Фармакогностична характеристика гірчака перцевого

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Курсова робота

з дисципліни «Фармакогнозія»

Фармакогностична характеристика гірчака перцевого.

Ідентифікація та кількісне визначення трави гірчака перцевого

згідно вимог Державної Фармакопеї

УЖГОРОД, 2016



Вступ

З часів появи на Землі людини життя її постійно пов'язане з рослинами, і цей зв'язок з часом не зменшується, не дивлячись на всі досягнення розвитку науки і техніки. Вже на зорі свого розвитку людина змушена була набувати найпростіші біологічні знання і навички, щоб вміти відрізнити отруйні рослини від їстівних та лікарських. З часом все більше стає очевидним, що рослини заслуговують глибокого вивчення, оскільки є безцінною скарбницею природи.

Однією з таких цілющих лікарських рослин вважається гірчак перцевий. Можна зустріти і другу його назву - водяний перець. Так його стали називати через пекучий гострий смак. Ця рослинка комфортно себе почуває в сирому лісі, на луках і на берегах озер і річок. Часто вона прекрасно може рости навіть на узбіччях доріг й на пустирях, як звичайнісінький бур'ян.

Фармакологічні властивості водяного перцю були відомі ще в давнину. Вже тоді препарати з цієї рослини застосовували як пом'якшувальний засіб у формі катаплазми (припарки) при гноячкових шкірних хворобах. Його застосовували зовнішньо для сидячих ванн при сверблячці, яку спричинює геморой, і всередину - як сильний кровоспинний і знеболювальний засіб при маткових, надмірних місячних і гемороїдальних кровотечах, а також як заспокійливий засіб при нервових хворобах. У свіжому вигляді листки перцевого гірчаку (подавлені) замінюють у народній медицині гірчичники; їх прикладають, наприклад, до потилиці при нежитю як витяжний засіб; з тією самою метою їх застосовують і при зубному болі для полоскання, розводячи сік у відношенні 1:10. флавоноїд гірчак перцевий лікарський

Тому, мета моєї роботи якомога повніше дослідити лікувальні властивості трави гірчака перцевого.



1. Загальна характеристика флавоноїдів

1.1 Флавоноїди - поняття та класифікація

Флавоноїди - це біологічно активні речовини, в основі яких лежить дифенілпропановий фрагмент, із загальною формулою С₆-С₃-С₆, різного ступеня окиснення і насиченості пропанового фрагменту.

Флавоноїди мають різне положення фенольних радикалів у пропановому фрагменті. За цією ознакою їх поділяють на три основні групи:

· еуфлавоноїди (власне флавоноїди або справжні) - в яких кільце В приєднане до С-3 положення пропанового ланцюга. За ступенем окислення пропанового фрагмента та величиною гетероциклу їх можна розділити на 10 класів.

· ізофлавоноїди, кільце В приєднане до другого вуглецевого атому пропанового фрагмента. Вони поділяються на прості і конденсовані.

· неофлавоноїди, містять кільце В по С-1 положенню пропанового ланцюга. Серед них зустрічаються підкласи флавану, флавону і халкону.



1.2 Якісні реакції на флавоноїди

Ціанідинова проба є специфічною реакцією на флавоноїди. Флавоноїди відновлюються воднем під час виділення його при взаємодії металічного магнію з концентрованою хлористоводневою кислотою, внаслідок цього утворюються забарвлені антоціанідини. Ізофлавоноїди, флавани дають жовте забарвлення, іноді - червоне. Флавоноли - від малинового до яскраво-червоного. Халкони та аурони - не дають дану пробу.

Реакція з борно-лимонним реактивом > комплекси яскраво-жовтого кольору з жовто-зеленою флуоресценцією.

Реакція з п'ятихлористою сурмою > червоне або жовтогаряче забарвлення.

Реакція азосполучення. З діазотованим сульфаніламідом флавоноїди, які мають вільну гідроксильну групу в положенні С-7, утворюють забарвлені продукти азосполучення - від жовтого до червоно-пурпурового забарвлення.

Реакція з розчинами лугів > від жовтуватого до червоного і синього забарвлення.

Реакція з концентрованою сірчаною кислотою > утворюються оксонієві солі від яскраво-жовтого до малинового забарвлення.

Реакція з розчином ваніліну в концентрованій хлористоводневій кислоті > катехіни дають червоно-малинове забарвлення.

Реакція з середнім ацетатом свинцю. Дають осад флавоноїди, які мають дві ортооксигрупи в кільці В. Колір осаду з флавонами - жовтогарячий, з ауронами - червоний, з антоціанами - червоний або синій.

Проте, найбільш точним є хроматографічне виявлення флавоноїдів.

1.3 Біологічна дія та застосування

Засоби рослинного походження, що містять флавоноїди, застосовують при геморагічних діатезах (схильність до крововиливів), капіляротоксикозах, авітаміноз С і Р, проти інфекційних та токсичних збудників, при хронічних гепатитах, гіпертонії, шкірних хворобах, деяких запальних процесах та ін. як субстанція, що виділена з рослинної сировини, використовуються рутин, кверцетин. Вони входять до складу лікарських засобів, а найчастіше їх призначають для профілактики склерозу кровоносних судин.

Флавоноїди містять у молекулі реакційно здатні фенольні радикали та карбонільне угрупування. Завдяки цьому вони беруть участь у різноманітних метаболічних процесах, що обумовлює їхню біологічну активність.

До основних видів фармакологічної дії належать:

1) Р-вітамінна, тобто біофлавоноїди позитивно впливають на стан капілярних судин.

2) Діуретична, яка притаманна як чистим флавоноїдам, так і ЛРС

3) Кардіотонічна та гіпотензивна активність (наприклад, препарати Crataegus)

4) Спазмолітична (перш за все впливають на гладенькі м'язи кровоносних судин)

5) Антиоксидантна та протирадіаційна

Флавоноїди діють на травний тракт, печінку, матку, виявляють противиразковий, ранозагоювальний, протипухлинний ефект тощо. Фармакологічна дія флавоноїдів залежить від їхнього класу. Для ізофлавонів характерна естрогенна, для катехінів - в'яжуча та протизапальна дія на слизові оболонки; флавони викликають спазмолітичний, гіпотензивний, бактерицидний ефект. Як спазмолітики діють також халкони, флаванони (ліквіритин), флавоноли (кверцетин, рутин), флавони (апігенін). Помірну протипухлинну дію виявляють лейкоантоціанідини - пеларгонідин, дельфінідин, ціанідин. [3]



2. Фармакогностична характеристика гірчака перцевого

2.1 Загальна біоморфологічна характеристика гірчака перцевого

Трава гірчака перцевого - Herba Polygoni hydropiperis

Гірчак перцевий - Polygonum hydropiper L.

Родина гречкові - Polygonaceae

Народні назви: перцева трава, водяний перець.

Опис рослини. Однорічна трав'яниста рослина 30-90 см з прямостоячим червонуватим стеблом. Листки короткочергові, видовжено-ланцетні, з вузькоклиновидною основою, по краю шорсткі від пучків волоски. На пластинці просвічуються округлі залозки. Розтруби циліндричні, плівчасті, червонуваті, без лопатей, по краю - з короткими війками або без них, з 4-5 долями на яких видно бурі крапочки(діагностична ознака). Квітки зеленувато-рожеві, зібрані у колосовидні китиці, з пониклою верхівкою. Оцвітина 4-5 роздільна, зеленувато-рожева, вкрита золотавими залозками. Плід - горішок. Смак свіжої сировини злегка пекучий. [4]

Поширення: Повсюди в європейській частині СНД, на Кавказі, Середній Азії, Сибіру, Далекому Сході, в Україні. Росте на берегах річок, у канавах, на луках, у вологих лісах. [3]

Збір і заготівля: Під час цвітіння, скошують на висоті 10-15 см; квітучі верхівки до 45 см сушать на горищах з хорошою вентиляцією або в сушарках при температурі 40-50 °С. [3]

Діагностичні ознаки

Клітини верхнього епідермісу із слабозвивистими, нижнього - з сильнозвивистими стінками; продихи з обох сторін листка, оточені 3-4 навколопродиховими клітинами (аномоцитний тип), зрідка 2 (діацитний тип).

На поверхні листка є дрібні безколірні або світло-бурі залозки, які складаються з 2-4 клітин. По краю пластинки і по жилці з нижньої сторони листка розміщені конусовидні пучкові волоски, які зрослися з кількох клітин. В мезофілі листка численні великі гострокінцеві друзи оксалату кальцію і великі овальні схізогенні вмістища з вмістом світло-бурого або золотисто-жовтого кольору .

Препарат листка з поверхні

А - клітини нижньої епідерми з дещо звивистими оболонками;

Б - край листка.

1 - по краю листка пучковий волосок. Який складається з декількох простих поодиноких волосків, щільно притиснутих один до одного;

2 - залозки з 2-4 клітин, безбарвні або світло-бурі;

3 - схізогенні вмістища, великі округлі або овальні з світло-бурим вмістом, занурені у паренхіму;

4 - гострокінцеві друзи.

Хімічний склад. Флавоноїди (кемпферол, рутин 2,5%, кверцетин, глюкозид кверцетину, мірицетин, лютеолін, рамназин, ізорамтетин, ізокверцитрин, гіперин, персикарин), ефірні олії (феландрен, б-пінен, в-пінен, n-цимол, 1,4-цинеол, борнілацетат, метиловий ефір коричної кислоти), фенолкарбонові кислоти - галова; катехін; вільні галова та елагова кислота; кумарин - полігонолід; органічні кислоти (мурашина, оцтова, винна, валеріанова, яблучна); вітаміни (аскорбінова кислота (вітамін С до 200 мг%), філохінон (вітамін К), нікотинова кислота (вітамін РР), каротин); дубильні речовини 3,4-3,8%; стероїди - б-ситостерин; сапоніни; антраценпохідні; алкалоїди; воски (4,6%); макро- та мікроелементи (Fe, Mn, Mg, Ti, Ag).

Сирована містить забарвлені речовини типу фагопірину, що викликають фагопіризм (чутливість до світла). Гіркий смак свіжої сировини обумовлений сесквітерпеновими альдегідами (вирбурганоль, ізотадеональ, дрименол, ацеталь полігодіалю, полігодіаль, конфертифолін, полігонова кислота, вальдивіолід), лактонами (коніфертифолін, ізодриманінол). [7]



2.2 Лікарські форми й препарати

Свічки «Анестезол»( Suppositoria «Anestezol»)

Анестезол - це комплексний лікарський засіб, терапевтична дія якого зумовлена фармакологічними властивостями активних компонентів, що входять до його складу. Анестезол виявляє місцево анестезуючу, протизапальну та в'яжучу дію.

Показання до застосування. Анестезол застосовують для зменшення болю, свербежу та спазмів при геморої та тріщинах заднього проходу.

Склад: 1 супозиторій містить бензокаїну - 0,10 г, вісмуту субгалату - 0,04 г, цинку оксиду - 0,02 г, ментолу - 0,004 г.

Допоміжні речовини: поліетиленоксид 1500, поліетиленоксид 400.

Настій з трави гірчака перцевого (Infusum herbae Polygoni hydropiperis)

Настій готують або з свіжозібраної трави, або із заздалегідь заготовленої і висушеної. Вважається, що настій зі свіжої трави володіє більш вираженими лікувальними властивостями.

Препарати гірчака перцевого зменшують проникність стінки артерій і капілярів, мають виражені кровоспинні властивості. Спостерігається незначна протипроносна, антимікробна, кардіотонічна та сечогінна дія.

Настій можливо приготувати двома способами:

1. В емальованому посуді 200 грам трави залити склянкою води, потім протягом чверті години протримати на водяній бані. При кімнатній температурі дати охолонути приблизно 45 хвилин, і лише після цього отриманий відвар слід процідити (решту трави віджати).

2. Сировина заливається відразу окропом, після чого настоюється протягом декількох годин (не менше шести) у закритому посуді. Зручно готувати настій у термосі.

Настій в основному використовується при надмірних менструальних кровотечах, при лікуванні геморою, а в деяких випадках (в основному при хворобливих менструаціях) і в якості болезаспокійливого засобу. У народній медицині настій також рекомендується приймати при проносах, виразковій хворобі, метеоризмі, а також різних хворобах сечового міхура. [6]

Настоянка водяного перцю (Tinctura Polygoni hydropiperis)

На відміну від настою, який готується на воді, настоянка є спиртовою витяжкою з рослини. Сировину заливають спиртом (при його відсутності можна взяти горілку) і настоюють в темному місці не менше двох тижнів. Посудину з настойкою необхідно періодично струшувати. Якщо для приготування настоянки використовувалася горілка, то норма прийому збільшується приблизно вдвічі.

У народній медицині настоянка водного перцю призначається при менструальних проблемах, а також як ефективний засіб для лікування інших кровотеч. У цих же цілях і в офіційній медицині настоянка водяного перцю досить широко використовується. [6]

Екстракт рідкий водяного перцю (Extractum Polygoni hydropiperis fluidi)

Екстракт аналогічно настоянці готується на спирту, але відрізняється від неї більш високою концентрацією активних речовин. Екстракт готують із заздалегідь зібраного і висушеного водяного перцю, який береться у цьому випадку у співвідношенні 1 до 1 з спиртом. Екстракт водяного перцю чинить кровоспинну, знеболювальну, протизапальну та заспокійливу дію. Біофлавоноїди, що містяться у водяному перці (рутин, кверцетин, гіперозид, рамназин, кемпоферол, мірицетин, лютеолін), проявляють Р-вітамінну активність, зменшують проникність капілярів, нормалізують структуру судинної стінки, захищають від окиснення аскорбінову кислоту, що міститься у водяному перці. Разом з аскорбіновою кислотою беруть участь в окисно-відновних реакціях, знижують активність гіалуронідази. Кровоспинна дія препарату поєднується зі здатністю стимулювати скорочення м'язів матки подібно до ріжків, але ця властивість значно слабша. Глікозид полігопіперин прискорює згортання крові. Дубильні речовини чинять протизапальну і в'яжучу дію. Разом з біофлавоноїдами чинять синергічний кровоспинний ефект. Максимальна фармакологічна дія біофлавоноїдів перцю водяного досягається за рахунок екстракції 70 % етиловим спиртом. При даній концентрації в ньому розчиняються флавоноїди, що знаходяться як у вільній (аглікон), так і в зв'язаній (з глікозидною частиною) формі. Цим досягається максимальне всмоктування діючої речовини через мікроворсинки шлунково-кишкового тракту в кров. Шляхом окисно-відновних реакцій, що відбуваються за участю флавоноїдів, вони піддаються гідролізу на аглікон і глікозид. Перший виділяється нирками з сечею і через кишечник з жовчю, останній (вуглеводний залишок) або окислюється у циклі Кребса до двоокису вуглецю і води, або депонується у вигляді глікогену в організмі.

Показання до застосування. Як допоміжний засіб в акушерсько-гінекологічній практиці при маткових післяпологових кровотечах, при субінволюції матки, гіперменорагії. Крім того, застосовують при кровотечах із дрібних судин шлунка, кишечнику, при незначних гемороїдальних кровотечах.

Відвар з водяного перцю (Decoctum Polygoni hydropiperis)

Готується з листя або коріння гірчака перцевого, які заливаються окропом, після чого прогріваються на водяній бані не менше півгодини. Після охолодження отриманий відвар проціджують. Відвар з наземної частини рослини в народній медицині рекомендується при лікуванні виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, для відновлення мікрофлори кишечника, при імпотенції і деяких інших захворюваннях. Також відвар можна використовувати зовнішньо для лікування забитих місць, ран, що погано гояться та при геморою.

Порошок з водяного перцю (Pulvis Polygoni hydropiperis)

Для приготування лікувального порошку з водяного перцю його висушене листя ретельно подрібнюється. У народній медицині стверджується, що застарілі виразки загоюються краще, якщо їх присипати порошком з листя водяного перцю. Змішаний 1 до 1 (з медом), порошок рекомендують приймати при геморої.

Мазь з водяного перцю (Unguenti Polygoni hydropiperis)

Свіжозібрані листя і квіти водяного перцю ретельно перетирають до отримання однорідної маси, а потім змішують з топленим свинячим салом (обов'язково несоленим!). Народною медициною ця мазь застосовується при лікуванні геморою. У рецептах приготування цього лікарського засобу завжди вказується, що його не слід готувати про запас, так як воно найбільш ефективне в свіжому вигляді.

2.3 Біологічна дія та застосування

Настій, рідкий екстракт - кровоспинні засоби при маткових та гемороїдальних кровотечах, ніжний послаблюючий засіб, використовують також при сечокам'яній хворобі для відходження конкрементів.

Також настоєм з водяного перцю полощуть ротову порожнину при ангіні, запальному процесі в слизових оболонках. Зовнішньо трава з водяного перцю застосовується як примочки, з допомогою яких можна вилікувати гнійні рани, екзему. Також вона володіє протипухлинною дією. З допомогою настоянки водяного перцю можна зменшити частку в щитовидній залозі. У випадку кровотеч, які виникають при геморої, використовують відвар рослини на молоці. [9]

Водяний перець дуже хороший засіб для волосся, на основі його готують екстракт. Також це одна з ефективних засобів проти випадіння волосся, воно прискорює їх ріст. Для цього потрібно сухий порошок змішати зі спиртом 70%, настояти, додати вітамін Е в рідкому вигляді, потім втирати в голову невеликими масажними рухами, настояти до 15 хвилин, поки засіб не вбереться. Змивати суміш потрібно з допомогою звичайного шампуню.

При місячних також рекомендують використовувати водяний перець, з його допомогою можна позбутися неприємних відчуттів, які виникають у жінки при менструації, він відмінно знімає біль і зменшує кров'яну рясність. Настоянка є одним з кращих профілактичних засобів. Щоб приготувати настій, необхідно взяти одну столову ложку рослини, засипати її в склянку води, прокип'ятити. [9]

Після пологів за допомогою відвару з водяного перцю можна зняти тонус матки, це один з кращих антисептичних засобів. Для лікування стоматиту, захворювань ясен рекомендується полоскати рот відваром. Внутрішньо відвар на основі водяного перцю рекомендують приймати при циститі, холециститі. Це одинн з кращих жовчогінних і сечогінних засобів.

При цьому медики застерігають від самостійного лікування препаратами з водяного перцю, так як вони можуть сильно подразнювати не тільки слизові оболонки, але часто й шкіру, що може у деяких випадках завдати серйозної шкоди здоров'ю. Крім того, є прямі протипоказання до застосування препаратів з цієї рослини. [9]

Водяний перець не слід застосовувати при:

вагітності. Оскільки активні речовини водяного перцю здатні підвищувати тонус матки;

гіпертонії та ішемічній хворобі серця. Звуження судин і згущення крові, що може викликати застосування препаратів з водяного перцю, представляють серйозну небезпеку при цих захворюваннях;

різних захворюваннях нирок, наприклад, нефриті, запальних процесах або гломерулонефриті;

хронічних, постійних запорах;

індивідуальній непереносимості.



3. Якісні реакції, числові показники та кількісне визначення трави гірчака перцевого згідно ДФ

Якісні реакції

Близько 1 г подрібненої сировини (див. розділ «Кількісне визначення») кип'ятять протягом 5 хв з 20 мл води і фільтрують. До 5 мл фільтрату додають 3 мл 1% розчину алюмінію хлориду в 95% спирті. З'являється жовто-зелене забарвлення (флавоноїди). [1]

Числові показники

Цілісна сировина: суми флавоноїдів в перерахунку на кверцетин не менше 0,5%; вологість не більше 14%; золи загальної не більше 8%; побуріло, почорнілих і пожовклих частин трави не більше 5%; органічної домішки не більше 3%; мінеральної домішки не більше 0,5%; Подрібнена сировина: суми флавоноїдів в перерахунку на кверцетин не менше 0,5%; вологість не більше 14%; золи загальної не більше 8%; частинок, що не проходять крізь сито з отворами діаметром 7 мм, не більше 10%; часток, що проходять крізь сито з отворами розміром 0,5 мм, не більше 10%; органічної домішки не більше 3%; мінеральної домішки не більше 0,5%. [1]

Кількісне визначення. Аналітичну пробу сировини подрібнюють до розміру часток, що проходять крізь сито з отворами діаметром 1 мм. Близько 1 г (точна наважка) сировини поміщають в колбу зі шліфом місткістю 150 мл, додають 30 мл 90% спирту, що містить 1% концентрованої хлористоводневої кислоти, колбу приєднують до зворотного холодильника і нагрівають на киплячій водяній бані протягом 30 хв. Потім колбу охолоджують до кімнатної температури і фільтрують через паперовий фільтр в мірну колбу місткістю 100 мл. Екстракцію повторюють ще раз зазначеним вище способом, потім ще 1 раз 90% спиртом протягом 30 хв. Витяги фільтрують через той же фільтр в ту ж мірну колбу, промивають фільтр 90% спиртом і доводять об'єм фільтрату 90% спиртом до мітки (розчин А).

У мірну колбу місткістю 25 мл поміщають 2 мл розчину А, додають 1 мл 1% розчину алюмінію хлориду в 95% спирті і доводять об'єм розчину 95% спиртом до мітки. Через 20 хв вимірюють оптичну щільність розчину на спектрофотометрі при довжині хвилі 430 нм в кюветі з товщиною шару 10 мм. Як розчин порівняння використовують розчин, що складається з 2 мл розчину А, доведеного 95% спиртом до мітки в мірній колбі місткістю 25 мл. Вміст суми флавоноїдів в перерахунку на кверцетин і абсолютно суху сировину в процентах (Х) розраховують за формулою:

де D - оптична щільність досліджуваного розчину;

764,6 - питомий показник поглинання комплексу кверцетину з алюмінію хлоридом при 430 нм;

m - маса сировини в грамах;

W - втрата в масі при висушуванні сировини у відсотках. [1]



Висновки

З вище наведених даних можна відмітити наступне:

· Темою моєї курсової роботи є гірчак перцевий. Дана лікарська рослина є яскравим представником, що містить флавоноїди.

· Основна дія рослини - кровоспинна. Збори, в які входить водяний перець, застосовують для лікування ентероколіту, проносу, ревматизму, виразки. Настій водяного перцю використовують при захворюваннях кишечника, ним відновлюють кишкову флору при дизентерії. Корінь містить у своєму складі дубильні речовини, антраглікозиди - вони володіють терпкою дією.

· Лікувальні форми і препарати з трави гірчака перцевого проявляють такі лікувальні властивості як: протизапальні, антисептичні, кровоспинні, заспокійливі, в'яжучі. Отже, водяний перець є корисною рослиною, з допомогою якої можна вилікувати багато захворювань.

· Виготовляють з трави гірчака перцевого рідкий екстракт, який застосовують при маткових кровотечах, рясних менструаціях, гемороїдальних кровотечах, атонічних та спастичних закрепах. Екстракт входить до складу свічок «Анестезол». Також для нього характерні такі лікарські форми як: відвар, настій, настоянка та мазь.

· Згідно вимог Державної фармакопеї проводять якісне та кількісне визначення трави гірчака перцевого. Отже:

1. Для виявлення флавоноїдів проводять реакцію з алюмінієм хлоридом. З'являється жовто-зелене забарвлення.

2. За кількісним визначенням вміст суми флавоноїдів в перерахунку на кверцетин і суху сировину в процентах можна розрахувати за певною формулою.

3. Ідентифікацію сировини трави гірчака перцевого здійснюють також:

А) Макроскопічним методом: Листки чергові, до обох країв звужені, гострі або тупуваті, з хвилястими цілісними краями. Розтруби циліндричні, червонуваті, по краю - з короткими війками або без них, з 4-5 долями на яких видно бурі крапочки(діагностична ознака). Квітки зеленувато-рожеві, зібрані у колосовидні китиці, з пониклою верхівкою. Оцвітина рясно вкрита крапчастими залозками, рожева або зеленувато-рожева. Плід - горішок.

Б) Мікроскопічним методом: Клітини верхнього епідермісу із слабозвивистими, нижнього - з сильнозвивистими стінками; продихи з обох сторін листка; на поверхні листка є дрібні безколірні або світло-бурі залозки. По краю пластинки і по жилці з нижньої сторони листка розміщені конусовидні пучкові волоски. В мезофілі листка численні великі гострокінцеві друзи оксалату кальцію і великі овальні схізогенні вмістища з вмістом світло-бурого або золотисто-жовтого кольору .



Список використаної літератури

1. Государственная Фармакопея СССР, одиннадцатое издание, выпуск 2. - під ред. Машковського М.Д. Москва «Медицина» - 1990, С 277-278

2. Гродзінський А.М. Лікарські рослини - Київ: «УКРАЇНСЬКА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ», 1992 - С 232

3. Ковальов В.М., Павлій О.І., Ісакова Т.І. Фармакогнозія з основами біохімії рослин - Харків: «Прапор» - С 213-223, 241

4. Ковалев В.Н. Практикум по фармакогнозии - Харьков «Золотые страницы», 2003 - С 125-133, 140-143

5. Муравьева Д.А., Самылина И.А., Яковлев Г.П., Фармакогнозия, издание четвертое - Москва: «Медицина» - С 559-561

Размещено на Allbest.ru