Порівняльний аналіз рівня енергетичних витрат агрегатів з виробництва аміаку вітчизняного та закордонного виробницт

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Вадима Гетьмана»

Кафедра міжнародної торгівлі

Реферат на тему:

Порівняльний аналіз рівня енергетичних витрат агрегатів з виробництва аміаку вітчизняного та закордонного виробництв

Виконав:

студент 15 групи 4 курсу

денного відділення

Калініченко Богдан

Перевірила:

старший викладач

Солодковська Ганна Володимирівна

Київ - КНЕУ - 2013

Вступ

енергоспоживання хімічний аміак добриво

Значний складник енерговитрат у собівартості кінцевої продукції хімічної галузі є одним з основних факторів, який гальмує підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції та розширення ринків її збуту. У сучасних умовах постійного зростання цін на традиційні енергоносії найактуальнішим шляхом вирішення питання енергозабезпечення хімічної промисловості, на нашу думку, є поширення використання у виробничих процесах галузі альтернативних видів палива.

За підрахунками експертів, близько 20 % валового доходу всієї хімічної галузі йде тільки на закупівлю природного газу, тому підприємства намагаються переходити на жорсткий режим економії енергоресурсів, особливо природного газу. Більшість підприємств пристосовуються та вже працюють за умов дефіциту газу і підвищення цін на нього або ж реалізують проекти з енергозбереження. За останні роки багато провідних фірм провели досить ефективні енергоощадні проекти [2]. Так, наприклад, у ЗАТ «Кримський титан» успішно запроваджено кілька енергоощадних проектів: будівництво і запуск паротурбінного відділення, що дало змогу щорічно одержувати 40,6 млн кВт/год електроенергії; модернізація газокомпресорного цеху дозволила одержувати щорічну економію 17 млн кВт/год; уведена в експлуатацію установка компенсації реактивності потужності тощо.

Порівняльний аналіз рівня енергетичних витрат агрегатів з виробництва аміаку вітчизняного та закордонного виробництва

Згідно з даними Держкомстату [5], загалом у хімічній промисловості у 2010 р., порівняно з 2009 р., відбулися незначні зміни в структурі споживання електроенергії (з 3,4 % до 3,6 %). У 2010 р. промисловими підприємствами хімічної галузі було спожито 952,9 млн кВт/год електроенергії на технологічні потреби, 4433,6 млн кВт/год електроенергії на рушійну силу та 377,06 млн кВт/год електроенергії на освітлення виробничих приміщень, власні потреби електростанцій, утрати в заводських мережах, трансформаторних станціях і перетворювачах.

На сьогодні (за інформацією спеціалізованих ЗМІ) [3] фактичне енергоспоживання вітчизняних хімічних виробництв перевищує аналогічні показники провідних сучасних технологій у виробництві: аміаку - в 1,4?1,8 раза; каустичної соди - в 1,3?1,4 раза; кальцинованої соди - у 2,0?2,3 раза; метанолу - у 2,0?2,3 раза; етилену - у 2,8?3,0 раза; технічного вуглецю - в 1,5?2,5 раза

Ринок мінеральних добрив формується на основі виробництва азотних, калійних та фосфорних добрив. Ситуація на даних ринках, за наявності певних загальних рис, різниться, насамперед, залежно від ролі, яку вони відіграють у живленні сільськогосподарських культур, та від самого процесу виробництва добрив [1].

Структура виробництва мінеральних добрив в Україні має такий вигляд: домінують азотні добрива -- карбомід і аміачна селітра -- 68 і 27%, серед фосфорних добрив першість посідає гранульований суперфосфат, серед комплексних добрив -- амофос і діамофос (26 і 73%), серед калійних -- сульфат калію, калімагнезія і каїніт (відповідно 40, 32 і 28%) [3].

Функціонування світового ринку аміаку характеризується певними особливостями. Аміак виробляють майже у 80 країнах світу, більшість аміачних виробництв розташована в таких регіонах: Північна Америка (25%), Китай (22%), СНД (21 %), Південна Азія (12%), Західна Європа (9%), Ближній Схід (7%), Східна Європа (6 %), Індонезія і Японія (4 %), Мексика і країни Карибського басейну (включаючи Венесуелу) (3 %). Прискореними темпами виробництво аміаку розвивається в районах з дешевим природним газом, таких як Латинська Америка (Венесуела -- 600 т/добу), Ближній і Середній Схід (Єгипет -- 400 т/добу, Саудівська Аравія -- 271 т/добу). Світове споживання аміаку знаходиться на рівні 107 млн т/рік. Його структура, за даними англійської консультаційної фірми "Chem Systems", має такий вигляд: виробництво карбаміду -- 54%; аміачної селітри -- 16%; інших хімікатів -- 30%. Основними експортерами аміаку є Росія, Україна, Тринідад і Тобаго, основними імпортерами -- США та країни Західної Європи [2].

За даними експертів, світовий ринок аміаку перебуває в стані нерівноваги. Вона спричинена надвиробництвом продукту, яке не зменшується, а нерівномірно зростає. Згідно з прогнозом компанії "D.H.Lauriente Consultanis", потужності виробництва аміаку у Венесуелі зростуть на 135% (до 1,7 млн т). У регіоні Ближнього і Середнього Сходу найбільше високі темпи приросту потужностей будуть спостерігатися в Іраку, Омані, Південно-Східній Азії -- в Індонезії. В Австралії німецька фірма "Krupp Unde" через свою місцеву філію веде будівництво заводу аміаку потужністю 180 тис. т/рік для компанії "Queensland Nitrates". З іншого боку, у зв'язку із значною часткою застарілих потужностей, немає підстав очікувати помітного приросту потужностей у Канаді, США, Японії, країнах Центральної та Східної Європи. У цілому, частка застарілого обладнання у світі складає 35%, в тому числі: в Західній Європі -- 49%; Північній Америці -- 50%; Центральній Європі -- 62%; країнах Карибського басейну -- 23%; Близького Сходу -- 20%; Південної Азії -- 25%; Південно-Східної Азії -- 26%; колишнього СРСР -- 40%; в інших регіонах -- 44% [1, 2].

Провідну роль на ринку продавців аміаку відіграють країни СНД. Однак за останні роки в даному регіоні не було збудовано жодного сучасного агрегату виробництва аміаку. Всього на території колишнього СРСР побудовані 44 аміачних агрегати третього покоління потужністю 1360 -- 1420 т/добу [3].

Найважливішим показником технічного рівняагрегатів є споживання енергії на тонну продукту, оскільки частка вартості енергоресурсів у собівартості аміаку досягає 80%. Для галузі хімічної промисловості країн СНД характерне зниження середньорічного використання проектної потужності аміачних агрегатів. Особливо велике падіння показника використання проектної потужності спостерігається для аміачних агрегатів, розташованих на підприємствах, що орієнтовані на виробництво добрив для внутрішнього споживання. Підприємства, що здійснюють експортні поставки аміаку і добрив, виявляють слабшу тенденцію зниження показника використання проектної потужності й абсолютного спаду випуску продукції [1].

Позиції інших регіональних виробників аміаку такі:

-- значними виробниками аміаку можуть стати Китай, США та Індія;

-- країни Центральної і Східної Європи будуть зменшувати обсяги виробництва;

-- західноєвропейське виробництво аміаку залишиться стабільним;

-- стрімко зростатиме вплив Тринідаду і Тобаго, країн Ближнього і Середнього Сходу. Ця ситуація, на думку фахівців з Міжнародної Асоціації виробників добрив (IFA), буде мати довгострокову тенденцію [2].

Виробництво аміачної селітри у світі нестабільне. Регіональний розподіл виробництва сьогодні має тенденцію до концентрації пропозиції в країнах Західної Європи, колишнього СРСР, Північній Америці і Східній Європі (79% світового виробництва). США є найбільшим виробником і споживачем аміачної селітри, яку використовують для виробництва карбом ідо-аміачної суміші (КАС) [21]. Росія займає другу позицію із виробництва (1,9 млн т) та експорту (940 тис. т) аміачної селітри. До потужних виробників і одночасно експортерів відносяться також Нідерланди, Бельгія, Польща, Україна [4].

Основними виробниками аміачних добрив в Україні є: Горлівське ВАТ "Концерн "Стирол", Черкаське ВАТ "Азот", ВАТ "Дніпроазот", Северодонецьке ДП "Об'єднання "Азот", Одеський державний припортовий завод і ВАТ "Рівнеазот". Їх загальна потужність виробництва складає понад 3 млн т добрив на рік у перерахунку на поживну речовину. Стабільно лідируюче положення за обсягом виробництва займає Горлівське ВАТ "Концерн "Стирол".

Українські підприємства експортують аміачні добрива в Європу, Азію, Африку, Америку. Річний темп росту обсягів виробництва карбоміду складає

110%, аміачної селітри -- 113%, КАС -- 114%, на трієвої селітри -- 154%, сульфату амонію -- 152% [3].

У цілому, розвиток вітчизняного ринку мінеральних добрив стримує відсутність відповідної фінансово-матеріальної бази; кадровий персонал не готовий до копіювання західних моделей, недосконалість відповідних національнодержавних умов та законодавчої бази. Тому вітчизняний ринок мінеральних добрив, з метою нарощування виробництва та експорту продукції, потребує реорганізації основних видів діяльності (позитивної зміни кількісноякісних параметрів маркетингової діяльності, сфери виробництва та зв'язків з постачальниками сировини, транспортної діяльності та сфери збуту), а також інтенсивного розвитку додаткових видів діяльності (розвитку експорто-орієнтованих фінансових послуг, внутрікорпоративної інтеграції та міжкорпоративного співробітництва, створення і активного використання торгової марки). Такий підхід до реорганізації галузі означатиме використання науково обгрунтованої конкурентної стратегії, яка реалізується у свідомому формуванні міжнародної конкуренції.

Висновки

Отже, ринок мінеральних добрив є важливою сферою економіки. В умовах глобалізації й росту світового попиту на продукцію рослинництва й тваринництва, збільшення прибутків від сільськогосподарського виробництва створюються передумови для підвищення рівня поживання мінеральних добрив.

Для світової промисловості мінеральних добрив характерний ряд особливостей: пряма залежність виробництва від доступності й регулярності постачань сировини: природного газу, вугілля, нафти (для виробництва азотних добрив), фосфатів (для виробництва фосфорних добрив) і калійних солей (для виробництва калійних добрив); капіталомістке виробництво; концентрація виробництв поблизу джерел сировини (наприклад, підприємства з виробництва калійних добрив) або ринків збуту; тенденція будівництва підприємств із великою одиничної потужністю з метою зниження собівартості виробництва на одиницю готової продукції; значна частка експорту в обсязі загальносвітового виробництва мінеральних добрив (хлористий калій -- близько 80%, фосфорні добрива (моноамонійфосфат і діамонійфосфат) -- більш 40%, аміачна селітра -- більш 25%, карбомід -- близько 23%) внаслідок нерівномірного географічного розподілу природних ресурсів у країнах і регіонах світу.

Підсумовуючи проведений порівняльний аналіз рівня енергетичних витрат агрегатів з виробництва аміаку вітчизняного та закордонного виробництв, можна стверджувати, що він ґрунтується на двох основних складниках і показує реальний технологічний стан енергоємної підгалузі з виробництва аміаку і підприємств даної галузі, що дає можливість опрацювання альтернативних інноваційно-технологічних шляхів зниження рівня енерговитратності за використання досвіду країн з кращими показниками рівня енергетичних витрат агрегатів на виробництво аміаку. 

Список використаної літератури

1. Буяк А. Сучасний стан і перспективи розвитку енергетичної галузі України / А. Буяк, Т. Кравченко // Економіст. - 2008. ? № 12. - С. 48?52.

2. Галузева програма Мінпромполітики про енергозбереження та енергоефективності на період до 2017 року [Електронний ресурс]. ? Режим доступу : http://www.dy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=246

3. Єрмілов С. Ф. Енергетична стратегія України на період до 2030 року: проблемні питання змісту та реалізації [Енергозбереження, енергоефективність в Україні] / С. Ф. Єрмілов // Енергоінформ. - 2006. ?

№ 48. - С. 3?4.

4. Економічна ефективність регулювання енергоспоживання в умовах диференційованих тарифів на електричну енергію / Г. В. Крутов, В. В. Добровольський, О. І. Кучма, Ю. В. Недашковський // Вісн. Київ. техн. ун-ту. - 2011. - Вип. 28. - С. 260?265.

5. Офіційний сайт Державного комітету статистики [Електронний ресурс]. ? Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua

Размещено на Allbest.ru