Класифікація нітрогеновмісних сполук

Органічна хімія - наука, яка займається вивченням органічних сполук. Опис складу, хімічних та фізичних властивостей компонентів. Визначення вмісту вуглецю і водню в згорілій речовині. Аміни як клас органічних сполук, що містять у своєму складі аміногрупу.

Рубрика Химия
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 13.01.2015
Размер файла 544,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

на тему: "Класифікація нітрогеновмісних сполук"

Виконала: Кравчук М.

м. Києва

Органічні сполуки

Клас сполук, до складу яких входить елемент Карбон (за винятком карбідів, карбонатної кислоти, карбонатів, оксидів Карбону і ціанідів). Окрім карбону, вони майже завжди містять гідроген, досить часто - оксиген, нітроген та галогени, рідше фосфор, сульфур та інші елементи. В органічних сполуках Карбон завжди виявляє валентність IV.

Загальна характеристика

Органічною хімією називають науку, яка займається вивченням органічних сполук. Велика їх кількість, таких як білки, ліпіди та вуглеводи, також відіграють надзвичайно важливу роль у біохімії.

Чіткої межі між органічними та неорганічними сполуками не існує. Наприклад, мурашина кислота (перший представник карбонових кислот) є органічною, проте її ангідрид - монооксид карбону - є неорганічним. Термін "органічний" зумовлений історичними причинами і походить з XIX століття, коли помилково вважалося, що органічні сполуки можуть утворюватися тільки в живих організмах. Зараз більшість органічних сполук виробляється штучним шляхом.

Опис складу, хімічних та фізичних властивостей

До органічних сполук належать не тільки природні речовини, які утворюються внаслідок розвитку рослин, або ж у результаті життєдіяльності тварин, але і багато штучно отриманих в лабораторії речовин. До складу органічних молекул органічних речовин поруч з вуглецем входять деякі хімічні елементи. Це насамперед водень, кисень, азот, сірка, галогени і фосфор. Інші елементи рідко зустрічаються в органічних сполуках; органічні речовини, які містять благородні гази, невідомі. Незважаючи на незначну кількість елементів, які входять до складу неорганічних сполук, кількість органічних сполук набагато перевищує кількість неорганічних. Сьогодні відомо понад сім мільйонів органічних речовин.

Однією з важливих особливостей органічних сполук, яка накладає відбиток на всю хімічну поведінку, є характер зв'язків між атомами в їх молекулах. У переважній більшості випадків, ці зв'язки мають яскраво виражений ковалентний характер. Тому органічні сполуки, як правило, не дисоціюють на йони і порівняно повільно взаємодіють одне з одним, тоді як реакції між електролітами в розчинах протікають майже миттєво - час, необхідний для завершення тієї або іншої реакції між органічними речовинами, зазвичай вимірюється годинами, а іноді і днями. Ось чому в органічній хімії велике значення має застосування різних каталізаторів. Інша характерна риса органічних сполук полягає в їхній схильності піддаватися при нагріванні без доступу повітря глибоким змінам, в результаті яких утворюються нові речовини, які мають абсолютно інші властивості. Якщо ж вести нагрівання за наявності повітря або у присутності окисників, то органічні речовини згорають, причому вуглець і водень що входять до їх складу цілком перетворюються на двоокис вуглецю і воду; азот звичайно виділяється у вільному стані. На цьому заснований елементний аналіз органічних речовин: вміст вуглецю і водню в згорілій речовині визначають за кількістю двоокису вуглецю і води, які утворилися; азот, що виділився, вимірюють безпосередньо, а вміст кисню встановлюють за різницею між вагою згорілої речовини і вагою решти елементів, що містилися в ньому. Дані аналізу і визначення молекулярної ваги дозволяють вивести молекулярну формулу органічної речовини. Проте на відміну від неорганічних сполук, молекулярна формула органічної речовини ще не дає уявлення ні про характер, ні про притаманні їй властивості. Річ у тім, що відомо дуже багато органічних сполук, які мають однаковий склад і однакову молекулярною вагу, але абсолютно різні фізичні і навіть хімічні властивості. Це явище, широко поширене серед органічних сполук, одержало назву ізомерії, а речовини, що відповідають одній і тій же молекулярній формулі, але відрізняються за своїми властивостями, називаються ізомерами. Пояснення різних випадків ізомерії дає теорія будови органічних сполук, створена в 60-х рр. позаминулого сторіччя Бутлеровим, згідно з якою властивості речовин визначаються не лише їх якісним і кількісним складом, як це вважалося раніше, але і внутрішньою будовою молекул, певним порядком з'єднаних між собою атомів, утворюючих молекулу. Цей внутрішній устрій Бутлеров назвав "хімічною будовою". Особливо важливою була ідея Бутлерова про те, що атоми, з'єднуючись хімічно в певній послідовності відповідно до їх валентності, взаємно впливають один на одного таким чином, що частково змінюється їх власна природа, їх "хімічний зміст". Вчення Бутлерова про хімічну будову молекул складають теоретичну основу органічної хімії.

Нітрогеновмісні органічні сполуки

Органічні сполуки, в молекулах яких є атоми Нітрогену, дуже важливі. Особливе місце серед них посідають білки. Завдяки цим сполукам існує життя на нашій планеті. У синтезі білків, який відбувається в живих організмах, беруть участь нуклеїнові кислоти. Вони зберігають і відтворюють генетичну інформацію. Нітрогеновмісними сполуками є також багато фізіологічно активних речовин, які стимулюють або пригнічують різні біологічні процеси в організмі. Серед них - вітаміни, антибіотики, наркотики. хімія органічний аміногрупа

Аміни.

До складу амінів належать багато сполук, утворених трьома елементами - Карбоном, Гідрогеном і Нітрогеном. Аміни - це продукти заміщення атомів Гідрогену в молекулі аміаку NH3 на вуглеводневі залишки.

Аміни - це клас органічних сполук, які містять у своєму складі аміногрупу (NH2). Аміногрупа є функціональною для цього класу сполук. Простий представник цього класу - метиламін (CH3 - NH2). Загальна формула насичених амінів:

CnH2n+1 - NH2 або CnH2n+3N.

Номенклатура амінів.

Назва амінів походить від назви відповідного вуглеводню, при цьому перед назвою вуглеводню ставиться номер атома Карбону, з яким сполучена аміногрупа, і префікс "аміно".

Залежно від кількості атомів Гідрогену і від кількості замісників, безпосередньо сполучених з атомом Нітрогену, аміни класифікують на первинні, вторинні, третинні та четвертинні:

Методи добування.

Реакція Гофмана (алкілування амоніаку галогеналканами):

Добування аніліну в промислових масштабах проводять за реакцією, відкритою великим російським ученим Зініним. При цьому нітробензен відновлюється до аніліну під дією відновників:

Хімічні властивості.

1) Кислотно-основні властивості амінів: Водні розчини амінів показують лужну реакцію, аналогічно амоніаку, за рахунок гідролізу:

2) Реагують з мінеральними кислотами:

3) Повне окиснення (горіння):

4. При взаємодії аніліну з бромом утворюється 2,4,6 - триброманілін - осад білого кольору:

Найпростішим за складом аміном є метиламін CH3NH2. Молекула сполуки містить групу атомів - NH2, її називають аміногрупою.

Метиламін - токсичний газ із різким запахом, який добре розчиняється у воді. Водний розчин цієї сполуки містить йони ОН . Метиламін - органічна основа. Він взаємодіє з кислотами, утворюючи солі, які містять катіони СН 3NH3.

Застосування амінів:

Головним чином, аміни та їхні похідні використовуються в лакофарбовій промисловості для добування барвників різноманітних відтінків, штучних волокон, а також як високоефективні розчинники. У наш час, анілін переважно застосовується для синтезу поліуретанових матеріалів, а також як напівпродукт у виробництві барвників, вибухових речовин і лікарських засобів (сульфаніл амідні препарати).

Амінокислоти

Номенклатура та ізомерія амінокислот

Амінокарбонові кислоти, або амінокислоти - це клас органічних сполук, які містять одночасно дві функціональні групи: аміногруппу NH2 ? та карбоксильну групу -COOH

.

Назви амінокислот походять від назв відповідних карбонових кислот із зазначенням положення аміногрупи. У сполуках, в яких присутні дві різні функціональні групи, їхнє взаємне розташування зазначають грецькими літерами. Так, залежно від того, до якого атома вуглецю приєднана аміногрупа, амінокислоти поділяють на а, b, y тощо.

Фізичні властивості амінокислот.

Амінокислоти являють собою тверді кристалічні речовини, добре розчинні у воді й малорозчинні в органічних розчинниках. Розчинність амінокислот може бути пояснена присутністю карбоксильної групи, що обумовлює розчинність карбонових кислот, і залишку молекули амоніаку (аміногрупи). Багато амінокислот солодкі на смак.

Хімічні властивості амінокислот.

Оскільки до складу амінокислот входять дві функціональні групи, то амінокислоти проявляють властивості двох класів сполук: карбонових кислот та органічних амінів.

1. Кислотно-основні взаємодії. У нейтральних водних розчинах амінокислот карбоксильна група відщеплює йон Гідрогену, що може приєднатися до аміногрупи. При цьому утворюється так звана внутрішня сіль, яка існує у вигляді біполярних йонів (цвітеріонів). Вони поводяться як амфотерні сполуки, тобто проявляють властивості і кислот, і основ:

Водні розчини амінокислот мають нейтральне, лужне або кисле середовище залежно від кількості функціональних груп. Так, глутамінова кислота утворює кислий розчин (дві групи ?COOH, одна NH2), лізин - лужний (одна група - COOH, дві - NH2). Амінокарбонові кислоти, як уже згадувалося раніше, мають амфотерні властивості через наявність основних аміногруп та кислотних карбоксильних груп, це позначається й на їхніх хімічних властивостях. При взаємодії з кислотами й лугами утворюють солі.

2. Утворення пептидного зв'язку:

3. Взаємодія з нітритною кислотою (дезамінування):

4. Взаємодія зі спиртами (естерифікація):

Добування амінокислот.

Основний спосіб добування амінокислот - заміщення атома галогену на аміногрупу в галогенозамінених кислотах. Цей спосіб аналогічний до добування амінів з алкілгалогенів та аміаку. Галогеноводень, який виділяється при заміщенні, зв'язують надлишком аміаку:

Амінокислоти застосовують як лікувальні засоби при нервових захворюваннях, в тваринництві. Амінокапронова і аміноенантова кислоти застосуються для одержання синтетичних волокон.

Білки

Білки (білкові речовини) - макромолекулярні природні сполуки (біополімери), структурну основу яких становлять поліпептидні ланцюги, побудовані із залишків _ - амінокарбонових кислот. Білки неодмінно містять елементи C, H, N та O, майже завжди S, часто P, рідше Fe, Cu, Zn тощо.

За складом білки поділяють на:

-- протеїни - прості білки, що складаються із залишків амінокислот;

-- протеїди - складні білки, що складаються із залишків амінокислот та різних небілкових речовин.

Будова білків

У складі білків зустрічаються залишки 20 амінокислот. Властивості білків залежать не тільки від того, які амінокислотні залишки утворюють їх, але і від того, в якій послідовності вони з'єднуються одна з одною. Таку послідовність називають первинною структурою білка:

Поліпептидний ланцюг зазвичай згорнутий у спіраль, що має певну просторову структуру - a-спіраль. Спіраль у свою чергу може приймати певну просторову будову, що є власною для кожного білка: спіраль згортається в клубок (глобулу). Таку будову називають третинною структурою білка:

Білки - це будівельний матеріал клітин. З них побудовані опорні, м'язові, покривні тканини.

Білки-рецептори сприймають і передають сигнали, що надходять від сусідніх клітин або з навколишнього середовища. Наприклад, дія світла на сітківку ока сприймає білок родопсин.

Білки життєво необхідні будь-якому організму і тому є найважливішою складовою частиною продуктів харчування. У процесі травлення вони гідролізуються до амінокислот, які служать вихідною сировиною для синтезу інших білків, необхідних даному організму. Існують такі амінокислоти, які організм не в змозі синтезувати сам і одержує тільки з їжею,-- їх називають незамінними.

Отже білки - це поліпептиди, " побудовані " із залишків молекул альфа - амінокислот, які виконують специфічні біологічні функції в живих організмах. Ці сполуки здійснюють і регулюють обмін речовин у клітинах, а також є для них "будівельним " матеріалом. До організмів тварин і людини білки надходять із їжею. Вони розщеплюються ферментами на амінокислоти, з яких утворюються інші білки, властиві даному організму.

У білках містяться карбон, оксиген, нітроген, гідроген, сульфур, а іноді ще й деякі інші елементи.

Розрізняють первинну, вторинну, третинну й четвертинну структури білка.

При нагріванні розчину білка або добавлянні до нього кислот, лугів або ферментів білки зазнають гідролізу.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Предмет біоорганічної хімії. Класифікація та номенклатура органічних сполук. Способи зображення органічних молекул. Хімічний зв'язок у біоорганічних молекулах. Електронні ефекти, взаємний вплив атомів в молекулі. Класифікація хімічних реакцій і реагентів.

    презентация [2,9 M], добавлен 19.10.2013

  • Macспектрометрія є найбільш ефективним експресним методом аналізу й установлення будови як індивідуальних органічних сполук, так і синтетичних, природних сполук та їхніх сумішей. Поняття, теоретичні основи масспектроскопічного методу аналізу.

    реферат [873,2 K], добавлен 24.06.2008

  • Пептидний зв’язок та утворення вільних амінокислот. Поняття про рівні організації білкових молекул. Участь різних видів хімічного зв’язку в побудові первинної, вторинної, третинної, четвертинної структури білку. Біологічне окислення органічних сполук.

    контрольная работа [20,8 K], добавлен 05.06.2013

  • Шляхи надходження в довкілля сполук купруму, форми його знаходження в об'єктах навколишнього середовища та вміст в земній корі. Запаси мідних руд. Огляд хімічних та фізичних методів аналізу. Екстракційно-фотометричне визначення купруму в природній воді.

    курсовая работа [270,8 K], добавлен 09.03.2010

  • Характеристика схильності сполук до хімічних перетворень та залежність їх реакційної здатності від атомного складу й електронної будови речовини. Двоїста природа електрона, поняття квантових чисел, валентності, кінетики та енергетики хімічних реакцій.

    контрольная работа [32,1 K], добавлен 30.03.2011

  • Mac-спектрометрія є одним з найбільш ефективних експресних методів аналізу, установлення будови як індивідуальних органічних сполук, так і синтетичних, природних сполук та їхніх сумішей. Автоматичне порівняння зареєстрованого спектра з банком спектрів.

    реферат [456,8 K], добавлен 24.06.2008

  • Особливості колориметричних методів аналізу. Колориметричне титрування (метод дублювання). Органічні реагенти у неорганічному аналізі. Природа іона металу. Реакції, засновані на утворенні комплексних сполук металів. Якісні визначення органічних сполук.

    курсовая работа [592,9 K], добавлен 08.09.2015

  • Дослідження явища хімічних зв’язків - взаємодії між атомами, яка утримує їх у молекулі чи твердому тілі. Теорія хімічної будови органічних сполук Бутлерова. Характеристика типів хімічного зв’язку - ковалентного, йодного, металічного і водневого.

    презентация [950,3 K], добавлен 17.05.2019

  • Значення і застосування препаратів сполук ртуті у сільськогосподарському виробництві, в різних галузях промисловості та побуті. Фізичні і хімічні властивості сполук ртуті. Умови, що сприяють отруєнню. Клінічні симптоми отруєння тварин різних видів.

    курсовая работа [34,2 K], добавлен 19.06.2012

  • Поняття карбонових кислот як органічних сполук, що містять одну або декілька карбоксильних груп COOH. Номенклатура карбонових кислот. Взаємний вплив атомів у молекулі. Ізомерія карбонових кислот, їх групи та види. Фізичні властивості та застосування.

    презентация [1,0 M], добавлен 30.03.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.