Штучні волокна

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гімназія №107

Реферат

з хімії

на тему: «Штучні волокна»

виконав: учень 11-Б класу

Шмиткін О.В.

перевірив: вчитель хімії

Фролкова Т.К.

м. Запоріжжя - 2005

ПЛАН

Вступ

1 Видобування ацетатного волокна

2 Штучні волокна

Висновок

Література

ВСТУП

З давніх-давен людина широко використовує природні волокнисті матеріали для виготовлення одягу та різноманітних виробів домашнього вжитку. Деякі з цих матеріалів мають рослинне походження і складаються з целюлози, як наприклад, льон, хлопок тощо; а деякі - рослинного походження і складаються з білків - вовна, шовк...

Через постійне збільшення потреб населення у тканинах та інших матеріалах, та у зв'язку із розвитком техніки, стала гостро відчуватися нестача волокнистих матеріалів. Одних природних ресурсів людині вже не вистачало. Таким чином виникла надзвичайно велика необхідність отримання волокон хімічним шляхом.

1 ВИДОБУВАННЯ АЦЕТАТНОГО ВОЛОКНА

Отже, у людей постала проблема необхідності отримання волокон хімічними засобами.

Це можливо зробити двома шляхами.

Через те, що волокна характеризуються упорядкованим, орієнтованим вздовж вісі волокна, розташуванням лінійних макромолекул, то можна взяти природний полімер з невпорядкованою структурою, та шляхом тієї чи іншої обробки перебудувати в ньому розташування макромолекул, розташувавши їх в однаковому напрямі.

Існує і інший шлях - отримати полімер синтетичним шляхом, а потім здійснити в ньому потрібне розташування молекул.

В промисловості отримують волокна і тим, і іншим засобами. Волокна, що отримують переробкою природних полімерних матеріалів, називають штучними (ацетатне та віскозне), а ті, що отримуються із синтезованих полімерів, - синтетичними. Штучні та синтетичні волокна об'єднуються в одну групу хімічних волокон, через те, що при отриманні тих та інших, на відміну від природних волокон, використовують хімічні методи.

2 ШТУЧНІ ВОЛОКНА

штучний ацетатний волокно

У якості початкового природного полімеру для отримання штучних волокон беруть целюлозу, що виділяють з деревини, або хлопковий пух, що лишається на сім'ях хлопчатника після того, як з нього знімуть волокна хлопка.

Щоб лінійні молекули полімеру розташувати вздовж вісі утвореного волокна, потрібно їх перш за все відділити один від одного, зробити рухомими, здатними до переміщення. Цього можна досягти розплавленням полімеру або його розчепленням. Розплавити целюлозу неможливо: при нагріванні вона руйнується. Отже, необхідно шукати можливості розчеплення целюлози. Цього можна досягти шляхом її хімічної обробки. Целюлозу обробляють оцтовим ангідридом у присутності сірчаної кислоти (оцтовий ангідрид - більш сильний етерифікуючий засіб, ніж оцтова кислота).

Продукт етерифікації - триацетат целюлози розчиняють у суміші дихлорметана CH₂Cl₂ та етилового спирту. Утворюється в'язкий розчин, в якому молекули полімеру вже не можуть переміщуватися та приймати той чи інший потрібний порядок.

З метою отримання волокон розчин полімеру продавлюють через філь'єри, що являють собою металічні ковпачки з численними отворами. Тонкі струйки розчину, що утворюються, опускаються у вертикальну шахту, висотою приблизно 3 м, через яку проходить нагріте повітря.

Під дією теплоти розчинник випарюється, і триацетат целюлози утворює тонкі довгі волокна, які скручуються після цього в нитки та йдуть на подальшу переробку. При проходженні через отвори філь'єри макромолекули починають вишиковуватися вздовж струйки розчину. В процесі подальшої обробки, розташування макромолекул в них становиться ще більш упорядженим. Це призводить до більшої міцності волокон і утворених ними нитками.

ВИСНОВОК

Ацетатне волокно менше втрачає міцність у вологому стані, ніж штучне. Внаслідок більш низької теплопровідності воно краще зберігає теплоту. Крім того, це волокно відрізняється м'якістю, менше змінює свій об'єм після прання, має приємні переливчасті тони. Все це робить його не замінимим - важливим та цінним текстильним матеріалом.

ЛІТЕРАТУРА

1. Л.А. Цвєтков «Органічна Хімія», 1978.

2. Н.М. Буринська, Л.П. Величко «Хімія 11 клас», 2001.

3. «Большая Советская Энциклопедия», 1982.

Размещено на Allbest.ru