Зведення Пантеону

5

Зміст

Вступ

1. Император - архітекрор

2. Зовнішній вигляд

Висновок

Використана література

Вступ

Найвищий розквіт римської архітектури припадає на другу половину І ст. і першу половину II ст. н. е., коли Римська імперія досягла апогею своєї могутності. Саме в цей час були збудовані найвизначніші шедеври давньоримської архітектури, і серед них -- Пантеон, храм, присвячений усім богам, яких шанувала римська влада. Храм мав бути засобом зміцнення впливу панівного класу на народні маси. Його почали будувати на місці старого храму за часів імператора Траяна, а закінчили десь на початку 20-х років II ст. н. е.-- уже за імператора Андріана. Вважають, що будував храм славетний архітектор Апполодор з Дамаска. Доля його була трагічною. Імператор Андріан вважав себе архітектором і одного разу надіслав Апполодору свій проект храму Венери і Роми. Апполодор різко розкритикував імператорський проект, за що був заарештований і страчений.

Судячи по стриманих записах істориків, незвичність Пантеону була для більшості римлян надмірною, проте Пантеон тим більшою мірою придбав славу "моделі світу", роль символічної вираженості абсолютної досконалості для подальшої європейської культури, зробивши могутній вплив на мислення архітекторів ХV-ХVШ ст.

Храм Венери і Роми, згадуваний Кассием Ліоном як нібито причина загибелі Аполлодора, -- не менш цікавий приклад новаторства. Досвідчений римський архітектор був би органічно не в змозі запропонувати таке рішення. Концепція Пантеону народжена поза сумнівом Адріаном, тоді як розробку проектної ідеї міг у той час здійснити будь-який професіонал високого класу Адріан ламає вагу без виключення стереотипи. Звичним, природно було б захистити храмову ділянку стіною. Замість цього Віа Сакра, Священна дорога, виявляється і відгороджена і не цілком відгороджена від храму дуже ефектною подвійною колонадою.

Ця напівпрозора перешкода повторена по іншу сторону довгої будівлі, і лише там вже храмова ділянка відсічена стіною від другорядної вулиці. Храм завжди вважалося ставити в глибині ділянки, тоді як Адріан розміщує його строго посредині. За римською традицією храм слід було підняти на подіум -- Адріан ставить на подіум всю ділянку, створюючи різні сценарії підходу до влаштованої по-грецьки п'ятиступінчастій крепидоме.

1. Император-архітектор

Навряд чи Аполлодор брав участь в проектуванні Пантеону на на місці колишнього скромного згорілого святилища Агріппи. Примикання прямокутного портика до круглого храму через шлюз нагадує схему "екранування" экседр форуму Августа в роботах Рабірія і Аполлодора, але працями останніх таке встигло стати загально-прийнятим прийомом. Важко, мабуть, засумніватися в тому, що Декріан, або хтось з учнів маестро Аполлодора мали достатнє знання і уміння, щоб возвести купол Пантеону, розгрузочні арки в товщі стіни, полегшені матеріали для зведень -- все це вже відпрацьована практика. Римляни давно і широко використовували бетон, але не цілком йому довіряли, справедливо побоюючись розтріскування бетонної масси, і тому вважали, що краще заливати бетоном або проміжок між цегляними стінами, або свого роду «каркас» з безлічі арок, грубо викладених в цеглині.

Для зведення Пантеону потрібна була якісно нова ідея, що відважно поривала з традиційного типу, - таку ідею міг привнести в архітектуру один тільки Адріан. "Космізм" Пантеону цілком виражений його абсолютною елементарністю (Мал. 1 ). Діаметр його куполу рівний висоті споруди, так що ми маємо кулю, наполовину втоплену в циліндр, або, інакше, ідеальне поєднання Платонових ідеальних же фігур. Елементарність смислового ядра всієї композиції поєднується з вельми витонченою просторовою, рівно і колористичною програмою, доповненою витонченістю деталей декора. В наші дні ми бачимо Пантеон абсолютно інакше, чим його сприймали захоплені римляни. Тепер вхідний портик здається невідповідно великим, а груба стіна бетонного циліндра виглядає понуро. Все це забувається при вході всередину, але справа ще і в тому, що сучасне сприйняття споруди дуже грубо спотворене. Спочатку Пантеон стояв в кінці витягнутої площі (60 х 120 м), і її суто декоративні портики стандартної висоти вільно могли перекликатися тепер з гігантським ордером святині, підсилювали його провідну роль і разом з тим створювали для нього необхідний контекст. Ззаду, вже впритул до циліндра примикали терми Агріппи, зліва -базилика нептуна, справа - терми Нерона.

В результаті ефект круглого інтер'єру був ще більшою несподіванкою, ніж тепер, і на ефект несподіванки з очевидністю розрахована глибина складного портика (мал.2).

2. Зовнішній вигляд

На площу Ротонди, де стоїть Пантеон, можна пройти вузенькими і кривими вуличками Риму, повз мальовничу площу Навона (Мал. 3). Перед глядачем відкривається величний портик з трьох рядів колон корінфського ордера, що підтримують високий трикутний фронтон. За портиком видно величезний бетонний циліндр, перекритий куполом.

Тільки вставши напроти воріт, опинившись в обрамленні першої пари колон обхідного портика, в перспективі можна було побачити, як колонади збігаються до колосальних колон Корінфа входу, що утримують високий фронтон з простим надписом. Поки не відкривали бронзові двері, абсолютно неможливо здогадатися про існування округлого, як всесвіт, простору всередині. Переступивши поріг Пантеона, мимоволі зупиняєшся в захопленні: перед нами розкривається простір незвичайної краси. Тим возвишеніше повинен був виявлятися ефект могутнього вигину куполу до "окулюсу" -- девятиметровому отвору в його центрі. Обробці нижнього поясу круглого залу з його статуями, що стояли в нішах (мал.4), і спареними колонами аніскільки не поступалася сама поверхня куполу, де в квадратних, ступінчастих поглибленнях, інакше -- кесонах, що ритмічно зменшуються у міру руху до "окулюсу", мерехтіли золотисті розетки.

Між нижнім поясом і п'ятою куполи опинився ще дуже істотний перехідний мотив ряду "сліпих" вікон, вбудованих в геометричний узор мармурового облицьовування. Ці вікна зроблені "сліпими", тому що вони призначені зовсім не для того, щоб дивитися назовні - через них всі боги миру поглядали в центр Пантеону, храму всіх божеств, символу єдності усесвітньої імперії.

Дивлячись на Пантеон зовні, не можна сказати, що ця споруда справляє найбільше враження порівняно з усім, що збудував стародавній Рим. Власне, усе тут просто. Гігантський купол діаметром 43,5 м перекриває круглий зал. Підлога з мармурових різнобарвних плит розчленована на квадрати і круги. Площа підлоги 1500 м2. Циліндричну стіну поділено на два яруси. У нижньому -- ніші, де стояли статуї, верхній було обкладено марму-ровими панелями. Жовті, рожеві, коричневі, зеленуваті тони марму-рів створювали теплу кольорову гаму. Усе навколо ніби було опо-вите золотистим серпанком. Але головне -- це купол. Він вільно лежить на міцних стінах. Його ніщо не прикрашає. Просто над ним звелися вгору величезні ребра бетонної кесонної конструкції. Його горизонтальний розпір гаситься в самій конструкції. Тому велика товщина купола внизу, поступово зменшується вгору. Зодчі майстерно зменшили вагу купола, розчленувавши його кесонами і використавши у верхніх його частинах щебінку з легких матеріалів. З висоти 42 м через отвір купола діаметром 9 м ллється потік сонячних променів, які відсвічуються на поверхні мармуру і розбризкуються на всі боки. Такого купола стародавній світ не знав (Мал. 3). Навіть візантійські майстри, великі спеціалісти по спорудженню куполів, не змогли його перевершити.

При всій раціоналістичності ідеї художня виразність Пантеона надзвичайна. Усі його частини перебувають у цілковитій гармонії: Пантеон -- це натхненний витвір митця, гімн людському розуму.

Пантеон не змогли зруйнувати ні люди, ні часи. Лише у середні віки він був перетворений на церкву, а згодом став усипальницею італійських королів. У невеликій ніші видно скромну плиту, на якій -- букет червоних гвоздик. Це могила великого митця епохи Відродження -- Рафаеля Санті.

Висновок

Споруда адриановского періоду -- Пантеон, храм всіх богів, - знаменує собою повне звільнення від традиційної грецької схеми. Це найбільша купольное споруда стародавнього світу на багато століть залишилося недосяжним зразком для будівельників. Його відрізняють гранична простота і ясність задуму (до перекритого куполом циліндра приставлений портик з 16 гранітних колон з мармуровими капітелями Корінфа), досконала врівноваженість пропорций грандіозного внутрішнього простору в яке вписується сфера, доцільність і лаконічність конструкцій (полегшена нішами бетонна, рівномірний розподіл навантаження забезпечений розвантажувальними арками; верх купола - з пемзобетона). У Пантеоні блискуче вирішена проблема освітлення через єдиний круглий отвір в центрі купола, висота которогозору збільшується завдяки кесонам, що зменшуються вгору, і їх формі, розрахованою на створення потрібної оптичної ілюзії. Пантеон - яскраве свідоцтво тих можливостей, які римський бетон відкрив архітекторам, прагнучим до ефекту грандіозності. Це рішення було так просто і так абсолютно, що задало зразок на століття вперед, так що саме римському Пантеону наслідували архітектори численних купольних церков і залів соборів, що зводяться аж до нашого часу.

Використана література

1. В.Л. Глазычев «Архитектура» Энциклопедия. Москва 2002

2. «Искусство стран и народов мира». Энциклопедия. ІІІ том.

3. Франсис Д.К. Чинь Архитектура. Форма, пространство, композиция.

4. Михайлов Б.Б. «История архитектуры»