Влаштування мастикових підлог

Тема: Влаштування мастикових підлог

ЗМІСТ

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО МАСТИКОВІ ПІДЛОГИ

2. МАШИНИ ДЛЯ МЕХАНІЗОВАНОГО ВИКОНАННЯ МАСТИКОВИХ ПІДЛОГ

3. ВЛАШТУВАННЯ ПОЛІМЕРЦЕМЕНТНИХ МАСТИКОВИХ ПІДЛОГ

4. ВЛАШТУВАННЯ ПОЛІВІНІЛАЦЕТАТНИХ МАСТИКОВИХ ПІДЛОГ

5. ВИМОГИ ДО МАСТИКОВИХ ПІДЛОГ І ЇХ ОСТАТОЧНЕ ОПОРЯДЖЕННЯ

6. ДЕФЕКТИ ПОКРИТТЯ МАСТИКОВИХ ПІДЛОГ

7. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО МАСТИКОВІ ПІДЛОГИ

Підлоги, виконані із штучних матеріалів, навіть рулонних, мають істотний недолік -- шви, що залишаються на опорядженій поверхні. У подальшому під час експлуатації приміщення шви стають причиною виникнення багатьох дефектів, котрі виникають на покритті підлоги. Це щілини, які утворюються в місцях швів після викришування розчину або мастики. Це призводить до відшарування плиток або країв лінолеуму. Крізь шви у покритті з керамічних або інших мінеральних плиток просочується вода, пошкоджуючи перекриття. У пошкоджених швах зберігається пил, сміття, що не сприяє створенню належних санітарно-гігієнічних умов у приміщенні. Тому безшовні наливні покриття підлог, виконані із спеціальних мастик на полімерних в'яжучих матеріалах, більш гігієнічні і зручні в експлуатації. Крім того, вони міцні, стійкі до витирання і мають привабливий вигляд.

Мастику для безшовного покриття приготовляють із синтетичної смоли, наповнювача, пігментів і деяких добавок. Залежно від застосовуваної смоли (в'яжучого) мастики, а значить і безшовні покриття, бувають полівінілацетатні, полімерцементні, поліефіркумаронові, сечовиноепоксидні тощо. Проте найчастіше застосовують два види покриття: полівінілацетатне і полімерцементне.

Безшовні мастикові покриття влаштовують по цементних, шлакобетонних і ксилолітових стяжках, а також прошпакльованій дерев'яній основі. Роботу по влаштуванню мастикових підлог починають після закінчення всіх будівельних, спеціальних і опоряджувальних робіт. У приміщенні повинно бути чисто.

Основи під покриття повинні бути рівними і сухими. Рівність основи перевіряють двометровим контрольним правилом. Проміжки між площиною основи і правилом допускаються не більше 2 мм. Вологість основи повинна бути не більше 6 %. Міцність основ і стяжок на стиск має бути не менше 5 МПа при пішохідному русі і 7,5--10 МПа при русі транспорту на гумових шинах.

Монолітні мастичні покриття застосовують у промислових і громадських будинках для опорядження підлог у вестибюлях, лабораторіях, лікарнях, магазинах, цехах деяких підприємств тощо. Мастикові підлоги бувають холодні і теплі. Холодні підлоги у приміщеннях з короткочасним перебуванням людей влаштовують на основі з цементного розчину або бетону. Теплі -- на стяжці з легкого бетону (керамзитобетон).

2. МАШИНИ ДЛЯ МЕХАНІЗОВАНОГО ВИКОНАННЯ МАСТИКОВИХ ПІДЛОГ

Опоряджувальні шари мастикової підлоги наносять (наливають) на поверхню механізованим способом.

Усі апарати або агрегати для механізованого нанесення на поверхню рідких опоряджувальних сумішей працюють за принципом розпилювання суміші до найдрібніших частинок. Суміш, що вилітає з форсунки розпилювального агрегату, розпилюється і рівним тонким шаром лягає на поверхню.

Оскільки мастики, що застосовуються для створення опоряджувального шару мастикової підлоги можна розпилювати тільки пневматичним способом, розглянемо агрегати лише пневматичної дії.

За принципом пневматичного розпилювання суміші працюють фарбувальні і шпаклювальні агрегати, які використовують і для виконання мастикових підлог. У цих агрегатах суміш, вилітаючи з сопла фарборозпилювача або з форсунки спеціальної вудки, які є складовою частиною агрегату, розпилюється струменем стиснутого повітря, що надходить від компресора.

Під час роботи агрегату суміш під тиском надходить у фарборозпилювач і через внутрішній канал потрапляє в сопло. На виході з сопла суміш підхоплюється струменем стиснутого повітря, що проходить в просторі між стінкою сопла і внутрішньою поверхнею розпилювальної головки, і, вилітаючи, подрібнюється на найдрібніші частинки (рис. 2.1.).

Мастики для опорядження мастикових підлог можна наносити на основу, користуючись шпаклювальним агрегатом з установкою СО-21А, фарбувальним агрегатом з спеціально обладнаним фарбонагнітальним бачком або шпаклювальним агрегатом CO-150.

Рис 2.1. Схема розпилювання опоряджувальної суміші фарборозпилювачем

Рис. 2.2. Схема шпаклювального агрегату з установкою , СО-21А:

1 -- вудка з форсункою, 2 -- матеріальний шланг, 3 -- повітряний шланг, 4 -- установка СО-21А для шпаклювання, 5 -- компресорна установка СО-7Б

Шпаклювальний агрегат з установкою СО-21А (рис. 2.2.) складається з компресорної установки СО-7Б, установки СО-21А, вудки, матеріального і повітряного шлангів.

Установка для шпаклювання СО-21А (рис. 2.3.) складається з двох бачків, змонтованих на металевій рамі, і розподільного вузла, що розміщується між ними. У верхній частині кожного бачка знаходиться горловина 3, що закривається кришкою з ручкою 4. Використання двох бачків дає змогу безперервно подавати опоряджувальну суміш до вудки. До розподільного вузла входять манометр, запобіжний клапан, відрегульований на тиск 0,8 МПа, рукоятка, штуцери для приєднання матеріального і повітряного шлангів і два повітропроводи, з'єднані з вузлами барботажу, що розміщуються всередині бачків.

Під час роботи агрегату стиснуте повітря від компресорної установки надходить до розподільного вузла, звідки одна частина через штуцер 77 по шлангу надходить до вудки, а друга -- по повітропроводу 6 у вузол барботажу 5. Вузол барботажу являє собою пристрій у вигляді зігнутої трубки, яка розміщується всередині бачка 1 і майже доходить до його дна. Зовні він закінчується головкою, до якої приєднується повітропровід. Повітря, що зайшло в бачок, проходить крізь суміш, перемішує її і збирається у верхній частині бачка. Під тиском цього повітря суміш через штуцер 8 по матеріальному шлангу надходить у вудку і далі у форсунку. На виході з форсунки вона підхоплюється струменем повітря і, вилітаючи з неї, подрібнюється.

Рис. 2.3. Установка для шпаклювання СО-21А:

1-- бачок; 2 -- ручка, 3 -- горловина; 4 - ручка кришки, 5 -- вузол барботажу, 6 -- повітропровід, 7 -- колесо, 8 -- штуцер для приєднання матеріального шланга, 9 -- запобіжний клапан, 10 -- манометр, 11 -- штуцер для приєднання повітряного шланга, 12 -- рукоятка, 13 -- ніжка, 14 -- рама

Вудка являє собою дві трубки різного діаметру, що входять у форсунку. На кожній трубці вудки є крани для регулювання подачі повітря і суміші. Головка форсунки складається з двох концентрично розміщених втулок. Повітря надходить у внутрішню втулку, а суміш -- у зовнішню. На головку накручують насадку з діаметром вихідного отвору 3 мм. Змінюючи положення насадки відносно втулок, можна регулювати розмір факела розпилювання суміші.

Технічна характеристика установки для шпаклювання СО-21А

Продуктивність, м /год 200

Кількість бачків, шт .. 2

Місткість одного бачка, л………………..25

Робочий тиск, МПа ...0,7

Габаритні розміри, мм:

довжина 1080

ширина 440

висота 740

Маса, кг 63,5

До початку роботи потрібно уважно оглянути установку, перевірити справність манометра і надійність з'єднання шлангів. Потім, знявши кришки, обидва бачки заповнюють сумішшю. Закривають кришки і, повернувши рукоятку 12 убік, подають повітря в один з бачків. Відкривають матеріальний кран на вудці, а коли із форсунки почне виходити суміш, відкривають повітряний кран і наносять її на поверхню. Якщо в цьому бачку суміш закінчиться, повертають рукоятку у протилежний бік і повітря починає надходити у другий бачок. В цей же час надлишкове повітря з першого бачка виходить, бо внутрішні канали їх у межах розподільного вузла з'єднані.

Коли повітря вийде, знімають кришку, а бачок заповнюють новою порцією суміші. І весь цикл повторюється. Після закінчення роботи установку промивають, а потім продувають повітрям.

У табл. 1. наведені ознаки несправностей шпаклювальної установки СО-21А, їхні причини і способи усунення.

Таблиця 1. Основні несправності шпаклювальної установки СО-21А і способи їх усунення

Несправність	Причина несправності	Спосіб усунення
Суміш не подається Тиск повітря у бачку падає Манометр не показує Тиску Суміш розпилюється нерівномірно, убік	Засмітилась форсунка Знижений тиск повітря Пошкоджені прокладки Пошкоджений шланг Повітря проходить скрізь крани Несправний манометр Засмітився отвір між насадкою і соплом форсунки	Розібрати і прочистити форсунку Збільшити тиск повітря Перевірити місця з'єднання шлангів. Якщо потрібно -- замінити прокладки Замінити шланг Притерти крани Замінити манометр Розібрати форсунку і прочистити насадку

Для розпилювання опоряджувальної суміші замість вудки до агрегату можна підключити фарборозпилювач СО-24А або СО-123 А, які застосовуються для механізованого нанесення шпаклівок.

Фарборозпилювач CO-123А (рис. 2.4.) складається з корпусу, розпилювальної головки, сопла діаметром 5 мм, курка і голки. Застосовують його для нанесення шпаклівок, мастик і інших сумішей в'язкістю до 180 с за віскозиметром ВЗ-4.

Корпус фарборозпилювача 2 має рукоятку 4 і два штуцери: для приєднання повітряного 5 і матеріального 8 шлангів. Всередині розпилювальної головки 1 розміщене сопло 9, конусоподібний отвір якого перекривається голкою 11. Голка з'єднана з курком 7. Кількість повітря, що подається для розпилювання суміші, регулюється повертанням регулятора повітря 12, а кількість суміші, що надходить для розпилювання, -- регулятором голки 3.

Під час роботи у комплекті з установкою СО-21А до штуцера під головкою фарборозпилювача приєднують матеріальний шланг. Повітряний шланг, що йде від компресорної установки СО-7Б, приєднують до штуцера 5, який розміщується на рукоятці.

Рис. 2.4. Фарборозпилювач CO-123A:

а -- загальний вигляд, б -- розріз, 1 -- головка, 2 -- корпус; 3 -- регулятор голки; 4 -- рукоятка; 5 -- штуцер для приєднання повітряного шланга; 6 -- повітряний клапан; 7 -- курок, 8 -- штуцер для приєднання матеріального шланга, 9 -- сопло; 10 -- штуцер сопла; 11 -- голка; 12 -- регулятор повітря

Щоб включити розпилювач, натискають на курок, який передає зусилля на шток повітряного клапана. При цьому клапан зміщується, і повітря крізь звільнений отвір по внутрішніх каналах розпилювача надходить у головку і через вихідний отвір виходить назовні. При наступному русі курка відходить запірна голка, і крізь отвір сопла в головку починає надходити суміш. Тут її підхоплює струмінь повітря і розпилює.

Якщо відпустити курок, то під дією відповідних пружин голка і повітряний клапан повернуться у вихідне положення і закриють отвори сопла і повітряного клапана. При цьому подача суміші і повітря у головку припиняється.

У табл. 2 подано технічну характеристику фарборозпилювачів для нанесення шпаклівок і мастик, а в табл. 3 наведено перелік основних несправностей та способи їх усунення.

Таблиця 2. Технічна характеристика фарборозпилювачів

Показник		Модель
	СО-24А			СО-123А
Продуктивність, м2/год Діаметр сопла, мм	85 6 16 0,3--0,5 0,2 165 45 210 0,7			110 5 16 0,4--0,6 0,2--0,3 160 45 215 0,645
Витрата повітря, м3/год Тиск, МПа:
повітря суміші Габаритні розміри, мм: довжина ширина висота Маса, кг

Таблиця 3. Основні несправності в роботі фарборозпилювачів та способи їх усунення

Несправність	Причина несправності	Спосіб усунення
Розпилений струмінь, велике туманоутворення Недостатнє розпилювання струменя Суміш розпилюється нерівномірно, убік Суміш розпилюється переривчасто Суміш просочується крізь сопло у неробочому стані Вихід суміші з-під голки збоку курка	Збільшений тиск повітря Занижений тиск повітря, або витікання його у місцях з'єднання Засмітився отвір між головкою і соплом Засмітилося сопло У бачку дуже мало суміші Засмічена суміш Засмітилося сопло Голка нещільно отвір сопла -- послабшала пружина Пошкоджена прокладка Не повністю загвинчена втулка	Відрегулювати тиск повітря Відрегулювати тиск повітря перевірити місця приєднання шлангів Викрутити головку, сопло і промити їх Те саме Наповнити бачок сумішшю Профільтрувати або перетерти суміш Викрутити головку, сопло і промити їх. Замінити пружину голки Замінити прокладку Замінити втулку

Для механізованого нанесення на поверхню шпаклівки або мастики можна використати звичайний фарбувальний агрегат, який збирають з компресорної установки СО-7Б, фарбонагнітального бачка, фарборозпилювача і шлангів. Щоб відносно густу суміш можна було витиснути з бачка, дно його повинно бути сферичної або конусоподібної форми і вихід шпаклівки має здійснюватись через штуцер у цьому ж дні. Тому застосовувати в таких штукатурних агрегатах звичайні фар-бонагнітальні бачки не можна, їх потрібно відповідно переобладнати. Що й роблять деякі будівельні організації.

Рис 2.5. Шпаклювальний агрегат СО-150:

1 -- завантажувальний бункер, 2 -- пульт управління, 3 -- електродвигун; 4 -- клинопасова передача, 5 -- редуктор; 6 -- корпус шнекового конвеєра, 7 -- шнек, 8 -- гвинтовий насос, 9 - гвинт; 10 -- обойма насоса, 11 -- манометр, 12 -- штуцер для приєднання матеріального шланга, 13 -- кран вудки; 14 -- кран регулювання повітря; 15 -- вудка, 16 -- форсунка

Проте найкращий ефект дає застосування шпаклювального агрегату СО-150, за допомогою якого можна наносити суміш в'язкістю не менше 7 см занурення стандартного конуса. Розпилювання більш в'язких сумішей можливо тому, що агрегат працює при більш високому тиску (до 2 МПа). При потребі до агрегату підключають компресорну установку, що дає можливість розпилювати суміш пневматичним способом.

Шпаклювальний агрегат СО-150 (рис. 2.5.) складається із завантажувального бункера, шнекового конвеєра, електродвигуна, клинопасової передачі з редуктором, гвинтового насоса, матеріального шланга, вудки і пульта управління.

Завантажувальний бункер 1 розміщений над шнековим конвеєром 6. У задній частині агрегату розташований пульт управління 2 і електропривод з електродвигуном 3, клинопасовою, передачею 4 і редуктором 5. У середині шнекового конвеєра знаходиться шнек 7. Гвинтовий насос 8 складається з корпусу, гвинта 9 і обойми 10. В передній частині насоса розміщений штуцер 12 для приєднання матеріального шланга. Агрегат спирається на ніжку і два колеса. У верхній частині бункера є дві ручки.

До початку роботи до агрегату підключають пересувну компресорну установку, від якої повітря по шлангу буде надходити у вудку під тиском 0,5--0,7 МПа, оскільки густі суміші розпилюються лише пневматичним способом. Бункер заповнюють сумішшю і включають агрегат. Під час роботи агрегату електродвигун за допомогою клинопасової передачі і редуктора приводить в рух шнек конвеєра і гвинт насоса, з'єднані між собою нерухомо. При обертанні гвинта суміш перекачується із зони всмоктування (з бункера) у зону нагнітання (в матеріальний шланг, вудку і форсунку). У форсунці суміш підхоплюється струменем стиснутого повітря, що надходить від компресора, розпилюється і наноситься на поверхню. Тиск подачі суміші регулюють поворотом обтискного хомута обойми насоса.

Технічна характеристика шпаклювального агрегату СО-150

Продуктивність, м³/год ……0,36--0,72

Робочий тиск, МПа ………..2

Потужність електродвигуна, кВт ……1,1 --1,5

Витрата стиснутого повітря, м /год……………..9

Місткість бункера по завантаженню, л…………60

Габаритні розміри, мм:

довжина …… 1500

ширина …… 560

висота …… 850

Маса, кг …… 116

Можливі несправності в роботі агрегату СО-150 подано в табл.4.

Таблиця 4. Основні несправності в роботі шпаклювального агрегату СО-150 та способи їх усунення

Несправність	Причина несправності	Спосіб усунення
Суміш витікає у місцях з'єднання шлангів та інших рознімних з'єднань	Послабшали болти, що стягують хомути Пошкоджена прокладка у півмуфті З'явився проміжок між прокладкою і торцем штуцера	Підтягнути болти Замінити прокладку Поставити додаткову прокладку
Суміш протікає крізь прокладки вала редуктора	Послабшали болти, що стискують прокладки Бракує мастила між манжетами Пошкоджені манжети	Підтягнути болти Заповнити мімсце з'єднання мастилом Замінити манжети
Насос не розвиває потрібного тиску	Послабшали болти, що стягують хомут Витерся або пошкодився гвинт Витерлась або пошкодилась обойма	Підтягнути болти Замінити гвинт Замінити обойму
Заклинило гвинт в обоймі	У насос потрапили тверді частинки якогось ма теріалу розміром більше 3-мм	Зупинити агрегат і включити реверс двигуна; якщо це не допомогло, то прочистити насос
Суміш потрапила у пустотілий вал редуктора	Пошкоджений захисний	Замінити кожух
Сильно гріється корпус редуктора	Мало або зовсім немає масла в редукторі	Залити масло
Виходить повітря у місцях з'єднання повітряного шланга	Послабшали болти, що стягують хомути	Підтягнути болти

3. ВЛАШТУВАННЯ ПОЛІВІНІЛАЦЕТАТНИХ МАСТИКОВИХ ПІДЛОГ

При влаштуванні мастикових підлог виконують такі операції: очищають основу, грунтують її, вирівнюють окремі місця шпаклівкою або, при потребі, наносять її суцільним шаром, наносять вирівнюючий і лицьовий шари мастики.

Висушену основу підлоги спочатку очищають від будівельного сміття, бруду і пилу. Сміття змітають віниками або щітками і виносять з приміщення, потім з основи за допомогою пилососу КУ-001А (або пилососів інших марок) знімають пил. Очищену основу грунтують полівінілацетатною ґрунтовкою. Для приготування ґрунтовки 50%-ну пластифіковану полівінілацетатну дисперсію розводять водою у співвідношенні 1:4 (дисперсія : вода). Ґрунтувальну суміш наносять щітками, а при великих обсягах робіт -- за допомогою фарбувальних або шпаклювальних агрегатів.

Після висихання шару ґрунтовки (через 3--4 год) основу в окремих місцях підмазують або шпаклюють повністю. Для підмазування і шпаклювання поверхні застосовують полімерцементну шпаклівку, приготовлену на полівінілацетатній дисперсії.

Полімерцементна шпаклівка

(масових частин)

Полівінілацетатна дисперсія……………………………….1

Портландцемент М-400 …………………………………….1

Пісок кварцевий або маршаліт

(з розміром зерен до 0,2 мм…………………………………..3

Пігменти………………………………………………….До 0,3

Вода……………………………………………………До робочої в'язкості

Спосіб приготуванню У розчинозмішувач завантажують дисперсію і сухі компоненти. Під час перемішування до суміші поступово додають воду до робочої в'язкості шпаклівки 80--100 с за віскозиметром ВЗ-4.

Віскозиметр ВЗ-4 (рис. 3.1.) застосовують для визначення в'язкості (густоти) рідких опоряджувальних сумішей (фарб, шпаклівок, мастик тощо). Він має вигляд чашки об'ємом 100 см³. У дні віскозиметра є отвір діаметром 4 мм, крізь який може вільно витікати суміш, котру випробовують.



Рис. 3.1. Віскозиметр ВЗ-4

В'язкість визначають залежно від часу витікання 100 см³ суміші з віскозиметра. Для цього отвір закривають пальцем і віскозиметр заповнюють сумішшю. Відкривши отвір, водночас пускають секундомір. Кінцем витікання вважають момент, коли суміш перестане текти і з'явиться перша крапля.

При підмазуванні окремих місць шпаклювальну суміш наносять вручну за допомогою шпателя, а при шпаклюванні всієї поверхні -- механізовано вудкою або фарборозпилювачем. Після висихання шару шпаклівки (через 15--20 год) поверхню шліфують. Для шліфування застосовують мозаїчно-шліфувальну машину CO-17 з абразивним каменем середньої зернистості. Під час шліфування поверхню трохи змочують водою. Після шліфування з неї зчищають шлам, а після її висихання за допомогою пилососа видаляють пил.

При потребі поверхню шпаклюють знову тією ж сумішшю. Другий шар шпаклівки обробляють так само, як і перший.

Мастикові підлоги залежно від призначення приміщення можуть бути одно- або двошарові. Одношарову підлогу роблять в житлових і громадських будинках, в яких рух людей незначний. Товщина опоряджувального шару одношарової підлоги 2-- З мм. Двошарова підлога застосовується в приміщеннях з інтенсивним рухом людей, а також в цехах промислових підприємств, в яких внутрішній транспорт пересувається на гумових колесах. При двошаровому покритті спочатку наносять вирівнюючий шар 2--2,5 мм завтовшки, а потім лицьовий -- 1,3--1,5 мм, а іноді і більше.

Колір мастики вибирають залежно від призначення приміщення так, щоб він гармонував з кольором стін. Для цього застосовують стійкі мінеральні пігменти, такі як вохра, сурик залізний, умбра, мумія, окис хрому тощо.

На підготовлену основу після її висихання мастику наносять (наливають) за допомогою вудки або фарборозпилювача. Стеля і стіни приміщення при цьому повинні бути повністю опоряджені. Для захисту стін від бризок мастики їх закривають фанерними щитами на висоту до 0,7 м, виставляючи щити внапусток один до одного.

Мастика для одношарового покриття

(масових частин)

Полівінілацетатна дисперсія …..1

Пиловидний пісок або маршаліт 1,7--1,8

Пігменти 0,1--0,25

Вода До робочої

в'язкості

Спосіб приготування. Приготовляють мастику так само, як полімерцементну шпаклівку. Якщо потрібно збільшити кількість пігментів, то їх додають за рахунок зменшення відповідної кількості наповнювача.

Працюючи з вудкою або фарборозпилювачем (рис. 3.2.), робітник тримає розпилюючий пристрій так, щоб відстань від сопла до підлоги була у межах 60--70 см, а направлення факела розпилювання було вертикальним або складало з площиною підлоги кут не менше 60--65°. Лише в тому разі, якщо на шарі мастики з'являються повітряні бульбашки, їх збивають факелом струменя, направленого під кутом 30--40° до поверхні. Наносити мастику починають від стіни, протилежної входу у приміщення, і пересуваються паралельно цій стіні. Товщину шару мастики, що наливають на поверхню основи, періодично контролюють за допомогою металевої лінійки, яку перпендикулярно занурюють у шар мастики.



Рис. 3.2. Нанесення мастики при влаштуванні мастикової підлоги

Під час нанесення мастики в одному приміщенні робити перерви у роботі не можна. Якщо площа підлоги велика, роботу виконують захватками. У цьому випадку на край захватки мастику наносять так, щоб товщина її сходила до нуля смугою у 15--20 см завширшки. Наступного дня захватку з'єднують унапусток шаром мастики того самого складу.

При двошаровому покритті спочатку наносять вирівнюючий шар, а потім лицьовий. Для виконання вирівнюючого шару застосовують мастику, до складу якої пігменти не входять.

Мастика для вирівнюючого шару

(масових частин)

Полівінілацетатна дисперсія …..1

Пиловидний пісок або маршаліт ……1,2--1,5

Вода До робочої в'язкості

Після висихання вирівнюючого шару наносять лицьовий шар кольорової мастики.

Мастика для лицьового шару

(масових частин)

Полівінілацетатна дисперсія …..1

Пиловидний пісок або маршаліт ………0,5

Пігменти 0,1 --1,25

Вода До робочої в'язкості

Для нанесення мастик при двошаровому покритті підлоги застосовують ті самі машини і механізми.

Лицьовий шар мастичної підлоги можна зробити багатокольоровим або візерунчастим. Для виконання візерунчастого покриття спочатку складають ескіз опорядження, за яким виготовляють трафарети (шаблони) у натуральний розмір рисунка. Для виготовлення трафаретів застосовують картон, фанеру або інші матеріали, товщина яких повинна відповідати товщині лицьового шару підлоги. Трафарети можуть бути прямі або зворотні.

Прямим називають такий трафарет, за допомогою якого рисунок виконують кольором, відмінним від кольору поверхні. При виготовленні прямого трафарету вирізають контур самого рисунка.

Зворотним називають такий трафарет, за допомогою якого рисунок утворюється за рахунок фону пофарбованої поверхні. При виготовленні такого трафарету вирізають не контур рисунка, а фон навколо нього.

По прямих трафаретах рисунок виконують у такій послідовності. На вирівнюючий шар мастики після його висихання накладають трафарети і крізь прорізи в них на поверхню за допомогою фарборозпилювача наносять лицьовий шар мастики потрібного кольору. Утворяться візерунки. Через деякий час, коли мастика трохи затвердне, трафарети знімають і на ділянки поверхні, не зайняті візерунками, наносять мастику іншого кольору, яка утворить фон опорядженої підлоги. Цю мастику треба наносити так, щоб її найменше потрапляло на вже виконані ділянки поверхні, тобто на рисунок. Проте краї рисунка все ж будуть забруднені мастикою. Тому опоряджену підлогу після висихання шліфують шліфувальною машиною. Після шліфування опоряджений шар стане рівним на всіх ділянках, місця напливів зашліфуються і рисунок стане виразним.

Користуючись зворотними трафаретами, роботу виконують так само, але, розклавши трафарети, спочатку наносять мастику навколо них, створюючи кольоровий фон підлоги. Потім трафарети знімають і ділянки поверхні, які були зайняті ними, заповнюють мастикою іншого кольору. Так утвориться візерунок. Коли мастика затвердне, всю поверхню шліфують.

4. ВЛАШТУВАННЯ ПОЛІМЕРЦЕМЕНТНИХ МАСТИКОВИХ ПІДЛОГ

Полімерцементні покриття виконують з мастик, до складу яких входять два в'яжучих матеріали: полівінілацетатна дисперсія і портландський цемент. Такі покриття більш міцні і стійкі, ніж полівінілацетатні.

При підготовці основ під полімерцементні покриття виконують ті самі операції, що й під полівінілацетатні.

Очищену від сміття, бруду і пилу підготовлену основу грунтують полімерцементною ґрунтовкою.

Полімерцементна ґрунтовка

(масових частин)

Полівінілацетатна дисперсія ……1

Портландцемент М-400 ……………….… 0,8

Вода До в'язкості 40--45 с за віскозиметром ВЗ-4

Спосіб приготування. У розчинозмішувач наливають потрібну кількість дисперсії, додають цемент і перемішують їх.

Потім в суміш поступово додають воду до робочої в'язкості і перемішують її. Ґрунтувальну суміш наносять на поверхню фарборозпилювачем. Після висихання ґрунтовки поверхню підмазують або повністю шпаклюють полімерцементною шпаклівкою, яку наносять за допомогою установки СО-21А вудкою або фарборозпилювачем.

Шар шпаклівки після висихання шліфують і на підготовлену основу наносять лицьовий опоряджувальний шар з кольорової полімерцементної мастики.

Полімерцементна мастика

(масових частин)

Полівінілацетатна дисперсія …..1

Портландцемент М-400 0,3--0,5

Пісок кварцевий мелений 0,2--0,3

Пігменти 0,25--0,4

Вода До в'язкості 80--і 00 с за віскозиметром ВЗ-4

Спосіб приготування. У розчинозмішувач завантажують дисперсію і сухі компоненти. Після перемішування до суміші поступово додають воду до робочої в'язкості. Якщо опоряджувальний шар роблять 2,5--3 м завтовшки, мастику наносять за один раз, при товщині шару 4 мм і більше -- за два рази.

5. ВИМОГИ ДО МАСТИКОВИХ ПІДЛОГ І ЇХ ОСТАТОЧНЕ ОПОРЯДЖЕННЯ

Безшовна мастикова підлога, виконана сумішами на полівінілацетатній дисперсії, повинна бути рівною, без щілин, подряпин, вибоїн і шорсткості від зернин піску, які виступають на поверхні. Рівність підлоги перевіряють двометровим контрольним правилом. Підлога має бути рівною настільки, щоб проміжок між нею і правилом був не більше 2 мм.

Вимоги до опоряджувального шару мастикового покриття такі: міцне зчеплювання з основою; колір покриття у разі однотонного опорядження -- однаковий на всіх ділянках поверхні в одному приміщенні; колір фону покриття і рисунків відповідає затвердженим ескізам; контури рисунків -- чіткі. Для збільшення строку експлуатації мастикової підлоги, запобігання руйнівній дії води (особливо у полівінілацетатних підлогах), а також з декоративною метою лицьовий шар її зразу ж після тверднення вкривають шаром воскової мастики або лаку. Мастикою натирають підлогу у житлових приміщеннях. З цією метою застосовують воскові мастики заводського виготовлення або приготовляють мастику на робочому місці з натурального воску з додаванням парафіну або стеарину.

Воско-парафінова мастика

(масових частин)

Віск 1

Парафін 1

Скипидар 4

Спосіб приготування. Подрібнені віск і парафін розплавляють у металевому посуді при температурі 70--80 °С. У зняту з вогню суміш, перемішуючи, повільно вливають скипидар до утворення однорідної маси.

Воско-стеаринова мастика

(масових частин)

Віск 3

Стеарин 1

Скипидар 4

Бензин 4

Цю мастику приготовляють так само, як воско-парафінову.

Мастику наносять на підлогу тонким шаром, після чого натирають спеціальними щітками, кусками повсті або за допомогою підлогонатиральних машин.

У приміщеннях громадського призначення, цехах підприємств, коридорах житлових будинків мастичні підлоги вкривають олійно-смоляним або пентафталевим лаком чи сумішшю цих лаків (40 % -- олійно-смоляного і 60 % -- пентафталевого). Лаки наносять за один або два рази фарборозпилювачами, а при невеликих обсягах робіт -- щітками.

6. ДЕФЕКТИ ПОКРИТТЯ МАСТИКОВИХ ПІДЛОГ

Відшарування мастикового покриття від основи в окремих місцях викликано тим, що мастику наносили на вологі або вкриті пилом ділянки поверхні. Щоб виправити цей дефект, відшаровану ділянку плівки відгортають, а основу, що була під нею, висушують і очищають від пилу. Так само очищають зворотний бік плівки. Після цього основу і зворотний бік плівки промазують полівінілацетатною дисперсією і плівку притискують до основи. Бажано на цю ділянку покласти якийсь тягар. Груба фактура покриття утворюється при застосуванні погано процідженої мастики, в яку потрапили великозернисті частинки твердих матеріалів. Щоб усунути цей дефект, всю поверхню або окремі ділянки її шліфують, знепилюють і знову покривають тонким шаром мастики. Сітка щілин і лущення плівки на окремих ділянках поверхні може виникнути при застосуванні мастики із збільшеним вмістом в ній пиловидного наповнювача, нанесенні її на вологу основу або товстим шаром. Щоб усунути цей дефект, пошкоджену плівку видаляють, западини, що утворились, шпаклюють, шліфують і на всю поверхню знову наносять мастику того ж кольору. Різнокольоровість лицьового шару підлоги виникає при застосуванні для опорядження одного приміщення мастик одного кольору, але різних партій. Вони завжди відрізняються одна від одної відтінком кольору. Щоб виправити цей дефект, підлогу вкривають новим шаром мастики, наносячи його без перерв. "Гусяча шкіра" на поверхні мастикової підлоги виникає при використанні густої мастики, яка погано розливається. Щоб усунути цей дефект, підлогу шліфують і вкривають новим шаром мастики нормальної робочої в'язкості (80--100 с за віскозиметром ВЗ-4). Повільне тверднення мастикового покриття відбувається при поганій вентиляції і зниженні температури повітря в приміщенні нижче 12 °С. Для прискорення процесу висихання плівки її протирають 20 %-ним розчином ортофосфорної кислоти, а приміщення вентилюють.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. A.M. Власенко, B.C. Плохін, В.М. Аніщенко "Лицювальник - плиточник";

2. Карапузов Є.К., Соха В.Г., Остапченко Т.Є. Матеріали і технології в сучасному будівництві: Підручник. - К.: Вища освіта, 2005. - 495с.: іл.

3. Добровольский Г.М. Штукатурні і облицювальні роботи: Підручник для учнів проф.- техн. навч. закладів освіти.-К.: Техніка, 1997.-304с.: іл.