Розвиток архітектури в історичному ландшафті

Доклад

Розвиток архітектури в історичному ландшафті

Архітектурні ансамблі представлені в історичному ландшафті групами будівель, які об'єднані між собою стилістично та функціонально. Специфіка садово-паркового мистецтва як виду архітектурно-художньої творчості полягає в його синтетичному характері, поєднанні природи, архітектури, пластичних мистецтв у композиційно цілісний твір [1]. Невід'ємним складником кращих зразків архітектурних ансамблів історичних міст і резиденцій, кращих зразків мікрорайонів європейських просторів ХХ ст., видатну універсальну цінність з точки зору історії, мистецтва та науки становить нерозривний зв'язок архітектурних ансамблів із пейзажем. Тому саме на це повинні бути спрямовані всі роботи з ревалоризації.

В Україні теорія охорони і реставрації пам'яток передбачає, що поняття ревалоризація застосовують у містобудівному аспекті стосовно пам'яткових комплексів і ансамблів як один з підвидів діяльності у рамках реставраційно-містобудівних заходів (регенерації). Прийнято таке визначення поняття: ревалоризація - це сукупність науково обґрунтованих заходів зі збереження та відтворення історичної містобудівної структури і архітектурно-художньої цінності містобудівного комплексу [2]. У процесі ревалоризації архітектурних ансамблів важливо, надаючи нову функцію спорудам ансамблю, відновлювати їхні художні якості шляхом виконання робіт з реставрації їх екстер'єрів та реконструкції інтер'єрів, зберігаючи необхідну масу автентичної функціональної структури цілого ансамблю та його архітектурно-художнього образу в історичному ландшафті. Кінцевою метою ревалоризації архітектурних ансамблів в історичному ландшафті є підвищення архітектурно-художньої цінності історичного середовища поселень загалом. Потенціал культурної, суспільно-історичної, матеріальної цінності ревалоризованих архітектурних ансамблів в історичному ландшафті в межах області чи регіону, слугуватиме отриманню економічного ефекту від їх експлуатації в майбутньому, в умовах створення сучасної інфраструктури з метою розвитку індустрії туризму.

Варто активізувати увагу теоретиків та практиків ведення ревалоризаційних робіт на збереження "духу" та "символу" місця. Адже архітектурні ансамблі в історичному ландшафті необхідно розглядати як видатні зразки містобудівного мистецтва, яким слід давати художню оцінку образу місця [3].

Процеси здійснення ревалоризації архітектурних ансамблів передбачають також виконання робіт з реінтеграції, санації, реституції складників ансамблю; здійснення рекультивації, консервації та відновлення садово-паркових композицій та посадок; відтворення, відбудову, перебудову, реконструкцію, нове будівництво, консервацію, реставрацію, реставраційний ремонт просторової системи забудови. Адже дослідження об'єктів архітектурних ансамблів в історичному ландшафті в культурному, технологічному й історичному аспектах, враховуючи зміни значущості об'єктів у соціальному та фізичному контекстах, мають бути вичерпними [4]. Одним із важливих принципів ревалоризації архітектурних ансамблів в історичному ландшафті є його попередній науково-практичний аналіз з метою визначення: мети створення; специфіки функціонування; особливості об'ємно-просторового вирішення; визначення границь автентичності та ідентичності неповторного гармонійного "звучання" в історичному ландшафті.

Наступні етапи ревалоризації передбачають визначення принципів:

? пріоритету пам'яткоохоронних заходів, що означає дотримання визначених умов натурного дослідження пам'яток, їх інвентаризацію, визначення рівня мистецької цінності;

? забезпечення системності та структурної ієрархії в процесі виконання і погодження робіт. Ревалоризацію архітектурної спадщини повинні здійснювати виключно фахівці, які усвідомлюють неминучість змін і розвитку суспільства та глибоко шанують народні культурні традиції, що склалися історично.

Саме їм надається право доповнити мету створення архітектурного ансамблю в конкретному історичному ландшафті та доповнити функції новими програмами існування;

? дотримання цілісності, автономності й просторового взаємозв'язку. Виконання робіт з ревалоризації архітектурних ансамблів має базуватися на повазі до культурної спадщини і традиційного характеру об'єкта та його оточення.

Потрібно, застосовуючи системний підхід у процесі дослідження об'єктів, толерантно реконструювати об'ємно-просторове та декоративне вирішення і вводити сучасні елементи реклами та дизайну;

? пріоритету пам'яткоохоронних засобів регулювання території. Доцільно враховувати об'єкти багатонаціональної традиційної культурної спадщини всистемі архітектурних ансамблів у ландшафті цілого поселення, що розкриватиме характер цілого регіону;

? комплексної гармонізації архітектурного і природного середовища. Під час

розроблення ревалоризаційних заходів потрібно враховувати органічне поєднання традиційної архітектурної спадщини, притаманній окремим архі-тектурним ансамблям, з відповідним ландшафтом території. У процесі ревалоризації архітектурних ансамблів, де неодмінною складовою є історичні парки і культурні ландшафти, важливо дотримуватися постулату, що історія садівництва має свою постійну тяглість, є як і сад процесом, а не продуктом [5];

? прийнятності. Незважаючи на те, що ревалоризація архітектурних ансамблів передбачає надання окремим спорудам, площам та вулицям нових функцій, необхідно максимально дотримуватись збереження форми, конструкцій, матеріальної пластики споруд і організації простору.

? комфортності та контактності. Передбачаючи процеси, актуальні для соціально-економічного розквіту територій в майбутньому, зокрема на основірозвитку туризму, ревалоризація архітектурних ансамблів передбачає "дію".

В архітектурних ансамблях це позначиться на зміні їх планувально-просторового вирішення у зв'язку із зміною побуту, звичаїв місцевого населення та туристів. Тому новим напрямком буде забезпечення комфортних умов переміщення громадян та їх короткотермінового стаціонарного перебування в процесі "руху". Це стосується, зокрема, нових технологій автопереміщення і паркування і т.ін.

? збереження місцевого "духу". Це стосується збереження легенд, переказів про особливості місцевості, де знаходиться архітектурний ансамбль, як його архітектурно-художнього образу загалом.

Для охорони автентики та ідентичності архітектурних ансамблів в історичному ландшафті потрібно під час визначення відповідних охоронних зон територій в генпланах міст та сільських поселень, передбачати:

? регламентацію сучасної навколишньої забудови;

? детальне розроблення проектів охорони відповідних краєвидів.

З-поміж ефективних запобіжних заходів збереження краси та історично усталеного характеру краєвидів, де домінантою є архітектурні ансамблі історичних міст, резиденцій і т.ін., важливо визначати відповідні території, передусім у генеральних планах міст та сільських поселень, з подальшим опрацюванням регламентації навколишньої забудови та детальним розробленням проектів охорони відповідних краєвидів [6].

Адже тільки через любов до рідних краєвидів, культурної спадщини, архітектурних ансамблів в історичних ландшафтах відбувається самоіндентифікація особистості, що лягає в основу формування патріотизму. Тоді доля батьківської території стає долею кожної людини, що сприятиме розквіту держави [7].

Література

1. Родічкін І., Родічкіна О. Сад і культура України // Поезія українського парку. - К. : Вид-во "Хроніка 2000", 2001. - 798 с. - С. 48-49.

2. Бевз М.В. Методологічні основи регенерації заповідних архітектурних комплексів історичних міст (на прикладі Західної України) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра арх. - Харків : ХДТУБА, 2004. - 18 с.

3. Ходорковський Ю. До питання про визначення художньої цінності історичної забудови міст // Архітектурна спадщина України. Маловивчені проблеми історії архітектури та містобудування / під ред. В. Тимофієнка. - К., 1994. - 262 с. - С. 241-246.

4. Кодекс етичних принципів охорони й реставрації пам'яток ансамблів та визначних міст (Коломбо, 1993) // Охорона культурної спадщини : зб. Міжнар. документів. - К. : АртЕк, 202. - 134 с. - С. 88-89.__ 5. Hobhouse Penelope. Historia ogrodow. - London-Warszawa : Arkady, 2002. - 468 s. -S. 11-12.

6. Прибєга Л.В. Коментар до Рекомендації ЮНЕСКО про збереження краси і характеру пейзажів та місцевостей // Праці науково-дослідного ін-ту пам'яткоохоронних досліджень. - К. : АртЕк, 2007. - 303 с. - С. 66-67.

7. Remeszylo-Rybczynska Oresta Krajobraz kulturowy Ukrainy. Aktualny stan I problemy // Przyroda I miasto. - Warszawa : Wyd.SGGW, 2007. - 364 s. - S. 53-54.