Сучасне використання лакофарбових матеріалів в Україні

Зараз постачання закордонної лакофарбової продукції в Україну здійснюють більш як 20 великих імпортерів, що мають дилерську мережу. Деякі українські трейдери торгують тільки імпортною продукцією, виключаючи з асортименту товари вітчизняних виробників, вважаючи, що вони ще не досягли вершин досконалості. Однак поряд з високоякісними імпортними ЛФМ на ринок України надходить і низькопробна продукція. Приблизно 1/3 імпортних ЛФМ, маючи більш якісне упакування, поступаються вітчизняним аналогам за такими важливими параметрами, як покривчатість, твердість плівки, сухий залишок.

Імпортні ЛФМ за вартістю можна розподілити на три групи: дорогі, середньої ціни й дешеві.

Перша група може бути представлена ЛФМ Голандії, Англії, Німеччини, Естонії. Асортимент виробників цих країн відрізняється не тільки бездоганною якістю (за нормованими споживчими параметрами), але й різноманітним асортиментом за рахунок колірної палітри, розфасування, упакування (матеріали різноманітні).

До середньої цінової групи можна віднести продукцію деяких виробників Німеччини, продуцентів Голандії, Туреччини, Канади, що працюють на середнього українського споживача. Це продукція з ціною за 1 кг від 10 до 20 грн.

Дешеві ЛФМ (ціна за 1 кг до 10 грн) на українському ринку представлені продукцією з Польщі, Чехії, Словаччини, Болгарії.

Характеризуючи асортимент імпортних ЛФМ, можна відзначити, що на українському ринку представлені всі типи продукції: оліфи, лаки, фарби, ґрунтовки, шпаклівки, штукатурка. Але домінуюче місце займають фарбові суміші. Якщо аналізувати асортимент імпортних фарб з погляду плівкоутворювальної речовини, то закордонні постачальники віддають перевагу екологічно повноцінним продуктам - вододисперсійним фарбам на основі полівінілацетату, поліакрилових смол, сухим фарбам, алкідним фарбовим сумішам, що являють собою переважно суспензії пігментів у модифікованих алкідних лаках (модифікатор - рослинна олія).

Дуже велику питому вагу в реалізації фарб складають фасадні фарби (близько 15 %), що відрізняються великою розмаїтістю асортименту. На ринку користуються попитом фасадні фарби двох німецьких фірм "Алецест" і "Скіф", шведської фірми "Зандора", дешеві польські "Поліфарб Пілава" тощо.

В Україні на сьогодні випускають лакофарбову продукцію більш як 40 великих підприємств. Причому деякі з них, особливо нові, узялися за випуск ЛФМ з імпортної сировини, інші займаються тільки розфасовкою. Однак велику частку ЛФМ випускають спеціалізовані підприємства, що входять до АТ "Укрлакофарба". Заводи цього об'єднання виготовляють більш як 90 % усіх ЛФМ України для багатьох галузей народного господарства.

Асортимент продукції нараховує понад 250 найменувань. Це і сировина для виробництва ЛФМ (розчинники, розріджувачі, пігменти, у тому числі сухі цинкові білила, сухий залізний сурик, епоксидовані рослинні олії, оліфи, сикативи, смоли) і самі ЛФМ: різні ґрунтовки, шпаклівки, емалі пентафталеві, меламіноалкідні, епоксидні, кремнійорганічні, акрилові, нітроцелюлозні тощо, порошкові фарби, а також вогнезахисні матеріали й полірувальні пасти, бітумні суміші, герметики, антифризи патрони фільтровані тощо.

Великі підприємства, що мають у своєму складі цехи з виробництва лаків - Дніпропетровський ЛФЗ ім. М. Ломоносова, "Галлак", м. Борислав, Львівський ЛФЗ, торгово-промислова фірма "Эллакс", м. Одеса.

Чернівецький хімічний завод має великі виробничі можливості в порівнянні з іншими підприємствами, тому що вони самі виготовляють лаки, суміші чи інші сполучальні компоненти для своїх потреб і є постачальниками для інших підприємств.

У трійку лідерів АТ "Укрлакофарба" входять ВАТ Дніпропетровський ЛФЗ, АТ "Эллакс", м. Одеса, АТ "Лакма", м. Київ.

Більш як 50 % усіх ЛФМ, що випускаються об'єднанням АТ "Укрлакофарба", випускається ВАТ Дніпропетровським ЛФЗ. На заводі не тільки стабілізувався загальний випуск продукції, але й розширився асортимент до 14 груп ЛФМ за призначенням.

Завод освоїв виробництво ЛФМ у дрібному пакуванні, підвищив рівень поліграфічного виконання етикеток.

Одеське АТ "Эллакс" займає друге місце з обсягів виробництва ЛФМ. Для цього підприємства характерне максимальне зростання випуску ЛФМ побутового призначення, більш ніж утричі в натуральному вираженні. АТ "Эллакс" виготовляє 9 груп ЛФМ за призначенням.

ЗАТ "Лакма" закупило німецьку лінію для виробництва ЛФМ. Виробництво продукції на цьому заводі щорічно зростає (у 1998 р. - 128,9 %, 1999 р. - 138 %). На заводі відкрито новий цех для виробництва тари. У порівнянні з 1998 роком видовий асортимент ЛФМ у 2000 році розширився у 40 разів. Однак успіх на ринку нових ЛФМ склав лише 50% через низьку платоспроможність населення.

Інші підприємства мають значно гірший асортимент і обсяги виробництва.

Жодне підприємство в Україні не випускає такі ЛФМ, як електропровідні, світловідбиваючі, біостійкі, автомобільні, електроосаджуючі, меблеві, для трубопроводів пластмас, рулонних матеріалів.

Лакофарбова продукція реалізується у роздрібній мережі через спеціалізовані магазини, відділи у господарських магазинах і універмагах, на речових ринках. Відмінність багатьох спеціалізованих магазинів - оснащеність спеціальними колерувальними машинами, що дозволяють за допомогою комп'ютера й набору барвників надати фарбі того чи іншого тону (понад 1500 відтінків).

Подібна техніка коштує близько 5 тис. дол. і більше. Вартість послуг коливається від 5 до 70 % вартості придбаної фарби залежно від насиченості барвника.

Певну роль у роздрібній торгівлі відіграє й упакування товару.

Багато фірм обмежили ввезення фарби в дрібній тарі, тому що вона користується найменшим попитом. Найбільш популярна ємність тари від 2,5 - 5 л. У середньому магазини, що торгують ЛФМ, мають прибуток 2-5 тис. грн на тиждень.

У магазинах рідко реалізуються ЛФМ лише однієї фірми, хіба що у фірмових магазинах виробника. Як правило, у магазині представлені ЛФМ 5-8 виробників. Наприклад, фірми "G R Yine", реалізатор канадських фарб "Sico", має дилерську мережу, що складається з 20 фірм-дилерів. Концерн "Akro Nobel", крім чотирьох фірмових магазинів у Києві, має декілька фірмових магазинів в обласних центрах України. ЗАТ "Лакма", крім широкої дилерської мережі, має чотири фірмові магазини (Суми, Миколаїв, Житомир, Львів).

Близько 70 %, що виготовляються, ЛФМ споживають будівельні організації. Усіх споживачів ЛФМ можна умовно розділити на кілька груп:

- будівельні компанії - 30 %

- будівельні фірми - 15 %

- ремонтно-будівельні фірми - 20 %

- приватні особи - 15 %

- інші споживачі - 20%

Будівельні компанії займаються будівництвом житла, адміністративних та інших будинків.

Вони використовують дешеву імпортну й вітчизняну фарбу залежно від об'єкта.

Будівельні фірми здійснюють індивідуальне будівництво, віддають перевагу імпортним фарбам різних цінових груп.

Ремонтно-будівельні фірми здійснюють ремонти різного ступеня складності, купують імпортні ЛФМ, а для "швидкого" ремонту найбільш дешеві з них або ж вітчизняні.

Приватні особи використовують недорогу імпортну продукцію чи вітчизняну - для ремонтних робіт і побутових потреб.

Останнім часом можна відзначити підвищений інтерес до імпортних ЛФМ у молоді. Пенсіонери віддають перевагу вітчизняним фарбам. У регіонів теж є свої особливості, це пов'язано насамперед з використанням матеріалів у виготовленні предметів побуту - дерева, пластмас, металів тощо.

Найбільшим попитом, за оцінками фахівців, користуються вододисперсійні фарби. Серед алкідних емалей частіше купують емалі для вікон і радіаторів.

Олійні фарби, особливо у великих містах, купуються слабко. Позначається використання в новобудовах і під час ремонтів пластикових вікон і дверей, уже пофарбованих чи обклеєних декоративною плівкою. Тому олійні фарби використовуються мінімально.

У сільських же районах надають перевагу олійним фарбам. Що стосується цін на ЛФМ, то серед продавців існує думка, що якісні фарби повинні коштувати дорого. Як правило, на імпортні фарби надбавки складають близько 50 % від закупівельної ціни. Фарбові суміші становлять найбільшу частку в споживанні (більше 50 %); по-друге, лаки займають друге місце (18 - 20 %) і третє місце займають оліфи й допоміжні матеріали. Загалом ці дані відповідають загальній картині ринку ЛФМ в Україні. У той же час не можна зробити однозначного висновку про збільшення частки фарбових сумішів у 2001 році. По-перше, тут відіграє роль ціновий фактор. По-друге, незрозуміло, чому падає частка шпаклівок, ґрунтовок, замазок та інших допоміжних матеріалів, що є субстратом для фарб при їхньому використанні. Виходячи з призначення оліф, вони теж повинні мати трохи меншу питому вагу. Тому краще вивчати структуру постачань ЛФМ у натуральному вираженні. Однак такого обліку в роздрібних торгових підприємствах ніхто не веде. Але те, що оліфи в порівнянні з основними типами ЛФМ займають третє місце за обсягами постачань, а отже, й застосуванням, цілком закономірно, тому що зменшується постачання олійних фарб на ринок. Емалеві фарби не вимагають ґрунтовки оліфами, а вони займають виходячи з загального аналізу, перше місце.

З допоміжних ЛФМ попит на розчинники й сикативи невисокий, що пов'язано, мабуть, з тим, що ринок усе більше наповнюється вододисперсійними фарбами, у складі яких органічні розчинники відсутні, тобто вододисперсійні фарби не є органорозчинними.

В асортименті допоміжних ЛФМ у продажу присутні розчинники "Эллакс - 646", "Р-4", "Эллакс Р-1", сикатив 64 П.

Лаки, як зазначалося вище, займають у структурі асортименту ЛФМ на підприємстві 18-20 % (зменшення постачань у 2001 році знаходиться в межах помилки досвіду). Однак при цьому необхідно враховувати те, що споживачі вже в меншій мірі планують купувати склопластикові вікна, фарбувати двері, а встановлювати їх із деревини, яку покривають лаком або натуральною оліфою, іноді використовують для дверей декоровану плівку.

Обсяги постачань олійних фарб в останні два роки збереглися. Зросло постачання вододисперсійних фарб за рахунок зменшення обсягів емалевих фарб. Але останні становлять найбільшу частку в споживанні ЛФМ. Очевидно, надалі зміна співвідношення в структурі фарб повинна відбутися за рахунок збільшення вододисперсійних сумішей і зменшення частки емалей. Споживання олійних фарбових сумішей якщо й скоротиться, то не більш ніж на 10 %. Хоча це залежить від багатьох факторів.

Якщо розглядати асортимент кожної групи фарбових сумішей, то можна відзначити, що колірна гама олійних фарб досить широка, однак найбільшим попитом користуються фарби білого кольору і ті, що гармонують з природними кольорами, - блакитні й зелені. Олійні фарби в асортименті представлені марками МА - 22, МА - 25 і МА - 15 вітчизняного виробництва АТ "Эллакс".

Емалеві фарбові суміші, що є в асортименті підприємства, представлені головним чином алкідними емалями вітчизняних і закордонних виробників типу ПФ - 115, ПФ - 167, ПФ - 218, ЭП - 274 АТ "Эллакс" різної колірної гами, однак тут превалюють два колірних відтінки - білий і коричневий. Випускають підприємства переважно глянсові емалі, але є в продажу й матові фарби різної фасовки. Імпортні фасовки: 4 л, 1 л, 0,75 л,2,5 л у банках.

Ціна вітчизняної продукції приблизно в 1,5 - 2 рази нижча закордонної.

Слід зазначити, що орієнтація підприємства на певний сегмент ринку (заможних споживачів або ні) позначається на формуванні структури видового асортименту фарбових сумішей.

На українському ринку є фарби середньої цінової групи. Однак підприємство не має у своєму асортименті цих фарб, традиційно вважаючи, що турецькі товари низької якості.

Вододисперсійні фарби викликають підвищений інтерес у молоді й споживачів середнього віку. Їх використовують головним чином для декоративної обробки стін з різними ефектами "креповим" під "шагреневу шкіру" і т.д. Крім того, обробка стін водоемульсійними фарбами є гігієнічною - стіни "дихають". Асортимент представлений такими фарбами: ВДВА - 224, ВДАК - 111, ВДАК - 211, ВДАК - 1512, ПФ 1217 ВЭ (старе позначення, нове ВДПФ - 1217).

Лаки пентафталеві 231 мають приблизно однакову питому вагу в споживанні, хоча в 2001 році частка лаків ПФ трохи знизилася, а паркетних лаків 231 і МП 0163 - збільшилася. Це виправдано й пов'язано зі збільшенням будівництва комфортабельного житла, де замість лінолеуму все частіше використовують паркет, який покривають паркетним лаком. Крім того, при обробці дверей і вікон теж сьогодні надається перевага лакам, і для цього використовують лаки ВААК - 100, МЧ - 0163.

1. Аналізуючи потреби в асортименті ЛФМ у цілому, можна відзначити таке: збільшилося споживання ЛФМ середньої цінової групи й асортименту дешевої ЛФП, при цьому перевага віддається вітчизняним виробникам.

2. Стрімкий розвиток виробництва в Україні обумовив підвищений попит на ЛФМ, при цьому проблема забезпечення такими товарами в країні залишається невирішеною. Тому необхідне надання державної підтримки в розробці й освоєнні інноваційних проектів з удосконалення високотехнологічного виробництва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Карпов В.В., Белов А.Е. Современное состояние производства и потребление красителей // Российский химический журнал, 2002.-№ 1. - С. 67-71.

2. Экономика химической промышленности: Учеб. для вузов. / В.Л. Клименко, П.П. Табурчак и др. Под ред. В.Л. Клименко.-Л.: Химия. - 1990, 288 с.

3. Юсова А.А. и др. Технология текстильной промышленности, 1999, № 5. - С. 65-68.