Обклеювання поверхонь паперовими шпалерами

19

Тема: Обклеювання поверхонь паперовими шпалерами

ЗМІСТ

1. Вимоги до поверхонь, які обклеюватимуть шпалерами

2. Інструменти для шпалерних робіт

3. Підготовка поверхонь під обклеювання шпалерами

4. Підготовка шпалер

5. Обклеювання поверхонь паперовими шпалерами

6. Дефекти шпалерних робіт

7. Приймання і обмір шпалерних робіт

Використана література

1. Вимоги до поверхонь, які обклеюватимуть шпалерами

Шпалерами обклеюють лише внутрішні обштукатурені, бетонні, дерев'яні або обшиті листами сухої штукатурки поверхні. Здебільшого обклеюють стіни, а іноді й стелі.

Шпалерні роботи виконують після закінчення всіх загальнобудівельних робіт. Крім того, перед початком шпалерних робіт фарбують водними сумішами стелі та віконні й дверні укоси, грунтують віконні рами та двері. Після закінчення шпалерних робіт фарбують підлогу і остаточно столярні вироби. Якщо в приміщенні є відкрита електропроводка, то перед обклеюванням поверхонь шпалерами її знімають.

Обштукатурені і бетонні поверхні обклеюють лише сухі (вологістю не більше 8 %), оскільки в свіжому шарі штукатурки є багато вільних лугів, які знебарвлюють нелугостійкі фарби, що застосовують для нанесення на шпалери рисунків. Обштукатурені поверхні повинні бути чисті, без жирних плям, вибоїн, щілин і дутиків, зернин піску, що виступають, та клейових набілів.

Якісного оздоблення досягають обклеєнням шпалерами дерев'яних поверхонь і поверхонь, облицьованих штучними листами заводського виготовлення: гіпсовими, гіпсоволокнистими, деревоволокнистими тощо.

Дерев'яні поверхні повинні бути сухі і мати вологість не більше 12 %. Перед обклеюванням шпалерами їх оббивають картоном. На дерев'яних поверхнях, оббитих картоном, і поверхнях, облицьованих листами заводського виготовлення, місця стиків між листами підмазують і заклеюють стрічками паперу.

2. Інструменти для шпалерних робіт

Під час шпалерних робіт для виконання деяких операцій (обрізування кромок, проклеювання поверхні тощо) застосовують машини і механізми, проте більшість операцій виконують вручну. Тому на робочому місці маляра завжди повинен бути необхідний набір ручних інструментів для підготовки шпалер до наклеювання і наступної їх обробки (рис. 2.1.).

Рис. 2.1. Інструменти для виконання шпалерних робіт: а--ножиці, б --валик; в -- ножі; г -- щітка; д -- ніж із змінним лезом; є--лінійка

Ножиці (рис. 2.1, а) з довгими лезами застосовують для розрізування полотнищ і обрізування кромок шпалер при заготовці їх на робочому місці, якщо обсяг робіт невеликий.

Ними також підрізують шпалери у кутках, вирізують отвори у полотнищах для деталей, які не підлягають обклеюванню (розетки, вимикачі тощо), і виконують інші роботи.

Валик (рис. 2.1, б) завдовжки 15--20 см, виготовлений з гуми, пластмаси, металу або деревини, який обтягують тканиною, призначений для розрівнювання стиків між двома полотнищами шпалер.

З цією ж метою, а також для розгладжування паперу, шпалер, фризів і бордюрів після їх приклеювання застосовують щітку з пружною щетиною, найкраще одежну (рис. 2.1, г).

Маховою щіткою типу KM або макловицею типу КМА наносять клейстер на поверхню і намазують його на папір або шпалери (див. рис. 2.2. і 2.3).

Рис 2.2. Щітки: Рис. 2.3. Щітка-макловиця а --рогожна, б --махова; в -- ручник, г -- плоска

Ножами (рис. 2.1, в) обрізують кромки шпалер, використовуючи при цьому стіл із щілинним прорізом, кромки цупких шпалер, лінкруст і декоративні полівінілхлоридні плівки на паперовій основі, шпалери біля плінтусів і наличників, а також нарізують полотнища. Щоб забезпечити високу якість обрізування, ніж завжди повинен бути гострим. Обрізувати шпалери за допомогою лінійки найкраще дисковим ножем з круглим лезом.

Ніж із змінним лезом безпечної бритви (рис. 2.1, д) застосовують для обрізування безосновних декоративних плівок і плівок на тканинній основі безпосередньо на стіні після їх приклеювання. Дерев'яна або металева лінійка (рис. 2.1, є) з поділками або без них призначена для направлення ножа під час обрізування шпалер. Найзручніше користуватись металевою лінійкою завдовжки 1 --1,5 м. Для підготовки поверхонь під обклеювання шпалерами, крім перелічених інструментів, застосовують звичайний малярний інструмент: терки, шпателі, різні щітки, а для перевірки вертикальності кромки першого приклеєного полотнища шпалер -- висок (див. рис. 2.4).

Рис. 2.4 Висок

3. Підготовка поверхонь під обклеювання шпалерами Підготовка обштукатурених і бетонних поверхонь

Під обклеювання шпалерами поверхню слід підготовити так, щоб на ній не було зернин піску, потьоків розчину, погано прошліфованих місць підмазки й інших дефектів, які виступають із площини поверхні. Це слід робити тому, що після приклеювання шпалер фактичні розміри дефектів збільшуються за рахунок товщини паперу, з якого виго товляють шпалери, і кожен дефект виглядатиме на поверхні виразніше.

Підготовку поверхні стін під обклеювання паперовими шпалерами починають після остаточного фарбування стелі. Під час фарбування стелі тією ж сумішшю фарбують верх стін смугою завширшки 15--30 см. Після фарбування стелі і верхніх частин стін відбивають їх нижню межу шпагатом, покритим сухим пігментом, або пристроєм з грифелем. Нижче відбитої лінії ганчіркою, змоченою у воді, очищають стіну від набілу. Якщо цього не зробити, то після наклеювання шпалер вони будуть відшаровуватись у тих місцях, де залишився набіл. Після цього всю поверхню очищають від пилу, бруду, бризок і потьоків штукатурного розчину, видаляють плями і згладжують торцем деревини.

Щоб надати штукатурці більшої міцності, а також зменшити її відсмоктуючу здатність, всю поверхню грунтують полівінілацетатною ґрунтовкою. Після цього розрізують і підмазують щілини, вибоїни і шліфують підмазані місця. Всі ці операції виконують так само і такими ж сумішами і інструментами, що й при підготовці під клейове фарбування.

Щоб утворити на поверхні клеючу плівку, після шліфування підмазаних місць поверхню проклеюють клейстером із синтетичного клею КМЦ.

Склад клейстеру на основі синтетичного клею КМЦ

(на 10 л суміші)

Клей КМЦ 400--450 г

Вода До 10 л

Спосіб приготування. Сухий клей КМЦ при перемішуванні поступово всипають у воду, в якій витримують його протягом 12--20 год до повного розчинення. Одержану суміш переціджують.

Для проклеювання пористих поверхонь до цього клейстеру додають крейду.

Склад клейстеру для проклеювання пористих поверхонь

Клей КМЦ (4 %-й розчин) 1 л

Крейдяна паста 30 %-ї вологості 260 г

Спосіб приготування. Спочатку приготовляють 4 %-й розчин клею КМЦ у воді, до якого додають потрібну кількість крейдяної пасти. В'язкість утвореної суміші повинна бути 30--35 с за віскозиметром ВЗ-4.

Клейстер на поверхню наносять макловицею, маховою щіткою або валиком. Щоб шпалери добре тримались на поверхні, її обклеюють спеціальним пористим папером для шпалерних робіт (можна старими газетами). Папір наскрізь просочується клейстером і міцно тримається на поверхні, водночас вирівнюючи її. Під прості і середньої щільності шпалери папір наклеюють внапусток, щоб край одного листа паперу находив на інший, а під щільні шпалери -- впритул. Склад клейстеру для приклеювання паперу такий самий, що й для проклеювання поверхні, але без додавання крейди.

Наклеюють папір два робітники. Один намазує клейстером укладений купкою на столі або на підлозі папір, а другий приклеює його до поверхні й акуратно розгладжує сухою ганчіркою або щіткою так, щоб на ньому не було зморшок і здутин.

Коли наклеєний шар паперу висохне, то працюючи із щільними шпалерами, поверхню шліфують пемзою. Під час роботи з простими і середньої щільності шпалерами цю операцію не виконують. Шліфують поверхню обережно, щоб усунути незначні нерівності, які утворилися після наклеювання паперу, і так, щоб не пошкодити шар паперу.

При підготовці поштукатурених поверхонь під обклеювання полівінілхлоридними плівками, крім вказаних вище операцій, поверхню шпатлюють. Суцільний шар шпатлівки наносять після очищення і підмазування поштукатуреної поверхні, а після висихання його -- шліфують і очищають від пилу. Проклеюють поверхню двічі: перший раз -- всю поверхню, вдруге -- лише в окремих місцях (по периметру віконних і дверних прорізів, по контуру стін, а також у кутах приміщення).

При підготовці поштукатурених поверхонь під обклеювання лінкрустом виконують ті самі операції, що й при підготовці під паперові шпалери, крім обклеювання поверхні папером.

Бетонні, гіпсобетонні та гіпсолитні поверхні підготовляють під обклеювання паперовими шпалерами, полівінілхлоридними плівками і лінкрустом так само, як і обштукатурені, за винятком двох операцій: не виконують суцільне шпатлювання поверхні під час роботи з полівіпіл-хлоридними плівками і обклеювання папером, працюючи з паперовими шпалерами.

Підготовка поверхонь, облицьованих листовими матеріалами заводського виготовлення До цієї категорії поверхонь належать поверхні, облицьовані гіпсокартонними листами сухої штукатурки, деревоволокнистими та іншими листами. При підготовці цих поверхонь, їх очищають від набілу, бризок мастики і грунтують полівінілацетатною ґрунтовкою. Пошкоджені місця і стики між листами підмазують, а коли підмазка висохне, шліфують. На місця швів наклеюють смужки паперу завширшки 80-- 100 мм. Підготовлену поверхню покривають клейстером, після чого наклеюють шпалери. Під час роботи з полівінілхлоридними плівками виконують повторне проклеювання поверхні в окремих місцях, де надалі можливе їх відклеювання від поверхні. Підготовка дерев'яних поверхонь При підготовці дерев'яних поверхонь під обклеювання рулонними опоряджувальними матеріалами їх оббивають картоном, стики підмазують і після висихання підмазки -- шліфують. Листи картону прибивають впритул штукатурними або іншими цвяхами завдовжки 20--30 мм. Цвяхи забивають на відстані 80--100 мм один від одного так, щоб вони не виступали над рівнем картону. На місця стиків наклеюють смужки паперу такої ширини, щоб вони закривали шов і обидва ряди цвяхів. Після цього поверхню проклеюють і обклеюють папером внапусток. Під час роботи з полівінілхлоридними плівками поверхню обклеюють папером двічі. Кожен шар паперу після висихання шліфують пемзою.

4. Підготовка шпалер

Перед наклеюванням шпалер перевіряють колір і рисунок кожного рулону їх, оскільки в партії шпалер з одним рисунком і кольором часто трапляються рулони різного відтінку, а іноді й такі, що відрізняються за кольоровим тоном. Якщо такі шпалери клеїти в приміщенні підряд, то на поверхні буде видно кольорові смуги -- «сгонпи», які відрізнятимуться один від одного. Сортуючи шпалери, окремо відкладають світліші і окремо темніші. Темніші шпалери наклеюють на більш освітлену стіну, а світліші -- навпаки. Стики між ними повинні проходити тільки в кутках кімнати.

Підготовляє шпалери до обклеювання спеціально виділений для цього робітник. Після сортування вій обрі зуєкромки і нарізує полотнища шпалер відповідно до висоти приміщення. При наклеюванні внапусток залежно від того, яку стіну обклеюватимуть, у шпалер обрізують праву або ліву кромку. Звичайно в одній половині рулонів обрізують праву кромку, в другої -- ліву, а при наклеюванні впритул-- обидві кромки.

Рис. 4.1. Обрізування кромок шпалер ножицями

Кромки обрізують вручну ножицями або механізованим способом. При обрізуванні кромок ножицями робітник, сидячи, кладе рулон ша підлогу і, узявшись за один кінець полотнища лівою рукою, починає обрізати кром-полотнище з обрізаною кромкою в руку, скручуючи лон (рис. 4.1.). Обрізування кромок вручну -- це трудомісткий процес. Тому, якщо обсяг робіт значний, то слід застосовувати шпалерообрізувальну машину. Останнім часом будівельникам запропоновано декілька типів таких машин. Більш зручною є шпалерообрізувальна машина СО-65 (рис. 4.2.). Вона складається із станини, двох притискних валів, валика для намотування шпалер, електродвигуна, редуктора і вимикача. До початку роботи рулон шпалер кладуть у лоток 4, а один кінець його протягують між притискними валами і закріплюють у прорізі валика для намотування шпалер 3. Під час роботи машини кромка шпалер відрізується дисковим ножем, розміщеним на притискному валу, а рулон поступово намотується на валик. Після відрізання кромки машину зупиняють, валик для намотування виймають і знімають з нього рулон шпалер. Після обрізування кромок рулон розрізують на полотнища, довжина яких залежить від висоти приміщення, але завжди дещо більша, ніж потрібно. Це пояснюється тим, що при наклеюванні шпалер доводиться підганяти їх за рисунком, опускаючи або піднімаючи одне полотнище щодо іншого. Якщо залишається зайвий кусок полотнища, то його обрізують на плінтусі, а у верхній частині стіни перекривають бордюром або фризом.

Рис. 4.2. Шпалерообрізувальна машина СО-65- 1 -- станина, 2--притискні вали, 3 --валик для намотування обрізаних шпалер; 4 -- лоток

Легше підігнати одне полотнище щодо іншого і точно відрізати такий же кусок лише тоді, коли на шпалерах великі рисунки розміщені на певній відстані один від одного підготовлені шпалери намазують клейстером і наклеюють на поверхню.

Заготовляють і комплектують шпалери у спеціально обладнаних централізованих шпалеророзкрійних майстернях. Продуктивність майстерні залежить від потреб будівельних організацій у заготовлених шпалерах. Тому в майстерні встановлюють один або декілька шпалерообрізувальних верстатів, смоли для розкрою шпалер, полиці для їх зберігання та інше обладнання.

Якщо будівельна організація одержує шпалери у бобінах завдовжки до 750 м, то у майстерні встановлюють напівавтомати великої продуктивності, за допомогою яких обрізують кромки і розмічають шпалери за розмірами. Під час роботи машина не розрізує шпалери на окремі куски, а лише намічає перфорацію (стрічку отворів), за якою на робочому місці їх будуть відривати перед намазуванням клейстером.

Шпалери заготовляють за замовленнями будівельних організацій, які складаються відповідно до поквартирних планів. У плані-замовленні вказують кількість полотнищ шпалер на кожну квартиру, секцію і будинок, їх розміри, рисунок і колір. Заготовлені комплекти шпалер складають у пакети і перев'язують шпагатом. На кожному комплекті пишуть будівельний номер будинку і квартири. Перевозять комплекти у спеціальних контейнерах. Разом із шпалерами в контейнер укладають потрібну кількість бордюрів або фризів і сухого синтетичного клею КМЦ.

Шпалери можна заготовляти також у пересувних шпалеророзкрійних майстернях, які обладнують у критих автопричепах.

5. Обклеювання поверхонь паперовими шпалерами

Наклеювати шпалери починають від світла, тобто від кута стіни, в якій є вікна. Спочатку виском перевіряють вертикальність кута. Якщо кут відхиляється від вертикалі, то на стіні якомога ближче до кута натертим об пігмент шнуром відбивають вертикальну лінію, яка й буде орієнтиром для прикріплення першого полотнища шпалери (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Перевірка вертикаль ності кута

Для приклеювання паперових шпалер застосовують клейстер, приготовлений на основі синтетичного клею КМЦ. В'язкість його має бути 25--30 с за віскозиметром ВЗ-4.

Для намазування шпалер клейстером застосовують інвентарний розбірний столик з пристроєм О-79А. Пристрій О-79А складається з металевої ванни, робочого валика, притискного валика з гумовими кільцями, відкидної рамки і обмежувача.

Рис. 5.3. Намазування шпалер клейстером: а -- на підлозі; б -- на столі

Шпалери складають на столику лицьовим боком догори. Піднявши притискний валик 5 разом з рамкою 4, полотнище насувають на робочий валик 2. Після цього опускають притискний валик і протягують полотнище так, як показано на рисунку стрілками. Під час руху полотнище, торкаючись робочого валика, змочується клейстером. Вкрите клейстером полотнище на столі складають у конверт удвоє або вчетверо.

Якщо намазувального пристрою немає, то шпалери укладають на підлозі або столі лицьовим боком донизу, накладаючи полотнище одне на одне із зсувом на 2--3 см (рис. 5.3.). Клейстер намазують на шпалери маховою щіткою або макловицею Особливо старанно слід намазувати кромки. Приклеювати шпалери можна тільки тоді коли полотнище просочиться клейстером Перед приклеюванням кромки промазують удруге.

Рис. 5.4. Подавання нама аного клейстером полотнища для приклеювання

Виконують всю роботу два робітники. Один намазує шпалери і, узявши полотнище так, як показано на рис. 5.4, подає його другому робітникові, що працює з столика. Другий робітник розгортає його і, притиснувши до поверхні, слідкує, щоб його кромка збіглася з вертикально відбитою лінією (рис. 5.5.). Водночас перший

робітник, стоячи на підлозі, спочатку підтримує нижній кінець полотнища, а потім приклеює його до стіни. Щоб на шпалерах не залишалися здутини і зморшки, їх розрівнюють твердою щіткою або чистою ганчіркою рухами від осі полотнища до країв і зверху вниз. Друге полотнище при обклеюванні внапусток наклеюють так, щоб воно перекривало перше на ширину необрізаної кромки. Крім того, при наклеюванні другого полотнища і всіх інших стежать, щоб не змістився рисунок (рис. 5.6.).

Рис. 5.5. Приклеювання першого полотнища Рис. 5.6. Підгонка і розгладжування полотнищ на стіні

Продуктивність праці збільшиться, якщо користуватись спеціальною щіткою із затискачем (рис. 5.7, а), оскільки в цьому випадку приклеювати полотнища зможе один робітник.

Рис. 5.7. Щітка для перенесення шпалер розгладжування їх на поверхні а -- щітка з пружинним затискачем, б -- захоплення полотнища затискачем

Намазане полотнище він відгинає і захоплює затискачем (рис. 5.7, б), що міститься на щітці збоку. Підтримуючи полотнище лівою рукою, піднімається по дерев'яній драбині-тумбі, рочгортає його верхню частину, накладає по рисунку, притискуе до стіни і, звільнивши затискач, розгладжує полотнище щіткою зверху вниз. Після цього
робітник спускається з драбини, розгортає нижню частину полотнища, притискує її до стіни і розгладжує тією самою щіткою.

Довжина щігки становить 50--60 см, висота дерев'яної драбини-тумби залежно від висоти приміщення --1--1,5 м.

Аби запобігти здутинам у кутах, їх заклеюють не цілим полотнищем, а розрізаним уздовж так, щоб після приклеювання в куті до однієї стіни воно зайшло на другу стіну не більш як на 3--4 см. Обклеювати другу стіну починають з кута, а не з того місця, де закінчилось попереднє полотнище.

Обклеївши дві стіни, переміщаючись від світла (наприклад, справа наліво), повертаються до вихідного кута і продовжують обклеювати стіни у протилежному напрямі. Другу пару стін обклеюють полотнищами з обрізаними лівими кромками. Щільні паперові шпалери, а також ті, що миються, приклеюють впритул, тому в них обрізують обидві кромки. Роботу виконують так само, як і під час приклеювання простих шпалер Починають її від одного з кутів приміщення і переміщуються у вибраному напрямі незалежно від напряму світла, що падає. Місця стиків, полотнищ приклеєних шпалер повинні бути непомітними з відстані 2 м.

Після обклеювання стін шпалерами з декоративною метою зверху приклеюють бордюр або фриз. Бордюрний рулон спочатку розрізують уздовж на окремі смуги -- бордюри, а потім на куски завдовжки 1,5-- 1,7 м. Підготовлений кусок бордюру намазують клейстером і приклеюють до стіни так, щоб його верхня кромка збігалася з раніше відбитою горизонтальною лінією. Розрівнюють кусок бордюру спочатку поздовжніми рухами щітки, а потім обережно поперечними. Після цього обрізують кінці шпалер, які нависають на плінтусах і наличниках, якщо шпалери клеїли після їх встановлення.

Цю роботу виконують гострим ножем, переміщаючи його вздовж прикладеної до плінтуса металевої лінійки завдовжки 80--90 см з прорізом посередині.

Останнім часом крім стін почали обклеювати шпалерами і стелі. У цьому випадку в приміщенні спочатку обклеюють стелі, а потім стіни. Для стель підбирають шпалери з дрібним рисунком світлих тонів, бажано середньої щільності, оскільки вони легше просочуються клейстером і надалі будуть краще утримуватись на поверхні. Підготовка шпалер і технологія обклеювання поверхні стелі не відрізняється від обклеювання стін. Перше полотнище приклеюють вздовж стіни, в якій є вікна, напускаючи на неї смугу з шпалери завширшки 10 см. Така ж смуга повинна бути на всіх стінах по периметру стелі. Наступні полотнища клеять внапусток так, щоб вони заходили одне на одне на ширину кромки.

Роботу виконують два робітники Один з них, стоячи на столику, поступово приклеює полотнище шпалери, переміщуючись вздовж нього, а другий, стоячи на підлозі, підтримує другий кінець полотнища Т-подібною підпоркою або щитком.

6. Дефекти шпалерних робіт

Під час обклеювання поверхонь шпалерами не можна допускати перелічених нижче дефектів.

Відклеювання полотнищ найчастіше спостерігають біля карнизів, плінтусів і наличників. Відклеюються шпалери при швидкому їх висиханні на протягах, обклеюванні поверхонь із старими клейовими набілами, а також при застосуванні слабкого клейстеру. Для усунення цього дефекту у відклеєних місцях поверхню і шпалери змазують клейстером, після чого шпалери розгладжують ганчіркою або щіткою, притискаючи їх до поверхні.

Здутини і зморшки виникають при повільному або нерівномірному висиханні шпалер, а також неакуратному їх розгладжуванні під час обклеювання. Щоб усунути великі здутини і зморшки, їх обережно розрізують лезом бритви, запускають під них клейстер і розгладжують щіткою. Якщо дрібних зморшок багато, то поверхню шліфують пемзою. Використовують ці шпалери як папір, а зверху на них наклеюють нові полотнища.

Шорстка фактура з вкрапленнями твердих частинок під шпалерами утворюється під час обклеювання погано підготовленої, невідшліфованої поверхні або при застосуванні забрудненого і непроцідженого клейстеру. Щоб усунути цей дефект, поверхню шліфують пемзою і обклеюють новими шпалерами.

Розриви або здутини шпалер у кутах виникають при заклеюванні кутів цілими нерозрізаними полотнищами. Щоб уникнути цього, полотнище розрізують так, щоб воно заходило на другу стінку кута на 3--4 см, а на цю кромку наклеюють нове полотнище.

Якщо робітник працює неохайно, то шпалери забруднюються клейстером, а під час роботи без виска може утворитись перекіс полотнищ. При обклеюванні полотнищ внапусток за світлом, на поверхні будуть помітні «нитки» швів, які виникають внаслідок тіней від кромок. Треба слідкувати, щоб не було зсуву рисунка. Якщо дефекти допущені, то місця стиків шліфують пемзою і всю поверхню обклеюють новими шпалерами.

7. Приймання і обмір шпалерних робіт

Шпалерні роботи повинні виконуватись відповідно до проекту або за затвердженими технаглядом зразками. Роботи приймають лише після повного висихання обклеєної шпалерами поверхні або усадки лінкрусту. Приймаючи роботу, комісія повинна оцінити її якість.

Якість шпалерних робіт має відповідати таким вимогам:

на поверхні, обклеєній шпалерами, не повинно бути здутин і плям;

всі полотнища на одній стіні мають бути одного кольору і відтінку;

підгонка рисунків у місцях стиків повинна бути точною, з відхиленнями не більше 0,5 мм;

не допускаються пропуски, підклеювання і відшарування шпалер в окремих місцях;

місця стиків полотнищ при наклеюванні їх впритул не повинно бути видно з відстані 2 м;

при наклеюванні шпалер внапусток кромки полотнищ мають бути направлені у бік падаючого світла (у бік вікон);

не допускаються перекоси полотнищ, зморшки, відставання від основи біля віконних і дверних укосів;

лінії стиків між шпалерами повинні розміщуватись вертикально; відхилення від вертикалі допускається не більше 5 мм на всю висоту приміщення;

не можна заклеювати шпалерами кромки наличників і плінтусів.

Обмір виконаних шпалерних робіт виконують так само, як і малярних по фактично обклеєній поверхні, без урахування площі дверних і віконних прорізів.

Використана література:

1. Добровольский Г.М. Малярні і шпалерні роботи: Підручник.-К.: Вища шк.,1992.-383с.: іл.

2. Малярні роботи (інтегрований курс модульного навчання) : Підручн. для проф.-техн. навч. закладів : У 3 ч. / А. С. Нікуліна, С. Г. Заславська, Н. Г. Ничкало та ін. -Ч. І. -- К. : Вікторія, 2006. -- 288 с. + кольор. вклейка.

3. Малярні роботи (інтегрований курс модульною вчання) : Підручн. для проф.-техн. навч. закладів : У 3 ч/. С. Нікуліна, С. Г. Заславська, Н. Г. Ничкало та : Ч. II. - К. : Вікторія, 2006. - 224 с.