбільш міцними і виглядають більш декоративно. Їх доцільно використовувати ще й тому, що завдяки своїй щільності вони допомагають замаскувати невеликі дефекти і нерівності поверхонь. Деякі виробники покривають грунтовані шпалери спеціальним вологостійким складом, що закріплює і оберігає малюнок від стирання.

У цьому випадку такі шпалери можна наклеювати на стіни і стелі навіть у вологих приміщеннях. Крім того, такі шпалери можна не лише мити, але навіть відтирати забруднення жорсткою щіткою. Грунтовані шпалери бувають рельєфними, з багатобарвним або однокольоровим фоном, і тисненими, що виготовляються методом тиснення на щільному папері, на яку попередньо нанесений спеціальний склад.

Після обклеювання стін шпалерами деякі з них, наприклад склошпалери і вінілові, можна покривати різними фарбувальними складами, завдяки чому такі покриття миються.

Існує кілька видів шпалер з вологостійким покриттям:

- полівінілхлоридна плівка, або просто ПВХ, як її частіше називають. Ці шпалери дуже зручно наклеювати, так як на них вже є клейовий шар, захищений підкладкою. Плівка ПВХ дуже декоративна, буває або гладкою, або з рифленою поверхнею. В останньому випадку зручно наклеювати плівку в місцях з невеликими дефектами. У продажі зустрічається акустична плівка ПВХ, виготовлена на звуковбирною основі. Цей матеріал рекомендується застосовувати для обробки стін ванної кімнати, туалету, кухні;

- повінол - обробний матеріал, що складається з склотканини і бавовняної тканинної основи з покриттям ПВХ з лицьового боку. Цей матеріал доцільніше використовувати для обклеювання стін туалету, ванної кімнати та кухні;

- ізоплен - обробний матеріал на паперовій основі з покриттям ПВХ з лицьового боку. Він призначений для обклеювання стін і перегородок (Рис. 3.20).

Рисунок 3.20 Палітра шпалер

Клеї можуть бути рідкими, гелеобразними, випускатися у вигляді порошків і гранул, прутків і плівок. У рідких клеях клейка речовина присутня у вигляді дисперсії (водного розчину з рівномірно розподіленими в ньому частинками речовини, що клеїть). Речовина, що клеїть в сухих порошкоподібних клеях, гранулах, прутках і плівках знаходиться в твердому стані (Рис. 3.21).

Рисунок 3.21 Шпалерний клей

В'язкість клею знаходиться в прямій залежності від масової частки сухого залишку, яка, у свою чергу, показує, яка кількість клею використовується для формування клейового шва. Чим вище частка сухого залишку, тим менше клею доведеться витратити в процесі роботи.

Самим популярним і доступним за ціною є клей КМЦ. Він являє собою пухку масу білого, іноді злегка жовтуватого відтінку.

Для того, щоб домогтися найкращої якості при обробці приміщень шпалерами, необхідно використовувати спеціальні інструменти. Ці інструменти прості у використанні, але часто при обклеюванні шпалер ми згадуємо тільки про пензлі й ножиці, забуваючи про не менш важливих і потрібних інструментах, яких в потрібний момент може не виявитися під рукою.

Відро для клею. Буде потрібно відро невеликого обсягу.

Ролики. Необхідний конічний ролик, для прокатки швів приклеєних шпалер.

Ножиці з довгими лезами, які підвищують продуктивність і зручніше для різання великого обсягу паперу. Крім того, ножиці повинні бути гострими, так як тупі залишають після обрізки кошлату крайку, що погіршує якість обклеювання.

Ніж або різак повинні бути гостро наточені і спрямовані на бруску, щоб після обрізки кромка була без ворсу.

Кисті потрібно застосовувати ті, що зручні, однак великими кистями швидше і рівніше наносити клей, так само переважні жорсткі, а не м'які кисті. Швецькі щітки також можуть застосовуватися для роботи. Кисті і щітки потрібні для проклейки поверхонь, нанесення клею на шпалери і папір, а сухі - для шпалер згладжування.

Схил повинен мати тонкий і міцний шнур такої довжини, щоб вона перевищувала довжину самої довжиною стіни на 1 м. З його допомогою відбивають лінії на стіні: вгорі - горизонтальні, за якими наклеюють верхню крайку полотнищ шпалер, і вертикальні - на відстані від кута, рівному ширині наклеюваного полотнища.

Чисті ганчірки так само як і валики різних розмірів можуть використовуватися для вирівнювання поверхні поклеєного шпалер і підтирання швів. Однак більш зручна для цієї мети велика щітка з жорстким волоссям: вона не тільки швидко і міцно пригладжує шпалери, але і менше розмазує виступаючий клейстер і фарбу на шпалерах (рис. 3.22).