Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фосфорилювання похідних 2-амінотіофену галогенідами фосфору (III)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Амінофосфонові кислоти та їх похідні є складовими багатьох біологічних об'єктів і ретельно досліджуються в останні 10 років. На теперішній час найбільш вивчені аміноалкілфосфонові кислоти - аналоги 2-аміноетанфосфонової кислоти, яка була виявлена в живих організмах. Біологічна активність похідних аміногетерилфосфонових кислот вивчена значно менше, що обумовлено, насамперед, відсутністю доступних методів їх синтезу. До початку 90-х років було відомо лише декілька прикладів C-фосфорильованих аміногетероциклів, одержаних багатостадійними синтезами, що включають на заключній стадії гетероциклізацію ациклічних фосфонатів. Зокрема, перші С-фосфорильовані похідні 2-амінотіофену були отримані у 1997 році гетероциклізацією фосфоровмісних тіоамідів карбонових кислот з -галогенкетонами. В 1996-2000 рр. співробітниками ІОХ НАН України був запропонований метод некаталітичного електрофільного С-фосфорилювання похідних ряду азотистих аміногетероциклів, таких як амінопіразол, амінотіазол та амінотіадіазол, галогенідами фосфору (III) в основних середовищах, що дозволило отримати відповідні похідні аміногетерилфосфонових кислот. Виходячи з цього, вивчення реакції С-фосфорилювання похідних 2-амінотіофену галогенідами фосфору (III) викликає інтерес як з теоретичної, так і практичної точок зору.

Мета і завдання досліджень. Мета роботи полягала у вивченні та розробленні методів прямого С-фосфорилювання похідних 2-амінотіофену із захищеною аміногрупою галогенідами фосфору (III) в основних середовищах.

Об'єкт дослідження - похідні 2-амінотіофену в реакціях з галогенідами тривалентного фосфору в основних середовищах

Предмет дослідження - С-фосфорильовані похідні 2-амінотіофену, синтез і вивчення їх хімічних властивостей.

Методи дослідження - органічний синтез, елементний аналіз, спектральні методи (ІЧ-, ЯМР-спектроскопія ³¹Р, ¹Н, ¹³С), рентгеноструктурний аналіз.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась в рамках бюджетної теми відділу хімії фосфороорганічних сполук Інституту органічної хімії НАН України «С-Фосфорильовані гідразони та формамідини в синтезі нових фосфороорганічних сполук» (1998-2000 рр.) (№ держреєстрації 0198U000312).

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше здійснене пряме С-фосфорилювання похідних 2-амінотіофену галогенідами фосфору (III). Розроблені зручні препаративні підходи до C⁵ - та С³-фосфорильованих похідних 2-амінотіофену з різними замісниками біля атома фосфору (III) та (V). Показано, що N, N-диметилформамідиновий замісник біля С²-атома тіофену в значній мірі активує гетероцикл по відношенню до галогенідів фосфору (III), залишаючись незмінним в умовах фосфорилювання. Знайдено, що регіоселективність фосфорилювання залежить від розташування інших замісників у вихідних сполуках. Гідролізом С⁵-фосфорильованих похідних 2-амінотіофену отримані С⁵-фосфорильовані 2-аміно-3-тіофенкарбонові кислоти. Встановлено, що наявність фосфорної функції біля атома вуглецю в положенні 5 похідних 2-аміно-3-алкоксикарбонілтіофену не перешкоджає реакціям гетероциклізації за участю азотовмісного та алкоксикарбонільного угруповань, що дозволило вперше отримати С-фосфорильовані тієно [2,3 - b] піримідони.

Виявлена достатньо висока реакційна здатність С³-атома у 5-алкоксикарбонілзаміщених похідних 2-амінотіофену по відношенню до галогенідів фосфору (III). 3-Фосфорильовані похідні N, N-диметиламіно-N' - (тієніл-2) формамідину використані для синтезу нової анельованої системи - тієно [2,4,1] діазафосфініну. Реакцією С-фосфорилювання бромідами фосфору (III) 5-заміщених похідних 2-амінотіофену, що містять два нуклеофільних центри, - ендоциклічний С³-атом тіофену та екзоциклічні N-, O - або С-центри у функціональному азотовмісному залишку, - вперше отримані нові анельовані системи: 1,2 - дигідротієно [2,4,1] діазафосфінінова, 1,2 - дигідротієно [2,4,1] оксазафосфінінова та 1,2 - дигідротієно [4,1] азафосфінінова. Розроблені методи синтезу конденсованих фосфоровмісних гетеросистем носять загальний характер і також вперше були застосовані до похідних 2-амінофурану та 5-амінопіразолу.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробленні зручних препаративних підходів до C⁵ - та С³-фосфорильованих похідних 2-амінотіофену з різними замісниками біля атома фосфору. Отримані невідомі раніше С⁵-фосфорильовані 2-аміно-3-тіофенкарбонові кислоти та С-фосфорильовані тієно [2,3 - b] піримідони. Розроблені оригінальні методи синтезу похідних невідомих раніше фосфоровмісних гетероциклів, анельованих з ядром тіофену. Одержані сполуки є перспективними щодо подальших перетворень та біологічних досліджень.

Особистий внесок дисертанта. Дисертантом проведені експериментальні дослідження, які стосуються синтезу С⁵ - та С³-фосфорильованих похідних N, N-диметиламіно-N' - (2-тієніл) формамідинів, фосфорилювання N-функціоналізованих похідних 5-алкоксикарбоніл-2-амінотіофену з екзоциклічним нуклеофільним N-, O - або С-центром в азотовмісному залишку, отримання перших представників нових анельованих фосфоровмісних систем на основі амінопохідних тіофену і фурану. Узагальнення одержаних результатів, аналіз спектральних досліджень, встановлення будови отриманих сполук та опрацювання літературних даних також здійснені особисто дисертантом. Постановка задачі та обговорення результатів проведені з науковим керівником д.х.н. Толмачевим А.О. та д.х.н., професором Пінчуком О.М. Синтез С³-фосфорильованих похідних N, N-диметиламіно-N' - (2-тієніл) формамідинів здійснено у співпраці з д.х.н. Івоніним С.П., к.х.н. Кудрею Т.М., к.х.н. Чайковською О.О. та к.х.н. Меркуловим А.С. Синтез похідних 1,2 - дигідротієно [2,4,1] діазафосфініну здійснено у співпраці з провідним інженером Чубарук Н.Г. Рентгеноструктурні дослідження виконані у співпраці з д.х.н. Чернегою О.М.

Апробація роботи. Результати роботи були представлені і доповідались на національних та міжнародних конференціях: 1^шій Всеросійській конференції з хімії гетероциклів пам'яті О.М. Коста, Суздаль, Росія, 19 - 23.09.2000 р.; XV Міжнародній конференції з хімії фосфору, Сендай, Япония, 29.07 - 3.08.2001 р.; Міжнародній конференції з хімії азотовмісних гетероциклів, Харків, 30.09 - 3.10.2003 р.

Публікації за темою дисертації. За матеріалами роботи опубліковано 3 статті у фахових хімічних журналах та тези 3 доповідей.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 128 сторінках і складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку літературних джерел, що містить 117 найменувань. В роботі є 12 таблиць та 4 рисунків.

В першому розділі викладені, узагальнені та систематизовані літературні дані, присвячені методам С-функціоналізації похідних 2-амінотіофену. Результати власних досліджень автора викладено в другому та третьому розділах. У другому розділі розглянуті реакції фосфорилювання похідних 2-амінотіофену галогенідами фосфору (III) по атому вуглецю в положенні 5 гетероциклу, а також властивості отриманих 5-фосфорильованих 2-амінотіофенів. У третьому розділі представлені результати С³-фосфорилювання похідних 5-алкоксикарбонілзаміщених 2-амінотіофенів.

Основний зміст роботи

5-Фосфорильовані похідні 2-амінотіофену

Відомо, що 2-тієнілдихлорфосфін може бути отриманий фосфорилюванням тіофену трихлоридом фосфору в присутності тетрахлориду олова. Проте перебіг реакції у відсутності каталізатора, навіть з більш активним трибромідом фосфору, вимагає жорстких умов - нагрівання до 150-160⁰С в запаяній ампулі. Пізніше було встановлено, що С⁵-фосфорилювання N, N-диметилгідразону 2-тієнілкарбальдегіду, завдяки електронодонорним властивостям N, N-диметилгідразонового замісника, відбувається в значно м'якших умовах, а саме, при 20 ⁰С в основних середовищах. Можна було очікувати, що електронодонорний N, N-диметилформамідиновий замісник біля С²-атома тіофену також полегшить фосфорилювання і дозволить проводити реакцію в м'яких умовах. Оскільки N, N-диметиламіно-N' - (тієніл-2) формамідин та його похідні містять два реакційних центри по відношенню до галогенідів фосфору (ІІІ) - екзо - та ендоциклічні С-атоми - напрямок реакції був неочевидний.

Встановлено, що N, N-диметиламіно-N' - (тієніл-2) формамідин 2 реагує з дифенілбромфосфіном при 20 ⁰С в основному середовищі по атому вуглецю в положенні 5 гетероциклу з утворенням фосфіну 3.

Третинний фосфін 3, утворення якого підтверджено методом спектроскопії ЯМР ³¹Р, взаємодією із сіркою був перетворений у фосфінтіоксид 4. На відміну від вихідного N, N-диметиламіно-N' - (тієніл-2) формамідину 2 фосфінтіоксид 4 може зберігатися на повітрі тривалий час. У спектрі ПМР сполуки 4 хімічні зсуви та мультиплетність сигналів С³-Н-, С⁴-Н-протонів тіофену [Н³ = 6.50 м. ч. (³J_H³_H⁴ = 3.6 Гц, ⁴J_H³_Р = 2.7 Гц) та Н⁴ = 7.17 м. ч. (³J_H⁴_Р = 9.3 Гц, ³J_H⁴_H³ = 3.6 Гц)] відповідають представленій структурі.

Таким чином, N, N-диметилформамідиновий замісник біля С²-атома тіофену значно активує гетероцикл по відношенню до галогенідів фосфору (III), залишаючись незмінним в умовах фосфорилювання.

Електронодонорний вплив N, N-диметилформамідинового замісника біля С²-атома тіофену виявився достатнім для здійснення фосфорилювання навіть сполук 5a-c, що містять дезактивуючу алкоксикарбонільну групу біля С³-атома тіофену. Встановлено, що тіофени 5a-c легко фосфорилюються хлоридами та бромідами фосфору (III) по С⁵-атому тіофену. До одного атома фосфору послідовно можна вводити 1, 2, а при використанні триброміду фосфору, також 3 тієнільних залишки.

Утворення фосфорильованих похідних 2-амінотіофену 6 - 10 підтверджено методом спектроскопії ЯМР ¹Н, ³¹Р. В спектрах ПМР сполук 6а, 10a сигнали С⁴-Н-протона резонують при 8.57 м. ч. та 8.13 м. ч., відповідно, та мають вигляд дублета з константою спін-спінової взаємодії ³J_HP = 9.3 Гц. Встановлено, що об'ємні замісники в положенні 4 затруднюють фосфорилювання.

Використання арил - та гетерилдигалогенфосфінів при фосфорилюванні сполук 5a, b дозволило отримати змішані третинні гетерилфосфіни 11. Сполуки 6 - 11 - кристалічні речовини, охарактеризовані методами спектроскопії ЯМР ¹Н, ³¹Р.

Майже всі одержані дигалоген - 6, 7, галогенфосфіни 8, 9 та третинні фосфіни 10a-c виявляють хімічні властивості, типові для похідних тривалентного фосфору. На їх основі синтезовані різноманітні сполуки три - та чотирикоординованого фосфору. Разом з тим, слід зазначити, що фосфіни 10b, c, які містять об'ємні замісники в положенні 4, на відміну від сполуки 10a, не реагують з арилазидами.

Виявлено також, що метилфосфонієві солі 12b, c, які отримані на основі фосфінів 10b, c, мають цікаві спектральні властивості, обумовлені просторовими ефектами арильних замісників в положенні 4 тіофену. В спектрах ПМР сполук 12b, с спостерігається значний зсув сигналів протонів Р-метильних груп в сильне поле у порівнянні зі сполукою 12a (табл.). Цей ефект обумовлений магнітним екрануванням Р-метильної групи арильними замісниками. Дослідження методом рентгеноструктурного аналізу кристалу сполуки 12b свідчать, що у просторі фенільні кільця утворюють «корону» навколо Р-метильної групи (рис. 1). Утворення просторово-об'ємної конфігурації «корона» в молекулі сполуки 12b обумовлено просторовою будовою вихідного фосфіну 10b, оскільки алкілування перебігає без обернення конфігурації. Розрахунки потенційної енергії молекули фосфіну 10b методом молекулярної механіки (ММ+) свідчать, що утворення конфігурації «корона» є більш енергетично вигідним в порівнянні з іншими конфігураціями.

Величини хімічних зсувів протонів Р-метильних груп у метил-трис-тієнілфосфоній йодидах 12a-c, (м. ч., ТМС), J (Гц).

фосфорилювання протон амінотіофен

У випадку метилфосфонієвої солі 12c в спектрі ПМР спостерігається більш складна картина. Протони Р-метильної групи виявляються у вигляді двох дублетних сигналів. Роздвоєння сигналу пояснюється неоднаковим розташуванням у просторі орто-хлорфенільных замісників. Серед трьох можливих варіантів взаємного розташування замісників дві комбінації, I та II, ідентичні (рис. 2). Отже, очікуване співвідношення інтегральних інтенсивностей становить 2:1, що і спостерігається експериментально в спектрі ПМР сполуки 12c.

Властивості с-фосфорильованих похідних 2-амінотіофену

N, N-Диметилформамідинове угруповання в гетарилформамідинах не зачіпається в умовах фосфорилювання, але легко перетворюється на амінофункцію в умовах лужного гідролізу. Це дозволило одержати 2-амінопохідні невідомих до початку наших досліджень та перспективних в біологічному відношенні фосфорильованих 3-тіофенкарбонових кислот (13 - 15). Реакція легко перебігає як при наявності одного, так і трьох тієнільних залишків. Симетричний третинний фосфін 10a також гладко вступає в реакцію гідролізу з утворенням фосфорильованої 2-аміно-3-тіофенкарбонової кислоти 14 із збереженням С-Р-зв'язків.

Сполуки 16 та 17 в умовах кислотного гідролізу легко перетворюються на фосфорильовані 2 - (N-форміламіно) - 3-алкоксикарбонілтіофени 18 та 19 відповідно.

Кислотний гідроліз імінофосфіну 20 супроводжується розщепленням P=N-зв'язку з утворенням трис-тієнілфосфіноксиду 21.

Сполуки 13 - 21 - кристалічні безбарвні речовини, будова яких підтверджена методами спектроскопії ЯМР ³¹Р, ¹Н.

Як відомо, похідні 2-амінотіофену, що містять алкоксикарбонільну та N, N-диметилформамідинову групи в сусідніх положеннях, широко використовуються в синтезі тієнопіримідонів, серед яких знайдені високоефективні медичні препарати. Нами встановлено, що наявність фосфорної функції в положенні 5 гетероциклу 16 не перешкоджає перебігу циклізації з утворенням С-фосфорильованого тієнопіримідону 22. Реакція проходить легко як при наявності одного, так і трьох тієнільних залишків з утворенням, наприклад, сполуки 24.

Незважаючи на досить жорсткі умови проведення реакції циклізації, фосфін 10b також перетворюється на похідну тієнопіримідону 23 із збереженням С-P-зв'язків.

Для іміно - 17 та фосфінотіоксидів 20 можлива циклізація з гідразином, що приводить до утворення С-фосфорильованих похідних 2-амінотієнопіримідону 25.

Однак, при наявності арильних замісників в положенні 4 тіофену циклізація з гідразином не відбувається. Замість очікуваних тієнопіримідонів утворюються похідні 2-амінотіофену.

3-Фосфорильовані похідні 2-амінотіофену

Наступним етапом наших досліджень було вивчення С-фосфорилювання похідних 2-амінотіофену, що містять алкоксикарбонільний замісник в положенні 5 гетероциклу. Встановлено, що N, N-диметиламіно-N' - (тієніл-2) - формамідин 26 реагує з трибромідом фосфору селективно по С³-атому тіофенового кільця. Виявлена менша активність амідину 26 в порівнянні з його 2,3-ізомером 5a. Завершення реакції сполуки 26 з трибромідом фосфору потребує 12 год., тоді як 2,3-ізомер перетворюється на дибромфосфін 23 протягом 1.5 год. Крім того, у випадку С³-фосфорилювання до одного атома фосфору не можна ввести 2 або 3 тієнільних залишки. Утворення дибромфосфіну 27 підтверджено методом спектроскопії ЯМР ³¹Р. На основі дибромтієнілфосфіну 27 отримані похідні три - та чотирикоординованого фосфору 28, 29.

Фосфорилювання N, N-диметиламіноформамідинової похідної 2-аміно-5-алкоксикарбонілфурану 30 галогенідами фосфору (ІІІ) також відбувається по С³-атому гетероциклу з утворенням С³-фосфорильованих похідних 2-амінофурану, на основі яких отримані різноманітні сполуки трикоординованого 30 та чотирикоординованого 31, 32 фосфору. Встановлено, що 2 - (N, N-диметиламінометиліденаміно) - 5-алкоксикарбонілфуран в реакціях С³-фосфорилювання галогенідами фосфору (ІІІ) виявляє більшу активність, ніж його тіофеновий аналог 26. Наприклад, N, N-диметиламіно-N' - (фурил-2) - формамідин з трибромідом фосфору, на відміну від N, N-диметиламіно-N' - (тієніл-2) формамідину, легко реагує з утворенням симетричного фосфіну 33.

Наявність у сполуці 28 фосфорної функції в сусідньому положенні до N, N-формамідинової дозволило використати її в синтезі нової анельованої фосфоровмісної системи. Послідовною обробкою сполуки 28 гексахлоретаном та аміаком здійснено синтез тієно [2,4,1] діазафосфініну 36. Всі перетворення відбуваються в досить м'яких умовах, а саме, при 20 ⁰С.

В спектрі ПМР (CDCl₃) цієї сполуки С³-Н-протон резонує при 8.06 м. ч. (³J_НР= 44.7 Гц).

Просторова будова сполуки 36 досліджена методом рентгено-структурного аналізу (рис. 3). Знайдено, що система майже планарна, двогранний кут між шести - та п'ятичленним гетероциклами становить 4.4⁰. Слід зазначити також, що в молекулі спостерігається суттєва делокалізація електронної густини в системі зв'язків N1-C1=N2-C2-C3=C4=C5.

Представлений метод синтезу тієно [2,4,1] діазафосфініну 36 був також застосований до похідної 2-амінофурану 31, що дозволило отримати першого представника 37 нової фосфоровмісної анельованої системи фурано [2,4,1] діазафосфініну.

В спектрі ПМР (CDCl₃) сполуки 37 сигнал С³-Н-протона резонує при 7.89 м. ч. (³J_НР= 48 Гц). Таким чином, константа спін-спінової взаємодії С³-Н-протона з ендоциклічним атомом фосфору ³J_НР знаходиться в межах 45 - 48 Гц і є характерною для [2,4,1] діазафосфінінів, конденсованих з п'ятичленним гетероциклом.

Враховуючи високу нуклеофільність С³-атома в 5-алкоксикарбонілзаміщеному 2-амінотіофені по відношенню до триброміду фосфору, можна було очікувати, що в реакції фосфорилювання N-заміщених похідних тіофену з екзоциклічними нуклеофільними атомами братимуть участь обидва реакційних центри, що зробить можливим одностадійний синтез нових анельованих фосфоровмісних гетеросистем.

Дійсно, похідна 2-амінотіофену 38, що містить N-нуклеофільний центр в екзоциклічному залишку, реагує з бромідами фосфору (III) за участю двох реакційних центрів з утворенням нової анельованої 1,2 - дигідротієно [4,2,1] діазафосфінінової системи 39. Реакція перебігає в досить м'яких умовах, а саме, в середовищі піридину або бензену в присутності триетиламіну при 20 ⁰С.

В спектрах ЯМР ³¹Р сполук 39 спостерігаються сигнали при 107 м. ч. (R = Br) та 35 м. ч. (R = Ph). Сполука 39 (R = Br) реагує з вторинними амінами, наприклад, морфоліном з утворенням 1 - (4`-морфолініл) - 3-феніл-1³-тієно [3,2 - е] [2,4,1] - діазафосфініну 40. Сполуки 39 (R = Ph) та 40 проявляють характерні властивості похідних тривалентного фосфору - легко окиснюються сіркою та перекисом водню з утворенням похідних чотирикоординованого фосфору 41a, b.

Сполуки 41a, b - кристалічні речовини, охарактеризовані методами спектроскопії ЯМР ³¹Р, ¹Н, ¹³С. Просторова будова похідної 41b досліджена методом рентгеноструктурного аналізу.

З'ясовано, що молекула сполуки 41b майже планарна. Двогранний кут між шести - та п'ятичленним циклами становить 7,8⁰. Бензенове кільце C (7-12) утворює з цією площиною двогранний кут 33.7^о. Атом N(1) має плоскотригональну конфігурацію зв'язків, атом N(3) - слабкопірамідальну (сума валентних кутів при цих атомах 360.0 (3) та 352.3 (3)^о). Ефективне спряження неподіленої пари електронів атома N(1) з -системою зв'язку N(1)=C(1) приводить до помітного скорочення зв'язку N(1) - C(1) 1.374 (2) Е та до скорочення зв'язку C(1) - N(2) 1.304 (2) Е в порівнянні з величинами 1.43-1.45 і 1.27 Е, що характерні для чисто одинарного та подвійного зв'язків N(sp²) - C(sp²). Розподіл міжатомних відстаней в системі зв'язків N1-C1=N2-C2-C3=C4=C5 свідчить про суттєву делокалізацію електронної густини. Інші геометричні параметри молекули не виходять за межі відомих величин.

Розроблений нами метод синтезу 1,2 - дигидротієно [2,4,1] діазафосфінінів 39 - 41 також був застосований для отримання перших представників 43, 44 нової гетеросистеми - піразоло - 1,2 - дигідродіазафосфініну на основі 5-піразоліламідину 42.

В спектрі ЯМР ³¹Р сполуки 43 спостерігається сигнал при 120 м. ч. Будова похідних 44 доведена методами спектроскопії ЯМР ³¹Р,¹Н.

Фосфорилювання 2-ариламідо-5-алкоксикарбонілтіофену 45 також відбувається за участю двох реакційних центрів - ендоциклічного С - та екзоциклічного О-центрів - з утворенням фосфоровмісної системи - 1,2 - дигідротієно [2,4,1] оксазафосфініну 46. На основі сполуки 46 отримані похідні три - 47 та чотирикоординованого фосфору 48. Будову сполуки 48 доведено методами спектроскопії ЯМР ³¹Р, ¹Н.

Фосфорилювання трибромідом фосфору похідної 2-амінотіофену 49, що містить в своїй структурі екзоциклічний єнамінний фрагмент, також перебігає за участю двох С-нуклеофільних центрів з утворенням - 1,2 - дигідротієно [4,1] азафосфініну 50. На основі сполуки 50 отримані похідні три - 51 та чотирикоординованого фосфору 52.

Сполуки 52 - кристалічні речовини, будова яких доведена методами спектроскопії ЯМР ³¹Р, ¹Н. В спектрах ПМР сполук 52 значення констант ³J С⁴-Н протона тіофену та СН=N-протона становлять 4.8 Гц та ~ 24 Гц, відповідно, тоді як в спектрі вихідної сполуки 49 константам ³J цих протонів відповідають величини 3.9 Гц та 10.5 Гц.

Висновки

фосфорилювання протон амінотіофен

1. Розроблено метод прямого селективного С-фосфорилювання похідних 2-амінотіофену галогенідами фосфору (ІІІ), який, в залежності від структури замісника біля атома азоту, дозволяє отримувати ациклічні або анельовані фосфоровмісні сполуки.

2. Похідні 2 - (N, N-диметиламінометиліденаміно) тіофену, в залежності від розміщення інших замісників у гетероциклі, селективно реагують з галогенідами фосфору (III) по положеннях 5 або 3. У випадку С⁵-фосфорилювання до одного атома фосфору послідовно можна вводити 1, 2 та 3 тієнільних залишки.

3. Показано, що гідроліз С⁵-фосфорильованих похідних 2 - (N, N-диметиламінометиліденаміно) - 3-алкоксикарбонілтіофену є новим зручним методом одержання перспективних в біологічному плані С⁵-фосфорильованих похідних 2-аміно-3-тіофенкарбонових кислот.

4. Встановлено, що С⁵-фосфорильовані похідні 2 - (N, N-диметиламінометиліденаміно) - 3-алкоксикарбонілтіофену є доступними вихідними в синтезі невідомих раніше С-фосфорильованих тієно [2,3 - b] піримідонів. Реакція циклізації при дії формаміду або гідразину легко перебігає як при наявності одного, так і трьох тієнільних залишків біля атома фосфору.

5. На основі С³-фосфорильованих похідних 2 - (N, N-диметиламіномети-ліденаміно) тіофену розроблено метод синтезу нової фосфоровмісної анельованої системи - тієно [2,4,1] діазафосфініну.

6. Висока нуклеофільність С³-атома в 5-заміщених похідних 2-амінотіофену по відношенню до галогенідів фосфору (III) дозволяє використовувати його N-функціоналізовані похідні, що містять екзоциклічні нуклеофільні N-, O - або С-центри, в одностадійному синтезі невідомих раніше анельованих гетеросистем - 1,2 - дигідротієно [2,4,1] діазафосфініну, 1,2 - дигідротієно [2,4,1] оксазафосфініну та 1,2 - дигідротієно [4,1] азафосфініну.

Основний зміст дисертації викладено в роботах

1. Svetlana A. Kovalyova, Sergey P. Ivonin, Anatoliy. S. Merkulov, Tamara N. Kudrya, Alexandra A. Chaikovskaya, Аndrey А. Tolmachev, Alexandr M. Pinchuk. Phosphorylation of 2 - (3-Methyl - 1,3 - diazabuten-1-yl) - 3-ethoxycarbonylthiophenes with Phosphorus (III) Halides // Heteroatom Chem. - 2001. - vol. 12 - No. 7 - p. 641-651 (Здобувачем проведені експериментальні дослідження, які стосуються фосфорилювання 2 - (3-метил - 1,3 - діазабутен-1-іл) - 4-арил-3-етоксикарбонілтіофенів та доказу будови синтезованих сполук).

2. С.А. Ковалева, Н.Г. Чубарук, А.А. Толмачев, А.М. Пинчук. 1,2 - Дигидропиразоло(тиено) - 1⁵ - [2,4,1] - диазафосфинины // ХГС -2001. - №9. - с. 1287-1289. (Здобувачем синтезовані похідні 1,2 - дигідротієно [2,4,1] діазафосфініну та здійснений доказ будови синтезованих сполук).

3. С.А. Ковалева, С.П. Ивонин, А.М. Пинчук, А.А. Толмачев. Фосфорилирование 5 - (3`-метил-1`, 3`-диазабут-1`-енил) - 2-карбалкокситиофенов и фуранов галогенидами трехвалентного фосфора. // ХГС -2001. - №9. - с. 1285-1287 (Здобувачем проведені експериментальні дослідження, які стосуються синтезу 3-фосфорильованих похідних 2-амінотіофену та доказу їх будови).

4. Ковалева С.А., Меркулов А.С., Толмачев А.А. Электрофильное замещение в 2-аминотиофенах. // 1^ая Всероссийская конференция по химии гетероциклов памяти А.Н. Коста. Тезисы докладов. - Суздаль, Россия. - 2000. - с. 217

5. Svetlana A. Kovalyova, Andrey A. Tolmachev, Sergey P. Ivonin, Alexander M. Pinchuk. Phosphorylation of 5 - (N, N-Dimethylaminomethylidenamino) - thiophene and Furans with Phosphorus (III) Halides. //XV-th International Conference on Phosphorus Chemistry (ICPC 15). Abstract Book. - Sendai, Japan. - 2001. - p. 237

Размещено на Allbest.ru