Облицювання стін одночасно з муруванням

2

Тема: Облицювання стін одночасно з муруванням

зміст

1. Інструменти, обладнання, пристрої, матеріали, інвентар

2. Матеріали для даної роботи

3. Технологічний процес

Список використаної літератури

1. Інструменти, обладнання, пристрої, матеріали, інвентар

Кельма (Рис. 1.1, а) - відшліфована по обидва боки сталева лопатка з дерев'яною ручкою - призначена для розрівнювання розчину по кладці, заповнення розчином вертикальних швів і підрізування у швах зайвого розчину

Розчинна лопатка (Рис. 1.1, 6) служить для подачі й розстеляння розчину на стіні, перемішування його вящике.

Розшивками (Рис. 1.1, в) обробляють шви, тобто надають їм певну форму. Профіль поперечного переріза й розміри розшивок підбирають відповідно до заданої форми й товщиною швів

Молоток-Кирочку (Рис. 1.1, г) муляр використовує при рубанні цілої цегли на неповномірні цегли й при теске їхнім

Шабровка (Рис. 1.1, д) призначена для очищення вентиляційних і димових каналів від розчину, що виступив зі швів, а також для більш повного заповнення розчином і загладжування швів у каналах. На сталевій ручці швабровки внизу, закріплена між фланцями гумова пластина розміром 140Х1X 140X10(12)мм, яка є робітником органом

Рис. 1.1. Інструменти для цегляноїмурування: а - кельма, б - розчинова лопата, в - розшивка для опуклих і ввігнутих швів, г - молоток-кирочка, д - швабровка

Якість мурування перевіряють контрольно-вимірювальними інструментами (Рис. 1.2): схилом, рівнем, правилом, косинцем, шнуромчпричалкой.

Схили, що полягають зі сталевого конусоподібного корпуса, крученого шнура й алюмінієвої планки, (Рис. 1.2, а) служать для перевірки вертикальності стін, простінків, стовпів і кутів мурування, тобто для провешивания мурування. Схили масою 200...400г призначають для перевірки правильності мурування по ярусах і в межах висоти поверху, 600... 1000г - для перевірки зовнішніх кутів будинку в межах висоти декількох поверхів

Рис. 1.2. Контрольно-вимірювальні інструменти: а - висок, б - рулетка, в - складаний метр, г - косинець, д - будівельний рівень, е - дюралюмінієве правило

Будівельний рівень застосовують для перевірки горизонтальності й вертикальності мурування. Довжина рівня 300, 500 або 700мм. Корпус рівня - з алюмінієвого сплаву, на корпусі укріплено дві скляні трубки-ампули, вигнуті по кривій великого радіуса, наповнені незамерзаючою рідиною так, що в них залишається невеликий повітряний пухирець. При горизонтальнім положенні рівня пухирець, піднімаючись нагору, зупиняється посередині між розподілами ампули. Зсув пухирця вліво або вправо від цього положення показує, що поверхня, на яку встановлений рівень, не горизонтальна, і чим більше її нахил до обрію, тим більше зміщається пухирець від середнього положення. Завдяки тому, що трубки розташовані у двох напрямках, рівнем можна перевіряти не тільки горизонтальні, але й вертикальні площини

Правило являє собою отфугованную дерев'яну рейку перетином 30X80мм, довжиною 1,5...2м або дюралюмінієву рейку спеціального профілю довжиною 1,2м, призначену для перевірки лицьової поверхні мурування

Дерев'яний косинець 500Х700 застосовують для перевірки прямоугольности кутів, що закладаються. Для кам'яних робіт застосовують також металеві косинці з уголкового профілю Рулетка й складаний метр -міряльні інструменти, якими розмічають осі й положення конструкцій, роблять контрольні виміри мурування Для забезпечення якісного виконання кам'яної мурування й підвищення продуктивності праці мулярів використовують малогабаритні ручні пристосування Причальні скоби (Рис. 1.3, а) для закріплення причального шнура. Скоби По Образної форми із пруткового сталевого профілю із загостреними кінцями або з листової сталі (Рис. 1.3, б) закріплюють у швах мурування, а скоби з листового металу надягають на цеглу, покладений плиском. Проміжні маяки (Рис. 1.3, в) - тимчасові підбивки, які встановлюють під причальний шнур, щоб він не провисав, у вигляді прямокутної коробки або звареної рами. Маяками, установлюваними на кладці через 4...6м, фіксують положення натягнутого шнураипричалки у вертикальній і горизонтальній площині

Рис. 1.3. Пристосування для мурування: а - скоба ПаОбразна, б - скоба з листової сталі, в - проміжний маяк, г - причальний шнур у корпусі; 1 - шнурчпричалка, 2 - зварена коробка, 3 - ручка, 4 - роликикфіксатори шнура, 5 - упори

Шаблони у вигляді дерев'яних або металевих лінійок, призначені для розмітки віконних і дверних прорізів, розмітки димових і вентиляційних каналів і інших частин мурування

Шнур- причалка (Рис. 1.3, г) - кручений шнур товщиною 3мм, який натягають при кладці верст між порядовками й маяками як орієнтир для забезпечення прямолінійності й горизонтальності рядів мурування, а також однакової товщини горизонтальних швів. За допомогою шнураипричалки, муляр визначає, яке положення повинен мати кожна цегла, що укладається вверсте.

Порядовки - пристосування з куточків, труб або дерев'яних рейок. На порядовках нанесені розподіли, горизонтальних рядів мурування: 77мм - для одинарного ряду, 100мм - для стовщеного цегли. Порядовки призначені для прикріплення до них при кладці причального шнура й забезпечення вертикальності й горизонтальності рядів мурування. Металеві порядовки довжиною до 1,8м, застосовують у якості кутових, а дерев'яні порядовки, довжиною до 3м (на поверх) у якості проміжних

Кутові металеві порядовки (Рис. 1.4) служать шаблоном ( для рядів мурування), який при правильній установці ( по схилу) і твердім закріпленні забезпечує вертикальність мурування. Закріплюють порядовки скобами (Рис. 1.4, а) із гвинтовим затиском 3, або гаками 7 (Рис. 1.4, б), вставленими в отвори 8 для кріплення причального шнура до порядовке, а іншим кінцем у шви мурування. Порядовки встановлюють до початку мурування на кутах будинку в місцях примикання стін, а на протяжних ділянках - через кожні 10...12м.

При установці металевої порядовки спочатку у вертикальному шві мурування закріплюють одну скобууструбцину 2, а через 3...4 ряду мурування - іншу (Рис. 1.4, а). Потім між установленими скобамиуструбцинами й кладкою вставляють порядовку й регулювальними гвинтами притискають її до мурування й регулюють вертикальне положення. Правильність установки перевіряють схилом. Після вивірки порядовки натягають причальний шнур. Знімають порядовку (Рис. 1.4, в) правилом 9, надягнутим на вороток гвинтового затиску 3 клямки-струбцини. Обертанням воротка послабляють скобу й витягають зі шва

Рис. 14. Порядівки: а - установка й вивірка зовнішньої кутовий металевої порядовки, б - те ж, усередині кута, в - зняття порядовки, г - проміжна дерев'яна порядовка; 1 - регулювальні гвинти, 2 - закріпляюча скобауструбцина, 3 - гвинтовий затиск, 4 - шнурчпричалка, 5 - пересувний хомутик причалки, 6 - схил, 7 - гакижвласники, 8 - отвору для закріплення причального шнура, 9 - правило з отвором, 10 - власник порядовки, 11 - клин, 12 - подвійна скоба

Проміжні дерев'яні порядовки (Рис. 1.4, г) - це дерев'яні рейки перетином 50 X 50 або 70 X 50мм, довжиною до 3м, на які нанесені розподіли (зарубки) через кожні 77 або 100мм відповідно товщині ряду мурування. У розмір 77 (100)мм входить висота цегли й товщина шва 12мм. Проміжні порядовки застосовують для розмітки рядів мурування, фіксування оцінок низу й верху віконних і дверних прорізів, перемичок, прогонів, плит перекриттів і інших елементів мурування

До поверхні стін порядовки (Рис. 1.4, г) приставляють таким чином, щоб сторони, на яких розмічені ряди мурування, були звернені усередину будинків ( убік муляра). Порядовку кріплять у кладці ПмОбразними сталевими власниками 10 у вигляді скоб з поперечною планкою. Роблять це в такий спосіб. У горизонтальні шви по ходу мурування через кожні 6...8 рядів по висоті вводять скобижвласники, розташовуючи їх один над іншим. Скоби повинні ввійти в стіну своїми кінцями й поперечною планкою розріз. А-А. Уклавши над другим власником пари рядів цегл, у скоби вставляють порядовку й закріплюють її дерев'яними клинами 11. До порядовкам кріплять шнурчпричалку подвійною скобою 12 (розріз Б-Б), яка втримується на рейці порядовки натягом причалки й у результаті тертя між скобою й порядовкой. Порядовку знімають разом із власниками, не виймаючи клинів. Для цього її обережно розгойдують у площині, перпендикулярній поверхні стіни. Власники, Долаючи опір розчину, виходять із горизонтальних Швів мурування, і порядовку піднімають нагору разом сними.

2. Матеріали для даної роботи

Керамічними називаються штучні кам'яні матеріали, що отримуються спіканням глин та їхніх сумішей з мінеральними домішками. Керамічні матеріали і вироби класифікуються за ознаками: залежно від шпаристості:

- шпаристі - з водовбиранням не більше 5 %;

- щільні - з водовбиранням понад 5 %; призначенням:

- стінові матеріали - цегла і камені керамічні, стінові цегляні панелі;

- цегла і камені спеціального призначення - цегла керамічна лекальна, камені для каналізаційних споруд, цегла для дорожнього покриття;

- керамічні вироби для облицювання фасадів будівель - цегла і камені керамічні, лицьові, фасадні плитки, килимова кераміка (набір тонкостінних глазурованих і неглазурованих плиток, наклеєних на паперову основу); керамічні вироби для внутрішнього облицювання - плитки для облицювання стін санітарно-технічних вузлів і приміщень із підвищеною вологістю або для підлог; покрівельні матеріали - глиняна черепиця: штампована і стрічкова, плоска і хвиляста стрічкова, 5-подібна стрічкова і конькова;

- керамічні труби - каналізаційні й дренажні;

- керамічні санітарно-технічні вироби - ванни, литки, унітази, зливальні бачки;

- керамічні кислотоупорні вироби - цегла кислототривка, плитки і труби кислототривкі;

- грубі - вироби з грубої кераміки мають неоднорідну будову черепка, у якому неозброєним оком можна побачити зерна піску.

- вироби з тонкої кераміки мають однорідну будову черепка, яскраве забарвлення; їх виготовляють з білої глини - каоліну;

- вироби з вогнетривкої кераміки - мають однорідну будову черепка, їх готують зі спеціальної сировини: вогнетривкої глини, шамоту (порошку випаленої вогнетривкої глини), інших матеріалів. Основною сировиною для отримання керамічних матеріалів і виробів є глини. Для поліпшення їхніх властивостей до них додають спіснені й вигоряючі домішки. Звичайну керамічну цеглу виготовляють з легкоплавких, середньої пластичності глин, що містять 40-50 % піску. Існують два способи виробництва цегли (рис.2.1.): пластичного пресування; напівсухого пресування. Оскільки цегла напівсухого пресування щільніша, в ній роблять пустоти (так звана п'ятистінна цегла). Вона має гладкі грані й значно менше дефектів ніж цегла пластичного пресування.

Рис. 2.1. Цегла: а) пластичного пресування (1 - постіль; 2 - ложок; 3 -поперечник); б) напівсухого пресування

Цегла напівсухого пресування має меншу морозостійкість. її випускають у невеликій кількості через складність пресування сировини і невисоку продуктивність пресів.

Керамічну цеглу випускають розміром: 250x120x65 мм; рідше: 288x138x65 мм (модульна) і 250x120x88 мм (потовщена). Оскільки вага 1 цеглини не повинна перевищувати 4 кг, потовщену і модульну цеглу роблять з пустотами. Прийняті наступні назви граней цегли: великої - постіль (1); бокової довгої - ложкова (2); торцевої - тичок (поперечник) (3).

Щільність звичайної керамічної цегли 1600-1900 кг/м³, водовбирання не менше 8 %. За міцністю на стискування і вигин вона поділяється на вісім марок від 75 до 300. За морозостійкістю - на чотири марки: 15; 25; 35; 50 (циклів).

Допустимі відхилення від розмірів і форми цегли встановлені ДСТУ БВ. 27-36 95:

- по довжині ± 5 мм;

- по ширині ± 4 мм;

- по товщині ± 3 мм;

- не прямолінійність граней і ребер (не більше): по постілі - 3 мм, по ложку - 4 мм;

- наскрізні тріщини по ложковій і тичковій гранях: не більше однієї при довжині її по постілі не більше 30мм;

- відбитість і притуплюваність ребер і кутів не більше двох на цеглині завглибшки не більше 5 мм і завдовжки 10-15 мм.

Звичайна керамічна цегла, завдяки досить високим показникам фізико-механічних властивостей і довговічності, широко використовується у сучасному будівництві для мурування зовнішніх і внутрішніх стін будівель, фундаментів, димарів тощо. Цеглу напівсухого пресування не можна застосовувати для зведення цоколю фундаментів, зовнішніх стін вологих приміщень. На складах цеглу зберігають у штабелях заввишки до 1,6 м, складеною на ребро (ложкову грань). При механізованому навантаженні, розвантаженні та транспортуванні використовують дерево-металеві піддони, на які цеглу вкладають на ребро з перев'язкою у «ялинку» (з нахилом 45° до центру пакета). До торців піддонів прибивають бруски, на які спирається цегла. Перевозять піддони звичайними автомобілями без додаткових кріплень. Навантаження, розвантаження і подачу пакетів на робоче місце виконують із застосуванням спеціальних футлярів. Без піддонів цеглу перевозять складеною у штабель з перев'язкою. Транспортування цегли навалом забороняється, оскільки при цьому багато її б'ється.

У звичайної (керамічної) цегли є два суттєвих недоліки:

- відносно висока щільність (понад 1600 кг/м³);

- невеликі розміри.

Висока щільність зумовлює і значну теплопровідність, а отже, велику товщину стін. Знизити щільністю та теплопровідність можна шляхом виготовлення цегли з пустотами або збільшенням її шпаристості (до глини додають домішки, що вигорають - тирсу). Так само отримують порожнисту, шпаристу, шпаристо-порожнисту цеглу.

Застосування такої цегли дозволяє зменшити товщину стін та скоротити витрати матеріалів, тому її називають ефективною. Виготовлення великорозмірної керамічної цегли з наскрізними пустотами не лише знижує масу і щільність виробів, а й прискорює процес її сушіння і випалу, оскільки виріб швидше і рівномірніше прогрівається через зовнішні та внутрішні поверхні. Тому порожниста цегла має менше дефектів, а міцність її така сама, як і у звичайної цегли, незважаючи на великий відсоток пустот - до 37 % (рис. 2.2.).

Рис. 2.2. Цеглини з наскрізними пустотами

Керамічні матеріали використовуються дуже часто.

Мурування та оздоблення стін, парканів, арок - не повний перелік використання штучних матеріалів. Під час оздоблення дуже часто використовують саме порожнисту цеглу. Вимоги до розчинів (марка, водо-, морозостійкість) встановлюються залежно від виду конструкції, умов, у яких ця конструкція працюватиме згідно вимог БНіП.

Під час роботи у зимових умовах марки розчинів повинні бути на один порядок вищими за розчини, які використовувалися влітку. Розчини для зимових робіт можуть випускатися підігрітими

Температура розчину в зимовий період на момент його застосування повинна бути:

- не менше 10°С при температурі зовнішнього повітря -10°С;

- не менше 20°С при температурі повітря нижче 20°С. У зимовий період також застосовують розчини, що тверднуть за мінусових температур.

До складу таких розчинів входять солі, що знижують температуру замерзання води: поташ К₂СО₃; хлорид натрію NаСl; хлорид кальцію СаС1₂ та інші різноманітні неорганічні солі. Наприклад, при температурі від -10 до -20°С рекомендується застосовувати розчини з домішками поташу (10% від маси в'яжучого) або хлориду натрію (5% від маси в'яжучого), за нижчої температури відсоток домішок солей збільшують. Використовуючи хімічні домішки у розчинах, необхідно керуватися спеціальними інструкціями.

Розчини для мурування

При зведенні будівельних конструкцій каміння укладають на розчинах, які розрізняються між собою по вигляду, складу, міцності і масі. Вид розчину і його марка визначаються розрахунком і указуються в робочих кресленнях.

Для кам'яної мурування застосовують цементні, цементно-вапняні, цементно-глиняні і вапняні розчини. Тип в'яжучих для розчинів вибирають залежно від вимог, що пред'являються до нього, температурно-вологісного режиму твердіння і умов експлуатації будівлі і споруди. Для покращання якості розчину і зменшення витрати терпких в розчини вводять мінеральні тонкомолоті або тонкодисперсні добавки. Марка розчину забезпечується підбором відповідного складу і перевіряється випробуваннями на контрольних зразках.

В сучасних умовах індустріального будівництва розчини кладок і сухі суміші розчинів готують на центральних заводах і вузлах розчинів. На будівельних майданчиках розчин можна готувати на приоб'єктних розчинозмішувальних установках тільки за відсутності поблизу заводів або при невеликих об'ємах робіт.

На якість кам'яної мурування, зниження трудомісткості робіт і підвищення продуктивності праці мулярів роблять великий вплив рухливість розчину. Для збереження показників суміші розчину рекомендується на будівельних майданчиках застосовувати спеціальний устрій для механічного перемішування розчину, який здійснює приймання, а також перемішування і видачу суміші розчину. Від установки розчин подається на робочі місця в бункерах або розчинонасосами. За відсутності можливості механічного перемішування розшарованого при перевезенні розчину, його ретельно перемішують на місці робіт. Так зване «размоложування» розчинів кладок, що схопилися, тобто додавання води, а іноді і в'язких, не дозволяється, оскільки це не приводить до відновлення первинних його показників і погіршує якість.

Рухливість розчину, що характеризується глибиною занурення стандартного конуса, приймається залежно від виду мурування і способу укладання каміння. Для мурування стін і стовпів з суцільного каміння правильної форми і цеглини рухливість розчину повинна бути 9-13 см, для порожнистого каміння - 7-8см, а для бутової мурування - від 4 до 6 см. Для отримання розчинів з необхідною рухливістю і водоутримуючою здатністю в - їх склад вводять неорганічні або органічні (БС, ЦНІПС - 1, милонафт, ГК. і ін.) пластифікатори. При цегляній кладці на цементних розчинах і на розчинах з меленим негашеним вапном, а також на змішаному розчині в суху жарку погоду цеглину поливають водою; при кладці на вапняному розчині поливати цеглину не слід.

3. Технологічний процес

Процес цегляного мурування складається з робочих операцій, виконуваних у такій послідовності:

· установка порядовок; 

· натягування причалок для забезпечення правильності укладання цегл і рядів;

· подача й розмурування цегл на стіні; 

· перелопачування розчину в ящику; 

· подача розчину на стіну й розстеляння його під зовнішню версту; 

· укладання зовнішньої версти; 

· розстеляння розчину під внутрішню версту; 

· укладання внутрішньої версти; 

· розстеляння розчину під забутку; укладання забутки; 

· перевірка правильності виложенного ряду мурування.

Кожну робочу операцію в процесі мурування виконують певними інструментами

Основні інструменти: кельма, розчинна лопата, розшивка, молотокккирочка.

Керамічні камені й керамічна цегла (одинарний або стовщений) зі светложгущихся глин, керамічна цегла напівсухого пресування широко використовують для зовнішнього лицьового шару мурування - лицювальної лицьової мурування

При кладк основн й лицьов шар стін з однаков по розмір цегл або камін, наприклад, у стін з силікатн цегл з лицьов шар, з керамічн цегл глин, що У стін з керамічн камін з лицьов шар з так же камін, але з глин, що светло-жгущихся, и т.п. мурування осуществляют с применением обичних При кладці стін із застосуванням різних по розмірах цегли або каменів (в основному й лицьовому шарах) для забезпечення перев'язки необхідно враховувати, через яку кількість рядів мурування основного й лицьового шарів збігаються горизонтальні шви й у їхньому рівні лицьовий шар перев'язувати з основним тичковим поруч.

Так, при кладці з одинарного (звичайно по розмірах) цегли з лицьовим шаром, зі стовщеного цегли (мал. 96). Спочатку викладають лицювальну версту з тичкового ряду й трьох ложкових рядів. Внутрішню частину стіни (на висоту ложкових рядів облицювання) зводять із одинарної цегли. Прокладні тичковие ряди зі стовщеного цегли зв'язують облицювання з іншою частиною стіни через кожні три ряди облицювання, що відповідає чотирьом рядам основної частини стіни

Рис. 3.1. Цегляне мурування з лицьовим шаром зі стовщеног цегли:
1 - тичковий прокладний ряд, 2 - ложкові ряди облицювання, 3 - мурування з одинарної цегли, 4 - неповномірні цегли

Лицювальну версту викладають по багаторядній системі перевезення. У кутах стін у кожному тичковом ряду укладають ложком по дві трехчетвертки. Внутрішню частину стіни викладають по багаторядній системі перев'язки швів При кладці основної частини стіни зі звичайної цегли й лицювального шару з лицьових керамічних каменів (Рис. 3.1) перев'язка забезпечується без прокладних рядів, а тільки тичковой верстою з керамічних каменів.

Облицювання із кладкою стіни перев'язують (у рівні ложкових каменів) двома рядами цегл. Мурування внутрішньої частини стіни й облицювання ведуть по ланцюговій системі перев'язки

При кладці стін з керамічних каменів і облицюванням лицьовою цеглою перев'язку здійснюють за схемою, показаної на Рис. 3.2. Спочатку викладають лицювальні версти, перший ряд яких складається із цілих цегл 1, покладених стусаном, а три наступні - з половинок цегли 2, покладених стусаном

Рис. 3.2. Цегляне мурування з лицьовим шаром з керамічних каменів: 1 - лицьовий камінь, 2 - внутрішня верста й забутка із цегли, 3 - неповномірні цегли

Уклавши зовнішній ряд каменів, викладають два ряди цегл - внутрішню версту й забутку 2.

Потім викладають внутрішню частину стіни із двох рядів каменів по ланцюговій системі перев'язки. У рівні тичкових каменів мурування вирівнюють нелицьовим (звичайним) цеглою 4, покладеним ложком. Перев'язують облицювання через чотири ряди тичковими цеглами, затисненими у внутрішній частині стіни. Облицювання викладають по багаторядній системі перев'язки. У кутах тичкового ряду укладають дві трехчетвертки 5, у ложкових рядах - одну трехчетвертку.

Перед початком мурування стін з одночасним облицюванням їх крупноразмерними плитами підготовляють горизонтальну поверхню підстави. На цю поверхню розкладають шар розчину. На кутах стін поміщають маякові лицювальні плити й натягають шнурчпричалку, по якій установлюють на висоту одного ряду всі проміжні плити, і перевіряють правильність їх установки схилом і рівнем, після чого виконують цегляну мурування стіни на висоту встановленого ряду плит. Далі процес повторюють

Список використаної літератури

1. Неелов В.А. Илюстрированное пособие для подготовки каменщиков.

2. Никитин Л.И. Охрана труда в строительстве.. М., 1999. - 359 с.

3. Петров А.К. Технология облицовочных производств. М., 2000. - 268 с.

4. Сахаров МЛ. Автоматизация кладки кирпича. М., 2001. - 243 с.

5. Худяков В.А.Облицовочные работы и виды оборудования. М., 2001. -- 324

6. Кам'яні роботи. Підручн. Для проф..-техн. Навч.закладів: У 3 ч. Ч.ІІІ / А.С.Нікуліна, С.І.Заславська, Г.П.Матвєєв та ін.. - К.: Вікторія, 2001. - 480с.