Загальні положення об’ємного (титриметричного) аналізу

Сутність методу нейтралізації, його головні етапи та обґрунтування. Кислотно-основні індикатори, залежність їх кольору від рН середовища. Інтервал переходу індикатора і показник заломлення. Криві титрування кислот і основ, принципи вибору індикаторів.

Рубрика Химия
Вид лекция
Язык украинский
Дата добавления 29.10.2013
Размер файла 66,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальні положення об'ємного (титриметричного) аналізу

1. Сутність методу нейтралізації

Як видно з назви методу, сутність його полягає в титруванні кислотами основа бо навпаки. У найпростішому випадку, коли взаємодіють сильні основи із сильними кислотами, аналітична реакція зводиться до наступної:

Н+ + ОН- = Н2О

Проте можливості методу значно ширші, і вони поширюються також на визначення слабких кислот і основ, а також солей, які піддаються гідролізу. В останньому випадку титрування можливе тому, що в результаті гідролізу у розчині є вільна кислота або основа. Нейтралізуючи їх ми змінюємо рівновагу гідролізу вправо аж до повного розкладу солі. При цьому кількість витраченого титранта еквівалентна кількості взятої на аналіз солі.

2. Кислотно-основні індикатори, залежність кольору індикатора від рН

індикатор нейтралізація титрування кислота

Частіше за все точку еквівалентності визначають за допомогою індикаторів - різноманітних органічних речовин, які мають характер кислот і змінюють своє забарвлення в залежності від величини рН розчину. Проте відомі індикатори, які мають амфотерні або основні властивості.

Властивості кислотних індикаторів можна пояснити розглянувши наступну рівновагу:

HInd - H+ + Ind-

При цьому молекулярна (кислотна) форма HInd відрізняється по забарвленню від іонної (сольової) форми Ind- Створюючи кисле середовище ми зміщуємо рівновагу вліво (для фенол-фтолеїну HInd безбарвний), додаючи лугу - вправо (для фенол-фтолеїну Ind - забарвлений в червоний колір).

Для індикаторів типа амфолітів, а також для основних індикаторів характерна присутність аміногрупи - NH2. зміна кольору індикаторів у цьому випадку зумовлена зміщенням рівноваги:

R-NH2 + H+- R-NH3+

Якщо відома константа дисоціації, то можна розрахувати умови, за яких індикатор змінює своє забарвлення. Покажемо це на прикладі метилоранджа (м.о.), для якого (приблизно (константа дисоціації дорівнює:

Оскільки молекулярна форма м.о. забарвлена у червоний колір, а іонна - у жовтий, можна записати:

або

Саме співвідношення цих кольорів визначає загальний колір у візуальному сприйнятті.

Як відбувається перехід кольорів з одного в інший при зміні концентрації водневих іонів, видно з табл. 1

Таблиця 1

[H+], моль/л

Колір розчину

10-1

червоний

10-2

червоний

10-3

червоний з оранжевим відтінком

10-4

оранжевий

10-5

жовтий з оранжевим відтінком

10-6 і далі

жовтий

3. Інтервал переходу індикатора і показник заломлення

З попереднього розділу видно, що для м. о., а це стосується і інших кислотно-основних індикаторів, при поступовій зміні рН розчину забарвлення індикатора змінюються досить різко. Цей інтервал носить назву інтервалу переходу індикатора. На основі наведеного прикладу можна сказати, що він складає

рН = рКінд ± 1;

тобто для м. о. складає 3-5.

У табл. 2 наведенні інтервали переходу та відповідні кольори для деяких найбільш вживаних в аналізі індикаторів

Таблиця 2

індикатор

Інтервал переходу

рТ

Кольори

Тимолсиній

1-3

2

червоний-жовтий

Метилоранжевий

3-5

4

червоний-жовтий

Метилчервоний

4-6

5

червоний-жовтий

Лакмус

6-8

7

червоний - синій

Фенолфталеїн

8-10

9

безбарвний-червоний

Тимолфталеїн

9-11

10

безбарвний-синій

Проте, в об'ємному аналізі частіше користуються не інтервалом переходу, а показником титрування рТ. рТ є те значення рН розчину, при якому відбувається найбільш різка зміна його забарвлення. За допомогою величини рТ, яка у звичайних умовах спостереження вимірюється з точністю до ±0,3, визначають рН кінця титрування. З даних, наведених у табл. 2, видно, що рТ мають величини, близькі до рКінд, і вони знаходяться в середині інтервалу переходу.

4. Криві титрування кислот і основ

Криві титрування є графічним зображенням зміни рН розчину при поступовому додаванні робочого розчину до певного об'єму розчину, що аналізується. Вони дають уявлення про те, наскільки різко змінюється р Н розчину поблизу точки еквівалентності.

Розглянемо побудову кривої титрування у випадку титрування сильної кислоти сильною основою. рН розчину обчислюється за відомими формулами: рН = - lgCHCl; рOН = - lgCNaOH; рН =14 - рOН. Зведемо необхідні для побудови дані у табл. 3. на титрування взято 0,1н розчину HCl. Зміною рН за рахунок розведення розчину, що титрується, нехтуємо.

0.1н HCl

Рисунок 1 Криві титрування сильної кислоти сильною основою

Додано 0,1н розчину NaOH, мл

Електроліт, що визначає рН розчину

рН

0

0,1н HCl

1

90,0

0,01н HCl

2

99,0

0,001н HCl

3

99,9

0,0001н HCl

4

100,0

NaCl

7

100,1

0,0001н NaCl

10

101,0

0,001н NaCl

11

110,0

0,01н NaCl

12

200

0,1н NaCl

13

Зрозуміло, що при титруванні більш розведених розчинів титрантом меншої концентрації відповідна крива буде коротшою (синя лінія рис. 1).

Подібним чином можна розрахувати рН розчинів і побудувати криві титрування для інших випадків. Так, крива титрування слабкої кислоти сильною основою буде мати вигляд, зображений на рис. 2. нижня частина кривої має саме такий вигляд тому, що в результаті реакції утворюється буферна суміш CH3COOH - CH3COONa, яка втрачає свою дію лише при надлишку лугу.

При титруванні лугів (слабких основ) сильними кислотами відповідні криві мають перевернутий вигляд.

Рисунок 2 Криві титрування слабких кислот (CH3COOH i H3BO3) сильною основою (NaOH)

5. Вибір індикаторів кислотно-основного титрування

Головне правило при виборі найбільш придатного для титрування індикатора таке: рТ індикатора повинно бути як найближче до точки еквівалентності (а це точка перегину на кривій титрування), або, принаймні, інтервал переходу індикатора повинен входити на круту ділянку кривої.

Так, в першому випадку (рис 1) найкращим індикатором буде нейтральний червоний або лакмус (рТ=7). З невеличкою похибкою, проте, можна використовувати і метиловий оранжевий (рТ=4) і фенолфталеїн (рТ=9), однак ні в якому разі не можна брати тимол синій (рТ=2), чи тимолфталеїн (рТ=10), бо їх інтервал переходу не захоплює круту ділянку кривої.

Для другого випадку вимоги до індикатора значно посилюються. З рис. 2 видно, що застосування метилового оранжевого призводить до грубих помилок: індикатор змінить забарвлення задовго до точки еквівалентності, коли буде відтитровано менше половини оцтової кислоти. Точка еквівалентності зміщена від нейтральної реакції розчину (рН=7) до лужної (рН=8,9). Тому не бажано застосовувати індикатор типу лакмусу (рТ=7). Ідеальним індикатором, зрозуміло, тут буде фенолфталеїн.

Можна вибрати індикатор і без кривої титрування, розрахувавши за допомогою відомих формул рН розчину у точці еквівалентності. Але цей спосіб менш наглядний і зі зрозумілих причин таїть більше можливостей для помилок, ніж щойно розглянутий.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Основи охорони праці під час виконання аналізів титриметричним методом. Сутність та загальні способи виконання титрування. Технологія приготування стандартних розчинів за точною наважкою вихідних речовин, а також іншого титрованого розчину з фіксаналом.

    реферат [38,0 K], добавлен 27.11.2010

  • Общая теория кислот и оснований. Образование комплексных соединений. Кислотно-основное взаимодействие и реакции солеобразования. Процессы кислотно-основного взаимодействия и окислительно-восстановительные реакции. Комплексообразование по теории Усановича.

    презентация [476,1 K], добавлен 24.11.2014

  • Фактори, що впливають на перебіг окисно-відновних реакцій. Кількісна міра окисно-відновної здатності сполученої окисно-відновної пари. Окисно-відновні титрування: броматометричне і бромометричне. Методи редоксметрії. Редокс-індикатори. Амоній тіоціанат.

    реферат [36,0 K], добавлен 28.05.2013

  • Возможность применения кислотно-основного титрования. Постепенное изменение концентрации ионов водорода. Индикаторы, обладающие свойством отдавать протоны. Проведение титрования сильных кислот сильным основанием, слабых кислот сильным основанием.

    реферат [54,3 K], добавлен 04.04.2014

  • Поняття елементарної комірки. Основні типи кристалічних ґраток. Індекси Міллера. Основні відомості про тантал: його отримання, застосування, фізичні та хімічні властивості. Фазовий склад та фазові перетворення в тонких плівках Ta, розрахунок переходу.

    контрольная работа [893,0 K], добавлен 25.01.2013

  • Винаходження молярної маси, процентної та нормальної концентрації розчину. Поняття аналітичної реакції. Деякі питання титрування, поняття про чистоту та кваліфікацію хімічних реактивів. Приклади та основні умови отримання кристалічного та аморфного осаду.

    контрольная работа [168,1 K], добавлен 01.05.2010

  • Особливості колориметричних методів аналізу. Колориметричне титрування (метод дублювання). Органічні реагенти у неорганічному аналізі. Природа іона металу. Реакції, засновані на утворенні комплексних сполук металів. Якісні визначення органічних сполук.

    курсовая работа [592,9 K], добавлен 08.09.2015

  • Характеристика жирних кислот та паперової хроматографії. Хімічний посуд, обладнання та реактиви, необхідні для проведення аналізу. Номенклатура вищих насичених та ненасичених карбонових кислот. Порядок та схема проведення хроматографії на папері.

    курсовая работа [391,7 K], добавлен 29.01.2013

  • Етапи попереднього аналізу речовини, порядок визначення катіонів та відкриття аніонів при якісному аналізі невідомої речовини. Завдання кількісного хімічного аналізу, його методи та типи хімічних реакцій. Результати проведення якісного хімічного аналізу.

    курсовая работа [26,4 K], добавлен 22.12.2011

  • Геометрія молекул як напрям в просторі їх валентних зв'язків. Положення теорії направлених валентностей, що витікає з квантово-механічного методу валентних зв'язків. Залежність конфігурації молекул від числа зв'язаних та неподілених електронних пар.

    реферат [1,2 M], добавлен 19.12.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.