Гібридні методи. Газова хромато-мас-спектрометрія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара

Хімічний факультет

Кафедра аналітичної хімії

КУРСОВА РОБОТА

з аналітичної хімії

на тему: «Гібридні методи. Газова хромато-мас-спектрометрія»

Студентки 3 курсу ХФ-11-1 групи

напряму підготовки 040101 Хімія

спеціальності 6.040101 Хімія

Балясіна А.О.

Керівник: доцент, к. х. н.

Худякова С.М

м. Дніпропетровськ, 2013 р.



Реферат

Об'єкт моєї роботи - гібридні методи, газова хромато-мас-спектрометрія.

Мета - описати гібридні методи, а саме газову хромато-мас-спектрометрію.

Основні методи, які описані в цій роботі це мас-спектроскопія, хроматографія.

Обладнання і апаратура - хроматограф, мас-спектрометр, детектор.

Ключові слова: хроматографія, метод, спектр, фаза, мас-спектрометрія, вакуум, детектор, пік, система, комп'ютер, реєстратор, колонка, дозатор, полярографія.

Обсяг сторінок складає - 37. Робота містить: 7 графіків, 11 рисунків та 9 джерел використаної літератури.



Resume

The object of my work - the hybrid methods, gas chromatography-mass spectrometry.

Purpose - to describe hybrid methods, namely gas chromatography-mass spectrometry.

Basic techniques described in this paper is mass spectroscopy, chromatography.

Machinery and equipment - chromatograph and mass spectrometer detector.

Keywords: chromatography method, spectrum, phase, mass spectrometry, vacuum detector, peak system, computer, recorder, column dispenser in lyarohrafiya.

The amount of pages is - 37. Work includes: 7 graphs, 11 figures and 9 sources of literature.



Зміст

хроматографія спектроскопічний каротиноїд нафтопродукт

Вступ

1. Літературний огляд

1.1 Гібридні методи

1.2 Поняття про хроматографію

1.3 Поняття про мас-спектроскопічний метод аналізу

1.4 Газова хромато-мас-спектрометрія

1.5 Використання газової хромато-мас-спектрометрії ГХ-МС у аналізі нафти та нафтопродуктів

1.6 Використання методу ГХ-МС для аналізу забруднень навколишнього середовища

1.7 ГХ-МС аналіз харчових продуктів

1.8 Застосування ГХ-МС у вирішенні завдань безпеки

2. Експериментальна частина

2.1 Апаратура та прилади

2.1.1 Устаткування для хроматографії

2.1.2 Устаткування для мас-спектроскопії

2.2 Розробка експрес-методу визначення каротиноїдів в сировині рослинного походження [8]

2.3 Зміна складу кислородно-органічних сполук у процесі термічного дозрівання сучасного осаду [9]

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Газова хромато-мас-спектрометрія є гібридним методом аналізу, з цієї причини вона повинна розглядатися як поєднання газової хроматографії і мас-спектрометрії. Процеси розділення і аналізу тут протікають абсолютно незалежно один від одного.

На сьогоднішній день газова хромато-мас-спектрометрія (ГХ-МС) є найбільш широко використовуваним різновидом органічної мас-спектрометрії. Стиковка газового хроматографа і мас-спектрометра була абсолютно логічною, оскільки обидва методи використовувались для аналізу суміші органічних сполук в газовій фазі і володіли приблизно рівної чутливістю. Єдиною проблемою для об'єднання двох методів в єдиному приладі був робочий тиск. Газовий хроматограф працює при атмосферному тиску, а мас-спектрометр в умовах глибокого вакууму. Основні принципи стикування були сформульовані і притворі в життя в 1957 році.

Початкові проблеми, пов'язані з недостатньою потужністю вакуумних систем і набивними колонками з робочими потоками газу-носія 30 мл/хв, Вирішувалися установкою сепараторів різного типу. Ці прилади розміщувались між вихідним кінцем колонки хроматографа і іонним джерелом мас-спектрометра і призначалися для заповнення проби аналізованою речовиною за рахунок виборчої відкачування значно більш легкого газу-носія. Поява більш потужних вакуумних систем і капілярних колонок з меншими потоками (0,5-2 мл/хв.) значно полегшило задачу, а заміна металу або скла, з яких виготовлялися колонки, на плавлений кварц дозволила ввести кінець колонки безпосередньо в іонне джерело. Все це зробило метод ГХ-МС простим і ефективним.



1. Літературний огляд

1.1 Гібридні методи

Гібридні методи аналізу -- група методів, що базуються на поєднанні різноманітних способів розділення багатокомпонентних сумішей, концентруванні компонентів, їх ідентифікації і визначенні. Реалізація цих аналітичних операцій може бути виконана як в одному, так і декількох окремих приладах.

Найбільш перспективними серед гібридні методи аналізу є методи, що поєднують хроматографічний аналіз (газової хроматографії, рідинної хроматографії) з мас-спектрометрією та ІЧ-спектрофотометрією, а також екстракційні методи розділення і концентрування з різними фізико-хімічними методами аналізу: екстракційно-фотометричним, екстракційно-флуоресцентним, екстракційно-рефрактометричним, екстракційно-полярографічним, екстракційно-іонометричним, екстракційно-кондуктометричним, екстракційно-плазмофотометричним, екстракційно-хроматофотометричним, екстракційно-осцилополярографічним, екстракційно-атомноабсорбційним.

Гібридні методи аналізу значно підвищують селективність і чутливість визначень, зокрема різноманітних домішок. У фармацевтичному аналізі вони знайшли застосування при визначенні та ідентифікації компонентів богатокомпонентних лікарських форм у них як органічної, так і неорганічної природи, при аналізі слідових кількостей папаверину, кодеїну, кокаїну, ефедрину та ін., при дослідженні метаболітів у біологічних матрицях.

Серед найбільше що інтенсивно розвиваються в останні роки аналітичних методів важливе місце належить газовій хроматографії. Вона типова для методів, які називають гібридними. Тут злиті воєдино спосіб поділу (хроматографична колонка) і спосіб неселективного визначення розділених компонентів (детектор). Така гібридизація реалізується в одному компактному приладі. Таким чином, гібридними вважаються способи аналізу, у яких органічно об'єднане поділ і визначення. Це об'єднання - не просто послідовне використання двох прийомів. З'являється нова якість; методи поділу й визначення утворять не «механічну суміш», а нове «хімічна сполука».

Газова хроматографія дозволяє розділяти й визначати речовини, що володіють значною летючістю й термічною стійкістю. Багато органічних сполук мають такі властивості. Достоїнства газової хроматографії - високий ступінь поділу, відносна простота, низька межа виявлення, можливість автоматизації.

Розвиток цього методу, випуск зроблених хроматографів дозволили вирішити багато складних завдань аналізу нафтопродуктів, полімерних матеріалів, синтетичних кислот, спиртів, біологічно активних речовин і багатьох інших об'єктів. Вітчизняні фахівці в цій області - А.А.Жуховицький, Н.М.Туркельтауб, А.В.Кісєльов, В.Г.Березкин, К.И.Сакодинський і багато хто інших - внесли великий вклад у розвиток методу. Запропоновано багато нових варіантів газової хроматографії, налагоджений випуск апаратур для газової хроматографії. Хроматографи серії «Кольори» відзначені державною премією.

Успіхи газової хроматографії можна ілюструвати на прикладі її використання в одній лише галузі - у нафтохімії. Це основний метод аналізу в нафтохімічному виробництві. Більша експресність визначень, низька межа виявлення й простота експерименту роблять свою справу: близько 90 % всіх аналізів у даній галузі доводиться на частку газової хроматографії.

Хоча найбільше поширення газова хроматографія одержала в аналізі сумішей органічних речовин, вона придатна й для цілей неорганічного аналізу Деякі сполуки металів мають досить високу летючість і термічну стійкість.

Як детектор для визначення компонентів, розділених у газохроматографічному стовпчику, можна використати мас-спектрометр. У цьому випадку ми одержуємо ще більш складний гібрид: систему газовий хроматограф - мас-спектрометр. Ця комбінація одержала широке поширення також і за рубежем, причому. Таке сполучення забезпечує експресійність визначень, низька межа виявлення. Ця комбінація обрана в США для оснащення державних лабораторій контролю якості природних вод. Інша система з тих же компонентів використовується для ідентифікації лікарських речовин і їхніх метаболітів, що містяться в організмі людини, наприклад у крові. Установка дозволяє швидко ідентифікувати більше 400 ліків, їхніх метаболітів, природних речовин, що втримуються в організмі, і різних домішок.

1.2 Поняття про хроматографію

У 1952 р. англійський учений А. Дж. Мартін і його співробітник А. Джеймс, займаючись аналізом жирних кислот, зробили два дуже важливих спостереження. По-перше, вони виявили, що методом хроматографії можна розділити не тільки розчинені рідкі речовини, але також гази і пари. По-друге, вони показали, що поділ може здійснюватися не тільки завдяки багаторазовому повторення циклу адсорбція-десорбція, але і шляхом чергування абсорбції і десорбції.

Слова адсорбція і абсорбція відрізняються між собою однією буквою, але використовуються вони для позначення абсолютно різних процесів. Ад-сорбція являє собою концентрування речовини на поверхні розділу фаз (твердої-газоподібної, твердої-пароподібної, твердої-рідкої). При абсорбції розчини, гази або пари теж стикаються з рідкою фазою, але молекули цих речовин не затримуються на поверхні розділу, а поглинаються, тобто розчиняються, в обсязі рідини і твердого тіла.

Явища, пов'язані з абсорбцією газів в рідинах, лежать в основі газорідинної хроматографії найбільш поширеного в даний час методу розділення. Коли над рідким розчином знаходиться газ, то між молекулами газу, які розчиняються в рідині, в тими, що залишаються в газовій фазі, встановлюється динамічна рівновага. Якщо над рідиною знаходиться не індивідуальний газ, а суміш газів і ця суміш почне переміщатися, то окремі компоненти газової суміші, володіючи різною розчинністю в цій рідині, пересуваються з різними швидкостями. У кінцевому рахунку газова суміш розділиться на складові частини.

Як видно, принцип поділу рідких сумішей, запропонований Кольором, може знайти застосування і для аналізу сумішей газів (рисунок 1.2.1). Впровадження цього принципу в аналітичну практику відкрило «золотий вік» хроматографії, який триває і в наші дні.

Рисунок 1.2.1 - Адсорбція і абсорбція на межі розділу рідкої і газової фаз.

Більшість хроматографічних методів засновано на тому, що аналізована суміш разом з рухомою фазою пропускають через хроматографічну колонку. В залежності від того, чи є нерухома фаза твердим носієм або рідиною, компоненти аналізованої суміші адсорбціюються на поверхні твердого тіла або розчиняються в рідині. У результаті ці компоненти утримуються нерухомою фазою і просуваються по колонці повільніше, ніж інертна рухома фаза. Якщо умови хроматографії сприятливі для поділу, то кожен компонент утримується нерухомою фазою по-різному. У результаті швидкості просування окремих компонентів вздовж колонки будуть неоднакові, і, як і в дослідах кольори, кожен компонент утворює своє «кільце», і ці «кільця», або, як їх називають, зони, роздільно, одна за одною вийдуть з колонки.

Механізм поділу сумішей у колонці не залежить від того, чи знаходяться окремі компоненти в газовій фазі або в рідкому розчині, хоча хроматографи, призначені для маніпулювання з газами і рідинами, мають різну конструкцію.

Прилад для аналізу сумішей у вигляді газу або пари називається - газовим хроматографом, а метод аналізу - газовою хроматографією. Рідкі суміші аналізують за допомогою рідинного хроматографа, і метод аналізу отримав назву рідинної хроматографії. [1]

1.3 Поняття про мас-спектроскопічний метод аналізу

Мас-спектроскопія - метод дослідження речовини шляхом визначення мас іонів цієї речовини (частіше відношення мас іонів до їхніх зарядів) і їхніх кількостей.

Сукупність значень мас й їхніх відносних вмістів (концентрацій) називається мас-спектром. На графіку (графік 1.3.1) приведено вигляд мас-спектру метилсаліцилату.

Графік 1.3.1- Мас-спектр метилсаліцилату.

У мас-спектроскопії використається поділ у вакуумі іонів різних мас під впливом електричних і магнітних полів. Тому досліджувана речовина насамперед піддається процесу іонізації. Процес іонізації виключається при вивченні іонної структури вже іонізованих газів, наприклад в електричному розряді або в іоносферах планет. У випадку рідких і твердих речовин їх або попередньо випаровують, а потім іонізують, або ж застосовують поверхневу іонізацію. Частіше досліджуються позитивні йони, тому що існуючі методи іонізації дозволяють одержувати їх більше простими шляхами й у більших кількостях, чим негативні. Однак у ряді випадків досліджують і негативні іони.

Перші мас-спектри були отримані у Великобританії Дж. Дж. Томсоном (1910), а потім Ф. Астоном (1919). Вони привели до відкриття стабільних ізотопів. Спочатку мас-спектроскопію застосовували переважно для визначення ізотопного складу елементів і точного виміру їх атомних мас. Мас-спектрометрія і дотепер є одним з основних методів, за допомогою яких одержують дані про маси ядер й атомні маси елементів. Варіації ізотопного складу елементів можуть бути визначені з відносною погрішністю ±10-2 %, а маси ядер - з відносною погрішністю ±10-5 % для легких й ±10-4 % для важких елементів. Висока точність і чутливість мас-спектрометрії як методу ізотопного аналізу призвели до її застосування й в інших областях, де істотним є знання ізотопного складу елементів, насамперед у ядерній техніці. У геології й геохімії мас-спектральне визначення ізотопного складу ряду елементів (свинцю, аргону й інших) лежить в основі методів визначення віку гірських порід і рудних утворень.

Мас-спектрометрія широко використовується в хімії для елементного й молекулярного структурного аналізу. Мас-спектральний аналіз елементної сполуки речовини особливо точний, коли ця речовина випаровується у вигляді вихідних молекул, що не розпалися, і помітна частка цих молекул не розпадається в іонному джерелі спектрометра. Тоді, застосовуючи мас-спектрометри з високою роздільною здатністю, можна, наприклад, однозначно визначити число атомів С, Н, О и інших у молекулі органічної речовини по масі молекулярного іона. Для аналізу елементної сполуки важко летучих речовин застосовують іонізацію методом вакуумної іскри. Якісний молекулярний мас-спектральний аналіз сумішей заснований на тім, що мас-спектри молекул різної будови різні, а кількісний - на тім, що іонні струми від компонентів суміші пропорційні вмістам цих компонентів.

Точність кількісного молекулярного аналізу в найкращому разі досягає точності ізотопного аналізу, однак часто кількісний молекулярний аналіз затруднений через рівність мас різних іонів, що утворяться при іонізації різних речовин. Для подолання цих труднощів у мас-спектрометрах використають «м'які» способи іонізації, що дають мало осколкових іонів, або ж комбінують мас-спектрометрію із іншими методами аналізу, особливо часто з газовою хроматографією.

Молекулярний структурний мас-спектральний аналіз заснований на тім, що при іонізації речовини деяка частина молекул перетворюється на іони, не руйнуючись, а деяка частина при цьому розпадається на осколки - фрагменти. Вимір мас і відносного змісту молекулярних й осколкових іонів (молекулярного мас-спектра) надає інформацію не тільки про молекулярну масу, але й про структуру молекули.

У фізико-хімічних дослідженнях мас-спектрометрію застосовують при дослідженнях процесів іонізації, вивченні фізичної й хімічної кінетики; для визначення потенціалів іонізації, теплоти випаровування, енергій зв'язку атомів у молекулах. За допомогою неї проведені виміри складу атмосфери Землі (можливі аналогічні виміри складу атмосфер і інших планет). Її починають застосовуватися як експресний метод газового аналізу в медицині. Висока абсолютна чутливість мас-спектрометрії дозволяє використати її для аналізу дуже невеликої кількості речовини ( 10-12 г. ). [2]

1.4 Газова хромато-мас-спектрометрія

Вже давно мас-спектрометр розглядають як відмінний детектор для газової хроматографії. Як газовий хроматограф, так і мас-спектрометр являють собою в принципі відносно нескладні прилади, а напівочікувані за допомогою кожного з них аналітичні дані прості для поняття та використання. Коли ці два приладу безпосередньо з'єднують в єдину газову хромато-мас-спектрометричну систему, можливості такої системи не рівні просто сумі можливостей кожного приладу; аналітичні можливості збільшуються експоненціально. Для того, щоб реалізувати весь потенціал, ув'язнений у величезній кількості даних, генеруючи експортувати хромато-мас-спектрометром, необхідний спеціалізований комп'ютер. З підключенням комп'ютера до приладу стають можливими багато операцій з даними, що збільшують їх аналітичну цінність. Отримані за допомогою мас-спектрометричного детектора спектри, дають таку інформацію про якісний склад проби, яку не можуть дати інші газо-хроматографічні детектори. Мас-спектрометричний детектор володіє більшою чутливістю, крім того, він руйнує пробу, дає інформацію про масу і розрізняє швидше гомологи, ніж ізомери. Принципова схема мас-спектрометра в комбінації з газовим хроматографом представлена (рисунок 1.4.1)

Рис. 1.4.1 - Принципова схема магнітного мас-спектрометра в комбінації з газовим хроматографом.

Першим кроком при газовому хромато-мас-спектрометричному аналізі є зазвичай сканування по всьому діапазону мас (графік 1.4.2). Ідентифікацію проводять за допомогою бібліотеки спектрів, найчастіше закладеної в пам'ять ЕОМ, яка одночасно і управляє роботою детектора. Вивчення характеристичних піків і молекулярних іонів відіграє важливу роль при ідентифікації сполуки.

Графік 1.4.2 - Мас-спектр відповідає повному скануванню.

В певному діапазоні виміряні всі відносини маса / заряд.

Наступним кроком є якісний аналіз, для чого використовують метод реєстрації окремих іонів (SIM). Для цього застосовують фільтр, щоб досліджувати тільки кілька видів іонів і тим самим підвищити чутливість. Нарешті, підсумовують всі осцилограми по окремих іонам і наносять на діаграму з єдиним масштабом часу (графік 1.3.3), щоб отримати хроматограму по всьому іонам в пробі (TIC).

Графік 1.4.3 - Приклад хроматограми по всьому іонам.

Подальший розвиток ГХ - МС методів і широке застосування комп'ютерної техніки призвело до того, що мас-спектрометрія стала доступною не лише фахівцям, але активно використовується в якості стандартного метода детектування в газовій хроматографії. Комп'ютер керує системою в цілому, записує дані, накопичує масові спектри. Нагромадження великої кількості мас-спектрів за секунду вимагає великого об'єму пам'яті і високої швидкодії машини. [3]

Приклад застосування хромато-мас-спектрометрії для розділення суміші лікарський речовин наведено на графіку.(графік 1.4.4)

Графік 1.4.4 - Розділення суміші лікарський речовин.

Порівняння спектру речовини з часом утримування морфіну (графік 1.4.4) і порівняння із спектром морфіну, закладеним в банк даних (графік 1.4.5).

Графік 1.4.5 - Спектр морфіну

У наші дні мас-спектрометри випускають тільки в комплекті з комп'ютером. Велику допомогу при ідентифікації надає банк мас-спектральних даних, який замовник отримує разом з приладом. За міри виконання мас-спектрометричних аналізів нові результати неперервно вводяться в пам'ять комп'ютера, поповнюючи банк даних. При необхідності скористатися банком аналітик посилає в ЕОМ запит, і комп'ютер сам знаходить в пам'яті спектр, який краще за інших відповідає реєструємому в даний момент спектру. Обидва спектру з'являються на екрані, і тепер залишається тільки зіставити дві спектральні картини. Порівняння спектрів, тобто своєрідне впізнання по «відбитками пальців», значно простіше для ідентифікації невідомих речовин, ніж реконструкцію молекул за окремими фрагментами. Єдина необхідна умова для такої ідентифікації - наявність у банку даних спектра того самого речовини, що надійшло для аналізу.

Хромато-мас-спектрометрія знайшла широке застосування в різних областях хімії, медицини, фармацевтичного виробництва, екологічного моніторингу та технологічного контролю в промисловості. [4]

1.5 Використання газової хромато-мас-спектрометрії. ГХ-МС у аналізі нафти та нафтопродуктів

До складу фракцій нафти і нафтопродуктів можуть входити тисячі компонентів. До найпростіших фракцій - природний газ, який складається в основному з метану. У залежності від джерела видобутку природний газ може також містити діоксид вуглецю, сірководень (етан, пропан, бутан). Інші фракції з більш високими температурами кипіння це - лігроїн, середні дистиляти, масла й осад. Ці фракції можуть бути в подальшому очищені для отримання бензину, дизельного та авіаційного палива, мастил, асфальту. Деякі з цих фракцій переводять в основні розчинники, олефіни і ароматичні сполуки.

ГХ-МС використовують для аналізу фракцій від природного газу до газойлів з температурами кипіння до 650 ° C. У зв'язку з надзвичайною складністю молекулярного розподілення в середніх дистилятах і газойль рідинно-хроматографічне розділення по полярності молекул полегшує наступний ГХ-МС аналіз. Нелеткі фракції можна аналізувати з використанням піролізу зразка при температурах більше 450 ° C, зазвичай 600-800 ° C, перед ГХ-МС алізом.

ГХ-МС інтенсивно використовується в органічній геохімії нафти. Екстракти з геологічних зразків (нафта, вугілля, сланець) являють собою складні суміші органічних сполук. Деякі з них є біомаркерами, які можуть дати інформацію про походження нафти і вугілля та умовах відкладення порід. Біомаркери - це вуглеводні, що зберегли вуглецевий скелет знаходячись на великій глибині стародавніх організмів, що зазнали фізико-хімічні перетворення. Біомаркерами є ізопреноїди, тритерпани, стерани, порфірини. Вугілля і сланці містять нерозчинні і нелеткі макромолекулярні компоненти - кероген. Це основний попередник нафти і газу . Для його аналізу запропонована техніка миттєвого піролізу в поєднанні з ГХ-МС .

ГХ-МС використовується при рутинних аналізах бензину і інших палив з метою визначити компонентний склад - парафіни, ізопарафіни, олефіни, нафталіни і ароматику. [5]

1.6 Використання методу ГХ-МС для аналізу забруднень навколишнього середовища

В даний час найбільшу увагу в питаннях дослідження забруднення навколишнього середовища приділяється аналізу природних і стічних вод. ГХ-МС з он-лайн твердо фазною екстракцією дозволяє достовірно визначити слідові кількості відомих з'єднань і орієнтовно ідентифікувати невідомі сполук.

Системи (ГХ-іонна пастка) забезпечують високу чутливість і підвищену селективність в режимі МС-МС. Так, ГХ-ІЛ в поєднанні з он-лайн твердо фазною екстракцією була оптимізована для визначення слідових кількостей полярних і неполярних пестицидів. Чудові тандемні мас-спектри були отримані при концентраціях речовин у воді 0.1 нг/л.

Система (ГХ-іонна пастка МС-МС) з попередньою твердо фазною екстракцією (ТФЕ) була оптимізована для алахлор і метолахлора з межами виявлення 0.1 мкг/л для обох сполук .

Експериментальне визначення діоксинів, поліхлорбіфенілів (ПХБ), поліхлортерфенілі (ПХТ) та токсафена стало важливим завданням з тих пір, як було виявлено, що деякі конгенери діоксинів і ПХБ токсичні для тварин, мають здатністю накопичуватися в природі .

Велика кількість спроб було вжито з метою визначити токсичність кожного з конгенерів діоксинів і ПХБ і розробити мас- спектрометричні методики ідентифікації кожного конгенера на виході з ГХ-колонки. Було запропоновано використання в якості детектора квадрупольного тандемного мас-спектрометра, постаченого іонною пасткою в якості детектора, що володіє великою чутливістю і специфічністю до діоксинам і ПХБ .

Мас-спектрометр з квадрупольною іонною пасткою дозволяє ідентифікувати поліхлордибензо-n-діоксини серед десятків конгенерів і полiхлордибензофуранов.

Аналіз ПХТ утруднений через складність сумішей, високих температур кипіння поліхлорированих конгенеров і одночасного елюірованя малохлорированих конгенеров і деяких ПХБ (поділ можна поліпшити, використовуючи капілярні колонки довше 50 метрів).

Токсафен вважається самим широко використовуваних інсектицидом у світі. Він складається з поліхлорборнанів (76%), поліхлорборненів (18%), поліхлорборнадіенів (2%), інших хлорованих вуглеводнів (1%) і нехлорованих вуглеводнів (3%) .

ГХ високого дозволу в поєднанні з мас-спектрометрією високого розширення забезпечують надійний аналіз ПХТ та токсафена в природних і біологічних об'єктах з високою селективною активністю, при цьому присутність інших поліхлорованих сполук не перешкоджає аналізу .

ГХ високого розширення з мас-спектрометричним детектуванням і іонізацією електронним ударом можна використовувати як референсного методу аналізу ПХТ та токсафена з низькими межами визначення (5-9 пг). [6]

1.7 ГХ-МС аналіз харчових продуктів

ГХ-МС використовують для аналізу харчових ароматизаторів. Запропоновано різні методи видалення летких компонентів, пов'язаних з ароматизаторами, з їжі: динамічний паро фазний аналіз і газова екстракція (purge and trap) при дослідженні оливкових та інших харчових масел, екстракція розчинником, високовакумна перегонка і перегонка з водяною парою, надкритична флюїдна екстракція і твердо-фазна мікроекстракція .

Ароматичні сполуки в'яленої шинки були проаналізованим методом ГХ-МС з термодесорбції після екстракції з застосуванням динамічного паро фазного аналізу; було ідентифіковано 122 летучих сполук, в тому числі вуглеводні, альдегіди, спирти та ефіри.

Надкритична флюїдна екстракція в якості методу пробо підготовки в харчовому аналізі стала незвично популярна останнім часом. Ефективність використання надкритичних рідин в дослідженнях винних ароматичних сполук була продемонстрована і при офлайн ТФЕ, і при онлайн ТФЕ-ГХ .

Твердо фазну мікроекстракцію застосовували при ГХ-МС аналізі (режим селективних іонів) 2,4,6-тріхлоранізола, сполука, що викликає ("пробкову хворобу"). Для кількісного аналізу в якості внутрішнього стандарту використовували повністю дейтерованого три-хлоранізолу. Межа визначення складає 5 нг/л. Твердо фазну мікроекстракцію (ТФМЕ) примінили при аналізі летких сполук з яблук. Time-compressed ГХ була запропонована для зменшення часу поділу без втрати аналітичних характеристик. ФМЕ забезпечує широкий лінійний діапазон від ppb до ppm.

Для кількісного визначення ароматизаторів найчастіше застосовують дейтеровані стандарти. Так, використання дейтерованого метоксіпіразин дозволило провести ідентифікацію і кількісний аналіз метоксіпіразинов винограду в різних червоних винах на рівні нг/л.

Визначення терпенів як ароматизаторів являється важливою задачею в медицині, ветеринарії, харчовій та косметичній промисловості. Ідентифікація терпенів досить складна. ГХ вважається найшвидшим зручним методом поділу терпенів в сумішах, особливо при використанні капілярних колонок. Тим не менш ГХ-МС аналіз терпенів не завжди забезпечує достовірний результат, оскільки різні речовини (гомологи, позиційні ізомери, стереоізомери) можуть мати однакові спектри або піки можуть перекриватися. У цьому випадку використовують газо-хроматографічні індекси утримування.

Для цього терпени аналізують за допомогою системи ГХ-ПІД на двох колонках різної полярності в режимі програмування температури. Для більшої точності ідентифікації був введений такий параметр, як коефіцієнт розподілу Kp аналіту між двома незміщующими рідинами (н-гексан і ацетонітрил).

1.8 Застосування ГХ-МС у вирішенні завдань безпеки

Метод ГХ-МС широко використовують для аналізу більшості вибухових речовин до і після вибуху, оскільки інші методи (ЯМР, ІЧ-спектроскопія) не дозволяють достовірно аналізувати вибухові сполуки після вибуху, коли мається дуже складна суміш зі слідові кількість вибухової речовини. Проблеми виникають лише в разі не літучих сполук, наприклад нітроцелюлози, яка не елюірується з ГХ колонки, і термічно лабільних сполук, таких як тетрил і деякі нітроефіри, які можуть розкладатися або гідролізуватися в ГХ інжекторі.

Найкраще методом ГХ-МС аналізуються нітроароматичні сполуки, які досить стабільні в умовах ГХ: тринітротолуол, динітротолуол, динітробензолу, нітротолуоли. Нітропохідні бензолу, толуолу, фенолу і аніліну, екстраговані з водних розчинів, були проаналізовані методом ГХ-МС з різними типами іонізації: ЕУ, Пхі, ОХІ. Найбільша селективність (межа визначення 1-3 пг) була досягнута при використанні ОХІ (метаном і аргоном).

Газова хроматографія в поєднанні з мас-спектрометрією (ГХ-МС) стали в даний час загальноприйнятими і доступними засобами аналітичної хімії. [7]



2. Експериментальна частина

2.1 Апаратура та прилади

2.1.1 Устаткування для хроматографії

Всі хроматографи мають чотири основні частини: пристрій введення проби, хроматографічна колонка, детектор, реєстратор. Принципова схема газового хроматографа наведена (на рисунку 2.1.1)

Рисунок 2.1.1- Схема газового хроматографа.

Колонку, в якій відбувається поділ сумішей, по праву вважають «душею хроматографа», хоча в сучасних приладах цей пристрій зовсім несхоже на широку трубку, використану кольором в своїх перших дослідах. Як правило, хроматографічні колонки виготовляють з металевих або скляних, а зараз і кварцових трубок, внутрішній діаметр яких не перевищує

2 мм, довжина змінюється від декількох сантиметрів до декількох метрів. Для того щоб довгі трубки можна було б помістити в камеру хроматографа з регульованою температурою, тобто в термостат, їх зазвичай скручують у спіраль. У таких колонках знаходиться нерухома фаза. Тверда нерухома фаза являє собою пористий адсорбент. Колонки з рідкої нерухомою фазою можна приготувати двома способами. Перший спосіб полягає в тому, що в колонку поміщають твердий адсорбент, заздалегідь просочений рідкою фазою. Другий спосіб полягає в тому, що рідку фазу наносять на стінки довгих капілярів.

Важливою деталлю хроматографа є дозатор-пристрій для введення проби, яке дозволяє швидко у вигляді компактної порції ввести в потік газу-носія строго певну кількість аналізованого речовини. Дуже часто пробу вводять наступним чином. Спочатку зразок набирають у шприц-дозатор голкою медичного шприца, а потім, як показано (Рисунок 2.1.2), цієї голкою проколюють силіконову прокладку і вводять відповідний об'єм зразка в потік газу-носія.

Рисунок 2.1.2 - Введення проби шприцом-дозатором через резинову прокладку.

Інший широко поширений метод введення проби полягає в наступному.

Спочатку потік досліджуваного газу пропускають через невелику трубку, обсяг якої попередньо був точно визначений. Потім поворотом крана в цей відомий обсяг поступає газ-носій і виштовхує звідти в колонку залишилася пробу. Дозатор газового хроматографа забезпечений обігрівати пристроєм, і це дає можливість подавати в прилад рідкі при кімнатній температурі проби. Обігрівається дозатор дуже швидко випаровує рідку пробу, і пари, які утворилися потрапляють в потік газу-носія і разом з газом надходять в розділову колонку хроматографа.

Для того, щоб простежити за процесом поділу, треба точно виміряти час проходження даного компонента суміші через колонку, тобто час виходу з колонки. Цій меті служить детектор-пристрій, здатний давати електричний сигнал при зміні будь-якого фізичного властивості компонентів, що виходять з колонки. Якщо через детектор проходить газ-носій, на діаграмній стрічці записується більш-менш горизонтальна пряма, яку називають нульовою лінією. Якщо ж з потоком газу-носія в детектор потрапляє визначається компонент з іншими, ніж у газу-носія, фізичними властивостями, перо самописця почне відхилятися від нульової лінії і переміщатися в напрямку, перпендикулярному напрямку руху діаграмної стрічки. Після проходження через детектор розділяючи на компоненти суміші, хроматограма (запис на діаграмній стрічці) являє собою набір коло образних піків, кожен пік відповідає, як правило, одному компоненту. (графік 2.1.3)

Графік 2.1.3 - Зміна висоти хроматографічного піку в часі



Детектор здатний реєструвати зміну якихсь певних визначеного фізичних властивостей суміші, наприклад її теплопровідності або показника заломлення. Оскільки фізичні властивості вихідної з колонки суміші залежать від складу, момент проходження через детектор окремої зони реєструючи відповідним сигналом. Для ідентифікації органічних речовин використовується так зване час утримування, тобто час, що минув з моменту введення проби в хроматограф до моменту появи речовини в детекторі (графік 2.1.1).

Графік 2.1.1 - Визначення часу утримування по хроматографічного піку

Для більшої надійності правильність ідентифікації перевіряють за допомогою нашого чистого індивідуального з'єднання. Досліджувану суміш розбивають на декілька зразків і в кожен зразок вводять строго певну кількість індивідуального з'єднання, присутність якого передбачається в цій суміші. Якщо ідентифікація за часом утримування проведена правильно, то висота відповідного піка на хроматограмі після введення індивідуального з'єднання повинна збільшитися. Однак цей метод не можна назвати однозначним, тому що серед величезної кількості органічних сполук є безліч речовин з однаковими часами утримування.



2.1.2 Устаткування для мас-спектроскопії

Мас-спектрометрію можна розглядати як сукупність двох окремих процесів: іонізації і поділу іонів по масах і реєстрації утворюються іони. Численні методи іонізації можна поєднання з різними способами поділу іонів в залежності від поставлених завдань.

При бомбардуванні електронами молекул в газоподібному стані зв'язки в молекулах розриваються і утворюються іони. Вид і кількість які виникають фрагментів характерні для даної молекули. При накладенні магнітного поля, позитивно заряджені частинки прискорюються і рухаються по зогнутим кривим, радіус кривизни яких пропорційний кореню квадратному з маси іона. При деякому постійному магнітному полі потік іонів, містить іони з ідентичним ставленням маса /заряд, потрапляє на колективатор. Тут при розряді іонів виникає струм, пропорційний щодо відповідному кількості іонів з відповідною масою. Зміною магнітного поля поступово переводять на колектор потоки іонів з іншим ставленням маса/заряд. Струм колектора записується і дає мас-спектрограму. Мас-спектр може служити для ідентифікації молекули.

У квадрупольні мас-спектрометрі (рисунок 2.1.1) поділ по масі постигається іншим чином. Між чотирма паралельними стрижнями створюється високочастотне електричне поле.

Рисунок 2.1.1. - Схема пристрою квадрупольного мас-спектрометра.



Коли пучок іонів потрапляє в це поле, тільки іони з певним відношенням маса/заряд мають стабільну траєкторію і потрапляють на детектор (колектор). Детектування пучків з різним ставленням маса/заряд (розгортку мас-спектра) проводять варіюванням параметрів електричного поля.

Можна уявити собі, з якими труднощами доведеться зіткнутися, при спробі розшифрувати мас-спектр зразка, що складається з декількох речовин з великими молекулярними масами. У той же час, якщо підключити до мас-спектрометру газовий хроматограф, то інтерпретувати спектри стане значно легше, так як перед бомбардуванням суміш буде поділена на індивідуальні компоненти.

2.2 Розробка експрес-методу визначення каротиноїдів в сировині рослинного походження [8]

Дана стаття присвячена розробці експрес-методу ідентифікаціі каротиноїдів в лікарській рослинній сировині з допомогою мас-спектроскопії в поєднанні з УФ-спектроскопією і хроматографією, що дозволяє швидко і надійно ідентифікувати каротиноїди в сумарних витягах з сировини без попереднього поділу на компоненти.

З усіх класів природних пігментів каротиноїди, мабуть, найбільш широко поширені і, безсумнівно, належать до числа найбільш важливих з'єднань. Вони виявлені у всіх представників рослинного царства як в фотосинтезуючих, так і в нефотосинтезуючих тканинах, а також часто зустрічаються у мікроорганізмів. Каротиноїди та їх похідні мають велике значення для тварин, оскільки є основою зорових пігментів, відповідальних за сприйняття світла і розрізнення кольорів.

Найбільш важливими рослинними джерелами каротиноїдів є корнеплоди моркви, гарбуза, шипшини, томату, квітки нагідок і т.д.

Для якісної ідентифікації каротиноїдів в рослинній сировині використовують фізико-хімічні методи, в першу чергу УФ-спектроскопію і хроматографію. Нами показана можливість ідентифікації каротиноїдів в сировині крім вище названих методів також за допомогою мас-спектроскопії, що дозволяє швидко і надійно ідентифікувати каротиноїди в сумарних витягах з сировини без попереднього розділення на компоненти.

Метою цього дослідження була розробка експрес-методу визначення каротиноїдів в об'єктах рослинного походження за допомогою фізико-хімічних методів, в тому числі мас-спектроскопії. Для виявлення каротиноїдів і їх ідентифікації в рослинній сировині використовували плоди шипшини колючого. Так як каротиноїди є ліпофільними компонентами рослин, для їх виділення використовували екстракцію гексаном . Для цього повітряно-суху сировину плодів шипшини колючими в кількості 5,0 г обробляли гексаном в апараті протягом 8 годин. Отримане витяг згущували в випарнику ротаційному ІР-1 до невеликого об'єму.

До 0,5 мл отриманого згущеного вилучення додавали потрійну кількість ацетонітрилу і збовтували на шейкері. Ідентифікацію компонентів в отриманій суміші проводили за допомогою методу мас-спектроскопії . Детекцію мас-спектра проводили на приладі мас-спектрометра « Autoflex II» « MALDI TOF / TOF » фірми Bruker Daltonics - вакуумного приладу , який використовує фізичні закони руху заряджених частинок в магнітних і електричних полях за допомогою іонізації лазером. Пробу отриманої суми в кількості 1 мкл наносили на мішень « MTP 384 targen plate matt steel TF » , висушували і зверху наносили краплю матриці . В якості матриці використовували б-ціанокоричну кислоту, реєстрацію спектрів вели з допомогою програми « Flex Control », обробку даних здійснювали в програмі « Flex Analis». Виявлення каротиноїдів проводили в діапазоні 460-600 Да.

В результаті отриманий спектр, на якому спостерігається найбільш інтенсивний пік іона із зарядом m/z = 536,515, відповідний молекулярної масі деяких ізомерних форм каротиноідов (альфа, бета, гамма), та m/z = 568,219, відповідний молекулярної масі кисневих похідних каротиноїдів (лютеїн, зеаксантин та ін.) (рисунок 2.2.1).

Рисунок 2.2.1 - Мас-спектр каротиноїдів гексанового вилучення з плодів

Крім каротиноїдів у витягу побічно визначено присутність токоферолів в діапазоні 380-480 Да. Виявлені інтенсивні піки з зарядом іона m/z = 430,374 та 416,426, які за молекулярною масою відповідають альфа-токоферолу та одному з його ізомерних форм (бета або гамма) (рисунок 2.2.2).

Рисунок 2.2.2 - Мас-спектр токоферолів гексанового вилучення з плодів.

Так як каротиноїди утворюють ізомери з однаковою молекулярною масою (альфа, бета, гамма), то для більш чіткої їх ідентифікації реєстрували

УФ-спектри і використовували метод тонкошарової хроматографії.

Каротиноїди мають, як правило, три максимуму поглинання, за якими їх можна відрізнити. УФ-спектри гексанового вилучення реєстрували на спектрофотометрі СФ-56 в гексані в областях 220-550 нм (підтвердження спільної присутності з токоферолами) (рисунок 2.2.3) і 350-550 нм (спектри власне каротиноїдів) (рисунок 2.2.4).

Рисунок 2.2.3 - УФ-спектр гексанового вилучення з плодів шипшини в області 220-550 нм.

Рисунок 2.2.4 - УФ-спектр гексанового вилучення з шипшини в області 350-500 нм.

Наявність максимуму поглинання при довжині хвилі 279 нм відповідає максимуму поглинання токоферолу. Присутність трьох максимумів поглинання при 425, 450 і 480 нм відповідає максимумів поглинання каротиноїдів (найбільш збігаються з бета-каротином і лютеином).

2.3 Зміна складу кислородно-органічних сполук у процесі термічного дозрівання сучасного осаду [9]

Об'єктом дослідження послужив сучасний осад мінералізований відібраний в літній час по глибині мулової колонки в інтервалі 50-100 см (мінералізація води - 59,2 г/л, вміст карбонатів - 1,21%, Вміст H2S -0,80% на осад). За змістом органічного вуглецю (3,9 мас.%). Умовами накопичення досліджуваний осад відноситься до континентальних відкладів відновлювальних фацій.

Останнім часом до дослідження ОВ відкладень цього типу проявляється великий інтерес. У континентальних опадах захороняеться в три рази більше ОВ, ніж в опадах морів і океанів, що обумовлено як більшою биопродуктивність озерних басейнів, так і високим коефіцієнтом фосілізаціі. Вільні ліпіди виділяли методом холодної екстракції. Потім за методикою руйнували карбонати і екстрагували пов'язані з ними карбонатні ліпіди. Залишок обробляли розчином лугу для руйнування складно ефірних зв'язків з методики і витягували гідролізовані ліпіди. Для концентрування КС ліпідні фракції розділяли на неполярні і полярні компоненти на силікагелі АСК (масове співвідношення зразок/адсорбент 1:100).

Неполярні сполуки дессорбіровали гексанбензольної (1:1), полярні-метанолхлороформної (1:1) сумішами. Процес термоліза здійснювали в автоклаві з нержавіючої сталі протягом 3 годин при температурі 150 250 ° С і тиску 9 атм у присутності води, сольовий склад якої відповідає складу озерних вод. Обраний температурний режим укладається в діапазон температур, характерний для утворення більшості нафт. Виділення ліпідів з перетвореного осаду і концентрування полярних сполук проводили вище зазначеними способами. Для характеристики хімічного складу полярних фракцій ліпідів застосовували ВКК і ЯМР спектроскопію, хромато-мас-спектрометрії (ХМС). ВКК спектри реєстрували на FTIR спектрометрі NICOLET 5700 в області 4000… 400 см-1. Зразки в розчині CCl4 наносили у вигляді плівки на пластинки з KBr. Обробку ВКК спектрів проводили з використанням програмного забезпечення «OMNIC 7,2» Thermo Nicolet Corporation.

Спектри ЯМР 13C і 1H записували на ЯМР спектрометрі AVANCE AV 300. Хроматографічне розділення проводилося на колонці SPBB5 (60 мЧ0, 32 мм, шар нерухомої фази 0,25 мкм, Supelco) з програмуванням температури від 50 до 200 °С.

Згідно з отриманими даними, основний внесок у загальну ліпідну фракцію (0,52 мас.%) Вносячи вільні ліпіди (0,30 мас.%). На частку пов'язаних ліпідів припадає 0,22 мас.%, У тому числі на частку карбонатних- 0,08, на частку гидролізованих - 0,14 мас. %. Встановлено подібність складу вуглеводневих і гетероатомних з'єднань вільних і карбонатних ліпідів. Тому в даній роботі карбонатні ліпіди не вивчались.

Результати раніше проведених досліджень показали, що полярні компоненти вільних і гідролізованих ліпідів представлені складною сумішшю азот, сіро і кисневмісних компонентів, серед яких переважають сполуки кисню, що характерно для сучасних осадків. У складі полярних фракцій досліджуваних ліпідів відсутні з'єднання з ароматичними циклами в молекулі. Їх основну масу становлять структури, що містять тільки парафінові. Не виключається присутність сполук з подвійними зв'язками, що не сполученими з бензольні циклом.

Отже, кислородно-органічні з'єднання осаду зазнає значних змін у процесі формування нафтових систем. За даними спектральних досліджень, при термічному перетворенні осаду протікають процеси циклізації і ароматизації, які обумовлюють зміну хімічного складу ОВ. У спектрах ЯМР 1Н полярних фракцій з'являються сигнали в області 2,00-2,18 м. д. і при 7,30-7,70 м. д., відповідні поглинанню атомів водню в нафтенових і ароматичних структурах. На отримання сполук, що містять ароматичні фрагменти , вказують також сигнали ароматичних атомів вуглецю ( 130-135 м. д. ) в спектрах ЯМР 13С і смуги поглинання зв'язків C = C ( 1600 см - 1) і С- Н (3070,770-735 см - 1) ароматичного кільця в ВКК спектрах цих фракцій. Зміна складу КС пов'язане, головним чином , зі зменшенням частки аліфатичних кислот в обох формах ліпідів і складних ефірів в вільних ліпідах . У ВКК спектрах полярних фракцій перетворених вільних ліпідів зникає смуга поглинання , відповідна карбонільної групи складних ефірів ( 1740 см -1).

Одночасно в ВКК спектрах полярних фракцій перетворених вільних ліпідів більш яскраво проявляється смуга поглинання карбонільної групи аліфатичних кислот (при 1729 см-1), що, найімовірніше, пов'язане з їх додатковим отриманням в процесі гідролізу аліфатичних складних ефірів у водному середовищі при підвищених температурах. При цьому із зростанням температури термоліза в ВКК спектрах полярних фракцій обох форм ліпідів знижується інтенсивність смуги поглинання при 1729 см-1, відповідної карбонільної групі аліфатичних кислот. За даними ХМС вже при 150 ° C у вільних ліпідах зникають кислоти С15 і С18: 1, а в гідролізованих практично весь спектр кислот (С12, С15, С18, С18: 1), присутніх в гідролізованих ліпідах. При 250 ° C у вільних ліпідах зберігається тільки пальмітинова кислота (С16), а в гидролізованих зникають всі кислоти (рисунок 2.3.1).



Рисунок 2.3.1- Мас-фрагментограма ліпідів після термоліза осаду по йону.

Різке зниження набору ідентифікованих кислот може бути пов'язане з їх участю в реакціях гідрування і декарбоксилювання, перебіг яких можливо в умовах модельного термоліза. Збереження пальмітинової кислоти пояснюється її поширеністю як у водоростях, так і в ліпідах вищих рослин, що складають основу ОВ сучасних осадових відкладень. У мас-фрагментограмах полярних фракцій обох форм ліпідів виявлені метилові ефіри аліфатичних кислот. У всіх продуктах перетворення вільних ліпідів вони представлені тільки метиловими ефірами гексадеканової і октадеканової кислот. Можна припустити, що ідентифіковані складні ефіри, так само як і кислоти, широко поширені у вихідному ОВ. Поява метилових ефірів міристинової, гексадеканової, октадеканової і 99октадеценової кислот в перетворених формах гідролізованих ліпідів може бути пов'язано з руйнуванням високомолекулярних полімерних сполук, що входять до складу ОВ сучасних опадів.

Ці природні сполуки являють собою просторові полімери оксикарбонових кислот, головним чином, С16 і С18, утворені за допомогою поперечних зв'язків головним чином складно ефірних і кисневих містків між їх молекулами.

В умовах природні полімери можуть руйнуватися з утворенням структур, що містять складно-ефірну групу. Молекулярна маса таких структурних фрагментів ще досить висока. Але в процесі виділення гідролізованих ліпідів можлива реакція переестерифікації (алкоголиз) з утворенням метилових ефірів жирних кислот. Будучи більш низькомолекулярними, вони проявляються при хромато-мас-спектрометричному аналізу.

Визначити зміни у складі спиртів виявилося скрутним через накладення при хроматографування часу виходу відповідних спиртів і сполук, що утворюються в процесі термолізу. Аналіз ВКК спектрів полярних фракцій перетворених ліпідів показує, що в процесі термолізу у складі КС обоїх форм ліпідів утворюються сполуки, що містять у структурі карбонильную групу простих ароматичних ефірів і ароматичних кетонів та гідроксильну групу фенолів валентні коливання асоційованої групи, коливання групи (С-O-H) . За даними ХМС ароматичні КС можуть містити в молекулі як одну, так і декілька функціональних груп. Представники цих сполук зображенні на рисунку. (рисунок 2.3.2).

Рисунок 2.3.2-- Кисневі сполуки, ідентифіковані в ліпідах після термолізу осаду.

Їх присутність у складі кисневовмісних компонентів перетворених ліпідів підтверджується набором характеристичних іонів, відповідних напряму фрагментації таких структур.



Висновки

1. Таким чином, встановлено залучення методу мас-спектрометрії в поєднанні з УФ-спектроскопією і тонкошарової хроматографії дозволяє швидко та надійно ідентифікувати каротиноїди в сировині рослинного походження.

2. Розроблено за даними ХМС ароматичні КС можуть містити в молекулі як одну, так і декілька функціональних груп. Отримані дані свідчать про те, що кисень з'єднання ліпідів сучасних опадів можуть брати участь в утворенні нафтових кисневих з'єднань і підтверджують раніше висловлювані припущення, що вони є джерелом ароматичних вуглеводнів нафти.



Список використаної літератури

1. Баффингтон Р. Детекторы для газовой хроматографии / Р. Баффингтон, М. Уилсон. - М.: Мир, 1993. - 80 с.

2. Карасек Ф. Введение в хромато-масс-спектрометрию / Ф. Карасек, Р. Клемент - М.: Мир, 1993. - 237 с.

3. Лейстнер Л. Химия в криминалистике / Л. Лейстнер, П. Буйташ. -М.: Мир, 1990. - 302 с.

4. Гладилович Д. Масс-спектроскопия для биотехнологий // Д. Гладилович, Е. П. Подольска / Известия Томского политехнического университета - 2010. - том 20. - № 4. - 36 - 49 с.

5. Камьянов В.Ф. Гетероатомные компоненты нефтей / В.Ф. Камьянов, В.С. Аксенов, В.И. Титов. - Новосибирск: Наука, 1983. - 237 с.

6. Вульфсон Н.С. Мас-спектрометрия органических соединений / Н.С. Вульфсон, В.Г. Заикин, А.И. Микая. - М.: Химия, 1986. - 312 с.

7. Бриттон, Г. Биохимия природных пигментов / Г. Бриттон. - М.: Мир, 1986. - 422 с.

8. Писарев Д.И. разработка экспресс-метода определения каротиноидов в сырье растительного происхождения // Д.И. Писарев О.О. Новиков Т.А. Романова / научные ведомости. Серия Медицина. Фармация. - 2010. - № 22. - 119 - 122 c.

9. Чешкова Т.В. изменение состава кислородорганических соединений в процессе термического созревания современного осадка // Т.В. Чешкова, Т.А. Сагаченко, Д.А. Бушнев, Н.С. Бурдельная / Известия Томского политехнического университета. - 2011. - Т. 319. - № 3 - 134 - 138 c.

Размещено на Allbest.ru