Влаштування мозаїчних підлог

ЗМІСТ

1.ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО МОЗАЇЧНІ РОБОТИ

2. ІНСТРУМЕНТИ І ПРИСТРОЇ ДЛЯ ВИКОНАННЯ МОЗАЇЧНИХ РОБІТ

3. МАШИНИ І МЕХАНІЗМИ ДЛЯ МОЗАЇЧНИХ РОБІТ

4. РОЗЧИНИ І ДЕКОРАТИВНІ МОЗАЇЧНІ СУМІШІ

5. ВЛАШТАВАННЯ ОДНОКОЛЬОРОВИХ МОЗАЇЧНИХ ПІДЛОГ

6. ВИМОГИ ДО МОЗАЇЧНИХ ПІДЛОГ ЇХ ОСТАТОЧНЕ ОПОРЯДЖЕННЯ

7. ДЕФЕКТИ МОЗАЇЧНОГО ПОКРИТТЯ

8.ОХОРОНА ПРАЦІ, ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ І ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ

ВІДОМОСТІ ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ

9. ТЕХНІЧНЕ НОРМУВАННЯ

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО МОЗАЇЧНІ РОБОТИ

Роботи, пов'язані з підготовкою основи підлоги і покриттям її шаром мозаїчного розчину, з наступним його опорядженням, називають мозаїчними. До складу мозаїчного розчину входять білий або сірий цементи, кам'яний дрібняк і вода. При бажанні зробити покриття кольоровим до цієї суміші додають лугостійкі мінеральні пігменти. Мозаїчне покриття міцне, довговічне, добре захищає конструкції від дії вологи і має привабливий вигляд. Монолітні мозаїчні підлоги влаштовують у цехах промислових підприємств, магазинах, вестибюлях і сходових площадках будівель різного призначення.

З мозаїчного розчину виготовляють штучні деталі архітектурного опорядження приміщень (мозаїчні плити, підвіконники, східці, приступки збірних маршів тощо).

Поряд з цим до мозаїки відносять монументально-декоративний живопис, який відтворює на поверхнях будівлі тематичні або орнаментальні рисунки шляхом набору їх із різнокольорових кусочків різноманітних матеріалів (смальта, камінь, кераміка тощо). Мозаїчний набір рисунка закріплюється на поверхні цементним розчином або спеціальними мастиками. Мозаїчні панно і окремі рисунки можна спостерігати на фасадах будівель, станціях метро, вокзалах, у готелях, палацах культури тощо. Набірну мозаїку виконують художники-декоратори.

Монолітні мозаїчні підлоги можуть бути одно - або багатокольоровими, коли окремі ділянки підлоги виконані розчинами різного кольору, їх можна виконати і візерунчастими з орнаментальними рисунками.

До влаштування мозаїчних підлог приступають після виконання всіх загально будівельних і санітарно-технічних робіт,прокладання електропроводки та укладання бетонної основи підпідлоги. Основа повинна бути рівною і міцною. При перевірці рівності основи контрольним двометровим правилом проміжок між ним і основою має бути не більше 10 мм. Відхилення поверхні основи від горизонталі має бути не більше 0,2 % від розміру приміщення, а при ширині або довжині приміщення більше 25 м не повинно перевищувати 50 мм.

2. ІНСТРУМЕНТИ І ПРИСТРОЇ ДЛЯ ВИКОНАННЯ МОЗАЇЧНИХ РОБІТ

В мозаїчних роботах частково користуються вже знайомим вам інструментом* що застосовується також в штукатурних або плиткових роботах. Для розрівнювання або переміщення мозаїчного розчину використовують лопатку, гладилку та відрізачку.

Для ущільнювання шару мозаїчного розчину застосовують ручний коток масою 80--100 кг і металеву або дерев'яну трамбівку.

Дерев'яну трамбівку виготовляють з прямокутного куска дошки розміром 25x35 або 40*40 см, завтовшки ЗО--40 мм. В центрі дошки на металевих кутиках закріплюється дерев'яна ручка 120--130 см завдовжки.

Металева трамбівка складається з квадратної металевої плити, виготовленої з листової сталі розміром 30*30 або 40*40 см, завтовшки 6--8 мм. Всередині плити, перпендикулярно до неї, приварена металева ручка завдовжки 80--100 см. У разі відсутності металевих трамбівок, які є довговічними в експлуатації, застосовують недовговічні дерев'яні.

Для зняття цементного молока з поверхні ущільненого мозаїчного шару застосовують макловицю, її робочу частину виготовляють з кінського волосу довжиною 10--12 см. По периметру щітки до кінського волосу добавляють щетину, щоб вона стала пружнішою і волосінь не заламувалась під час роботи. В мозаїчних роботах краще застосовувати макловицю з капроновою волосінню.

Для шліфування ділянок мозаїчної підлоги, недоступних для мозаїчно-шліфувальної машини, застосовують абразивні камені, які для зручності затискують у спеціальний пристрій з дерев'яною ручкою 100 см завдовжки.

Для переміщення розчину з ящиків і розрівнювання його на поверхні застосовують металеві совки, совкові та звичайні штикові лопати. Розчин можна розрівнювати також металевими граблями.

3. МАШИНИ І МЕХАНІЗМИ ДЛЯ МОЗАЇЧНИХ РОБІТ

Ущільнювання мозаїчних розчинів, особливо шліфування опоряджувального шару після того як він затвердне, вручну -- важкий і трудомісткий процес, тому при великих обсягах робіт застосовують машини і механізований інструмент, які полегшують працю робітників, підвищують її продуктивність і поліпшують якість робіт.

Для ущільнювання бетону і мозаїчного розчину застосовують поверхневі вібратори марок ИВ-2А, ИВ-91А та інші.

Поверхневий вібратор ИБ-91А складається з електровібратора загального користування ИВ-92А, встановленого у металевому кориті, яке безпосередньо стикується з зовнішнім шаром мозаїчного розчину, що ущільнюється. Для перенесення вібратора до корита приварено дві ручки 5 і скобу, до якої чіпляють металевий стержень або трос з гаком на кінці 1. Цей пристрій служить для пересування вібратора під час його роботи.

Рис. 1. Поверхневий вібратор ИВ-91 А:

1 -- трос з гаком; 2 -- корито; 3 -- болт; 4 -- електровібратор ИВ-92А; 5 -- ручка

Електровібратор ИВ-92А складається з електродвигуна, на обох кінцях вала якого закріплені попарно два дисбаланси (ексцентрики), і пускового пристрою з електрокабелем. Електродвигун розміщений всередині алюмінієвого кожуха, баланси -- це металеві деталі різні за масою і формою, розміщені на валі електродвигуна.

Рис. 2. Розгорнута схема мозаїчно-шліфувальної машини СО-17:

1 -- кожух редуктора; 2 -- зубчаста передача; 3 -- електродвигун; 4 --ходовий пристрій; 5 -- колесо; 6 -- кожух механізму шліфування; 7- амортизатор; 8-- держак абразиву; 9 -- абразивний камінь; 10 -- траверза

Для шліфування мозаїчного покриття на великій площі застосовують мозаїчно-шліфувальні машини марок СО-17, СО-36, СО-91, СО-111 тощо. Для шліфування підлоги в недоступних для машини місцях застосовують ручні пневматичні або електричні шліфувальні машини.

Мозаїчно-шліфувальна машина СО-17 складається з електродвигуна, зубчастого редуктора, двох траверзного механізму шліфування, ходового пристрою і блока управління.

Рис. 3. Мозаїчно-шліфувальна машина СО-17:

1 -- електрокабель; 2 -- ручка; 3 - пускач; 4 -- кран із штуцером для приєднання шланга з водою; 5 -- електродвигун; 6-- редуктор; 7 - кожух механізму шліфування; 8 - колесо; 9 -- ходовий пристрій

Ходовий пристрій у вигляді металевої рами спирається на два колеса 8 з гумовими ободами. У верхній частині його знаходиться ручка 2 і блок управління, до якого входить пускач 3 і кран із штуцером 4 для приєднання шланга, по якому подається вода. Ходовий механізм прикріплений до корпусу редуктора 6.

Механізм шліфування, закритий кожухом 6, складається з двох траверз 10, що обертаються в різні сторони. На кожній траверзі закріплені амортизатори 7 і три держаки 8 з абразивним каменем 9 в них.

Під час роботи машини обертальний рух від валу електродвигуна через редуктор передається на механізм шліфування. При обертанні траверз абразивний камінь шліфує поверхню. Кількість води, потрібної для змочування поверхні, регулюють за допомогою крана 4. Під час роботи машини ходовий пристрій має бути піднятий вгору так, щоб колеса не торкались поверхні, що шліфується, який за допомогою болтів 3 міцно з'єднується з коритом.

Для шліфування мозаїчного покриття у місцях, недоступних для високопродуктивних машин, застосовують ручні електричні або пневматичні машини. Конструктивно електричні машини поділяють на торцеві і кутові (у яких вісь абразивного диску розміщена під кутом до осі вала електродвигуна). Промисловість випускає багато видів ручних шліфувальних машин різної продуктивності і призначення, проте найбільш зручною для застосування в мозаїчних роботах є електрична шліфувальна машина

ИЗ-8201А.

Універсальна електрошліфувальна машина ИЗ-8201А складається з електродвигуна, встановленого на опорній плиті, гнучкого валу, шліфувальної головки і пускового пристрою. У комплект машини входять дві головки: пряма і кутова.



Рис. 4. Універсальна електрошліфувальна машина ИЗ-8201 А

1 -- гнучкий вал; 2 -- електрокабель: 3 -- електродвигун; 4 -- пусковий пристрій 5 - кран зі штуцером для приєднання шланга з водою; 6 -- рукоятка; 7 - шліфувальний круг

Для мозаїчних робіт частіше використовують кутову головку. Електродвигун машини потужністю 1 кВт працює від напруги 220В.

До початку роботи у шліфувальну головку машини вставляють абразивний диск і міцно затискують його, а до штуцера крана приєднують гумовий шланг невеликого діаметра, по якому до машини буде подаватись вода.

Під час роботи машини обертальний рух від вала електродвигуна 3 через редуктор і гнучкий вал 1 передається на абразивний диск, при обертанні якого шліфується поверхня. Кількість води, потрібної для шліфування, регулюють за допомогою крана 5, розміщеного на шліфувальній головці.

Рис. 5. Пневматична шліфувальна машина ИП-2201:

/ -- штуцер для приєднання повітряного шланга; 2 -- пусковий пристрій; З -- пневматичний двигун; 4 -- рукоятка; 5 -- захисний кожух; 6 -- вузол кріплення абразивного круга

Пневматична шліфувальна машина ИП-2201 складається з двигуна, на подовженому валі якого закріплюється абразивний диск, двох рукояток, пускового пристрою і захисного кожуха диска. Машина діє під тиском повітря, що надходить від компресора.

До початку роботи на валі двигуна 3 закріплюють абразивний диск, а до штуцера 1 приєднують повітряний шланг, по якому до машини буде надходити стиснуте повітря від компресора.

Під час роботи машини стиснуте повітря надходить всередину двигуна, тисне на лопатки ротора, примушуючи його обертатись, і виходить назовні. Одночасно починає обертатись і абразивний диск, шліфуючи поверхню.

Перед укладанням на бетонну основу підготовчого шару мозаїчної підлоги її необхідно очистити від затверділої поверхневої плівки цементного каменю. Це роблять за допомогою пересувних або ручних електрощіток.

Рис. 6. Пересувна електрощітка:

/ -- триколісний візок; 2 -- електрокабель; 3 -- пусковий пристрій; 4 -- ручка; 5 -- електродвигун; 6 -- пасова передача; 7 -- захисний кожух; 8 - дротяна щітка

Пересувна електрощітка складається з триколісного візка, ручки з пусковим пристроєм, електродвигуна, пасової передачі і циліндричної дротяної щітки із захисним кожухом.

Під час роботи машини обертальний рух від вала електродвигуна 5 через пасову передачу 6 передається до щітки 8. Щітка, обертаючись, подряпує бетонну поверхню.

При невеликих обсягах робіт застосовують ручні електрощітки.

4. РОЗЧИНИ І ДЕКОРАТИВНІ МОЗАЇЧНІ СУМІШІ

Для підготовчого шару мозаїчної підлоги застосовують малорухомі цементні розчини складу 1:3 або 1:4. Для виготовлення розчину застосовують портландцемент марки не нижче 300. Рухомість розчину має бути 4--5 см за стандартним конусом, марки -- не нижче 75. При невеликих обсягах робіт розчин приготовляють вручну, а при великих -- у розчино змішувачах безпосередньо на будівельному об'єкті або завозять його з централізованого цеху по виготовленню розчинів.

Опоряджувальний шар мозаїчної підлоги виконують розчином, в основі якого лежить кам'яний дрібняк твердих гірських порід (мармуру, граніту, лабрадориту тощо). Кількість дрібняку в розчині має бути 75--85 %. За кольором мозаїчний розчин може бути сіро-білим або кольоровим у разі додавання до нього пігментів.

До складу мозаїчного розчину входять сірий або білий портландцемент, кам'яний дрібняк, кам'яне борошно, кольорові пігменти (при бажанні) і вода. Якщо в будівельній організації є кольорові цементи, то їх використовують замість білого цементу і пігментів. Марка цементу для розчину має бути не нижче 300, а марка розчину не нижче 100. Розчин приготовляють безпосередньо на робочому місці з готової мозаїчної суміші, яку завозять із спеціальних заводів будіндустрії або централізованих розчинних вузлів, і води.

Готуючи мозаїчну суміш, особливу увагу приділяють підбору зернистості дрібняку в суміші. Щоб опоряджена поверхня мозаїчної підлоги була рівномірно насичена дрібняком, в суміш вводять дрібняк різної зернистості у відповідному співвідношенні.

Рис. 7. Послідовність укладання розчину при влаштуванні підготовчого шару: 1-- бетонна основа; 2 -- поздовжній маяк (рейка); 3 --лінія чистої підлоги; 4-- підготовчий шар на непарних захватках

Після цього на всій площі підлоги встановлюють поздовжні маяки на відстані 1,5 м один від одного, які покажуть товщину майбутнього підготовчого (простильного) шару мозаїчної підлоги. За маяки 2 можуть служити сталеві труби або дерев'яні рейки, які закріплюють на поверхні цементним розчином. Положення маяків на основі 1 фіксують за допомогою рейки з рівнем. Для цього в одному з кутів приміщення, на стіні, нижче відбитої крейдою лінії чистої підлоги 3 відкладають 2,5 см і рискою відмічають це місце. Спочатку встановлюють перший поздовжній маяк. Один кінець його фіксують врівень з рискою на стіні, а другий по рівню. Другий маяк встановлюють, орієнтуючись на перший. Для чого перекидають між ними рейку з рівнем і так далі.

Коли поздовжні маяки встановлені, основу між ними очищають від сміття і зволожують водою. Для кращого зчеплення основи з підготовчим шаром підлоги основу вкривають цементним молоком, яке наносять макловицею або маховою щіткою.

Для влаштування підготовчого шару застосовують цементний розчин складу 1:3 або 1:4. Для зручності в роботі розчин укладають між маяками смугами через одну : спочатку непарні (І; III; V), а потім парні (II; IV). Розчин переносять і розстеляють на основі совками або совковими лопатами і розрівнюють його граблями, а потім правилом, пересуваючи його по маяках, як по напрямних. Одночасно розчину ущільнюють ручною трамбівкою, а при великих обсягах робіт поверхневим вібратором. Працювати з трамбівкою потрібно обережно, щоб в процесі роботи не порушити поздовжні маяки. Щоб підготовчий шар краще зчепився з опоряджувальним шаром підлоги, на ньому подряпкою наносять борозни.

Після ущільнення розчину і початку його тверднення маяки виймають, а борозни, що утворились, заповнюють розчином і ущільнюють його.

5. ВЛАШТАВАННЯ ОДНОКОЛЬОРОВИХ МОЗАЇЧНИХ ПІДЛОГ

Мозаїчна підлога може бути одно - або багатокольоровою (візерунчастою) -- виконаною за певним рисунком розчинами різного складу і кольору. Поняття «однокольорова мозаїчна підлога» зовсім не означає, що вона виконана із суміші в якій колір цементного каменя і дрібняку співпадають. Зовсім ні. Однокольорова підлога на всій площі приміщення виконується розчином одного складу і кольору, наприклад сіро-білого, рожево-білого тощо.

Опоряджувальний шар мозаїчної підлоги можна укладати зразу ж після початку тверднення підготовчого шару або після його остаточного затверднення і висихання. Опоряджувальний шар розчину міцніше зчіплюється з не повністю затверділим підготовчим шаром. Якщо ж підготовчий шар затвердів, його до початку настилання розчину насікають (якщо не були зроблені борозни), очищають від сміття і пилу та змочують водою.

Послідовність виконання опоряджувального шару підлоги практично така сама, як і під час виконання підготовчого шару. Спочатку на підготовчому шарі, на відстані 1,5 м один від одного, встановлюють поздовжні маяки, «приморожуючи» їх до нього цементним розчином. Маяки встановлюють так, щоб їхня верхня площина співпадала з рівнем чистої підлоги (лінія відбита на стінах). Між маяками мозаїчний розчин укладають у тій же послідовності, через смугу. Укладений розчин розрівнюють граблями або лопаткою і ущільнюють. Використовувати для розрівнювання розчину правило не слід, бо воно буде згортати крупну крихту до одного місця, порушуючи рівномірність розміщення її у зовнішньому шарі підлоги.

Ущільнення розчину виконують тими ж пристроями і механізмами, що й ущільнення підготовчого шару. Коли опоряджувальний шар ущільнене, з поверхні видаляють цементне молоко, що утворилось на ній у процесі ущільнення розчину. Якщо молоко не видалити, воно затвердне на поверхні і в подальшому потрібно буде витрачати додатковий час на видалення цементного каменя під час шліфування підлоги. Видаляють молоко макловицями або віниками, змітаючи його на совки або вибираючи ганчірками.

Коли розчин затужавіє, маяки видаляють, а утворені борозни заповнюють розчином того самого складу і ущільнюють його. Маяки можна видаляти і після укладання непарних смуг підлоги, якщо розчин в них затужавів. У цьому випадку рівень укладання парних смуг контролюють відповідно до рівня непарних. Після цього рівність підлоги перевіряють контрольним правилом.

Через 1--2 доби укладену підлогу посипають вологою тирсою або покривають ганчірками і щоденно протягом 5--6 діб поливають водою із поливальниці. Це забезпечить її міцність і довговічність. Коли опоряджувальний шар добре затвердне, його двічі шліфують. Перше шліфування виконують «на здир» твердими крупнозернистими абразивними каменями (корунд, карборунд та ін.), які при роботі вручну затискають в обойму спеціального пристрою, а при механізованому шліфуванні -- в робочий орган шліфувальної машини. Шліфувати вручну дозволяється лише в крайніх випадках і лише при незначних обсягах робіт.

До початку шліфування на підлогу насипають шар піску і змочують його водою. Бо якщо поверхня суха, знижується продуктивність шліфувальної машини, створюються умови для перегрівання і передчасного руйнування абразивних каменів, псується машина.

У процесі першого шліфування іноді викришується кам'яний дрібняк, що є в опоряджувальному шарі підлоги. Тому після закінчення першого шліфування з підлоги водою змивають шлам, що утворився на ній, а місця, з яких викришився дрібняк, шпаклюють. Для шпаклювання застосовують цементне тісто того самого кольору, що й цементний камінь покриття. Тісто наносять металевим шпателем.

Після затверднення розчину в підмазаних місцях всю поверхню підлоги шліфують вдруге. Для другого шліфування застосовують дрібнозернисті абразивні камені. Якщо після другого шліфування поверхня рівна, без подряпин і дрібних вибоїн, її начисто промивають водою. Якщо на поверхні є дрібні дефекти, їх знов усувають шпаклюванням, а ці місця шліфують вручну.

Коли підлога готова, у кутах між нею і стінами за допомогою металевого шаблона з ручкою витягують плінтуси. Для цього у кут підлоги смугою накладають звичайний чи кольоровий (під колір підлоги) цементний розчин і згладжують його шаблоном, який притискують одним краєм до стіни, а другим -- до підлоги. Щоб плінтус виходив рівним, на підлогу кладуть правило або рівну рейку, вздовж якої пересувають шаблон.

6. ВИМОГИ ДО МОЗАЇЧНИХ ПІДЛОГ ЇХ ОСТАТОЧНЕ ОПОРЯДЖЕННЯ

Відшліфована дрібнозернистим абразивним каменем підлога стає рівною, матовою, злегка шершавою. В такому вигляді вона готова до експлуатації. Проте зовнішній вигляд підлоги можна покращити шляхом полірування. Полірована підлога стає блискучою й набуває водо відштовхуючої властивості.

Для полірування підлоги можна застосовувати мастики заводського виготовлення, якими натирають паркетні підлоги, проте найкраще користуватись спеціальною мастикою для натирання мозаїчних підлог.

Мастика для натирання мозаїчної підлоги (масових частин)

Стеарин 2

Парафін 1

Віск 1

Каніфоль 0,25

Розчинник (скипидар або уайт-спірит) 10

Спосіб приготування. В окремій посудині на слабкому вогні розплавлюють стеарин, парафін, віск і каніфоль. У знятий з вогню розплав, поступово перемішуючи, додають розчинник.

На поверхню підлоги мастику наносять жорсткою одежною щіткою або ганчіркою тонким шаром. Потім за допомогою підлогонатиральної машини СО-37 з капроновими щітками або звичайної побутової підлогонатиральної машини підлогу натирають. У місцях, недоступних для машини, цю роботу виконують вручну, користуючись дерев'яними брусками, обтягнутими повстю. В процесі експлуатації приміщення мозаїчну підлогу бажано періодично натирати.

Основні вимоги до мозаїчних облицювань такі: мозаїчне покриття повинно бути без щілин, нерівностей, надмірної шорсткості (горбків) і раковин, різнокольорових плям і інших дефектів;

опоряджувальний шар має міцно зчіплюватись з підготовчим шаром. Це перевіряють простукуванням окремих ділянок підлоги киянкою. Відсутність глухого звуку підтверджує, що підготовчий і опоряджувальний шари міцно з'єднані;

поверхня підлоги повинна бути рівною. При перевірці рівності підлоги контрольним правилом проміжок між правилом і поверхнею має бути не більше 4 мм. Товщина опоряджувального мозаїчного шару може відхилятись від проектної не більше ніж на 10 %;

на окремих ділянках багатокольорової підлоги слід забезпечити однотонність покриття кожного кольорового тону. Кам'яний дрібняк на всій площі підлоги має розміщуватись рівномірно. Металеві і скляні жилки не повинні виступати над рівнем мозаїчного шару підлоги. Прямолінійні жилки у зовнішньому шарі покриття мають бути рівні по всій довжині приміщення або окремого елемента рисунка. Криволінійні жилки рисунків не повинні мати помітних оком викривлень, що спотворюють контури рисунка;

відполірована поверхня мозаїчного покриття повинна бути рівною і блискучою.

7. ДЕФЕКТИ МОЗАЇЧНОГО ПОКРИТТЯ

Розглянемо причини основних дефектів, що виникають після виконання мозаїчних робіт, та способи їх усунення.

Відшарування мозаїчного покриття з'являється, якщо опоряджувальний мозаїчний шар укладали на суху, брудну і недостатньо шорстку (без борозен) поверхню підготовчого шару. Покриття відшаровується також тоді, коли для підготовчого шару застосовують слабкі пісні розчини.

Щоб усунути цей дефект, з поверхні зчищають до основи обидва шари мозаїчної підлоги і влаштовують її знову з додержанням технічних вимог. Якщо на початку цієї роботи видно, що мозаїчний шар легко відпадає від підготовчого, а останній тримається міцно, то зчищають лише опоряджувальний шар. Відкритий підготовчий шар, якщо потрібно, підмазують, очищають від сміття, пилу і зволожують. Після цього укладають новий шар мозаїчного розчину з додержанням технології правил укладання.

Щілини у мозаїчному покритті утворюються при застосуванні жирних розчинів. Щоб усунути цей дефект, щілини розширюють і очищають до основи, після чого змочують і заповнюють мозаїчним розчином потрібного складу і кольору. Підмазані місця покривають мокрими ганчірками і витримують 5--7 діб. Протягом цього часу ганчірки потрібно періодично зволожувати. Після цього поновлені місця шліфують вручну або ручними електрошліфувальними машинами.

Нерівномірний розподіл кам'яного дрібняку на відшліфованій поверхні підлоги може бути внаслідок поганого перемішування суміші перед її укладанням чи при розрівнюванні її правилом або рейкою. Цей же дефект може бути при недостатньому шліфуванні, коли не повністю відкрився крупний дрібняк. Щоб ліквідувати цей дефект, підлогу додатково шліфують. Якщо це не допоможе, то місця найбільшого скупчення дрібняку акуратно вирубують, заповнюють ретельно перемішаною сумішшю, ущільнюють її і через відповідний час шліфують.

Дрібні раковини на поверхні мозаїчного покриття виникають внаслідок застосування в суміші низько марочного або залежалого цементу і шліфуванні поверхні до повного затвердження опоряджувального шару. Щоб усунути цей дефект, пошкоджені місця шпаклюють сумішшю, приготовленою з кольорового цементу і мармурового борошна. Колір суміші має відповідати кольору підлоги. Після затвердження підмазки виправлені місця шліфують.

Якщо опоряджувальний шар підлоги викришується на великій площі, це свідчить про те, що він зроблений на неякісному цементі, його вирубують, а ділянки, що викришились, вкривають якісною мозаїчною сумішшю.

Різнокольорові плями на оздобленій поверхні підлоги виникають внаслідок неправильного дозування розчинів, поганого перемішування їх, застосування не лугостійких пігментів. Щоб усунути цей дефект, пошкоджені місця вирубують і очищають від розчину до підготовчого шару. На звільнені від розчину ділянки накладають шар нового мозаїчного розчину відповідного кольору, ущільнюють його і через відповідний час шліфують. Вирубувати дефектні ділянки слід так, щоб вони не виділялися на загальному фоні підлоги після ремонту. Тому їх вирубують прямокутниками на однокольоровій підлозі, а якщо підлога виконана різнокольоровими квадратами у шаховому порядку, то вирубують шар покриття у межах одного або декількох квадратів.

8.ОХОРОНА ПРАЦІ, ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ І ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ

ВІДОМОСТІ ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ

Питання трудового законодавства, взаємовідносини власником підприємства або організації і працівником стосовно техніки безпеки, виробничої санітарії і гігієни в нашій країні регулюються Законом про охорону праці від 14 жовтня 1992 року. Створені і працюють спеціальні науково-дослідні установи, які вивчають умови праці в різних галузях промисловості і будівництва, узагальнюють їх і дають рекомендації щодо їхнього поліпшення.

Продуктивність праці робітників значною мірою залежить від впровадження у виробництво нових машин і механізмів, новітніх технологій виконання робіт, правильної організації робочого місця, культури виробництва, додержання вимог техніки безпеки і виробничої санітарії. Кожна будівельна організація щороку складає плани заходів з охорони праці, а також укладає колективний договір, згідно з яким адміністрація зобов'язується виконувати всі положення трудового законодавства стосовно організації і охорони праці, матеріального стимулювання і відпочинку. У договорі передбачені необхідні заходи з техніки безпеки, забезпечення робітників спецодягом, індивідуальними засобами захисту.

З метою створення нормальних умов праці регламентуються тривалість робочого дня, необхідних під час роботи перерв, щорічних оплачуваних відпусток робітників і службовців тощо. Тривалість робочого дня робітників і службовців будівельних організацій становить 8 год. при п'ятиденному робочому тижні з двома вихідними днями. Для робітників деяких професій із шкідливими умовами праці встановлено скорочений робочий день -- 7 год. За власною ініціативою робітники можуть працювати більше від встановленого законом робочого дня, це можливо, коли ланка або бригада працює за акордним нарядом.

Робочий день підлітків віком 16--18 років не повинен перевищувати 7 год. Заборонено використовувати працю підлітків на шкідливих, важких і небезпечних роботах. Підлітки допускаються на постійні роботи, пов'язані з пересуванням і перенесенням вантажів, лише тоді, коли ці операції є складовими основної роботи за фахом і не перевищують 1/3 робочого часу. При цьому маса вантажу для підлітків жіночої статі повинна становити не більше 10, а чоловічої -- 16,5 кг.

Не допускаються до виконання шкідливих і важких робіт (кесонні, каменотесні, варіння асфальту тощо) жінки, що працюють на будівництві, їм дозволяється вантажити або розвантажувати лише штучні або сипучі матеріали (цегла, пісок, глина) , а також періодично переносити по рівній поверхні вантаж масою не більше 15 кг. При підніманні жінкою вантажу на висоту більше 1,5 м або переміщенні його постійно протягом робочого дня маса вантажу не повинна перевищувати 10 кг. Вагітним жінкам і жінкам, що мають дітей віком до 1,5 року, забороняється працювати у додатковий (після роботи) і нічний час, а також у вихідні і святкові дні.

Особливе значення для здоров'я робітника має правильний відпочинок. Тому відпочинок під час робочого дня, робочого тижня, а також тривалість щорічних відпусток регламентуються законодавством. Під час робочого дня, але не пізніше ніж через 4 год. після його початку, працівникам надається обідня перерва, яка має тривати не менше ЗО хв. Взимку при температурі нижче -- 20 °С через кожну годину роботи робітникам надається додаткова десятихвилинна перерва. При температурі від --25 °С до --ЗО °С, крім надання додаткових перерв, робочий день скорочується на 1 год., при температурі нижче --ЗО °С працювати забороняється.

Відпустки надаються лише тим працівникам, які пропрацювали в даній будівельній організації не менше 11 міс. Тривалість відпустки робітників -- 24 робочі дні. Підлітки відпочивають лише в літній період року протягом повного календарного місяця.

Стан охорони праці в будівельних організаціях контролюють: Державний комітет України по нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці), органи санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України на місцях, а також технічні інспекції профспілок і уповноважені трудових колективів з питань охорони праці. З цією метою вони регулярно перевіряють будівельні організації, вказують представникам адміністрації на недоліки в організації заходів щодо охорони праці, вимагають їх усунення і допомагають комітетам профспілок в роботі, спрямованій на покращання умов праці робітників.

9. ТЕХНІЧНЕ НОРМУВАННЯ

Для правильного обліку виконаної роботи встановлено технічні норми часу і виробітку , які відповідають рівню сучасної техніки, передової технології і досягнень новаторів виробництва. Норми періодично розробляють і вдають спеціальними збірками, які мають назву „ Единые нормы и рассценки на строительные , монажные и ремонтные работы”( ЕниР)

Технологічний процес улаштування мазаічної підлоги.

1. Підготовка основи.

2. Насікання поверхні.

3. Улаштування маяків на підготовчому шарі.

4. Укладання та ущільнення цементним молоком..

5. Укладання маяків або жилок для влаштування мозаїчного покриття.

6. Приготування мозаїчної суміші.

7. Укладання і ущільнення мозаїчного шару.

8. Видалення маяків та заповнення мозаїчним розчином.

9. Шліфування підлоги.

10. Остаточне опорядження.

11. Витягування плінтуса.

Збірник 13 „.

ДБН Д.2.4.

Склад ланки: лицювальник 4 розряду- 2 людини.

Норма виробітку Нвир =ЧЧТзмЧКзм/ Нл-год = 2Ч8Ч1/ 4.27 = 3.74мІ

Заробітна плата за 1 мІ: Зпл за 1мІ = Зпл за 1 год Ч Нл-год

9.21Ч4.27 = 39.32 грн

Заробітна плата за зміну: Зпл за 1зиіну = НвирЧЗплЧза 1мІ

3.74Ч39.32 = 147.05 грн.

При розрахунку заробітної плати ми використовуємо усереднену вартість людино годин по розряду робіт у будівництві станом на 1.01.2006 року.

Перелік використаної літератури

1. Т.Є. Остапченко. „ Технологія опоряджувальних робіт”.

2. Є.К. Карапузов „Матеріали і технології в сучасному будівництві.

3. В.Л. Мігін „ Сучасний ремонт будинку і квартири: 5050 корисних порад”

4. О.Ю. Старченко „Технологія сухого будівництва”.

5. «Современный ремонт» - журнал (www. houses.ru)