План

Вступ

1. Основні відомості про штукатурні роботи

2. Знаряддя та матеріали необхідні при оштукатуренні. Основні принципи оштукатурення

3. Склад штукатурки та порядок ведення робіт

4. Суха штукатурка

5. Виконання високоякісної штукатурки по маяках

Література

Вступ

У загальному об'ємі будівельно-монтажних робіт важлива роль належить обробці будівель - завершальному етапу будівництва. Штукатурка надає будівлям і спорудам закінчений вигляд, захисні, санітарно-гігієнічні і декоративні якості.

Штукатурка - обробний шар на поверхнях різних конструкцій будівель і споруд (стін, перегородок, перекриттів, колон), що вирівнює ці поверхні або надає їм певну форму і фактуру, а у ряді випадків спеціальні властивості. Всі види штукатурки поділяються на монолітну і суху. Монолітна штукатурка створюється нанесенням на оброблювану поверхню штукатурного розчину, суха - облицюванням оброблюваної поверхні листами індустріального виготовлення. Штукатурні покриття використовують при обробці будівель і приміщень в місцях, де застосування індустріальних видів обробки утруднене або неприпустиме, а також при необхідності забезпечити санітарно-гігієнічні вимоги, протипожежний захист, температурно-вологісний режим, захист від агресивних середовищ і т. д., у випадках, якщо інші способи недоцільні по техніко-економічних обґрунтуваннях.

Більшість обробних робіт і зокрема штукатурні - трудомісткі і матеріаломісткі. Збірне житлове будівництво, будучи індустріальним видом будівництва, найповніше відповідає збільшеним вимогам до темпів будівництва, але і тут обробні роботи вимагають значних трудовитрат. У збірному житловому будівництві найгостріше відчувається диспропорція між механізованим монтажем будівельних конструкцій і маломеханізованим ручним способом обробки фасадів і інтер'єрів будівель.

Індустріалізація і механізація обробних робіт дає можливість скоротити трудові витрати і підвищити продуктивність праці, наприклад, для приготування розчинів застосовують змішувачі розчину, на поверхню штукатурний розчин наносять розчинонасосами, агрегатами, штукатурними змішувачами, для затирання застосовують штукатурно-затірочні машини.

1. Основні відомості про штукатурні роботи

Штукатурні роботи належать до одного з основних видів опоряджувальних робіт.

Штукатурка - це опоряджувальний шар, який наносять на поверхні різних конструктивних елементів будівель і споруд, що вирівнює ці поверхні чи надає їм певної форми й фактури.

Оштукатурюють як внутрішні приміщення. Так і зовнішні поверхні будівель і споруд. За способом нанесення на поверхню штукатурка буває мокрою (монолітною) і сухою.

Виконання монолітної штукатурки складається з пошарового нанесення. Розрівнювання і загладжування розчину на поверхні будівельних конструкцій.

Суха штукатурка - це листи, які прикріплюють до поверхні. Застосовують суху штукатурку для опорядження внутрішніх приміщень.

За якістю розрізняють три види штукатурки: просту, поліпшену й високоякісну.

Проста штукатурка складається з набризку і ґрунту й застосовується для згладжування нерівностей будівельних конструкцій. Виконують її для оштукатурювання тимчасових будівель, а також стін підвальних і цокольних поверхів.

Поліпшена штукатурка складається з набризку, ґрунту й накривки. Застосовують її в житлових і громадських, іноді в промислових будівлях.

Високоякісна штукатурка складається з набризку, ґрунту і накривки й виконується по маяках. Застосовують у громадських будівлях і житлових будинках І класу.

За призначенням штукатура класифікують на звичайні, декоративні і спеціальні.

Звичайну штукатурку застосовують для опоряджування зовнішніх поверхонь і внутрішніх приміщень. Після її висихання поверхню можна фарбувати чи обклеювати шпалерами.

Декоративну штукатурку застосовують в основному для опорядження фасадів. Для приготування цього виду штукатурки застосовують кольорові цементи, мармурове борошно і кришку, слюду та інші матеріали.

Спеціальна штукатурка за своїм призначенням може бути теплоізоляційною, акустичною, гідроізоляційною та інших видів.

При виконанні штукатурних робіт штукатурний розчин - основний матеріал. Він складається з води, в'яжучого, заповнювачів і різних добавок.

Внутрішні кам'яні та бетонні поверхні приміщень з нормальною вологістю оштукатурюють вапняним і цементно-вапняним розчином. А гіпсові - гіпсовим та вапняно-гіпсовим. Для оштукатурювання зовнішніх поверхонь і поверхонь приміщень із підвищеною вологістю використовують цементі розчини.

Штукатурні розчини у вигляді напівфабрикатів і сухих сумішей готують на розчинобетонних заводах і доставляють на об'єкти. У ряді випадків здійснюють централізовану доставку готового штукатурного розчину на об'єкти з допомогою автосамоскидів.

При підготовці поверхні під штукатурку застосовують металеву сітку, дріт, дранкові щити та інші матеріали.

При виконанні штукатурних робіт під час зведення будівель і споруд всі технологічні операції слід виконувати лише механізованим способом.

Переробку і подачу штукатурного розчину на поверхи виконують за допомогою штукатурних станцій. Вони оснащені основним розчинонасосом, комплектом розчинопроводів, розчинонасосами меншої продуктивності і комплектом форсунок. З форсунок розчин викидається і наноситься на оштукатурювань поверхню.

Вручну розчин наносять при невеликому обсязі робіт та в індивідуальному будівництві.

2. Знаряддя та матеріали необхідні при оштукатуренні. Основні принципи оштукатурення

Бригада штукатурів повинна бути оснащена комплектом необхідних інструментів. Їх наявність і правильність використання створюють умови для високопродуктивної праці.

Кельму застосовують для накидання і розрівнювання розчину.

Сокіл - металевий щит розміром 40 х 40 см з дерев'яною ручкою довжиною й5 см. Він призначений для переносу розчину при нанесенні його на оштукатурювань поверхню вручну.

Ківш служить для накидання розчину на оштукатурювань поверхню.

Для затирання накривного шару штукатурки застосовують різні варіанти терок із дерева чи синтетичного матеріалу.

Півтерка призначена для вирівнювання і ущільнення штукатурного накиду, нанесеного на поверхню, чи для обладнання лузг (внутрішніх кутів) у свідому розчині. Вона складається з полотна і ручки.

Правило служить для розрівнювання шару штукатурного розчину і перевірки горизонтальності чи вертикальності оштукатурених поверхонь.

Правило лугове застосовують для опорядження лузг (внутрішніх кутів) при штукатурних роботах.

Правило усеночне застосовують для опорядження усенок (зовнішніх кутів).

Бучарда штукатурна призначена для насічки бетонних поверхонь для одержання шорсткості.

Скребачка служить для очищення поверхонь від бруду і напливів розчину. Бажано мати кілька скребачок різної ширини. Широкі скребачки застосовують на рівних поверхнях, більш вузькі - на нерівних.

Для очищення поверхонь від забруднення використовують сталеві щітки. Крім бучарди, для насічки поверхонь застосовують також зубила і молоток.

Нанесенню штукатурного розчину передує підготовка поверхонь. Це необхідно для доброго зчеплення штукатурного шару з поверхнею. Якщо підготовка виконана незадовільно, штукатурка передчасно руйнується: ділянки штукатурки відокремлюються у місцях незадовільного зчеплення.

Підготовка до оштукатурювання полягає в тому, щоб надати поверхнів шорсткості і видалити з неї бруд, жирові плями, пил, висолювання, Використовують для цієї мети щітки, скребачки, бучарду, зубило і молоток.

На гладеньких бетонних поверхнях необхідно робити насічку. Забруднені місця очищають скребачками, щіткою чи вирубують. Запилені місця обмітають і промивають водою.

На цегляних стінах, якщо кладка виконана впустошовку, шорсткості поверхні вистачає. Кладу з повним заповненням швів обробляють за допомогою зубила і молотка. Шви у кладці вирубують зубилом на глибину не менше 10 мм.

Для підготовки дерев'яних поверхонь під штукатурку набивають дранку. Дранка - це тонкі дерев'яні рейки. Розрізняють простильну (нижню) і вихідну (верхню) дранки. Спочатку на поверхні набивають простильні ряди, розміщуючи рейки під кутом 45о по відношенню до підлоги. На простильні ряди також під кутом набивають вихідну дранку. Товщина простильного шару повинна бути достатньою для проникнення розчину між вихідною дранкою і оштукатурюванню поверхнею. Це потрібно для надійного їх зчеплення. На вихідну дранку використовуються рівніші рейки, ніж на простильну. Проте краще використовувати не штучну дранку, а набивати готові щити, Стики дранки для уникнення потовщень слід робити впритул.

Перед оштукатурюванням стиків різнорідних поверхонь їх попередньо затягують сіткою. Це стосується стиків дерева з бетоном і дерева з цеглою. Швидкість висихання штукатурного шару на різних матеріалах неоднакова. Наявність сітки на таких стиках дозволяє уникнути тріщин. Найчастіше використовують сітку з отворами від 10х10 до 30х30 мм.

Якщо треба нанести великий шар штукатурки, на поверхню набивають цвяхи і обплітають їх дротом. Цвяхи можна забивати в будь-якому порядку. Використовують при цьому цвяхи довжиною не менше подвійної товщини шару штукатурки. Головка забитого цвяха повинна бути дещо нижчою від шару штукатурки, яку наносять. Після того як марками чи маяками намічено товщина штукатурного шару, набиті цвяхи обплітають дротом.

Замість плетення по цвяхах можна використовувати металеву сітку з отворами середньої величини. Під сітку в ряді випадків підкладають рейки чи дранку. Це роблять для одержання зазору між сіткою і поверхнею.

Металеві конструкції, які підлягають оштукатурюванню, спочатку фарбують олійними фарбами, потім обплітають дротом чи металевою сіткою і після цього оштукатурюють.

Для визначення товщини штукатурного шару стіни провішують. Для цього використовують висок. Горизонтальність стелі перевіряють водяним рівнем. Знайдену таким чином товщину штукатурного шару закріплюють на поверхні за допомогою марок (при поліпшеній) чи маяків (при високоякісній штукатурці).

Після завершення всіх робіт по підготовці поверхонь приступають до нанесення штукатурного накиду. При спорудженні великих об'єктів будівельними організаціями штукатурний накид наносять механізованим способом за допомогою форсунки. У форсунці струмінь розчину озпилюється на дрібні частинки, які у вигляді факела викидаються з насадки. Розчинонасос за 1 годину може перекачати до 3 м3 штукатурного розчину. При цьому за зміну можна нанести штукатурний розчин в один шар на площу до 900 м2.

При невеликих обсягах робіт, наприклад в індивідуальному й сільському будівництві, нанесення штукатурного розчину здійснюють вручну. Технологічна послідовність виконання операцій при ручному й механізованому нанесенні співпадає, однак саму операції виконують на основі різних прийомів і технічних засобів.

При механізованому (ручному) способі нанесення розчин накидають чи намазують. Проте при одному й другому способах преший шар, який називається набризком, накидають. Це пов'язано з тим, що намазувати можна лише досить густі розчини. Для набризку ж використовують рідкі розчини.

3. Склад штукатурки та порядок ведення робіт

Як правило, штукатурка складається з набризку і ще двох шарів, які наносять окремо - ґрунту і накривки. Кожен шар має певне призначення.

Набризк накидається шаром 3...9 мм на попередньо зволожені стіни. Наявність пропусків при нанесенні набризку не допускається. Рідкий розчин набризку затікає к порожнини і нерівності поверхні, що забезпечує добре зчеплення всього штукатурного шару з оштукатурюванню поверхнею. Розчин з ящика набирають на сокіл, а потім кельмою невеликими частинами накидають на оштукатурювань поверхню. При цьому роблять різкий рух кистю руки. Оштукатурюючи стелю, сокіл тримають під місцем накидання розчину. Більш продуктивне накидання розчину ковшем. Нанесений шар набризку не розрівнюють, а тільки видаляють звисаючі частини розвину. Виняток становлять випадки, коли виконується тонка штукатурка (затирка по бетону).

Після того як набрезк висохне і поверхня побіліє, приступають до нанесення ґрунту. Його наносять кельмою із сокола чи ковшем з ящика. Для гнуту використовують більш густий розчин, ніж для набризку.

Ґрунт служить основним шаром штукатурного накиду. Він вирівнює оштукатурювань поверхню й утворює основну товщину штукатурки Якщо товщина штукатурки велика, ґрунт наносять кількома шарами. При цьому товщина кожного шару не повинна перевищувати 15...20 мм, оскільки товстіші шари сповзають. Нанесений ґрунт розрівнюють пів теркою, яку притискують до поверхні і рухають по стіні горизонтально, а потім знизу вверх. В лузгу (внутрішні кути) розчин наносять ковшем, а розрівнюють луговим правилом. На ясенках (зовнішніх кутах) нанесений розчин розрівнюють усеношним правилом.

Необхідно ретельно слідкувати за тим, щоб перший шар ґрунту, як і набрезк, наносився суцільним шаром без пропусків. Це забезпечить добре зчеплення всього шару штукатурки з поверхнею.

При накиданні розчину з використанням сокола і кельми виконують кілька операцій. З ящика розчин набирають кельмою на сокіл і підносять сокіл до місця накидання на стінку. Порції розчину беруть кельмою із сокола і накидають на оштукатурювань поверхню. Сокіл при цьому тримають у лівій, а кельму у правій руці. При накиданні порції розчину роблять різкий рух кистю руки з різкою зупинкою. Розчин не повинен розбризкуватись. Необхідно, щоб він лягав на поверхню рівномірними порціями. Набирають кельмою порції розчину від краю сокола до його середини. Тримають сокіл злегка нахиленим до стіни. Накидання розчину кельмою з сокола потребує певних навичок, які досягаються тренуванням.

Під час намазування розчину сокіл в горизонтальному положенні одним боком приставляють впритул до поверхні стіни. Затиллям кельми швидкими рухами порції розчину зсовують із сокола і намазують на поверхню. Мазки розчину можуть бути горизонтальні й вертикальні. При намазуванні на стелю сокіл тримають під місцем роботи. Але розчин не зсовують, а набирають затиллям кельми.

Подальше намазування на поверхню стелі роблять аналогічно. При намазуванні проміжного шару ґрунту йому надають деякі шорсткості. Це необхідно для забезпечення зчеплення з наступними шарами.

Накривка - третій шар штукатурного накиду. Накривку наносять після того, як ґрунт повністю просохне. Роблять накривку з рідкого розчину, процідженого через сітку. Проціджування необхідне для видалення великих частинок, які можуть зіпсувати поверхню при опоряджу ванні. Товщина накривки звичайно становить 2...4 мм і залежить від того, як вирівняний ґрунт. Накривка вирівнює поверхню ґрунту, утворюючи гладенький шар розчину, який можна леко затерти. Нанесений тонким шаром розчин накривки відразу ж розрівнюють пів теркою. Після цього поверхню затирають дерев'яною теркою.

Закриття виконують круговими рухами терки, а потім врозгін. Виконуючи затирання, намагаються одержати поверхню без виступів і впадин. Якщо розчин встиг підсохнути, поверхню перед затирання змочують водою, розбризкують її щіткою. При затиранні окремі горбки розчину зрізуються. Рухаючись по штукатурці, полотно терки переміщує розчин по поверхні, яку затирають, заповнюючи ним окремі впадини і одночасно ущільнюючи розчин. У місцях підвищень на штукатурці натискання на терку посилюють, а на впадинах послаблюють. Розчин, який зрізується теркою, використовують для підмазування пропусків і раковин.

Затирання при великих обсягах робіт можна виконувати затиральними машинами. Вони обладнані шліфувальним диском. Притискаючи диск до оброблюваною поверхні і переміщуючи його, затирають накривний шар до зникнення подряпин, раковин, горбків.

4. Суха штукатурка

Замість оштукатурювання розчином застосовують листи сухої штукатурки. Найбільшого поширення набули гіпсові, гіпсоволокнисті азбестоцементні великорозмірні листи. Для цього використовують деревоволокнисті плити, декоративно-оздоблювальну фанеру і шаруваті пластики.

Листи сухої гіпсової штукатурки - це шар затверділого гіпсового розчину, оклеєного з обох боків картоном.

Азбестоцементні листи - це спресований цементний розчин з додаванням відходів азбестової промисловості. Такі листи виготовляють і з лицьовою поверхнею, пофарбованою емалевою фарбою.

Деревоволокнисті плити - це спресована однорідна волокниста маса з відходів деревообробної і паперової промисловості.

Гіпсоволокнисті листи - це спресований гіпсовий розчин з додаванням подрібненої соломи, очерету чи відходів деревини.

До поверхні стін листи приклеюють спеціальними мастиками чи прикріплюють цвяхами. Облицьовані поверхні потім можна фарбувати чи обклеювати шпалерами. Шви між листами замазують гіпсом. Замість гіпсового розчину можна використовувати шпаклівку. При потребі стики листів заклеюють тонким картоном чи марлею.

5. Виконання високоякісної штукатурки по маяках

Маяки -- це смуги з розчину або дерев'яні чи металеві рейки, розміщені на поверхні на відстані 1,2-1,5 м одна від одної. Відстань між маяками повинна бути трохи меншою за довжину правила або півтерка, якими будуть розрівнювати розчин між маяками. Маяки служать напрямними, по яких пересувають правило або малку під час розрівнювання розчину, нанесеного між маяками. Інвентарні маяки встановлюють на поверхні також при механізованому нанесенні розчину за допомогою форсунок, щоб було видно, якої товщини шар розчину набризкувати.

Маяки з розчинів влаштовують після встановлення марок, їх, як і марки, можна робити з гіпсу або з розчину, яким штукатурять поверхню. Гіпсові маяки швидко твердішають, це добре, проте після виконання штукатурки їх обов'язково потрібно вирубати, а місця, де вони були, залаштувати розчином. Якщо цього не зробити, то після висихання штукатурки на межі між маяком і штукатурним шаром внаслідок нерівномірної усадки розчинів з'являться щілини. Тому краще одразу робити і марки, і маяки з того ж розчину, яким штукатурять поверхню.

Щоб зробити маяк, на ряд марок, розміщених по його лінії, прикладають рейку перерізом 30*40 або 40*40 мм і притискують її спеціальними Г-подібними затискачами, які вбивають у шви цегляної кладки, або «приморожують» гіпсовим розчином. Під рейку накидають розчин і зрівнюють його вздовж неї так, щоб майбутній маяк у перерізі нагадував правильну трапецію. Коли розчин затужавіє, рейки знімають, цвяхи або інвентарні марки витягують, а отвори, що утворились у маяках, закидають розчином, після чого заповнюють розчином також усі зовнішні порожнини в маяках і остаточно їх затирають.

Маяки з розчину можна робити також способом натирання. Для цього по лінії маяка між марками кельмою накидають смугу розчину, товщина якої повинна бути більшою за товщину марки. Після цього до марок притискують правило і, пересуваючи його вздовж нанесеної смуги розчину, натирають маяк. При цьому потрібно стежити за тим, щоб розчин не нашаровувався на марку, бо це призведе до небажаного збільшення товщини штукатурного шару.

Більш продуктивним є застосування інвентарних дерев'яних або металевих маяків. Як дерев'яний маяк можна застосувати пряму рейку перерізом 30*40 або 40*40 мм. Довжина рейки повинна бути на 20-30 см меншою від висоти приміщення або ширини стелі. Дерев'яні маяки при багаторазовому використанні під дією вологи деформуються, тому їх краще заміняти металевими. Для виготовлення металевих маяків застосовують кутикову сталь або краще дюраль розміром 25*25 або 30x30 мм.

Інвентарні маяки закріплюють на поверхні за допомогою маякоутримувачів (рис. 1, а, б), які фактично замінюють марки. Будова маякоутримувача дає змогу змінювати положення маяка відносно поверхні під час її провішування так, щоб нижня площина його була від неї на відстані товщини підготовчого шару штукатурки (рис. 1, в). При цьому горизонтальність або вертикальність маяка перевіряють відповідними пристроями.

Рисунок 1 - Інвентарні маякоутримувачі: а -- для дерев'яного маяка; б -- для металевого маяка; в -- положення дерев'яного маяка на поверхні; 1 -- шар штукатурки; 2 -- дерев'яний маяк; 3 -- скоба; 4 -- гвинти; 5 -- штир; б -- металевий маяк

Високоякісна штукатурка складається з трьох шарів: оббризку, ґрунту і накривки. Оббризк і ґрунт послідовно наносять на поверхню між встановленими маяками, як описано в попередньому параграфі. Якщо на поверхні були зроблені маяки з розчину, то ґрунт, нанесений врівень з ними, зразу ж розрівнюють правилом або півтерком, пересуваючи його вздовж двох маяків, як по напрямних. До початку розрівнювання поверхня маяків має бути очищена від бризок розчину. Правило прикладають до маяків не ребром, а всією площиною і пересувають вздовж маяків, зрівнюючи розчин на лоск (рис. 2, а), бо якщо розрівнювати розчин на здир (рис. 2, б), поверхню маяка деформує ребро правила, тому і якість виконаної штукатурки не буде відповідати технічним вимогам. Якщо маяки були виконані з гіпсового розчину, то після розрівнювання ґрунтового шару їх видаляють, а борозни, що залишились натомість, заповнюють відповідним розчином і вирівнюють до рівня ґрунту.

Якщо на поверхні були встановлені інвентарні маяки, то розчин накидають врівень з їхніми площинами, ближчими до поверхні. При цьому маяки залишаються над підготовчим шаром штукатурки. Нанесений розчин відразу ж розрівнюють малкою, пересуваючи її вздовж маяків (рис. 3). Після цього інвентарні маяки знімають з поверхні, а місця під ними, пошкоджені маякоутримувачами, замазують розчином, який вирівнюють так, щоб не було западин і горбків. Ділянки поверхні між крайніми маяками і суміжними стінами закидають розчином і розрівнюють його півтерком або правилом, пересуваючи його по вже поштукатуреній ділянці, як по напрямній. Після цього остаточно опоряджують кути, затираючи їх лузговим півтерком.

Коли грунт затужавіє, на нього наносять тонкий шар накривки. Після часткового тверднення накривного шару поверхню затирають терками, періодично перевіряючи її рівність контрольним правилом.

Замість штукатурення залізобетонні панелі перекриття, стіни і перегородки можна вирівнювати іншим способом. Для цього спочатку з поверхні видаляють напливи з бетону, а місця стиків між плитами і панелями заповнюють цементно-вапняним розчином. Змочивши поверхню водою, на неї металевим півтерком на здир наносять вапняний або вапняно-цементний розчин, який заповнює всі нерівності, що є на поверхні.

Рисунок 2 - Розрівнювання штукатурного розчину правилом по маяках з розчину: а -- на лоск; б -- на здир

Вапняний розчин складу 1:1 приготовляють із добре гашеного і витриманого вапняного тіста та дрібнозернистого піску з розміром зерен не більше 0,3 мм. До цього розчину можна, при бажанні, додати 5--10 % цементу. Рухомість розчину має відповідати зануренню стандартного конуса на 9-10 см. Після достатнього затвердіння розчину поверхню змочують водою і затирають терками, підбитими повстю або фетром. Таке штукатурення бетонних поверхонь дає змогу фарбувати їх без шпаклювання і шліфування.

Література

1. Штукатурні і облицювальні роботи: Підруч. для учнів проф.-техн. навч. закладів освіти.-- К.: Техніка, 1997.-- 304 а: іл.