Кількісний опис хімічної модифікації міцелярних розчинів додецилсульфату натрію і модель утримування в міцелярній рідинній хроматографії

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 6 розділів, висновків, списку використаної літератури із 250 джерел, списку авторських публікацій, 1 додатку. Загальний обсяг дисертації становить 228 сторінок; робота містить 43 таблиці та 58 рисунків.

Основний зміст роботи

Як способи регулювання міцелярних властивостей розчинів NaDS вивчено:

обмін протиіонів Na⁺ на двозарядні М²⁺ (Mg²⁺, Ni²⁺, Co²⁺, Cu²⁺) та однозарядні органічні (катіони тетраетил- і тетрабутиламонію);

змінювання концентрації протиіонів (сольові ефекти й іонний обмін на поверхні міцел);

комплексоутворення протиіонів з нейтральними лігандами (краун-ефіри на основі 18-краун-6, о-фенантролін, 2,2'-діпіридил);

введення неіонної ПАР Твін 80;

введення аліфатичних спиртів; вплив суміші спиртів і неорганічної солі.

Усього вивчено більше 200 систем, що відрізняються типом і вмістом модифікатора.

В модифікованих системах визначено кількісні характеристики міцелярних розчинів додецилсульфату натрію: критична концентрація міцелоутворення (cmc), ступінь зв'язування протиіонів (в), електростатичний потенціал міцелярної поверхні (ш), відношення довжин напівосей модифікованих міцел додецилсульфату магнію (Р); розраховані константи обміну протиіонів і числа агрегації модифікованих міцел з одно - та двозарядними протиіонами.

Вперше як рK_а-проба при дослідженні міцел NaDS використовувався аніонний гідрофобний децилеозин (ДЕ). З ним, а також з катіонними рK_а-пробами визначено ступінь зв'язування протиіонів та електростатичний потенціал міцелярній поверхні у відповідності з електростатичною моделлю:

, (1)

де  - «внутрішнє» («intrinsic») значення константи іонізації індикатора, що є неелектростатичною складовою ; T, F і R мають своє звичайне значення.

Виявилося, що застосування аніонної рK_а-проби при вивченні аніонних міцел дозволяє одержати більш об'єктивні оцінки міцелярних характеристик. Для міцел додецилсульфатів з двозарядними протиіонами одержано рівняння залежностей логарифму cmc та від логарифму рівноважної концентрації протиіонів, та показано, що ступінь зв'язування протиіонів практично не залежить від природи двозарядного протиіона.

Заміщення в міцелах додецилсульфату протиіонів натрію на двозарядні викликає перебудову сферичних міцел у циліндричні. Методом візкозиметрії встановлено, що міцели Mg(DS)₂ істотно анізометричні; відношення довжин напівосей у розчинах 0.005 - 0.1 моль/л Mg(DS)₂, що не містять сольових доданків, складає близько 8-15 одиниць і збільшується при додаванні солі MgSO₄. При дослідженні впливу доданків солей із двозарядним катіоном на поверхневий потенціал міцел Mg(DS)₂ виявлено новий ефект - наявність ділянки насичення при високих концентраціях протиіонів (рис. 1), що зафіксовано як з катіонними пробами - метиловим жовтим (МЖ) та гексаметоксі червоним (ГМЧ), так і з аніонним ДЕ.

Вперше досліджено вплив комплексних двозарядних протиіонів на міцелярні характеристики додецилсульфату. В дослідженнях попередників [Evans D.F. - 1988] ліганди самі впроваджувалися в міцелу, а тоді важко розділити ефекти безпосереднього комплексоутворювання ліганду з протиіоном і пов'язані з упровадженням самого ліганду в міцелу. Вибрані нами о-фенантролін і 2,2' - діпіридил у відсутності М²⁺ не впливають на характеристики

Таблиця 1. Вплив комплексних протиіонів на електростатичні властивості міцел M(DS)₂

міцелоутворення, а отже, введення саме цих лігандів супроводжується тільки модифікацією протиіону. Комплексоутворення двозарядних протиіонів з нейтральними лігандами зменшує cmc М(DS)₂ і підсилює сольовий ефект: комплексні протиіони знижують електростатичний потенціал міцелярній поверхні значно більше, ніж незв'язані М²⁺ при тій же концентрації. Про це свідчить суттєве зниження (ГМЧ) при додаванні вищезгаданих лігандів (табл. 1). Ефект, що спостерігається, залежить від гідрофобності ліганда, а не від природи комплексоутворювача.

Для адекватного опису обміну різнозарядних протиіонів на поверхні міцел додецилсульфату в роботі випробувано декілька моделей. Обмін різнозарядних протиіонів у шарі Штерна міцел М(DS)₂ можна розглядати за схемою:

, (2)

де  - ступінь зв'язування протиіону, а m відноситься до міцелярної псевдофази. Константа, що характеризує процес (2), має зміст параметра селективності, S ^/, і оцінювали як на підставі потенціометричних даних логарифмічних залежностей cmc від , так і за даними міцелярно зв'язаного індикатора відповідно до моделі Габоріо [Gaboriaud R. - 1984].

Для опису експериментальних даних застосовували наступні модифікації рівняння Габоріо (3) і (5) та аналог рівняння Нікольського (4) і (6): при виборі двозарядного М²⁺ як первинного протиіона рівняння мають вигляд

 = - , (3)

 = - ; (4)

якщо первинним є іон Na⁺, тоді

 =  - , (5)

 =  - . (6)

Значення const_Na і const_М відповідають значенням вільних членів залежностей, що описують сольові ефекти у міцелярному середовищі додецилсульфатів з одним сортом протиіонів Na⁺ чи М²⁺. Значення параметрів селективності з рівнянь (3) - (6) знаходили методом регресії. Виявилось, що адекватний опис експериментальних даних забезпечують тільки моделі, де первинним іоном є однозарядний (рівняння (5) і (6)). Дещо кращий опис даних забезпечує рівняння (6), що є аналогом рівняння Нікольського.

Додавання в міцелярне середовище NaDS краун-ефірів - 18-краун-6 (18С6), діциклогексил-18-краун-6 (ДЦГ18С6), дібензо-18-краун-6 (ДБ18С6) суттєво зменшує електростатичний потенціал міцелярної поверхні. Показано, чим більша гідрофобність ліганду, тим менша його кількість потрібна для досягнення однакової модифікуючої дії.

В змішаних міцелах NaDS+Твін 80 зі зростанням частки неіонної компоненти електростатичний потенціал міцелярної поверхні знижується, що встановлено як з катіонною (МЖ), так і з аніонною (ДЕ) рK_а-пробами, але з катіонним індикатором спостерігається більш різкий характер залежності.

Найбільш докладно в роботі вивчено властивості «гібридних» міцелярних середовищ NaDS зі спиртами-модифікаторами (1-бутанол, 1-пентанол), оскільки саме такі середовища набули широкого застосування як елюенти в міцелярній рідинній хроматографії. Методами потенціометрії, спектрофотометрії та кондуктометрії визначено значення критичної концентрації міцелоутворення, ступеня зв'язування протиіонів (табл. 2), електростатичного потенціалу міцелярній поверхні, чисел агрегації.

Міцелярні характеристики NaDS в присутності спиртів-модифікаторів описано рівняннями регресії:

в присутності ізопентанолу в діапазоні ц від 0.5 до 2.0%

в = (2.9 ± 0.3) + (0.88 ± 0.10) lg cmc (r = 0.993); (7)

в присутності 1-пентанолу в діапазоні ц від 0.5 до 1.5%

в = (2.56 ± 0.12) + (0.74 ± 0.04) lg cmc (r = 0.998). (8)

Таблиця 2. Основні кількісні характеристики міцелоутворення NaDS в присутності 1-пентанолу або ізопентанолу.

^* - знайдено за рівняннями (7) і (8)

Вперше показано, що в присутності 1-пентанолу змінюється характер концентраційної залежності електростатичного потенціалу міцелярної поверхні порівняно з немодифікованими розчинами NaDS (рис. 2). На залежності електростатичного потенціалу від концентрації 1-пентанолу виявлено мінімум при співвідношенні концентрацій NaDS-пентанол 1:5 (рис. 3). Відзначимо, що таке співвідношення відповідає оптимальному складу елюенту, емпірично знайденому при хроматографуванні барбітуратів [Рухадзе М.Д. - 1998], вітамінів групи В [Monferrer-Pons L. - 2003], антигістамінних препаратів [Gil-Agustн M. - 2000, 2001].

Характеристики міцелоутворення як параметри моделі утримання в міцелярній рідинній хроматографії

Модифіковані міцелярні розчини додецилсульфату натрію використано при розробці методики розділення п'яти цитостатичних антибіотиків ряду рубоміцина методом міцелярної рідинної хроматографії. Рухомі фази створювали на основі NaDS з концентраціями, що перевищували cmc, а в ролі модифікатора досліджено різні спирти (метанол, етанол, пропанол, ізопропанол, 1-бутанол, 2-бутанол, трет-бутанол, 1-пентанол, ізопентанол і 1-гексанол). Розділення антибіотиків спостерігалося в присутності пропанолів, бутанолів і пентанолів (рис. 4). Однак приблизно однакових результатів досягаємо при різній кількості модифікаторів - тим більшій, чим менше вуглецевих атомів містить молекула спирту. Оптимальним визнано наступні склади рухомої фази: 0.05 М NaDS, модифікатор - 1-пентанол з об'ємною часткою 1%, чи модифікатор - 1-бутанол з об'ємною часткою 6%.

Визначення похідних рубоміцину за методикою МРХ відрізняється від методики, що запропонована Європейською фармакопеєю, меншою токсичністю та меншими витратами реагентів й меншою їх займистістю (1% 1-пентанолу замість 50% метанолу чи ацетонітрилу).

З використанням рівнянь класичної елюаційної моделі (рівняння 9, 10) визначена чутливість сили елюенту до зміни концентрації ПАР або модифікатора на ділянках, де залежність lg k від концентрації близька до лінійної (k - коефіцієнт ємності). При постійній концентрації NaDS (0.05 моль/л) приблизно однаковий вплив на силу елюенту мають 1-PtOH у діапазоні об'ємних часток 1-2% та isoPtOH у діапазоні об'ємних часток 1.5-3%. Трохи менший рівень впливу модифікатора спостерігається в діапазоні об'ємних часток 1-PtOH 2-2.5% або 1-BuOH 2-8% або isoBuOH 2-10%.

Задача оптимізації складу міцелярного елюенту в МРХ ускладнюється тим, що, потрібна одночасна оптимізацію сили розчинника і селективності розділення на основі як вибору ПАР і модифікатора, так і змінювання їх концентрацій. Для оптимізації використовують такі моделі хроматографічного утримування:

класична елюаційна модель:

lg k = k₀ - S ц (при [M] = const); (9)

lg k = k ^/₀ - S^/ [M] (при ц = const); (10)

де  - об'ємна частка модифікатора, [M] - рівноважна концентрація міцел, S і S^/ - коефіцієнти, що характеризують чутливість елююючої сили до змінювання концентрації модифікатора або ПАР відповідно;

рівняння Strasters J.K., Khaledi M.G. (1990):

(11)

рівняння J.R. Torres-Lapassiу (1993, 1995):

1/k = с₀ + с₁ [M] + с₂ ц + с₃ [M] ц (12)

1/k = c₀^/ + c₁^/ [M] (при ц = const) (13)

1/k = c₀^/ + c₂^/ ц (при [M] = const) (14)

рівняння M.C. Garcia-Alvarez-Coque та співавторів (2000):

, (15)

де ; ; .

Константи K_AS і K_AМ характеризують процес асоціації аналіту зі стаціонарною фазою і міцелами відповідно; коефіцієнти пропорційності K_AD, K_MD і K_SD є формальними і характеризують відносне змінювання концентрації аналіта в водній фазі, міцелярній псевдофазі і на стаціонарній фазі відповідно.

Досвід, накопичений в МРХ, свідчить про те, що лінійні залежності (9) і (10) спостерігаються лише в вузьких діапазонах концентрацій, особливо це стосується залежності (10). Рівняння (11) - (14) є суто емпіричними, де коефіціентам не надається певного фізичного змісту. Застосування моделі (15) та аналогічних їй потребує великого обсягу експерименту для обчислення 4-8 констант та коефіцієнтів пропорційності.

В жодній з моделей не враховуються міцелярні характеристики самого елюенту та їх змінювання при зміні складу елюенту.

Оскільки саме з міцелами пов'язана специфіка МРХ, становлять інтерес такі фізико-хімічні моделі утримування, параметрами яких безпосередньо є характеристики міцелоутворення. Нами створено таку модель на основі одержаної в роботі кількісної характеристики модифікованих міцелярних розчинів NaDS, що застосовуються як елюенти. Модель базується на уявленні про зміну мікрооточення аналіту при переході з міцелярної рухомої на модифіковану стаціонарну фазу. Відомо, що поверхня октадецилсилікагельної стаціонарної фази контактує з міцелярним елюентом і являє собою шар адсорбованих ПАР і спирту-мофікатора. Локалізуючись в міцелах рухомої фази чи на поверхні стаціонарної фази, аналіт потрапляє в оточення агрегованих мономерів ПАР і спирту.

Схематично процес розподілу аналіту між рухомою й стаціонарною фазою можна представити рівнянням:

{A R_l S_n }_m - {A R_p S_q }_s + x R + y S, (16)

де А - аналіт, R - молекула спирту, S - мономер ПАР; індекси m і s відносяться до рухомої і стаціонарної фаз відповідно, різниці x = l - p, і y = n - q є підгінними параметрами моделі. Згідно розподілу аналіту за схемою (16) одержана загальна залежність коефіцієнта утримання від вмісту ПАР і спирту:

lg k = const - x lg C_R + y в lg C_s  + x lg  + y в lg (1 - в), (17)

де cmc - критична концентрація міцелоутворення, в - ступінь зв'язування протиіонів, Р_m/w - константа зв'язування спирту міцелами; С_s, х_s - загальна концентрація та мольний об'єм NaDS відповідно, C_R - загальна концентрація спирту. Окремі випадки залежності відповідають фіксованій концентрації одного з компонентів (при фіксованій концентрації спирту - рівняння (18), при фіксованій концентрації ПАР - рівняння (19)):

lg k = const + y в lg C_s + x lg , (18)

lg k = const - x lg C_R + y в lg {C_s (1 - в)}. (19)

Отже, вплив концентрації кожного з компонентів елюенту на характеристики утримування не можна розглядати ізольовано. Має місце взаємовплив цих чинників: змінювання концентрації модифікатора супроводжується змінюванням ступеня зв'язування протиіонів міцелами ПАР, а змінювання концентрації ПАР супроводжується зсувом рівноваги розподілу модифікатора між водною фазою і міцелярною псевдофазою. Запропоновану модель використано для опису експериментальних даних із розділення 5 антибіотиків ряду рубоміцина та 4 ефірів п-гідроксибензойної кислоти із міцелярними рухомими фазами на основі додецилсульфату натрію, модифікатори - 1-пентанол та ізопентанол.

Аналіз відхилень розрахункових та експериментальних характеристик утримування (рис. 5-6) показав, що при наявності всього двох підгінних параметрів (замість 4-8 в інших моделях) запропонована нами модель забезпечує значно кращий опис експериментальних даних, ніж відомі напівемпіричні моделі. Із застосуванням розробленої моделі встановлено, що на міцелоподібній поверхні стаціонарної фази співвідношення спирт: ПАР менше, ніж в міцелах рухомої фази.

Нова модель придатна для прогнозування можливого впливу на характеристики хроматографічного розділення супутніх компонентів проби: її параметрами є такі характеристики міцелоутворення, як критична концентрація міцелоутворення та ступень зв'язування протиіонів, а в першій частині роботи виявлено характер змінювання цих характеристик в присутності різних речовин-модифікаторів.

Висновки

На основі кількісного опису міцелоутворення додецилсульфату натрію в умовах хімічної модифікації створено нову модель хроматографічного утримування в міцелярній рідинній хроматографії, яка враховує міцелярні властивості елюенту і взаємовплив його компонентів (поверхнево-активної речовини та модифікатора) на коефіцієнти ємності.

Кількісно охарактеризовано міцелярні розчини додецилсульфату натрію, що модифіковані неорганічними (нітрат натрію, хлориди й сульфати натрію, магнію, кобальту, нікелю та міді) й органічними (18-краун-6, ДЦГ-18-краун-6, ДБ-18-краун-6, 1-пентанол, ізопентанол, Твін 80) додатками. Визначено критичні концентрації міцелоутворення, ступінь зв'язування протиіонів, електростатичний потенціал міцелярної поверхні, числа агрегації, відношення довжини півосей, коефіцієнти обміну різнозарядних протиіонів на міцелярній поверхні додецилсульфату. Застосування аніонної рK_а-проби (децилеозин) дозволило уникнути похибок в оцінках електростатичного потенціалу міцелярної поверхні та ступеня зв'язування протиіонів, зумовлених асоціацією індикатора з мономерами ПАР.

Вплив модифікуючих додатків на властивості мікрогетерогенних середовищ на основі додецилсульфату натрію характеризується наступними особливостями:

· заміна протиіонів натрію на двозарядні протиіони викликає перебудову сферичних міцел NaDS в циліндричні M(DS)₂, істотне зниження електростатичного потенціалу і появу специфічної ділянки «насичення» на залежності потенціалу від концентрації солі двозарядного катіону;

· обмін різнозарядних протиіонів на поверхні міцел додецилсульфату відповідає модифікованим рівнянням Габоріо й Нікольського, якщо за первинний протиіон обрано однозарядний.

· комплексоутворення двозарядних протиіонів з нейтральними лігандами (о-фенантролін, 2,2 - дипіридил) знижує cmc M(DS)₂ і посилює сольовий ефект, бо комплексні протиіони знижують потенціал шару Штерна ефективніше, ніж незв'язані M²⁺ при тій же концентрації;

· модифікуюча дія о-фенантроліну чи 2,2-дипіридилу стосується саме двозарядних протиіонів, оскільки доданки цих же лігандів у розчини NaDS практично не впливають на cmc;

· в присутності 1-пентанолу змінюється характер концентраційної залежності потенціалу шару Штерна міцел NaDS: замість монотонного зниження електростатичного потенціалу спостерігається залежність з максимумом.

Мінімальним значенням електростатичного потенціалу поверхні модифікованих 1-пентанолом міцел NaDS відповідає співвідношення концентрацій пентанол: NaDS 5:1. Вперше встановлено, що близькі значення співвідношення відповідають оптимальному складові елюенту, емпірично знайденому при хроматографуванні барбітуратів, вітамінів групи В та антигістамінних препаратів.

Розроблено нову методику розділення п'яти цитостатичних антибіотиків ряду рубоміцина методом МРХ із застосуванням міцелярного елюенту на основі додецилсульфату натрію і спиртів-модифікаторів; оптимальний склад рухомої фази: 0.05 моль/л NaDS і 1-пентанол з об'ємною часткою 1% (або 1-бутанол з об'ємною часткою 6%). Запропонована методика вигідно відрізняється від методики, рекомендованої Європейською фармакопеєю, меншою токсичністю та меншою займистістю елюенту і скороченням витрати реагентів (1% 1-пентанолу замість 50% метанолу або ацетонітрилу).

Створено нову змістовну модель утримання в МРХ, що базується на розгляді зміни мікрооточення аналіту в процесі його переходу з міцелярної рухомої фази на модифіковану стаціонарну фазу.

Встановлено нові закономірності та механізм впливу концентрації ПАР і концентрації модифікатора на коефіцієнти ємності аналітів в МРХ. Взаємовплив ПАР і модифікатора, який необхідно враховувати при оптимізації складу міцелярного елюенту, полягає в тому, що збільшення концентрації модифікатора супроводжується зменшенням ступеня зв'язування протиіонів міцелами ПАР, а змінювання концентрації ПАР викликає зсув рівноваги розподілу модифікатора між водним розчином та міцелярною псевдофазою.

Апробація розробленої моделі на прикладах хроматографічного розділення двох класів сполук (антибіотики ряду рубоміцина; ефіри гідроксибензойної кислоти) показала, що нова модель більш адекватно відтворює експериментальні дані, ніж відомі в МРХ моделі. Із застосуванням нової моделі встановлено, що на міцелоподібній поверхні стаціонарної фази співвідношення спирт: ПАР менше, ніж в міцелах рухомої фази.

Основний зміст дисертації викладено у публікаціях

Определение додецилсульфата методами потенциометрического титрования / Логинова Л.П., Чернышова О.С., Решетняк Е.А., Евсюкова Л.В. // Вестник ХГУ. - №395, Хим. науки, №1. - 1997. - С. 77-85.

Потенциометрическое и спектрофотометрическое исследование связывания противоионов мицеллами додецилсульфата натрия и меди / Логинова Л.П., Маслий О.Г., Решетняк Е.А., Евсюкова Л.В., Коцюр И.Н., Дементьева Т.А., Шумахер А.С., Мчедлов-Петросян Н.О. // Вестник ХГУ. Химия, №2. - 1998. - С. 223-229.

Логинова Л.П., Самохина Л.В., Глазкова Е.Н. Определение размера мицелл додецилсульфата магния вискозиметрическим методом // Вестник Харьков. нац. ун-та. - 2000. - №477. Химия. Вып. 5 (28). - С. 117-120.

Modification of the properties of NaDS micellar solutions by adding electrolytes and non-electrolytes: investigations with decyl eosin as a -probe / Loginova L.P., Samokhina L.V., Mchedlov-Petrossyan N.O., Alekseeva V.I., Savvina L.P. // Colloids and Surfaces A. - 2001. - Vol.193. - P.207-219.

Логинова Л.П., Самохина Л.В., Мчедлов-Петросян Н.О. Модификация мицелл додецилсульфата натрия добавками 1-пентанола // Сб. научных трудов Тверского гос. ун-та «Поверхностно-активные вещества. Синтез, свойства, применение». - 2001. - С. 79-85.

Логинова Л.П., Самохина Л.В., Куликов А.Ю. Характеристики мицеллообразования как параметры модели удерживания в мицеллярной жидкостной хроматографии // Вестник Харьков. нац. ун-та. - 2002. - №573. Химия. Вып. 9 (32). - С. 107-114.

Kulikov A.U, Loginova L.P., Samokhina L.V. Influence of Various Factors on the Chromatographic Behaviour of Cytostatic Antibiotics of Rubomicin Derivatives in Micellar Liquid Chromatography // Chromatographia. - 2003. - Vol.57, №7/8. - Р.463-469.

Евсюкова Л.В., Кошевая А.Ю. Кислотно-основные свойства некоторых индикаторов в среде мицелл додецилсульфата меди // Тези доп. Регіональної конф. молодих вчених та студентів з актуальних питань хімії. - Дніпропетровськ. - 1999. - С. 63.

Логинова Л.П., Евсюкова Л.В. Влияние двухзарядных противоионов на характеристики мицеллообразования додецилсульфата // Тезисы докл. VII Всероссийск. конф. «Органические реагенты в аналитической химии» - Саратов. - 1999. - С. 59.

Евсюкова Л.В., Кошевая А.Ю., Осецкая Н.В. Особенности ионного обмена разнозарядных противоионов в слое Штерна мицелл АПАВ // Тези доп. Першої Всеукр. конф. студентів та аспірантів «Сучасні проблеми хімії», присвяч. 140-річчю С.М. Реформатського. - Київ. - 2000. - С. 130.

Логинова Л.П., Евсюкова Л.В. Децилэозин как анионная рК_а-проба в среде мицелл додецилсульфата // Тезисы докл. Всеукр. конф. по аналит. химии, посв. 100-летию Н.П. Комаря KUAC 2000. - Харьков. - 2000. - С. 40.

Самохина Л.В., Кошевая А.Ю. Модификация мицелл додецилсульфата натрия добавками 1-пентанола // Тези доп. Другої Всеукр. конф. студентів та аспірантів «Сучасні проблеми хімії». - Київ. - 2001. - С. 99.

Логинова Л.П., Самохина Л.В., Чернышева О.С. Модификация мицеллярных свойств растворов додецилсульфата натрия // Тези доп. Сесії Наук. Ради з проблеми «Аналітична хімія». - Харків. - 2002. - С. 20-21.

Логинова Л.П., Самохина Л.В., Чернышева О.С. Модификация организованных растворов додецилсульфата натрия органическими и неорганическими добавками // Тези доп. Міжнарод. конф. «Функціоналізовані матеріали: синтез, властивості та застосування». - Київ. - 2002. - С. 41.

Самохіна Л.В. Модифікація та застосування організованих реакційних середовищ на основі додецилсульфату натрію // Тези доп. Сесії Наук. Ради з проблеми «Аналітична хімія». - Ужгород. - 2003. - С. 55.

Бондарь Н.И., Самохина Л.В., Ефимов П.В. Кондуктометрическое определение характеристик мицеллообразования додецилсульфата натрия в присутствии спиртов // Тези доп. Четвертої Всеукр. конф. студентів та аспірантів «Сучасні проблеми хімії». - Київ. - 2003. - С. 140-141.

Самохина Л.В., Степанко Д.В. Модифицированные мицеллярные растворы додецилсульфата натрия в хроматографическом анализе лекарственных средств // Тези доп. Міжнарод. конф. студентів та аспірантів «Хімія та сучасні технології» - Дніпропетровськ. - 2003. - С. 298-299.

Логинова Л.П., Самохина Л.В., Куликов А.Ю. Характеристики мицеллообразования как параметры модели удерживания в МЖХ // Тезисы докл. IV Всероссийской конференции молодых ученых «Современные проблемы теоретической и экспериментальной химии» - Саратов. - 2003. - С. 175.

Самохина Л.В., Куликов А.Ю. Влияние состава мицеллярной подвижной фазы на характеристики удерживания производных рубомицина // Тезисы докл. IV Всероссийской конференции молодых ученых «Современные проблемы теоретической и экспериментальной химии» - Саратов. - 2003. - С. 189.

Размещено на Allbest.ru