Фарбування поверхонь олійними фарбувальними сумішами

Реферат

Тема: Фарбування поверхонь олійними фарбувальними сумішами

Зміст

1. Інструменти для малярних робіт

2.Підготовка металевих поверхонь під фарбування неводними сумішами

3. Загальні відомості про неводні фарбувальні суміші і їх приготування

4. Фарбування поверхонь олійними фарбувальними сумішами

5. Дефекти неводних фарбувань

Використана література

1. Інструменти для малярних робіт

Для виконання різних підготовчих операцій і фарбування поверхонь опоряджувальники широко застосовують, різні машини і механізми. Проте деякі підготовчі операції (зокрема, розрізування щілин, підмазування їх, підготовку та фарбування невеликих ділянок поверхні, дрібних деталей тощо) виконують вручну.

Наведемо коротку характеристику інструментів, які застосовують для виконання цих робіт.

Схема на рис. 1.1. дає уявлення про класифікацію різних інструментів, використовуваних під час малярних робіт. Основою класифікації є вид робіт, виконуваних маляром.

Рис. 1.1.

Дуже важливо пам'ятати, що маляр також повинен вміти здійснювати штукатурні роботи, він має їх здійснювати на площі у кілька квадратних метрів.

Під час виконання малярних робіт вручну на різних частинах і конструктивних елементах будівлі найчастіше використовують шпателі. їх роблять з різних матеріалів і використовують залежно від виду здійснюваних робіт.

Характеристику інструментів для виконання малярних робіт вручну подано у таблиці 1.

Таблиця 1

2. Підготовка металевих поверхонь під фарбування

Металеві поверхні фарбують тільки неводними фарбу вальними сумішами. Фарбування захищає метал від коро зії і використовується з санітарно-гігієнічною і декор;: тивною метою.

Фарбування металу буває простим і поліпшеним.

При підготовці під просте фарбування металеву поверхню очищають, прооліфлюють, частково підмазуютьг шліфують підмазані місця і грунтують (перше фарбування). Поверхню очищають металевими щітками, знімаючи плів- . ку іржі, окалини, а також рештки штукатурного розчину і клейових фарб, якщо вони є, а потім прооліфлюють. Радіатори чистять і прооліфлюють перед встановленням на місце, оскільки 8 боку стіни це важко зробити.

Очищаючи поверхні нових металевих покрівель, з них спочатку знімають пил і сміття. Якщо листи покрівлі не були прооліфлені, їх очищають від іржі металевими щітками. Очищену поверхню покривають оліфою з домішками невеликої кількості густотертої олійної фарби (50--100 г фарби на 1 л оліфи). Оліфу розтушовують так, щоб не було потьоків.

Після висихання оліфи місця стиків окремих елементів металевих конструкцій підмазують. Для підмазування фальцьових з'єднань і латок стальної покрівлі застосовують підмазувальну пасту іншого складу.

Склад підмазувальної пасти для металевих поверхонь (у частинах за об'ємом)

Оліфа1

Сурик залізний сухий1

Крейда мелена просіяна4

Спосіб приготування. Сурик залізний перемішують з сухою крейдою, а потім затирають на оліфі цо утворення пластичної цасти.

Підмазані місця шліфують, а всю поверхню грунтують (перше фарбування). Фарбувальну суміш розтушовують щіткою, рухаючи її вздовж окремих елементів металевої конструкції.

Підготовлюючи старі металеві покрівлі підфарбування, з них змітають пил, сміття, опале листя тощо. Металевими щітками зчищають іржу і стару відшаровану олійну плівку. На пошкоджені місця покрівлі кладуть на суриковій підмазці латки в кусків мішковини. Зовні-латки також промазують підмазкою.

При підготовці металевих поверхонь під поліпшене фарбування додатково виконують суцільне шпатлювання поверхні в шліфуванням шару шпатлівки після його висихання. До складу олійної шпатлівки рекомендується додавати залізний або свинцевий сурик. Наносять шпатлівку на металеві поверхні так само, як і на інші.

3. Загальні відомості про неводні фарбувальні суміші і їх приготування

Неводною називають таку суміш, у якій в'яжучим матеріалом є висихаючи масла (оліфи) або смоли, розведені у розчинниках. До робочої в'язкості такі суміші доводять оліфою або розчинниками.

До неводних сумішей належать олійні, олійно-емульсійні, емалеві, смолянолеткі фарби, а також лаки. Деякі синтетичні фарби приготовляють на емульсіях типу ОВ (оліфа: вода), тому на робочому місці їх розводять водою. Проте вони утворюють на поверхнях міцні водостійкі плівки, подібні до плівок інших неводних фарб.

Емульсією називають стійку механічну суміш рідин, які не змішуються одна з одною.

Якщо у воду налити трохи олії, то вона не змішається з водою, а швидко спливе на поверхню. При довгому енергійному змішуванні цієї суміші краплинки олії можна так подрібнити, що вони деякий час плаватимуть у воді. Це і буде емульсія. Але така емульсія нестійка. Під дією зчеплення дрібні краплинки олії почнуть злипатись, утворюючи великі краплини, які спливуть на поверхню води, і рідини розшаруються.

Щоб приготувати стійку емульсію, до суміші додають речовину, яку називають емульгатором. Емульгатор обволікає краплинки олії тонкою плівкою і не дає їм злипатися. Як емульгатори застосовують розчини лугів (нашатирний спирт, каустичну соду, лужну воду, що утворюється після гашення вапна, тощо), клею, мила.

Залежно від співвідношення у суміші води і олії виділяють два види емульсій: ОВ і ВО.

Емульсії ОВ (олія у воді). До складу цих емульсій входять оліфа (2--10 %), вода і емульгатори. Емульгаторами для емульсій ОВ є мило, луги, розчини тваринного або казеїнового клею. Якщо вливати оліфу при швидкому перемішуванні в клейову воду, то дістанемо стійку емульсію ОВ, в якій краплинки оліфи плавають у завислому стані в усій масі води. У цій емульсії розрізняють дві фази: зовнішню (воду) і внутрішню (оліфу).

Емульсії ОВ застосовують при водних фарбуваннях для ґрунтовок, шпатлівок і декоративних фарбувальних сумішей Фарбувальні суміші, приготовлені на емульсії, дають міцні водостійкі плівки, добре розтушовуються на поверхні і не утворюють потьоків під час фарбування. Фарбові плівки їх відрізняються високою декоративністю, глибиною і матовістю фактури, особливо після оброблення торцюванням. Строк служби поверхні, пофарбованої водною декоративною сумішшю, збільшується у 2--3 рази.

Емульсія ВО (вода в олії). До складу цих емульсій входять вода (25--50 %), оліфа і емульгатори. Емульгаторами в емульсіях ВО є розчин клею або лужна вапняна вода Якщо доливати, перемішуючи, лужну воду в оліфу, то дістанемо емульсію ВО, в якій краплини води плаватимуть в усій масі оліфи (рис. 5.2.) У цій емульсії зовнішньою фазою буде оліфа, а внутрішньою -- вода.

Емульсії ВО здебільшого застосовують при олійних фарбуваннях. Для ґрунтовок і фарбувальних сумішей, які приготовляють розводячи густотерті фарби на емульсії. Використання емульсій ВО зменшує витрату оліфи, а отже й знижується вартість опоряджувальних робіт. Вони утворюють на поверхнях матові плівки,тому їх можна застосовувати для виготовлення неводних декоративних сумішей із різною ступінню матовості.

Розводять густу емульсію до робочої в'язкості тільки матеріалом зовнішньої фази: емульсії ОВ --водою, а ВО -- оліфою або розчинником. Емульсія ВО повинна мати таку в'язкість, як і оліфа.

Приготовляють емульсії на централізованих фарбоза-готівельних підприємствах в емульсаторах.

Нітроемалевих, смолянолетких та інших фарб, а також лаків на робочому місці маляри не виготовляють. Промисловість їх звичайно випускає готовими до використання. У разі потреби такі фарби і лаки можна лише розводити розчинниками, на яких вони приготовлені.

Олійну фарбувальну суміш, якщо вона не готова до використання, на робочому місці приготовляють з густотертої олійної фарби, яку розбавляють оліфою, оліфою і розчинником або емульсією типу ВО.

Якщо при змішуванні олійних фарб різних кольорів не вдається домогтися потрібного кольору, то до суміші додають сухі пігменти, окремо затираючи їх на оліфі або розчиннику. З цією метою пігменти змішують з оліфою, ретельно перетирають на фарботерці і поступово додають їх у фарбу до заданого кольору. Після цього одержану фарбувальну суміш знову перетирають на фарботерці. Якщо потрібна невелика кількість фарби, то пігменти перетирають на листі товстого скла або мармуровій плиті.

Олійні плівки після висихання майже не змінюють свого кольору, тільки трохи темніють. Тому сиру пробу фарбувальної суміші відразу порівнюють із заданим кольоровим тоном.

Щоб прискорити висихання фарбової плівки, до суміші додають сикатив. Проте це погіршує якість олійної плівки, робить її пухкою і маломіцною. Тому сикативу можна додавати не більше 8 % маси фарбувальної суміші. Водночас добавляти в суміш сикатив і розчинник не можна, оскільки до складу рідкого сикативу входить розчинник, який може виявитись зайвим. Надмірний вміст сикативу у фарбувальній суміші може навіть сповільнити висихання олійної плівки

4. Фарбування поверхонь олійними фарбувальними сумішами

Олійними фарбувальними сумішами покривають внутрішні і зовнішні обштукатурені, дерев'яні і металеві поверхні.

Олійна фарбова плівка міцна, водо- і атмосферостійка. Вона захищає дерев'яні поверхні від гниття, металеві -- від корозії, а обштукатурені -- від незначних механічних пошкоджень та атмосферних впливів.

Виділяють глянцеві і матові олійні фарбування.

Найчастіше у малярних роботах застосовують глянцеве фарбування, а у високоякісних декоративних -- матове.

Склад глянцевої олійної фарбувальної суміші

Густотерта олійна фарба1 кг

Оліфа300- 600 г

Спосіб приготування. До густотертої олійної фарби, перемішуючи її, додають оліфу до робочої в'язкості. Суміш для механізованого нанесення повинна бути рідшою, тому в неї додають 50--150 г леткого розчинника.

Вартість фарбувальних робіт зменшується (до 20 %), якщо застосовувати як розчинник олійних фарб емульсію ВО замість оліфи. Таку емульсію виготовляють з оліфи-оксолі (60--70 %) і лужної води (30--40 %), яка утворюється після гашення і відстоювання вапна.

Склад олійно-емульсійної фарбувальної суміші

Густотерта олійна фарба1 кг

Емульсія типу ВО400--600 г

Спосіб приготування. Фарбувальну суміш на емульсії приготовляють так само, як і на оліфі.

У табл. 3. подано рецептуру кольорових олійних фарбувальних сумішей.

Для високоякісного декоративного фарбування використовують матові суміші, які не дають блиску на поверхні.

Матові фарбування можуть мати різний ступінь матовості, яка утворюється внаслідок добавляння до суміші певної кількості розчинників, воску або емульсій. Матовість збільшується із зменшенням у суміші кількості оліфи і збільшенням розчинника.

Таблиця 3. Кольорові олійні фарбувальні суміші, % до об'єму (за рецептурою Головкиївміськбуду)

Спосіб приготування. У металевій посудині на слабкому вогні обережно розтоплюють віск. У знятий з вогню віск, перемішуючи, повільно вливають 200-- 250 г скипидару. Сухе білило перетирають на фарботерці з оліфою і рештою скипидару

Склад матової олійної фарбувальної суміші

У густотерте білило вливають розчин воску в скипидарі, додають перетерте на скипидарі сухе білило та окремо розведені кольорові пігменти і добавляють сикатив. Усю суміш старанно перемішують. При введенні в суміш кольорових пігментів кількість сухого білила відповідно зменшують.

Склад безвоскової матової олійної фарбувальної суміші

Спосіб приготування. У білило додають оліфу, скипидар і сикатив. Частину скипидару залишають для'розведення сухих пігментів. Після перемішування суміші до неї додають затерті на скипидарі пігменти до утворення заданого кольору.

Олійні фарбувальні суміші наносять на поверхні обштукатурених поверхонь (стін і стель) механізованим способом фарборозпилювачами і лише при незначних обсягах робіт -- валиками, щітками-ручниками або маховими щітками.

Працюючи щіткою, її потрібно перев'язати шпагатом на 2/3 довжини волосіні. Під час роботи щітку занурюють у фарбу до половини волосіні, віджимаючи надлишок фарби об край посудини. Наносять фарбу на поверхню стін вертикальними мазками на відстані 5--7 см один від одного. Коли на щітці не залишається фарби, нанесені мазки розтушовують горизонтальними смугами доти, поки на поверхні не утвориться тонка плівка рівномірної товщини.

Остаточно розтушовують фарбу на стіні вертикальними рухами щітки зверху вниз, а на стелях -- у напрямі падіння світла (рис. 5.1.).

Олійна фарбова плівка повинна бути якнайтоншою, бо інакше під верхнім її шаром, який швидко висихає, деякий час залишається рідка фарба. При значній товщині плівки таке нерівномірне висихання призводить до утворення на пофарбованій поверхні зморщок.

Рис. 5.1. Послідовність нанесення і розтушування олійної фарби на поверхні

5. Дефекти неводних фарбувань

Використана література

1. Добровольский Г.М. Малярні і шпалерні роботи: Підручник.-К.: Вища шк.,1992.-383с.: іл.

2. Малярні роботи (інтегрований курс модульного навчання) : Підручн. для проф.-техн. навч. закладів : У 3 ч. / А. С. Нікуліна, С. Г. Заславська, Н. Г. Ничкало та ін. -Ч. І. -- К. : Вікторія, 2006. -- 288 с. + кольор. вклейка.

3. Малярні роботи (інтегрований курс модульною вчання) : Підручн. для проф.-техн. навч. закладів : У 3 ч/. С. Нікуліна, С. Г. Заславська, Н. Г. Ничкало та : Ч. II. - К. : Вікторія, 2006. - 224 с.

4. Карапузов Є.К., Соха В.Г., Остапченко Т.Є. Матеріали і технології в сучасному будівництві: Підручник. - К.: Вища освіта, 2005. - 495с.: іл.