План

Вступ

1. Призначення плитки

2. Зміст і послідовність операцій

3. Інструменти для плиткових робіт

4. Підготовка поверхонь

5. Приготування розчину

6. Прийоми виконання

7. Вимоги до поверхонь

8. Організація праці при виконанні робіт

9. Заходи по охороні праці

Вступ

Плитка, як обробний матеріал, з'явилася, звичайно, не в кам'яному віці, а дещо пізніше. Коли це сталося - точно сказати важко. Найдавнішим, мабуть, вважається плитка, яка прикрашала в стародавньому Єгипті палац Рамзеса III. І вже тоді - це була плитка, покрита емаллю з малюнком, виконаним золотом - взагалом, сильно схожа на сучасну.

І в наші дні, коли існує безліч інших матеріалів для облицювання стін та підлоги, плитка, як і раніше користується популярністю. І науково-технічної революції витіснити її з нашого життя так і не вдалося. І не вдасться. Тому що від давніх часів і до наших днів керамічна плитка є неперевершеним обробним матеріалом. Матеріалом, який одночасно готується, гарний, різноманітний по фактурі і кольору і легко міститься в ідеальній чистоті. І тому цей матеріал Ви без зусиль знайдете в будь-якому приміщенні: в офісі, на виробництві, в квартирі.

Сучасний ринок так насичений пропозиціями, що просто голова йде обертом. Одні тільки назви країн, чия продукція представлена на нашому ринку, перераховувати замучишся: Італія, Іспанія, Німеччина, Франція, Туреччина, Англія, Чехія, Словаччина, Бразилія, Югославія, Польща, Білорусь, Литва. А які фірми представлені: «Ірис», «Марацці», «Касальгранде» «Версаче», «Майсене», «Черк», «Падана», «Атлас Кондор», «Вівес », «Каза Долче Каза », «Апарічі », «Віллер і Бох », «Штойлер » ... А вже менш відомі - навіть перерахувати не візьмемося.

А видів плитки скільки! Від самої звичайної ... до керамічного граніту. Керамічний граніт у всьому світі прийнято відносити до керамічної плитки і ніхто його в окремий клас матеріалів не виділяє. І навіть назви такого - керамічний граніт, немає ні в одній країні світу. Воно є тільки у нас.

Так що ж таке керамічна плитка в сучасному розумінні? Загальновизнано, що Італія є законодавцем моди в світі керамічної плитки - фабрикам цієї країни належать майже всі нові стилі і технології, що пропонуються на ринку керамічної плитки. І виробляє Італія приблизно 50% плитки, яка виробляється в країнах Європейського Союзу.

Щороку в Італії (Болонья) за ініціативою Італійської Асоціації виробників керамічної плитки проводиться головна виставка кахлю - «Cersaie». І всі фабрики світу представляють на ній свої останні дизайнерські і технологічні розробки. Не так давно дирекція виставки випустила спеціальну брошуру - керівництво для покупців, в якій як раз і міститься найбільш повна відповідь на питання, що ж таке керамічна плитка в самому сучасному розумінні.

Саме визначення «керамічна плитка», повинно виглядіти так: «Керамічні плитки представляють собою пластини різного формату з керамічного материалу відносно невеликої товщини». Як і всі керамічні вироби, наприклад, столова посуда (тарілки, чашки і т.д.), сантехніка (раковина, біде, унітаз і т.д.), будівельна кераміка (цегла, черепиця, керамічні блоки для перекриттів і т.д.), керамічні плитки виробляються з розчинів глини з додаванням піску і інших природних матеріалів. Як показано на схемі, з таких розчинів після належної підготовки формуються пластини бажаних параметрів, які потім піддаються випалу при температурах від 1000 °С до 1250 °С в залежності від типу плитки.

Як і всі керамічні вироби, плитки міцні, гігієнічні, легко очищаємі, не горючі, зносостійкі. Все це загальні властивості, які на практиці трансформуються в цілком конкретні якісні характеристики, такі як межа міцності, твердість і опір вигину (тобто здатність чинити опір деформації), ударна в'язкість (крихкість - як тарілка, падаючи на підлогу, може розбитися, так і плитка при падінні на неї важкого предмета теж може розбитися), стійкість кольору, вогнетривалість і т.д., що визначають те чи інше призначення плитки.

1. Призначення плитки

Відповідь абсолютно очевидна - керамічні плитки потрібні для покриття підлог та облицювання стін. Отже, плитки - це оздоблювальні матеріали, виконують дві функції: естетичну і технічну (як будівельний матеріал, здатний, не ламаючись і не втрачаючи своїх початкових якостей, протистояти різним впливам навколишнього середовища). Ці дві функції при виборі тієї чи іншої плитки перетворюються на критерії відбору, які слід узгоджувати один з одним: естетичний - відповідає побажанням при облаштуванні приміщень і технічний - заснований на знанні матеріалів, їх технічних характеристик і відповідає вимогам облаштовуємого приміщення.

Роботи, пов'язані з опорядженням поверхонь будівлі штучними матеріалами, називають облицювальними. До них відносять роботи, пов'язані з опорядженням поверхонь різними видами плиток, великогабаритними облицювальними листами, лінолеумом тощо. Лицювальники виконують також мозаїчні, ксилолітові та інші роботи по опорядженню підлог. Облицювальні роботи можуть виконуватись як зовні на фасадах, так і всередині будівель при облицюванні стін і підлог. Поверхню облицьовують з тим, щоб захистити конструкцію від атмосферних впливів, вологи, механічних пошкоджень, а також з санітарно-гігієнічною і декоративною метою. Облицьоване штучними матеріалами приміщення набирає привабливого вигляду, в ньому створюються кращі умови для життєдіяльності людини.

Підлоги облицьовують керамічними, мозаїчними, бетонними, шлакосіталовими, синтетичними плитками або лінолеумом. Крім плиток, підлогу можна опорядити монолітним мозаїчним шаром або кольоровою мастикою на полімерних в'яжучих матеріалах. Внутрішні вертикальні поверхні облицьовують керамічними, скляними, полістирольними плитками. Крім того, для облицювання різних поверхонь можна застосовувати плитки з природних кам'яних матеріалів (мармурові, гранітні, з вапняку тощо).

За формою плитки бувають квадратні, шести- і восьмигранні.

До початку облицювальних робіт в приміщенні повинні бути закінчені всі роботи, виконання яких може пошкодити облицьовану поверхню. Конструктивні елементи будівлі, що підлягають облицюванню, повинні бути стійкими. Відхилення віконних і дверних укосів, стовпів від вертикалі допускається не більше 1 мм на 1 м висоти або довжини, але не більше 3 мм на весь елемент.

При облицюванні стін плитками на цементному розчині відхилення поверхні від вертикалі до 15 мм і нерівності на ній повинні вирівнюватись цементним розчином. Якщо відхилення більше 15 мм розчин наносять по попередньо надійно закріпленим сіткам.

Якщо плитки закріплюють на поверхні мастиками, відхилення поверхні, що облицьовують, від вертикалі не повинно бути більше 3 мм на 1 м висоти.

До початку внутрішніх облицювальних робіт мають бути завершені всі роботи по влаштуванню покрівлі будівлі або водонепроникного перекриття над частиною будівлі, яку облицьовують. У приміщеннях мають бути закінчені всі роботи, пов'язані з монтажем потайних проводок та встановлені коробки у дверні і віконні прорізи. Облицьовувати на розчинах і мастиках можна лише тоді, коли навантаження на стіни досягло не менше 65 % від проектного.

Облицьовувати стіни слід до влаштування чистої підлоги, тому на них повинні бути зроблені позначки, які вказують на рівень майбутньої підлоги. Це буде нижній край облицьованої стіни.

2. Зміст і послідовність операцій

До початку настилання підлоги на перекритті мають бути закінчені роботи, пов'язані з влаштуванням простильного підготовчого шару з гідро- або теплоізоляційним прошарком. Цю роботу повинні виконувати бетонники.

Роботи по влаштуванню підлог з керамічних плиток виконують в такій технологічній послідовності:

§ очищення основи від бруду, сміття, пилу і змочування її водою;

§ розмічання основи підлоги, провішування її та встановлення маячних плиток-реперів і маячних рядів;

§ сортування і підгонка плиток, а також у разі необхідності перерубування їх;

§ нанесення на основу підлоги прошарку з цементного розчину завтовшки не більше ніж 15 мм і розрівнювання його;

§ укладання плиток на шар розчину і підгонка їх під шнур за заданим рисунком;

§ заповнення швів цементним розчином або цементним молоком;

§ засипання підлоги мокрою тирсою і остаточне очищення її.

Послідовність операцій при укладанні плиток залежить від розміру підлоги і рисунка, а також від форми і розмірів плиток. До настилання підлоги приступають після перевірки якості основи і затвердіння стяжки. Горизонтальність основи перевіряють за допомогою рівня, прикріпленого до рейки. Якщо за проектом підлога повинна мати похил, то кут похилу перевіряють за допомогою спеціальної рейки з рівнем. Під час перевірки кута похилу підлоги верхня кромка рейки має бути в горизонтальній площині (Рис. 1). Якщо на підготовленій основі є якісь пошкодження або відхилення від норми, то ці місця виправляють розчином. Одночасно з перевіркою горизонтальності основи перевіряють правильність кутів підлоги за допомогою дерев'яних кутиків. Після цього з поверхні основи змітають сміття, пил і змочують її водою.

Рис. 1. Рейка з рівнем для перевірки кута нахилу підлоги:

1 -- основа підлоги; 2 -- марки; 3 -- рейка; 4 -- рівень

Настилання підлоги квадратними плитками. Після закінчення перевірки горизонтальності і правильності кутів основи, очищення її від бруду, підлогу розмічають за заданим рисунком. Для цього спочатку в кутах приміщення на рівні чистої підлоги встановлюють чотири або й більше маячних плиток-реперів 1 (Рис. 2). Відмітки рівня чистої підлоги мають бути зроблені до початку опорядження на всіх стінах приміщень, де буде влаштовуватись плиткова підлога. Між маячними плитками вздовж стін натягують шнури 4 так, щоб усі чотири кути, утворені ними, дорівнювали 90°. Після цього між реперами вздовж довшої стіни насухо укладають ряд плиток, враховуючи товщину швів між ними. Якщо між реперами не вміститься ціле число плиток, то один з реперів пересувають на потрібну відстань і знову закріплюють на розчині. Вузька смуга, що залишиться біля стіни, буде заповнена кусками з плиток. Якщо відстань між маячними плитками більше 3 м, між ними встановлюють проміжні маячні плитки на відстані 1,5--2 м одна від одної.

Рис. 2. Розмічання підлоги і опорядження її квадратними плитками:

1 -- маячні плитки-репери; 2 -- поздовжній пристінний ряд плиток; 3 -- маячні ряди; 4 -- шнури

Після цього паралельно коротшій стіні по шнуру укладають маячні ряди 3 з плиток. Щоб шви в пристінних і проміжних маячних рядах збігалися, плитки укладають по розміченій рейці, на якій є поділки, що відповідають відстані між швами.

Перший поздовжній ряд плиток 2 укладають по шнуру -- він також буде маяком. Встановивши маячні ряди, між ними укладають плитки під шнур або правило. Керамічні плитки закріплюють на поверхні цементним розчином складу 1:3; 1:4 або 1:5 (залежно від марки цементу). Рухомість розчину має бути 5--6 см за стандартним конусом. Приготовлений до роботи цементний розчин слід використати не пізніше ніж через 1,5 год після виготовлення. Керамічні плитки можна встановлювати і на бітумній мастиці. Товщина шару розчину має бути 10--15 мм, а шару бітумної мастики -- 3--5 мм.

Розчин розстеляють між маячними рядами на площу, яку займуть 2--3 ряди плиток. На розрівнений лопаткою або рейкою розчин укладають плитки, осаджуючи їх легкими ударами ручки лопатки. Положення плиток перевіряють правилом, яке прикладають так, щоб кінці його лежали на маячних рядах. Приклавши коротше правило до кромок крайнього ряду плиток і легко вдаряючи по ньому молотком, підганяють плитки так, щоб шов між ними і попереднім рядом був рівним.

Осаджувати плитки на розчині можна за допомогою ляпавки. Ляпавка -- це кусок фанери розміром 50x70 см і більше, зверху якого прибивають дерев'яний брусок (ручку). Уклавши декілька рядів плиток між маячними рядами так, щоб вони трохи виступали за їхній рівень, плитки осаджуть ударами ляпавки до рівня маячних рядів. Після цього вирівнюють поздовжні шви, вдаряючи молотком по правилу, притиснутому до крайнього ряду плиток.

Опоряджену ділянку підлоги перевіряють контрольним двометровим правилом, прикладаючи його до поверхні підлоги в різних напрямках. Коли більша половина підлоги опоряджена, треба вздовж протилежної стіни викласти пристінний маячний ряд з плиток. На нього буде спиратись правило під час опорядження решти підлоги. Його виконують по шнуру так само, як і перший раз. Після цього опоряджують решту підлоги.

Працюючи з різнокольоровими плитками, потрібно стежити за виконанням наміченого рисунка, особливо коли укладають проміжні маячні ряди, в яких плитки одразу слід укладати відповідно до рисунка.

Підлоги в приміщеннях з площею менше 4 м2 опоряджуть так. Після провішування і розмічання підлоги в чотирьох кутах приміщення встановлюють маячні плитки так, щоб верхня їхня площина була в рівні майбутньої підлоги. Після цього всю площу приміщення вкривають шаром розчину, починаючи укладання його від стіни, що лежить проти дверей. Цей розчин розрівнюють правилом, орієнтуючись на маячні плитки. Опоряджувати підлогу починають від дверей (Рис. 3). Коли робітнику потрібно стати на опоряджену ділянку поверхні, то її закривають фанерою або дошками. Правильність опорядження контролюють контрольним правилом 5, кінці якого спирають на маячні плитки-репери 1.

Рис. 3. Опорядження підлоги в невеликому приміщенні:

1 -- маячні плитки-репери; 2 -- шар розчину; 3 -- контрольне правило; 4 -- опоряджена ділянка підлоги

Через 1--2 доби після опорядження підлоги шви між плитками заповнюють цементним розчином складу 1:1 або цементним молоком (цемент, розведений водою), розтираючи його по підлозі віниками. Через деякий час, ще до повного затвердіння цементу, зайвий розчин або молоко зчищають з поверхні, а підлогу протирають спочатку зволоженими ганчірками, а потім тирсою, змоченою у воді.

Облицювання підлоги з ухилом квадратними плитками. Підлоги з ухилом влаштовують в приміщеннях, в яких у процесі експлуатації необхідно відвести воду або рідкі промислові відходи. Це мийні приміщення лазень, душові, цехи підприємств тощо. Ухил підлоги має бути 1--2 %. Процент ухилу передбачається проектом і визначає, на скільки сантиметрів знижується рівень 1 м підлоги. Наприклад, при ухилі 1 % кожний метр підлоги знижується на 1 см.

До початку облицювання простильний підготовчий шар підлоги з ухилом вже має бути зроблений. Не дозволяється робити ухил за рахунок збільшення товщини прошарку, оскільки в подальшому це може спричинити до відшарування плиток.

Рис. 4. Схеми відведення води підлогами з ухилом:

а - з одним трапом; б - з двома трапами; в - з жолобом і одним трапом; г - з жолобом і двома трапами; 1 - горизонтальна ділянка покриття; 2 - трикутний пандус; 3 - лінія розрубу; 4 - трап; 5 -лінія вододілу; 6 - жолоб; 7 - прямокутний пандус. Стрілками показано напрямок водостоку.

Залежно від конструкції плиткових підлог з ухилом вода може відводитись двома способами: по трапу або по жолобах з трапами (Рис. 4). Як видно з Рис. 4, а вода з підлоги невеликої площі стікає до трапа 4 по чотирьох трикутних пандусах 2. Межа між пандусами називається лінією розрубу. Якщо площа підлоги велика, воду відводять по двох або кількох трапах (Рис. 4, б). У цьому випадку підлогу поділяють на прямокутники, між якими після облицювання утворюються лінії вододілу 5.

Для відведення води з підлог великої площі, наприклад, у цехах виробничих підприємств, на нижньому рівні ухилу покриття підлоги влаштовують жолоби з одним або декількома трапами. Якщо підлога з трапом, дно жолоба 6 має ухил у бік трапа (Рис. 4, в). При декількох трапах на стиках жолобів, на верхній їх відмітці, утворюються вододіли (Рис. 4, г).

Рис. 5. Облицювання підлоги способом «у конверт»:

1 -- маячні плитки-репери; 2 -- пристінна смуга з горизонтальних рядів плиток; 3 -- лінія розрубу; 4 -- маячна смуга; 5 -- шнур; 6 -- шар розчину; 7 -- трап

Підлоги невеликого розміру з одним трапом облицьовують способом «у конверт» (Рис. 5). Щоб підлога мала привабливий вигляд, слід біля стін, на рівні чистої підлоги, укласти 2-3 ряди плиток. Такі пристінні смуги 2 влаштовують із горизонтальних рядів плиток, а пандуси розмічають, починаючи від межі внутрішнього ряду плиток. Для цього на рівні попередньо встановленого трапа укладають маячну плитку-репер 1. За другу маячну плитку буде служити плитка, розміщена на середині внутрішнього ряду плиток пристінної смуги. Натягнувши між цими плитками шнур 5, його на кінцях навантажують і укладають маячну смугу 4 з одного або двох рядів плиток. Для встановлення лінії розрубу від внутрішнього кута пристінної смуги до маячної плитки біля трапа також натягують шнур.

Спочатку облицьовують пандус, що знаходиться проти вхідних дверей, потім пандуси, суміжні з ним, і, нарешті - пандус біля стіни з дверима. Облицювання кожного пандуса виконують паралельними пристінній смузі рядами плиток, починаючи від трапа. Положення кожного ряду плиток контролюють, користуючись правилом, один бік якого спирають на маячний ряд, а другий орієнтують відносно шнура, натягнутого по лінії розрубу. Якщо площа підлоги велика, по лініях розрубу укладають маячні плитки-репери, між ними натягують шнур, під який укладають ряди плиток. Коли вся ділянка пандуса облицьована цілими плитками, у проміжки по лінії розрубу укладають куски плиток, перерубаних по місцю.

Підлогу з лотком і одним трапом (див. Рис. 4, в) облицьовують у такій послідовності. Спочатку по периметру приміщення виконують пристінну смугу. Далі біля трапа і середини пристінних смуг на протилежних кінцях жолоба встановлюють маячні плитки так, щоб ухил дна жолоба був спрямований у бік трапа. Натягнувши між ними шнур, спочатку укладають плитки дна жолоба, а потім облицьовують його стінки так, щоб верхня кромка жолоба знаходилась у горизонтальній площині. В подальшому верхні кромки бортових плиток жолоба повинні перекриватись плитками підлоги. Після цього по відповідно натягнутих шнурах облицьовують прямокутні ділянки пандуса паралельними рядами плиток з ухилом у бік жолоба так, як це звичайно роблять на плоскій поверхні.

Рис. 6. Розмічання підлоги і опорядження її шестигранними плитками:

1 - маячні плитки-репери; 2 - маячний пристінний ряд; 3 - фриз; 4 - шнури; 5 - поздовжній маячний ряд; 6 - ряд п'ятигранних половинок; 7 - маячна смуга з шестигранних плиток; 8 - ряд чотиригранних половинок; 9 - ряд шестигранних плиток

Настилання підлоги шести- та восьмигранними плитками. Точно підігнати шестигранні плитки до краю підлоги значно важче, ніж квадратні, тому їх переважно застосовують для опорядження поля підлоги, а пристінну смугу і фриз роблять з квадратних плиток (Рис. 6). Провішування підлоги, встановлення маячних плиток-реперів 1, пристінних маячних рядів 2 і маячної смуги 7 при укладанні шестигранних плиток виконують так само, як і при укладанні квадратних. Якщо приміщення велике і потрібні проміжні маячні смуги, то їх укладають під шнур на відстані 1,5--2 м один від одного з двох рядів шестигранних плиток. При цьому відстань від пристінного маячного ряду до проміжної маячної смуги розраховують так, щоб між ними укладалась певна кількість лише цілих плиток.

Після встановлення маячних плиток по периметру підлоги укладають пристінні ряди плиток і фризову смугу 3. На межі з фризом вздовж однієї із стін укладають ряд п'ятигранних половинок 6 від шестигранних плиток. А вздовж прилеглого перпендикулярного ряду укладають цілі плитки 9 і чотиригранні половинки 8, які чергуються між собою. Після цього опоряджують решту поля підлоги.

Рис. 7. Розмічання підлоги і опорядження її восьмигранними плитками:

1 - маячні плитки-репери; 2 - маячний пристінний ряд; 3 - фриз; 4 - поздовжній маячний ряд; 5 - восьмигранна плитка; 6 - трикутна вставка; 7 - квадратна вставка; 8 - маячна смуга з восьмигранних плиток

Восьмигранні плитки 6 укладають також біля фризової смуги З, виконаної з квадратних плиток (Рис. 7). Спочатку на шар розчину укладають 2--З ряди плиток, перевіряючи правильність їх укладання правилом. Після цього проміжки, що утворились між плитками, заповнюють маленькими квадратними плитками-вставками 7. На межі з фризовим рядом проміжки заповнюють трикутними вставками 6.

Після укладання підлоги шести- і восьмигранними плитками її остаточно опоряджують так само, як і після укладання квадратними плитками.

Підготовка

Для укладання плитки особливо важливо перевірка й підготовка основи. Всі несучі поверхні повинні бути чистими, без пилу, рівними, сухими й мати достатню несучу здатність

Зашпаклювати нерівності

Невеликі тріщини й нерівності зашпаклювати за допомогою кельні або кельми або закрити за допомогою маси, що вирівнює.

Грунтовка

Перед укладанням плитки необхідно нанести ґрунтовку незалежно від виду підстави. Ґрунтовка глибокого проникнення або адгезіонна емульсія наноситься широкою кістю або малярським валиком. На ділянках, де можливе розбризкування води, на ґрунтовку наноситься додатковий ізоляційний шар.

Розріз для одержання прямої кромки

Для одержання прямої кромки у крайніх плиток варто використовувати верстат для різання плитки (плиткоріз). Спочатку треба нанести різку на лицьовій стороні, потім переломити плитку по кромці.

Вирізка круглих отворів

Для вирізки круглих отворів у плитці використовуйте спеціальні кусачки, відкусуючи отвір міліметр за міліметром, або дриль зі спеціальною насадкою-фрезою

Укладка напольної плитки

Після підготовки підстави потрібно точно виміряти площу приміщення й відзначити його середину. Для проби рекомендується покласти плитку хрест-навхрест.

Клей для плитки

Розвести клей, при необхідності витримати певний час, потім нанести на підставу кельмою або кельнею. Рекомендується використовувати готові клейові суміші. При укладанні плитки на ДСП або підлогу з обігрівом використовуйте еластичний клей.

Розшивка клею

Розшити клейову масу гребінчатим шпателем до утворення рівної поверхні. В залежності від часу схоплювання клея за один захід укладається 1 - 1,5 кв.м. Розшивка залежить від зворотної сторони плитки, її розміру й підстави.

Починайте з центру

Перший ряд плитки покладіть по центральній лінії приміщення. Для цього - у прямокутних приміщеннях - рекомендується натягнути шнур у центрі паралельно стінам. Перший ряд плитки вирівнюється по шву або по центру плитки. Потім укладаються плитки уздовж стіни.

Правильне укладання плитки

Плитка втискає в клей легким обертаючим рухом. Для збереження необхідної однакової відстані між плитками використовують хрестоподібні розпірки. При укладанні злегка пристукніть по плитці.

Цокольна плитка

Якщо ви маєте намір приклеїти до стіни цокольну плитку, відстань до напольної плитки не повинне бути меншим одного міжплиточного шва.

Переходи

На переходах в інші приміщення й на інші типи покриттів деформаційний шов у підставі дублюється в покритті з такою ж шириною.

Укладання настінної плитки

Виберіть основну лінію: настінну плитку можна укладати на різні основи, наприклад, плитку на плитку, на аркуші гіпсокартону, на гіпсову штукатурку й т.д. На стіні потрібно провести вертикальну й горизонтальну лінію. По них починається укладання першого ряду. Спочатку зверху по горизонталі, а потім по вертикалі (у формі літери Т).

Починайте з центру

Плитка укладається симетрично. По центру повинен бути шов або середина плитки.

Клей для плитки

Замісити готовий клей, після деякої витримки рівномірно нанесіть на стіну кельнею або кельмою. Якщо Ви укладаєте плитку на стару плитку або на натяжну плиту або ДСП, то рекомендуємо використовувати спеціальні флекс-клей для підвищених навантажень.

Нанесення клею

Розрівняти шар клею гребінчатим шпателем. Шпатель вибирається залежно від структури зворотної сторони плитки (великий профіль - великі зуби шпателя), а також від розміру плитки.

Укладаємо плитку правильно

Перший ряд укладається від центра до країв. Плитка вдавлюється в клей легким натисканням. Для дотримання однакової ширини стиків використаються хрестоподібні розпірки. Якщо плитка наноситься не на всю висоту приміщення, то починати

Проміжна перевірка

Утиснені хрестоподібні розпірки можна просто замазати розчином при закладенні швів. Перевірити вирівнювання плитки по горизонталі. Для перевірки площі зіткнення плитки із клеєм укладіть плитку в клей і потім підніміть (мінімальна площа зіткнення 80 %).

Зовнішні кути

На зовнішніх кутах варто починати облицювання із цілої плитки й вести далі в напрямку до внутрішнього кута. У кутах можна встановлюватися кутові або обмежувальні профілі.

Закладення швів

Перед закладенням шви необхідно розчистити дерев'яним клином. При використанні клея чи еластичного клею закладочний розчин також повинен бути еластичним.

Нанесення розчину для закладення швів

Цементний розчин потрібно розвести до стану густої каші. Вилити розчин для закладення швів на плитку...

Розчин для закладення швів розтерти по діагоналі

...і розтерти його гумовою раклею по діагоналі. Зайвий матеріал потрібно акуратно зняти раклею.

Видалити зайвий розчин

Зайвий матеріал потрібно акуратно зняти раклею. Після схоплювання видалити наліт розчину із плитки вологою губкою.

Закладення стиків

Всі деформаційні, кутові й крайові стики закрити еластичною ущільнювальною масою, наприклад, силіконом. Краю плитки заклеїти малярською стрічкою по обидва боки. Нанести силікон. Розгладити силікон більшим пальцем, змоченим у мийному засобі, і відірвати малярський скотч, нахиляючи його назад і убік від шва.
Порада: звертайте увагу на рекомендації виробника матеріалів.

3. Інструменти для плиткових робіт

Деякі з відомих вам штукатурних інструментів застосовують і в облицювальних роботах. Для насікання кам'яних поверхонь перед облицьовуванням використовують зубила, скарпелі, троянки. Для провішування поверхонь і перевірки їх вертикальності або горизонтальності застосовують ватерпас, рівні з висками або виски. Крім того, горизонтальність підлоги можна перевірити, користуючись ватерпасом (Рис. 1).

Рис. 1. Ватерпас для перевірки горизонтальності підлоги

Рис. 2. Інструменти для розрізування плиток:

в -- склоріз алмазний; б -- склоріз роликовий; в -- сталевий різець

Для накидання розчину на стіни користуються звичайними серцеподібними кельмами, а для намазування розчину на плитку -- прямокутними.

Для нарізання і обробки керамічних і скляних плиток застосовують різальні інструменти, спеціальні молотки, кліщі тощо.

Склоріз алмазний (Рис. 2, а) застосовують для розрізання глазурованих і скляних плиток. Різальною частиною склоріза є встановлений в обойму невеликий кристал алмазу -- найтвердішого мінералу. Алмази випускають під номерами. Вони бувають трьох видів: дрібні, середні і великі. Алмаз повинен зберігатись в сухому місці у спеціальному шкіряному або матерчатому чохлі. Під час роботи з алмазом треба бути уважним і не допускати, щоб він падав. У зв'язку з високою вартістю алмаза його замінюють роликовим склорізом.

Рис. 3. Пристрій для розрізування плиток:

1 - пружина; 2 - металеві стержні; 3 - гвинт; 4 - повзун; 5 - обмежувач; 6 - різальний ролик; 7 - гумовий валик

Склорізи роликові (Рис. 2, б) бувають з одним, трьома або шістьма роликами. Їх застосовують для нарізання плиток, а також у склярських роботах. Різальною частиною склоріза є ролик, що обертається навколо осі. Виготовляють ролики з твердих сплавів. Обойму з роликами закріплюють на корпусі склоріза за допомогою гвинта. Коли один ролик затупився, поворотом обойми в робоче положення ставлять наступний ролик.

Сталевий різець (Рис. 2, в) з побідитовим наконечником застосовують для розрізання плиток. Довжина різця 150 мм. Замість такого спеціального різця можна використовувати різці, що застосовуються в токарній справі.

Пристрій для розрізування плиток (Рис. 3) складається з двох стержнів 2, вздовж яких вільно пересувається повзун 4 з обмежувачем 5. Потрібне положення повзуна фіксують гвинтом 3. На кінці верхнього стержня пристрою закріплено різальний валик 6 так, щоб він міг вільно обертатись, а на кінці нижнього -- гумовий валик 7.

Користуючись таким пристроєм розрізують глазуровані і скляні плитки.

Молоток плиточника (Рис. 4, а) застосовують для насікання керамічної метлахської плитки вздовж наміченої лінії перед переломленням її, а також для підрубання і відколювання виступаючих частин плитки вздовж кромки після її переломлення. Маса молотка 70--80 г, довжина 25 см. Для пробивання отворів у глазурованих плитках застосовують молоток з загостреним кінцем у вигляді чотиригранної піраміди або спеціальну викрутку (Рис. 4, б).

Рис. 4. Інструменти для обробки плиток:

а -- молотки плиточника; б -- викрутка; в -- кусачки; г -- кліщі

Для відломлювання частинок плитки (нерівностей), що залишились вздовж лінії розколу плитки, використовують кусачки (Рис. 4, б) або кліщі (Рис. 4, г).

4. Підготовка поверхонь

Основа під плиткове облицювання має бути міцною, сухою (вологість не більш як 4 %), не піддана промерзанню. Поверхню очистити від забруднень та речовин, які знижують адгезію клейової суміші до поверхні (масляні та жирові плями, особливо антиопалубні мастила, бітумні мастики, лакофарбові покриття та ін.).

Місця, що подають глухий звук, а також пухкі місця та місця лущення потрібно розчистити, заґрунтувати ґрунтовкою і після висихання ґрунтовки (через 3-6 годин) заповнити розчиновою сумішшю (глибина дефектів - до 3 мм). Для усунення дефектів (западин) завглибшки від 3 до 8 мм застосовувати клейову суміш. Нерівності до 15 мм в мінеральних основах під підлогове покриття ліквідувати самовирівнювальними сумішами.

Облицювальні роботи виконувати не раніше ніж через 24 години з моменту заповнення дефектних місць клейовою сумішшю та не раніше 3 годин - ремонтною сумішшю.

Клейову суміш застосовувати по цементно-вапняним або цементно-піщаним штукатуркам, цементно-піщаним стяжкам (віком не менше 28 діб) або по бетону (віком не менше 3 місяців).

Підготовка до облицювання. По новим основам потребує лише поверхневого знепилення. Сухі поверхні, з підвищеним рівнем водопоглинання, обробити ґрунтовкою з послідуючим її висиханням протягом 3-6 годин.

Поверхні, що підлягають облицюванню, не повинні мати відхилень від вертикалі й горизонталі, що перевищують такі допуски:

- для стін на довжині 2 м - менше 3 мм; у всьому приміщенні по вертикалі - менше 4 мм, по горизонталі - менше 6 мм;

- для підлог на довжині 2 м - менше 4 мм; у всьому приміщенні - менше 5 мм.

5. Приготування розчину

Пам'ятайте, що:

· на 1 м2 набризк потрібно близько 8 л цементно-песчаного розчину (1: 3);

· на 1 м2 посадкового шва (стіна) потрібно близько 18 л цементно-піщаного розчину (1: 3);

· на 1 м2 укладання шва (стать) потрібно близько 25 л цементно-піщаного розчину;

на 1 м3 розчину (50 кг цементу = 36-40 л) потрібна кількість суміші, вказана в таблиці:

Співвідношення частин суміші (цемент: пісок) Витрата, л

цементу піску

1: 3 316 (440 кг) 948

1: 4 352 (350 кг) 1000

1: 5 216 (300 кг) 1080

1: 10 115 (160 кг) 1150

Слід готувати таку кількість розчину, щоб його вистачило не більше ніж на дві наступні години роботи, оскільки протягом тривалого часу якість розчину погіршується.

Для закріплення плитки при виготовленні підлоги використовують цементно піщані розчини, які повинні бути легко укладальними.

Розчини з меншим вмістом цементу мають невисоку стійкість, але менше розтріскуються і краще скріплюються з основою і облицювальною плиткою.

Розчини з збільшеним вмістом цементу відрізняються високою стійкістю, але через деякий час у них порушується скріплення між облицювальною плиткою і основою.

Для настилання плит очної підлоги розчини, приготовлені на цементі марки 400, мають склад в'яжучого: заповнювач - 1:3, на цементах марки 500 1:3,5.

Приготовляють розчини для облицювальних робіт в розчинозмішувачах. Суміш завантажують в барабан змішувача і переміщують їх протягом 1-2 хв. до одержання однорідної маси.

6. Прийоми виконання

Розбивка покриття підлоги - виміри, які оприділюють форму площі підлоги.

Місцеположення і розміри її основних елементів. В приміщенні, де роблять розбивку покриття підлоги, основу очищають від сміття, вивіряють рівність і горизонтальність поверхні, наносять на стіну і закріпляють відмітку рівня чистої підлоги.

Форму підлоги перевіряють шнуром, натягнутим із протилежних кутів приміщення, по його діагоналях. Однаковий розмір діагоналей свідчить про наявність прямих кутів в приміщенні і рівній довжині протилежних сторін. В таких приміщеннях розбивка покриття підлоги зводиться до розмітки фриза і установлення маяків по заданій відмітці чистої підлоги. В приміщеннях з різним розміром протилежних сторін, тобто з непрямими кутами, головний фон і фриз в покритті підлоги укладають прямокутними, щоб цей дефект зробити менш замітним.

Розбивку покриття підлоги з неоднаковими розмірами протилежних сторін починають з визначеного місцерозташування осі, яка проходить через середину двох коротких протилежних сторін.

Розбивку підлоги в приміщеннях виконують з розрахунком розмірів плитки й даного малюнка покриття. Найбільш поширеним і простим рахується малюнок з пристінними, фризовими рядами і фоном. Фриз і фон викладають цілими плитками, а в пристінній частині, разом з цілими, використовують і перерублені пополовини плитки.

Закінчивши розбивку покриття і встановивши реперний і фризовий маяки, натягують шнур, який фіксує висоту фризового ряду.

Настилання підлоги починають з фризового ряду. Плитки фризового ряду по натягнутому шнурі розкладають “насухо” і оприділюють місце розташування проміжкових маяків, яких встановлюють через 20-25 плиток. Проміжкові маяки намічають за допомогою рейки Болотіна. Уклавши проміжкові маяки за контуром фризу, починають викладання плиток фризового ряду на розчині.

Одночасно з фризовим рядом викладають поперечні маячні смуги через кожні 20-25 плиток.

Закінчивши викладання фриза й поперечних смуг, приступають до настилання головного фону. Роботу проводять окремими смугами-захватками.

При виборі направлення захваток враховують, що шви плиток, які викладені вздовж шнура, є більш рівними, ніж поперечні. Ширину захваток в 3-6 плиток намічають рейкою Болотіна.

При поперечному місцезнаходженні захваток, роботу починають від стіни, протилежної виходу з приміщення.

Така послідовність роботи на захватках виключає ходіння по свіже викладеній плитці, що підвищує якість покриття.

Розчин на місце викладення плитки подають лопатою і розрівнюють по поверхні основи граблями. Розрівнену розчинну суміш загладжують дерев'яним правилом до появлення цементного молока.

Перед викладанням плитки на розчин її сторону зволожують, забираючи пил і різні забруднення.

Плитку викладають до початку захвату розчину, тобто протягом 6-7 год. від початку його виготовлення.

Плитку розміщують впоперек підготовленої смуги розчину по 3-6 шт. Для контролю прямолінійності швів користуються кутником. Плитку вирівнюють за допомогою рівня і кладуть постукуванням ручки молотка або ударами молотка по дерев'яному бруску, укладеному на поверхні плитки. Плитку, що втопилася знімають, добавляють під неї розчин і викладають знову, вирівнюючи з поверхнею підлоги. Правильність викладання плитки систематично контролюють правилом. Ширина швів не повинна перевищувати, мм: 2 - при розмірі плитки до 200 мм і 3 - при розмірах більше 200 мм.

Повздовжні і поперечні шви повинні бути заповнені розчином тільки наполовину глибини. Через 24-48 год. їх заповнюють цементним розчином 1:1. Приготовлену суміш розрівнюють дерев'яним гребком по поверхні покриття, заповнюючи шви.

7. Вимоги до поверхонь

Правильність облицьованої плитками поверхні перевіряють контрольним правилом завдовжки 2 м, рейкою з виском та виском. Шви між плитками мають бути рівними, а вищербленість кромок плиток не повинна бути більшою за 0,5 мм.

Відхилення, що допускаються при облицюванні вертикальних поверхонь, подано у табл. 1.

Таблиця 1. Відхилення, що допускаються при облицюванні вертикальних поверхонь (мм)

Найменування відхилень	Плитки
	керамічні глазуровані	полістирольні
Відхилення облицьованої поверхні від вертикалі на 1м	1,5	1
Те саме, на висоту приміщення	4	--
Відхилення швів від вертикалі і горизонталі на 1м	1,5	2
Те саме, на довжину ряду	3	--
Відсутність збігу у профілях архітектурних витягнутих деталей на стиках і швах	0,5	--
Проміжки між поверхнею і прикладеним двометровим правилом	2	до 1 мм
Товщина швів	1,5--2,5	0,5

Плиточна підлога має бути виконана так, щоб простильний шар, прошарок під плитками і плиткове покриття щільно прилягали один до одного і міцно зчеплювались між собою. В облицювальному шарі не повинно бути великих черепашок і повітряних мішків. Виконана підлога з усіх видів плиток і плит повинна бути рівною, щоб проміжок між нею і прикладеним двометровим правилом не перевищував 4 мм. Окремі плитки на підлозі можуть западати або виступати з площини підлоги не більше ніж на 1 мм. Шви між плитками повинні бути прямолінійними у межах кожного ряду плиток. Відхилення швів від прямої лінії не повинно перебільшувати 10 мм на 10 м довжини шва.

Товщина швів між плитками розміром до 200 мм не повинна бути більше 2 мм, а між плитками і плитами понад 200 мм -- більше 3 мм.

Дефекти плиткових облицювань

Розглянемо основні дефекти плиткових облицювань, причини їх виникнення та способи усунення.

Відшарування плиток від поверхні прошарку буває при застосуванні у розчинах низькомарочних не якісних цементів; забрудненого поза нормою глиняними або органічними домішками піску; перевищення товщини прошарку під плитками (більше 15 мм); укладання плиток на прошарок, що почав тужавіти; укладання плиток запилених, забруднених і не зволожених водою (якщо останнє передбачається технологією). Щоб встановити цей дефект, окремі підозрілі місця простукують киянкою. Глухий звук свідчить про дефект ділянки покриття. Щоб усунути цей дефект, плитки, що погано утримуються на поверхні, знімають, а пошкоджені місця очищають від розчину до простильного підготовчого шару, потім очищають від пилу і рясно змочують водою. Після цього підготовлені ділянки поверхні знову облицьовують новими плитками.

Щілини на окремих керамічних плитках виникають при застосуванні неякісних, погано обпалених плиток. Щоб усунути такий дефект, пошкоджені плитки разом з прошарком, що був під ними, зрубують з поверхні, а на їх місце укладають нові якісні плитки.

Нерівності швів утворюються внаслідок неохайної роботи плиточника, а також при облицюванні поверхні без перевірки швів контрольними пристроями і без шнура. Цей дефект усувати після закінчення облицювання певної ділянки поверхні дуже важко, бо викривлення шва одного ряду плиток спричинює до викривлення інших рядів. Тому за рівністю швів плиточник має весь час слідкувати у процесі своєї роботи, щоб не допускати такого дефекту. Якщо ж виникне необхідність переробити роботу, то поверхню очищають від старих плиток і облицьовують новими, дотримуючись правильних прийомів робіт і необхідного контролю по ходу облицювання.

Забруднення плиткового покриття виникає при неохайній роботі і несвоєчасному видаленню з поверхні розчину або мастики, що виступає з швів під час облицювання. Щоб усунути з поверхні бризки і патьоки від цементного розчину, їх обережно, аби не пошкодити облицювання, зчищають лопаткою. Потім ці місця промивають 2--3 % розчином соляної кислоти і всю поверхню промивають водою.

Місця, забруднені мастикою, промивають розчинником (скипідаром, бензином або гасом), після чого всю поверхню витирають сухими ганчірками і промивають водою.

8. Організація праці при виконанні робіт

Підлоги із керамічної плитки виконує бригада облицювальників-плиточників.

Поштучне настилання плитки в покритті підлоги виконує бригада із п'яти чоловік.

Двоє облицювальників-плиточників 2-го розряду зайняті на додаткових операціях. Один з них сортує, викладає її в контейнери і підносить до місця роботи. Другий приготовляє розчин в розчинозмішувачі, підвозить готову суміш до місця настилання.

Третій облицювальник 3-го розряду розрівнює розчинну суміш правилом по рівню маяків, очищає і зволожує основу, встановлює маячні рейки.

Інші члени бригади - двоє облицювальників-плиточників 4-го розряду - ведуть розбивку покриття підлоги, викладають плитку на підготовлений розчинний прошарок.

За півгодини до кінця зміни троє облицювальників-плиточників 2-го і 3-го розрядів закінчують підготовчі роботи і переходять на заготовку плитки для слідуючої зміни, очистку основи, прибирання робочого місця.

Приймання та обмір опоряджувальних робіт

Завершаючий період настилання підлоги із керамічної плитки - догляд за покриттям. Свіжо настелену підлогу закривають шаром стружки і встановлюють загорожу. Через 1-2 дні, коли по покриттю можна ходити, починають заповнення швів цементним розчином 1:1. Суміш наносять на поверхню підлоги і розрівнюють дерев'яним скребком, заповнюючи шви між плитками. Після застигання розчину в швах поверхню очищають, застосовуючи соляну кислоту 3% і промивають водою.

Бувають і дефекти плит очної підлоги через порушення технології. Глухий звук при простукуванні по покриттю говорить про наявність дефектної ділянки.

Плитки можуть відшаровуватись через слідуючі причини:

o ходіння по тільки що викладеній підлозі; використання для розчинного прошарку “жирних” цементних розчинів; перевищення товщини розчинного прошарку (більше 15 мм); укладання забруднених або запорошених плиток;

o поява суцільних тріщин в покритті плит очної підлоги визвано відсутністю деформаційних швів в покритті підлоги великих приміщень;

o відшарування викладеної плитки разом з розчином від основи може бути викликано деформацією грунтової основи і укладеній по ній бетонної підготовки.

Руйнування плитки, покриття виникає в наслідок: збільшеної товщини розчинного прошарку, настилання на не зволожену основу.

Для виправлення дефектів потрібен частковий або суцільний ремонт підлоги.

Пошкоджені ділянки виявляють оглядом і простукуванням по всій площі підлоги. Місця, які підлягають ремонту, розбирають. Спочатку молотком розбивають і забирають одну плитку, знімають за допомогою скальпеля і молотка.

На розі розібраній ділянці покриття за допомогою механізованого або ручного інструменту забирають розчинний прошарок, після чого поверхню основи очищають від сміття й вирівнюють стяжкою з бетону.

9. Заходи по охороні праці

Строге дотримання правил техніки безпеки попереджує випадки травматизму при підготовці поверхні до облицювання.

Насічку поверхонь за допомогою ручних машин або немеханізованих інструментів виконують в захисних окулярах і в рукавицях. Ручки інструментів повинні бути надійно закріплені і без дефектів.

На точильному станку необхідно працювати тільки в захисних окулярах.

Для освітлення місця роботи використовують переносні світильники з напругою 42 В, а для роботи в сирих приміщеннях - не більше 12 В.

Електричні лампи з напругою 127-220 В підвішують на висоті не менше 2,5 м.

Приміщення, де приготовляють розчин або мастики, мають витяжну вентиляцію.

До приготування мастик допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли інструктаж на робочому місці про правила техніки безпеки.

Електрообладнання розчинозмішувачів повинно бути заземлене. Очищають, ремонтують розчинозмішувач тільки після зупинення і відключення його від електроструму.

Робочі, які приготовляють суху суміш, розчини, мастики повинні бути в спецодязі і в брезентових рукавицях.

Варочні котли для бітумних мастик розміщують не ближче 50 м від дерев'яних будівель і складів, їх також огороджують (біля кожного котла повинен бути вогнегасник, сухий пісок, лопати).

Кришки котлів для бітумних мастик повинні щільно закриватися.

Приготовлену мастику постачають на робоче місце облицювальника в спеціальних бачках, закритих щільною кришкою.

До початку роботи облицювальник-плиточник проходить інструктаж з техніки безпеки. Облицювальник оглядає робоче місце, прибирає непотрібні матеріали, провіряє справність інструментів, пристосувань, одягає спецодяг.

Облицювальник, який викладає плитку повинен працювати в гумових рукавицях, щоб захистити шкіру рук від роз'їдання розчином. При роботі з кислотою необхідно одягати гумові рукавиці й захисні окуляри.

При закінченні роботи слід привести до порядку своє робоче місце, почистити інструменти, забрати сміття.