Вінницький національний технічний університет

Екологічне виховання в процесі професійного становлення фахівців будівельної галузі

Г.С. Ратушняк, О.Г. Ратушняк

м. Вінниця

Підготовка фахівців для будівельної галузі здійснюється згідно із кваліфікаційними вимогами до спеціаліста, які відображають об'єктивні потреби в умовах значного техногенного навантаження  на довкілля. Ці вимоги формуються та коригуються з метою отримання майбутнім фахівцем певного освітнього рівня з врахуванням тенденцій науково-технічного прогресу та виробничої діяльності в гармонії з навколишнім середовищем. Цілеспрямовані антропогенні дії на природу під час будівництва та експлуатації інженерних споруд зумовлюють не тільки позитивний вплив, але й призводять до негативних наслідків. Важливою характеристикою будівельної галузі та показником культури виробництва є сукупність екологічності роботи її підприємств. В зв'язку з цим проблема якісної підготовки фахівців неможлива без відповідного екологічного виховання під час формування природоохоронного світогляду студентів [1, 2, 3].

В процесі підготовки фахівців будівельної галузі їх екологічне виховання передбачає оволодіння знаннями про види техногенних й антропогенних факторів, що впливають на природу при будівництві інженерних споруд, а також знання про методи захисту довкілля за допомогою будівельних заходів. Такими заходами по захисту навколишнього середовища є: захист та раціональне використання атмосфери, гідросфери, літосфери та біоценозів; захист від хімічного, біологічного, теплового, акустичного й візуального забруднення; екологічне використання енергетичних ресурсів; збереження та поновлення рекреаційних зон, геологічних та культурних пам'ятників; утилізація відходів будівельної індустрії та комунального господарства; створення екологічно чистих будівель при збалансованому стані урбанізованого та природного середовища.

Природне середовище як сполучення природних та природно-антропогенних тіл й факторів постійно знаходиться у взаємодії з об'єктами урбанізованої території. Урбанізована територія та техногенні системи в існуючій практичній реалізації не завжди виступають як одне логічне ціле. В зв'язку з цим будівельник при вирішенні архітектурно-містобудівних аспектів повинен вміти створювати природно-техногенні комплекси, в яких сполучення елементів технічних систем з природним середовищем відбувається за принципами забезпечення цілісності, організованості та керованості.

Інженер-будівельник повинен володіти архітектурно-містобудівними аспектами будівельної екології, а саме: розпланування міст з врахуванням раціонального співвідношення урбанізованого та природного середовищ й ландшафтної архітектури; конструктивно-технологічні рішення, які дозволяють зберігати рельєф, ландшафт, геологічне середовище тощо. Одним із напрямів збереження довкілля є будівництво підземних та напівпідземних споруд, використання складних форм рельєфу для влаштування рекреаційних зон мікрорайонів. Перспективним напрямком збереження навколишнього середовища є будівництво біопозитивних будівель та споруд, які зменшують антропогенну та техногенну дію на флору й фауну.

Сучасні технології дозволяють створити житлові утворення і житло, які забезпечують достойне людині життя та кардинально знижують негативний вплив на оточуюче середовище. Екологічний будинок (екодім) - будинок, який органічно вписується в природу, не викликаючи забруднення оточуючого середовища, ресурсозберігаючий (використовує відновлювальні джерела енергії, економить витрати води, тепла і ін.); економить витрати енергії не тільки на експлуатацію, але і на виробництво будівельних матеріалів і будівництво, включаючи хімічно і фізично нешкідливі будівельні матеріали; комфортний і здоровий для людини.

Для України розвиток екологічного житла і створення екологічних житлових утворень має велике значення. По-перше, це зумовлено необхідністю в найближчий час переходу до стійкого розвитку в цілях збереження цивілізації. По-друге, до кінця не вирішена житлова проблема, оскільки велика кількість сімей не мають власної квартири чи будинку. По-третє, низька енерго-ефективність. Сучасні багатоповерхові будівлі забезпечені централізованими системами інженерного обладнання, які є неефективними з енерговитрат. На енергозабезпечення таких будинків витрачається близько третини всієї спожитої енергії в країні. В екобудинках енерговитрати низькі чи нульові. По-четверте, екобудинки здатні забезпечити високий рівень побутового комфорту в будь-яких, у т.ч. позаміських, поселеннях, що зробить проживання в сільських поселеннях дуже привабливим. Таким чином, будівництво екологічного житла -- стратегічно важлива науково-технічна, економічна, соціальна і політична задача, яка знаходиться на початковій стадії вирішення.

Енергоефективність є однією з нагальних соціально-економічних проблем та елементом світової культури раціонального природокористування.

Будівельний сектор економі-ки витрачає близько 30 % від спожи-вання в Україні палива. Всього буді-вельна галузь України до початку еко-номічної кризи (1999) споживала 87,6 млн. т умовного палива на рік, з яких 74,4 млн. т (85 %) витрачалось в екс-плуатованих будинках. У зв'язку з широким застосуванням в житловому будівництві енергетичних ресурсів органічного походження  виникає багато екологічних проблем: вичерпуються невідновлювальні природні ресурси (вугілля, нафта, газ), забруднюється повітряне середовище, відбувається теплове і хімічне забруднення поверхневих і підземних вод, спотворюються природні ландшафти та забруднюється земна поверхня.

Зменшення витрат енергоносіїв для забезпечення екологічності в будівництві доцільно за рахунок запровадження новітніх технологій термореновації будівель шляхом підвищення теплоізоляційної здатності захисних конструкцій будівель. Вибір теплоізоляційних матеріалів повинен виконуватися з врахуванням природно-кліматичних умов району будівництва, архітектурно-конструктивних рішень будівель згідно зі структурною моделлю еколого-економічного моніторингу. Механізм управління щодо вибору теплоізоляційних матеріалів для житлового будівництва являє собою сукупність форм і методів забезпечення його єдності на макро-, мезо- і мікрорівнях як цілісної еколого-економічної системи. В основі цієї системи лежать: управління екологічною безпекою в житловому будівництві; управління технологічними процесами в галузі виробництва будівельних оздоблювальних матеріалів; управління технологічними процесами на будівельному майданчику; сукупність економічних інструментів екологічного регулювання та стандарти якості. Реалізація програми екологічного менеджменту в житловому будівництві можлива за результатами моделювання його складових, що включають екологічну експертизу, екологічний маркетинг, екологічний аудит і діагностику та еколого-економічний ситуаційний аналіз. Управління щодо вибору теплоізоляційних матеріалів необхідно здійснювати у відповідності зі структурною моделлю еколого-економічної доцільності використання теплоізоляційних матеріалів та з врахуванням структурної моделі грошових витрат для досягнення екологічності.

Реалізація еколого-економічного моніторингу для вирішення поставленої задачі потребує створення експертно-моделюючої системи для багатофакторного аналізу параметрів теплоізоляційних матеріалів з метою інтелектуальної підтримки прийняття оптимального рішення.

Основні екологічні задачі при будівництві та експлуатації систем теплозабезпечення житлових будинків:

- прогнозування і оцінка можливих негативних наслідків будівництва та експлуатації будівель і споруд для навколишнього середовища;

- оптимізація архітектурно-містобудувальних, конструкторських й технологічних розробок з врахуванням включення негативної взаємодії з навколишнім середовищем;

- використання біопозитивних технологій з врахуванням архітектурно-конструктивних рішень, що дозволяють економити енергоносії та зменшити негативне навантаження на довкілля;

- виявлення заздалегідь за допомогою еколого-економічного моніторингу об'єктів, що наносять збитки довкіллю та впровадження відповідних організаційно-технологічних заходів.

Висновки

Екологічне виховання в процесі професійної підготовки фахівців для будівельної галузі повинно бути направлено на те, що інженер-будівельник питаннями екології і безпеки повинен займатися на всіх етапах життєвого циклу будівлі, починаючі зі стадії проектування. Будівництво житлового будинку повинно відповідати сучасним підвищеним екологічним вимогам і вимогам комфортності з урахуванням індивідуального естетичного смаку проектувальника, замовника і будівельника а також проводитися із застосуванням недорогих екологічно чистих матеріалів і нематеріаломістких конструкцій.

Література

1. Буяльська Т.Б. Проблеми формування гуманістично орієнтованої і культурно компетентної особистості. В зб.: Проблеми гуманізму і освіти. Том 1. - Вінниця: Універсум-Вінниця, 2002. - С.3-9.

2. Тетиор А.Н. Строительная экология: Учебное пособие.- К.: УМК ВО, 1991. - 276 с.

3. Ратушняк Г.С., Ратушняк О.Г. Екологічні та економічні аспекти будівництва й експлуатації систем теплозабезпечення індивідуального житла. В зб.: Індивідуальний житловий будинок. - Вінниця: Континент, 2001. - С. 129-130.