Механізоване фарбування поверхонь водними сумішами

25

Тема: Механізоване фарбування поверхонь водними сумішами

ЗМІСТ

1. Принципи механізованого розпилення фарбувальних сумішей

2. Ручні фарбопульти

3. Електричні фарбопульти

4. Фарбувальні агрегати з гвинтовим насосом

5. Фарбувальні агрегати високого тиску

6. Фарбувальні агрегати з пневматичним розпилюванням фарбувальної суміші

7. Компресорні установки і компресори

8. Фарбування поверхонь фарбопультами

9. Техніка безпеки під час роботи з машинами і електрообладнанням

Використана література

1. Принципи механізованого розпилення фарбувальних сумішей

Фарбування поверхонь вручну--важкий і трудомісткий процес, тому нині для цього застосовують машини і механізми, які полегшують працю робітників, підвищують її продуктивність і поліпшують якість робіт. Вручну виконують лише незначні обсяги робіт та ті роботи, які неможливо виконувати механізмами.

Усі апарати для механізованого фарбування працюють за принципом розпилення Фарбувальної суміші до найдрібніших частинок. Фарбувальна суміш, що вилітає з розпилювального пристрою апарата, розпилюється і рівним тонким шаром лягає на поверхні. Фарбувальні апарати і агрегати бувають з гідродинамічним (кінетичним) і пневматичним (повітряним) розпиленням малярної суміші.

До апаратів з гідродинамічним розпиленням суміші належать ручні і електричні фарбопульти, фарбувально-шпатлювальні агрегати з гвинтовим насосом і фарбувальні агрегати високого тиску. У цих апаратах малярна суміш подається під тиском до спеціального розпилювального пристрою -- форсунки відцентрового типу. Схему дії форсунки подано на рис. 1.1.

Рис 1.1. Схема дії форсунки відцентрового типу: 1 -- вхідний канал; 2 -- внутрішня порожнина форсунки; 3 -- вихідний отвір

Форсунка відцентрового типу зроблена так, що фарбувальна суміш надходить у внутрішню порожнину форсунки 2 через вузький канал 1, розміщений по дотичній до її внутрішньої циліндричної поверхні. Всередині форсунки фарба набирає обертального руху і завихрюється. Вилітаючи з вихідного отвору 3 форсунки, фарба під дією відцентрової сили розпилюється на найдрібніші частинки і утворює конусоподібний факел. У деяких форсунках завихрювання фарби створюється за допомогою спеціального гвинтоподібного сердечника, який є в корпусі форсунки (рис. 1.2.) Спочатку суміш надходить у циліндричну робочу камеру форсунки 1. Проходячи по каналу, що утворився між внутрішньою поверхнею камери і гвинтоподібним сердечником 2, суміш набирає обертального руху і на виході з форсунки розпилюється.

Рис. 1.2. Схема дії форсунки з гвинтоподібним сердечником 1 -- внутрішня порожнина, 2 -- гвинтоподібний сердечник, 3 --вихідний отвір

Для розпилювання фарби у форсунках відцентрового типу повітря не використовується, тому за допомогою цих форсунок можна розпилювати лише водні ґрунтувальні і фарбувальні суміші як менш в'язкі (вапняні, силікатні тощо).

За принципом пневматичного розпилювання фарби працюють фарбувальні агрегати, за допомогою яких можна розпилювати водні та неводні фарбувальні суміші і навіть шпатлівки. У цих агрегатах фарба, вилітаючи з сопла фар борозпилювача, що є складовою частиною фарбуваль ного агрегату, розпилюється струменем стисненого по вітря.

Фарбувальна суміш під тиском надходить у фарборозпилювач і через внутрішній канал потрапляє в сопло. На виході з сопла суміш підхоплюється струменем стисненого повітря, що проходить у просторі між стінкою сопла і внутрішньою поверхнею розпилювальної головки і, вилітаючи, подрібнюється на найдрібніші частини (рис. 1.3.).

Рис. 1.3. Схема розпилювання фарби фарборозпилювачем

2. Ручні фарбопульти

Як вказувалося, фарбопульти належать до апаратів низького тиску з гідродинамічним розпилюванням суміші, їх застосовують для нанесення на поверхню лише водних ґрунтувальних і фарбувальних сумішей малої в'язкості.

Ручний фарбопульт СО-20В (рис. 2.1.) складається з балона, насоса, клапанного пристрою, всередині якого розміщені клапани, всмоктувального шланга з фільтром, нагнітального шланга і вудки з форсункою.

У балоні 2 місткістю 3 л фарбувальна суміш перебуває під тиском. Нагнітають фарбувальну суміш у балон насосом 1, який міститься у нього всередині. У металевому корпусі клапанного пристрою 5 є два клапани: всмоктувальний і нагнітальний.

На поверхню фарбувальну суміш наносять за допомогою вудки 8, на кінці якої закріплена форсунка 9. Вудка -- це металева трубка, у її нижній частині є кран 3, яким можна перекривати струмінь фарби. Для зручності в роботі вудка зроблена розбірною, тобто складається з двох частин, що дає змогу у разі потреби змінювати її довжину. Вудку сполучає з балоном нагнітальний шланг 4 діаметром 12,5 мм, завдовжки 5 м. На кінці всмоктувального шланга 7 знаходиться фільтр 6, за допомогою якого очищається суміш, що надходить у форсунку від твердих частинок більшого розміру, які зможуть засмітити форсунку.

Рис. 2.1. Ручний фарбопульт СО-20В: 1 -- насос, 2 -- балон, 3 -- кран, 4 -- нагнітальний шланг 5 -- клапанний пристрій, 6 -- фільтр, 7 -- всмоктувальний шланг, 8-- вудка, 9 - форсунка

Форсунка відцентрового типу (рис. 89) складається з корпусу, пробки, розпилюючої головки, накидної гайки і шайби. У нижній частині корпусу 2 форсунка має штуцер, яким вона пригвинчується до вудки. З тильного боку корпусу розміщений різьбовий отвір, що закривається пробкою 3. Форсунка універсальна, що дає змогу застосовувати її як в ручних, так і в електричних фарбопультах. Різьбовий отвір форсунки призначений для приєднання манометра при регулюванні запобіжного клапана електро-фарбопульта. Принцип дії форсунки подано на рис.84,

Рис 2.2. Форсунка відцентрового типу: 1 -- вудка, 2 --корпус; 3 --пробка, 4 -- шайба; 5 -- накидна гайка; 6 --розпилююча головка

До початку роботи фарбопультом перевіряють надійність з'єднання всмоктувального і нагнітального шлангів, сальник насоса, продувають і накручують форсунку. Щоб краще працювали клапани, у балон накачують до 0,5 л суміші. Після цього фільтр витягують із посудини з сумішшю і, зробивши 15--20 подвійних рухів штоком насоса, заповнюють балон фарбопульта повітрям. Потім знову опускають фільтр у посудину і насосом накачують суміш до потрібного тиску Тиск визначають за величиною факела розпилення суміші форсункою. Суміш повинна вилітати розпиленою у вигляді конусоподібного факела.

3. Електричні фарбопульти

На відміну від ручних фарбопультів, у яких створюється тиск і нагнітається фарба за допомогою ручного насоса, електрофарбопульти працюють від електропривода. Фарба в них нагнітається електронасосом. Це полегшує працю робітників і значно підвищує її продуктивність. Крім того, використання електрофарбопультів дає змогу скоротити кількість робітників, зайнятих на фарбуванні, оскільки обслуговує електрофарбопульт лише один робітник.

Промисловість випускає декілька типів електрофарбопультів (СО-22, СО-61, СО-101 тощо), які де в чому відрізняються один від одного, але принцип їх роботи однаковий.

Електрофарбопульт СО-61 (рис. 3.1.) складається з електродвигуна, діафрагмового насоса, механізму привода, клапанного пристрою, запобіжного клапана, всмоктувального шланга з фільтром, нагнітального шланга, вудки і форсунки.

Фарбопульт встановлено на опорній плиті 11. На корпусі запобіжного кланана 6 розміщені два штуцери, до яких кріпляться нагнітальний і перепускний шланги. Всмоктувальний шланг приєднують до штуцера 4, який міститься збоку клапанного пристрою 3.



Рис. 3.1. Електрофарбопульт СО-61: 1 -- корпус механізму привода; 2 -- гумова діафрагма; 3 -- клапанний пристрій; 4 -- штуцер для приєднання всмоктувального шланга; 5 - штуцер для приед нання перепускного шланга; 6-- запобіжний клапан; 7 --штуцер для приєднання нагнітального шланга; 8 --ручка; 9 -- пусковий пристрій; 10 -- електродвигун; 11 -- опорна плита

У комплект з фарбопультом входить вудка, обладнана проміжною вставкою (трубкою), що дає змогу скорочувати її під час роботи у малогабаритних приміщеннях. У форсунці фарбопульта є отвір, у який вставляють манометр, яким можна проконтролювати тиск суміші на виході з форсунки. Відповідно до робочого тиску фарбопульта регулюють запобіжний клапан так, щоб він при надлишковому тиску спрацьовував. Коли клапан відрегульовано, тиск у фарбопульті знімають, манометр вигвинчують, а отвір форсунки закривають спеціальною пробкою.

Електрофарбопульт СО-101 (рис. 3.2.) складається в основному з тих же деталей, що й фарбопульт СО-61. Винятком є те, що в ньому на клапанному пристрої встановлено ресивер, який зменшує пульсацію суміші, що надходить у вудку під час роботи насоса. Більш високою є електробезпека цього електрофарбопульта, оскільки з'єднуючі деталі між двигуном і валом насоса зроблені з діелектричного матеріалу.

До початку роботи з електрофарбопультом перевіряють надійність кріплення шлангів та ізоляцію проводів. Увімкнувши електрофарбопульт, перевіряють роботу електродвигуна і всього електрофарбопульта на холостому ходу.

Рис. 3.2. Електрофарбопульт СО-101: 1 -- фільтр; 2 --шатун; 3 -- діафрагма; 4-- всмоктувальний шланг; 5 -- перепускний шланг; 6 -- клапанний пристрій; 7 -- перепускний клапан; 8 -- ресивер; 9 -- нагнітальний клапан; 10 -- всмоктувальний клапан; 11 -- форсунка: 12 -- кран вудки; 13 -- штепсельна вилка; 14 -- електродвигун; 15 -- корпус насоса; 16 -- колінчастий вал

4. Фарбувальні агрегати з гвинтовим насосом

До групи машин з гвинтовим насосом належать фарбувально-шпатлювальні агрегати марок CO-150, CO-154 тощо, за допомогою яких можна наносити на поверхні не тільки водні ґрунтувальні й фарбувальні суміші, а й шпатлівки. Розпилення більш в'язких сумішей можливе тому, що агрегати працюють при більш високому тиску (до 2 МПа), ніж фарбопульти, а до розпилювальних пристроїв можна подавати стиснене повітря.

Малярний агрегат СО-154 (рис. 4.1.) застосовують для приготування, проціджування, транспортування і нанесення на поверхні водних ґрунтувальних і фарбувальних сумішей. Агрегат можна використовувати також для нанесення олійних і клейових шпатлівок. У цьому випадку до агрегату підключають джерело стисненого повітря, оскільки шпятлівки розпилюються лише пневматичним способом.

Рис. 4.1. Малярний агрегат СО-154: 1 -- змішувач; 2 -- шиберна затулка; 3 -- вібросито; 4, 14, 15 -- електродвигуни; 5 -- бункер гвинтового насоса; 6 -- манометр; 7 --штуцер для приєднання матеріального шланга; 3 --обтискний хомут; 9 -- гвинт; 10---обойма; 11 -- шнек; 12, 17--редуктори; 13, 16-- клинопасові передачі; 15-- пульт управління; 19--вал з лопатями

Агрегат складається із змішувача, вібросита, гвинтового насоса і електрообладнання. У комплект до агрегату входять шланги, два вміннях сита з розмірами отворів 0,4 і 2 мм та дві вудки спеціальної конструкції.

Змішувач 1 являє собою бункер а кришкою, в середині якого міститься вал з лопатями 19. У нижній частині бункера є шиберна затулка 2. Поруч з бункером розміщується електродвигун 15, від якого за допомогою клинопасової передачі і черв'ячного редуктора рух передається на вал з лопатями. Під змішувачем знаходиться вібросито 3 із змінним плоским ситом, привід якого працює від окремого електродвигуна 4 невеликої потужності.

Гвинтовий насос, що розміщується під віброситом, складається з приймального бункера 5, в нижній частині якого є шнек 11, обойми 10 з гвинтом 9 і обтискного хомута 8. Приводом насоса є електродвигун 14 з клинопасовою передачею 13 і редуктором 12. На корпусі насоса міститься манометр 6. Агрегат змонтовано на двоколісному вику.

Під час роботи малярну суміш, а якщо можна, то окремі її компоненти, завантажують в бункер змішувача і, включивши електродвигун, перемішують 2--3 хв. Відкривши шиберну затулку, суміш випускають на вібросито, де вона переціджується і потрапляє в бункер гвинтового насоса. Під час роботи гвинтового насоса шнек, що обертається, виштовхує суміш в середину обойми, де за допомогою гвинта створюється тиск на неї і нагніїання по шлангах до вудки і форсунки. Тиск нагнітання регулюють обжимним хомутом, що міститься на корпусі обойми гвинта, повертаючи його в той чи інший бік.

Рис. 4.2. Вудка до малярного агрегату СО-154: 1 -- форсунка; 2 --повітряна трубка; 3 --матеріальна трубка; 4 -- кран регулювання повітря; 5 -- кран подачі суміші до форсунки.

Вудка до малярного агрегату СО-154 (рис. 4.2.) складається 8 двох металевих трубок різного діаметра, що одним своїм кінцем входять у форсунку 1. По матеріальній трубці більшого діаметра 3 у форсунку надходить малярна суміш, а в повітряну трубку 2 меншого діаметра --повітря. З іншого кінця трубки з'єднані хомутом. На цьому кінці матеріальної трубки міститься кран подачі суміші до форсунки 5, а на повітряній -- кран регулювання повітря 4. В середині форсунки є змінне сопло, що дає змогу працювати в сумішами різної в'язкості. На будівельному об'єкті малярний агрегат повинен бути забезпечений електроенергією, водою, а під час роботи з шпатлівками -- стисненим повітрям. На робочому місці корпус агрегату слід заземлити.

До початку роботи оглядають машину зовні, приєднують відповідні шланги і вудку, підключають машину до електромережі. Випробовувати агрегат при сухій обоймі не можна, тому в бункер гвинтового насоса наливають 15--20 л води і при розслабленому обжимному хомуті протягом хвилини випробовують дію насоса. При випробуванні всіх вузлів агрегату слідкують за тим, щоб вал змішувача і шнек насоса рухалися проти годинникової стрілки, якщо дивитись на них з боку електродвигунів. Після перевірки агрегату з нього видаляють воду і починають роботу.

Під час обслуговування агрегату забороняється: включати змішувач при відкритому бункері, працювати при знятих захисних засобах клинопасових передач, роз'єднувати шланги під час роботи агрегату; залишати агрегат, ідо працює, без нагляду.

5. Фарбувальні агрегати високого тиску

Агрегати високого тиску (14--14,5 МПа) застосовують при розпилюванні більш густих малярних сумішей з в'язкістю 100--200 с за віскозиметром ВЗ-4. Суміш розпилюється, проходячи з великою швидкістю крізь сопло спеціального фарборозпилювача Фарбування поверхонь за допомогою таких агрегатів сприяє економії матеріалів, оскільки знижується туманоутворення, підвищує продуктивність праці за рахунок збільшення швидкості нанесення фарби і скорочення числа фарбувальних шарів, покращує умови праці робітників Число фарбувальних шарів зменшується тому, що при фарбуванні збільшується товщина фарбової плівки, бо при цьому використовують більш густу фарбувальну суміш.

До агрегатів високого тиску належать агрегати марок 2600НА, 7000НА, 7000Н-1, установка УБРХ-1М тощо. Фарбувальний агрегат високого тиску 2600НА (рис. 5.1.) складається з електродвигуна, гідравлічного насоса, візка із знімною рукояткою, вимикально-захисного пристрою, всмоктувального шланга з фільтром, перепускного шланга, нагнітального шланга високого тиску, фільтра і фарборозпилювача.

Рис. 5.1. Фарбувальний агрегат високого тиску 2600НА: 1 --фарборозпилювач. 2 -- нагнітальний шланг високого тиску, 3 -- електрокабель; 4 -- фільтр високого тиску; 5 -- електродвигун; 6 -- пускач і вимикально-захисний пристрій, 7 -- насос з гідропередачею; 8 -- візок із знімною рукояткою, 9 -- фільтр, 10 -- всмоктувальний шланг; 11 --перепускний шланг

Фарборозпилювач до агрегату високого тиску 2600НА (рис. 5.2.) складається а корпусу, розпилювальної головки, курка, рукоятки і скоби. У нижній частині рукоятки розміщений штуцер 1 з системою затискних гайок, якими до розпилювача приєднується нагнітальний шланг. Положення скоби 4 фіксується у двох місцях: гайкою в нижній частині рукоятки до головки. На курку 7 є спеціальний фіксатор 6, яким фіксується положення курка під час роботи фарборозпилювача. В середині корпусу знаходиться запірний клапан і змінний сітчастий фільтр, а в головці -- спеціальне сопло (насадка), за допомогою якого суміш розпилюється і вилітає крізь вихідний отвір у вигляді плоского факела.

Під час роботи з агрегатом слід виконувати всі правила техніки безпеки і експлуатації, характерні для інших апаратів, що працюють при високому тиску і мають електрообладнання. Для видалення із шланга високого тиску залишків фарби після закінчення роботи агрегату відкривають перепускний клапан і зливають фарбу у відповідну посудину.

Фарбувальні агрегати марок 7000НА і 7000Н-1 конструктивно відрізняються від агрегату 2600НА, але принцип дії їх і призначення такі самі.

6. Фарбувальні агрегати з пневматичним розпилюванням фарбувальної суміші

Фарбувальні агрегати з пневматичним розпилюванням фарби застосовують для нанесення на поверхні неводних, в'язких водних сумішей (клейових і казеїнових), а також шпатлівок. За продуктивністю розрізняють агрегати для виконання великого і малого обсягів робіт.

Фарбувальний агрегат для великого обсягу робіт (рис. 6.1.) складається з компресорної установки, фарбонагнітального бачка і фарборозпилювача, з'єднаних між собою шлангами.

Стиснене в компресорній установці 1 до 0,3--0,4 МПа повітря через гумовий шланг надходить до редуктора, розміщеного на кришці фарбонагнітального бачка 3. Частина цього повітря, проходячи через рухомий клапан редуктора, редукується до потрібного тиску, надходить до бачка і тисне на фарбу, яка по матеріальному шлангу поступає до головки фарборозпилювача 5.

Решта повітря по прямому каналу проходить крізь редуктор і далі по по вітряному шлангу і внутрішніх каналах фарборозпилювача -- до розпилювальної головки.

У момент відкриття вихідного отвору фарборозпилювача фарбувальна суміш, вилітаючи з нього, розпилюється струменем стисненого повітря.

Для фарбування невеликих поверхонь (дверей, радіаторів тощо) фарби потрібно небагато, тому користуються фарборозпилювачами з наливними бачками для фарби. У такому разі фарбувальний агрегат збирають без фарбонагнітального бачка (рис. 6.2.).

Рис. 6.1. Схема фарбувального агрегату низького тиску: 1 -- компресорна установка; 2 --повітряний шланг; 3 -- фарбонагнітальний бачок; 4 -- матеріальний шланг; 5 -- фарборозпилювач.

Під час дії такого агрегату фарба з бачка 4 самопливом надходить до розпилювальної головки фарборозпилювача 3. Стиснене повітря по шлангу, що йде від компресора, поступає до розпилювальної головки розпилювача і розпилює фарбувальну суміш.

Повітря, що надходить до фарборозпилювача, повинно бути чистим, тому воно проходить через спеціальний пристрій -- масловологовіддільник, встановлений на компре сорній установці. Деякі компресори невеликої продуктивності не мають масловологовіддільника, а обладнані лише фільтром для очищення повітря, який швидко засмічується. Тому до фарбувального агрегату з таким компресором краще підключати переносний масловологовіддільник заводського виготовлення. Тоді агрегат збирають з компресора, масловологовіддільника і фарборозпилювача, з'єднаних між собою шлангами. У цьому випадку стиснене повітря із компресора надходить у масловологовіддільник, очищається і поступає до фарборозпилювача.

Заводи, що випускають будівельно-опоряджувальні машини, іноді комплектують і постачають будівельним організаціям фарбувальні агрегати, але здебільшого їх збирають з окремих деталей безпосередньо на робочому місці.

Рис. 6.2. Схема фарбувального агрегату без фарбо нагнітального бачка: 1 -- компресорна установка; 2 -- повітряний шланг; 3 -- фарборозпилювач; 4 -- наливний бачок для фарби

7. Компресорні установки і компресори

Для механізованого виконання багатьох видів малярних робіт застосовують стиснене повітря. Воно потрібне для розпилення і нанесення на поверхні шпатлівок, ґрунтовок, водних і неводних фарбувальних сумішей, очищення поверхонь від пилу, приведення в дію пневматичних інструментів, виконання альфрейних робіт (аерографія, піскові присипки тощо). Стиснене повітря одержують за допомогою компресорних установок або переносних компресорів різних марок: СО-7Б, СО-45Б, СО-62А тощо.

Пересувна компресорна установка СО-7Б (рис. 7.1.) складається з електродвигуна, двоциліндрового компресора, ресивера, масловологовіддільника, клинопасової передачі з кожухом, пускового пристрою і манометра. Вся установка спирається на два колеса і ніжку. Компресор 5 приводиться в дію за допомогою клинопасової передачі 4 електродвигуном 3 потужністю 4 кВт.

Компресор (рис. 7.2.) складається з картера, двох циліндрів і головки блока. В середині його міститься кривошипно-шатунний механізм, до складу якого входять колінчастий вал 1, два шатуни 2 і два поршні 3. Кожний поршень має по два компресорних і маслозбиральних кільця.

Рис. 7.1. Пересувна компресорна установка СО-7Б: 1 -- спускний край; 2 --пусковий пристрій; 3 -- електродвигун; 4 -- клинопасова передача; 5 -- двоциліндровий компресор; 6--фільтр; 7 -- трубопровід, 8 --манометр; 9 -- кран із штуцерами для приєднання повітряних шлангів; 10 --масловологовідлільник; 11 -- ресивер

Рис. 7.2. Розріз компресора установки СО-7Б: 1 - колінчастий вал; 2 --шатун; 3 -- поршень; 4 -- блок циліндрів; 5 -- клапанна плита; 6 -- головка блоку циліндрів; 7 -- фільтр; 8 -- шків-маховик; 9 - нагнітальний клапан; 10 -- всмоктувальний клапан

У верхній частині кожного циліндра в клапанній плиті 5, що відділяє циліндри від головки блока, розташовано по два клапани: всмоктувальний 10 і нагнітальний 9. Внутрішній простір головки блока поділений спеціальною перегородкою на дві частини: всмоктувальну і нагнітальну. Зовнішня поверхня компресора обладнана ребрами для охолодження його.

Охолоджується компресор примусово повітрям, яке надходить від лопатей шківа-маховика 8, закріпленого на колінчастому валу. Шків-маховик приводиться в дію за допомогою клинопасової передачі від електродвигуна. У верхній частині компресора розташований фільтр 7, за допомогою якого повітря, що надходить у компресор, попередньо очищається від пилу.

До початку роботи компресора перевіряють надійність з'єднання повітряного шланга, роботу запобіжного клапана і рівень масла в картері. Масло наливають через лійку в дрібною сіткою, яку вставляють у спеціальний отвір, що закривається масломіром. Рівень масла повинен бути між верхньою і нижньою рисками масломіра. Застосовують компресорне масло, яке замінюють через 75--100 год роботи. Двигун компресора заземлюють відповідно до правил електротехніки.

Перевіряють роботу компресора без навантаження. Для цього перекривають вихідні крани і включають двигун. Під час перевірки слідкують за справністю і показаннями манометра, правильною роботою регулятора тиску і запобіжного клапана Працювати можна лише тоді, коли компресор справний.

Під час експлуатації компресора потрібно слідкувати за рівнем масла у картері і у разі потреби доливати його, не допускати нагрівання компресора вище 80...85 °С, періодично зливати конденсат через спускний кран на ресивері. Технічне обслуговування компресорів виконують ва графіком роботи. Перелік робіт, які мають бути проведені під час технічного обслуговування, зазначений в спеціальній інструкції.

Діафрагмовий компресор СО-45Б (рис. 7.3.) складається з компресорного вузла і електродвигуна із закріпленим на ньому пусковим пристроєм. Його застосовують для виконання малих обсягів малярних робіт, які потребують тиску до 0,3 МПа і витрати повітря до 3,1 м³/год. Компресор працює від мережі однофазного струму з напругою 220 В.

Рис. 7.3. Діафрагмовий компресор СО-45Б: а -- загальний вигляд; б -- розріз; 1 -- кришка картера; 2 -- корпус картера; 3 -- головка; 4 -- штуцер для приєднання повітряного шланга; 5 -- електродвигун; 6 -- пусковий пристрій, 7 -- електрокабель з штепсельною вилкою; 8 -- вал; 9 -- фільтр, 10 -- шатун; 11 -- подушка; 12 -- корпус нагнітального клапана; 13 -- діафрагма; 14 -- запобіжний клапан; 15 -- нагнітальний клапан; 16 -- грибок; 17 - всмоктувальний клапан

Всі деталі компресора монтують на корпусі картера 2, який складається з двох вертикально розділених половинок. Поступально-зворотний рух гумової діафрагми 13 здійснюється через шатун 10 і ексцентриковий вал 8, з'єднаний з валом електродвигуна 5 муфтою. У верхній частині шатуна розміщена подушка 11, до якої за допомогою грибка 16 притискається діафрагма. По периметру діафрагма затискується між корпусом картера і корпусом нагнітального клапана 12. Всмоктувальний клапан розташований у корпусі грибка.

На корпусі нагнітального клапана встановлена ребриста головка 3 із запобіжним клапаном 14, яка фактично виконує роль ресивера. У торці компресора є кришка картера) з отворами, крізь які засмоктується повітря. Очищає повітря від пилу встановлений між кришкою і корпусом картера повстяний фільтр 9.

Під час роботи електродвигуна ротор за допомогою муфти приводить в рух ексцентриковий вал, з'єднаний з шатуном. Рухаючись вгору і вниз, шатун передає коливальні рухи гумовій діафрагмі. Під час руху шатуна вниз, діафрагма розтягується так, що всередині клапанного пристрою створюється розрідження. При цьому нагнітальний клапан 15 під тиском повітря у головці компресора закривається, а всмоктувальний 17 під атмосферним тиском повітря відкривається і воно заповнює міжклапанний простір, Під час руху шатуна вгору діафрагма розтягується у протилежний бік, тисне на повітря і виштовхує його через нагнітальний клапан у головку і далі через штуцер 4 у повітряний шланг.

Компресор має запобіжний клапан, який повинен бути відрегульований на тиск 0,3 МПа, а для роботи з фарборозпилювачами СО-19Б, СО-6Б -- на тиск 0,2 МПа.

8. Фарбування поверхонь фарбопультами

Починають фарбувати поверхні після перевірки фарбопульта і заповнення його фарбувальною сумішшю. Для фарбування внутрішніх поверхонь столики і драбини-приступки не потрібні, оскільки довжина вудки дає змогу фарбувати стелю і верхні частини стін з підлоги. Для фарбування фасадів будинків використовують колиски або пересувні вишки.

Розпилення фарбувальної суміші форсункою відцентрового типу має один істотний недолік -- фарбовий шар наноситься на поверхню нерівномірно. Це пояснюється тим, що частинки фарби, вилітаючи з форсунки, під дією відцентрової сили відкидаються до країв кола (див. рис. 3.1.). Тому, щоб утворити на поверхні рівномірну фарбову плівку, вудку з форсункою під час фарблвання треба пересувати коловими рухами (рис. 8.1.).

Рис. 8.1. Схема пересування вудки з форсункою під час фарбування

Слід також уважно стежити за довжиною факела, відповідно регулюючи відстань від форсунки до поверхні. При великій відстані форсунки від поверхні фарбувальна суміш не долітає до неї, що значно погіршує якість фарбової плівки і збільшує втрати фарби. Наближення форсунки до поверхні спричинює потьоки і великі втрати фарби внаслідок відскакування частинок її від поверхні (рис.8.2.) Довжина фарбового факела залежить від в'язкості суміші, діаметра вихідного отвору форсунки і тиску на фарбову суміш. Якщо тиск становить 0,3-- 0,5 МІІа, то ця відстань повинна бути 50--80 см. Працювати під тиском 0,2--0,3 МПа не можна. При зніженні тиску в балон додатково нагнітають фарбу або повітря. Форсунку під час фарбування слід тримати перпендикулярно до поверхні. Фарбуючи внутрішні поверхні невеликих приміщень, ручний фарбопульт встановлюють посередині приміщення так, щоб довжина нагнітального шланга давала змогу, не пересуваючи фарбопульта, фарбувати стелю і стіни. У великих приміщеннях фарбопульт встановлюють

Рис 8.2. Відстань від форсунки до поверхні, що фарбується: а -- правильно, б -- неправильно

Спочатку ланка і двох робітників фарбує стелю. Один маляр обслуговує фарбопульт, а другий -- працює з вудкою, гримаючи її двома руками так, щоб права рука містилася на ручці біля регулюючого крана, а ліва -- підтримувала вудку у робочому положенні. Фарбувальна суміш повинна бути проціджена і розлита по відрах. Пофарбувавши стелю, шнуром, натертим будь-яким пігментом, намічають у верхній частині стіни межу між стелею і стіною. Після цього фарбують вручну щітками стіни, оскільки фарбування стіни за допомогою фарбопультів фарбовою сумішшю, колір якої відмінний від кольору стелі, спричинює певні труднощі.

Після закінчення роботи форсунку відкручують і, відкривши кран вудки, зливають рештки фарби у відро. Потім накачують у балон чисту воду і старанно промивають його, шланги і вудку. Після промивання всі деталі фарбопульта витирають насухо.

З електрофарбопультом працює один робітник. Другий робітник у цей час підносить матеріали і виконує інші підготовчі або допоміжні роботи.

Електрофарбопульт встановлюють посередині кімнати. Поруч з ним ставлять бачок або відро з фарбувальною сумішшю. Увімкнувши фарбопульт, занурюють всмоктувальний шланг у фарбувальну суміш і починають фарбувати. Працюючи з електрофарбопультом, можна застосовувати вудки різних конструкцій. Техніка фарбування електрофарбопультом така сама, як і ручним.

Після закінчення роботи електрофарбопульт вимикають, викручують форсунку, занурюють всмоктувальний шланг у відро з чистою водою і, увімкнувши електрофарбопульт, промивають. Промиті деталі насухо протирають ганчіркою.

Працювати з електрофарбопультом повинні лише робітники, які пройшли спеціальний інструктаж з техніки безпеки і ознайомлені з інструкцією щодо експлуатації апарата.

Категорично заборонено: працювати без манометра або запобіжного клапана, а також у тому випадку, коли вони несправні;

працювати при тиску, більшому за нормативний для даного апарата;

допускати до роботи сторонніх осіб;

роз'єднувати шланг або інші деталі на апараті, коли він перебуває під тиском;

усувати несправності під час роботи фарбопульта;

працювати без спецодягу, захисних окулярів і гумових рукавиць (особливо під час роботи з вапняними сумішами);

розбирати або ремонтувати проводи, пускові пристрої, електродвигун та інше обладнання електрофарбопультів (цю роботу повинен виконувати кваліфікований електромонтер);

приступати до роботи з електрофарбопультом без заземлення його;

торкатись руками без гумових рукавиць електродвигуна або інших струмопровідних деталей електрофарбо-пульта під час його роботи.

9. Техніка безпеки під час роботи з машинами і електрообладнанням

До роботи з машинами і механізмами допускають лише осіб, що пройшли спеціальну підготовку і одержали посвічення на право керування (або обслуговування) цією машиною. Працюючи біля машини чи механізму, слід суворо дотримуватися правил техніки безпеки, а також знати інструкцію щодо експлуатації машини, яка обов'язково має бути на робочому місці, і виконувати її вимоги. Працювати на стаціонарних машинах можна лише після міцного закріплення їх на фундаментах. Пересувні машини (розчинонасоси, компресорні установки, розчинозмішувачі тощо) варто встановлювати на рівних майданчиках (або площадках), після чого закріплювати розтяжками або класти під їхні колеса колодки.

Усі рухомі частини машин і механізмів повинні бути закриті кожухами або капотами, а робочий майданчик навколо машини -- обгороджений.

Перед пуском машини після монтажу або ремонту слід уважно оглянути її і перевірити, щоб на ній не залишилось запасних частин або монтажного інструменту, які під час роботи можуть потрапити в рухомі частини і спричинити аварію. Категорично забороняється залишати працюючу машину без нагляду, а також регулювати або змащувати її під час роботи.

Особливо небезпечна для людини дія електричного струму, яка може призвести до різних видів травматизму: опіків тіла, розриву тканин і ушкодження кісток, захворювання очей, паралічу нервової системи тощо. У деяких випадках ураження електричним струмом може призвести до смерті потерпілого.

Сила дії електричного струму на організм людини залежить від напруги: чим більше напруга, тим більша можливість ураження струмом, оскільки при постійному опорі людського тіла (близько 1000 Ом) сила струму збільшуватиметься (закон Ома). Струм силою в 0,1 А вважається смертельним для людини. Слід враховувати, що більшість електричних машин на будівництві працює від напруги 220 або 380 В, що дуже небезпечно, особливо якщо врахувати, що працювати доводиться в умовах підвищеної вологості. Більш безпечним, за умов додержання відповідних правил техніки безпеки, вважається струм з напругою 12--36 В.

До роботи по обслуговуванню будівельних машин і обладнання з електроприводом допускаються особи віком від 18 років. Вони проходять попередній і періодичні медичні огляди у строки, встановлені органами охорони здоров'я України. Особи, допущені до роботи з машинами з електроприводом, повинні мати кваліфікаційну групу з техніки безпеки не нижче II, а допущені до роботи з ручним електроінструментом -- І. Особи, що мають І кваліфікаційну групу, проходять інструктаж через кожні 3 міс. Для контролю за. електробезпекою організації призначають відповідального інженерно-технічного працівника.

Пульти управління машинами, а також пускові пристрої (рубильники, магнітні пускачі), віддалені від машин, що працюють від електродвигунів, повинні знаходитись у спеціальних шафах або ящиках, які закриваються на замок. Пробкові запобіжники мають відповідати певній силі струму.

Корпус електродвигуна слід заземлювати, якщо він працює при напрузі більше 36 В. Проводи і кабелі, що підводять до машини електричний струм, повинні бути добре ізольовані. Після закінчення робочого дня, а також у вихідні і святкові дні на території будівництва вимикають і закривають на замки всі пускові пристрої до машин.

Під час роботи з ручним електроінструментом слід додержуватись таких правил техніки безпеки:

до початку роботи привести в порядок спецодяг;

уважно оглянути електроінструмент, перевірити ізоляцію кабеля і заземлити корпус інструмента;

під час роботи стежити за справністю кабеля і проводів, не допускати їхнього перекручення та перегрівання електродвигуна;

працюючи у вологих місцях, користуватись гумовими рукавицями і чобітьми (при цьому напруга не повинна бути вище 36 В);

замінювати будь-які деталі тільки після зупинки інструмента і вимкнення вилки з розетки;

під час перенесення інструмента тримати його тільки за ручки або корпус, а не за кабель;

не відходити від робочого місця, якщо інструмент увімкнений в електричну мережу;

не працювати з механізованим інструментом з приставних драбин.

Використана література:

1. Добровольский Г.М. Малярні і шпалерні роботи: Підручник.-К.: Вища шк.,1992.-383с.: іл.

2. Добровольский Г.М. Штукатурні і облицювальні роботи: Підручник для учнів проф.- техн. навч. закладів освіти.-К.: Техніка, 1997.-304с.: іл.

3. Малярні роботи (інтегрований курс модульного навчання) : Підручн. для проф.-техн. навч. закладів : У 3 ч. / А. С. Нікуліна, С. Г. Заславська, Н. Г. Ничкало та ін. -Ч. І. -- К. : Вікторія, 2006. -- 288 с. + кольор. вклейка.

4. Малярні роботи (інтегрований курс модульною вчання) : Підручн. для проф.-техн. навч. закладів : У 3 ч/. С. Нікуліна, С. Г. Заславська, Н. Г. 5. Ничкало та : Ч. II. - К. : Вікторія, 2006. - 224 с.

5. Карапузов Є.К., Соха В.Г., Остапченко Т.Є. Матеріали і технології в сучасному будівництві: Підручник. - К.: Вища освіта, 2005. - 495с.: іл.